Ня мінливості ринкового середовища, що створюють для суб’єктів господарювання велику кількість нових непередбачуваних проблем І загроз, перспектив І можливостей

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Діхтяренко Костянтин Вікторович

Харківський національний економічний університет

м.Харків


Узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності процесу усталеного розвитку


Сучасні умови здійснення підприємницької діяльності визначаються стрімким і неухильним прискоренням процесів ускладнення та зростання мінливості ринкового середовища, що створюють для суб’єктів господарювання велику кількість нових непередбачуваних проблем і загроз, перспектив і можливостей. При цьому в процесі управління підприємствами відбувається зростання не тільки значення завдань, пов’язаних із своєчасним виявленням найбільш релевантних змін факторів зовнішнього оточення, які можуть впливати на побудову економічної організації, але й важливості управлінських рішень щодо здійснення внутрішніх трансформацій, спрямованих на випереджувальну підготовку до майбутніх навколишніх змін. Особливу вагомість тиск зазначених факторів і чинників набуває в сфері промислового виробництва, в межах якої відбувається задоволення надзвичайно складного та розмаїтого комплексу суспільних й індивідуальних потреб шляхом виготовлення продукції з високим рівнем доданої вартості на основі використання найдосконаліших сучасних технологій обробки широкого кола найрізноманітніших ресурсів. Комплексне здійснення трансформацій такого роду складає сутність і зміст розвитку промислового підприємства, що являє собою складний динамічний процес системних змін в різних сферах діяльності підприємств, закономірності протікання якого (тобто, процесу) обумовлюються ходом трансформації виробничих сил, спадкоємністю та послідовністю зміни виробничих відносин, тенденціями науково-технічного прогресу, удосконалення техніки і технології та ін.

Особливе місце серед видів розвитку посідає процес усталеного розвитку, особливість у визначенні змісту якого полягає в прагненні щодо збалансування інтересів різних членів суспільства в процесі трансформації підприємства. Узагальнення теоретичних підходів щодо визначення сутності процесу усталеного розвитку дозволило автору виділити такі основні підходи до розв’язання цього наукового завдання.

1. Економіко-екологічний підхід, зміст якого полягає у визнанні необхідності доброчинного прийняття суспільством низки обмежень щодо використання природноресурсного потенціалу, а також всебічної екологізації громадського життя (безвідносно до обсягів і характеру існуючих або знов виникаючих людських потреб). Фундаментальними засадами формування екологічної («біосферної») концепції усталеного розвитку суспільства стала теорія «ноосфери» (стрижневою складовою якої буде людський розум), що має стати вищою стадією еволюційного розвитку планетарної біосфери. Неабияке наукове та прикладне значення вихідної ідеї «ноосфери» та більш складної концепції усталеного розвитку полягає насамперед у переосмисленні змісту і характеру відносин суспільства та навколишнього природного середовища.

Сучасне промислове виробництво, засноване на величезних обсягах масового випуску товарів і послуг, є одним з найбільш значних джерел антропогенного тиску на стан навколишнього природного оточення. Таким чином, проблематика економіко-екологічного підходу до визначення змісту процесу усталеного розвитку цілком закономірно виходить далеко за рамки відносин системи «природа-виробництво», охоплюючи широке коло економічних і соціальних відносин між членами суспільства.

2. Економічний підхід, в рамках якого усталений розвиток розглядається як відображення властивості підприємства зберігати прийнятний (цільовий, бажаний, запланований) рівень результатів (насамперед – фінансових) господарської діяльності, незважаючи на тиск будь-яких змін господарського оточення. Звичайно економічні аспекти забезпечення усталеного розвитку підприємства пов’язуються з дією різних факторів, які надають або здатні надати певний вплив на трансформації внутрішнього середовища підприємства.

3. Гармонізаційний підхід, відповідно до положень якого вважається, що усталений характер розвитку підприємства насамперед визначається соціокультурним підґрунтям зв’язків учасників його діяльності, гармонізація відносин між якими є необхідною умовою забезпечення сталого господарського співробітництва. З цієї точки зору, усталений розвиток є формою соціально-економічного розвитку суспільства на засадах постіндустріальної моделі господарювання і вільної, творчої праці, з урахуванням інтересів сьогочасного та майбутнього поколінь, та яка спрямована на досягнення високого рівня якості природного середовища мешкання і життя кожної людини. Тому процеси суспільного розвитку обов’язково будуть супроводжуватися відповідними соціальними змінами, тобто перетвореннями, що відбуваються з часом в організації, структурі суспільства, зразках мислення, культурі і соціальній поведінці та являють собою перехід певного соціального об'єкту з одного стану в інший (суттєву трансформацію соціальної організації, соціальних інститутів; зростання різноманіття соціальних форм і ін.).

4. Трансформаційний підхід, в рамках якого усталений розвиток розглядається як певний тип прогресивно направлених, внутрішньо-обумовлених змін підприємства як соціально-економічної системи, пов'язаних з підвищенням рівня його організації. За думкою прихильників цього підходу, сталість розвитку має забезпечуватися через реалізацію конструктивних дій, спрямованих на технологічну трансформацію виробничих сил та, як неодмінний наслідок, на втілення відповідних нових світоглядних цінностей.

Отже, виходячи з проведеного узагальнення теоретичних підходів до встановлення змісту процесу розвитку, слід відзначити, що концепція усталеного розвитку допускає різні трактування і потребує подальшого вдосконалення, особливо щодо визначення шляхів її практичного втілення. Найбільш складним науковим та практичним завданням при цьому є забезпечення збалансованості розвитку промислових підприємств, що дозволило б сформувати надійне підґрунтя для узгодження різноспрямованих інтересів, прагнень та намірів широкого кола учасників цього процесу (власників, вищого керівництва та персоналу, партнерів по коопераційному співробітництву та комерційним відносинам, держави, регіональних контактних аудиторій та ін.).