Міністерство юстиції україни головне управління юстиції у м. Києві

УЗАГАЛЬНЕННЯ

нотаріальної практики приватних нотаріусів

Київського міського нотаріального округу

з питань засвідчення вірності копій (фотокопій) документів


Головним управлінням юстиції у м. Києві у зв'язку з надходженням до Управління нотаріату численних усних та письмових запитів приватних та державних нотаріусів Київського міського нотаріального округу, а також звернень громадян з питань засвідчення вірності копій з документів була проведена відповідна робота з метою узагальнити нотаріальну практику та надати практичні рекомендації із зазначеного питання.


За результатами проведеного узагальнення, з метою встановлення єдиної нотаріальної практики, Управління нотаріату Головного управління юстиції у м. Києві вважає за необхідне звернути увагу на наступне.


Засвідчення вірності копій документів потребує додержання певних умов, за яких ця нотаріальна дія може бути вчинена, а копія документа матиме юридичну силу. Дане питання регулюється статтею 75 Закону України “Про нотаріат ”

.

Першою умовою є відповідність документа, з якого посвідчується копія, вимогам закону. Це означає, що документ не повинен суперечити законові як за змістом, так і за формою.


Документом, який суперечить законові, визнається такий, зміст якого є протиправним.


Стосовно деяких документів існує певний порядок їх оформлення і видачі, встановлено бланки єдиного зразка і реквізити документів. Це, в основному, дипломи, атестати зрілості, документи органів РАГСу тощо. Такі документи не будуть відповідати вимогам закону, якщо приміром, вони видані неправомочною установою, немає підпису службової особи чи печатки, не вказано число, місяць, рік видачі документа, відсутній реєстраційний номер, документ виготовлено на неналежному бланку і т. д. Усе це дає нотаріусові підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії.


Не відповідають вимогам законності документи, в яких є підчистки, приписки, незастережені виправлення, закреслені слова, які мають неясний текст, що його неможливо прочитати, нечітку печатку, які написані олівцем, викладені на декількох аркушах, але не прошиті, не пронумеровані та не скріплені належним чином.


Якщо оригінал документа викликає сумнів щодо його дійсності, нотаріус може затримати цей документ і направити на експертизу на підставі своєї постанови (ст. 51 Закону України "Про нотаріат"). Якщо експертиза виявить порушення закону, нотаріус повідомляє про це для вжиття заходів відповідні підприємства, організації, установи чи прокуратуру.


Друга умова - наявність юридичного значення документа. Ця вимога випливає з сутності цієї нотаріальної дії та означає, що документ, з якого засвідчується вірність копії, повинен стосуватися прав і законних інтересів громадян, мати значення для подальшої їх реалізації, а отже, створювати певні правові наслідки для громадянина.


Практично кожний документ, який стосується прав і законних інтересів громадян, має чи може мати юридичне значення. Якщо у нотаріуса виникають сумніви щодо юридичного значення документа, він може з'ясувати, для якої мети засвідчується вірність копії. Звідси неправомірною буде відмова нотаріуса засвідчити вірність копії документа, якщо строк його дії закінчився, а значить, документ буцімто втратив своє юридичне значення.


Третьою умовою засвідчення вірності копії документа є перевірка того факту, чи може нотаріус з представленого документа засвідчити копію.


Закон України "Про нотаріат" не містить переліку документів, з яких не можна засвідчити вірність копії. Тому при цьому слід керуватися п. 255 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 серпня 1983 р. (який не суперечить законодавству України), де визначено перелік документів, з яких вірність копії не засвідчується.


Це, в першу чергу, документи, що свідчать особу громадянина, зокрема паспорт, а також документи, що його замінюють: довідка про втрату паспорта, видана органами внутрішніх справ, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця, довідка про звільнення з місць позбавлення волі.


До документів, що посвідчують особу громадянина і з яких не можна засвідчувати вірність копії, належать партійні квитки, профспілковий, військовий квитки, студентські квитки, депутатські та службові посвідчення тощо.


Забороняється засвідчувати вірність копії деяких документів, що видаються органами охорони здоров'я: довідок лікувальних установ про народження дитини, лікарняних свідоцтв і фельдшерських довідок про смерть, довідок і висновків про наявність психічних захворювань, медичних висновків на дітей-інвалідів з дитинства у віці до 16 років, свідоцтв про хворобу колишніх військовослужбовців, у тому числі й тих, хто знаходився в полоні.


Засвідчувати вірність копій лікарняних листків, якщо вони були видані лікарем з затвердженням головного лікаря або спільно з ним, можна лише за умови, що їх підписали обидва лікарі.


Не можна засвідчувати виписку із залікової відомості, якщо не пред'явлено диплома про закінчення навчального закладу. Не підлягають засвідченню також тимчасові посвідчення, видані технікумами замість диплома, а також довідки про закінчення інтернатури, клінічної ординатури, аспірантури, виданих замість посвідчень. Не можна також засвідчувати вірність копій протоколів засідань екзаменаційних комісій при проведенні кандидатських іспитів.


Не підлягає засвідченню вірність копій записів актів громадянського стану, оскільки видача їх громадянам заборонена, а юридичне значення матиме видане за встановленою формою свідоцтво.


Забороняється засвідчувати вірність копій перепусток для входу в установу, посвідчень про відрядження військовослужбовців, довідок про перебування в партизанських загонах.


Не підлягають засвідченню копії трудових книжок у разі виїзду громадянина за кордон, бо трудові книжки не підлягають легалізації та вивозу за кордон. По запитах видаються архівні довідки.


Копія заповіту може бути засвідчена лише після подання нотаріусові особою, вказаною в заповіті, свідоцтва про смерть заповідача і за умови, що нотаріус має документальне підтвердження того, що заповіт не скасовано і не змінено.


Четверта умова передбачає, що засвідченню підлягають копії тільки тих документів, що виходять від підприємств, організацій та установ і стосуються особистих прав і законних інтересів громадян.


Отже, нотаріуси не мають права засвідчувати вірність копії листів одних підприємств, установ, організацій, адресованих іншим підприємствам, організаціям і установам, бо такі документи повинні зберігатись у справах установи, їх вилучення чи видача зі справи не дозволяється.


Є ще деякі умови засвідчення вірності копій документів, що їх необхідно додатково враховувати за певних обставин, які виникають з вчиненням цієї нотаріальної дії.


Для засвідчення вірності копії документа, виданого громадянином-фізичною особою, необхідною умовою є те, що справжність підпису громадянина на оригіналі документа повинна бути засвідчена нотаріусом, або посадовою особою виконкому місцевої ради, або підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.


При цьому нотаріус повинен звертати увагу на те, щоб справжність підпису громадянина на документі була засвідчена не тільки в певній установі, а й відповідною посадовою особою, і скріплена печаткою цієї установи.


Вірність копії з копії документа засвідчується за умови, що раніше вірність копії була засвідчена в нотаріальному порядку. Крім того, вона може бути засвідчена, якщо копію видано підприємством, організацією, установою, яка видала оригінал документа. Копія в такому разі повинна бути викладена на бланку цієї установи з прикладенням печатки і відміткою про те, що оригінал документа знаходиться на цьому підприємстві, в організації чи установі (п. 256 Інструкції).


При цьому засвідчення копії з копії вимагає певного оформлення. Так, копія з копії повинна містити повний текст документа з зазначенням підписів посадових осіб, тексту розшифрованої печатки установи, яка видала цей документ. Далі розміщується текст посвідчувального напису про засвідчення вірності копії, підпис нотаріуса і повне найменування нотаріальної контори.


Підготовлена в такий спосіб копія з копії засвідчується вчиненням на ній посвідчувального напису спеціальної форми.


У практиці трапляються випадки, коли немає потреби засвідчувати вірність копії всього документа в цілому - громадянинові потрібна тільки виписка із документа. Посвідчення виписки з документа є можливим теж за певної умови: якщо в документі вміщено декілька не пов'язаних між собою питань, які можуть за своїм змістом існувати окремо один від одного. Виписка має відтворювати повний текст частини документа з певного питання. Найчастіше виникає потреба зробити виписку з трудової книжки. Так, наприклад, виписка з трудової книжки повинна містити повний текст першої сторінки з зазначенням назви документа, прізвища, імені та по батькові власника, року народження, освіти, професії, а вже потім викладається зміст запису, необхідного громадянинові.


На практиці виникають питання, що саме можна вважати документом і відповідно, вірність копії якого може бути засвідчено нотаріально.


Аналіз наукової літератури, законів і нормативно-правових актів, довідкових видань, які стосуються тлумачення поняття "документ", дає підстави говорити про те, що поняття "документ" має багато сторін, особливостей і відтінків. Для різних учених, у різних контекстах, у різних науках поняття "документ" має різний зміст.


Існує безліч визначень документа, які зафіксували певні уявлення про те, що він собою являє. Визначення поняття “документ” можна зустріти в різноманітних словниках, довідниках, енциклопедіях, але воно не має нормативного характеру.


Так, "Энциклопедический словарь" 1893 року під документом розумів "матеріальний знак, який служить доказом юридичних відносин і подій".


"Большая Cоветская Энциклопедия" визначає документ як "матеріальний об’єкт, що містить інформацію в зафіксованому вигляді, і спеціально призначений для її передачі в просторі та часі. Носієм інформації може бути папір, перфокарта, фотоплівка, магнітофонна стрічка тощо. Документи можуть містити на природній чи формалізованій мові зображення, звукову інформацію тощо".


У "Словнику іншомовних слів" слово документ має такі значення:

1) письмовий акт, який посвідчує факт, що має юридичне значення або підтверджує право на будь-що (заповіт, договір, диплом про освіту);

2) офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка тощо);

3) історично достовірне письмове джерело.


В "Універсальному довіднику-практикуму з ділових паперів" термін документ пояснюється як "основний вид ділової мови, засіб фіксації певним чином на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумової діяльності людини". Документи є засобом засвідчення, доведення певних фактів і мають велике правове значення.


У сучасному використанні термін документ має кілька значень:

1. Діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що-небудь, служить доказом чого-небудь, акт, протокол;

2. Письмове свідоцтво, що офіційно підтверджує особу;

3. Письмовий твір, грамота, рисунок і т. ін. як свідчення про щось історичне, важливе.


Державний стандарт ДСТУ 2732-94 "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення" визначав документ як "матеріальний об’єкт, який містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку, має юридичну силу відповідно з чинним законодавством". Проте вислів "оформлений у заведеному порядку" не пояснює, який саме порядок мається на увазі.

За останні десять років визначення документа дістало певне юридичне закріплення у державних законодавчих актах України. Так, у Законі України "Про інформацію" зазначено, що документом є матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві. У Законі України "Про національний архівний фонд та архівні установи" вказано, що "документи відображають історію духовного і матеріального життя народу України та інших народів, мають наукову, історико-культурну цінність, визнані такими відповідною експертизою і зареєстровані у порядку, передбаченому цим Законом".


Отже, документ є одним із найпоширеніших елементів суспільних відносин, однією з головних передумов взаєморозуміння людей, носієм певної інформації. Він має такі три основні властивості.


По-перше, створюється людиною для того, щоб зберегти певне знання, почуття, уявлення в часі та передати його іншим споживачам інформації.

По-друге, має в собі завжди будь-яку інформацію, може щось передати тому, хто знайомитиметься з ним, вивчатиме його, читатиме; тобто, він потрібен людині саме для того, щоб ознайомитися з цією інформацією.

По-третє, є "матеріальним об’єктом" або речовинним носієм інформації; тобто документ є річчю, яку можна побачити, почути або відчути органами почуттів. В узагальненому вигляді документом є інформація, яка матеріально виражена та зафіксована у вигляді знаків, символів, письма, графічних зображень, образів.


Юридичне тлумачення поняття "документ" дещо відрізняється від указаних визначень і застосовується в різних аспектах, залежно від цільового призначення документа чи кола його застосування. Термін документ за "Юридичною енциклопедією" — це "матеріальна форма відображення, поширення, використання і зберігання інформації, яка надає їй юридичної сили" . За "Юридичним словником", "документ — це письмовий акт, який свідчить про наявність будь-якого факту, що має юридичні наслідки".

В адміністративному праві поняття "документ" уживається для характеристики функцій різних адміністративних органів, визначення змісту і форми актів управління, а також реєстрації актів громадянського стану.


У кримінальному праві документ виступає як предмет учинення конкретних злочинів (наприклад, втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 68 Кримінального кодексу України); підроблення документів, печаток, штампів і бланків, їх збут, використання (ст. 358 Кримінального кодексу України); внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей (ст. 366 Кримінального кодексу України); викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження (ст. 357 Кримінального кодексу України); постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови (ст. 375 Кримінального кодексу України); невиконання судового рішення (ст. 382 Кримінального кодексу України); незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (ст. 318 Кримінального кодексу України).


У цивільному праві поняття "документа" пов’язане з урегулюванням різних видів цивільно-правових угод (договори, зобов’язання).


У трудовому праві з поняттям і видами документів пов'язане виникнення, припинення, здійснення трудових відносин: прийом на роботу, переведення, звільнення з роботи, трудовий стаж, відпустка, підвищення звання чи посади.


Для того, щоб будь-яка інформація про факти, події, явища об’єктивної дійсності та розумової діяльності людини, закріпленої на спеціальному матеріалі, набула сили документа, необхідно, щоб ця інформація мала офіційний характер і юридичне значення.

Юридичне значення документів виражається в їхній здатності викликати правові наслідки.

Запис щодо юридичних фактів має необхідний набір засвідчень. Для різних видів документів необхідні різні форми засвідчення: підписи посадових осіб, печатки, спеціальні бланки документів тощо. Навіть внутрішня форма запису, наявність і послідовність певних відомостей має вагу при визначенні ступеня "документальності" окремих документів.

Крім цього, слід окремо звернути увагу на проблемні питання, що виникають при засвідченні вірності копій документів.


Як вбачається з практики розгляду звернень громадян, при вчиненні нотаріусами такої нотаріальної дії засвідчення вірності копії документу, виникають окремі питання, що призводять до виникнення конфліктних ситуацій та необхідності захисту інтересів громадян у судовому порядку. В основному зазначені питання стосуються засвідчення вірності копій певних видів документів.


Щодо засвідчення копії (фотокопії) чергового кадастрового плану та реєстру земельних ділянок, що є витягом з Державного земельного кадастру, повідомляємо наступне. За результатами розгляду звернення громадян щодо засвідчення копії чергового кадастрового плану з реєстром земельних ділянок Управлінням нотаріату Головного управління юстиції у м. Києві були зроблені наступні висновки.

Статтею 56 Закону України “Про землеустрій” визначено, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає, зокрема, кадастровий план земельної ділянки. Відповідно до п. 4 ст. 1зазначеного Закону документація із землеустрою – затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження та розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Положенням п. 8 цієї статті передбачено, що план земельної ділянки – графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.

Відповідні права, зокрема право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, згідно ст. 126 Земельного кодексу України, посвідчуються державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Зазначені вище правовстановлювальні документи оформлюються на підставі рішень органів самоврядування, а також на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (п. 2 ст. 118, п. 3 ст. 124 Земельного кодексу України).

Оскільки черговий кадастровий план земельної ділянки є робочим матеріалом технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, засвідчувати фотокопію з нього не було достатніх правових підстав та згідно п. 255 Інструкції не допускається.


Якщо ж зазначений черговий кадастровий план земельної ділянки не входив до такої документації, а був виготовлений на замовлення як окремий довідковий матеріал (у формі графічного зображення) , ідентифікувати його як документ, що має юридичне значення і відповідно засвідчувати вірність його копії (фотокопії) також не було достатніх правових підстав.


Чинне законодавство не містить визначення поняття “графічне зображення”. Графічні зображення, як правило, використовуються для наочної ілюстрації певного явища, процесу, поняття тощо. Так, графічні зображення можуть використовуватись при виготовленні документів, що мають юридичне значення, тобто є допоміжною, технічною документацією, на підставі якої складається документ.


Щодо засвідчення вірності копії з Сертифікату зовнішнього незалежного оцінювання Міністерством юстиції України, у зв'язку з численними зверненнями громадян до нотаріусів України з даного питання, було надане відповідне роз'яснення.


Так, порядок засвідчення вірності копій документів врегульовано главою 11 Закону України “Про нотаріат” (далі – Закон) та розділом 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5 (далі – Інструкція).


Статтею 75 Закону та пунктом 255 Інструкції встановлено, що нотаріуси засвідчують вірність копій (фотокопій) документів, виданих юридичними особами за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення їх копій (фотокопій) не заборонено законом.


Згідно пункту 27 Порядку оприлюднення результатів зовнішнього незалежного оцінювання, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 28.03.08 № 267, достовірність Сертифікату зовнішнього незалежного оцінювання гарантується елементами захисту його бланка та можливістю. перевірки внесеної до нього інформації на сайті Українського центру оцінювання якості освіти.


Додатком 1 до цього наказу передбачений технічний опис Сертифікату зовнішнього незалежного оцінювання, згідно якого цей Сертифікат має бути скріплений підписом керівника Українського центру оцінювання якості освіти та печаткою цього центру.

Можливість факсимільного відтворення підпису на такому Сертифікаті зазначеним Порядком не передбачено.


Враховуючи викладене, Міністерством юстиції України зазначено, що за умови надання належним чином оформленого Сертифікату зовнішнього незалежного оцінювання нотаріусом може бути засвідчено вірність копії з такого сертифікату.


Одночасно Міністерством юстиції України повідомлено, що пунктом 11 Умов прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 25.12.07 № 1172, встановлено, що всі ксерокопії документів завіряються за оригіналом вищим навчальним закладом, до якого вони подаються, або в установленому порядку.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було направлено запит до Головного управління юстиції у м. Києві відносно правомірності засвідчення вірності копій (фотокопій) медичної довідки форми № 086/о та довідки про проведення профілактичних щеплень. У відповідь на даний запит Головним управлінням юстиції у м. Києві було роз'яснено наступне.


Щодо засвідчення вірності копії (фотокопії) медичної довідки форми № 086/о. Форма Медичної довідки (лікарський професійно-консультативний висновок) затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.99 № 302. Вона є обов’язковим медичним документом для подання в приймальні комісії навчальних закладів різних рівнів акредитації, типів, незалежно від їх профілю. Без наявності медичної довідки всі інші передбачені документи навчальними закладами для вступу до них не приймаються. Довідка видається на руки абітурієнту лікарями (підліткові терапевти, дільничні терапевти, сімейні лікарі) територіальних амбулаторно-поліклінічних закладів після завершення повного їх обстеження і винесення висновку щодо професійної придатності згідно з переліком методичних вказівок щодо медичного відбору осіб, які поступають у вищі і середні спеціальні навчальні заклади. Форма заповнюється на підставі попереднього динамічного спостереження (записів у “Медичній карті амбулаторного хворого” (форма № 025/о), “Вкладного листка на підлітка до медичної карти амбулаторного хворого” (форма № 025-1/о)) особи, яка звернулася для отримання довідки, а також результатів лабораторних, функціональних, рентгенівських, інших діагностичних обстежень, об’єктивних даних і оцінки стану здоров’я на момент проведення обстежень безпосередньо перед видачею медичної довідки. На титульному листку медичної довідки проставляється кутовий штамп закладу, число, місяць (прописом) і рік її видачі. Крім того, повне найменування закладу і його адреса згідно затвердженого Статусу вносяться в пункт 1. Довідка підписується лікарем, який її заповнив та головним лікарем лікувально-профілактичного закладу (заступником з поліклінічної роботи, завідуючим поліклінікою), завіряється печаткою закладу і видається на руки абітурієнту. Всі записи результатів досліджень та обстежень у формі № 086/о повинні відповідати аналогічним даним “Медичної карти амбулаторного хворого” (форми № 025/о). У пункті 2 зі слів абітурієнта вписується найменування навчального закладу, куди буде надана медична довідка. Для пред’явлення в інші навчальні заклади вона не дійсна.


Враховуючи вищевикладене, а також те, що подання зазначеної довідки до вищого навчального закладу чинним законодавством передбачене лише в оригіналі, вважаємо, що нотаріусом не може бути засвідчено вірність її копії (фотокопії).


Щодо засвідчення вірності копії (фотокопії) довідки про проведення профілактичних щеплень. Відповідно до п. 13 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.02.2006 № 48, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.06.06 р. за № 666/12540, запис про проведене щеплення робиться у формах медичної облікової документації, що затверджуються МОЗ України. Дорослі пацієнти отримують відповідну довідку. При цьому вказуються такі дані: вид препарату, доза, серія, контрольний номер. У разі використання імпортного препарату вноситься оригінальне найменування препарату українською мовою. Унесені в карту імунізації дані засвідчуються підписом і печаткою лікаря або особи, яка займається приватною медичною практикою. Таким чином, форма та обов'язкові реквізити довідки про проведення профілактичних щеплень чинним законодавством не встановлено, а передбачено лише її зміст. Крім того, медична довідка за формою № 086/о передбачає внесення до неї відомостей про запобігаючі щеплення. Так, у пункті 11 – вказуються дата, доза, серія і назва препаратів, якими проведені щеплення у відповідності до календаря профілактичних щеплень. Вони заповнюються на підставі даних форми № 025/о “Медична карта амбулаторного хворого”, розділу “Відомості про щеплення”.


Враховуючи наведене, вважаємо, що вірність копії з довідки про проведення профілактичних щеплень не може бути засвідчена нотаріально.


Стосовно засвідчення вірності перекладу та вірності фотокопій документів, складених за кордоном, повідомляємо наступне. Частина 2 п. 31 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлює, що нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства. У ч. 5 п. 23 Інструкції вказано, що нотаріус пропонує особі, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, виправити документ або скласти новий у випадку, коли він складений з порушенням вимог чинного законодавства. Вимога легалізації документів, які складено за кордоном за участю іноземних органів влади або які від них виходять, встановлена у ст. 100 Закону України “Про нотаріат”. Цією ж статтею передбачені випадки, коли такі документи приймаються нотаріусами без легалізації. Аналогічні норми містяться у п. 318 Інструкції.

Головне управління юстиції у місті Києві вважає, що для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі і для засвідчення вірності перекладу та вірності фотокопій, документи, які складено за кордоном за участю іноземних органів влади або які від них виходять, повинні прийматися нотаріусами за умови легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено законодавством України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (або щодо яких держава Україна визнала себе правонаступником).

Щодо засвідчення вірності копії з копії рішення суду, повідомляємо наступне. При посвідченні вірності копії з копії судового рішення необхідно враховувати положення п. 256 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а саме копія рішення суду, про посвідчення копії з якої просить особа, має містити, крім основних ознак документа (зокрема, відомості про те, ким, коли постановлене рішення, номер справи, ким завірена копія, наявність відмітки “з оригіналом згідно”, наявність печатки), також відмітка про те, що рішення набуло законної сили (для рішень, які вступають в силу не одразу після проголошення) та його оригінал знаходиться в суді.


Начальник Управління нотаріату

Головного управління у м. Києві О.О.Сотнікова


вик.: Захарова Н. М., тел. 234-96-09