Стерденко С. М. Школа як осередок формування медіа-освіти
| Вид материала | Документы |
- Про експериментальну модель програми спеціального медіа-освітнього курсу для старшокласників, 426.27kb.
- Сахневич I. A. Впровадження медіа-освіти у вищих навчальних закладах України: проблеми, 103.98kb.
- Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни «інститут інноваційних технологій, 361.43kb.
- Навчальна програма " Медіаосвіта (медіаграмотність)" (для слухачів курсів підвищення, 1248.25kb.
- Відділ освіти Овруцької райдержадміністрації Овруцька загальноосвітня школа №3 Позакласна, 579.77kb.
- О., Степанчук Н. В. Формування духовності у процесі викладання гуманітарних дисциплін, 99.18kb.
- Міністерство освіти І науки україни мала академія наук україни, 346.88kb.
- План комплексних заходів з екологічної освіти І виховання та формування екологічної, 99.84kb.
- Рішення вченої ради Університету менеджменту освіти про результати виконання теми, 1216.44kb.
- Провідним завданням шкільної освіти в умовах реалізації «Національної доктрини розвитку, 408.12kb.
Стерденко С.М.
Школа як осередок формування медіа-освіти
Сучасна освіта немислима без використання засобів масової комунікації й інформаційних технологій. Засоби масової комунікації виконують безліч функцій: інформаційну, виховну, просвітительську, розважальну та ін. Власне кажучи, сучасні ЗМК стали системою неформальної освіти й просвіти різних шарів населення.
Згідно з державною національною програмою «Освіта» навчально-виховний процес у школі має бути направлений на формування та розвиток пізнавальної активності школярів, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій для навчання. З одного боку, стандартизація освітніх систем різних країн, у тому числі й України (сучасна освітня політика Європейського Союзу і Болонська конвенція), підкріплена впровадженням нових інформаційних технологій, усе більше підкоряється вимогам глобалізації. У сфері освіти це сприяє одержанню нових знань, умінь, а також допомагає орієнтуватися в інформаційному просторі. З іншого боку, ряд дослідників пов'язують глобалізаційні і кризові тенденції в освіті з негативним впливом масової аудіовізуальної культури на підростаюче покоління.
У зв'язку з цим значно актуалізується проблема розвитку медіа-освіти підростаючого покоління.
У 1987 році Рада Європи прийняла «Резолюцію по медіа-освіті і новим технологіям», де медіа-освіті придавалося величезне значення. У 2000 році Радою Європи були розроблені Рекомендації Парламентської Асамблеї по медіа-освіті, у яких відзначалося, що медіа-освіту можна розглядати як навчання, спрямоване на розвиток медіа-компетентності, критичного і вдумливого ставлення до медіа з метою виховання гармонічно розвинених громадян, здатних формувати власну думку на основі доступної їм інформації.
Незважаючи на те що більшість учителів позитивно ставляться до медіа-освіти, насправді є ряд проблем, що стають на заваді активному застосовуванню нових технологій в навчальному процесі. Серед них відсутність належного оснащення навчальних закладів технологічними засобами, непідготовленість педагогів і т. ін. З іншого боку, відзначається досить великий відсоток учителів, що працюють по традиційній системі, яка не враховує потребу сучасного суспільства у формуванні самостійного критичного мислення учнів. Багато вчителів не відчувають необхідності використання нових технологій на уроках. Включення нових технологій в освітній процес є соціальною необхідністю. Впровадження в школі нових інформаційно-комунікаційних технологій саме по собі не змінює і не поліпшує освіти, оскільки успіх освіти залежить від учителів. У зв'язку з цим великого значення набуває необхідність підвищення рівня медіа-культури працюючих педагогів.
Медіа-освіта відкриває великі можливості для розвитку дитини, її інтелектуального і творчого потенціалу, здібностей, самостійного мислення. Саме в рамках медіа-освіти можливий розвиток умінь орієнтуватися в сучасних інформаційних потоках, підвищення рівня медіа-грамотності школярів, зміна їхньої позиції при сприйнятті різних медіа-текстів – з пасивного поглинання до критичного аналізу одержуваної інформації.
Кінцевою метою медіа-освіти є розвиток медіа-грамотності учнів, що сприяє спілкуванню з медіа під критичним кутом зору, розумінню значимості медіа в житті кожної людини.
Медіа-грамотність у першу чергу необхідна школярам, що пов'язано з особливостями сучасної соціокультурної ситуації, зокрема із широкими контактами учнів з медіа.
Необхідність розвитку медіа-грамотності саме в підлітковому віці обумовлена такими факторами:
По-перше, підлітковий вік є важливим періодом для інтелектуального, фізичного і психоемоційного розвитку дитини.
По-друге, сучасний школяр має, як правило, досить значний аудіовізуальний досвід: активно спілкується з телевізійною, комп'ютерною, відео – і звукозаписною технікою, володіє навичками поводження з мобільною телефонією і т. ін.
По-третє, учні, що стикаються з постійно зростаючим потоком інформації (навчальної, медійної), мають значні труднощі, коли їм необхідно самостійно критично оцінити отриману інформацію, виявити не тільки інтелектуальну і пізнавальну активність, але й особистісну, суб'єктивну позицію, творчу індивідуальність.
Саме система освіти має давати учням необхідні знання про інформаційне середовище, формувати медіа-культуру і новий інформаційний світогляд, заснований на розумінні визначальної ролі інформації в житті людини.
Навчити нове покоління «читати» аудіовізуальний текст як друкований, познайомити з закономірностями й особливостями різних засобів масової інформації, тобто допомогти учням стати медіа-грамотними і медіа-компетентними.
Відсутність медіа-освіти в школах, але в той же час – дуже тісна взаємодія старшокласників і ЗМК приводить до висновку: самоосвіта, саморозвиток у галузі медіа є нормою для сучасних старшокласників. На жаль, така самоосвіта не припускає підвищення рівня медіа-культури. Це наслідок відсутності теоретичної бази, заснованої на систематизованих знаннях. Накопичений практичний досвід не може реалізуватися старшокласниками повною мірою при спілкуванні з медіа, тому що в них відсутні чи недостатньо розвинені вміння, що дозволяли би співвідносити емоційне сприйняття з понятійним судженням. Тому старшокласникам необхідно дати хоча б мінімум теоретичних знань, що дозволить їм «упорядкувати» як наявні знання, вміння, так і отримані в результаті занять з розвитку медіа-культури школярів.