Транспортний комплекс 37 3 Водопостачання та водовідведення 39 3 Теплопостачання 39 3 Зв’язок 40 3 Благоустрій 41

Вид материалаДокументы
Розділ 1.6. Ринок праці
За рахунок дотацій служби зайнятості
Навантажен-ня на кожне вільне робоче місце, вакансію
Резюме розділу
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16

Розділ 1.6. Ринок праці



Аналіз ринку праці у м. Чернігів протягом 2002–2006 років свідчить про позитивні тенденції в економіці і, відповідно, у сфері зайнятості населення. Починаючи з 2002 року, рівень офіційно зареєстрованого безробіття (див. табл. 20) знизився і знаходиться в оптимальних для функціонування економіки міста межах (за європейськими мірками нормальний рівень – 4%).


Таблиця 20. Рівень офіційно зареєстрованого безробіття у м. Чернігів

Рік

2002 р.

2003 р.

2004 р.

2005 р.

2006 р.

Рівень безробіття, %

2,85

1,97

2,01

1,97

1,39

Слід відзначити, що цей показник значно нижчий середньообласного рівня (3,37 %), та нижчий від загальнодержавного.

Протягом 2002 року кількість жителів міста, що перебували на обліку в Чернігівському міському центрі зайнятості, складала 20465 чол., а в 2006 році  – 14676 осіб. Головна причина такої тенденції – пожвавлення діяльності підприємств, проведення їх реструктуризації та зміни форм власності, перехід на виробництво конкурентної продукції.

Зменшується і вивільнення працівників: якщо у 2002 році з цієї причини на ринок праці вийшло 2110 осіб, то у 2006 – 1173 осіб. Цей процес залишається регульованим і є результатом продовження структурних змін в економіці та органах державного управління. За даними міського центру зайнятості у 2006 році попереджувались про можливе вивільнення 3973 працівники, реально ж були вивільнені лише 29,5 % цієї кількості. Тобто 2800 осіб отримали і прийняли пропозиції щодо працевлаштування на своєму або на інших підприємствах.

Все це сприяло і змінам на міському ринку праці: якщо раніше головним завданням служби зайнятості була допомога безробітним у пошуку будь-якої роботи, то зараз – допомога роботодавцеві у пошуку потрібних для нього працівників. Потреба в працівниках зростає з кожним роком, адже у місті все більше створюється нових робочих місць, перш за все фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності (див. табл. 21).

Таблиця 21. Створення нових робочих місць на підприємствах, організаціях та установах м. Чернігів (всі форми власності)

Рік

Створено нових робочих місць

в тому числі:

За рахунок дотацій служби зайнятості

великі

підприємства

малі

підприємства

фізичні

особи

Кіль-кість

%

Кіль-кість

%

Кіль-кість

%

2002

5080

1339

26,4

954

18,8

2787

54,9

203

2003

5130

1061

20,1

867

16,9

3202

64,2

171

2004

5510

1436

26,1

511

9,3

3563

64,7

276

2005

9116

2304

25,3

3180

34,8

3632

39,8

236

2006

8315

1320

15,9

2928

35,2

4066

48,8

240

Нові робочі місця переважно з'являються у сфері діяльності підприємців – фізичних осіб.

Робота по збереженню старих високопродуктивних та створенню нових робочих місць на підприємствах міста дає відчутні результати – з року в рік зростає надходження заявок до центру зайнятості щодо потреби в кадрах (див. табл. 22). На фоні доволі стабільного притоку незайнятого населення (у 2002 році – 11372 осіб, у 2003 році – 8835 осіб, у 2004 році – 11103 осіб , у 2005 році – 11651 осіб, у 2006 році –11139 осіб) це дозволяє знизити навантаження на кожне вільне робоче місце.


Таблиця 22. Надходження інформації про вільні робочі місця та вакансії до Чернігівського міського центру зайнятості

Рік

Вільних робочих місць і вакансій на кінець року

в тому числі (в процентах):

Навантажен-ня на кожне вільне робоче місце, вакансію

робітничих

місць

Службов-ців

без певної

кваліфікації

2002

1084

70,5

27,1

2,4

5 осіб

2003

1201

57,4

37,3

5,3

3 осіб

2004

1257

44,3

48,9

6,7

3 осіб

2005

1845

61,7

30,7

7,5

2 осіб

2006

2118

70,3

18,0

11,7

1 особа

До серйозних ризиків на ринку праці слід віднести диспропорції між професійно-кваліфікаційним складом безробітних громадян та вимогами роботодавців щодо фахової підготовки претендентів на вільні робочі місця та вакансії.

Сьогодні місто відчуває значний дефіцит будівельників, робітників-станочників у метало- та деревообробці, слюсарів, водіїв, працівників інженерних спеціальностей, а їх підготовка відстає від потреб.

На ситуацію впливає низький рівень заробітної плати в Чернігові і в результаті за останніми опитуваннями 10% висококваліфікованих кадрів виїжджають на роботу до Києва та інших регіонів.

Значним змінам підлягає і система соціального захисту безробітних громадян. У багатьох випадках фінансова підтримка та пільги, що отримує непрацююча сім’я, перевищують доходи, які б вона мала працевлаштувавшись. Це значно знижує мотивацію до праці її членів, призводить до довготривалого безробіття.

Резюме розділу


1. Позитивні тенденції в економіці, починаючи з 2002 року, призвели до зниження рівня безробіття у місті та стабілізації його на рівні 1,46 %. На 40 % зменшилась кількість громадян, які звертаються до міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Збереження старих та створення нових робочих місць зменшило навантаження з 5 до 1 особи на кожне вільне робоче місце.

2. Стійка тенденція до зростання кількості новостворених робочих місць (5,1 тис. у 2002 році і 8,3 тис. у 2006 році) вимагає від служби зайнятості забезпечення роботодавців працівниками необхідного професійно-кваліфікаційного складу.

3. Широко застосовуються активні форми зайнятості – професійне навчання та підвищення кваліфікації, в тому числі безпосередньо на виробництві, створення власного бізнесу, залучення до оплачуваних громадських робіт.

4. Застарілі законодавчі норми, які базуються виключно на адміністративних заходах впливу на роботодавців ускладнюють працевлаштування соціально незахищених категорій населення. Обсяги працевлаштування цієї групи населення зменшились з 2002 року більш ніж на 60%, у 8 разів скоротилось використання спеціально заброньованих для цього робочих місць.

5. Професійний склад наявних трудових ресурсів не відповідає вимогам ринку праці. При дефіциті будівельників, робітників-станочників, водіїв, працівників інженерних спеціальностей вищі та середні спеціальні навчальні заклади міста готують працівників фінансової сфери, юристів, економістів.

6. Система соціального захисту безробітних громадян виключає мотивацію до працевлаштування. У багатьох випадках фінансова підтримка та пільги, що отримує непрацююча сім’я, перевищують доходи, які б вона мала в разі працевлаштування.