Geum.ru

Області проведено узагальнення нотаріальної практики з питань винесення постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій за 2009 рік та перше півріччя 2010 року

Вид материалаДокументы

Содержание


Про відмову у вчиненні нотаріальної дії
Подобный материал:
У З А Г А Л Ь Н Е Н Н Я

НОТАРІАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ЩОДО

ВИНЕСЕННЯ НОТАРІУСАМИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВ ПРО ВІДМОВУ У ВЧИНЕННІ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

Головним управлінням юстиції у Харківській області, на виконання плану роботи та сумісно з Методичною радою нотаріусів Харківської області проведено узагальнення нотаріальної практики з питань винесення постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій за 2009 рік та перше півріччя 2010 року.

Метою узагальнення було виявлення характерних помилок та недоліків при винесенні постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій, визначення шляхів недопущення їх в подальшій роботі та встановлення єдиної практики в даному напрямі нотаріальної діяльності.

Для проведення узагальнення нотаріальної практики нотаріусами Харківщини було надано 454 постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій.

Найбільша кількість постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій винесено Куп’янською державною нотаріальною конторою Харківської області.

Аналіз надісланих постанов про відмову дав змогу зробити наступні висновки.

Узагальненням встановлені найбільш поширені підстави відмови. Так, можна стверджувати, що в нотаріальній практиці державних нотаріальних контор, як правило, відмови стосуються оформлення спадкових прав, у той же час, і приватні нотаріуси відмовляли у видачі свідоцтв про право на спадщину з тих же підстав.

Найпоширенішими підставами для відмови є відсутность у спадкоємців документів, оформлених відповідно до чинного законодавства, що підтверджують належність майна спадкодавцеві, та пропущення строків на прийняття спадщини. Також поширеною серед приватних нотаріусів є практика відмови у вчиненні такої нотаріальної дії, як зняття заборони відчуження, про які мова буде йти нижче.

Поодинокими є випадки відмови у вчиненні таких нотаріальних дій як:

- засвідчення справжності перекладу тексту документу нотаріусом,

- видача свідоцтва про право на спадщину за наявності заборони відчуження на нерухоме майно, що успадковується,

- засвідчення справжності підпису,

- засвідчення копії з копії документу,

- посвідчення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі,

- посвідчення договору оренди нежитлового приміщення,

- видача свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з наявністю складеного заповіту на користь іншого спадкоємця,

- зняття заборони відчуження, накладеної органами виконавчої служби.

Загальною помилкою можна вважати порушення нотаріусами п.32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої в постанові про відмову вказуються:

- дата винесення постанови;

- прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та адреса державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;

- прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи;

- про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);

- мотиви, з яких відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з посиланням на чинне законодавство;

- порядок і строки оскарження відмови з посиланням на цивільне процесуальне законодавство.

Так, невірним є посилання у постановах про відмову на десятиденний строк на їх оскарження, оскільки на час винесення постанов про відмову, які аналізуються, ст.257 Цивільного кодексу України передбачала оскарження таких постанов про відмову у трирічний строк з моменту винесення, як в межах загального строку позовної давності, у зв’язку з відсутністю у законодавстві спеціального строку.

Помилковою є також позиція нотаріусів, які в постановах, ігноруючи вимоги Інструкції, зовсім не вказують строки оскарження.

Невірним є посилання на ст.285 Цивільного процесуального кодексу України стосовно оскарження винесених постанов, вчинених у 2010 році, оскільки вказана стаття регулює зовсім інші відносини та не має ніякого відношення до строків оскарження вказаної дії.

У деяких постановах про відмову у вчиненні нотаріальної дії крім відсутності порядку та строків оскарження, адреси особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, також відсутні відомості щодо місця розташування робочого місця приватного нотаріуса, чим порушені вимоги п. 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

В порушення норм діючого законодавства встановлені випадки, коли в постановах про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусами зазначено про її оскарження до суду через нотаріуса. Встановлені випадки, коли в постановах про відмову у вчиненні нотаріальних дій нотаріуси при оскарженні процедури оскарження постанов посилаються на ст.99 Кодексу адміністративного судочинства, незважаючи на те, що дані питання регулюються Цивільним процесуальним кодексом України.

Некоректним є зазначення в постанові про відмову в «оформлені спадщини», що не є нотаріальною дією, замість відмови «у видачі свідоцтва про право на спадщину».

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, винесена державною нотаріальною конторою не може вважатися обґрунтованою, оскільки вказана постанова винесена про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з наявністю в матеріалах спадкової справи заяв кредиторів, які бажають звернутися до суду у тридцятиденний строк. Натомість, нотаріусу, замість відмови, необхідним було, керуючись ст. 46 Закону України “Про нотаріат” та п.20 Інструкції про порядок вчинення нотаріальної дії нотаріусами України, відкласти на визначений законом строк вчинення нотаріальної дії для отримання інформації з судових органів.

Деякими нотаріусами у постановах про відмову відразу ж містяться рекомендації щодо змісту позову у зв’язку з відмовою у вчиненні нотаріальної дії, але згідно п. 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус має зазначити у постанові про відмову лише порядок та строки її оскарження. При цьому такі рекомендації не завжди виважені. Вважаємо, що у порядку надання правової допомоги, рекомендації мають бути викладені окремо від постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії у вигляді письмової консультації.

Встановлений випадки порушення ст.15 Закону України «Про нотаріат», коли постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії винесені державними нотаріусами російською мовою.

Слід зазначити, що ігноруючи запит Головного управління юстиції Харківської області, надіслані лише копії постанов про відмову у вчинені нотаріальної дії без документів, що були підставою для їх винесення.

Порушенням Правил нотаріального діловодства є зберігання документів та постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій у наряді 01-14 “Листування з фізичними та юридичними особами з питань нотаріальної діяльності” замість наряду 02-31 “Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій та листування з питань відмови у вчиненні нотаріальних дій”.

Аналіз винесених приватними нотаріусами області постанов про відмову у вчиненні такої нотаріальної дії як зняття заборони відчуження нерухомого майна та майнових прав на нерухоме майно виявляє пагубні тенденції нотаріальної практики. Слід зазначити, що позиція Головного управління юстиції у Харківській області з цього питання викладена у листі від 10.11.2010 року за № 36919/02-17.

Звертає увагу на себе той факт, що серед матеріалів, надісланих у зв’язку з винесеними постановами про відмову у знятті заборони відчуження нерухомого майна зустрічаються лише випадки звернення осіб, які є ліквідаторами юридичних осіб та, найчастіше, фізичних осіб-підприємців в рамках процедури банкрутства. При цьому нотаріусами виносяться постанови про відмову у вилученні запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та/або з Державного реєстру іпотек, незважаючи на те, що вилучення запису з вказаних реєстрів не є нотаріальною дією, а нотаріус у даному випадку вчинює дії як реєстратор згідно з Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 р. N 85/5).

При цьому слід мати на увазі, що у разі скасування заборон відчуження в силу Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” нотаріус ніяких нотаріальних дій не вчинює (в тому числі і таку дію як зняття заборони відчуження нерухомого майна). Зняття заборони відчуження за рішенням Господарського суду змушує ліквідаторів звернутися до нотаріусів саме за вилученням записів з відповідних реєстрів та не більше. Оскільки вказані дії нотаріуса не підпадають під дію Закону України “Про нотаріат”, а регулюються виключно Наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. N 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 р. N 85/5 “Про внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів Міністерства та про затвердження Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна” та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. N 410 “Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек”, то нотаріус не має права виносити постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в порядку п. 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, посилаючись на вимоги законів щодо ненадання документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

При цьому приватний нотаріус притягувався до господарського процесу про оскарження його дій в якості учасника ліквідаційної процедури, що суперечить нормам діючого законодавства. Скарги на дії приватного нотаріуса розглядаються виключно в суді загальної юрисдикції, а не господарським судом.

Звертає на себе увагу той факт, що в тих випадках, коли нотаріусів господарський суд зобов’язував в рамках ліквідаційної процедури вчинити відповідні дії, жоден з нотаріусів не скористався наданим законом правом на оскарження постанови.

Для використання у роботі цим узагальненням надається примірний зразок постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.


Зразок

постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії


ПОСТАНОВА

ПРО ВІДМОВУ У ВЧИНЕННІ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЇ


Місто Харків, шістнадцятого грудня дві тисячі десятого року.


Я, Іванова І.І., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Іванова, 1 (державний нотаріус Харківської державної нотаріальної контори, місцезнаходження: 61001, м. Харків, вул. Іванова, 1), розглянувши документи, подані Петровою Марією Петрівною, що проживає в м. Харкові, вул. Леніна, 7, для оформлення (зазначається короткий зміст прохання про вчинення нотаріальної дії) вважаю, що вказана нотаріальна дія не може бути вчинена з наступних підстав: (викладаються мотиви, з яких відмовлено у вчиненні нотаріальної дії).

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ____ Закону України “Про нотаріат”, п. ___ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (також зазначаються інші нормативні документи, згідно яких виноситься зазначена постанова).

ПОСТАНОВЛЯЮ:

Відмовити Петровій Марії Петрівні у (зазначається назва нотаріальної дії, щодо якої винесено постанову)


Відповідно до ст.ст. 107, 109, 118 Цивільного процесуального кодексу України заява про відмову у вчиненні нотаріальної дії розглядається за правилами позовного провадження. Позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції за місцезнаходженням приватного нотаріуса (державної нотаріальної контори). Строк оскарження постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії встановлюється у три роки відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України.


ПРИВАТНИЙ НОТАРІУС/ДЕРЖАВНИЙ НОТАРІУС

підпис печатка

Іванова І. І.


Примірник постанови одержала “16” грудня 2010 року.


Підпис ______________________________________


Вихідний № ____/02.31 від 16 грудня 2010 року