Geum.ru

Хмельницька обласна універсальна наукова бібліотека імені М. Островського

Вид материалаДокументы

Содержание


Твори: в 4-х т. – К.: Дніпро, 1981-1982. Основа.
Доленьку-долю, що відвойована
Гірник Г.Е.
Подобный материал:
1   2   3   4   5

Твори

  1. Твори: в 4-х т. – К.: Дніпро, 1981-1982.
  2. Основа. – К.: Рад. письм., 1978. – 111с.
  3. Світе мій. – К.: Дніпро, 1978. – 214 с.
  4. Драматичні твори. – К.: Держлітвидав, 1958. – 661 с.
  5. Крізь дні і ночі. – К.: Рад. письм., 1969. – 279 с.
  6. Міст крізь прірву. – К.: Дніпро, 1966. – 507 с.

Про Л.Д. Дмитерка

  1. Любомир Дмитерко // Всемирный биографический энциклопедический словарь. – М., 1998. – С. 247.
  2. Любомир Дмитерко // Шевченківські лауреати. 1962–2001: енцикл. довід. / авт.-упоряд. М. Лабінський. – К., 2001. – С. 143-144.
  3. Дубина М.І. Дмитерко Любомир Дмитрович // УЛЕ. – К., 1990. – Т. 2. – С. 71-72.
  4. Козлова Н. Ростив поета Кам’янець… // Прапор Жовтня. – 1981. – 18 берез. – С. 4. – ( Наші славетні).
  5. Любомир Дмитерко // Мистецтво України: біогр. довід. / за ред. А.В. Кудрицького. – К., 1997. – С. 207.



21 квітня


З іменем Христа на вустах


До 30-річчя з часу заснування

Кам’янець-Подільської народної

дитячо-юнацької хорової капели “Журавлик”


Народна дитячо-юнацька хорова капела “Журавлик” заснована 21 квітня 1981 року спочатку при Кам’янець-Подільському міському Будинку культури. З відкриттям Кам’янець-Подільської дитячої школи хорового співу (1992) “Журавлик” функціонує при школі. Засновником і незмінним художнім керівником та головним диригентом капели є Іван Михайлович Нетеча.

Це колектив, що володіє багатющим репертуаром, колектив, який досяг високого виконавського рівня.

В репертуарі капели понад 200 хорових творів вітчизняної та зарубіжної класики, духовної музики. Родзинка репертуару – виконання піснетворів мовою оригіналу. Звідси у пісенному багатобарв’ї – твори польською, англійською, німецькою, іспанською, латинською та іншими мовами.

Капела презентувала українське хорове мистецтво в багатьох країнах Західної Європи, здобула найвищі відзнаки міжнародних та всеукраїнських фестивалів-конкурсів.

Концертна діяльність “Журавлика” насичена й широка: заклади культури, храми, палаци мистецтв і т.д. Тільки за один (2009) рік капела дала близько 50-ти концертів, взяла участь у чотирьох міжнародних фестивалях:
    • “Велика коляда” (Львів, січень);
    • “Подільська веселка” (Кам’янець-Подільський, травень);
    • “Бог є любов” (Словаччина, вересень);
    • “Terra heroika” (Кам’янець-Подільський, жовтень).

Сьогодні у “Журавлику” вивчають мистецтво високого співу понад 300 юних кам’янчан. Заклад став третьою хоровою школою в Україні.

Кульбовський М.М.


Про капелу

  1. Кульбовський М. “Журавлик”, диво Кам’янецьке // Кульбовський М. З подільського кореня. – Хмельницький, 2003. – Кн. 2. – С. 71-74.
  2. Русанівська Т. Пісенний оберіг кам’янецький // Поділ. вісті. – 2006. – 15 груд.
  3. Прокопов В. “Журавлик” на хвилях Стрия // Подоля-нин. – 2008. – 20 черв. – С. 9.
  4. Нетеча І. Політ журавлят // Подолянин. – 2004. – 24 груд. – С. 11.
  5. Совинська Т. “Журавлики” в зеніті слави // Кам’янець-Поділ. вісн. – 2003. – 8 трав. – С. 7.



5 травня


Чародій пісні


До 80-річчя з дня народження

Миколи Кіндратовича Кондратюка


Микола Кіндратович Кондратюк народився 5 травня 1931 р. у м. Старокостянтинові у сім’ї війського службовця, де проживав до 1941 р. На початку війни був евакуйований разом з матір’ю на Урал.

Після війни сім’я повернулася в м. Полтаву. Закінчивши шість класів, через бідність пішов у ремісниче училище, де одягали, взували і безкоштовно харчували. Здобувши професію котельника, подався на новобудову Кременчуцької ГЕС, працював на машинобудівному заводі, брав участь у художній самодіяльності. Там вперше заспівав на сцені. Після успішного виступу на обласній олімпіаді Миколі запропонували вступати до Полтавського музичного училища. Але був призваний на строкову службу в армії (м. Луганськ). Там теж співав у солдатському хорі, виступав і як соліст. Пробував співати класичні твори.

У 1953 році після успішного виступу на окружному конкурсі (м. Київ) голова журі Дмитро Смолич порекомендував Миколі вступати до консерваторії. При сприянні військового керівництва М. Кондратюку виділили концертмейстера для вокальної підготовки до вступу в консерваторію.

На вступних іспитах до Київської консерваторії М. Кондратюк продемонстрував обширний звуковий діапазон (дві октави), гарний оксамитовий, м’який тембр голосу. Вступний іспит у нього приймав композитор Георгій Майборода. Згодом М. Кондратюк виконуватиме партію Горбенка в опері Г. Майбороди “Арсенал” у Київському театрі опери і балету (1959–1966). А вчив оперному співу М. Кондра-тюка професор О.О. Гординський.

Будучи студентом четвертого курсу, Микола прийняв запрошення Григорія Верьовки до славнозвісного Українського народного хору. З хором М. Кондратюк побував у багатьох країнах світу, де репрезентував своїм співом українські народні пісні: “Їхав козак за Дунай”, “Дивлюсь я на небо”, “Казав мені батько …”, “Стоїть гора високая” та багато інших.

На міжнародному фестивалі молоді (Відень, 1959) М. Кондратюк завоював золоту медаль. А через три роки, його як одного з переможців всесоюзного конкурсу молодих оперних співаків, направляють на стажування в Міланський оперний театр Ла Скала (1963–1964). Там освоїв провідні партії з опер Верді, Россіні, Доніцетті, Пуччині.

З 1966 року Микола Кондратюк зайнявся виключно концертною діяльністю, працюючи в Укрконцерті і став згодом одним з найкращих виконавців української пісні. Зачаровував своїх шанувальників бездоганним бельканто – італійською манерою співу, що характеризується вільним володінням всіма регістрами голосу, легкістю і красою звука.

В 1968 році М. Кондратюка запрошують на викладацьку роботу в Київську консерваторію. Згодом він стає ректором цього уславленого навчального закладу (1974-1983). А в 1979 році йому присвоюється звання професора. Паралельно М. Кондратюк продовжує концертно-гастрольну діяльність по Союзу і зарубіжжю. В його репертуарі близько 500 творів, зокрема оперні арії з творів зарубіжних і вітчизняних компо-зиторів, українські народні пісні, романси.

Композитор Олександр Білаш найчастіше перше виконання своїх пісень довіряв Миколі Кіндратовичу, який своїм могутнім і красивим голосом робив чудову рекламу пісні.

Як громадський діяч М. Кондратюк зробив вагомий внесок у розвиток національної музичної культури, очолюючи Музичне товариство України (1975–1983). Його заслуги визнала навіть координаційна рада нині діючої всеукраїнської музичної спілки, присвоївши звання “Почесного члена ВМС” (1993).

М. Кондратюк удостоєний звання народного артиста СРСР (1978), лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка (1972), звання академіка Педагогічної академії наук (2001), нагороджений орденом “За заслуги” (2001). Помер 16 листопада 2006 року.

Кульбовський М.М.


Про М.К. Кондратюка

  1. Кондратюк Микола Кіндратович // УРЕ: у 3-х т. – 2-ге вид. – К., 1987. – Т. 2. – С. 135-136.
  2. Кондратюк Микола Кіндратович // Мистецтво України: біогр. довід. / за ред. А.В. Кудрицького. – К., 1997. – С. 314-315.
  3. Кульбовський М. “Україно – пісне моя” // Куль-бовський М. З подільського кореня: публіцист. нариси з історії культури на Поділлі (середина ХІХ–ХХ ст.). – Хмельницький, 1999. – С. 91-93.
  4. Назаренко Є. Вірність пісні // Проскурів. – 2001. – 8 черв. – С. 14.
  5. Мончак В. Щедрий і світлий талант // Життя Старо-костянтинівщини. – 1997. – 11 черв.
  6. Майборода П. Крила пісні // Рад. Україна. – 1981. – 5 трав.
  7. Білаш О. Щедрий на пісню // Культура і життя. – 1981. – 7 трав.

21 травня


З когорти шістдесятників


До 75-річчя з дня народження

Івана Васильовича Рибицького


Рибицький Іван Васильович народився 21 травня 1936 року в с. Цвітоха Славутського району. В 1954 році закінчив Теофіпольську середню школу і вступив на факультет журналістики Львівського державного університету ім. І.Я. Франка. Після закінчення університету працював у редакціях хмельницьких обласних газет “Радянське Поділля”, “Прапор юності”, “Корчагінець”. Усередині 60-х років деякий час працював у львівській молодіжній газеті “Ленінська молодь”, а переїхавши в 1977 році з Хмельницького у Дніпропетровськ, був призначений редактором тамтешнього видавництва “Промінь”. У травні 2005 року переїхав з Дніпропетровська на Вінниччину, де й помер у липні того ж року.

Іван Рибицький увійшов у сучасну українську поезію як яскравий поет-шістдесятник. Ще у студентські роки він опублікував високоталановиті добірки своїх поезій у колективному збірнику “Провесінь” та в альманасі “Літературне Поділля” (1958), які були тепло сприйняті читацькою громадськістю.

Справжнім тріумфом молодого поета стала перша книга віршів “Озброєне серце” (1963), в якій автор талановито говорив про час і себе. Подальші книги І. Рибицького “Хвилини і хвилі” (1969), “Вишнева задума” (1974), “Свідок весни” (1981) та “Луни близькі й далекі” (1983) закріпили його творчий успіх.

Як про непересічного, оригінального поета про нього відгукувалися Микита Годованець, Дмитро Павличко, Микола Вінграновський, Борис Олійник, Петро Засенко, Леонід Тала-лай, болгарський поет Єнго Єнчев, московські поети-перек-ладачі Юрій Денисов, Юрій Саєнко та інші.

Тематичне коло творчості Івана Рибицького досить широке. Вірші про спадкоємність поколінь, про рідне Поділля, пейзажна й інтимна лірика написані оригінально і майстерно.


Доленьку-долю, що відвойована,

я шануватиму, батьку мій.

Землю, де предки мої поховані,

вічно кохатиму, батьку мій.

Дорогу, до щастя тобою торовану,

кластиму далі, батьку мій …


Так схвильовано і патетично заявляв молодий поет на зорі своєї юності. Таким же дерзновенним, наснажливим залишався він і в подальшій своїй творчості, що сприймається нині як незабутня сторінка літературного буття Хмельниччини.

Мачківський М.А.


Твори

  1. Вишнева задума: поезії. – К.: Молодь, 1974. – 50 с.
  2. Озброєне серце: поезії. – К.: Молодь, 1963. – 57 с.
  3. Свідок весни: поезії. – Дніпропетровськ, 1981. – 63 с.
  4. Хвилини і хвилі: поезії. – К.: Рад. письм., 1969. – 64 с.
  5. Любив до півночі бариться: [вірш] // Поділля. – 1998. – 3 квіт.


Про І.В. Рибицького

  1. Іван Рибицький // Літературна Хмельниччина ХХ ст.: хрестоматія / упоряд. М. Федунець. – Хмельницький, 2005. – С. 316-323.
  2. Іван Рибицький // Письменники Радянської України: біобібліогр. довід. – К., 1981. – С. 228.
  3. “Нема безіменних вітчизн, а є Україна, Поділля, Цвітоха” // Сваричевський А.В. Проскурів літературний: від давнини до сучасності. – Хмельницький, 1998. – С. 122-124.
  4. Сапожник О. Наш земляк – журналіст та поет // Славутчина. – 2001. – 21 трав.
  5. Сіренко В. Іванові Рибицькому – 60 // Літ. Україна. – 1996. – 18 лип.


5 червня


“Плекала серцем я свої вірші”


До 70-річчя з дня народження

Галини Йосипівни Ісаєнко


Галина Йосипівна Ісаєнко народилася 5 червня 1941 року у с. Вовковинці Деражнянського району, де і здобула середню освіту.

Після закінчення філологічного факультету Бєлго-родського педагогічного інституту (1963) певний час працювала в Росії, викладала російську мову і літературу, виховувала троє дітей. Тож не до віршів було.

А перші поетичні рядки зродились в душі Галини Йосипівни з великої ностальгії за Україною, за рідним Поділлям. І цей “поетичний вибух” стався після повернення на рідну землю, яку хотілось цілувати, співати їй пісень …

А сталося це після віщого сну, коли їй приснився Тарас Шевченко, що читав їй вірші. Але не ті, що в його “Кобзареві”, а про Поділля, про криничку біля батьківської хати. А вранці прокинулась і відразу по пам’яті записала три вірші, що їх чула ніби з уст Тараса Григоровича. Так зродилася її ностальгічна “Криничка”, на слова якої композитор Олександр Лукін створив пісню. Вона стала своєрідною музичною візитівкою жіночого тріо “Камертон” при Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, де Галина Йосипівна працює понад 23 роки в бібліотеці. А до того працювала завідуючою читальним залом Хмельницької обласної бібліотеки для юнацтва.

Доречно зауважити, що на її ритмомелодійні поезії написані й успішно виконуються різними виконавцями понад 30 пісень.

Починаючи з 1995 року, з-під пера письменниці вийшло у світ понад 25 поетичних і прозових збірок, сповнених хвилюючої інтимної лірики, високого громадянського пафосу, вболівання за екологію на Поділлі, за екологію юних душ, сповнених глибокої християнської моралі. Самі назви збірок про це говорять: “Голос серця”, “Мелодія вічності” “Сяйво любові”, “Чорнобильське розп’яття”, “Зоряний шлях” (про видатних митців поетичні образки), “Молитвами святяться небеса”, “Слово через Космос”, “Поклик всесвіту”, “Мова калинова”, “Музика”, “У вирі життя”, “Діти війни”, “Україні”, “Скарби мої” (духовна поезія), “Фантазія душі” (віршовані анотації на художні твори Віктора Лагунця) та інші.

Всі її збірки – це калейдоскоп непогамовного й чутливого, мов барометр, поетичного серця на всі грані нашого життя. Це глибокі філософсько-етичні роздуми про непересічні цінності нашої духовності, “вдягнуті” в полум’яне поетичне вбрання.

Пишним суцвіттям творчої іпостасі Галини Ісаєнко є її твори для дітей, сповнені ніжного аромату подільської примовки, співаночки, колисаночки, що зблискують сонцесяйною прозорістю дитячих образів, образами птахів, звірів, явищ природи. Починаючи з 1998 року, поетеса збагатила дитячу літературу десятком збірок. Серед них: “Під промінчиками сонця”, “Акрозагадки та колисанки”, “Веселий олівець” (поетична абетка), “Чарівні казки”, “Там, де жито родиться …”, “Казкові речі для дорослих і малечі” та інші.

Пізнавально-навчальна дія на дітей цих творів беззаперечна, хоча і носить характер завуальованості морально-етичних думок-порад малятам.

Вся творчість Галини Ісаєнко просякнута незборимою силою Духу нашого народу, вірою у його високе покликання.

Кульбовський М.М.


Твори

  1. Поетичний збірник “Скарби мої”. – Хмельницький: ЦНТІ, 2009. – 170 с.
  2. У вирі життя: зб. віршів для дітей та юнацтва. –Хмельницький: ЦНТІ, 2007. – 148 с.: іл..
  3. В обіймах долі: [оповідання-мініатюри]. – Хмель-ницький: НВП Евріка ТОВ, 2004. – 36 с.
  4. Голосом серця: поезії. – Хмельницький: Доля, 1995. – 30 с.
  5. Мелодія вічності: поезії. – Хмельницький, 1998. – 51 с.
  6. Молитвами святяться небеса: [поезія]. – Хмель-ницький: НВП Евріка ТОВ, 2006. – 60 с.
  7. Слово через космос: поезії. – Хмельницький: НВП Евріка ТОВ, 2001. – 112 с.

Про Г.Й. Ісаєнко

  1. Кульбовський М. Дивосвіт Галини Ісаєнко // Кульбовський М. З подільського кореня: публіцист. нариси з історії культури на Поділлі (середина ХІХ–ХХ ст.). – Хмельницький, 1999. – С. 29-35.
  2. Олійник Н. “Чарівні казки” Галини Ісаєнко // Поділ. вісті. – 2004. – 17 лют.
  3. Кульбовський М. Її молитвами святяться небеса // Проскурів. – 2003. – 13 лип. – С. 14.
  4. Слободянюк А. І приснився їй сон // Проскурів. – 2001. – 13 лип. – С. 14.
  5. Брижак П. Поезія як молитва // Хмельниччина. – 2001. – 22 черв.



11 червня


У полоні вічної краси


До 65-річчя з дня народження

Леоніда Вікторовича Коваленка


Леонід Вікторович Коваленко народився 1946 року в м. Чернівцях. Освіту здобув у Київському художньо-про-мисловому технікумі (1972 р.). Відтоді, працюючи за фахом, брав участь у проектуванні та оформленні різноманітних об’єктів. Серед них варто назвати музей М.Островського у Шепетівці, за який Л.Коваленко був удостоєний премії Ленінського комсомолу СРСР в галузі архітектури та мистецтва (1979 р.); архітектурно-художнє рішення Співочого поля у Хмельницькому (1990 р.), де відбувався республіканський фольклорний фестиваль, а також проекти у Києві, Одесі, Саратові, далекій Тинді. Леонід Вікторович – автор концептуальних розробок інтер’єрів громадських та приватних об’єктів у нашому місті. Макети, фото його творчих пропозицій експонувалися на численних виставках архітектурно-худож-нього проектування в Україні та Росії.

З 2004 року Л.Коваленко – член Спілки дизайнерів України, один з ініціаторів створення Хмельницького обласного осередку цієї спілки, презентація якого відбулась у лютому 2005 року.

Втім, Леонід Вікторович є ще й членом Національної спілки художників України (з 1985 р.), очолює обласну організацію спілки (з 2010 р.). Його малярський здобуток було представлено на персональних та групових виставках у Хмельницькому та Сілістрі (Болгарія). Свій живопис автор позиціонує як “романтичний експресіонізм”. На його полотнах, що апелюють до сучасної дійсності, деформації та аномалії трапляються частіше, ніж гармонійне сполучення частин і цілого, яке, власне, і є визначенням краси. Можливо, це тому, що краса сьогодні локалізується не стільки в мистецтві, скільки на суміжних теренах, передусім у дизайні, який і є основним напрямком професійної діяльності Леоніда Коваленка.

Тимофєєва Л.О.

Про Л.В. Коваленка

  1. Леонід Коваленко // Хмельницький в іменах. Митці: довідник / уклад.: В. Дмитрик, М. Кульбовський, Є. Семенюк. – Хмельницький, 2010. – С. 72.
  2. Коваленко Леонід Вікторович // Хмельничани – члени Національної спілки художників України: бібліогр. покажч. / уклад.: Л.В. Шестакова. – Хмельницький, 2007. – С. 30.
  3. Коваленко Л. “Все в мене почалося із археології …” / інтерв’ю з художником провела Д. Гладун // Проскурів. – 2010. – 8 лип. – С. 14.

23 липня


Бачити світ крізь призму краси


До 65-річчя з дня народження

Михайла Васильовича Мастикаша


Михайло Васильович Мастикаш, член Національної спілки художників України (1986 р.) та Національної спілки журналістів України (2000 р.) – особистість, в якій поєдналися здібності організатора, громадського діяча, з високим творчим потенціалом художника-графіка, дизайнера та літератора. М.В. Мастикаш народився 23 липня 1946 року у с. Лисець Дунаєвецького р-ну Хмельницької області. Закінчив Українсь-кий поліграфічний інститут ім. І. Федорова (1975 р.).

З 1967 р. він працює у Хмельницькому художньо-вироб-ничому комбінаті, де протягом 5 років обіймав посаду головного художника, 4 роки обирався головою профспілкової організації підприємства, був постійним членом обласної архітектурно-художньої ради. Зі здобуттям незалежності держави, зміною економічних пріоритетів в ній, очолює мале підприємство “Творчість”. З 2001 по 2010 рік Михайло Васильович – голова Хмельницької обласної організації НСХУ. Опікуючись обласним благодійним фондом Добра і Мудрості, ініціював проведення на Хмельниччині довгострокової благодійної культурно-мистецької акції “Добро з красою обнялися”, у програмі якої – зустрічі з митцями, проведення художніх виставок, відкриття нових картинних галерей (“Подільський вернісаж” у Хмельницькій гуманітарного-педагогічній академії; “Сяйво душі” у Центрі соціальної реабілітації пенсіонерів), основою яких стали подаровані подільськими живописцями твори. Михайло Васильович – член ради НСХУ, ради з питань культури й духовності при облдержадміністрації, лауреат регіонального рейтингу популяр-ності “Людина року – 2004” в номінації “Громадський діяч”.

Не менш вагомі здобутки ювіляра і на творчій ниві. Майже сорок років він плідно працює в книжковій, прикладній, станковій графіці. Художник брав участь у 16 мистецьких конкурсах, численних міжнародних, республіканських, обласних виставках. Його твори зберігаються в музеях та приватних збірках багатьох країн світу. Коло тем, які хвилюють майстра, доволі широке, але провідною є тема миру. Ще у дитинстві батько-фронтовик ділився з сином спогадами про жорстокі бої, в яких проливали кров радянські солдати. Розповіді, що вразили дитячу душу, згодом переплавилися в оригінальні художні образи. У графічних аркушах художник показує також світ, який прагне зробити добрішим, світлішим.

Дизайнерський хист М. Мастикаша проявився в розробці герба й прапора Хмельницької області (їх було затверджено 2002 року), серії родинних гербів діячів літератури та мистецтв України.

Творчі здобутки митця, активну громадську діяльність гідно поціновано: він лауреат обласної премії ім. В. Розва-довського (2006), нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України “За особливі заслуги перед українським народом” (2007).

Гірник Г.Е.