За редакцією доктора юридичних наук, професора, академіка апрн україни О. Л. Підопригори, доктора юридичних наук, професора, члена-кореспондента апрн україни О

Вид материалаДокументы
1.2. Види інтелектуальної діяльності
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   47

1.2. Види інтелектуальної діяльності


Перелічити все, що належить до інтелектуальної діяльності, — заняття досить безперспективне. Адже творчість людини не має меж і наявний на сьогодні перелік видів творчості завтра попов­ниться новими видами. Творчість — це життя, а життя затиснути в якісь рамки, перерахувати його прояви просто неможливо.

Уже з часу виникнення і становлення правової охорони резуль­татів творчої діяльності почали розрізняти літературну творчість і творчість у сфері виробництва — технічну творчість. Останню час-о називають науково-технічною творчістю, оскільки технічна твор-ість обов'язково має опиратися на досягнення науки. Інтелектуальне начало буття народу // 3 виступу Голови Верховної Ради України В. Литвина на інтелектуальному форумі України. — Голос України. — 2003. — 1 березня.

Раніше було висловлено думку про пріоритетність науки, якої і будемо дотримуватися — будь-яка творчість розвивається за схе­мою: суспільна потреба — творчість — наука. Суспільні потреби ставлять завдання перед наукою, остання дістає способи розв'язан­ня потреб — проблем. На досягнення науки опирається будь-який вид творчості людини — літературна і технічна.

Наука, а точніше її результати і досягнення, можуть бути вира­жені як у літературній формі — шляхом запису чи опису, так і в формі створення технічного пристрою, обладнання, винаходу, ко­рисної моделі, промислового зразка, селекційного досягнення то­що. Звідси і місце науки у творчій діяльності людини. одних ви­падках результати наукових пошуків реалізуються у формі науково-літературного твору, в інших — науковий результат може досягати­ся шляхом наукового експерименту і реалізуватися у формі техніч­них пристроїв, обладнання, селекційного досягнення тощо.

Відповідно до міжнародних конвенцій результати інтелектуаль­ної діяльності уже давно поділються на дві основні групи: твори літератури і мистецтва або літературно-художня власність і технічні творчі витвори або промислова власність. Звідси і поділ творчості: літературно-художня і науково-технічна творчість. Зазначені групи видів творчості об'єднували і об'єднують широке коло окремих ви­дів інтелектуальної, творчої діяльності.

Проте автори Модельного цивільного кодексу для країн СНД, враховуючи реальний стан, висунули пропозицію всі результати творчої діяльності поділяти не на дві, а на три групи: об'єкти літе­ратурно-художньої власності, об'єкти промислової власності і засо­би індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Цей поділ дістав визнання принаймні в Україні і Російській Феде­рації. Справді, за своїм технічним чи творчим рівнем не можна зрівнювати винахід і комерційне (фірмове) найменування, літера­турні твори і торговельні марки. Тому виокремлення зазначених за­собів в окрему групу видається науково обгрунтованим, виправда­ним і доцільним. Хоча у міжнародно-правовій практиці цей поділ поки що не дістав підтвердження, це зовсім не означає, що варто сліпо наслідувати зарубіжний досвід.

У підручнику розглядаються три групи результатів інтелектуаль­ної, творчої діяльності, що породжуються різними видами твор­чості.

Міжнародна конвенція про охорону промислової власності була прийнята дешо раніше від такої самої конвенції з авторського пра­ва. Але в нормативних актах і спеціальній літературі здебільшого спочатку розглядається авторське право, а потім — право промис­лової власності.

Інтелектуальну, творчу діяльність зі створення творів науки, лі­тератури і мистецтва назвемо літературно-мистецькою діяльністю. Літературні твори — це твори написані чи записані. Проте чинний Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. до літературних творів відносить і усні твори, що відповіда­ють вимогам закону.

Літературні твори у свою чергу поділяються на твори наукової літератури і твори художньої літератури. Отже, літературна діяль­ність об'єднує два види діяльності — наукову і літературно-худож­ню. Але коло об'єктів авторського права об'єднує ще одну досить велику групу — твори мистецтва. Цей поділ творів, що охороняють­ся авторським правом, безперечно, в певній мірі є умовним. Адже наука і художня література теж є видами мистецтва. При цьому слід додати, що із досить великої кількості різноманітних мистецьких творів переважна більшість є або писаними творами, або яким-не-будь іншим способом зафіксованими на матеріальному носії. До неписаних творів належать усні твори, скульптури тощо. Зрозуміло, що твори образотворчого мистецтва, малюнки, музичні та плас­тичні твори пишуться не літерами. Отже, більшість творів, що охо­роняються авторським правом, можна було б визнати як літера­турні, оскільки вони за загальним правилом набувають об'єктивної форми через письмо. З іншого боку, зазначені твори за своїм зміс­том здебільшого є також мистецькими. Але традиційно склалося так, що всі вони поділяються на твори науки, літератури і мистецт­ва, при цьому маючи на увазі, що наукові твори також є літератур­ними. Отже, будемо дотримуватися традиційного поділу.

Слід зазначити, що термін «мистецтво» у літературі вживається в кількох значеннях. Найбільш поширене значення — це художня

творчість в цілому — література, архітектура, скульптура, образо­творче мистецтво, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, му­зика, танець, кіно та інші види творчої діяльності людей у духовній сфері, тобто ті види творчої діяльності, що збагачують внутрішній світ людини.

У вузькому значенні мистецтвом визнається лише образотворче мистецтво, що охоплює живопис, скульптуру і графіку.

В іншому значенні мистецтвом називають високу ступінь умін­ня, майстерності в будь-якій сфері діяльності. Висока ступінь май­стерності, вміння або те, що називають технікою виконання, інте­лектуальною діяльністю не визнається.

Отже, діяльність у сфері духовного збагачення людини, резуль­тати якої підпадають під охорону авторського права і суміжних прав, у широкому значенні охоплюються поняттям «мистецька діяль­ність». У вузькому значенні це лише образотворче мистецтво. Але термін «мистецтво» часто вживається в більш широкому значенні. Інколи до мистецтва відносять театр, кіно, телебачення і радіо.

Для нас важливим є те, що творча діяльність у сфері мистецтва визнається ііггелектуальною, а її результати — об'єктами правової охорони і, отже, об'єктами інтелектуальної власності.

Найбільш поширеною формою інтелектуальної діяльності в гу­манітарній сфері є літературна діяльність, результатом якої є твори науки і художньої літератури. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. проголошує, що цим Законом охороняються твори науки, літератури і мистецтва. Як уже зазнача­лося, літературними визнаються твори, створені в письмовій формі. Це можуть бути твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп'ютерні про­грами тощо).

Літературна діяльність як вид інтелектуальної творчої діяльності здійснюється в різноманітних формах. Адже твором визнається ре­зультат літературної діяльності незалежно від призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, пропаганда, інформація, реклама, розваги то­що). Результат літературної діяльності підлягає правовій охороні незалежно від способу відтворення — письмового, усного чи будь-якого іншого.

Підпункт 2 ст. 8 цього Закону проголошує, що об'єктами право­вої охорони є також виступи, лекції, промови, проповіді та інші ус­ні твори. Зазначена норма звертає на себе увагу двома обставина­ми. Перша полягає у тому, що Закон визнає об'єктом правової охо­рони й усні твори. Друга обставина — у цій нормі йдеться про ви­ступи, лекції, промови, проповіді, виголошені чи відтворені в усній формі. Отже, йдеться про відтворення зазначених творів в усній формі, а не про їх створення. Автором лекції цей твір може бути написаний, але публічно проголошений в усній формі. Проте За­кон не виключає, що зазначені твори можуть бути створені і в усній формі. Але у даному разі йдеться про форму відтворення уже ство­реного твору, незалежно від того, в якій формі його створено. Тоб­то, твір підлягає правовій охороні незалежно від способу його ство­рення за умови, що він відповідає вимогам закону.