Успішність І етнокультурна адаптація дитини до школи
| Вид материала | Документы |
- Освіта. Виховання. Навчання, 274.87kb.
- Упочатковий період навчання дитини у першому класі важливе значення має успішність, 79.68kb.
- Успішність переходу від молодшої до середньої освітньої ланки як психолого-педагогічна, 103.39kb.
- Поради педагогам при організації навчально – виховного процесу для учнів 1 класу, 77.92kb.
- М. В. Остроградського обласний центр практичної психології І соціальної роботи регіональна, 594.18kb.
- Школа І здоров’Я, 316.62kb.
- Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі, 166.1kb.
- Недоліки усного мовлення у першокласників, 63.51kb.
- Оіпопп м. Черкаси Інноваційні методи, засоби та форми розвитку особистості дитини, 89.6kb.
- Вступ до школи є однією з найважливіших подій у житті дитини, 222.65kb.
УСПІШНІСТЬ І ЕТНОКУЛЬТУРНА АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ
Варга Вікторія Степанівна
аспірант інституту психології імені Г.С.Костюка, м. Ужгород, Україна
Сучасний світ характеризується пожвавленням міжетнічних зв’язків. З моменту входження людини в нову культуру починається процес вживання в неї. Облаштування в новому суспільстві має організаційні, правові, політичні, культурні, психологічні та інші аспекти, які проходять ряд етапів, де цілісний процес розділяється на різні види адаптації: політичну, економічно-господарську, соціально-організаційну, господарську, поселенсько-територіальну, трудову, етнічну, культурну, інформаційну, освітню, психологічну, релігійну.
При входженні в іншу культуру варто враховувати усе розмаїття адаптації, тому ми розглядаємо етнокультурну адаптацію як складний, багатогранний та багатосторонній процес пристосування до нових умов життя пов’язаний насамперед із психологічними і соціокультурними чинниками. Успішна психологічна адаптація залежить від особистих змін, подій життя і соціальної підтримки й супроводжується задоволенням і хорошим психосоматичним самопочуттям. Соціокультурна адаптація пов’язана із знанням нової культури, мірою входження в соціальне життя. Крім того вона має відношення до зовнішніх поведінкових проявів, зв’язків індивіда з новим середовищем. В цьому випадку дитина також має вирішувати щоденні проблеми в сім’ї, побуті, школі, тобто проживати своє повсякденне життя в новому культурному контексті.
Дитині з іншої культури значно важче дається перехід з дитячого садка до школи, оскільки окрім традиційної зміни у формі провідної діяльності і способів відношень з оточуючими, змінюється й культура, мова, менталітет, і не завжди їй можуть допомогти і підтримати батьки, які самі в більшості випадків переживають злам у житті, культурний шок. Різниця між переходом до нової етнокультурної спільноти у житті дитини і дорослої людини полягає в тому, що рішення приймається поза бажань і волі самої дитини. Однією з основних форм неуспішності в адаптації дитини є її шкільна дезадаптація.
В існуючій системі визначень поняття шкільної дезадаптації не є ні описовим, ні діагностичним. Це поняття багато в чому збірне і включає соціальне середовище, психолого-педагогічні, медико-біологічні чинники або, вірніше, умови розвитку самого явища шкільної дезадаптації.
Аналіз сучасних досліджень показує, що найчастіше науковці виділяють три основних прояви шкільної дезадаптації:
1. Неуспіх в навчанні за програмами, які відповідають віку дитини, що включає такі ознаки, як хронічна неуспішність, а також недостатність і уривчастість загальноосвітніх відомостей без системних знань її учбових навиків (когнітивний компонент);
2. Порушення емоційно-особистого ставлення до окремих предметів, навчання в цілому, педагогів, а також перспектив, пов’язаних з навчанням (емоційно-оцінний компонент);
3. Порушення поведінки, що систематично повторюються, в процесі навчання в шкільному середовищі (поведінковий компонент) .
На підставі даних численних досліджень можна стверджувати, що будь-який чинник ризику рідко зустрічається ізольовано, але, зазвичай діючи у поєднанні з іншими, утворює складну ієрархізовану структуру порушення шкільної адаптації. Отже, у більшості дітей зі шкільною дезадаптацією, можуть спостерігатися усі вище названі компоненти.
Дія кожного чинника носить не прямий характер, а виявляється через ланцюг опосередковування і міра його впливу, а також його місце в структурі порушення може змінюватися в процесі розгортання дезадаптації. Становлення картини шкільної дезадаптації відбувається в нерозривному динамічному зв'язку з процесом психічного дезонтогенезу. Переважання серед проявів шкільної дезадаптації того чи іншого компоненту залежить, з одного боку, від віку й етапу особистого розвитку, а з іншого – від причин, що закладені в основу формування шкільної дезадаптації.
Саме тому, до числа необхідних для успішної шкільної адаптації факторів в етнокультурному контексті відносять: бажання інтегруватись в нове середовище і ступінь активності цього процесу, наявність установки на освоєння нових культурних феноменів; бажання перебороти інформаційну ізоляцію; наявність інтелектуально-вольового комплексу, в центрі якого знаходиться навчання, критичність мислення, готовність до змін; прагнення встановити комунікативні зв’язки з навколишнім середовищем; стійкість до нервово-психічних перевантажень тощо.
Основною передумовою формування вищевказаних чинників є сімейне середовище. Саме батьки дитини є базовими носіями соціальних відношень, форм і сценаріїв успішної взаємодії з оточенням. Являючи собою складну систему людських взаємостосунків, які реалізуються в системі сімейних відносин, родина в цій якості є найважливішим фактором щоденного існування та розвитку особистості