Закону України «Про страхування»
| Вид материала | Закон |
- Ншого, ніж передбачено пунктами 5 9 статті 6 Закону України "Про страхування") (надалі, 603.74kb.
- Закон України " Про внесення змін до Закону України, 1576.39kb.
- Закону України "Про страхування", 76.67kb.
- Міністерство соціальної політики україни, 109.97kb.
- Постанова від 5 жовтня 2011 р. N 1031 Київ, 5427.94kb.
- Закон України "Про внесення змін до Закону України, 1914.92kb.
- Про затвердження Інструкції про порядок нарахування І сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове, 569.49kb.
- Звіт про виконання бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування, 114.09kb.
- Кабінет міністрів україни постанова, 52.7kb.
- Закону України "Про страхування", 619.89kb.
Стаття 98 1. Призначення додаткової аудиторської перевірки за рахунок страховика
1. Уповноважений орган має право не частіше ніж один раз на рік призначати за рахунок страховика проведення додаткової аудиторської перевірки аудитором, призначеним Уповноваженим органом.
2. Уповноважений орган призначає проведення додаткової аудиторської перевірки за наявності принаймні однієї з таких підстав:
1) непризначення наглядовою радою страховика зовнішнього аудитора для проведення обов’язкового аудиту;
2) невиконання страховиком при призначенні зовнішнього аудитора вимог законодавства;
3) невідповідність форми (формату) аудиторського висновку встановленим вимогам;
4) у разі обґрунтованої підозри Уповноваженого органу щодо достовірності та повноти звітності страховика, яка підтверджена аудиторським висновком зовнішнього аудитора.
3. Уповноважений орган призначає аудитора для проведення додаткового аудиту з числа аудиторів, що внесені до реєстру аудиторів. При цьому Уповноважений орган забезпечує можливість страховику обрати аудитора з переліку, що містить не менше трьох аудиторів, які не відмовились від проведення аудиторської перевірки.
4. Визначення аудитора, який проводитиме аудиторську перевірку, здійснюється страховиком у строк, що не перевищує строк вказаний в рішенні Уповноваженого органу.
5. Між аудитором та страховиком за погодженням з Уповноваженим органом укладається відповідний договір, яким має бути передбачені всі суттєві умови, включаючи обсяг перевірки, ціну послуги та відповідальність аудитора перед страховиком за неякісно підготовлений висновок та інші документи за результатами проведення аудиторської перевірки. Умови договору між страховиком та аудитором мають бути недискримінаційними, зокрема, не ставити сторони у нерівне становище.
6. Якщо страховик чи аудитор вважатиме умови договору, запропоновані протилежною стороною договору, такими, що є дискримінаційними, сторона договору зобов’язана надати мотивоване повідомлення про це до Уоповноваженого органу.
За результатами розгляду повідомлення Уповноважений орган може запропонувати аудитору забезпечити недискримінаційні умови договору, а у разі незгоди аудитора виключає цього аудитора з переліку тих, яких Уповноважений орган пропонує для визначення для проведення аудиторської перевірки, та змінює цей перелік.
7. Якщо за результатами розгляду повідомлення Уповноважеий орган дійде висновку про дискримінаційність умов договору, що пропонуються страховиком – Уповноважений орган може вимагати від страховика забезпечити недискримінаційні умови. Не усунення страховиком дискримінаційних умов протягом трьох днів з дня надання такої вимоги вважається невиконанням рішення про призначення аудиторської перевірки.
8. Уповноважений орган встановлює вимоги до аудиторів, що призначаються ним для проведення додаткового аудиту страховиків.
9. Аудитор, призначений Уповноваженим органом для проведення додаткового аудиту, подає Уповноваженому органові аудиторський висновок та аудиторський звіт за результатами проведення додаткового аудиту.
10. Додаткові вимоги до форми (формату) аудиторських висновків та аудиторських звітів за результатами проведення додаткового аудиту страховика, інші питання проведення аудиторських перевірок встановлюються Уповноваженим органом
11. Аудиторський висновок та аудиторський звіт за результатами проведення додаткового аудиту, що подаються Уповноваженому органові призначеним ним аудитором, є документами, що становлять професійну таємницю страховика.
12. Аудитор, призначений Уповноваженим органом для проведення додаткового аудиту страховика, звільняється від установленої законодавством з питань збереження професійної таємниці відповідальності перед страховиком та іншими особами за передачу Уповноваженому органові аудиторського висновку та аудиторського звіту за результатами проведення додаткового аудиту страховика.
Розділ VIII. Інспекційні перевірки страховиків, страхових та/або перестрахових брокерів
Стаття 99. Інспекційні перевірки страховиків, страхових та/або перестрахових брокерів.
…
9. У ході перевірки страховика уповноважений орган має право перевіряти будь-яку звітність афілійованої особи страховика про взаємовідносини із страховиком з метою визначення впливу відносин з афілійованою особою на фінансовий стан страховика. Для проведення
перевірки афілійовані особи подають уповноваженому органові сприяння відповідно до положень цієї статті в тому самому порядку, що застосовується до страховиків.
Стаття 100. Перевірка осіб, щодо яких уповноважений орган провадить наглядову діяльність.
Стаття 99.
Частину дев’яту виключити
Розділ IX. Оскарження рішень уповноваженого органу
Стаття 101. Оскарження рішень уповноваженого органу
Стаття 102. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика
Розділ Х. Вимоги до платоспроможності страховика
Стаття 102. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика
...
3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу розраховується згідно частини 4 цієї статті та не може бути менше:
1) 22 млн. грн. для страховиків, що здійснює страхування у класах страхування інших, ніж ті, що належать до галузі страхування життя,
2) 32 млн. грн. для страховика, що здійснює діяльність зі страхування великих ризиків, визначених цим Законом;
3) 32 млн. грн. для страховиків, що здійснюють страхування у класах, що належать до галузі страхування життя.
4) величини, еквівалентної мінімальному розміру гарантійного депозиту – для філії страховика-нерезидента.
4. Розрахунок мінімального розміру регулятивного капіталу.
Страховик повинен розрахувати мінімальний розмір регулятивного капіталу на будь-яку звітну дату.
Мінімальний розмір регулятивного капіталу розраховується в розрізі класів страхування за лінійною формулою, що включає відповідні коефіцієнти та усі або деякі з таких величин:
1) нетто технічні резерви – розмір технічних резервів, розрахований відповідно до статті 103 цього Закону за вирахуванням частки перестраховиків в таких резервах;
2) нетто премії - сума страхових премій, нарахованих за звітній період за договорами страхування, співстрахування та вхідного перестрахування, за вирахуванням частки страхових премій, що належить перестраховику за переданий у звітному періоді у перестрахування ризик;
3) сума під ризиком – сума, що розраховується як частина страхової суми або поточної вартості ануїтету, що підлягає виплаті при настанні смерті або непрацездатності, яка перевищує розмір сформованих технічних резервів на звітну дату та за вирахуванням частки перестраховика за кожним договором страхування, що містить страхування на випадок смерті та/або непрацездатності (інвалідності) та/або втрати здоров’я, за умови, що страховий випадок (смерть або непрацездатність) наступить безпосередньо на останню звітну дату;
4) відкладені податкові зобов’язання, пов’язані з договорами страхування, співстрахування та вхідного перестрахування;
5) зміна витрат на ведення справи понад розмір, врахований при розрахунку технічних резервів.
…
5. Розрахунок нормативного розміру регулятивного капіталу.
Порядок розрахунку нормативного розміру регулятивного капіталу встановлюється уповноваженим органом, з урахуванням того, що мають бути враховані всі зазначені в цій частині ризики та встановлені окремі вимоги до розрахунку частин нормативного регулятивного капіталу, кожна з яких призначена для покриття одного з таких ризиків:
1) андерайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування іншими, ніж ті, що належать до галузі страхування життя, зокрема, ризики неадекватної тарифікації, ризики неадекватного резервування, ризики настання катастрофічних подій, ризик передчасного припинення дії договорів;
2) андерайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування, що належать до галузі страхування життя, зокрема, ризики змін у рівнях смертності, захворюваності, ризик зміни вартості витрат на ведення справи, ризик перегляду вартості ануїтетів, ризик передчасного припинення дії договорів, ризик настання катастрофічних подій;
3) андерайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування, визначеними пунктом третім частини другої статті п’ятої цього Закону та пунктом другим частини третьої статті п’ятої цього Закону, зокрема, ризик зміни вартості витрат на ведення справи, ризик змін в частоті, розмірі та часі настання збитку, епідемічні ризики, включаючи ризик нестандартної концентрації збитків при епідемії;
4) ризик зміни ринкової вартості фінансових інструментів або зміни в ринкових індикаторах, що можуть вплинути на величину активів та/або зобов’язань страховика (ринковий ризик), зокрема, зміни ставки доходності, зміни вартості акцій, зміни вартості облігацій, зміни вартості нерухомого майна, валютні ризики, ризики, що пов’язані з недостатньою диверсифікацією інвестицій або надмірною експозицією в одного емітента або групи емітентів цінних паперів;
5) ризик неплатоспроможності третьої сторони за договірними зобов’язаннями або кредитний ризик, зокрема, ризик банкрутства перестраховика або виконання ним зобов’язань щодо договорів перестрахування несвоєчасно або не в повному обсязі, ризик безнадійності дебіторської заборгованості страхового посередника;
6) операційні ризики, зокрема, ризики персоналу, ризики зовнішнього середовища, організаційні ризики, інформаційні ризики, зокрема правові ризики, але виключаючи стратегічні ризики (наприклад, репутаційні).
…
10. На вимогу страховика та за наявності наданих ним підтверджень уповноважений орган може видати дозвіл щодо неврахування в складі зобов’язань при визначенні регулятивного капіталу суми субординованого боргу (але не більше ніж 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу), що відповідає таким вимогам:
1) кошти за субординованою позикою сплачено страховику в повному обсязі;
2) у договорі про одержання субординованої позики міститься положення, згідно з яким у разі банкрутства або ліквідації страховика кошти за субординованою позикою повертаються лише після задоволення вимог усіх інших кредиторів такого страховика;
3) договір про надання субординованої позики може бути змінений лише після погодження з уповноваженим органом;
4) не більше 25 відсотків такої субординованої позики становлять субординовані позики з визначеною датою погашення;
5) для позик із визначеною датою погашення початковий строк погашення повинен становити не менш як п’ять років. Не пізніше ніж за рік до дати виплати страховик повинен подати уповноваженому органові для схвалення план, в якому зазначено, як розмір наявного регулятивного капіталу буде підтримуватися в розмірі або буде приведений до нормативного розміру на дату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якому субординована позика є складовою частиною наявного регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх п’яти років до дати проведення виплати із щорічним зменшенням його первинної вартості не менш ніж на 20 відсотків;
6) субординовані позики, строк погашення яких не визначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови повідомлення уповноваженого органу за п’ять років до початку такого погашення, крім випадків, коли такі позики більше не розглядаються як складова частина наявного регулятивного капіталу чи коли для дострокового погашення потрібна згода уповноваженого органу;
7) страховик повертає кошти за субординованою позикою за умовою договору не раніше ніж через п’ять років. Уповноважений орган може дозволити дострокове повернення коштів за субординованою позикою згідно із заявою страховика, якщо це не призведе до порушення вимог платоспроможності страховика.
Стаття 103. Технічні резерви
…
5. Маржа ризику повинна бути розрахована в розмірі, який забезпечить щоб розмір сформованих технічних резервів відповідав вимогам частини 2 цієї статті.
Розмір маржі ризику розраховується шляхом визначення вартості залучення капіталу, що відповідає вимогам до наявного регулятивного капіталу, у розмірі, що дорівнює його достатньому розміру відповідно до статті 36 цього Закону.
…
17. Страховик зобов’язаний мати активи, які відповідають вимогам законодавства та мають обсяг не менший, ніж відповідний розмір технічних резервів, що розрахований в порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами уповноваженого органу.
Стаття 104. Забезпечення платоспроможності філії страховика-нерезидента
1. Вимоги до технічних резервів, гарантійного фонду та регулятивного капіталу страховика, встановлені цим Законом, застосовуються до філії страховика-нерезидента.
…
- На момент подання філією страховика-нерезидента заяви про видачу ліцензії на провадження страхової або перестрахової діяльності розмір гарантійного депозиту повинен бути не менше встановленого цим Законом відповідного мінімального розміру статутного фонду страховика. Порядок режиму рахунка, на якому обліковується такий депозит, установлюється спільним рішенням Національного банку та уповноваженого органу. Гарантійний депозит та відсотки повертаються страховику-нерезидентові після задоволення всіх вимог за договорами страхування, укладеними філією страховика-нерезидента на території України.
…
Стаття 102.
Частину третю викласти в новій редакції;
пункт 2 частини четвертої викласти в новій редакції;
пункт 4 частини четвертої викласти в новій редакції;
в пунктах 1 та 2 частини п’ятої слово «галузі» виключити;
в абзаці першому частини десятої слова «видати дозвіл» замінити словами «надати погодження», в тексті частини десятої слова «субординована позика» замінити відповідно на слова «субординований дорг» ;
доповнити новою частиною двадцятою.
Стаття 103.
В абзаці другому частини п’ятої цифри «36» замінити цифрами «102»;
в частині сімнадцятій слова «мають обсяг» замінити словами «мають загальним обсяг»;
доповнити новою частиною двадцять першою.
Стаття 104.
В абзаці першому частини першої слова «гарантійного фонду та» виключити;
в частині третій слова «цим Законом» замінити словами «частиною 4 статті 102 цього Закону».
Стаття 102. Вимоги до забезпечення платоспроможності страховика
…
3. Мінімальний розмір регулятивного капіталу розраховується згідно частини 4 цієї статті та не може бути менше абсолютного мінімального розміру:
1) 22 млн. грн. для страховиків, що здійснює страхування у класах страхування інших, ніж ті, що належать до галузі страхування життя;
2) 32 млн. грн. для страховика, що здійснює діяльність зі страхування великих ризиків, визначених цим Законом;
3) 32 млн. грн. для страховиків, що здійснюють страхування у класах, що належать до галузі страхування життя та для страховиків, що отримали ліцензії на провадження страхування, віднесеного до класів страхування життя та класів страхування іншого, ніж страхування життя відповідно до абзаців третього та четвертого частини 8 статті 9 цього Закону;
4) 32 000 000 гривень для перестраховиків, що мають ліцензію на провадження перестрахової діяльності як виключного виду діяльності;
5) величини, еквівалентної мінімальному розміру гарантійного депозиту – для філії страховика-нерезидента.
4. Розрахунок мінімального розміру регулятивного капіталу.
Страховик повинен розрахувати мінімальний розмір регулятивного капіталу на будь-яку звітну дату.
Мінімальний розмір регулятивного капіталу розраховується в розрізі класів страхування за лінійною формулою, що включає відповідні коефіцієнти та усі або деякі з таких величин:
1) нетто технічні резерви – розмір технічних резервів, розрахований відповідно до статті 103 цього Закону за вирахуванням частки перестраховиків в таких резервах;
2) нетто премії - сума страхових премій, нарахованих за звітній період за договорами страхування, співстрахування та перестрахування з перестрахувальниками (цедентами), за вирахуванням частки страхових премій, що належить перестраховику за переданий у звітному періоді у перестрахування ризик;
3) сума під ризиком – сума, що розраховується як частина страхової суми або поточної вартості ануїтету, що підлягає виплаті при настанні смерті або непрацездатності, яка перевищує розмір сформованих технічних резервів на звітну дату та за вирахуванням частки перестраховика за кожним договором страхування, що містить страхування на випадок смерті та/або непрацездатності (інвалідності) та/або втрати здоров’я, за умови, що страховий випадок (смерть або непрацездатність) наступить безпосередньо на останню звітну дату;
4) відкладені податкові зобов’язання, пов’язані з договорами страхування, співстрахування та перестрахування з перестрахувальниками (цедентами);
5) зміна витрат на ведення справи понад розмір, врахований при розрахунку технічних резервів.
…
5. Розрахунок нормативного розміру регулятивного капіталу.
Порядок розрахунку нормативного розміру регулятивного капіталу встановлюється уповноваженим органом, з урахуванням того, що мають бути враховані всі зазначені в цій частині ризики та встановлені окремі вимоги до розрахунку частин нормативного регулятивного капіталу, кожна з яких призначена для покриття одного з таких ризиків:
1) андерайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування іншими, ніж ті, що належать до страхування життя, зокрема, ризики неадекватної тарифікації, ризики неадекватного резервування, ризики настання катастрофічних подій, ризик передчасного припинення дії договорів;
2) андерайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування, що належать до страхування життя, зокрема, ризики змін у рівнях смертності, захворюваності, ризик зміни вартості витрат на ведення справи, ризик перегляду вартості ануїтетів, ризик передчасного припинення дії договорів, ризик настання катастрофічних подій;
3) андерайтингові ризики для страховиків, які здійснюють страхування за класами страхування, визначеними пунктом третім частини другої статті п’ятої цього Закону та пунктом другим частини третьої статті п’ятої цього Закону, зокрема, ризик зміни вартості витрат на ведення справи, ризик змін в частоті, розмірі та часі настання збитку, епідемічні ризики, включаючи ризик нестандартної концентрації збитків при епідемії;
4) ризик зміни ринкової вартості фінансових інструментів або зміни в ринкових індикаторах, що можуть вплинути на величину активів та/або зобов’язань страховика (ринковий ризик), зокрема, зміни ставки доходності, зміни вартості акцій, зміни вартості облігацій, зміни вартості нерухомого майна, валютні ризики, ризики, що пов’язані з недостатньою диверсифікацією інвестицій або надмірною експозицією в одного емітента або групи емітентів цінних паперів;
5) ризик неплатоспроможності третьої сторони за договірними зобов’язаннями або кредитний ризик, зокрема, ризик банкрутства перестраховика або виконання ним зобов’язань щодо договорів перестрахування несвоєчасно або не в повному обсязі, ризик безнадійності дебіторської заборгованості страхового посередника;
6) операційні ризики, зокрема, ризики, що стосуються персоналу (працівників), ризики зовнішнього середовища, організаційні ризики, інформаційні ризики, зокрема правові ризики, але виключаючи стратегічні ризики (наприклад, репутаційні).
…
10. На вимогу страховика та за наявності наданих ним підтверджень уповноважений орган може надати погодження щодо неврахування в складі зобов’язань при визначенні регулятивного капіталу суми субординованого боргу (але не більше ніж 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу), що відповідає таким вимогам:
1) кошти за субординованим боргом сплачено страховику в повному обсязі;
2) у договорі про одержання субординованого боргу міститься положення, згідно з яким у разі банкрутства або ліквідації страховика кошти за субординованим боргом повертаються лише після задоволення вимог усіх інших кредиторів такого страховика;
3) договір про субординований борг може бути змінений лише після погодження з уповноваженим органом;
4) не більше 25 відсотків такого субординованого боргу становлять субординовані борги з визначеною датою погашення;
5) для боргу із визначеною датою погашення початковий строк погашення повинен становити не менш як п’ять років. Не пізніше ніж за рік до дати виплати страховик повинен подати уповноваженому органові для схвалення план, в якому зазначено, як розмір наявного регулятивного капіталу буде підтримуватися в розмірі або буде приведений до нормативного розміру на дату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якому субординований борг є складовою частиною наявного регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх п’яти років до дати проведення виплати із щорічним зменшенням його первинної вартості не менш ніж на 20 відсотків;
6) субординовані борги, строк погашення яких не визначений, повинні підлягати погашенню тільки за умови повідомлення уповноваженого органу за п’ять років до початку такого погашення, крім випадків, коли такі позики більше не розглядаються як складова частина наявного регулятивного капіталу чи коли для дострокового погашення потрібна згода уповноваженого органу;
7) страховик повертає кошти за субординованим боргом за умовою договору не раніше ніж через п’ять років. Уповноважений орган може дозволити дострокове повернення коштів за субординованим боргом згідно із заявою страховика, якщо це не призведе до порушення вимог до платоспроможності страховика.