Geum.ru

Європейський демократичний доробок у галузі виборчого права

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

B. Конституційні принципи виборчого права71

Серцевину європейського виборчого доробку складають п’ять прин­ципів виборчого права, які уже були згадані: загальне, рівне, вільне, пряме виборче право і таємне голосування. У наступних розділах пояснюється зміст цих принципів і надаються практичні приклади їх застосування.

1. Загальне виборче право

Взяте буквально, загальне виборче право означає надання кожному основних політичних прав: права голосу (активні виборчі права) та права балотуватися на виборах (пасивні виборчі права). Проте виборчі права завжди підпорядковані умовам віку і громадянства, а також зазвичай про­живання. Більше того, у спеціальних випадках певні особи можуть бути законно позбавлені своїх виборчих прав72.

a. Перш за все, право голосу і балотування на виборах підпорядковане умовам віку: мінімальний вік для голосування і балотування може помітно змінюватися від країни до країни та від виборів до виборів, проте у вибор­чих правах завжди відмовлено неповнолітнім. Існують певні причини, завдяки яким кваліфікаційний вік відносно високий73. Значно рідше існує верхня вікова межа – стандартний вік виходу на пенсію або вищий – для пасивних виборчих прав74. Ця вікова межа є на однаковому рівні з нормами, які зобов’язують державних службовців виходити на пенсію при досягненні визначеного віку. Проте позбавлення осіб пенсійного віку активних вибор­чих прав порушувало б принцип загального виборчого права.

b. Більшість країн також роблять політичні права залежними від грома­дянства. Винятки, принаймні у національних виборах, виключно рідкісні; ірландська конституція, наприклад, надає закону можливість надання права голосу на національних виборах75; у Сполученому Королівстві громадяни Ірландії та Співдружності мають можливість голосувати на всіх виборах76. Більше країн дозволяють негромадянам голосувати на місцевих виборах, незважаючи на те, що лише п’ять країн – Данія, Фінляндія, Нідерланди, Норвегія і Швеція – на цей час ратифікували Конвенцію Ради Європи про участь іноземців у публічному житті на місцевому рівні77 без вилучення розділу про права голосу у місцевих виборах. Право громадян ЄС голосу­вати і балотуватися на місцевих виборах і на виборах до Європейського парламенту у своїх країнах проживання78 є одним із аспектів європейських інтеграційних процесів.

Відповідно до Європейської конвенції про громадянство особи з под­війним громадянством повинні мати ті ж права, що й інші громадяни79. Вимога від обраних кандидатів оголосити своє друге громадянство може виявитися шкідливим для національних меншин80. Розпад Радянського Союзу і Югославії надав цьому питанню особливого значення. Проте Євро­пейська конвенція прав людини не вимагає, щоб носії подвійного грома­дянства мали можливість балотуватися на виборах81.

c. По-третє, як до права голосу, так і до права балотуватися на виборах може застосовуватися умова проживання82; на місцевих виборах вимога пев­ного часу проживання не виглядає несумісною із принципом загального виборчого права, якщо цей час складає просто декілька місяців; довший період може бути виправданий лише при спеціальних обставинах83.

Навпаки, значна кількість держав надають своїм громадянам, які проживають за кордоном, право голосу і навіть право балотуватися на вибо­рах. Це не викликає жодних проблем у більшості випадків, однак може виявитися делікатним у пост-конфліктних ситуаціях. Ситуація, створена наданням політичних прав хорватам, які проживають у Боснії і Герцеговині, та надання громадянства на етнічній основі була оцінена як така, що вихо­дить далеко поза норму, зокрема оскільки таким хорватам було надано спеціальний виборчий округ, тоді як хорватських сербів, що проживають за кордоном, було de facto позбавлено громадянства і відмовлено у політичних правах. У більш загальному сенсі, при вирішенні, котрий округ має отри­мати голоси громадян, які проживають за кордоном, є проблемою; одна з відповідей може полягати у встановленні для них спеціального внутріш­нього округу84.

d. Загальне виборче право також сумісне із відмовою у громадянській дієздатності певним особам у спеціально визначених випадках. У той же час обмеження «не повинно урізати право голосу настільки, щоб порушувати саму його суть і позбавити його ефективності», і мусить «накладатися для досягнення законних цілей», а «застосовані заходи» не повинні бути «непро­порційними»85; більше того, такі обмеження повинні мати чітку основу у законі86. Особи, які підлягають відмові у політичній дієздатності, насамперед і найбільше включають тих, кому відмовлено у правовій дієздатності (зокре­ма з підстав стану психічного здоров’я), а також ті, хто відбуває кримінальне покарання, принаймні певні вироки або покарання за тяжкі злочини87.
З іншого боку, позбавлення політичних прав осіб, які перебувають у попе­редньому затриманні в очікуванні суду, несумісне з презумпцією невину­ватості88. Більше того, «люстраційні» закони, що не допускають до публічних посад осіб, які здійснювали певні функції при попередньому авторитарному режимі, повинні застосовуватися тільки до осіб, щодо яких доведено, що вони займалися кримінальною діяльністю.

Пасивних виборчих прав можуть більш широко позбавляти без пору­шення загального виборчого права, аніж активних виборчих прав. Тут пи­танням є зайняття публічної посади, і може бути цілком законним забо­ронити певним особам користуватися ними, якщо від цього буде зазнавати шкоди публічний інтерес. Очевидно, принцип пропорційності має бути скрупульозно дотриманий