Geum.ru

М. А. Шепєлєв За редакцією доктора історичних наук, професора Д. В. Табачника

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
ТЕОРІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

М. А. Шепєлєв

За редакцією доктора історичних наук, професора Д. В. Табачника

Затверджено

Міністерством освіти і науки України

Підручник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за напрямами

• «Міжнародні відносини»,

«Політологія»

Київ

«Вища школа» 2004

УДК 341.238 (075.8) ББК 66.4я73 Ш 48

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист від 31'липні 2003 р. №1/11-3360)

Рецензенти: доктор філософських наук, професор Ю. В. Пав­ленко (Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України); доктор соціологічних наук, професор Ю. П. Сурмін (На­ціональна академія державного управління при Президентові України); доктор філософських наук, професор О. С. Токовенко (Дніпропетровський національний університет)

Редактор О. Г. Молдованова

Теорія міжнародних відносин: Підручник / Передм. Д. В. Табачника. - К.: Вища пік., 2004. - 622 с. ISBN 966-642-203-4

Підручник містить аналіз теоретико-методологічпих засад, перед­умов формування і процесу розвитку науки про міжнародні відно­сини, сутності принципів функціонування, основних тенденцій і за­кономірностей розвитку міжнародних відносин. Значну увагу приді­лено геополітичному та цивілізаціиному вимірам міжнародних від­носин, проблемам міжнародних конфліктів і безпеки.

Для студентів, які навчаються за напрямами «Міжнародні відно­сини» і «Політологія». Може бути корисним аспірантам, виклада­чам, фахівцям.

УДК 341.238(075.8) ББК 66.4я73

ISBN 966-642-203-4

© М. А. Шепєлєв, 2004

© Передмова, Д. В. Табачник, 2004

Передмова 1



Передмова


Теоретичне осмислення міжнародних відносин є завданням надзвичайно актуальним і важливим для сучасної України. За роки незалежності Українська держава не тільки здобула широке міжнародне визнання, а й сформу­вала власну зовнішньополітичну стратегію, засади якої було визначено в перші роки незалежності в «Основних напря­мах зовнішньої політики України». Послідовна реалізація цієї стратегії є вагомим внеском у зміцнення міжнародної ста­більності та безпеки, формування нової, більш досконалої сис­теми міжнародних відносин.

Україна як важливе геополітичне утворення на Європейсь­кому континенті є невід'ємною складовою нової системи євро­пейських і глобальних зв'язків та відносин, що сформувалася на зламі тисячоліть. Істотними чинниками зростання міжнарод­ного значення України є її надзвичайно сприятливе положен­ня - у самому центрі Європи, на стику православної, західної та ісламської цивілізацій. Завдяки цьому наша держава є пов­ноправним учасником широкої взаємодії культур і цивілізацій у сучасному світі. Україна прагне брати активну участь в організації нової світової системи безпеки XXI ст., намагаючись сприяти подоланню геополітичних і культурних бар'єрів, ство­ренню умов для глобальної взаємодії культур і цивілізацій, фор­муванню демократичного світового устрою. Наша держава

Передмова

Передмова

зробила свідомий вибір на користь загальноєвропейської інте­грації і розглядає поглиблення інтеграційних процесів на кон­тиненті як необхідну передумову створення глобальної систе­ми безпеки.

Утім процеси глибоких внутрішніх суспільних трансформацій, налагоджування рівноправних і взаємовигідних відносин з усіма державами, інтегрування в європейську та світову спільно­ту потребують як від владних, так і від громадських інституцій суспільства чіткого усвідомлення основоположних принципів і закономірностей сучасних міжнародних відносин, місця та ролі в них України. Саме цим зумовлена важливість вивчення те­орії міжнародних відносин майбутніми фахівцями, які згодом впливатимуть на прийняття державних рішень, формуватимуть громадську думку, сприятимуть інтеграції України у світове співтовариство. При цьому фундаментальні знання мають поєд­нуватися з готовністю їх успішного застосування на практиці, зокрема для оцінювання сучасних складних ситуацій і процесів. Президент України Л. Д. Кучма, звертаючись до учасників на­ради послів нашої країни в європейських державах, зазначав: «...треба виходити з того, що без усвідомлення сучасних, якісно нових чинників та реалій не може бути ефективним об­стоювання національних інтересів своєї держави». До того ж посилення уваги до вивчення міжнародних відносин є невід'єм­ною складовою демократизації українського суспільства, котре прагне зробити доступнішим зміст цієї «таємничої» сфери, яка дедалі більшою мірою визначає його існування.

Потрібно враховувати, що сучасний світ стрімко змінюється і потребує відповідної реакції на нові реалії міжнародного жит­тя з боку України. Альтернативність варіантів подальшого світо­вого розвитку стала аксіомою нашого часу. Події кінця XX ст. поставили під сумнів формулу Реймона Арона, яка визначала сутність світового порядку впродовж майже 50 років: «Мир не­можливий, війна неймовірна». Із закінченням «холодної війни» мир став менш неможливим. Однак в умовах посилення міжна­родної анархії та намагання лідерів окремих країн одноосібно впорядковувати міжнародне життя ймовірність війни зросла.

Глобальні зміни потребують переосмислення зовнішньої по­літики і національної безпеки як кожної країни, так і світово­го устрою взагалі. Однак чимало наших співгромадян часом іде-


алістично і відсторонено сприймають сучасні міжнародні про­цеси, недооцінюють швидкість і масштаби інтеграційних про­цесів, не визначилися у ставленні до найгостріших міжнарод­них проблем. Про це свідчать труднощі, які виникали чи ви­никають в Україні під час проведення економічних реформ, визначення місця нашої держави у світовому розподілі праці, при налагодженні відносин з міжнародними фінансовими ор­ганізаціями.

Події в Югославії, загострення геополітичної ситуації в Центральній Азії, криза системи контролю за ядерним озбро­єнням, нестабільність світових фінансових ринків, небезпека міжнародного тероризму, митні й торговельні війни, виникнен­ня суперечностей у відносинах між провідними світовими дер­жавами, війна в Іраку та перспектива поширення практики «гу­манітарних інтервенцій» на інші країни - ось лише деякі яви­ща, що ознаменували початок нового тисячоліття. Це свідчить про відсутність достатніх підстав сподіватися на те, що в май­бутньому міжнародні відносини будуть стабільними і збалансо­ваними.

Останні події і тенденції у світі є ознакою того, що людство вступає в новий етап своєї історії. Про це свідчать зокрема: кри­за поняття національного суверенітету, спричинена насампе­ред бурхливим розвитком транснаціональних структур і відно­син, «тихоокеанська революція» та формування «глибокого • Півдня» як прояви цивілізаційного контрнаступу країн третьо­го світу; внутрішні протиріччя глобалізаційних процесів і по­силення тенденцій регіоналізації.

Військова акція СІЛА проти Іраку, як і попередні події в Югославії та Афганістані, виявила також інституційну кризу ООН, яка, на думку багатьох провідних політичних діячів, по­лягає в її неспроможності в існуючому вигляді здійснювати го­ловну функцію - бути інструментом підтримання миру та проти­дії агресії. Справа ускладнюється тією обставиною, що в сис­темі міжнародних організацій не було створено альтернативних міжнародних механізмів гарантування безпеки і стабільності. Інституційна криза ООН, потреба збалансування глобального та регіонального рівнів у системі підтримання міжнародної без­пеки та гарантування стабільного світового розвитку в умовах вирішального виливу цивілізаційних чинників на міжнародні

V

Передмова

відносини роблять актуальним питання щодо необхідності ре­формування управління глобальною безпекою на цивілізаційних засадах. Цей новий принцип має бути доповнений створенням механізмів міжцивілізаційного діалогу Схід - Захід та Північ -Південь.

Глобальні трансформації, які спостерігалися наприкінці XX ст., змусили політиків, науковців та світову громадськість зосере­дити увагу на питаннях щодо характеру розвитку та перспек­тив світової системи, виживання людства в умовах «нового світового безладу», або глобального неототалітаризму. Усе це впливає на формування міжнародної стратегії України.

Теорія міжнародних відносин - відносно молода наука, що синтезувала досягнення філософії, політології, соціології, політичної економії, історичної, психологічної, юридичної на­ук; її завдання полягає у з'ясуванні сутності, закономірностей, тенденцій, рушійних сил і суперечностей функціонування та розвитку міжнародних відносин. Розвиток цієї теорії створює передумови для комплексного, побудованого на міждисциплі­нарному підході дослідження того, що Джеймс Розенау назвав «всесвітом міжнародних феноменів».

Міжнародні відносини - це не лише теорія, а й соціальна практика. Тому метою викладання теорії міжнародних відно­син є надати студентам, що навчаються на соціогуманітарних та економічних факультетах, необхідний мінімум знань щодо міжнародних відносин, сформувати навички раціонально-кри­тичного їх осмислення.

Підручник написано на основі аналізу та узагальнення вели­кого масиву зарубіжної та вітчизняної наукової літератури, при­свяченої філософським, політологічним, економічним та іншим аспектам міжнародних відносин. Викладання фундаменталь­них проблем міжнародних відносин Грунтується на ідеях таких класичних мислителів, як Фукідід, Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, М. Данилевський, а також сучасних учених - Г. Моргентау, Р. Арона, А. Тойнбі, І. Валлерстайна та ін. Класичні підходи поєднуються з новітніми оцінками сучасних світових процесів, які дедалі більше виливають на долю України.

Специфікою цього навчального видання можна вважати особливий акцент, зроблений на геополітичному вимірі про­цесу функціонування та розвитку міжнародних відносин. У

Передмова

зв'язку з цим особлива увага приділяється як класичним і су­часним геополітичним концепціям, так і розкриттю сутності та механізму дії основного закону геополітики - планетарного ду­алізму континентальних і морських держав, Сходу і Заходу.

Підручник вирізняється також авторським баченням важли­вих сучасних міжнародних феноменів. Для деяких із них ха­рактерна дискусійність, що відображає як загальні процеси роз­витку науки про міжнародні відносини в Україні, так і конку­ренцію альтернативних поглядів на місце й роль нашої держави у світі.

Ключовою ідеєю книги є спадкоємність головних рис міжна­родних відносин, що дає змогу встановити їх об'єктивні зако­номірності і впливати на них відповідно до інтересів держави. Тому вона буде корисною не лише студентам, які вивчають дис­ципліну «Міжнародні відносини», а й тим політикам і уп­равлінцям, які вже сьогодні впливають на формування міжна­родної політики нашої держави. Досі теорія міжнародних відносин вважалася значною мірою західною ідеологією. Нині постало завдання зробити її основою практичної політики Ук­раїни.

Д. В. ТАБАЧНИК,

доктор історичних наук, професор