Geum.ru

Про роботу з охорони культурної спадщини в Харківській області

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
Про роботу з охорони культурної спадщини в Харківській області


Процес поглиблення інтеграційних процесів між країнами планети викликав нове розуміння місця і ролі національно-етнічних культур у глобалізованому світі. Поряд з традиційним трактуванням національної культури як візитівкою особливого, унікального і неповторного обличчя і єства народів, останнього часу, у зв’язку з бурхливим розвитком туристичної індустрії, все більше набуває посутніх рис і економічна складова у культурному надбанні націй. Враховуючи те, що культурна спадщина є надзвичайно вразливою в індустріально-технічному довкіллі, її збереження і вивчення набувають виняткової актуалізації.

Харківщина репрезентує українську Слобожанщину, яка щедро обдарована пам’ятками археології, історії та монументального мистецтва.

На виконання Законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про затвердження Загальнодержавної програми збереження та використання об’єктів культурної спадщини на 2004-2010 роки» Харківським обласним науково-методичним центром з охорони культурної спадщини продовжено роботу з інвентаризації пам’яток історії та монументального мистецтва Дзержинського адміністративного району м. Харкова.

Проведено візуальне обстеження, фотофіксація, обміри, наукове дослідження, складена облікова документація на 52 пам’ятки історії, 6 пам’яток монументального мистецтва і 2 об’єкти культурної спадщини.

Серед щойно виявлених пам’яток історії виявлені місця, пов’язані з періодом Великої Вітчизняної війни. Це два місця вшанування пам’яті дітей-сиріт з притулку у Сокольниках, які загинули від голоду і медичних експериментів під час фашистської окупації. Харкова у 1941-1943 рр. (вул. Професорська, 28 і вул. Фронтова,3).

У дитячому притулку щомісяця помирало сто дітей від голоду та медичних експериментів, що проводили над ними фашисти. Кров голодних, виснажених дітей вважалась нацистськими медиками особливо корисною, в ній не було ніяких шкідливих домішок. Вона повинна була знаходитись у кожному лікувальному закладі для поранених і хворих офіцерів і солдатів Вермахта і «Люфтваффе». Таким чином, виникла злочинна робоча схема «госпіталь – дитячий притулок», створена фашистськими окупантами у м. Харкові.

Обліку дітей, які перебували у притулку до 1942 року, не було. Кількість дітей на січень місяць 1942 р., складала 1602 чоловіка.

Відомостей про працівників притулку майже не збереглося. До «Книги Скорботи України» Харківської області занесено лише прізвища Сахарової Олександри Михайлівни, 1904 р. народження, яка у роки окупації була директором притулку в Сокольниках. Протягом періоду існування притулку (1941 –1943 рр.) робила все можливе, щоб зберегти життя якомога більшої кількості вихованців. Врятувала життя 56 дітей, які залишилися у притулку на час визволення Харкова і кого фашисти, ховаючи сліди своїх злочинів, мали намір спалити в одному з корпусів. Загинула 23.08. 1943 р. на очах у вихованців у результаті вибуху міни. І Тетенбаум (Тепенбаум) Софії Онисимівни, 1903 р. народження, яка була розстріляна у грудні 1941 р. у Дробицькому яру.

145 прізвищ дітей, що загинули від голоду та медичних експериментів, занесено до «Книги Скорботи України» Харківської області.










На виконання рішення Харківської обласної ради від 05 жовтня 2009 р.
№ 1404-V щодо вивчення питання існування військових поховань і кладовищ на території м. Харкова і Харківської області періоду Першої світової війни в результаті дослідницької роботи виявлено:

- в Центральному державному кінофотофоноархіві України імені Г.С. Пшеничного (м. Київ) – кінофотодокументи про події Першої Світової війни на території колишньої Харківської губернії;

- в Російській державній бібліотеці (м. Москва) – літературу, що присвячена подіям Першої світової війни 1914-1918 рр.: «Програма, доповіді, постанови Харківського губернського з’їзду з надання допомоги пораненим і хворим воїнам, що відбувся 17 жовтня 1914 р.»; «Звіт про діяльність комітету Харківських купців і промисловців 1915 р., що збирали пожертви на устрій та утримання лазарету і потреби сучасної війни»; «Звіт про стан лазарету імператорського Харківського університету 1915-1916 рр. для поранених воїнів»; «Звіт про діяльність, майно, капітал Харківської общини сестер милосердя Російського товариства Червоного хреста 1915-1916 рр.»; «Іменний перелік поранених і хворих офіцерських і нижніх чинів, розміщених в лікувальних закладах. За свідченнями Довідкового відділу Червоного хреста», «Іменний перелік нижніх чинів, що були убиті, поранені і пропали без вісті. 1914-1918 рр.», «Альбом кавалерів ордена Святого Великомученика і Переможця Георгія і георгіївської зброї»;

- в приватних архівах м. Харкова і Харківської області – індивідуальні і групові фотографії військовослужбовців часів Першої світової війни: Забашти Г.Р.(1892-1947), Бугайова Ф.М. (1880-1954), Тиндик Є.А. (1883-1955), Сидори І.О. (1883-1943), Алтухова І.В. (1893-1962), Гулиди І.Г. (1892-1947), Кульбачного Д.Г. (1882-1969)та інші;

- в приватних архівах м. Харкова – індивідуальні фотографії медичних працівників: сестри милосердя княгині Каховської О.В., військового лікаря Лапіна С.М.;




- в архіві Харківського військового гарнізонного госпіталю (нині Військово-медичний клінічний центр північного регіону по вул. Культури, 5) – фотоматеріали: групові портрети особового складу госпіталю часів Першої світової війни. Серед них хірург Харківського військового гарнізонного госпіталю Ареф’єв Петро Олексійович;



- в Харківській державній науковій бібліотеці імені В.Г. Короленка в газетах «Харьковские губернские ведомости», «Южный край», «Волчанский земский листок» » (розділи «Список лазаретов», «Список лазаретов и госпиталей для больных и ранених воинов расположенных в городе Харькове», «Эвакуация больных и раненых» тощо) за 1916 р. – імена мешканців Харкова і Харківської області, що брали участь в Першій світовій війні;

- на території колишньої Миколаївської лікарні (нині Друга міська клінічна лікарня, пр. Московський, 197) виявлено братську могилу часів Першої світової війни;

- на території Другого харківського міського кладовища (вул. Пушкінська, 102) виявлено німецьку братську могилу часів Першої світової війни;

- в Центральному державному історичному архіві України (м. Київ) – справи Харківського жандармського поліцейського управління залізниць, Харківського відділення Харківського жандармського поліцейського управління залізниць, Харківсько-Куп’янського відділення Харківського жандармського поліцейського управління залізниць тощо. Ці документи містять інформацію про військові шпиталі та лазарети в м. Харкові та губернії;

- в приватному архіві (м. Штудгарт, ФРН) виявлені фото сестри милосердя Солодовнікової Є.В. (1941 р.с.), яка працювала у П’ятому пересувному постачальному загоні Червоного Хреста під час Першої Світової війни.

Дослідження щодо існування військових поховань і кладовищ на території м. Харкова і Харківської області періоду Першої світової війни тривають.




На виконання Закону України „Про охорону культурної спадщини” (8 червня 2000 р. № 1805-ІІІ, розд. ІІ, ст. 8) Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини протягом 2005 – 2010 рр. залучив 48 фахівців та громадян Харківщини (науковців, співробітників бібліотек, музеїв, будинків культури, журналістів, вчителів, краєзнавців) (у 2010 р. – 7) до охорони культурної спадщини.

Громадські інспектори, уповноважені проводити роботу щодо спостереження за станом зберігання та використання пам'яток, їхніх територій і зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць згідно з Законом України „Про охорону культурної спадщини”. Їх діяльність націлена на контроль за будівельними та земляними роботами поблизу пам’яток та об’єктів культурної спадщини. В разі виявлення означених дій інспектори інформують про це орган охорони культурної спадщини Харківщини (управління культури і туризму Харківської облдержадміністрації ), засоби масової інформації, широку громадськість, ветеранів, правоохоронні органи, орган охорони культурної спадщини. Основну масу громадських інспекторів складають краєзнавці, ветерани, громадяни не байдужі до проблем охорони культурної спадщини. Особливу активність проявляють громадські інспектори в районах, що межують з м. Харковом.

Так, громадським інспектором Л.І. Мачуліним проведена науково-дослідна робота з вивчення історії вулиць і площ м. Харкова і підготовлена до видання доповнена енциклопедія-довідник «Улицы и площади Харькова».

Громадським інспектором Саяним М.І. проведена науково-дослідна робота з вивчення минулого та сьогодення Зміївщини. На основі історичних документів та архівних даних, періодичних видань та спогадів безпосередніх учасників подій ним висвітлена історія Зміївського краю у книзі «Зміївщина – Слобожанщини перлина». Він став і упорядником третього доповненого видання Книги Пам’яті Зміївщини до 65-річчя визволення України «Героїчні сторінки історії».

Продовжується робота археологічних експедицій, які здійснювали стаціонарне вивчення поселення та могильника поблизу с. Війтенки у Валківському районі та в місті Чугуєві, представлених Черняхівською археологічною культурою III-V ст. н.е. і Салтово-Маяцькою археологічною культурою VIII-X ст. н.е. Також проводились археологічні розвідки з метою виявлення нових археологічних об’єктів, на яких визначалася потужність культурних нашарувань і перспективність їх подальшого вивчення, здійснювалися пам’яткоохоронні заходи. Були виявлені поселення Охоче 1, Охоче 2 та Охоче 3 Черняхівської культури в Нововодолазькому районі та 20 різночасових поселень (від епохи бронзи до раннього середньовіччя) та 3 кургани в басейні р. Синиха на території Лісностінківської, Сенківської, Пристинської сільських рад Куп’янського району Харківської області. Наукові дослідження здійснювалися силами співробітників «Закладу»: провідним науковим співробітником, к.і.н. М.В. Любичевим, провідним науковим співробітником Г.Є. Свистуном та молодшим науковим співробітником О.О. Лаптєвим спільно з Германо-Слов’янською археологічною експедицією Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Харківською державною академією культури та Художньо-меморіальним музеєм
І.Ю. Рєпіна.

Результатом досліджень стали виявлені залишки наземних будівель Черняхівської культури та напівземлянкових конструкцій дочерняхівського періоду на поселенні Війтенки 1. На могильнику вивчено 18 поховань за обрядами трупопокладення та трупоспалення. Отримана значна кількість артефактів — кераміка, прикраси, вироби з глини, кістки та скла.










Проведені розкопки в центральній частині Чугуївського городища, де були досліджені культурні нашарування раннього та пізнього середньовіччя — салтово-маяцької археологічної культури та доби освоєння Слобожанського краю українськими та російськими переселенцями у XVI-XVIII ст. Були виявлені житлові, господарчі та культова споруди, виявлено чисельний речовий матеріал, який складався з елементів керамічного та скляного посуду, одягу, культових речей, прикрас, нумізматичного матеріалу тощо. За матеріалами досліджень встановлено побут та природне довкілля перших українських та російських поселенців на теренах Дикого Поля.










За результатами археологічних пошуків співробітники відділу пам’яток археології брали участь у регіональних, всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях і симпозіумах, на яких виступили з доповідями. Опубліковані наукові статті, в яких висвітлено ряд питань щодо минулого Харківщини, поставлені проблемні питання щодо стану та поліпшення справи з охорони археологічної спадщини.

Один з важливих напрямів роботи у сфері охорони культурної спадщини ведеться на виконання Указу Президента України від 11.12.2000 р. за
№ 1328/2000 «Про забезпечення підготовки і випуску багатотомного енциклопедичного видання «Звід пам’яток історії та культури України» та розпорядження Харківської обласної держадміністрації № 498 від 02.08.2001 р.

Енциклопедія буде містити точні науково перевірені дані про нерухомі пам’ятки з коротким викладом їх історичного, художнього і культурного значення, що має забезпечити наукову основу для подальшого вивчення, охорони, використання і реставрації археологічних, історичних і архітектурно-мистецьких об’єктів.

У квітні 2010 р. методика створення реєстру втрачених пам’яток історії та культури України, розроблена працівниками Харківского обласного науково-методичного центру охорони культурної спадщини, подана на Міжнародну наукову конференцію «Методичні проблеми пам’яткоохоронних досліджень» та запропонована Науково-дослідному інституту пам’яткоохоронних досліджень (м. Київ) для впровадження на теренах України та для публікації каталогів та описів втрачених пам’яток.

На сьогодні написано 2531 статтю для включення до Харківського тому багатомного енциклопедичного видання «Звід пам’яток України»: 1419 археологічних статей, 1112 статей з історії та мистецтва.

У 2010 році підготовлено презентаційне енциклопедичне видання «Харківщина: події і люди, вкарбовані в літопис краю» / за матеріалами Харківського тому «Зводу пам’яток історії та культури України». Харків та Харківська область. / За заг. ред. канд. іст.наук, проф. Куделка С.М.; ред.: канд. мист., доц. Мархайчук Н.В., канд. іст.наук, доц. Скирди В.В. — Х., 2010. — 300 с. Рекомендовано до друку рішенням вченої ради Центру краєзнавства Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (протокол № 8 від 28.10.2010 р.). Видання підготовлене співробітниками Харківського науково-методичного центру охорони культурної спадщини. Автори статей — історики, археологи, музеєзнавці, краєзнавці, пам’яткоохоронці, інші фахівці. Книга є першою у запланованій Харківською обласною редакційною колегією серії праць, що тематично передують підсумковому фундаментальному енциклопедичному виданню «Звід пам’яток історії та культури України. Харківська область», та розрахована на всіх, хто цікавиться минулим Харківщини,

идання «Харківщина: події і люди, вкарбовані в літопис краю» гідно репрезентує історико-культурне надбання Харківщини. При доволі невеликому обсязі збірка розкриває сторінки історії краю різних часів. Поруч зі статтями-довідками, що присвячені пам’яткам археології, вміщені статті про об’єкти і пам’ятки з історії другої половини ХХ століття, як то Українсько-польський меморіал (Харків, 2000), Пам’ятний знак жертвам нацистських переслідувань — мешканцям Харківщини (Харків, 2000), Монумент на честь Незалежності України (Балаклея, 2003) та ін.

Не зважаючи на загальні труднощі в фінансуванні, пов’язані зі світовою фінансовою кризою, використовуючи обмежені матеріальні ресурси, в Харківській області докладається максимальних зусиль на проведення плідної роботи на шляху дослідження, вивчення та збереження культурної спадщини Харківщини.