М. О. 2005 р. Зміст вступ Розділ 1

Вид материала

Документы

Содержание Основи функціонування валютної біржі 13.2. Організація валютної біржі 13.3. Види валютних операцій Угода "своп" 13.4. Технологія біржової торгівлі валютою Дії курсового маклера. Дії учасників торгів.

Подобный материал:

• Зміст вступ Розділ І, 1790.74kb.
• Зміст вступ розділ 1, 429.88kb.
• Зміст 2 Вступ 3 Розділ І. Необережність як форма вини в кримінальному праві, 572.24kb.
• Зміст вступ, 376.7kb.
• Зміст Стор. Вступ 4, 438.28kb.
• Зміст вступ, 1122.5kb.
• Зміст вступ розділ 1, 520.92kb.
• Литвак Олег Михайлович доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент апрн україни, 1177.67kb.
• Зміст вступ с. 3-18 розділ 1 Історіографія та теорії правового, 419.23kb.
• Зміст вступ, 570.69kb.

РОЗДІЛ 13

ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАЛЮТНОЇ БІРЖІ

13.1. Розвиток валютного ринку

З розширенням міжнародних зв'язків, інтенсифікацією торгівлі виникає гостра потреба в заміні однієї валюти на іншу. Вирішення цієї проблеми взяла на себе біржова торгівля. Перші спроби організації такої торгівлі були здійснені в Лондоні, який і до цього часу залишився провідним центром світового валютного ринку. Валютна торгівля сьогодні здійснюється на багатьох біржах США, в Європі і інших регіонах світу.

Світовий валютний ринок здійснює в основному торгівлю спотовими і форвардними контрактами. Операції на цьому ринку, як правило, здійснюється по телефону і включають всі доступні угоди по обміну валюти однієї країни на валюту іншої. При спотових угодах на іноземну валюту розрахунки здійснюються протягом двох днів. Операції спот використовуються для того, щоб задовольнити біжучий попит, і для розрахунків між банками протягом двох днів. Спотові операції включають все: від купівлі валюти туристами до купівлі іноземної валюти транснаціональними корпораціями з метою розрахунків за імпорт обладнання.

Протягом майже піввіку долар США зберігає панівне становище на світовому валютному ринку, і в більшості випадків валютні дилери котирують ринок кількістю іноземної валюти за один долар США. На міжбанківському валютному ринку широкого розмаху набули форвардні угоди, що передбачають поставку валюти в певний період в майбутньому. Більшість банків, котрі мають справу з іноземною валютою, укладають угоди з клієнтами по продажу і купівлі будя-якої кількості валюти на визначену дату в майбутньому, що влаштовує клієнта. Цей форвардний ринок є складовою міжбанківського, який включає також і угоди-спот серед банків і серйозних клієнтів. Операції форварду на валютному ринку подібні до таких же операцій з фізичним товаром.

Це угоди за дорученням клієнта за його рахунок, який вимагає певної кількості валюти по визначеному курсу і на вказану дату. На валютних ринках основними учасниками виступають міжнародні і національні фінансові структури.

Національні банки країн виходять на валютний ринок для вдосконалення розрахунків між собою, здійснення платежів за державни-им боргами, а також для підтримки валютного курсу за допомогою валютних інтервенцій. Комерційні й інвестиційні банки працюють на цьому ринку як за дорученням клієнтів, так і самостійно, намагаючись отримати прибуток на зміні валютного курсу. Сектор капіталу, що включає інвесторів і спекулянтів, використовує валютний ринок для розрахунків і платежів при купівлі або продажу товарів, послуг, активів за кордоном і для спекулятивних операцій. Подібно до інших цін обмінні курси різних країн визначаються співвідношенням попиту і пропозиції. На обмінний курс впливають такі фактори, як стан платіжного балансу, політика уряду і національного банку, ринкові очікування відносно політичної і економічної ситуації в тій чи іншій країні. В певних випадках діють і сезонні фактори. Так, попит на валюту буде високим в період різкого зростання експорту з цієї країни, оскільки іноземним покупцям необхідна валюта для оплати товару. Аналогічне зростання імпорту негативно вплине на обмінний курс.

У країнах з високим рівнем розвитку туризму надходження валюти часто залежить навіть від погодних умов. Міжбанківський форвардний валютний ринок, природно, є конкурентом ф'ючерсного валютного ринку. Наявність ефективного форвардного ринку стримує розвиток ф'ючерсного, тому при здійсненні ф'ючерсних контрактів необхідне обов'язкове внесення гарантійної застави і виплати комісійних витрат. Крім того, валютні ф'ючерсні контракти мають стандартні місяці поставки і стандартні обсяги контракту. Практично неможливо, щоб окремі зобов'язання експортерів та імпортерів на ринку наявної валюти точно відповідали умовам ф'ючерсного ринку. В той же час на форвардному ринку дилери приймають зобов'язання на будь-який час і на будь-яку суму.

У практичній роботі валютні дилери віддають перевагу тримі-

сяйному найактивнішому форвардному ринку, не ризикуючи працювати з шестимісячним менш активним ф'ючерсним ринком. Ці незначні переваги поки що стримують розвиток ф'ючерсного валютного ринку в нашій країні.

13.2. Організація валютної біржі

Надання підприємствам і комерційним банкам права здійснювати валютні операції і міжнародні розрахунки потребувало створення внутрішнього міжбанківського валютного ринку. Вперше в 1993 році в Україні було створено Міжбанківську валютну біржу (МВБ). Завдання її полягало у створенні необхідних умов для нормальної і регулярної роботи цивілізованого міжбанківського валютного ринку, а також, щойно з'являться відповідні передумови, - у розвитку різноманітних інструментів валютної торгівлі (опціони, строкові угоди, сучасні методи страхування валютних ризиків).

Основні функції МВБ:

• акумулювання попиту і пропозиції на валютні ресурси;

• встановлення єдиного ринкового курсу гривні за безготівковими операціями банків;

• забезпечення додаткових гарантій при здійсненні валютних операцій;

• організація торгів і укладення угод з купівлі і продажу іноземної валюти з учасниками торгів;

• організація і проведення розрахунків в іноземній валюті і в гривнях за угодами;

• визначення поточного курсу іноземних валют до гривні;

• збирання й аналіз інформації про процеси, що відбуваються на валютному ринку.

Міжбанківська валютна біржа має статус акціонерного товариства закритого типу. Фундатори МВБ - юридичні особи: 20 головних банків (у тому числі Національний банк України).

У члени МВБ можуть бути прийняті банки та інші фінансові установи (компанії), що мають ліцензію на здійснення валютних операцій, отриману, відповідно до чинного законодавства, не менш ніж за 6 місяців до подачі заяви про прийом у члени біржі. Хто бажає стати членом валютної біржі, до заяви додає такий пакет документів:

• нотаріально засвідчену копію статуту;

• нотаріально засвідчену копію свідоцтва про реєстрацію;

• нотаріально засвідчену копію ліцензії на здійснення валютних операцій;

• завірений аудитом річний баланс за останній повний квартал;

• реєстраційну картку;

• список кореспондентських рахунків;

• показники обсягу банківського обслуговування клієнтури;

• список представників (дилерів), уповноважених на здійснення операцій.

Подані документи ретельно перевіряє комісія з нагляду за практикою біржової діяльності. Особливу увагу вона звертає на те, що ті, хто вступає в члени біржі, повинні мати не менш ніж річний досвід здійснення операцій з валютою і гривнями. Крім того, ретельно розглядаються фінансове становище претендента і проведені ним валютні операції. Велике значення мають респектабельність претендента, його "ім'я", дотримання ним валютного законодавства, ступінь довіри до нього інших членів банківського співтовариства.

Рішення про прийняття у члени біржі ухвалює Біржова рада, що видає свідоцтво члена біржі і присвоює новому члену реєстраційний номер.

Члени валютної біржі мають право:

• брати участь у здійсненні біржових операцій від свого імені і за свій рахунок і від свого імені і за рахунок своїх клієнтів;

• користуватися системою розрахунків за торгами МВБ;

• одержувати від дирекції і Біржової ради інформацію про рішення, що стосуються діяльності членів МВБ на біржі. Обов'язки члена валютної біржі:

• дотримання положень внутрібіржових нормативних документів;

• виконання рішень Біржової ради і Дирекції, що регламентують діяльність учасників торгів на МВБ;

• своєчасне виконання зобов'язань за угодами, укладеними на МВБ;

• щорічна публікація у пресі зведень про результати діяльності за рік і річний баланс;

• сплата вступних і цільових членських внесків, розмір яких встановлюється Біржовою радою.

13.3. Види валютних операцій

Торгівля валютою здійснюється у формі касової або термінової валютної операції. За касовою валютною угодою, тобто угодою "спот", валюта поставляється відразу, як правило, не пізніше, ніж через два робочих дні після здійснення угоди. Валюта перераховується звичайно електронною поштою. Якщо валюта перерахована невчасно, то винна сторона сплачує відсотки за прострочення. Касові валютні операції застосовуються насамперед для своєчасного одержання іноземної валюти, необхідної для здійснення зовнішньоторговельних операцій. З переходом до плаваючого валютного курсу посилився спекулятивний елемент касової торгівлі валютою.

Існують різні способи отримання додаткової вигоди з курсових коливань на валютному ринку, наприклад використання тимчасового розриву між надходженням валюти і її реалізацією. Поширена практика дострокового платежу або, навпаки, максимального його затягування залежно від очікуваної динаміки процентних ставок і валютних курсів. Імпортер бажає оплатити рахунок максимально швидко, якщо очікується ревальвація встановленої валюти платежу (при фіксованих валютних курсах) або динаміка змінного курсу цієї валюти підвищується. При зворотних тенденціях розвитку курсу валюти платежу оплата буде максимально затягуватися. В обох варіантах імпортер намагається одержати курсовий прибуток. Експортер буде відразу ж обмінювати отриману іноземну валюту на національну, якщо курс його валюти підвищується щодо курсу іноземної валюти.

У протилежній ситуації він почекає з таким обміном з метою одержання курсового прибутку за рахунок пізнішої реалізації валюти.

Інша можливість використання курсових коливань пов'язана зі зміною позицій на валютних рахунках у національних (валютні рахунки) або закордонних (інвалютні рахунки) банках. Угода "спот" може бути як двостороння, так і багатостороння. При двосторонній торгівлі обмінюються національні валюти, що беруть участь в угоді сторін.

У міжнародній торгівлі валютою склалися певні норми і правила, які не встановлені в законодавчому або договірному порядку, але майже завжди їх дотримуються при укладенні угод. Поряд з усталеним правилом перерахування встановленої суми за касовою операцією не пізніше двох днів після її укладення великого значення набули традиційні правила, яких необхідно дотримуватися в щоденній практиці. Поряд з валютною операцією "спот" широко застосовується форвардна валютна операція.

Необхідність таких угод викликана прагненням її учасників заздалегідь встановити курс, за яким здійснюватимуться розрахунки за валютними операціями у майбутньому. Суть форвардної валютної операції полягає в тому, що продавець бере на себе зобов'язання через певний термін передати покупцю валюту, а покупець зобов'язується прийняти її й оплатити відповідно до умов угоди.

При форвардних угодах встановлюється курс, за яким здійснюватимуться розрахунки в майбутньому. Він має назву термінового (форвардного) курсу. В його основі лежить курс касових операцій, що склався на момент укладення форвардної угоди, а також надбавки (репорт, ажіо) або знижки (депорт, дизажіо).

З переходом до плаваючих валютних курсів необхідність термінових операцій для страхування ризику підвищилася. При укладенні форвардної угоди проміжок часу між укладенням і її виконанням істотно більший, ніж при касовій операції, і може становити кілька місяців (до року). Звичайно термін і курс форвардної угоди обумовлюється під час підписання контракту. Крім того, до касового курсу встановлюються надбавки (репорт, ажіо) або знижки (депорт, дизажіо). Розмір репорту або депорту залежить не тільки від обсягу форвардних угод, а й від різниці процентних ставок за окремими валютами. Ці надбавки і називають ставками "своп". Курс за терміновою угодою визначається як співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку в момент укладення угоди, різницею в процентних ставках за окремими валютами.

Ці чинники не можна розглядати ізольовано. Наприклад, якщо процентні ставки за іноземною валютою значно збільшуються, то підвищується і попит на цю валюту на касовому ринку, а отже, збільшується курс "своп". Водночас знижується попит на терміновому валютному ринку, а отже, і форвардний курс. У такій ситуації має місце по форвардному курсу депорт стосовно касового курсу. При плаваючих валютних курсах від характеру існуючої тенденції його напрямку (нагору або вниз) залежить як попит, так і пропозиція цієї валюти.

Використання форвардних валютних операцій вигідне для імпортерів і експортерів одержанням більш надійної основи для калькуляції угоди, тому що вже при укладанні договору, незалежно від співвідношення курсів валют на момент оплати, в обох його сторін існує впевненість в одержанні встановленої суми. Угоди здійснюються за оголошеними комерційним банком форвардними курсами з депортом або репортом до касового курсу.

Угода "своп" - це валютна операція, що укладається між банками і становить комбінацію купівлі і продажу однієї і тієї самої валюти, але в різні терміни. Певна сума валюти в межах однієї угоди купується на термін і продається на касовому ринку або навпаки. При цьому сума іноземної валюти, одержувана до встановленого терміну, збільшується (зменшується) на розмір ставки "своп" при обміні валюти з депортом (репортом). Як правило, у великих обсягах угоди "своп" укладаються між центральними банками.

13.4. Технологія біржової торгівлі валютою

Розвиток ринкової інфраструктури, використання сучасних засобів зв'язку сприяють збільшенню частки угод з валютою на міжбанківському валютному ринку.

Учасниками угод із валютою на біржовому ринку є дилери і брокери, що виконують замовлення клієнтів. Угоди між ними укладаються за допомогою переговорів по телефону, телексу, телефаксу або з використанням системи дилінгу, що обслуговується агентствами. Біржові торги на валютній біржі проводяться відповідно до Статуту біржі, а також законодавства країни, що регулює здійснення валютних операцій. Право брати участь у торгах на біржі мають її засновники, а також організації, прийняті у її члени.

Учасникам торгів дозволено здійснювати операції двох видів:

• від свого імені за дорученням клієнтів;

• від свого імені і за свій рахунок.

Учасники торгів можуть довірити здійснення операцій на валютній біржі своїм представникам - дилерам. Проте дилер на валютній біржі не може здійснювати угоди для себе, він є лише представником учасника торгів.

У біржових торгах його учасники можуть бути представлені очно або заочно.

Валютні операції на біржі укладаються за такою схемою [4; 46]:

• клієнт приймає рішення про купівлю або продаж іноземної валюти і вибирає учасника торгів, через якого будуть здійснюватися угоди. Таким чином, клієнт виступає в ролі продавця або покупця валюти, її продавцем або покупцем може бути як підприємство, організація, так і будь-який банк, що має ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з іноземною валютою. У зв'язку зі спекулятивним характером валютних операцій банку разом із ліцензією одночасно встановлюється ліміт на здійснення операцій з валютою;

• укладення угоди між клієнтом і учасником торгів. Якщо учасник торгів при укладенні угод з валютою виступає від свого імені за дорученням клієнта і за його рахунок, то угода з клієнтом оформлюється за його розсудом письмово, тобто документально (письмове поручительство, факс, телекс), або усно;

• блокування коштів клієнта для виконання угод. Оскільки учасник торгів на валютній біржі несе фінансову відповідальність за

невиконання клієнтом своїх зобов'язань, він має право вимагати від нього блокування перед початком торгів всієї або частини суми угоди, заявленої клієнтом до торгів в іноземній валюті або в гривнях;

• формування заявки клієнта. Для купівлі (або продажу) іноземної валюти клієнт подає учаснику торгів заявку.

У цій заявці клієнт повинен зазначити валюту операції або її код, розмір угоди і запропонований валютний курс (якщо заявка "лімітована"), за яким він згоден її купити (або продати). Якщо заявка "нелімітована", зазначається, що валюта може бути куплена (або продана) за поточним біржовим курсом.

У заявці на покупку іноземної валюти клієнт декларує мету її використання. Як правило, метою можуть бути розрахунки за такими валютними операціями:

• купівля товарів і послуг, прав на інтелектуальну власність, розрахунки, за якими здійснюються на умовах без відстрочення платежу і не припускають залучення позичкових коштів в іноземній валюті;

• спрямування дивідендів від інвестицій в економіку країни;

• здійснення поточних платежів з виплати відсотків і основного боргу за залученими позичковими коштами.

Відкриття в уповноваженому банку спеціального рахунку клієнта. Спеціальні рахунки служать для обчислення іноземної валюти, купленої для клієнтів на валютній біржі і відкриваються в уповноважених банках, що одержали доручення клієнта на купівлю іноземної валюти. Уповноважений банк здійснює контроль за цільовим використанням коштів, що містяться на зазначеному рахунку, враховує надходження і списання фінансових ресурсів після пред'явлення клієнтами відповідних документів.

Якщо іноземна валюта куплена на валютній біржі з пред'явленням відповідних документів, клієнт повинен використати її упродовж не більш як двох місяців від дати її зарахування на спеціальний рахунок. Але якщо валюта куплена без наявності відповідних документів, її необхідно реалізувати протягом не більш як 15 робочих днів від дати її зарахування на зазначений рахунок. Після закінчення термінів зберігання невикористану валюту клієнта уповноважений

банк зобов'язаний продати на валютній біржі на чергових торгах.

Заявка учасника торгів на купівлю і (або) продаж іноземної валюти. Для участі в купівлі або продажу іноземної валюти перед початком торгів її учасники подають курсовому маклеру, який веде біржовий торг, попередні заявки і зведення про наявність коштів на їхніх кореспондентських рахунках в банках, що їх обслуговують. Кожна валютна біржа може рекомендувати учасникам торгів відкрити кореспондентські рахунки в зазначених банках. У заявках учасників торгів не робиться розбивка на операції, здійснені за свій рахунок, а також за дорученням клієнтів або уповноважених банків, що не є членами валютної біржі. Розрізняють два види попередніх заявок від учасників торгів:

• на особисту участь у торгах;

• на заочну участь у торгах.

У заявці учасника торгів зазначається сума купівлі або продажу іноземної валюти, а також її курс, за яким він готовий купити або продати валюту. Сума купівлі або продажу іноземної валюти зазначається в доларах США. Протягом усього біржового дня його учасники через своїх представників можуть подавати додаткові заявки, змінювати суми купівлі або продажу, а також курс раніше поданих заявок.

Попередні заявки повинні бути подані учасниками торгів не пізніше, ніж за одну годину до початку аукціону.

Біржовий торг на валютній біржі проводиться у формі аукціону, що його веде курсовий маклер. До його обов'язків також входить визначення поточного курсу іноземної валюти до вітчизняної грошової одиниці.

При проведенні аукціону важливо встановити початковий курс валюти, з якого починається аукціон. У якості початкового курсу можуть використовуватися:

• курс, зафіксований на попередніх торгах даної валютної біржі;

• останній курс Міжбанківської валютної біржі;

• офіційний курс Національного банку України. Який із зазначених курсів брати за початковий курс -встановлює Біржова рада.

Перед початком торгу курсовий маклер повідомляє суми заявок на продаж і купівлю. Заявки на продаж становлять пропозицію, на купівлю - попит.

Обов'язок маклера полягає у встановленні балансу між попитом і пропозицією, тобто він повинен домогтися фіксингу.

Фіксинг - це стан торгів, при якому обсяг заявок на продаж іноземної валюти стає рівним обсягу заявок на її купівлю. Момент досягнення фіксингу є моментом завершення торгів (аукціону). Фіксинг характеризується певним курсом іноземної валюти до національної, що стає єдиним курсом укладення угод і здійснення розрахунків за ними на цих торгах. Фіксинг не досягається автоматично. Існують певні правила, що дають можливість його встановити.

Якщо пропозиція перевищує попит, то маклер понижує курс валюти; при перевищенні попиту над пропозицією маклер, навпаки, підвищує курс іноземної валюти щодо національної.

Наприклад, обсяг купівлі становить 1200 у.о. валюти, а обсяг продажу - 800, тобто обсяг купівлі перевищує обсяг продажу, що створює умови для збільшення курсу валюти. У цьому разі для досягнення фіксингу необхідно: а) зняти (зменшити) обсяг купівлі; б) збільшити обсяг продажу.

Якщо ж обсяг купівлі буде становити 800 у.о. валюти, а обсяг продажу - 1200, то обсяг продажу перевищить обсяг купівлі, тобто курс валюти почне падати. У цьому разі для досягнення фіксингу необхідно: а) зняти (зменшити) обсяг продажу; б) збільшити обсяг купівлі.

Не допускається зміна напрямку курсу іноземної валюти до національної після першої зміни початкового (стартового) курсу.

Одиниця зміни курсу іноземної валюти до національної у процесі торгів визначається курсовим маклером. Залежно від різниці між попитом і пропозицією вона може встановлюватися від 0,1 до 10 одиниць.

Додаткові заявки при зміні суми купівлі або продажу подаються учасниками торгів через своїх дилерів.

Коригування додаткової заявки, що змінює співвідношення попиту і пропозиції на обернене, полягає у виконанні її частини в обсязі, якого не вистачає для її задоволення.

Використовуються такі види коригування заявок:

• збільшення валюти на продаж;

• збільшення обсягу купівлі валюти;

• зменшення обсягу купівлі валюти;

• зняття валюти з продажу.

При одночасному надходженні однієї із заявок від різних дилерів пріоритет має заявка, максимальна за розміром.

Виходячи з правил досягнення фіксингу, можливі два альтернативних варіанти встановлення біржового курсу.

Варіант перший. За заявками, що надійшли на біржу до початку торгів, курсовий маклер (офіційна особа біржі) встановлює верхню і нижню межі ("курсова такса"), У рамках яких напевне має бути зафіксований остаточний курс торгів, наприклад, за 1 долар США - 5,5424 грн. - курс продавця (за цим курсом подано найбільшу кількість заявок на продаж), 5,3999 грн. - курс покупця (за цим курсом надійшла найбільша кількість заявок на купівлю).

Розглянемо дії курсового маклера та учасників торгів.

Дії курсового маклера. Кожні три хвилини курсовий маклер змінює курс гривні у бік підвищення (якщо попит перевищує пропозицію) або зниження (якщо пропозиція перевищує попит). Курсовий маклер (його помічники) фіксує у процесі торгів усі зміни, внесені її учасниками щодо кількості заявленої валюти й умов її продажу.

Дії учасників торгів. Після оголошення "курсової такси" учасники торгів подають нові заявки або відкликають раніше подані через дилерів, що перебувають у біржовому залі, з якими вони контактують через засоби зв'язку. Подача нових заявок або відкликання старих здійснюється періодично (? інтервалом три хвилини) у міру зміни валютного курсу.

Подача нових і відкликання старих заявок залежить від співвідношення попиту і пропозиції.

У разі перевищення попиту над пропозицією:

• продавці валюти можуть лише збільшити кількість запропонова-

ної валюти, а також змінити умови раніше поданих заявок у бік підвищення курсу гривні для того, щоб збалансувати попит і пропозицію;

• покупці валюти можуть лише зменшити кількість валюти, що купується, а також змінити умови раніше поданих заявок у бік зниження курсу валюти щодо гривні.

У разі перевищення пропозиції над попитом:

• продавці валюти звичайно зменшують кількість валюти, що продається, а також змінюють умови раніше поданих заявок у бік підвищення курсу гривні;

• покупці валюти, як правило, збільшують кількість валюти, що купується, а також змінюють умови раніше поданих заявок у бік зниження курсу гривні.

При здійсненні фіксингу курсовий маклер прагне задовольнити максимально можливу кількість заявок при єдиному курсу.

Варіант другий. Аукціон починається зі стартового курсу. Попит і пропозиція регулюються в межах різниці між попитом і пропозицією. На момент, коли попит і пропозиція врівноважуються або різниця між ними змінюється в протилежний бік, відбувається фіксинг і торги закінчуються. Всі конкретні угоди на заявлені суми здійснюються за зафіксованим курсом.

Наприклад, попит становить 1535 тис. грн.; пропозиція - 772 тис. грн. Після фіксингу курси відразу вписуються в таблиці валютного залу. Біржа організовує оперативну публікацію середнього курсу продавця і покупця.

Реєстрація операцій з купівлі-продажу. Всі операції учасників торгів з купівлі-продажу іноземної валюти щотижня реєструються на валютній біржі з висвітленням:

• обсягів купівлі і продажу іноземної валюти (із зазначенням операцій, здійснених за свій рахунок і за доручення клієнтів);

• обсягів продажу іноземної валюти зі спеціальних рахунків;

• валютного курсу за укладеними угодами.

Проте слід зазначити, що згідно з законодавством країни така інформація про учасників торгів є комерційною таємницею і розголошенню не підлягає.

Розрахунок за угодами. Після закінчення біржових торгів укладені угоди оформлюються біржовими посвідченнями, що мають силу договору. Вони виписуються в двох примірниках, підписуються курсовим маклером і учасниками торгу. Розрахунки учасників торгів за угодами, укладеними на валютній біржі, здійснюються на підставі біржових посвідчень відповідно до встановленого порядку розрахунків за біржовими операціями з іноземною валютою, яким визначаються:

• банк, що відкриває рахунки для учасників торгів і бере участь у розрахунках;

• терміни здійснення розрахунків за угодами;

• відповідальність учасників торгів і валютної біржі за порушення порядку і терміну здійснення розрахунків.