Школа І здоров’Я

Вид материала

Документы

Содержание Психологічна дія кольорів Дія зовнішніх кольорів Позитивні характеристики Яскраво-червоний колір Малиновий колір Червоно-коричневому кольору Жовтий колір Позитивні характеристики Негативні характеристики Лимонно-жовтий колір Світло-жовтий колір Помаранчевий колір Позитивні характеристики Зелений колір Позитивні характеристики Бірюзовий колір Жовто-зелений колір Позитивні характеристики Темно-синій (індиго) Коричневий колір ... Полное содержание

Подобный материал:

• Конкурсу захисту сучасної моделі навчального, 124.4kb.
• Виховання культури здоров’я в умовах експериментального навчального закладу, 30.48kb.
• Провести конкурс відповідно до Положення про Всеукраїнський конкурс-захист сучасної, 155.71kb.
• Методичні рекомендації щодо соціально-психологічного супроводу діяльності навчального, 70.25kb.
• Про Всеукраїнський конкурс захист сучасної моделі навчального закладу «Школа сприяння, 73.17kb.
• Про Всеукраїнський конкурс захист сучасної моделі навчального закладу «Школа сприяння, 73.47kb.
• Тема „Спосіб життя І здоров'я. Основи здоров'я, 7 клас Тема: спосіб життя І здоров'я, 33.83kb.
• Роль сім'ї у формуванні здоров'я, 145.26kb.
• Українська етнографія виокрем­лює важливі аспекти формуван­ня підвищеної уваги до здоров'я, 198.79kb.
• Обласна програма "Здоров’я нації на 2012 рік" Загальні положення, 166.77kb.

ШКОЛА І ЗДОРОВ’Я

ДЖЕРЕЛА СТРЕСУ УЧНІВ

Здоров’я дитини, її соціально-психологічна адаптація, нормальне зростання й розвиток багато в чому визначаються середовищем, у якому вона живе.

Для дитини 6-17 років цим середовищем є школа, позаяк вона у ній проводить 70% часу. Не випадково гігієністи, фізіологи, педіатри, педагоги, психологи намагаються виділити весь комплекс чинників, які порушують процеси зростання й розвитку дитини, погіршують її здоров’я.

Вплив на здоров’я дітей соціальних, економічних, генетичних чинників давно визначений, але не менш значний вплив комплексу педагогічних чинників доводиться роз’яснювати і педагогам, і батькам, і іншим фахівцям, що працюють у школі. Отже, педагогічні чинники:

1. Стресова педагогічна тактика.
   
2. Інтенсифікація навчального процесу.
   
3. Невідповідність методик і технологій навчання вікових і функціональних можливостей школярів.
   
4. Нераціональна організація навчальної діяльності.
   
5. Функціональна неграмотність педагога.
   
6. Відсутність системи роботи з формування здоров’я і здорового способу життя.
   

Чи насправді сучасна школа є зоною ризику? Нажаль на це запитання можна дати тільки позитивну відповідь.

По-перше, тому, що діє комплекс педагогічних чинників (навіть якщо в якійсь школі вдається вилучити який-небудь із них, ситуація практично не змінюється). По-друге, навіть коли сила впливу кожного з цих чинників мінімальна, вони діють у період інтенсивного зростання й розвитку організму дитини, у найчиттєвіший період до будь-яких несприятливих впливів. По-третє, дія комплексу педагогічних чинників є безупинною, довгостроковою і систематичною, причому сила впливу на організм людини будь-якого несприятливого чинника підсилюється, якщо людина усвідомлює цей вплив як щось неминуче, некероване, незмінне. Це також стосується комплексу педагогічних чинників, які дитина не у змозі змінити, мінімізувати або вилучити.

Найзначущішими з педагогічних чинників ризику є стресова тактика педагогіки впливів. Стрес, який пережила дитина через постійний поспіх, обмеження часу, невдачі, незадоволення дорослих (педагогів та батьків), триває нескінченно. Система окрику, “психологічних ляпасів” на зразок: “Знову всі тебе чекають”, “Знову ти не виконав завдання” (повільній дитині), “Ну що це за почерк”, “Не стараєшся”, “Більше не перевірятиму такі роботи” (дитині з розладом психічного здоров’я або шульзі) стала звичайною і типовою. У такій системі дорослі не бачать “нічого особливого і поганого”, тому що і на серйозніші конфлікти педагоги й батьки часом не звертають уваги.

Постійний страх чергового приниження, докори в неспроможності – ще одне джерело стресу. А якщо врахувати, що цей страх підсилюється не стільки через реальну неспроможність дитини, скільки через усвідомлення того, що уникнути конфліктної ситуації, позбутися її в дитини немає ніякої можливості.

Результати наших досліджень свідчать, що у класах з авторитарним, суворим, недоброзичливим педагогом поточна захворюваність утричі вища, а кількість неврологічних розладів у півтора-два рази більша, ніж у класах зі спокійним, урівноваженим, чуйним педагогом (за інших рівних умов навчання).

Фізіологам добре відомо, що обмеження часу у процесі діяльності є найсильнішим стресогенним чинником. Тим часом у практиці сучасної школи успішність навчання часто визначається не якісними, а кількісними (швидкісними) показниками діяльності. Насмперед ідеться про швидкісну характеристику письма і читання в початковій школі.

Дані нейрофізіологічних досліджень процесів формування навичок письма і читання, проведених упрдовж багатьох років у Інституті вікової фізіології (Росія), свідчать, що несвоєчасне форсування темпу письма і читання гальмує формування цих навичок і порушує їх психофізіологічну структуру. Використання як критерію успішності в освоєнні навички читання швидкісних характеристик, що перевищують 80-90 слів на хвилину, суперечить психофізіологічним закономірностям сприйняття інформації. Під час читання зі швидкістю понад 80-90 слів на хвилину частина інформації не сприймається. Крім цього, надто швидкі артикуляційні рухи ведуть до значної м’язової втоми, а для деяких дітей просто нездійсненні.

Другим за значущістю чинником ризику, що викликає підвищене функціональне напруження, утому й перевтому, є невідповідність методик і технологій навчання віковим і функціональними можливостям учнів. Фактично все те, що стосується швидкісних характеристик діяльності, і є відображенням невідповідності методики віковим і функціональним можливостям дитини. Яскравим прикладом такої невідповідності може слугувати методика навчання безвідривного письма. Така методика порушує психофізіологічну структуру письма, потребує від дитини виконання біомеханічно недоцільних рухів і штучно створює гіпоксію (нестачу кисню через затримку дихання) тощо. Особливо гостро проблема адекватності педагогічних впливів рівневі фізіологічної зрілості стоїть на початку навчання (при вступі до 1-го класу) і при переході до предметного навчання (у 5-му класі).

Ще один чинник ризику, який призводить до різкого зниження працездатності і перевтоми, - це інтенсифікація навчального процесу. Причому інтенсифікація здійснюється різними шляхами. Перший із них (відкритий) – збільшення кількості навчальних годин (уроків, позаурочних занять, факультативів тощо). Якщо врахувати, що в основній школі на готування домашніх завдань необхідно 3-4 години, то неважко підрахувати, що робочий день школяра складає 8-12 годин.

Є інший (прихований) варіант інтенсифікації – реальне зменшення кількості навчальних годин за збереження або зростання обсягу навчального матеріалу. Кожному, хто знайомий із системою початкового навчання й чинних програм – як традиційної, так і розвивальної – зрозуміло, що обсяг навчального матеріалу ні в тій, ні в іншій галузі за останні 50 років не зменшився. Скорочення кількості годин неминуче веде до зростання кількості домашніх завдань та інтенсифікації навчального процесу, утоми й перевтоми.

Висока інтенсивність навчальної праці не дає можливості варіювати навчання, враховувати індивідуальні особливості дитини, залишати резерв для організації полегшеного режиму, необхідного для дітей із відхиленнями у ситані здоров’я. Кількість таких дітей за роки навчання неухильно росте. За період навчання у школі в дітей уп’ятеро зростає частота порушень зору і постави, учетверо – психоневрологічних відхилень, утричі – патологія органів травлення. Причому відзначається висока залежність росту відхилень у стані здоров’я від обсягу й інтенсивності навчального навантаження. Це є доказом того, що погіршення здоров’я школярів пов’язане з інтенсифікацією навчального процесу, перевантаженнями і перевтомою.

Але школа завзято робить вигляд, що ці два процеси не пов’язані між собою. Погодьмося, що мікросимптоматика перевтоми може бути чітко не виявлена, замаскована, а такі її вияви, як дратівливість, поганий сон, плаксивість, нестійкість уваги, низький рівень працездатності часто сприймаються як лінь, небажання вчитися, відсутність старанності. Ми ж говорили про високу вразливість організму школярів до несприятливих впливів. Підвищена чутливість організму до інтелектуальних, фізичних і емоційних перевантажень у поєднанні зі стресовою тактикою педагога, невідповідністю методик і технологій навчання створюють “ідеальні” умови для розвитку нервово-психічних захворювань.

З інтенсифікацією навчального процесу тісно пов’язані порушення гігієнічних нормативів навчального і позанавчального навантаження, праці й відпочинку школярів. Наведу кілька прикладів. Школярі всіх класів недосипають півтори-дві години у 80-90% випадків, а скорочення нічного сну негативно позначається на на функціональному стані їхнього організму. Середня тривалість прогулянок на повітрі зазвичай складає не більше 15-30 хвилин.Усі ці чинники багаторазово підсилюються безграмотністю педагога в питаннях фізіології розвитку дитини, охорони і зміцнення її здоров’я. У цьому не має провини вчителя, це наше загальне лихо. Учитель не готовий працювати з дитиною, що вимагає до себе уваги, розуміння, врахування її індивідуальних особливостей.

Знання дитини – найскладніша з наук, що містить відомості з вікової фізіології і психології, охорони здоров’я, психофізіології навчального процесу і психопедагогіки шкільних труднощів. Це вміння бачити в кожному те індивідуальне, що відрізняє од інших, і те загальне, що характеризує вікові особливості.

Учитель, який знає особливості функціонально стану дітей із відхиленнями в розвитку, не обурюватиметься некаліграфічним чи неохайним почерком, неуважністю, нетямущістю, не дасть контрольну роботу після хвороби, не перевірятиме техніку читання із секундоміром у руках. Отже, школа має отримати знаючого вчителя (і не менш знаючого директора, завуча), і тільки за такої умови вона може “не нашкодити”, не погіршити здоров’я дитини, не зламати її.

ПСИХОЛОГІЧНА ДІЯ КОЛЬОРІВ

Концепція кольору була вироблена ще Іоганном Вольфгангом Ґете у “Вченні про колір” (1810 р.): всі темні кольори заспокоюють, світлі збуджують. З пітьми, вважав німецький письменник, визодить першим синій колір, зі світла – жовтий. Це основні кольори, від них походить решта.

Існує взаємодія між кольором і часом. Кожна епоха обирає свій колір: сірий – пуританство та післявоєнна Британія, пурпур – Давній Рим як символ влади. Важається що велике розмаїття кольорів свідчить про процвітання нації.

Фізіологи створили школу, в якій за допомогою кольору зцілюють. У Давньому Китаї хворі, що лікувалися від слідів віспи, лежали в червоному шовку. Було встановлено, що людина, яка втомилася від одного кольору, мала подивитися на протилежний, щоб стан її змінився. Червоний колір завжди впливає на фізичний стан, жовтий – на розумовий, а голубий – на емоції. Відповідно впливають й їхні віддтінки.

Тест на колір - не забава, а серйозний науковий метод, що дозволяє досвідченому фахівцеві безпосередньо досліджувати таємниці глибинної психіки. В основі цього тесту лежить виявлення переваги, тобто вибір колірної послідовності, як віддзеркалення спектра відповідних емоційних станів.

У психології найбільш відомий колірний тест М. Лютера. Кожна колірна гама, на думку вченого, має певне значення. Так, основні кольори відображають такі психологічні потреби особи:

• темно-синій – потреба у спокої, визначає задоволення, стійку позитивну прихильність;
  
• синьо-зелений – потреба у самоствердженні, свідчить про упевненість, наполеглевість, іноді упертість;
  
• помаранчево-червоний – потреба активно діяти й досягати успіху, характеризує ступінь вольового зусилля, агресію, збудження, наступальні тенденції;
  
• світло-жовтий – потреба у перспективі, надіях на краще, мріях, символізує активність, прагнення спілкування, веселу вдачу.
  

Символіка кожного кольору сягає корінням у далеке минуле існування людини на землі. Ніч, символом якої є синій колір, здавна несла людині спокуй, розслаблення, сон. Сон – це, яскравість початку дня (жовтий колір), викликало надію, спонукало до активності. Червоний колір – забарвлення квітки, плодів, кров; віддзеркалення еротичного потягу, прагнення до оволодіння брагами навколишнього життя. Зелений – колір трави, чагарників і дерев – міг служити символом захисту, маскування.сірий як відсутність кольору тлумачиться як такий, що розділяє, відгороджує. Чорний символізує заперечення яскравих фарб життя і самого буття. Коричневий колір є поєднанням помаранчевого і чорного, а фіолетовий – червоного і синього.

Виходячи із символіки кольорів і накопиченого практичного досвіду, структурне значення тено-синього кольору характеризується як концентричність (тобто зосередженість на внутрішніх проблемах), пасивність, глибина переживань, чутливість. Його емоційний відтінок, за Лютером, - спокій, задоволення, прихильність, ніжність, любов. На думку автора, перевага синього кольору означає необхідність у спокої невдоволеної чуттєвої особи.

Зелений колір символізує пружність волі, незалежність, пасивність, оборонні тенденції. Його афектні аспекти – наполеглевість, самовпевненість, упертість і самоповага.

Помаранчево-червоний символізує силу волі, є ексцентричним, активним, наступально-агресивним, оперативним. Його афектні аспекти - бажання, владність, збудливість.

Психологами виявлена психологічна і фізіологічна дія кольору на людину, взаємозв’язок між емоційною сферою, типом темпераменту та кольором, перевагу якому надає особа.

У таблиці показаний зв’язок між типом темпераменту і кольором.

Тип темпераменту (внутрішній колір)	Характер (основні риси)	Дія зовнішніх кольорів
		Теплі кольори (жовто-червоні)	Холодні кольори (синьо-зелені)
Холерик (червоний)	Запальний, нестриманий, поривчастий)	Сприяють легковажності у поведінці	Викликають стриманість у поведінці
Сангвінік (жовтий)	Динамічний, товариський, життєлюбний	Послабляють ступінь свідомості	Сприяють посиленню врівноваженості
Флегматик (зелений)	Повільний, невитриманий, терплячий	Посилюють інтелектуальні якості	Викликають певне відчуження
Меланхолік (синій)	Серйозний, самотній, невпевнений	Сприяють посиленню контактності	Посилюють замкненість, самотність

Розглянемо особливості деяких кольорів за планом:

1. загальна характеристика;
   
2. міфологічний огляд;
   
3. значення в одязі;
   
4. використання у психотерапії.
   

Червоний колір втілює могутність, прорив, прагнення перемоги, є джерелом енергії. Любителі червоного кольору люблять бути першими; їхній девіз “Хай виживе найсильніший!”. До того ж їм притаманний максималізм у відчуттях, схильність до імпульсивних вчинків без попереднього обміркування.

У міфології червоний колір використовується дуже часто: бог війни у червоному (демонструється аспект жорстокості); в африці цей колір означає “Я тебе люблю безмірно”; також червоний колір пов’язували зі спекотною порою року і втратою самовладання. У хрестоносців у геральдиці він виражав любов до Бога, ближнього, але водночас – яскравість і жорстокість.

Червоний колір сприяє роботі залоз внутрішньої секркції, виробленню адреналіну, підвищує температуру тіла.

Любов до цього кольору спостерігається у демонстративних осіб. Жінкам рекомендується одягатися у цей колір, коли необхідно привернути до себе увагу. Проте слід врахувати, що червоний колір несе в собі ще й певну агресію.

Позитивні характеристики: лідерство, завзятість, боротьба за свої права, потяг до творення, динамізм, наполегливість.

Негативні характеристики: нетерпимість, жорсткість, руйнування, упертість.

Червоний колір допомагає долати життєві перешкоди, сприяє зміцненню рішучості, розвитку бійцівських якостей, підвищенню працездатності.

Існує досить багато відтінків червоного кольору. Охарактеризуємо деякі з них.

Яскраво-червоний колір обирають люди, що прагнуть підкорити найвищі вершини. До того ж, ці люди мають схильність ухвалювати безповоротні рішення, їм притаманний фанатизм.

Малиновий колір “говорить” про те, що перед нами імпульсивна і непередбачувана людина, яка щиро вірить у силу слова.

Вогненний колір відзначають люди, що володіють надзвичайною старанністю, спрямованістю у майбутнє, величезною силою волі.

Червоно-коричневому кольору віддають перевагу спокійні, впевнені у собі люди, головна проблема яких недостатня цілеспрямованість.

Темно-бордовий колір люблять люди, які виявляють схильність до глибоких роздумів. Проте для них характерна зацикленість на неприємних подіях, які сталися в минулому.

Жовтий колір втілює розум. Він нацгнучкіший, скрізь проникає, допоможе подолати труднощі, сприяє концентрації уваги (тому бажано ухвалювати рішення, складати іспити та ін. у жовтій кімнаті). Під впливом жовтого кольору швидко ухвалюється рішення. Люди, які віддають перевагу цьому кольору, не люблять дурнів, борються з іншими за допомогою слова, люблять щоб ними захоплювалися. Їм властива висока самооцінка, впевненість у собі, діяльність. Жовтий колір символізує інтуїцію і кмітливість.

У міфології жовтий колір втілює у собі Сонце, тепло, весну і квіти.

Жовтий колір використовують для лікування меланхолії.

В одязі жовтий колір свідчить про внутрішню гармонію, намагання уникнути неприємностей. Основна потреба жінок, що вибирають жовтий колір, - розкритися, показати себе, зняти внутрішнє напруження і досягти бажаного.

Позитивні характеристики: спритність, кмітливість, оригінальність, радість життя, сприйнятливість, терпимість, чесність, впевненість у собі, справедливість, свобода, радість, веселощі.

Негативні характеристики: уїдливість, сарказм, віроломство, неуважність, схильність до базікання, критичність, нетерпимість, схильність до засудження інших.

Основні відтінки жовтого: лимонно- жовтий, світло-жовтий, золотавий.

Лимонно-жовтий колір демонструє жорстокість, і нестримність. Люди, що віддають перевагу цьому кольору, володіють нестандартним мисленням, проникливістю, критичністю, завжди себе контролюють, уникають критики і компроментуючих ситуацій.

Світло-жовтий колір свідчить про схильність уникати відповідальності, а також здатність до симуляції.

Золотий – це колір слави, неминучої перемоги.

Помаранчевий колір відповідає за задоволення різних потреб, постійно тримає в тонусі, володіє всіма можливостями червоного, але без агресії. Цей колір пов’язаний з прагненням досягти самоствердження.

Колір теплоти, блаженства, але водночас – м’якого блиску сонця, що заходить. Він завжди радує око та сприяє гарному настрою.

У психодіагностиці за допомогою помаранчевого кольору розрізняють червоно-жовтий і жовто-червоний. Позитивне ставлення до червоно-жовтого спостерігається зазвичай у гіпертимних людей, яких вирізняють обдарованість, гнучкість і різнобічність інтересів, наявність художніх здібностей. Вони є добрими, чуйними, але при цьому для них характерна поверховість, нестійкість інтересів, постійна потреба у захопленнях. Жовто-червоному кольору віддають перевагу люди з циклоїдним типом акцентуації. Їм властива періодична зміна стану збудження і депресії.

Помаранчевий колір символізують вулкани – струмуюча енергія.

У психотерапії помаранчевий колір регулює обмінні процеси, лікує сечостатеву систему, покращує кровообіг і колір шкіри, позитивно діє на травлення. Надає підтримку у важкі хвилини – відновлює втрачену рівновагу.

Помаранчевий колір в одязі жінки свідчить, що перед нами позитивна жінка, що потребує визнання. З нею легко знайти спільні теми для обговорення.

Позитивні характеристики: сила, невичерпна енергія, волелюбність, турботливість, терпимість.

Негативні характеристики: усепробачність, нарочитість, висока зрозумілість.

Зелений колір виражає ставлення людини до самої себе. Він символізує приховані таємниці, надихає на стабільність, символізує процвітання і нові початки.

Люди, що віддають перевагу цьому кольру, зазвичай бачать обидві сторони ситуації, вміють зважувати та оцінювати шанси на сприятливий результат. Також уміють пригнічувати своїм авторитетом, відрізняються великою працездатністю. Вони пам’ятають тільки те, що потрібно, при цьому вони схильні допомагати іншим людям, навіть на шкоду собі. Привітні, але скритні, у них є свій власний світ, який вони нікому не відкривають.

У психотерапевтичному плані зелений колір нейтралізує дію решти кольорів: допомагає розсіювати негативні емоції. Приносить спокій та умиротворення, допомагає сконцентруватися, ухвалювати рішення, володіє снодійним впливом.

Зелений колір в одязі свідчить про вимогливість до себе, терпимість, любов до комфорту.

Позитивні характеристики: стабільність, прогрес, обов’язковість.

Негативні характеристики: егоїзм, ревнощі, постійне відчуття хвороби.

Слід зазначити, що чим більше у відтінках синього кольору, тим сильніша, холодніша і нервовіша дія кольору. Чим більше жовтого, тим легше і більш гармонійно діє колір.

Бірюзовий колір використається для створення освіжаючої прохолоди.

Темному синьо-зеленому віддають перевагу люди, які висувають до себе дуже жорстокі вимоги, перетворюють свої переконання на принцип і досягають його з непримеренною послідовністю.

Жовто-зелений колір «люблять» люди, які прагнуть встановлбвати якомога більше контактів з оточуючими.

Синій колір спонукає до глибокого роздуму над життям; пошуку істини, але не надає відповіді, спонукає до меланхолії, слабкості, викликає не плотські, а духовні враження. Це колір постійності, завзятості, наполегливості, відданості, серйозності, суворості.

Люди, які віддають перевагу цьому кольору, намагаються все привести до ладу, систематизувати, вони завжди мають власну точку зору, для них важливо те, що вони роблять.

У міфах синій колір є кольором загадковості. У синій колір одягнені маги і чарівники. У середньовіччі люди, що ходили у блакитному, знали істину. У Даньому Єгипті піраміду зсередини фарбували у синій колір. Синій колір на прапорах – це колір свободи, об’єднання, приналежності до єдиного цілого.

У психотерапії синій колір сприяє відновленню нервової системи; допомагає при неуважності, посиленому серцебитті, нервовому перенапруженні, угамовує пристрасті, гасить емоції, знижує артеріальний тиск.

В одязі синій колір приховує консерватизм, сентиментальність, солідність, розсудливість. Крім того, синій колір викликає довіру, тому жінці, одягненій у синій костюм, можна розповідати про свої переживання і проблеми.

Позитивні характеристики: організованість, непохитність, сила духу, ідеалізм.

Негативні характеристики: фанатизм, підлеглість.

Основні відтінки синього: блакитний та індиго (темно-синій).

Блакитний колір – колір безтурботності, він заспокоює, випромінює надійність, знижує напруження, викликає відчуття комфорту. Це колір мрій, колір миру і згоди. Проте він не сприяє розвитку уяви та уповільнює зростання і розвиток.

Темно-синій (індиго) – колір сновидінь. Призводить до депресії, пригнічує викликає турботу, зайву серйозність, печаль, смуток. Вказує на потребу у спокої і задоволеності життям.

Коричневий колір виражає життєві відчуття тіла. Втілює стабільність, відданість (при прийомі на роботу діє позитивно).

Люди, що віддають перевагу цьому кольору, бажають фізичного відпочинку, спокою.

Психотерапевти вважають, що коричневий колір підтримує під час тривоги та хвилювань.

Коричневий колір в одязі “свідчить” про скромність і неприступність, цілеспрямованість, твердість у своїх рішеннях.

Позитивні характеристики: надійність, здоровий глузд.

Негативні характеристики: депресія, розчарування.

Білий колір характеризується досконалістюі завершеністю, демонструє абсолютне та остаточне рішення. У міфології білий колір часто використовується В Африці – його носили жерці, оскільки він оберігає і дає можливість зачаровувати. Крім того білий колір є кольором соціальної згоди і миру, тому якщо принести у жертву білу тварину, це буде пактом примирення з богами. Вважалося, що якщо будинок пофарбувати всередині білим – у ньому буде мир, якщо пофарбувати у білий колір косяки дверей, то людина, яка заходитиме до будинку, залишить своєзло ззовні.

У християнстві білий колір використовується як символ віри, чистоти, істинності та просвітлення.

Психотерапевти вважають, що білий колір керує функціями ендокринної та зорової систем, тож білий одяг робить шкіру більш м’якою і ніжною. Лікування білим кольором здійснюється тільки в сукупності з іншими кольорами, залежно від хвороби.

Білий колір в одязі свідчить про те, що людина не впевнена у собі, прагне звільнитися від неприємностей, уміє справити враження, віддана своїй роботі.

Позитивні характеристики: недоторканність, повнота, самовіддача, відвертість, легкість, здатність виявляти приховане й помилкове.

Негативні характеристики: ізоляція, нудьга, манірність, розчарування, відчуженість.

Чорний колір пов’язаний з цікавістю, він, з одного боку, притягує до себе, а з іншого – лякає.

У міфології широко використовується в Африці, оскільки пов’язаний із сезоном дощів (колір дерев і води) й позначає відчуття невідомості, загадковості, працьовитості, вважається, що, приносячи у жертву чорну творину, можна викликати дощ.

Переважання чорного кольору в одязі “говорить” про відсутність у житті чогось дуже важливого (людина закривається чоним кольором). Замкненість, незалежність, упертість, можливо, депресія – такі якості жінки в чорному. Хоча, з іншого боку, можливо, вона орієнтувалася на те, що чорний вважається кольором елегантності. Непередбачуваність – відмінна риса такої жінки.

Позитивні характеристики: творення, здатність до передбачення, змістовність.

Негативні характеристики: руйнівність, придушення, депресія, порожнеча, використання сили як вияв слабкості та егоїзму.

Сірий колір сполучає в собі протилежні якості чорного і білого.

Люди, що віддають перевагу сірому кольору, не вірять, що емоції можуть щось вирішити, вважають, що емоції можна проявляти тільки за певних обставин.

Якщо сірий колір переважає в одязі, то людині властиве прагнення знайти ідеальні відчуття. Цей колір дає силу тому, хто слабкий і вразливий. Одяг дає можливість бути вільним і добре заспокоює нерви, крім того, сірий колір “повідомляє” оточуючим про спокій, елегантність та успіхи того, хто в нього одягнений.

Існує два відтінки сірого: світло-сірий і темно-сірий. Світло-сірий діє дуже легко, виражає свободу і піднесений психоенергетичний стан, готовність до контактів, добре заспокоює, рівноважну і тепло і розум (переважання білого).

Людям, що обирають темно-сірий, властива підвищена чутливість, у них домінує потреба в душевному і фізичному задоволенні. Цей відтінок виражає постійну боротьбу розуму з незрозумілою тривогою.

Позитивні характеристики: інформованість, розсудливість, реалізм, поєднання протилежностей.

Негативні характеристики: страх втрати, меланхолія, сум.

Срібний колір виражає прагнення до свободи і спроби подолати всі обмеження. Відрізняється стійкістюі зменшує хвилювання. Може припиняти суперечки та вказує на те, що людина любить фантазувати.

Срібний колір часто пов’язують з місячною доріжкою. У міфології його асоціюють зі срібною ниткою, що скріпляє душу і тепло.

У медицині заспокоює нерви, нормалізує роботу залоз внутрішньої секреції, чинить сприятливий вплив на роботу нирок.

Позитивні характеристики: освітлення, відзеркалення, проникнення, неупередженість, плавність, сильне бажання.

Негативні характеристики: хитрість, брехливість, божевілля.

Фіолетовий колір – колір ідеалізму, сприяє підвищенню самооцінки. Не рекомендується під час роботи з дітьми, оскільки знижує пульс.

У міфології є кольором каяття.

Відтінки фіолетового: темно-фіолетовий (символізує грубість і владність), лілови (заспокоює, символізує інтуїцію), бузковий (свідчить про пихатість, незрілість).

Психологічна гра

Всі ми віддаємо перевагу якомусь одному кольору або кольоровій гамі. З часом наші пристрасті можуть змінюватися, адже змінюється і сама людина. Але в будь-якому випадку колір, якому ви віддаєте перевагу,може розказати не тільки про наш характер, звички, але й про професійні особливості. Наступний тест спирається на науков розробки М. Лютера. Перш ніж його прочитати, подумайте, який колір ви поставите на перше місце: сірий, синій, зелений, червоний, жовтий, фіолетовий, коричневий або чорний. Також визначте, який з цих кольорів вам котегорично не подобається.

• Сірий – колір розсудливих, спроможних людей. Це зазвичай вельми недовірливі і підозрілі люди. Вони вважають за краще спостерігати непомітно, не заявляючи про себе і залишаючись у тіні. Ті, кому не подобається сірий колір, мають легкий та імпульсивний характер, який проявляється у діяльності.
  
• Синій колір люблять мрійники. У своєму оточенні вони виділяються скромністю і доброзичливістю. Ці люди швидко втомлюються і потребують повноцінного відпочинку.добре та впевнено вони почуваються у товаристві собі подібних. Тим, кому не подобається синій колір, невпевнені та замкнені у собі, часто легковажні та несерйозні, хоча й намагаються це призовати від оточуючих людей.
  
• Зелений колір обирають люди, які бояться чужого впливу і намагаються в цьому діяти самостійно. Це індивідуалісти і в групі відчувають себе менш упевнено, ніж наодинці. Проте якщо необхідно закрити грудьми амбразуру, ці люди зроблять це без зволікання. Не бояться труднощів, весь час шукають спосіб самостветдитися, оскільки для них важливою є громадська думка.
  
• Червоний колір люблять сміливі, владні, вольові, запальні і досить товариські люди. Вони легко вирішують конфліктні ситуації, хоча не рідко самі ж їх і створюють. У людей, яким червоний колір не подобається, існує схильність до усамітнення, хоча для них характерна стабільність у відносинах.
  
• Жовтий колір обирають інтелігентні, товариські, допитливі люди, які легко пристосовуються як до людей, так і до обставин. Вони докладають багато зусиль, щоб привернути до себе увагу інших, - їх є за що любити. Якщо людина уникає жовтого кольору, це свідчить про її песимізм.
  
• Фіолетовому кольру віддають перевагу делікатні, емоційні і чутливі люди. Це, зазвичай гармонійно розвинені люди, приємні у спілкуванні. Вони не набридають оточуючим своїми проблемами, але візьмуть участь у розв’язанні ваших.
  
• Коричневий колір обирають ті, хто впевнений у собі, в усьому твердо стоїть на ногах. Вони не багатослівні, неметушливі. На цих людей можна покластися у важкій справі, їм можна довіряти, але до свого серця вони мало кого допустять.
  
• Чорний колір обирають невпевнені люди. Вони схильні до депресії. Прагнуть уникати спілкування з людьми і, частіше за все, самотні.
  

МЕТОД КОЛЬРОТЕРАПІЇ


Кольоротерапія – це наука, що використовує різні барвидля регулювання вібрацій тіла людини на таку частоту, яка б давала їй силу, здоров’я, почуття гармонії. Я застосовую елементи кольротерапії у своїй роботі з дітьми для корекції їх психологічного стану (зняття страху, інертності, замкнутості, перезбудливості), а також для відновлення фізичного стану дитини після хвороби. Завдяки кольоровому зору значно розширюється індивідуальна сфера, переважно підсилюється художня насолода і значно збагачується світосприйняття. Залежно від того, який колір людина обирає, можна судити про стан її здоров’я, про характер, можливості і здібності. Знання кольорів допомагає при складанні розкладу занять.

Практичні дослідження вчених світу,особливокольорове тестування Люшера, довели, що діти сприймають кольори інакше, ніж дорослі, вибіл кольору дитиною не змінюється, поки чітко не сформується її характер. Норми вибору кольору, згідно з дослідженнями миколаївського педінституту, такі: 4-8 років – червоний, пурпуровий, зелений, жовтий, рожевий, оранжевий, фіолетовий, зелено-синій, синій; 9-10 років – червоний, пурпуровий, зелений, ультрамариновий, жовтий, рожевий, синій, оранжевий, фіолетовий; 11-12 років – червоний, зелений, жовтий, пурпуровий, синій, оранжевий, рожевий, небесно-блакитний; 13-14 років – червоний, ультрамариновий, зелений; 15-16 років – ультрамариновий, червоний, зелений, жовтий, синій, оранжевий, пурпуровий, рожевий, зелено-синій, небесно-блакитний. Мжна зробити висновок: урівноважена людина перебуває в гармонійних зв’язках з усіма кольорами, а якщо людина надає перевагу деяким кольорам, то саме вони і свідчать про неврівноваженість; відхилення двох із основних чотирьох (червоний, синій, жовтий, зелений) кольорів свідчить про визначення життєдайних сил організму.

Космічна енергія, яку ми одержуємо, має біле забарвлення. Доходячи до Землі, вона розкладається на різні кольори. Кожень день тижня має своє забарвлення: понеділок – зелений; вівторок – червоний; середа – рожевий; четвер – фіолетовий; п’ятниця – синій; субота – коричневий, чорний; неділя – жовтий. Колір дня, у який народилася людина, буде служити оберегом.

Знаючи функції і механізм впливукольору на організм школяра та його улюблений колір, застосовую на уроках кольорохвилинки з метою розвантаження учнів, підготовки їх до сприйняття нового матеріалу, з метою підвищення життєдіяльності організму загалом, що у свою чергу поліпшує навчання дитини, зміцнює здоров’я, впливає на процес її розвитку.

“Кольоровий тиждень” можна використати для розвитку естетичних смаків учнів, зокрема, щодо одягу: наприклад, у понеділок – зелений бантик чи краватка, у вівторок – червона заколка чи аплікація (зйомна) на лацкані піджака і т.д. Тоді кожен наступний день у класі стане святковим, неповторним, барвистим.учитель кожного дня може вивісити на дошці аркуш паперу такого кольору, якому відповідає день. Діти мимоволі сприйматимуть цей колір, живуть і працюють з ним, набирають сил для пізнавальної діяльності.

Працюючи з кольорами, можна виконувати такі вправи:

№ 1. Швидке охоплення карток із зображенням цифр на кольоровому тлі. Діти 5 секунд дивляться на картку і потім записують, які цифри запам’ятали. Я використовую цю вправу на уроках математики в 1 класі, коли учні знайомляться з новою цифрою, для засвоєння натурального ряду чисел. Спостереження показують, що діти краще запам’ятовують ті цифри, які записаніна картках з улюбленими кольорами, що відповідають дню, у який проводилась вправа..

№ 2. “Кольорова музична пауза”

Школярі слухають музику і беруть у руки картку того кольору, в який вони цю музику хочуть “зафарбувати”.

№ 3. Учитель пропонує взяти учням в руки кольорову картку, за кілька секунд її роздивитись, а потім заплющити очі і в уяві зберегти цей колір, поступово “розливши” його в довкілля. Через хвилинку відкрити очі і дати відповіді на такі запитання: 1) Кому вдалося уявити весь світ зеленим? 2) Кому частково це вдалося? 3) Кому перешкоджали інші кольори? Які? 4) Хто не зміг побачити зелений із заплющеними очима?

Учитель може сам скласти інші “Кольорові вправи” на уроках мови, читання, або запозичити їх у відповідних розділах журналу “Початкова школа”.

Допомагає мені кольоротерапія при проведенні уроків охорони життя і здоров’я дітей: я розповідаю дітям про те, як покращити своє здоров’я за допомогою кольорів, наприклад: голубий і білий знижують тиск крові, а тому голубий благодійно впливає при наявності підвищеної температури. Рекомендую батькам, щоб вдома на кухні були елементи червоного, оранжевого кольорів. Це значно покращує апетит. Оздоровлююче діють барвисті тони переважно зеленого, світло-голубого, солом’яного кольору. Тому на уроках художньої праці всі вчителі початкових класів нашої школи практикують роботу з соломкою. Це не тільки творчість, але й терапевтичний курс, необхідний для профілактики захворювань. На власному досвіді я переконалася, що гармонія барв благодійно впливає на людину. Деякі мої учні перестали боятися відповідати на уроках, стали більш активними у спілкуванні з однокласниками, впевненішими у собі, почали краще вчитись.

Застосування кольорознавства у навчально-виховному процесі є позитивним, якщо не передозувати його і використовувати тільки ті елементи, які не зашкодять здоров’ю дитині.

Червоний

Це колір літа. Найбільшу силу він має ввечері, його день – вівторок. Якщо людина обирає яскраво-червоний колір, то їй властиві такі якості: вона сповнена життєвої енергії; має почуття власної гідності; почуває себе всемогутньою; сильна духом; нічого не відкладає на потім, все хоче мати одразу; з високим рівнем активності. Червоний – це колір лідерства, гідності. Стимулює вени та артерії, лікує нирки, легені, шлунок. Якщо людина обирає темно-червоний колір, то в її житті не має конфліктів і сварок. Це барва спокою.

Синій

Колір спокою і холоду, темно-синій – абсолютного спокою. Під час захворювання чи перевтоми потреба в синьому кольорі зростає. Людина, яка обирає синій колір, має флегматичний темперамент, чутливе серце, володіє глибоким мисленням. Ця людина врівноважена, почувається впевнено на своєму місці; має плавний почерк, любить солодке.

Синій колір сприяє росту, уповільнює сильне серцебиття і нормалізує тиск, знімає нервові збудження. Протипоказний синій колір під час холоду. Якщо людина не сприймає синього, значить вона не задоволена особистим життям, роботою, людьми, які її оточують. Так людина веде беззмістовний спосіб життя, метушлива. Більшість людей, які відхиляють синій колір, палять.

Жовтий

Колір сонця, легкий, сяючий, підбадьорюючий. Йому характерні радість і жвавість. Жовтий колір несе позитивні магнітні потоки, зміцнює нерви, мозок, стимулює роботу печінки, лікує діабет, ревматизм, депресію. Добре допоиагає людям, які перебувають у стані потрясіння. Протипоказний при високій температурі, невралгії, різних видах запалень. Людина, котра обирає жовтий колір, живе з надією на краще, потребує негайного підтвердження того, що її поважають і цінують; це пошук звільнення, честолюбства, колір заздрощів.

Зелений

Найспокійніший. Він нікуди не рухається, нічого не вимагає, нікуди не кличе. Це нерухомість, задоволення собою. Око і душа спочивають на ньому. Він охолоджує – як фізично, так і морально – стабілізує емоції, позитивно діє на нервову систему, знімає нерішучість, що виражається в таких якостях характеру людини як твердість, впевненість і самовпевненість; бажання досягти успіху, витримка і вміння оцінити себе; це колір заздрощів і підозри.

Світло-зелений (салатний) – говорить про бажання зустрічі з іншими людьми, з чимось новим у житті.

Оранжевий

(поєднання червоних і жовтих променів). Символізує теплоту і процвітання. Це колір тепла, вогню, волі і сили. Лікує астму, легені, подагру, створює добре почуття і радість.

Фіолетовий

Стимулює роботу селезінки, очищає кров, сприяє утворенню лейкоцитів, корисний для росту кісток. Лікує пухлини, струс мозку, нирки, епілепсію, хвороби шкіри. Той, хто його обирає,схильний до меланхолічної серйозності; цій людині властива схвильованість, вона має приховані таємниці; схильна до переконання і впливу інших людей. Їй не властиві цілеспрямованість та надійність.

Бірюзовий

Найхолодніший. Він говорить про закоренілу гордість, бажання грати неабияку роль серед присутніх.

Коричневий

Поєднання оранжевого і чорного. Він повідомляє про дуже дбайливе ставлення до стану свого тіла. Фізично виснажені люди люблять цей колір.

Сірий

Нейтралітет. Межа між світлим і темним. Якщо людина обирає цей колір, значить вона не хоче дати себе зрозуміти, відгороджується від усіляких впливів. Такі люди обережні, стримані, замкнуті. Їм властиві співчуття до інших, безпроблемні стосунки в колективі. Надають перевагу сірому під час сильної перевтоми. Це намагання вичерпати всі можливості, щоб досягти мети і тим самим здобути спокій.

Білий

Початок, чиста дошка, абсолютна свобода. Тому плаття у нареченої біле. Білий саван смерті – це звільнення від світських турбот, початок нового стану душі.

Чорний

“Ніхто” й “ніщо”, повна відмова, кордон, за яким припиняється кольорове життя. Це стійка позиція протесту, агресивна, імпульсивна динаміка характеру. Хто обирає чорний колір, той повстає проти своєї долі, намагається сам бути її господарем.


ДИТИНА І ЗДОРОВ’Я


Кожен з батьків, безумовно, прагне, щоб його дитина виросла не тільки успішною, а й здоровою психічно та фізично. Усі добре знають, що для нормального процесу дорослішання важливе не тільки повноцінне харчування, вітоміни, загартовування, екологічно чисте середовище, а й спокійна, психологічно здорова атмосфера підтримки в сім’ї. Як же виховувати дитину, щоб вона виросла здоровою і душею, і тілом?

Не секрет, що 60-80% усіх захворювань (серцево-судинні захворювання, бронхіальна астма, виразка, депресії) психосоматичні, тобто виникають не тільки за несприятливих умов зовнішнього середовища, а й у людей з певними особистісними особливостями.

Якщо дитина бажана, майбутні тато й мама з радістю чекають на її появу, завжди, незалежно від зовнішніх обставин, приймають її такою, якою вона є, щиро люблять і підтримують її, тільки тоді маля матиме спокійний характер, міцні нерви і здорове серце.

Що ж перешкоджає здоровому процесу дорослішання?

Гіперопіка і критика з боку дорослих

Якщо дорослі надто опікуються дитиною, виявляють надмірну вимогливість до її, роблять безліч критичних зауважень, покладають на неї невиправдано великі надії, дитина може стати замкнутою, тривожною, недовірливою, хворобливою.

Такі батьки не виховують у своїх дітей навички розраховувати на себе, на свої здібності й уміння. Навпаки, вони навіюють своїм дітям, що їхній добробут завжди залежатиме від старших, що батьки мудріші, вони завжди знають, яке рішення є правильним.

Підсвідомо відчуваючи,що не може відповідати тим високим вимогам, які поставили перед ним батьки, організм дитини нерідко “знаходить вихід” у навіяних і реальних захворюваннях.

У такої людини можуть загострюватися хвороби в ситуаціях прийняття життєво важливих рішень, у ситуаціях вибору, оскільки за такого виховання людина не звикла брати на себе відповідальність, діяти самостійно, довіряти своїм почуттям, своєму внутрішньому світу й досвіду.

Ігнорування дитини і недостатньо уважне ставлення до неї з боку дорослих

Деякі батьки настільки переймаються своїми проблемами, що звертають увагу на свою дитину тільки тоді, коли вона скаржиться на біль або нездужання. Неусвідомлено дитина починає зосереджуватися на хворобливих відчуттях, адже тільки якщо вона хвора, вона може отримати з боку дорослих необхідні їй увагу та підтримку.

Така батьківська установка призводить до іпохондричного розвитку особистості дитини: об’єктивно здорова дитина дедалі частіше почувається хворою, зосереджує свою увагу на неприємних відчуттях у певному органі, із задоволенням розповідає про те, що її турбує. Це призводить до звуження її інтересів і контактів з оточенням. Адже інші вияви її особистості (успіхи в школі, спілкування з однолітками) залишаються без уваги з боку дорослих.

Психологічне та фізичне насильство з боку дорослих

У деяких сім’ях існують негласні правила, згідно з якими дітям заборонено відкрито виявляти свої почуття, особливо негативні, обговорювати їхні проблеми, мати свою думку. У таких сім’ях не прийнято, щоб діти заперечували дорослим, відстоювали свої права й інтереси. Коли син або дочка наївно говорить правду, їх за це карають, критикують, принижують, іноді навіть б’ють. Унаслідок придушення почуттів, нагромадження невисловлених образ, злості та інших негативних відчуттів дитина може вирости слабкою, хворобливою, безсилою.

У міру дорослішання такі діти звикають не брати на себе відповідальність, ігнорувати свої почуття та потреби. Отже, дитина з раннього дитинства неусвідомлено виробляє звичку отримувати бажане, маніпулюючи іншими за допомогою своїх нібито хвороб. Ставши дорослою, така людина використовує своє нездужання як ефективний спосіб керувати близькими. Для таких людей хвороба нерідко стає єдиним способом домогтися свого й утримати біля себе тих, хто може про них подбати.

Від них родичі нерідко можуть почути такі фрази: “не заперечуй мені, у мене хворе серце”, “Ти доведеш мене до інфаркту”, “Хіба ти не бачиш, що своїми вчинками ти вкорочуєш мені віку” тощо.

Саме про таких людей Сократ казав: “Якщо хтось шукає здоров’я, запитай його спершу, чи готовий він надалі позбутися всіх причин своєї хвороби, - тільки тоді ти зможеш йому допомогти”.

Яку стратегію виховання вибрати батькам дітей, які часто скаржаться на хворобливі відчуття, прагнуть пропускати уроки через погане самопочуття, уникають труднощів?

Дитина не завжди може усвідомлювати свої потреби. Якщо дитина нездужає, дорослі мають розуміти, що це може бути сигналом: можливо існують проблеми психологічного характеру.

Важливо не заохочувати в дітей прагнення уникати труднощів через нездужання. Батькам насамперед слід налагодити довірчі взаємини зі своєю дитиною. Намагайтеся у спілкуванні з дитиною бути завжди уважними й доброзичливими.

Любіть свою дитину і обов’язково виражайте свою любов діями: поглядом, дотиками, вчинками.

Заохочуйте дитину відкрито виражати свої почуття й думки. Діти охоче розповідають про свої проблеми, якщо відчувають, що батьки щиро й серйозно сприймають їхні труднощі. Якщо ви помітили, що дитина почувається невпевнено у складних для неї ситуаціях, вислухайте її, поспівчувайте їй, навіть якщо цієї миті ви не маєте готової відповіді або рішення.

Дозволяйте дитині робити помилки. Кожна дитина може у чомусь звинити. Якщо дитина в чомусь звинила, критикуйте її дії, а не її саму як особистість.

Якщо дитину спіткає невдача, проаналізуйте разом з нею причину, можливо, дитина неправильно обрала мету або спосіб її досягнення. Дитина має розуміти: її можуть супроводжувати невдачі на шляху до мети, але це не свідчить про її слабкість. Важливо дати зрозуміти дитині, що невдачі нерідко переслідують й інших людей і що вони найчастіше є стимулом до самовдосконалення.

Виховуйте у своєї дитини адекватну самооцінку на основі реальних успіхів. Поясніть дитині, що можливості й ресурси в кожної людини не безмежні, допоможіть їй реалізовувати свої здібності й таланти в тих сферах, що викликають у неї непідробний інтерес. Дайте дитині можливість мати досить вільного часу, заохочуйте її до самостійності.

Допомагайте дитині задовольняти її потребу у визнанні в тій сфері, що відповідає її здібностям.

Будьте для своїх дітей прикладом любові та поваги до себе.


ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ УЧНІВ: ПРИЧИНИ, НАСЛІДКИ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ


Особливо важливо сьогодні вдало поєднати науковість і доступність у навчанні. Адже тепер створюються умови, за яких певна частина школярів значно знизила свій навчально-виховний рівень, що якоюсь мірою можна пояснити перевантаженням навчальними заняттями.виняткова складність такої проблеми, з одного боку, полягає в тому, що науково-технічний прогрес нашого суспільства не дозволяє значно спростити зміст освіти. А з іншого боку – складність у тому, що суспільство не повинно миритися з тим, що знчна частина учнів не засвоює нових складних програм та підручників. Адже це неодмінно призведе до формалізму в освіті.

Серед шляхів реформування освіти основним вважається відхід від засад авторитарної педагогіки, що сформувалася в тоталітарній державі і спричинила нівелювання природних задатків, можливостей, інтересів усіх учасників освітнього процесу, зокрема учнів.

До основних стратегічних завдань реформування змісту освіти віднесено формування системи та обсягу знань, умінь і навичок учнів, створення передумов для розвитку здібностей, сприяння їхньому фізичному та психічному здоров’ю.

Разом з тим доля нової української школи сьогодні, як ніколи, має турбувати всіх нас. Реформа виявилася надзвичайно складною, заплутаною не тільки через наявні матеріальні труднощі, що склалися в державі, та перешкоди, що надзвичайно важко долаються, а й через невизначеність тих принципів, тих ідей, які мали б бути покладені в основу школи майбутнього.

Від часу прийняття програми напрацьовано чимало міркувань з приводу методів педагогічної роботи, здебільшого теоретичного характеру. Перед практичним утіленням їх у життя, по-моєму, ми зупинились, ніби очікуючи на когось чи на щось. Зрозуміло, що поспішати не потрібно, але й чекати – теж. Адже шлях, по якому можна впевнено йти, намічений.

Багато непорозумінь пов’язано з визначенням змісту нової педагогічної діяльності. Передусім вони стосуються програм, які за своєю суттю мало відрізняються від попередніх, оскільки певною мірою створюються на замовлення, поспіхом. Їх відмінність хіба що в тому, що вони недостатньо узгоджені з можливістю їх виконання, бо складніші від попередніх, а кількість тих учасників навчально-виховного процесу, які мали б їх засвоїти й утілити в життя, зменшилась як кількісно, так і якісно.

Осторонь від школи стоїть питання духу і методів організації нової школи.

Якщо є ряд спроб, і не завжди вдалих, створити в системі шкіл окрему школу, то дуже мало спроб, дій, спрямованих на вироблення таких підходів, колиб три основних елементи педагогічної діяльності – “метод – програма – організація” – були побудовані так, щоб один випливав з іншого, і тим самим створювалась би єдність у навчально-виховному процесі.

Якщо від методів останнім часом овіяло свіжістю, програми майже не змінились, то організація, на жаль залишається безнадійно відсталою. У ній значною мірою переважає адміністрування, а не реальна відповідність дійсності.

Безумовно, майбутню школу можна називати по-різному: основною, старшою, профільною і т. ін. Але важливо, щоб вона була побудована на науковій основі, максимально наближеній до реального життя, а це нерідко трапляється нині в деяких сільських школах.

За останніх 15 років ми спостерігаємо значне пожвавлення в педагогічній практиці, помічаючи, як науковий метод “добирається” і до деяких сільських шкіл. Так звана експериментальна педагогіка подає значні надії щодо вироблення науково об`ґрунтованих методів педагогічної роботи. Але якщо враховувати, що основною ознакою, яка характеризує сучасне життя, є науково-технічний прогрес, то його ідеї мали б глибоко проникати і в шкільне життя, у тому числі в селі.