Geum.ru

Дмитро Мирон-„Орлик”

Вид материалаДокументы

Содержание


Значення суперечностей, боротьби, війн, революцій і суперництва в суспільному житті.
Треба боротьби, треба змагань, треба жертв, треба крові
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   20

ЗНАЧЕННЯ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ, БОРОТЬБИ, ВІЙН, РЕВОЛЮЦІЙ І СУПЕРНИЦТВА В СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ.



З огляду на вольово-активну, динамічну природу суспільного життя різні форми боротьби й суперництва внутрі й назовні відіграють велику роль в суспільно-історичному розвої й творчому ставанні. Вже сам психологічний уклад і розвій людини полягає на суперечностях і боротьбі різних інстинктів, імпульсів, пристрастей, почувань, думок, що силою своєї інтенсивності й напрасності стараються виперти другі, їм противні. Бачимо також суперечності внутрі суспільності в суперництві між поодинокими людьми, в громадянсько-політичному житті, в господарському житті, дальше між поодинокими групами й верствами.

Бачимо, яка панує боротьба між різними культурними, науковими, мистецькими й суспільно-політичними течіями й поглядами: боротьба воль, амбіцій, пристрастей, почувань, думок, ідей, світоглядів. Назовні знову панує завзята й безпощадна боротьба й суперництво між поодинокими племенами, расами, націями, державами за розріст, життєвий простір, силу та владу, або боротьба за встановлення релігійних чи культурно-цивізаційних вартостей. На чому це полягає? Від чого залежить? Тому, що ціле життя, зокрема суспільне життя, не є замкнене, ані згори опреділені раціональні форми, але проявляється в постійній активності, розвоєвій тяглості, творчому ставанні. До пройшлого наростають і творяться нові сили, нові енергії, нові вартості, нові думки, нові ідеї, нові форми життя. Хоча підставові елементарні психо-вольові енергії, діючі сили лишаються ті самі, одначе у творчому розвитку міняється їх уклад, їх будова на підставі нових засад і поглядів, їх натуга, їхній зміст, їхня форма й якість, як людина лишається та сама, хоча постійно розвивається, розростається, твориться в нових формах. Тому, що одні розвоєві сили й течії зустрічаються з вже застоялими й перестарілими формами, навиками, звичаями, обичаями, переконаннями, порядками й установами, наступає зудар між уже існуючими формами, та новими, щойно наростаючими. В боротьбі з уже існуючим, застоялим порядком нові сили й нові вартості мусять виказати таку силу й здібність чину та творчості, таке завзяття й запал, щоби усунути перестарілі форми та пробити шлях для нового творчого вияву. Така боротьба й суперечності в ім‘я нових вартостей, нового повнішого вияву творчих наростаючих сил, в ім‘я кращого життя, є історично-порядкуючою й творчою силою. Тільки в боротьбі та в суперечностях міцніють і наростають нові сили і вартості, переходять пробу вогню, виправдують свою правильність і якість, виказують здібність будувати кращий лад, здобувають розмах і силу творити нове краще життя. Тому всі нові релігійні, культурно-цивілізаційні, мистецькі, наукові, суспільно-політичні течії, ідеї й сили завжди мусили в боротьбі здобувати право на творче формування нового порядку життя. Завжди різко і гостро витворювали й поглиблювали суперечності з противними силами, поглядами й вартостями, як Бог і диявол, небо й пекло, правда й злочин, світло й темрява, добро і зло, бо замало різка й ударна постава нових наростаючих сил і вартостей розводнює їх, вони ослаблюються і розпливаються в старім порядку. Тому треба гостро й виключно поставити нові сили й вартості проти противних сил, щоби розбудити, напружити й зосередити всі сили в один рішаючий удар до боротьби на життя й смерть.

Поодинокі народи й нові суспільно-політичні рухи загостренням суперечностей і поставленням своїх поглядів і живучих інтересів на вістрі меча, розбуджують, зосереджують і напружують всі свої сили в боротьбі з противним світом, розпалюють пристрасті й почування до червоного жару, щоби осягнути найбільшу силу й розмах удару, рішучість чину й певність перемоги. Треба поставити так різко й виключно суперечні собі сили, погляди й інтереси, щоби не бачили іншого виходу, як у цілковитім розтрощенні ворожого світа. Так робив християнізм з поганством, коли валив і трощив поганські кумири; так робив з єретиками, яких палив на багатті. Так робили жиди, що не хотіли нечистим навіть подати руки, а всіх інородців винищували до ноги, знову ж тих, що спроневірилися їхньому богові, вбивали. Так робили всі суспільно-політичні рухи, що змінювали обличчя світу, які не зазнали спокою аж доки не розтрощили противних сил…

Де йде про підставові життєві інтереси поодиноких рас, народів, там повстає безпощадна, запекла боротьба на життя й смерть аж до цілковитого розтрощення противника. Тут рішає лише сила й запеклість боротьби. Загострення зовнішніх суперечностей між поодинокими течіями й ворожими силами зміцнює й напружує силу й рішучість удару та розмах діяння. Що більше – сила волі, характеру, моральних чеснот, вартість людей міцніє та пробується в боротьбі з суперечностями та з перешкодами, в трудах і змаганнях, як у вогні гартується криця й пробується сталь. Боротьба чи її небезпека примушує поодинокі народи постійно напружувати й розвивати всі свої сили, бути постійно активними, чуйними й творчими, творити нові надбання духові, культурно-цивілізаційні, політичні, військові й господарські, щоб не датися випередити другим народам у постійному змагу за могучість і перемогу. Без боротьби й суперництва життя було б ялово-кволе й мало активне, немов застоялі води без свіжого допливу нової струї. Без боротьби й суперечностей зачаділи б людські енергії й здібності, не було б змін, отже не було б творення нового, творення історії. Життя й народи ниділи б і ледачіли б без великих потрясінь і змін.

Одначе не кожна боротьба є корисна й будуюча, посилююча й формуюча життя. Все залежить від того, в ім‘я яких вартостей, в ім‘я яких ідей, в ім‘я яких цілей і інтересів ведеться боротьба, А дальше, чи ті нові сили, вартості, ідеї, групи й люди зуміють краще формувати та творити нове життя, новий лад. Боротьба й суперництво різних людей, класових і партійних груп в ім‘я своїх вузьких матеріальних інтересів, егоїзму чи амбіцій для уживання, а не в цілі творення й посилення життя, тільки розстроює, розбиває суспільне життя, доводить до застою, упадку, як шал змислів і низьких пристрастей ослаблює й розстроює людину. Тому не боротьба всіх проти всіх, не боротьба для самої боротьби, боротьба стихій на дикому полі для самого виладування енергії, як у звіриному світі, але боротьба й суперництво в ім‘я нових вартостей, нових ідей, в ім‘я зміцнення й поширення життєвих сил, в ім‘я будування та творення нового життя і посилення творчого розвитку.

Ідея для своєї перемоги мусить розбудити найглибші почування, пристрасті, енергію чину в запеклій боротьбі з перестарілими формами старого світу, отже мусить бути воюючою ідеєю, узброєною в силу волі, почувань, посвяти й завзяття чину. Перемагають тільки узброєні, виключні й ударні ідеї, що здібні викликати завзяту боротьбу на життя та смерть. Перемагають тільки войовничі й сильні народи, мужні, узброєні провідники, зорганізовані, узброєні маси, здібні до рішучої боротьби.

Чи зуміли різні наукові й літературні писання й інтелектуальні метикування й переконування про пацифізм, всесвітянство і т.п. усунути запеклу ворожнечу й суперництво між расами й націями, що опираються на найглибших ірраціональних інстинктах самозбереження й росту, на волі життя й могучості, на глибоко вкорінених і закарбованих історією почуваннях і пристрастях вікової ворожнечі, ненависті й боротьби.

Треба боротьби, треба змагань, треба жертв, треба крові, щоб розбудити ірраціональні підстави суспільного життя: психо-вольові енергії. Почування й пристрасті, як у творчості мусить поривати й полонювати поета, композитора, митця якась велика пристрасть – любов, ентузіазм ідеї, захоплення, порив, щоби розбудити його творчі утаєні сили. Не вистачить сама холодна праця мізку, чистого розуму, не вистачать самі, хоч і блискучі слова. Треба чинів, треба змагань. Український націоналізм зродився з духа боротьби й формується в боротьбі за підстави й цілі всестороннього розвитку нації.