Geum.ru

Верховною Радою України; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього кодекс

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   2   3   4

14.1.54) торгівля у розстрочку – господарська операція, яка передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент.

Торгівля у розстрочку передбачає передачу товарів у розпорядження покупця в момент здійснення першого внеску (завдатку) з передачею права власності на такі товари після кінцевого розрахунку.

Правила торгівлі у розстрочку фізичним особам установлюються Кабінетом Міністрів України;

14.1.55) факторинг – операція з переуступки первісним кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу первісному кредитору або без такої компенсації;

14.1.56) фінансова допомога – безповоротна фінансова допомога або поворотна фінансова допомога.

Безповоротна фінансова допомога – це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів, або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості платника податків перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах;

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування та є обов’язковою до повернення відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами;

14.1.57) фонд банківського управління – кошти учасників фондів банківського управління та інші активи, що перебувають у довірчому управлінні уповноваженого банку відповідно до закону;

14.1.58) фрахт – винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей:

перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом;

14.1.59) члени сім'ї (близькі родичі) – чоловік або дружина, матір, батько, діти, рідні брати та сестри, онуки, дід і баба, усиновителі, усиновлені, опікуни та піклувальники.

14.2. Іншими розділами цього Кодексу можуть визначатися терміни, що застосовуються виключно у таких розділах. У разі коли такі терміни не відповідають термінам, визначеним у розділі І цього Кодексу, застосовуються терміни, визначені відповідним розділом. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, наведеному в інших законах.

Стаття 15. Платники податку


15.1. Платниками податку визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок щодо сплати податків згідно з цим Кодексом .

15.2. Кожний з платників податку може бути платником податку за одним або декількома податками.


Стаття 16. Права платника податків


16.1. Платник податку має право:

отримувати в органах державної податкової служби за місцем обліку безоплатну інформацію про діючі податки і нормативно-правові акти, що їх регулюють, порядок обліку та сплати податків, права та обов’язки платників податків, повноваження контролюючих органів та їх посадових осіб щодо здійснення податкового контролю;

представляти свої законні інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника;

обирати самостійно, якщо інше не встановлено цим Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат;

застосовувати податкові пільги за наявності підстав і в порядку, встановленому цим Кодексом;

одержувати відстрочення, розстрочення сплати податків або податковий кредит в порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом;

бути присутнім під час проведення виїзної перевірки, ознайомлюватися та отримувати акти перевірок, проведених контролюючими органами;

давати контролюючим органам пояснення щодо обчислення та сплати податків;

оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення контролюючих органів, дії (бездіяльність) їх посадових осіб;

вимагати від контролюючих органів перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків;

на нерозголошення контролюючим органом (його посадовими особами) відомостей про такого платника, що становлять податкову таємницю;

на залік чи повернення надмірно сплачених, а також надмірно стягнутих сум податків, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом;

на відшкодування збитків (шкоди), заподіяних незаконними діями (бездіяльністю) контролюючих органів (їх посадових осіб), у встановленому законом порядку.

16.2. Платник податку має також інші права, передбачені законом.


Стаття 17. Обов'язки платника податків


17.1. Платник податків зобов'язаний:

стати на облік в контролюючих органах в порядку, встановленому цим Кодексом;

вести облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків;

подавати в контролюючі органи в порядку, встановленому податковим законодавством декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків;

сплачувати податки в строки та у розмірах, встановлених податковим законодавством;

надавати на вимогу контролюючих органів (у випадках, прямо визначених податковим законодавством) документи, пов'язані з виконанням податкового обов’язку;

надавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

не перешкоджати діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею своїх службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

повідомляти органу державної податкової служби у триденний строк про відкриття або закриття поточного або іншого рахунку в банківській установі;

повідомляти органу державної податкової служби за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);

повідомляти органу державної податкової служби про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи;

забезпечувати збереження документів, пов’язаних з виконанням податкового обов’язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

17.2. Платник податку має також інші обов'язки, передбачені податковим законодавством.


Стаття 18. Податкові агенти


18.1. Податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання та сплати податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

18.2. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і користуються правами та несуть обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

18.3. Здійснення функцій податкового агента є безоплатним для платника податків та держави, якщо інше прямо не передбачено податковим законодавством.


Стаття 19. Представники платника податку


19.1. Платник податку веде справи, пов'язані із сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податку в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податку права на особисту участь у таких відносинах.

19.2. Представниками платника податку визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або доручення. Доручення, видане платником податків – фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, повинне бути нотаріально завірене.

Особи, що можуть бути представниками платника податків, визначаються відповідно до цивільного законодавства.


Стаття 20. Об'єкт оподаткування


Об'єктом оподаткування можуть бути, зокрема, майно, товари (роботи, послуги), доход (прибуток) або його частина, обороти по реалізації товарів (робіт, послуг), операції з товарами (роботами, послугами), використання природних ресурсів та інші об’єкти, прямо визначені податковим законодавством.


Стаття 21. База оподаткування


21.1. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

21.2. База оподаткування і порядок її визначення встановлюється цим Кодексом для кожного податку окремо.

21.3. У випадках, передбачених цим Кодексом, один об'єкт оподаткування може мати декілька баз оподаткування для різних податків.

21.4. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.


Стаття 22. Одиниця виміру бази оподаткування


22.1. Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

22.2. Одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для розрахунку і обліку податку.

22.3. Одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.


Стаття 23. Визначення розміру бази оподаткування


23.1. Розмір бази оподаткування визначається як результат додавання одна до одної одиниць виміру, що становлять повний обсяг такої бази оподаткування.

23.2. Розмір бази оподаткування кожним окремим податком може бути визначений тільки на основі використання однієї одиниці її виміру.


Стаття 24. Поняття ставки податку


24.1. Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.


Стаття 25. Базова (основна) ставка податку


25.1. Базовою (основною) ставкою визнається ставка податку, передбачена цим Кодексом, за якою обчислюється розмір податкового зобов’язання за певним податком.

25.2. У випадках, передбачених цим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.


Стаття 26. Гранична ставка податку


26.1. Граничною визнається ставка, передбачена цим Кодексом, яка встановлює максимальний або мінімальний розмір ставки за певним видом податку.


Стаття 27. Абсолютна та відносна ставка податку


27.1. Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

27.2. Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному співвідношенні до одиниці виміру бази оподаткування.


Стаття 28. Обчислення суми податку


28.1. Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.

28.2. У випадках, встановлених цим Кодексом, під час обчислення разових зборів може бути використана фіксована сума податку без визначення бази та ставки податку.

28.3. Обчислення суми податку, що підлягає сплаті, визначається окремо для кожного виду податку.

28.4. Обчислення суми податку здійснюється платником податку. У випадках, встановлених цим Кодексом, обов'язок з обчислення суми податку, що підлягає сплаті, може бути покладений на контролюючий орган, податкового агента або представника платника податку.


Стаття 29. Податкова пільга


29.1. Податковою пільгою визнається звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку або сплата ним податку в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 29.3 цієї статті.

29.2. Звільнення від сплати податку можливо в повному або частковому обсязі. У разі звільнення в повному обсязі платник податку цілком звільняється від нарахування та сплати податку. У разі звільнення у частковому обсязі платник податку звільняється від сплати податку лише у визначеній частці від його податкового обов’язку.

29.3. Підставами для надання податкових пільг є особливості, які характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності та об'єкт оподаткування, визначені податковим законодавством.

29.4. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього строку її дії.

29.5. Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно цим Кодексом, податковими законами, рішеннями про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

З моменту набрання чинності цим Кодексом діють лише податкові пільги, встановлені відповідно до вимог цього Кодексу.

29.6. Податкові пільги визнаються податковими видатками у разі, коли вони надаються платнику податку на безповоротній основі за умови їх використання на визначені державою потреби. Порядок обліку та контролю за цільовим використанням податкових видатків затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі нецільового використання податкових видатків їх сума прирівнюється до податкового боргу, порядок погашення якого визначається розділом ІІ цього Кодексу.


Стаття 30. Податковий обов’язок

30.1. Податковим обов’язком визнається обов'язок платника податку в порядку і в строки, визначені податковим законодавством, обчислити, задекларувати та сплатити суму податку.

30.2. За кожним видом податку у платника виникає самостійний податковий обов’язок.

30.3. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

30.4. Виконання податкового обов’язку може здійснюватись платником податків самостійно, або за допомогою свого представника чи податкового агента.

30.5 Відповідальність за неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, прямо визначених цим Кодексом або податковими законами.


Стаття 31. Виникнення, зміна і припинення податкового обов’язку


31.1. Підстави виникнення, зміни і припинення податкового обов’язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або податковими законами.

31.2. Податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту виникнення у такого платника об’єкта оподаткування, визначеного податковим законодавством.

31.4. Підставами припинення податкового обов’язку є належне його виконання відповідно до норм цього Кодексу та інші підстави, передбачені цим Кодексом та податковими законами.


Стаття 32. Виконання податкового обов’язку


32.1. Належним виконанням податкового обов’язку визнається сплата платником відповідних сум податку у встановлений податковим законодавством строк.

32.2. Сплата податку здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом або представником платника податку або банком на підставі податкової поруки.

32.3. У випадку смерті платника податку, його податковий обов’язок виконується спадкоємцем, який отримав свідоцтво про право на спадщину, в межах доходів від спадщини.

32.4. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов’язку встановлюються податковим законодавством.


Стаття 33. Строк сплати податку


33.1. Строком сплати податку визнається період часу, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку з конкретного виду податку і завершується останнім днем закінчення строку, протягом якого такий податок повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок, що не був сплачений у визначений строк, вважається своєчасно не сплаченим.

Момент виникнення податкового обов’язку платника податків визначається календарною датою.

Строк сплати податку обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати, чи статися, або на подію, що повинна відбутися.

33.2. Строк сплати податку встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.


Стаття 34. Податковий період


34.1. Податковим періодом визнається період часу, встановлений цим Кодексом, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків.

34.2. Податковий період може складатися з декількох податкових періодів менших за строком.

34.3. Базовий податковий (звітний) період – період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, надавати податкові декларації та сплачувати до бюджету суми податків, крім випадків, прямо передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку.


Стаття 35. Види податкового періоду


35.1. Податковим періодом може бути:

35.1.1) календарний рік;

35.1.2) календарний квартал;

35.1.3) календарний місяць;

35.1.4) календарний день.


Стаття 36. Зміна строку сплати податку


36.1. Зміна строку сплати податку здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку або його частини.

36.2. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:

відстрочення;

розстрочення;

надання податкового кредиту.

36.3. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку.


Стаття 37. Порядок сплати податків


37.1. Сплата податків здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, прямо передбачених законом.

37.2. Сплата податків здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, прямо передбачених законом.

37.3. Порядок сплати податку встановлюється цим Кодексом для кожного податку окремо.


Стаття 38. Внесення змін до Податкового кодексу та податкових законів


38.1. Зміна положень цього Кодексу або податкових законів може здійснюватись виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу або відповідного податкового закону.

38.2. У разі коли внесений до Верховної Ради України проект закону по іншому врегульовує положення, встановлені цим Кодексом, він повинен подаватися як проект закону про внесення змін до цього Кодексу.

38.3. Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України, протягом семи днів подається до комітету Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики, для проведення експертизи щодо регулювання ним відносин, визначених статтею 1 цього розділу.

38.4. Комітет Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики, протягом двох тижнів, якщо Верховною Радою України не визначено інший термін, забезпечує підготовку експертного висновку щодо регулювання відповідним законопроектом відносин визначених статтею 1 цього розділу. При цьому:

38.4.1) законопроекти, які згідно з експертним висновком та рішенням комітету Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики, не регулюють відносини, визначені статтею 1 цього розділу, вносяться до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України для їх розгляду у загальному порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України;

38.4.2) законопроекти, які згідно з експертним висновком та відповідним рішенням комітету Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики, регулюють відносини, визначені статтею 1 цього розділу, протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України для підготовки експертного висновку щодо їх відповідності державній податковій політиці та пропозицій щодо доцільності їх прийняття, а також для визначення можливості та терміну набрання ними чинності. Міністерство фінансів України у двотижневий строк готує експертний висновок та пропозиції до законопроектів і передає комітету Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики, для підготовки висновків щодо доцільності прийняття відповідних законів Верховною Радою України і строків набрання ними чинності.

38.5. Зміни до цього Кодексу, інших податкових законів стосовно надання пільг, зміни переліку податків і зборів, порядку їх нарахування та сплати повинні бути офіційно оприлюднені не пізніше 15 серпня поточного бюджетного року і набирають чинності з 1 січня нового бюджетного року. Зміни, внесені з порушенням зазначеного строку, набирають чинності з 1 січня бюджетного року, наступного за новим бюджетним роком. Це правило не застосовується у випадках зменшення розміру ставок податків та зборів або скасування пільг з оподаткування та інших положень податкового законодавства, які призводять до порушення правил конкуренції та створення податкових переваг для окремих платників податків.

38.6. Елементи податку, визначені у пункті 8.1 статті 8 цього Кодексу визначаються виключно цим Кодексом або податковими законами, крім випадків, передбачених цим Кодексом.