За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори, доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента апрн україни О

Вид материала

Документы

Содержание Стимулювання інтелектуальної діяльності

Подобный материал:

• Право інтелектуальної власності академічний курс, 45378.17kb.
• За редакцією Заслуженого діяча науки І техніки України, академіка апрн україни, доктора, 66.83kb.
• За редакцією Заслуженого діяча науки І техніки України, академіка апрн україни, доктора, 8479.21kb.
• Інформаційне право та правова інформатика у сфері захисту персональних даних, 496.54kb.
• М. В. Костицького, доктора юридичних наук, професора, 4657.11kb.
• В. Я. Тація Доктора юридичних наук, професора, 9464.48kb.
• Ш. О. Амонашвілі є унікальною можливістю поглиблено познайомитись з гуманною педагогікою, 32.9kb.
• М. А. Шепєлєв За редакцією доктора історичних наук, професора Д. В. Табачника, 69.7kb.
• В. Д. Гавловський кандидат юридичних наук (розд. 4, 6, 8, висновки), 3601.83kb.
• Програма розроблена на кафедрі медичної І біологічної фізики Національного медичного, 251.15kb.

Міжнародні угоди у сфері інтелектуальної власності

так і реєстрацій. Договір допускає можливість обмежитися однією заявою про внесення змін, навіть якщо зміни або виправлення сто­суються кількох заявок або кількох реєстрацій, або тих і інших. Ви­магається лише щоб у заяві були чітко сформульовані ті зміни чи виправлення, які заявник бажає внести до заявки чи реєстрації. Відомство не може вимагати подання додаткових відомостей, крім зазначених у Договорі. Проте і з цього правила Договір передбачає певні винятки. Вони стосуються тих випадків, коли у відомства ви­никають певні сумніви щодо достовірності одержаної інформації. Не допускається, наприклад, зміна власника під виглядом зміни прізвища і адреси.

Помилка, допущена відомством, має бути ним і виправлена.

Строк дії реєстрації товарного знака Договір визначає у 10 років з наданням можливості продовжувати чинність на наступні деся-тирічя. Договір визначає максимум вимог, що можуть бути вста­новлені для продовження чинності реєстрації, вони такі самі як і при поданні заявки на реєстрацію.

Договір визначає максимум вимог, які відомство може встанов­лювати щодо подання заявки, представництва, продовження чин­ності тошо. І все ж Договір надає право відомству вимагати подан­ня додаткових відомостей, але лише за умови, шо є достатні підста­ви сумніватися в достовірності поданої інформації.

Договір про закони з товарних знаків не містить ніяких реко­мендацій чи зобов'язань щодо приєднання до тих чи інших міжна­родних конвенцій, угод чи договорів. Проте містить застереження, шо договірні сторони мають дотримуватися вимог Паризької кон­венції про охорону промислової власності у тій частині, що сто­сується знаків. Сторони Договору зобов'язані також дотримуватися і забезпечити виконання Ніццької класифікації щодо групування назв товарів і послуг у заявці.

У розвиток і доповнення Договору прийнята також Інструкція, яка деталізує окремі положення Договору. Зокрема, Інструкція більш детально визначає правила щодо подання, ((юрми і змісту за­явок, представництва, дати подання заявки, її підпису, строку дії, продовження чинності, способу зазначень прізвища, адреси та ідентифікації заявки без її номера. В Інструкції містяться також

РОЗДІЛ 16

правила щодо кількості зображень знака, які необхідно додати до заявки, строки сплати зборів та інші повідомлення до відомства, та­кі, наприклад, як доручення, прохання про внесення виправлень тощо.

Інструкція містить також 8 типових бланків, що стосуються про­цедури оформлення прав на знак. Такі типізовані бланки також по­легшують процедуру реєстрації знаків.

Договір надає своїм країнам-членам певний строк для приведен­ня свого національного законодавства відповідно до вимог цього Договору — до 28 жовтня 2004 р.

Отже, Договір про закони з товарних знаків зобов'язує договірні держави, які ще не прийняли закони про товарні знаки, і які уже прийняли, дотримуватися вимог, встановлених цим Договором. Перші зобов'язані при розробці законів дотримуватися засад, ви­значених цим Договором, а другі — привести своє законодавство відповідно до вимог цього Договору. У такий спосіб досягається уніфікація законодавства про товарні знаки, принаймні тих країн), що приєдналися і приєднаються в майбутньому до даного Догово­ру. На нашу думку, саме таким шляхом можна уникнути багатьох розбіжностей у законодавстві багатьох країн і досягти необхідної гармонізації.

Найробський договір про охорону олімпійського символу прийнятий в Найробі 26 вересня 1981 р.

Найробський договір зобов'язує держави-учасниці цього Догово­ру відмовляти в реєстрації або визнавати недійсною реєстрацію як знака і забороняти через відповідні заходи використання як знака або іншого позначення з комерційною метою будь-якого позначен­ня, шо складається з олімпійського символу. Ця вимога поширю­ється також і на інші позначення з використанням цього символу.

Зазначені позначення можуть реєструватися і використовувати­ся лише з дозволу Міжнародного олімпійського комітету (МОК).

З цього загального правила Найробський договір встановив ви­нятки:

1) обов'язок не використовувати олімпійський символ без доз* волу МОК не розповсюджується на державу-учасницю, якщо по­

_Міжнародні угоди у сфері інтелектуальної власності

значення, що складається з олімпійського символу або містить цей символ, було зареєстровано в державі до дати вступу в силу Най-робського договору щодо цієї держави;

2) дозволяється продовження використання позначення, що складається з олімпійського символу або містить в собі такий сим­вол, з комерційною метою будь-якою особою чи підприємством держави-учасниці, якщо таке використання в цій державі розпоча­лося до дати вступу в силу цього Договору щодо цієї держави.

Разом з тим жодна держава-учасниця не зобов'язана забороняти використання олімпійського символу, якщо він використовується засобами масової інформації в цілях інформації про олімпійський рух або про діяльність, що здійснюється у межах цього руху.

Учасником Найробського договору може стати будь-яка держа­ва, яка є членом Всесвітньої організації інтелектуальної власності або Паризької конвенції про охорону промислової власності. Учас­ником цього Договору може стати також будь-яка держава, яка хо­ча і не є членом ВОІВ чи Паризького союзу, але є членом ООН або іншої спеціалізованої організації, пов'язаної з ООН.

Питання для контролю

1. Основні міжнародні угоди у сфері інтелектуальної власності.

2. Паризька конвенція з охорони промислової власності.

3. Міжнародні конвенції про охорону авторського права і суміж­них прав.

4. Міжнародні угоди про охорону засобів індивідуалізації учас­ників цивільного обороту, товарів і послуг.

5. Інші міжнародні угоди у сфері інтелектуальної власності.

РОЗДІЛ 17

Стимулювання інтелектуальної діяльності

17.1. Загальні положення

В економічно розвинених країнах стимулюванню інтелектуаль­ної діяльності надається важливе значення. Усі країни використо­вують різноманітні форми стимулювання: державну і громадську, матеріальну і моральну, стимулювання будь-якої творчості і стиму­лювання користувачів результатів цієї творчості.

Уряди багатьох економічно розвинених країн уважно стежать за розвитком інтелектуальної діяльності. Найменше скорочення інте­лектуальної активності стає предметом ретельного вивчення, з'ясу­вання причин, їх усунення та стимулювання подальшого розвитку творчості. Основним принципом стимулювання інтелектуальної діяльності є так званий принцип «банана» в будь-якій формі будь-якої пропозиції.

У країнах з ринковою економікою підприємці не шкодують кош­тів на стимулювання ініціативи, пропозицій, творчих пошуків. Кошти, витрачені на стимулювання інтелектуальної діяльності, окуп-люються сторицею. У спеціальній літературі наводяться конкретні досить великі суми прибутків фірм, які вони одержують за рахунок раціонального використання результатів інтелектуальної діяльності.

Проте найбільшим стимулом для активізації інтелектуальної творчості є визнання результатів цієї творчості об'єктом права ін­телектуальної власності. Законодавство багатьох розвинених країн результати інтелектуальної діяльності чітко та однозначно проголо­шує об'єктами права власності з усіма наслідками, що з цього ви­пливають. У цих країнах творці нового як у гуманітарній сфері, так

_ Стимулювання інтелектуальної діяльності

39 4-414

і в галузі науково-технічної діяльності почуваються більш впевне­но — вони є власниками того, що створили.

Це не єдиний чинник щодо визначення правового режиму об'єк­тів інтелектуальної діяльності, який істотно впливає на творчу ак­тивність суспільства. Багаті країни дозволяють собі визнавати пра­во власності творця на результат інтелектуальної діяльності навіть тоді, коли він створений в порядку виконання трудового договору. Законодавство таких країн не визнає так званих «службових» об'єк­тів інтелектуальної діяльності. Власником результату творчості ви­знається творець, який створив цей результат на замовлення, за ви­нагороду тощо. Тобто законодавство зазначених країн визнає, що творчий результат, який підпадає під ознаки охоронного об'єкта інтелектуальної діяльності, не може бути належним чином оплаче­ний звичайною заробітною платою. Це результат якісно вищого рівня, а тому фізичні, інтелектуальні, енергетичні та інші необхідні для досягнення цього результату витрати людських ресурсів дають достатню підставу для визнання його власністю творця.

Отже, зазначені чинники чи не найбільшою мірою сприяють розвитку творчої активності суспільства. Творець досить чітко усві­домлює, що все, створене ним, — це його власність, якою він мо­же володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і, без­перечно, у своїх інтересах.

Правові форми стимулювання інтелектуальної діяльності умов­но можна поділити на державну і громадську. Кожну з них у свою чергу можна поділити на матеріальну і моральну. Усі ці форми ма­ють істотне значення. Творці не залишаються байдужими ні до гра­моти товариства винахідників і раціоналізаторів, ні до нагрудного знака за активну творчу діяльність.

Безперечно, найбільш ефективною системою матеріального і морального стимулювання інтелектуальної діяльності є державна система. Вона найбільш потужна і за масштабами, і за змістом. Державне стимулювання творчої діяльності було добре поставлене у колишньому СРСР. Деякі форми і методи державного стимулю­вання творчої діяльності запозичені і чинним законодавством Ук­раїни. Для стимулювання інтелектуальної діяльності держава вико­ристовує різноманітні правові форми. За видатні досягнення у роз­

РОЗДІЛ 17

витку науки, мистецтва і техніки держава має можливість присво­ювати вищі почесні звання, нагороджувати вищими державними нагородами та іншими відзнаками. Від імені держави присуджують­ся вищі державні премії та інші матеріальні винагороди.

1

17.2. Державне стимулювання інтелектуальної діяльності

Держава Україна встановила багато правових форм стимулюв ня інтелектуальної творчості. Як уже зазначалося, вони умовно поділяються на матеріальні і моральні. Але здебільшого ці форми державного стимулювання настільки переплітаються між собою, що інколи буває важко їх розрізнити. Наприклад, відзначення дер­жавними нагородами часто супроводжується певними матеріальни­ми пільгами чи грошовою винагородою.

Чинне законодавство України вищі державні відзнаки поділяє на такі види: ордени, медалі, нагородна зброя, почесні звання Ук­раїни, Державні премії України, президентські відзнаки. Умовно ордени, медалі, нагородну зброю та почесні звання України можна віднести до моральних форм стимулювання, а Державні премії Ук­раїни — до матеріальних.

Державні нагороди України є найвищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культу­ри, соціальної сфери, захисті Батьківщини, охороні конституційних прав і свобод людини, у державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною і її народом.

Відомо, що державними нагородами не в останню чергу відзна­чаються заслуги громадян України у розвитку науки, культури і тех­ніки.

За здійснення визначного геройського вчинку або трудового по­двигу громадянину України може бути присвоєно звання Героя України. Трудовий подвиг може бути здійснений і в сфері науки, мистецтва, науково-технічної діяльності тощо. Героями України стали, наприклад, Президент Національної академії наук України Б. Є. Патон та ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка академік В. В. Скопенко.

__ Стимулювання інтелектуальної діяльності

39*4-414

611

Герою України вручається орден «Золота Зірка» за здійснення визначного геройського вчинку або орден Держави — «За трудовий

подвиг».

За видатні заслуги перед Україною в галузі державного будів­ництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за благодійництво, гуманістичну та громадську діяльність громадя­ни України, у тому числі науковці, митці, письменники, поети, ви­датні діячі у сфері науково-технічного прогресу можуть бути наго­роджені орденом князя Ярослава Мудрого І—V ступенів.

За видатні заслуги в науковій, соціально-культурній, державній, громадській та іншій суспільно-корисній діяльності діячі науки і техніки, культури і мистецтва можуть бути нагороджені орденом «За заслуги» І—III ступенів.

Видатні діячі науки і техніки, культури і мистецтва жіночої статі можуть бути нагороджені орденом княгині Ольги І—III ступенів.

Другу групу державних нагород становлять почесні звання Ук­раїни. Видатним діячам у сфері інтелектуальної діяльності можуть бути присвоєні почесні звання України: «Народний артист Ук­раїни», «Народний архітектор України», «Народний художник Ук­раїни». Крім цих почесних звань, законодавством України встанов­лені почесні звання: «Заслужений артист України», «Заслужений архітектор України», «Заслужений винахідник України», «Заслуже­ний діяч мистецтв України», «Заслужений діяч науки і техніки Ук­раїни», «Заслужений журналіст України», «Заслужений майстер на­родної творчості України», «Заслужений раціоналізатор України», «Заслужений художник України».

Почесні звання України присвоюються особам, які працюють у відповідній галузі економічної та соціально-культурної сфери не менше 10 років, мають високі трудові досягнення і професійну майстерність.

Усі почесні звання України є рівнозначними між собою, крім тих, що мають два ступені («Народний артист України» і «Заслуже­ний артист України», «Народний архітектор України» і «Заслуже­ний архітектор України», «Народний художник України» і «Заслу­жений художник України»).

РОЗДІЛ 17

Присвоєння почесних звань, що мають ступені «Заслужений» і «Народний», проводиться в такому порядку: почесне звання «На­родний» може бути присвоєне, як правило, не раніше ніж через де­сять років після присвоєння почесного звання «Заслужений».

Державні премії України. За найвидатніші твори літератури і ми­стецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну сві­домість і самобутність, спрямовані на державотворення і демокра­тизацію українського суспільства їх автори відзначаються найви­щою Державною премією — Національною премією України імені Тараса Шевченка.

В Україні передбачена і спеціальна Державна премія в галузі науки і техніки. Зазначена Державна премія присуджується:

— за видатні наукові дослідження, що сприяють дальшому роз­витку гуманітарних, технічних і природничих наук, позитивно впливають на суспільний прогрес і утверджують високий авторитет вітчизняної науки у світі;

— за розроблення та впровадження нової техніки, матеріалів і технологій, нових способів і методів лікування та профілактики за­хворювань, що відповідають рівню світових досягнень;

— за роботи, що становлять значний внесок у вирішення проб­лем охорони навколишнього природного середовиша та забезпе­чення екологічної безпеки;

— за створення підручників для середніх загальноосвітніх, про­фесійних навчально-виховних, вищих навчальних закладів, шо від­повідають сучасним вимогам і сприяють ефективному опануванню молоддю знань, істотно впливають на поліпшення підготовки май­бутніх спеціалістів.

За створення видатних житлово-цивільних та промислових ар­хітектурних комплексів, будівель і споруд, роботи в галузі містобу­дування, ландшафтної архітектури, упорядження міст і селищ, рес­таврації пам'яток архітектури і містобудування, наукові праці з теорії та історії архітектури, шо мають важливе значення для даль­шого розвитку вітчизняної архітектури і містобудування та здобули

__Стимулювання інтелектуальної діяльності

За видатні досягнення у сфері штелектуальної діяльності Прези­дент України нагороджує президентськими відзнаками відповідно

до Конституції України.

Особи, нагороджені державними нагородами України, користу­ються пільгами в порядку, встановленому законодавством України

Громадське стимулювання інтелектуальної діяльності.

Сюди належать різноманітні форми громадського стимулювання інтелектуальної діяльності, що здійснюються громадськими органі­заціями, товариствами, спілками тощо.

Спілки творчих працівників — письменників, художників, ком­позиторів тощо, театральні товариства, організації винахідників і раціоналізаторів та інші творчі об'єднання за рахунок своїх власних коштів активно стимулюють творчих працівників. Це можуть бути різноманітні форми — грошові премії, нагородження за результата­ми конкурсів, оглядів, нагрудні знаки, нагородження почесними грамотами, дипломами тощо.

17.3. Пільги для учасників інтелектуальної діяльності

Держава наділяє учасників інтелектуальної діяльності цілим спектром різноманітних пільг. Вони передбачені різними чинними законами України.

Передусім суб'єкти інтелектуальної діяльності користуються пев­ними трудовими пільгами. Відповідно до Кодексу законів про пра­цю України (ст. 91) за працівником, який створив винахід, корис­ну модель, промисловий зразок або вніс раціоналізаторську пропо­зицію, що зумовили зміну технічних норм і розцінок, попередні розцінки зберігаються протягом шести місяців від дати початку їх впровадження. Попередні розцінки зберігаються і в тих випадках, коли автор зазначених об'єктів інтелектуальної власності не вико­нував роботу, норми і розцінки на яку змінено у зв'язку з їх впро­вадженням, і був переведений на цю роботу після їх впровадження.

Відповідно до ст. 126 цього Кодексу за працівниками — автора­ми винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналі­заторських пропозицій зберігається середній заробіток при звіль­ненні від основної роботи для участі у впровадженні винаходу, ко-

РОЗДІЛ 17

рисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропо­зиції на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Якщо ж впровадження зазначених об'єктів промислової влас­ності здійснюється на іншому підприємстві, в установі чи органі­зації, за працівником-автором зберігається посада за місцем постій­ної роботи, а робота із впровадження винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції оплачуєть­ся за погодженням сторін у розмірі не нижче середнього заробітку за місцем постійної роботи.

Закони України про промислову власність передбачають також певні пільги щодо сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтег­ральних мікросхем та знаки для товарів і послуг.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (ст. 23) та Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» (ст. 20) власник патенту на зазначені об'єкти промислової власності має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про надання будь-якій особі дозволу на викорис­тання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. У такому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50 вщсотків, починаючи з року, наступного за ро­ком публікації такої заяви.

Положення про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охоро­ною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затверджене поста­новою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2001 р. № 543, та­кож передбачає надання пільг щодо сплати зборів відповідно до за­конодавства.

Ряд пільг для творців об'єктів промислової власності передбачає чинне законодавство України про оподаткування. Зокрема, відпо­відно до ст. 3.1.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. для цілей оподаткування балан­совий прибуток зменшується на суму грошових коштів, матеріаль­них цінностей і нематеріальних активів підприємств, перерахова­них (переданих) до фондів, установ, закладів, громадських та релі­гійних організацій, метою діяльності яких не є одержання прибут­ку, для здійснення екологічної, оздоровчої, аматорської спортив­

_Стимулювання інтелектуальної діяльності

ної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності, але не більше чотирьох відсотків балансового прибутку.

Відповідно до цього Закону (ст. 3.2) не вважаються прибутком і не оподатковуються:

— кошти, матеріальні цінності і нематеріальні активи, шо над­ходять підприємству у вигляді внесків до його статутного фонду, оплати емітованих ним акцій або інших корпоративних прав;

— кошти, матеріальні цінності та нематеріальні активи, внесені у вигляді іноземної інвестиції та повернуті іноземному інвестору в разі припинення інвестиційної діяльності на суму фактичного внес­ку в грошовій або натуральній формі;

— кошти, матеріальні цінності або нематеріальні активи, що надходять безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допо­моги або добровільних пожертвувань юридичних і фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, фондам, установам, закладам, громадсь­ким і релігійним організаціям, метою діяльності яких не є одержан­ня прибутку, для здійснення екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяль­ності.

За цим самим Законом передбачається зменшення податку на прибуток (ст. 10). Сума податку на прибуток, нарахованого згідно з положеннями цього Закону, зменшується до 20 відсотків — на відшкодування витрат підприємства на реконструкцію і мо­дернізацію активної частини основних фондів, здійснених в опо­даткованому періоді, у разі повного використання на цю мету амортизаційних відрахувань і залишків коштів фонду виробництва та інших фондів, створених за рахунок прибутку минулих періодів.

Слід зупинитися на ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка визначає витрати виробництва (обігу), що відносяться на собівартість ігоодутош (робіт, послуг), втрати і витрати, що відносяться на збитки підприємства.

1. Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції:

— підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи перші видання нових книжок, а та­кож витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням випуску про­

РОЗДІЛ 17

дукції, не призначеної для серійного або масового виробництва на освоєння нового виробництва, цехів та агрегатів (пускові витрати); перевірка готовності нового виробництва, цехів, агрегатів для вве­дення їх в експлуатацію шляхом комплексного випробовування (під навантаженням) усіх машин та механізмів (експлуатаційна пе­ревірка) з пробним випуском продукції, передбаченої проектом, та налагодженням устаткування;

— на винахідництво і раціоналізацію, включаючи витрати на проведення дослідно-експериментальних робіт, виготовлення та випробування моделей і зразків за винахідницькими і раціоналіза­торськими пропозиціями, пов'язані з основною діяльністю підпри­ємств, виплати авторських винагород, якщо вони не є роялті.

Витрати, передбачені цим пунктом, відносяться на собівартість освоєної продукції з початку її використання

2. Витрати, пов'язані з управлінням виробництвом:

— оплата робіт (послуг) консультаційного та інформаційного ха­рактеру, пов'язаних із забезпеченням виробництва, зберіганням та реалізацією продукції, включаючи послуги щодо зміни структури управління приватизованим підприємством, а також передбачених законодавством обов'язкових аудиторських перевірок.

3. До витрат, пов'язаних із зносом нематеріальних активів відно­сяться суми амортизаційних відрахувань, що визначаються щоміся­ця за нормами, розрахованими виходячи з їх первинної вартості та строку корисного використання, але не більше десяти років безпе­рервної експлуатації або строку діяльності підприємства.

Не нараховуються амортизаційні відрахування на нематеріальні активи: ноу-хау, гудвіли, товарні знаки тощо, вартість яких не змен­шується у процесі їх використання.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. (ст. 6) передбачає, що оподаткову­ваний дохід зменшується до десяти неоподатковуваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань, встановлених пунктами 1, 2 цієї статті, в:

1) громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до І та II категорій;

2) інвалідів війни І групи.

Стимулювання інтелектуальної діяльності

Сукупний оподатковуваний доход зменшується до п'яти неопо­датковуваних мінімумів, включаючи розмір вирахувань, встановле­них пунктами 1, 2 цієї статті, в:

1) учасників Великої Вітчизняної війни, інших бойових операцій у захисті колишнього СРСР з числа військовослужбовців, які про­ходили службу у військових частинах, штабах і установах, шо вхо­дили до складу діючої армії, та партизанів;

2) військовослужбовців і призваних на навчальні, перевірочні збори військовозобов'язаних, які проходили службу в складі обме­женого контингенту радянських військ у Республіці Афганістан та інших країнах, де в цей період велися бойові дії;

3) інвалідів з дитинства, інвалідів 1 і 2 груп, крім інвалідів війни І групи;

4) громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи і віднесені до III та IV категорій.

Статтею 12 цього Декрету передбачено порядок обчислення і сплати податку. У разі виплати громадянам підприємствами, уста­новами і організаціями авторських винагород і винагород за видан­ня, виконання або інше використання творів науки, літератури і мистецтва, винагород авторам відкриттів, винаходів та промисло­вих зразків, а також при обчисленні податку за сукупним річним доходом враховуються документально підтверджені витрати, безпо­середньо пов'язані з одержанням доходів від цієї діяльності. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені при поданні декларації, то вони враховуються за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України і узгодженими з Міністерством економіки України та Міністерством культури України (додаток № 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердже­ної наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 р. № 12).

Постановою Верховної Ради України «Про деякі питання спла­ти прибуткового податку з громадян» від 25 квітня 1996 р. встанов­лено, що до прийняття Закону України про прибутковий податок з громадян при визначенні розміру прибуткового податку з доходів учасників бойових дій, інвалідів війни, осіб, які мають особливі за­слуги перед Батьківщиною, та осіб, на яких не поширюється чин­

РОЗДІЛ 17

ність Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранти їх со­ціального захисту», застосовуються норми ст. 23 Закону України «Про державний бюджет України на 1994 рік». Зазначеним Зако­ном учасникам бойових дій, особам, які мають особливі заслуги пе­ред Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність За­кону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надаються пільги у межах п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів за кожний повний місяць.

Певні пільги для суб'єктів інтелектуальної діяльності встанов­лені Декретом Кабінету Міністрів «Про державне мито» від 21 січня 1993 р. Відповідно до ст. 4 цього Декрету від сплати державного ми­та звільняються:

— позивачі — за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропози­цію та промисловий зразок;

— громадяни, віднесені до першої та другої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— громадяни, віднесені до третьої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселен-ня чи самостійного переселення або постійно працюють на те­риторії відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, шо вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов'язко­вого) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого доб­ровільного відселення не менше трьох років;

— громадяни, віднесені до четвертої категорії потерпших внаслі­док Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і прожи­вають або постійно проживають на території зони посиленого ра­діоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 р. вони прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років;

— інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (парти­занів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них в уста­новленому порядку особи;

— інваліди І та II груп.

Певна пільга встановлена і для визначення цін (не підлягають регулюванню) на продукцію, виготовлену із застосуванням запа­

_Стимулювання інтелектуальної діяльності

тентованого винаходу та високоефективної технології, створеної спеціально для цієї продукції (протягом трьох років з моменту по­становки її на виробництво) (пункт 8 Положення про державне ре­гулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного при­значення, товари народного споживання, роботи і послуги моно­польних утворень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1995 р. № 135).

Пенсійні пільги для суб'єктів права інтелектуальної власності полягають у тому, що в заробіток для обчислення пенсій включа­ються усі види оплати праці, на які за діючими правилами нарахо­вуються страхові внески. Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1993 р. № 3290-ХІІ страхові внески на со­ціальне страхування та до Пенсійного фонду на винагороди авто­рам за використання винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій нараховуються.

Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі — Держдепартамент) доводить до відо­ма зацікавлених громадян України, що у зв'язку з прийняттям Ка­бінетом Міністрів України Постанови від 22 травня 2001 р. № 543 «Про затвердження положення про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності» (далі — Постанова) змінився порядок надання пільг у сплаті зазна­чених зборів. Пунктом 59 цієї Постанови встановлено, що «грома­дянам України пільги у сплаті зборів надаються згідно з чинним за­конодавством України».

Відповідно до цього, пільги у сплаті зборів за дії, пов'язані з охо­роною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топо­графії інтегральних мікросхем та знаки для товарів і послуг (далі — збори) тепер надаються громадянам України згідно з такими нор­мативно-правовими актами:

— Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та шитих громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. № 3721-Х1І;

— Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх со­ціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII;

РОЗДІЛ 17

— Декретом Кабінету Міністрів України «Про пільги Героям Ра-?993^ЬК°№ уГЗ ^{1 П}°^{ВНИМ кавалером} °Р^дена Слави» від 23 квітня

Перелік категорій громадян, які мають право на такі пільги, вид пільги, коло осіб, які належать до пільгових категорій та підстави для надання пільг, наведені у таблиці 1.

Держдепартамент повідомляє, що для підтвердження права на пільгу необхідно подати до ДП «Український інститут промислової власності» (м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15, телефакс 458-06-11) завірену копію документа, що підтверджує право на пільгу. Копія подається один раз до кожної справи на весь час дії документа.

Якщо у складі колективу заявників чи власників охоронного до­кумента одночасно перебувають особи, які мають право на пільгу і не мають такого права, розмір збору зменшується на частку, про­порційну кількості громадян, звільнених від сплати відповідного збору.

Якщо у заявника чи власника патенту виникає необхідність не­одноразового використання права на одержання пільги, він подає до Держдепартаменту клопотання про надання відповідної пільги, в якому повинно бути посилання на поданий раніше документ, що підтверджує право на одержання пільги. Якщо термін дії такого документа закінчився, до клопотання додається копія іншого до­кумента, що підтверджує право на одержання пільги.

Нормативний акт

Пільга, що стосуюпем

[інтелектуально власності

І. Закон Украї­ни «Про основні засади соціаль­ного захисту ве­теранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» ВРУ від 16.12.93 № 3721-ХІ

2. Закон Украї­ни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соці­ального захисту» від 22.10.93 № 3551-ХІ

Звільнення від сплати всіх видів по­датків, зборів, мита та інших платежів до бюджету

Звільнення від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку Звільнення від сплати всіх видів по­датків, зборів, мита та інших платежів до бюджету

Правова

норма, Стаття, частіша

Стаття 9, пункт 2

Категорія осіб, яким надамо пільги

Стаття 13, пункт 23

Стаття 16, пункт 2

Особи, які ма­ють особливі трудові заслуги перед Батьків­щиною

Інваліди війни та прирівняні до них особи Особи, які ма­ють особливі заслуги перед Батьківщиною

Визначення кола осіб, яким надано пільги

Стаття 8

Герої Соціалістичної Праці та повні кавале­ри ордена Трудової Слави

Стаття 7

Особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, які стали інвалідами внаслідок поранення, кон­тузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єд­наннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими зако­нодавством України, в районі воєнних дій, прифронтових дільницях залізниць, на спо­рудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період грома­дянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Нормативний акт	Пільги, що стосуються інтелектуальної власності	Правова норма, стаття, частина	Категорія осіб, яким надано пільги	Визначення кола осіб, яким надано пільги
2. Закон Украї­ни «Про статус ветеранів війни гарантії соціаль­ного захисту» від 22.10.93 № 3551 -XI	Звільнення від сплати всіх видів по­датків, зборів, мита та інших платежів до бюджету	Стаття 16, пункт 2	Особи, які ма­ють особливі заслуги перед Батьківщиною	Стаття II Герої Радянського Союзу, повні кавалери і ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», а також Ге­рої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Великої Вітчиз­няної війни 1941—1945 років
3. декрет КМУ «Про пільги Героям Радянсь­кого Союзу і повним кава­лерам ордена Слави» від 23.04.93 р. № 37-93	Звільнення від сплати всіх видів по­датків, зборів, мита та інших платежів до бюджету	Стаття 3, «Пільги щодо опо­даткуван­ня»	Герої Ра­дянського Со­юзу і повні ка­валери ордена Слави	Громадяни України, удостоєні звання Героя 1 Радянського Союзу і повні кавалери орде- 1 на Слави.

Стимулювання інтелектуальної діяльності

Питання для контролю

1 Стимулювання інтелектуальної діяльності.

2 Державне стимулювання інтелектуальної діяльності

3 Пільги для учасників інтелектуальної діяльності.

Короткий термінологічний словник

Автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір. Ав­тором може бути будь-яка особа, незалежно від віку і дієздатності. Ряд країн чітко визначають у своїх законах загальновизнану пре­зумпцію авторства, засновану на зазначенні у творі справжнього або вигаданого (псевдонім) імені автора. Перекладач або особа, яка адаптує твір, також вважається автором, чиї правомочності не зачі­пають прав на оригінальні твори. У багатьох країнах вважається, що тільки фізична особа може бути первинним володільцем прав на твір. Юридичні особи можуть тільки викупити або іншим способом придбати майнові авторські права, оскільки вони позбавлені здат­ності творити і тому не можуть вважатися авторами. Такий підхід зустрічається в країнах, що додержуються традицій римського пра­ва. Закони деяких держав визнають, що авторські права можуть на­лежати корпоративній організації (юридичній особі). Це стосується в першу чергу країн, що додержуються традицій англосаксонсько­го права. Так, у деяких країнах юридична особа визнається автором твору, створеного її службовцями у процесі трудової діяльності. Се­ред юридичних осіб — володільців авторських прав — різні законо­давчі акти називають державу, урядові установи або організації, муніципалітети, академії, університети, інститути тощо.

Авторська винагорода (гонорар) — усі види винагород або ком­пенсацій, що виплачуються авторам за використання їх творів, які охороняються у межах, встановлених авторським правом. Право на використання твору, обумовлене виплатою відповідної винагороди, є найважливішим аспектом майнових прав автора. Володілець ав-

горського права має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання його твору. Винагорода може здійснюватися у формі платежу (одноразова винагорода), відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або у формі змішаних платежів. Розмір і порядок обчислення авторської винагороди встановлюються в договорах, шо укладаються організа­ціями колективного управління з користувачами.

Авторське право — розділ цивільного права, що регулює пра­вовідносини, які виникають у зв'язку зі створенням та використан­ням творів науки, літератури і мистецтва. Термін «авторське право» вживається у двох значеннях. Перше — назване вище. У таких відносинах беруть участь автор — творець твору та юридична або фізична особа — користувач. Це, так би мовити, авторське право в об'єктивному значенні. Термін «авторське право» часто вживається для позначення прав, що належать автору будь-якого твору. До них належать особисті немайнові права, а також майнові права. Це — ав­торське право в суб'єктивному значенні або суб'єктивне авторське право.

Авторське свідоцтво на винахід — охоронний документ на ви­нахід, передбачений законодавствами деяких країн, зокрема Алжи­ру, Куби, Монголії, В'єтнаму, колишнього СРСР тошо. Вимоги, яким повинен відповідати винахід, для видачі на нього авторсько­го свідоцтва такі самі, як і для видачі на нього патенту. Різниця по­лягає в тому, шо у разі, якщо на винахід видано авторське свідоцт­во, виключне право на його використання належить державі. При цьому автору належить право авторства і- він має право на винаго­роду.

Авторський договір. Будь-яке відступлення майнових прав по­винно оформлятися письмовим договором, підписаним автором і особою (правоволодільцем), якій вщступаються майнові права. Від-ступленими вважаються тільки ті права, які чітко зазначені в дого­ворі. Авторський договір про передачу виключних майнових прав дозволяє використання твору певним способом і в установлених договором межах тільки особі, якій ці права передаються, і дають такій особі право забороняти іншим особам подібне використання

40 4-414

Короткий термінологічний словник

твору. Така заборона може здійснюватися і автором твору, якщо особа, якій передані виключні повноваження, не захищає це право. Авторський договір про передачу невиключних майнових прав до­зволяє користувачеві використання твору нарівні з володільцем майнових прав, і (або) іншим особам, які одержали дозвіл на вико­ристання цього твору таким самим способом.

Авторські правомочності. Творці творів володіють авторським пра­вом, що складається з окремих авторських правомочностей. У сукуп­ності авторські правомочності становлять суб'єктивне авторське право щодо твору. Авторське право може передаватися його во­лодільцем іншій фізичній або юридичній особі, яка, таким чином, стає правонаступником. При цьому володілець авторського права залишається таким, але надає правомочність іншій особі користу­ватися всіма або частиною його прав з можливими певними обме­женнями. У разі, коли строк таких правомочностей дорівнює всьо­му строку авторського права, а дозвіл охоплює всі права (за винят­ком немайнових), що охороняються авторським правом, статус ко­ристувача щодо третіх сторін дорівнює статусу володільця авторсь­кого права.

Аналог — об'єкт, близький за технічною суттю, призначенням або функціями до заявленого об'єкта винаходу і Відомий з існую­чого рівня техніки. Аналог використовується при розкритті рівня техніки в описі винаходу; при цьому слід зазначити недоліки, що перешкоджають досягненню бажаного технічного результату. При виборі аналогів слід керуватися подібністю сукупності його ознак до сукупності ознак винаходу. Необхідно зауважити, що рівень ана­логії може бути більш або менш високим, але, як правило, анало­ги завжди існують. Посилання на те, що аналогів не існує, є най­частіше необгрунтованим і можливе лише за наявності так званого «піонерського винаходу», що на практиці трапляється дуже рідко. Найбільш близький аналог називається «прототипом».

Асоціативний знак — це товарний знак, що є тотожним (анало­гічним) або схожим зі знаками, вже зареєстрованими тією самою особою щодо однорідних товарів і (або) послуг. Наслідком реєстрації

ДД Короткий термінологічний словник

База даних (компіляція даних) — сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі — електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомо­гою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Безпосереднє приймання широкою публікою сигналів із супутни­ка — приймання несучих програм сигналів із супутника без посе­редництва наземної станції, що перетворює передавані сигнали в звичайні радіохвилі, які можуть бути прийняті публікою. Перетво­рення здійснюється самим супутником прямого мовлення. Брюс­сельська конвенція про розповсюдження несучих програму сиг­налів, що передаються через супутники, не поширюється на випад­ки безпосереднього приймання сигналів широкою публікою з кос­мосу.

40*4-414

627

асоціативного знака є неможливість передачі права на такий знак іншим особам через ймовірність їх змішування на підставі схожості

Аудіовізуальний твір — це твір, що фіксується на певному мате­ріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зобра­жень) чи аналогових або дискретних сигналів, що відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомо­гою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тошо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального тво­ру є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофіль-ми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультипліка­ційними), неігровими тощо.

Б

Короткий термінологічний словник _

Бібліографічний опис патентного документа — це сукупність біб­ліографічних даних про патентний документ, наведених згідно з правилами, встановленими відповідними нормативно-технічними документами, необхідними і достатніми для загальної характерис­тики, ідентифікації та пошуку документа.

В_

Види ліцензійних платежів. У світовій практиці застосовуються різні види ліцензійних платежів, які поряд з ціною ліцензії суттєво впливають на ефективність ліцензійної угоди. Застосовуються три види платежів:

1) паушальний платіж — це виплата ліцензійної винагороди у вигляді визначеної, чітко зафіксованої суми, що встановлюється виходячи з оцінки очікуваного прибутку від використання ліцензії і виплачується одноразово або за декілька разів, наприклад, при на­бутті чинності ліцензійним договором, передачі ліцензіату технічної документації та після випуску перших зразків продукції;

2) платіж на базі роялті — це виплата ліцензійної винагороди шляхом періодичних відрахувань, що встановлюються у вигляді фіксованих ставок (у відсотках) на базі розрахунку фактичного еко­номічного результату від використання ліцензії (база роялті) і ви­плачуються ліцензіатом через певні проміжки часу. Як база роялті можуть бути використані такі показники: ціна продажу продукції, виготовленої за ліцензією; поточні витрати на виробництво про­дукції за ліцензією; прибуток, отриманий внаслідок використання об'єкта ліцензії; обсяги виробництва продукції за ліцензією тощо;

3) комбіновані платежі.

Види порушень авторського права — це способи недозволеного використання. Найпоширеніші види порушень — плагіат і контра­факція. Плагіат означає подання чужого твору за власний. Контра­факція (піратство) — це порушення авторського права шляхом не­санкціонованого відтворення, показу або опублікування чужого твору будь-яким способом. Піратство означає недозволен виготов­лення примірників механічних записів або друкованих видань тво­ру і таємний їх продаж. Такі порушення прямо не зачіпають резуль-

Короткий термінологічний СЛОВНИК

тату творчої праці, але володілець авторських прав позбавляється

справедливої винагороди.

Види творів — самостійні та несамостійні. У самостійних творах форма оригінальна. Несамостійні твори бувають двох видів: похідні (переклади, обробки, анотації, реферати, резюме, огляди, інсцені­зації, аранжування та інші переробки творів науки, літератури і ми­стецтва) і збірники (енциклопедії, антології, бази даних та інші складені твори, які за добором і розташуванням матеріалів є резуль­татом творчої праці). Похідні твори охороняються авторським пра­вом незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, на яких вони засновані або які вони включають.

Визнання авторських і суміжних прав — один із способів цивіль­но-правового захисту авторських прав, шо виникає тоді, коли на­явність в особи авторського або суміжного права викликає сумнів, заперечується або є реальна загроза таких дій. Визнання права як засобу його захисту за своєю суттю може бути реалізовано лише в юрисдикційному порядку, а не шляхом вчинення позивачем пев­них самостійних односторонніх дій. Здебільшого вимога про виз­нання авторського або суміжного права є необхідною передумовою застосування інших передбачених законом способів захисту.

Визнання особистих немайнових прав. Особисті немайнові права авторів закріплені в законодавстві багатьох країн, зокрема й Украї­ни. У деяких державах вони одержали визнання через судові рішен­ня. В англосаксонських країнах ці основні права автора охороня­ються відповідно до загальних правових принципів. Наприклад, у США, де особисті немайнові права не визнаються авторсько-пра­вовим законодавством, основні особисті права застережені в цивільному і кримінальному праві, законодавстві про недобросовіс­ну конкуренцію тощо. Нині посилилися тенденції визнання мо­ральних прав авторів, тому що поява таких могутніх засобів відтво­рення і розповсюдження творів, як радіо, кінематограф, телебачен­ня, створила серйозну загрозу цим правам. Особисті немайнові пра­ва авторів поступово одержують міжнародне визнання, хоча спори щодо їх правового обґрунтування продовжуються.

Короткий термінологічний словник

Виключне право — це право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використо­вувати твір, не маючи на те відповідного дозволу, за винятком ви­падків, установлених законом.

Виключне право на об'єкт промислової власності — це монополь­не право, шо надається власнику об'єкта і полягає в гарантованій можливості використовувати і розпоряджатися об'єктом, якому на­дана правова охорона, на свій розсуд та забороняти третім особам використовувати цей об'єкт без їх дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з чинним законодав­ством порушенням прав власника. Право розпоряджатися об'єктом включає можливість передавати право власності іншій особі повніс­тю або частково, а також видавати дозвіл на використання об'єкта.

Виключні права автора на використання архітектурного, містобу­дівного і садово-паркового проектів включають також практичну ре­алізацію проектів. Автор прийнятого архітектурного проекту має право вимагати від замовника надання права на участь у реалізації свого проекту при розробці документації для будівництва і при бу­дівництві споруди, якщо інше не передбачене договором.

Виконавець — актор (театру, кіно), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом ви­конує твори літератури, мистецтва чи народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент му­зичних і музично-драматичних творів.

Використання вільне — можливість використання твору, що ви­пливає з обмежень авторського права, безоплатне використання твору в певних випадках без одержання дозволу, однак з дотриман­ням умов, установлених законодавством, які, в основному, стосу­ються використання й охорони особистих немайнових прав автора. Вільне використання мотивується переважно інформаційними ці­лями або потребами розвитку освіти, науки і культури.

Винагорода — платежі, здійснювані особами, які використовують твори авторів, виконання творів, фонограми і радіотелепередачі, на користь авторів, виконавців, виробників фонограм, організацій тс-

Короткий термінологічний словник

лерадіомовлення та інших заінтересованих правоволодільши, у тій мірі, в якій їх права охороняються шодо відповідного використан­ня. Винагорода може складатися з одноразових платежів (так звана «повна компенсація» або «одноразова винагорода») за певні види використання. Авторська винагорода часто визначається у формі відрахувань (роялті) за кожний проданий примірник або кожне ви­користання твору з авансовим платежем або без нього.

Винахід — це вирішення утилітарних завдань у будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільно корисної діяльності лю­дини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони і визнане як винахід компетентним державним

органом.

Винахідник — фізична особа, творчою працею якої створений

винахід.

Виробник відеограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис ви­конання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супро­водом, так і без нього).

Виробник фонограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис ви­конання або будь-яких звуків.

Відеозапис — запис зорової інформації, шо передається телера-діолокаційними та іншими сигналами з метою їх зберігання і даль­шого відтворення. Найпоширеніші відеозаписи — магнітний (ство­рюється за допомогою відеомагнітофона на магнітній стрічці або магнітному барабані) і механічний (на вщеодиску прорізується спе­ціальна борозенка, форма якої відповідає записуваним електрич­ним сигналам).

Відтворення — виготовлення одного або більше примірників тво­ру, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчиту­вати комп'ютер.

Короткий термінологічний словник

Відчуження прав — надання уповноваженим державним органом дозволу на використання запатентованого об'єкта інтелектуальної власності без згоди власника охоронного документа, але з випла­тою йому відповідної компенсації. Згідно з чинним законодавством України такий дозвіл надається Кабінетом Міністрів України. Доз­віл може бути надано будь-якій юридичній особі, яка має можли­вість використовувати об'єкт, якому надана правова охорона, вихо­дячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки Ук­раїни на умовах невиключної ліцензії. Спори щодо умов видачі дозволу і виплати компенсації та її розміру розв'язуються у судово­му порядку.

Власник охоронного документа — особа (фізична або юридична), на ім'я якої виданий охоронний документ, чи її правонаступник.

Володілець авторських і (або) суміжних прав — автор або викона­вець, коли майновими правами наділений автор або виконавець; інша ніж автор або виконавець фізична або юридична особа у разі, коли майновими правами первинно наділена така фізична або юридична особа, якій відступлені майнові права.

Географічне зазначення — це об'єкт промислової власності, що є позначенням, яке ідентифікує товар як такий, що походить з пев­ної країни, регіону або місцевості у цій країні, а вихідні якості, ре­путація або інші характеристики товару значною мірою пов'язують­ся з його географічним походженням. У ряді країн правова охоро­на цьому об'єкту надається на підставі реєстрації, зокрема, в краї­нах, що входять до ЄС, країнах-членах Світової організації торгів­лі та ін. В Україні правова охорона географічному зазначенню на­дається на підставі реєстрації згідно із Законом України «Про охо­рону прав на зазначення походження товарів», відповідно до якого географічне зазначення (походження товару) визначається як назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, ре­путацію або інші характеристики, в основному зумовлені характер­

Короткий термінологічний словник

ними для цього географічного місця природними умовами чи людськими чинниками або поєднанням цих природних умов і людських чинників. В Україні правова охорона надається геогра­фічному зазначенню, щодо якого виконуються такі умови:

— воно є назвою географічного місця, з якого даний товар по­ходить;

— воно вживається як назва даного товару чи як складова час­тина цієї назви;

— у вказаному цією назвою географічному місці наявні харак­терні умови та (або) людські чинники, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

— позначуваннй цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та (або) людськи­ми чинниками;

— хоча основна складова позначуваного цією назвою товару ви­робляється та (або) переробляється у межах зазначеного географіч­ного місця.

Гудвіл (ділова репутація) — комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення ак­тивних операцій, включаючи використання кращих управлінських якостей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології. Гудвіл — це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підпри­ємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового ком­плексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

Дата пріоритету об'єкта промислової власності — це дата, що бе­реться до уваги при визначенні першості у набутті права на об'єкт промислової власності. Дата пріоритету може бути встановлена за датою подання заявки на видачу охоронного документа до націо­нального патентного відомства чи до відповідного органу держави­

Короткий термінологічний словник

учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо за цією заявкою не заявлено конвенційний чи виставочний пріоритет.

Денонсація — це відмова однієї зі сторін міжнародного договору від його виконання, що призводить до припинення дії договору.

Депозитарій — організація-сховище (офіційно визнана колекція).

Депонування — передача на збереження до депозитарію.

Депонування рукопису — передача вузько спеціальних робіт, пе­реважно у вигляді машинописного оригіналу, на збереження до бібліотеки та інформаційних центрів, що інформують спеціалістів про їх наявність і видають їх копії для вивчення. Депонування ру­кописів практикується у тих випадках, коли недоцільно його роз­множувати звичайними способами друку, а також для поповнення інформаційних фондів і (або) як свідчення про авторство і про факт та дату написання.

Державна наукова-технічна експертиза — законодавчо врегульо­ваний науково-дослідний процес, метою якого є перевірка охоро-ноздатності заявлених об'єктів промислової власності, що здійсню­ється закладом експертизи — уповноваженим Установою держав­ним закладом (підприємством, організацією) для розгляду і прове­дення експертизи заявок.

Джерела авторського права — це юридичні акти різних держав­них органів, у яких містяться правові норми, що регулюють відно­сини щодо створення і використання творів літератури, науки і ми­стецтва. Залежно від юридичної сили актів, що містять норми ав­торського права, джерела авторського права поділяються на такі групи: 1) акти державних органів; 2) акти органів місцевого само­управління; 3) міжнародні акти. До актів державних органів нале­жать: конститутдія країни, що володіє вищою юридичною силою і є базою поточного законодавства, закони, щдзаконні акти — укази, розпорядження глави держави; постанови, розпорядження уряду; нормативні акти, накази, постанови, інструкції міністерств та ін­ших органів виконавчої влади. Акти органів місцевого самоуправ­ління — нормативні акти місцевої адміністрації, чинність яких об­

Короткий термінологічний словник

межена певною територією. До таких актів належать розпоряджен­ня, рішення. До джерел авторського права належать також міжна­родні акти, норми яких мають перевагу перед внутрішнім націо­нальним законодавством, у зв'язку з чим їх роль шодо регулюван ня авторських відносин надзвичайно висока.

Добросовісна практика — норма, шо визначає допустимість віль­ного використання творів шляхом ілюстрування з освітньою метою Відповідно до вимог Бернської конвенції добросовісна практика не повинна суперечити нормальному використанню твору і завдавати невиправданої шкоди законним інтересам автора.

Докази при розгляді судових справ. Якщо сторона надала достатні докази для обгрунтування її претензій і навела докази для підтвер­дження претензій, що перебувають під контролем протилежної сто­рони, судові органи мають право вимагати, щоб докази були пред­ставлені і протилежною стороною за дотримання у відповідних випадках умов, які гарантують захист конфіденційної інформації. У разі, коли сторона судового розгляду добровільно і не без достат­ніх підстав відмовляє у доступі до необхідної інформації або іншим чином не забезпечує її у прийнятний період, або встановлює значні перешкоди у здійсненні процедури, пов'язаної із заходом шодо за­хисту прав, — органи судової влади мають право застосувати попе­редні та заключні рішення, ствердні або заперечні, на основі нада­ної їм інформації, включаючи скаргу або доказ, представлений сто­роною, яка зазнала негативних наслідків через відмову у доступі до інформації, що підлягає під забезпечення сторонам можливості бу­ти заслуханими з питань доказів або свідчень.

Е_

Експертиза заявки — перевірка матеріалів заявки на відповідність

вимог, встановлених законом.

Експонування творів мистецтва — публічний показ творів, пере­важно оригіналів художніх творів. Показ не означає опублікування у власному розумінні слова і залежить від надання дозволу воло­дільцем авторського права на твір.

Короткий термінологічний словник

Електронна заявка — це заявка, подана до відомства в електронній формі комп'ютерними мережами з використанням штернет-техно-логїї. Подання електронних заявок започатковано у ряді розвине­них країн, але ще потребує вирішення ряду правових організацій­них та технічних проблем. У подальшому подання електронних за­явок має стати найбільш зручною та поширеною формою надхо­дження матеріалів заявки та інших документів від заявника.

Ефірне мовлення — процес передавання абонентам радіо- або те­лепрограм через ефір, що здійснюється методом приймання радіо­хвиль на відстані за допомогою приймача.

З_

Загальні вимоги до цивільних процедур. Особи, авторські чи су­міжні права яких порушені, мають право на їх захист. Такий захист надає широку можливість самостійно визначати, яким чином кра­ще відновити їх права. Суб'єктам авторських і суміжних прав нада­на можливість звертатися за захистом своїх прав до цивільних судів. Судові процедури мають бути чесними і справедливими.

Загальновідомий знак — це товарний знак, шо внаслідок викори­стання став добре відомим широкому колу споживачів. Відповідно до статті 6^ЬІХ Паризької конвенції про охорону промислової влас­ності всі країни-учасниці якої зобов'язані надавати на своїй тери­торії захист знакам, що за визначенням компетентного (адміністра­тивного чи судового) органу країни реєстрації або країни викорис­тання набули статусу загальновідомих знаків щодо тотожних або схожих товарів і (або) послуг.

Загальнодоступні відомості — відомості, що містяться у джерелах інформації, з якими будь-яка особа може ознайомитися або про зміст яких може дізнатися законним шляхом.

Зазначення походження як об'єкт промислової власності — це по­значення, що використовується на товарах, які походять з певної місцевості. Правова охорона зазначення походження полягає в не­допущенні використання неправдивих зазначень походження, тоб­то таких, що застосовуються на товарах, які не походять з місце­

_Щ Короткий термінологічний словник

вості, на яку вказує зазначення походження. Застосування неправ­дивих зазначень походження може бути причиною введення в ома­ну споживачів і кваліфікується як недобросовісна конкуренція.

Закінчення строку охорони. Після закінчення встановленого стро­ку охорони твори стають суспільним надбанням та можуть вільно і безкоштовно використовуватися будь-якою особою. Якщо твір стає суспільним надбанням, авторські права на нього втрачаються без­поворотно.

Захист авторського права і суміжних прав. За захистом свого ав­торського права або суміжних прав правоволодільці звертаються в установленому порядку до судових та інших органів відповідно до їх компетенції. Правоволодільці мають право вимагати: визнання авторського права або суміжних прав; припинення дій, шо порушу­ють авторські та суміжні права або створюють загрозу їх порушен­ню; відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду; стягнення доходу, одержаного порушником унаслідок порушення авторського права і суміжних прав, замість відшкодування збитків; виплати компенсації, що визначається судом, замість відшкодування збит­ків або стягнення доходу з урахуванням суті правопорушення; вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'я­заних із захистом авторського права і суміжних прав.

Захист інформації — це сукупність організаційно-технічних за­ходів та правових норм для запобігання заподіянню шкоди інтере­сам власника інформації чи автоматизованої системи та осіб, які користуються інформацією, зокрема внаслідок несанкціонованого використання або псування інформації. У зв'язку зі створенням електронних бібліотек інтелектуальної власності у рамках Постій­ного комітету ВОІВ з інформаційних технологій створено робочу групу з інформаційної безпеки, яка розглядатиме питання безпеки інформації в автоматизованих системах за умови доступу до них че­рез всесвітню інформаційну мережу Інтернет.

Захист права власності — це застосування правових засобів для усунення або запобігання порушення цього права. Забезпечується нормами різноманітних галузей права — цивільного, трудового, ад­міністративного, патентного. Будь-яке несанкціоноване викорис-

Короткий термінологічний словник

тання об'єкта, шо охороняється, є порушенням прав власника прав на об'єкт промислової власності. На вимогу власника таке пору­шення має бути припинене, а порушник повинен відшкодувати власнику заподіяні збитки, включаючи неодержані доходи. Вимага­ти відновлення порушених прав може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачене ліцензійним договором. Захист порушених прав здійснюється в установленому законодавством ад­міністративному або судовому порядку. У разі встановлення факту порушення порушник може бути притягнутий до дисциплінарної, цивільної, адміністративної або навіть кримінальної відповідаль­ності.

Заявка — це сукупність документів, складених відповідно до ви­мог чинного законодавства, що подаються до Установи на видачу охоронного документа.

Заявник — це фізична або юридична особа, шо подає заявку на видачу охоронного документа на об'єкт промислової власності.

Здійснення передачі прав. Передача авторських прав у різних країнах регулюється різними галузями права: цивільного, торго­вельного тощо. Свобода договору породжує всілякі проблеми і від­повідну різноманітність їх вирішення. Фактично в багатьох країнах свобода договору в тій або іншій мірі обмежується певними прави­лами, що встановлюються авторськими товариствами. Як правило, договір про передачу прав укладається в довільній формі за бажан­ням сторін. Він може бути усним, але в ряді країн неодмінно вима­гається письмова форма. За деякими законами необхідна реєст­рація договорів. Деякі авторсько-правові закони містять спеціальні положення про права і обов'язки сторін за договорами на різні ви­ди використання.

Знак для товарів і послуг (товарний знак) — позначення для від-різнення товарів і послуг, вироблених і наданих одними виробни­ками від однорідних товарів і послуг, вироблених і наданих інши­ми виробниками.

Знак охорони авторського права. Володілець виключних автор­ських прав для сповіщення про свої права може використовувати

_Щ Короткий термінологічний словник

знак охорони авторського права, що вміщується на кожному при­мірнику і складається з трьох елементів:

— латинської літери «С», обведеної колом — ©;

— імені (найменування) володільця виключних авторських прав;

— року першого опублікування твору.

Знак охорони суміжних прав. Виробник фонограми і виконавець для сповіщення про свої права можуть використовувати знак охорони суміжних прав, що вміщується на кожному примірнику фонограми і (або) її упаковці і складається з трьох елементів:

— латинської літери «Р», обведеної колом — ®;

— імені (найменування) володільця виключних суміжних прав;

— року першого опублікування твору.

І_

Інжиніринг — здійснення за контрактом з іноземним замовни­ком ряду робіт і надання послуг, включаючи укладання технічних завдань, проведення передпроектних робіт, проведення наукових досліджень, укладання проектних пропозицій і техніко-еко-номічних обгрунтувань будівництва промислових та інших об'єктів, розробку технічної документації, проектування і конструкторську розробку об'єктів техніки і технології, консультації та авторський нагляд під час монтажу, пусконалагоджувальних робіт, консультації економічного, фінансового або іншого характеру.

Інновація (нововведення) — як процес - вкладення коштів в економіку, що забезпечує модернізацію техніки і технології; як об'єкт - нова техніка, технологія, що є результатом досягнень на­уково-технічного прогресу.

Інтелектуальна власність у самому широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності людини у виробничі, науковій, літературній, художній та інших сферах. Ці права належать не до матеріального об'єкта, а до відоб­

Короткий термінологічний словник

раженої у ньому інформації. Як на власність у вигляді рухомого і нерухомого майна, так і на інтелектуальну власність існують деякі-обмеження, наприклад, обмеження строку дії авторського права і охоронних документів (патентів, свідоцтв). Інтелектуальна влас­ність об'єднує промислову власність і твори, що охороняються ав­торським правом. Поняття інтелектуальної власності вперше введе­но конвенцією у 1967 р., відповідно до якої було засновано ВОІВ, і передбачає, що інтелектуальна власність містить права, які нале­жать до:

— літературних, художніх і наукових творів;

— виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телеві­зійних передач;

— винаходів у всіх галузях людської діяльності, наукових від­криттів;

— промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень;

— захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, що належать до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Інформація про управління правами — це інформація, у тому числі в електронній (цифровій) формі, що ідентифікує об'єкт авторсько­го права і (або) суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об'єкт авторське право і (або) суміжні права, або інформація про умови використання об'єкта авторського права і (або) суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інфор­мація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до примірника об'єкта авторського права і (або) суміжних прав або вміщений у нього чи з'являється у зв'язку з його повідомленням до загального відома.

Інформація як товар — інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян і юридичних осіб, які займаються інформацій­ною діяльністю; можуть бути об'єктами товарних відносин, що ре­гулюються чинним законодавством.

Короткий термінологічний словник

к_

Кабельне телебачення — система колективних антен, що прийма­ють програми і розподіляють їх шляхом використання комбінова­них кабелів не тільки для одночасної передачі по проводах програм, що передаються іншими станціями, а й для наступної передачі про­грам, переданих раніше, а також для передачі власних програм. Ця система пропонує широкий вибір аудіовізуальних творів і забезпе­чує кращу якість приймання, ніж за трансляції та приймання з ви­користанням бездротових засобів. Для передачі по кабельному те­лебаченню творів, що охороняються авторським правом, необхід­ний дозвіл їх правоволодільщв.

Колективний знак — це товарний знак, який слугує для позна­чення товарів (послуг), що мають єдині якісні характеристики і ви­робляються (надаються) підприємствами, пов'язаними в госпо­дарсько-правовому або організаційно-правовому відношенні.

Комп'ютерна програма — набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, що приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоп­лює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах).

Конвенція — міжнародний договір (угода) з якого-небудь спеці­ального питання (наприклад, з охорони літературних і художніх

творів).

Конкуренція недобросовісна — будь-які дії господарюючих суб'єктів, що суперечать правилам та чесним звичаям у підприєм­ницькій діяльності.

Контрафакція — підробка; порушення авторського права і (або) суміжних прав у результаті відтворення і розповсюдження чужого твору, порушення виключного права патентоволодільця, несанк­ціоноване використання товарних знаків, як правило, виробів, що вже зарекомендували себе тощо. Щодо аудіовізуальних записів, фо­нограм, відеограм або їх дублікатів, то виготовлення контрафактных

414414 641

Короткий термінологічний словник

примірників може також бути порушенням відповідних суміжних прав. Такі копії, як правило, підлягають конфіскації.

Корисна модель — результат творчої діяльності людини у галузі технології, що пов'язана з конструктивним використанням прист­рою. Корисні моделі відрізняються від винаходів, головним чином, двома аспектами: по-перше, для корисної моделі не вимагається винахідницький рівень; по-друге, максимальний строк охорони, передбачений законодавством, менший за строк охорони вина­ходів.

Критерії охороноздатності. Необхідною умовою надання правової охорони об'єктам промислової власності є відповідність цих об'єк­тів загальновизначеним критеріям — критеріям охороноздатності. Головними критеріями охороноздатності винаходів, корисних мо­делей, промислових зразків є новизна (оригінальність), промисло­ва придатність, винахідницький рівень. Для сортів рослин, крім критерію новизни, існують критерії відмінності, однорідності та стабільності. Якщо об'єкт, що заявляється, відповідає цим кри­теріям, він визнається охороноздатним. Крім цього, національним законодавством можуть бути передбачені й інші умови надання правової охорони, наприклад, об'єкт не повинен належати до пе­реліку об'єктів, що не охороняються, не повинен суперечити су­спільним інтересам, принципам гуманності й моралі тощо.

І_

Ліцензіар — фізична чи юридична особа, яка є володільцем охо­ронного документа на об'єкт промислової власності, виступає сто­роною в ліцензійному договорі як сторона, що надає іншій стороні (ліцензіату) право на використання охоронюваного об'єкта про­мислової власності. Ліцензіаром може бути також суб'єкт авторсь­кого права і (або) суміжних прав.

Ліцензія - це дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності; що надається на підставі ліцензійного договору або ад­міністративного рішення компетентного державного органу, або рі­шення суду.

_ Короткий термінологічній! словник

41*4*114

643

м

Майнові права — суб'єктивні права учасників правовідносин, шо пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з тими матеріальними вимогами, які виникають з приводу розподілу цього майна і обміну. Майнові права — права власника, особи, яка здійснює право господарського відання майном, а також зобов'язальні права (наприклад, на відшкодування шкоди), права авторів на винагороду, спадкові права. Майнові права можуть ви­никати з дій та інших юридичних фактів, передбачених цивільним законодавством, а також з дій, які хоч і не передбачені законом, але на підставі загальних засад і змісту цивільного законодавства по­роджують цивільні права і обов'язки. Основним майновим правом авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків, то-пографій ІМС і раціоналізаторських пропозицій є право на вина­городу.

Мито — це платежі, що стягуються за здійснення патентним ві­домством юридично значущих дій, пов'язаних з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності (винаходи, корисні моделі, про­мислові зразки, товарні знаки, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин тощо). Як правило, мито сплачується за: подання за­явки на видачу охоронного документа, експертизу заявки, видачу охоронного документа, підтримання чинності охоронного докумен­та, продовження дії охоронного документа, подання клопотань, за­перечень тощо. Розміри та порядок сплати мита визначаються на­ціональними законодавствами або відповідними міжнародними чи регіональними угодами (Договором про патентну кооперацію, Мад­ридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків, Європейсь­кою патентною конвенцією тощо).

Мовлення (телебачення і радіомовлення) — передача на відстань звукової і (або) візуальної інформації за допомогою електромагніт­них хвиль, що розповсюджуються пристроями для передачі та приймаються необмеженою кількістю телерадіоприймачів.


н