«Порядок офіційного оприлюднення та набрання чинності нормативно-правових актів»
| Вид материала | Методичні рекомендації |
- Порядок отримання нормативно-правових актів із Єдиного державного реєстру нормативно-правових, 193.56kb.
- 1. Затвердити Порядок оприлюднення актів районної державної адміністрації, що додається, 101.77kb.
- «Адміністративна відповідальність керівників суб’єктів нормотворення за порушення законодавства, 62.94kb.
- «Застосування незареєстрованих (нечинних) нормативно-правових актів: проблеми та шляхи, 91.44kb.
- Верховної Ради України VI скликання, в частині, що стосується офіційного оприлюднення, 42.3kb.
- Інструкція про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, 593.74kb.
- Про порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Головного управління, 583.55kb.
- «Нормативно-правовий акт. Класифікація нормативно-правового акта. Акти органів виконавчої, 218.22kb.
- Це діяльність з впорядкування чинних нормативно-правових актів у єдину узгоджену систему,, 38.12kb.
- Рекомендації щодо приоритетності перегляду та розроблення норм безоплатної видачі засобів, 410.44kb.
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ
ЗАТВЕРДЖУЮ
В.о. начальника Головного управління
юстиції у Черкаській області
_______________ Л.А. Пріхно
«_____» травня 2010 року
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ НА ТЕМУ:
«Порядок офіційного оприлюднення та
набрання чинності нормативно-правових актів»
м. ЧЕРКАСИ
2010
ПЛАН
1. Вступ.
2. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі, за колом осіб.
3. Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та
набрання ними чинності.
4. Принципи вступу закону в дію та втрата чинності закону.
Нормативно-правовий акт – офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Кожний нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних соціальних відносин, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які складають зміст цього акта.
1. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі, за колом осіб.
Дія нормативно-правового акта обмежена трьома параметрами:
- дія у часі (термін дії, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу);
- дія у просторі (територія, на яку поширюється дія нормативно-правового акта);
- дія за колом осіб (коло осіб, які підпадають під дію нормативно-правового акта і на його основі набувають юридичних прав і обов’язків).
Розглянемо детальніше вищевикладене.
Дія нормативно-правових актів у часі обмежена моментом набрання ним юридичної сили і моментом її втрати.
Важливим є момент набрання чинності нормативно-правового акта.
Нормативно-правовий акт набирає чинності:
а) з часу, зазначеного у самому нормативно-правовому акті;
б) з часу прийняття чи підписання, зазначеного, як правило, у самому нормативно-правовому акті;
в) з часу опублікування нормативно-правового акта;
г) через 10 днів з часу офіційного оприлюднення, якщо немає посилань на інші терміни;
д) з часу, з якого він надійшов до адресата (дане притаманне відомчим нормативно-правовим актам).
Для зручності використання у роботі порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності сформований в таблиці (Додаток 1 до методичних рекомендацій).
Нормативно-правові акти втрачають чинність внаслідок закінчення обумовленого терміну дії; внаслідок зміни обставин, для врегулювання яких вони були призначені; внаслідок відміни (скасування) даного акта іншим чи спеціально призначеним актом.
Дія новоприйнятих нормативно-правових актів поширюється на відносини, що виникають після набрання ними чинності. Лише в окремих випадках під вплив нормативно-правових актів підпадають відносини, що виникли до набрання ними юридичної сили. Це стосується: кримінального закону, якщо він пом’якшує чи скасовує покарання; прямих вказівок суб’єкта правотворчості, що містяться у нормативно-правовому акті.
Чинність нормативно-правових актів у просторі - це поширення їх дії на певну територію (країну в цілому чи окремий регіон). До території країни належать: земля, надра, води та повітряний простір у межах державних кордонів, територія посольств тощо.
Нормативно-правові акти вищих органів законодавчої і виконавчої влад мають чинність на всій території держави, а місцевих - на території відповідного регіону. На території регіону можуть діяти нормативно-правові акти різної юридичної сили, між якими можлива колізія (суперечність). У такому разі діє той нормативний акт, що має вищу юридичну силу, за умови їх рівності - той, який прийнятий пізніше.
Чинність нормативно-правових актів щодо кола осіб. Такі акти визначають коло осіб, які підпадають під дію нормативно-правового акта і на його основі набувають юридичних прав і обов’язків. Згідно із загальним правилом, чинність нормативно-правового акта поширюється на всіх осіб, які перебувають у межах певної території. Проте, мають місце винятки, коли закони чи спеціальні нормативно-правові акти можуть бути адресовані лише певному колу осіб.
Чинність нормативно-правових актів поширюється не тільки на громадян України, а й, за деякими обмеженнями, — на іноземців, осіб без громадянства, які перебувають на території України. Чинними нормативно-правовими актами й міжнародними угодами передбачено винятки лише для дипломатичних представників і деяких інших осіб.
2. Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності.
Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 № 503/97 (зі змінами і доповненнями), передбачено, що:
- нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через 10 днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні;
- нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.
Неопубліковані акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.
Акти Верховної Ради України і Президента України про призначення, відповідно до законодавства, на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.
Указом Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 № 493/92 (зі змінами і доповненнями) передбачено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації відповідними органами юстиції, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (зі змінами і доповненнями), передбачено наступне.
Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) ради, а також їх виконавчі комітети, в межах своїх повноважень, приймають нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою (виконавчим комітетом) не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Рішення сільської, селищної, міської ради у п’ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень.
Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Набрання чинності актами Кабінету Міністрів України врегульовано статтею 55 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 16 травня 2008 року N 279 (далі - Закон), якою визначено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
У випадках, передбачених законом, постанови Кабінету Міністрів України або їх окремі положення, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню і набирають чинності з моменту їх доведення в установленому порядку до виконавців, якщо цими постановами не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
Розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.
Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в "Офіційному віснику України", акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.
Постанови Кабінету Міністрів публікуються в офіційних виданнях - "Офіційному віснику України" та газеті "Урядовий кур'єр", крім тих, що мають гриф "Таємно", "Цілком таємно", "Особливої важливості" або "Для службового користування".
Постанова набирає чинності після її опублікування в тому офіційному виданні, яке вийшло раніше.
Закон України "Про Кабінет Міністрів України" момент набрання чинності постановами Кабінету Міністрів України пов'язує саме з терміном "офіційне опублікування", що виключає можливість вважати офіційними інші способи доведення до відома населення змісту постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі і на Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади.
Законом України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року N 586-XIV (зі змінами і доповненнями), встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а при потребі - оприлюднюються.
Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, підлягають оприлюдненню і набирають чинності з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-XII, встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території України застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умов, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Закони, у яких не вказаний час набрання чинності і щодо яких не було постанови про порядок введення в дію, вступають у силу по всій території України одночасно після закінчення 10-денного строку з дня офіційного опублікування. Закони мають бути опубліковані не пізніше ніж через 15 днів після їх підписання і ухвалення до виконання Президентом України.
Відповідно до статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Положеннями статті 22 Закону України від 23.09.97 N 539 "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" встановлено, що закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови Верховного Суду України та Конституційного Суду України, рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
З метою забезпечення конституційного права громадян на доступ до правової інформації і створення належних умов користування чинними актами законодавства, Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 № 503/97, встановлено порядок оприлюднення в офіційних друкованих виданнях актів законодавства.
Такими виданнями визнано:
- «Офіційний вісник України»;
- «Офіційний вісник Президента України»;
- «Відомості Верховної Ради України»;
- газета «Урядовий кур’єр»;
- газета «Голос України»;
Вищезазначені друковані видання, як зазначалося, є офіційними, в яких оприлюднюються прийняті нормативно-правові акти. Оприлюднення актів в інших друкованих виданнях не носить офіційного характеру, що не може бути використано для офіційного застосування.
Варто враховувати, що один і той же акт законодавства, як правило, може публікуватися у декількох офіційних джерелах. Так, наприклад Закон Верховної Ради України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 N 2154-VI опублікований як в бюлетені “Офіційний вісник України”, N 32 (11.05.2010), ст. 1155, так і в газеті “Урядовий кур'єр” № 80 (30.04.2010). У даному випадку, акт набирає чинності після опублікування в тому із вказаних офіційних виданнях, де його опубліковано раніше, тобто в «Урядовому кур’єрі».
Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути, в окремих випадках, офіційно оприлюднені через телебачення і радіо.
Вищевказані акти, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність.
Неопубліковані акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.
Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.
3. Принципи вступу закону в дію та втрата чинності закону.
Вступ закону в дію відбувається відповідно до трьох принципів:
1) негайна дія, коли закон із дня вступу в дію поширюється на усі випадки лише «уперед», усе, що передувало дню вступу закону в дію, під нього не підпадає; 2) зворотна дія (зворотна сила) закону, коли закон поширюється на всі випадки, «уперед» і «назад», тобто і на випадки, що відбувалися раніше у минулому, до введення закону в дію; 3) переживання закону - коли закон, що втратив юридичної чинності, за спеціальною вказівкою нового акта (закону) повинен продовжувати діяти з окремих питань. Наприклад, після розпаду СРСР Верховною Радою України 12 вересня 1991 ухвалена постанова про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР, якщо відповідні питання не врегульовані законодавством України, за умови, що ці загальносоюзні акти не суперечать Конституції і законам України.
Загальним є правило: закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Громадяни у своїх вчинках орієнтуються на чинні закони. Вони можуть розраховувати на майбутні закони в конкретних вчинках сьогоднішнього дня. Тому, ові закони не повинні поширюватися на старі життєві ситуації: це викликало б хаос у суспільстві.
Винятки з цього правила рідкісні і допускаються:
а) за наявності вказівки в законі про надання йому (або окремим статтям) зворотної сили;
б) у загальному правилі про неодмінне надання зворотної сили кримінальному закону, який скасовує або пом'якшує кримінальну відповідальність.
Це правило має гуманістичну спрямованість. Воно зафіксоване в Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, ухваленому Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 р. Воно повинне бути відтворене в кримінальних кодексах країн, які підписали цей міжнародний документ. У ст. 15 цього пакту, зокрема, говориться: «...не може призначатися важче покарання, ніж те, що підлягало застосуванню в момент вчинення кримінального злочину. Якщо після вчинення злочину законом встановлюється легше покарання, дія цього закону поширюється на даного злочинця».
Відповідно до Міжнародного пакту 1966 р. у статті 58 Конституції України закріплено: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на момент їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення».
Закони втрачають чинність:
- після закінчення строку, на який вони були ухвалені;
- у разі зміни обставин, на які вони були розраховані;
- у разі прямого скасування (призупинення дії) даного закону іншим законом або спеціально призначеним актом (в Україні закон може бути скасований рішенням Конституційного Суду у разі визнання його невідповідності Конституції України);
- у разі фактичного скасування, коли ухвалений новий закон з того самого питання, а старий формально не скасований.
Відділ державної реєстрації та правової роботи