Geum.ru

М. Ю. Ячнюк, І. О. Ячнюк// Вісник Чернігівського національного педагогічного університету : Збірник наукових праць з галузі педагогічної науки. Вип. 86, Т чернігів-2010р

Вид материалаДокументы

Содержание


Ключові слова
Подобный материал:
Ячнюк М.Ю., Ячнюк І.О. Фізична культура як соціальна система /М.Ю.Ячнюк, І.О.Ячнюк// Вісник Чернігівського національного педагогічного університету : Збірник наукових праць з галузі педагогічної науки. Вип.86, Т.-1.- Чернігів-2010р.-
С.-220.



УДК 316.74:796

Ячнюк М.Ю., Ячнюк І.О.

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРИ ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

У статті розглядається проблема системи фізичної культури, яка спрямована на формування фізичної культури особи і може вплинути на розвиток особистості в суспільстві. В свою чергу педагогічний процес, спрямований на зміну в потрібному напрямі фізичних можливостей людини.

Ключові слова: розвиток особистості; соціальна організація; суспільство.


Для реалізації різних потреб людей держава створює відповідні системи, що дозволяють задовольнити певні суспільні і особисті потреби. Так, для навчання і виховання в країні функціонує система дошкільної, шкільної, середньої, вищої освіти, для лікування людей існує система охорони здоров'я тощо.

Система – це єдність закономірно розташованих частин, що знаходяться у взаємному зв'язку. Головною ознакою системи є поява нових інтеграційних якостей, не властивих окремим частинам, що складають дану систему.

Постановка проблеми. Система фізичної культури – є соціальною організацією, яка спрямована на формування фізичної культури особи. Впровадження системи фізичної культури в суспільне життя відбувається головним чином через систему фізичного виховання, що охоплює в першу чергу підростаюче покоління і яка функціонує в більшості випадків під патронажем державних структур.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Під системою фізичного виховання розуміють сукупність соціальних і педагогічних систем, функціонування яких засноване на загальних закономірностях і спрямоване на досягнення мети фізичного виховання.

У свою чергу під соціальною підсистемою фізичного виховання розуміється сукупність взаємозв'язаних установ та організацій, що здійснюють і контролюють фізичне виховання, а також засобів, методів і способів організації, нормативних основ, цілей і принципів здійснення фізичного виховання в країні.

Під педагогічною підсистемою розуміється система фізичних вправ, методів їх застосування, форм занять, тобто педагогічний процес, спрямований на зміну в потрібному напрямі фізичних можливостей людини.

Обидві ці підсистеми взаємозв'язані і доповнюють одна іншу [3].

Система фізичної культури виступає як самостійна система, що має свої цілі, завдання і принципи функціонування.

Формування цілей статті. Визначити як фізична культура може вплинути на розвиток особистості в суспільстві, а також – систематизуючий компонент функціонування системи, який переслідує ті кінцеві результати, яких бажано досягти в деякому віддаленому майбутньому.

Особливості і цілі тієї або іншої системи фізичної культури визначаються особливостями соціально-економічного і суспільно-політичного державного устрою конкретного суспільства.

З переходом України на початку 90-х рр. до нової політико-економічної моделі суспільного розвитку спостерігається зсув мети фізичної культури у бік психофізичного розвитку особи, формування її фізичної культури.

Метою системи фізичної культури – є формування фізичної культури особи.

Фізична культура особи включає цілий ряд елементів, які тісно пов'язані між собою, доповнюють і обумовлюють одні інші (див. таблицю).

Стратегічна мета функціонування фізичної культури як соціально-педагогічної системи конкретизується в завданнях, які необхідно вирішувати з будь-яким контингентом, виділяючи при цьому освітні завдання: фізичного розвитку і виховання особи [2].

До освітніх завдань відносять:

– формування і доведення до необхідного ступеня досконалості різноманітних рухових умінь і навичок;

– оволодіння цілісною системою знань, необхідних для зміцнення і збереження здоров'я засобами фізичної культури, для свідомого освоєння рухових умінь і навичок, для фізичного вдосконалення та розвитку рухових якостей.

Завдання фізичного розвитку включають:

– оптимальний розвиток фізичних якостей – силових, швидкісних, витривалості, гнучкості та координаційних;
  • вдосконалення статури і гармонійний фізичний розвиток;
  • зміцнення і збереження здоров'я, гартування, відновлення працездатності після хвороб і травм;

– багаторічне збереження високого рівня працездатності.

До виховних завдань відносяться:
  • формування світогляду, переконань, установок, потреб, мотивів, інтересів, активного і усвідомленого відношення до діяльності, певної сфери фізичної культури;
  • формування етичних, естетичних, вольових властивостей і якостей особи, які обумовлюють її фізкультурно-спортивну активність.

Дані групи завдань представлені нами в найзагальнішій формі. У даному контексті вони відносяться до всіх ланок системи фізичної культури. Цілком очевидно, що загальні завдання конкретизуються відповідно до особливостей контингенту тих, що займаються (віковими, статевими, індивідуальними, станом здоров'я), часом, необхідним для їх вирішення тощо.

Система фізичної культури включає світоглядні, теоретико-методичні, програмно-нормативні і організаційні основи, що забезпечують фізичне вдосконалення людей і формування здорового способу життя [1].

1. Світоглядні основи. Світогляд – це сукупність поглядів та ідей, що визначають спрямованість людської діяльності. У вітчизняній системі фізичної культури світоглядні установки направлені на формування фізичної культури особи, її всебічному і гармонійному розвитку, реалізацію можливостей досягнення кожним фізичної досконалості, зміцнення і багаторічне збереження здоров'я, підготовку на цій основі членів суспільства до професійних видів діяльності.

2. Теоретико-методичні основи. Система фізичної культури спирається на досягнення багатьох наук. Її теоретико-методичною основою служать наукові положення природних (анатомія, фізіологія, біохімія і ін.), суспільних (філософія, соціологія і ін.), педагогічних (психологія, педагогіка і ін.) наук, на основі яких дисципліна "Теорія і методика фізичної культури" розробляє і обґрунтовує найбільш загальні закономірності.

3. Організаційні основи. Система фізичної культури існує в державних і суспільно-самодіяльних формах організації, керівництва і управління.

По державній лінії передбачаються систематичні обов'язкові заняття фізичними вправами в дошкільних установах, загальноосвітніх школах, середніх спеціальних і вищих учбових закладах, армії, лікувально-профілактичних організаціях і ін. Заняття проводяться за державними програмами, у відведені для цього години.

У загальноосвітній школі фізична культура є базовою областю освіти як засіб зміцнення здоров'я, формування здорового способу життя, організації відпочинку і дозвілля школярів. Метою державного стандарту з предмету "Фізична культура" в освітній школі є оволодіння школярами основами фізичної культури. Під цим терміном розуміється сукупність потреб, мотивів, знань, оптимальний рівень здоров'я і розвитку рухових здібностей, уміння здійснювати рухову, фізкультурно-оздоровчу і спортивну діяльність. Основним результатом оволодіння фізичною культурою є освоєння її базових основ. Цей базовий компонент покладений в основу стандарту і не залежить від регіональних, національних і індивідуальних особливостей.

Базовий компонент – стабільна частина загальної середньої освіти. Він є основою для накопичення і збагачення фізичного і духовного потенціалу суспільства. На основі базового компоненту можна визначити ступінь сформованості здорового способу життя, рівень фізичної культури школярів в різних регіонах країни.

Варіативний компонент обумовлений обліком індивідуальних особливостей дітей, регіональних і національних умов, спеціалізації вчителя і інтересів учнів.

Основні блоки змісту базової фізичної культури включають знання, способи рухової активності, способи фізкультурно-оздоровчої і спортивної діяльності.

Державний освітній стандарт включає мінімум вимог до підготовленості учнів початкової, основної і середньої школи, а також методику оцінки їх успішності по основах знань, техніки володіння руховими діями (уміннями і навиками), умінь здійснювати фізкультурно-оздоровчу діяльність у фізичній підготовленості.

Фізичне виховання в державних установах здійснюється на основі обов'язкових програм по фізичній культурі. Але, програми, що розробляються, повинні відповідати вимогам державного освітнього стандарту і включати наступний обов'язковий мінімум:

• Фізична культура людини і суспільства (роль фізичної культури у формуванні здорового способу життя; історія розвитку фізичної культури в Україні її видатні спортсмени; оздоровчі системи вітчизняної, західної і східної культур; Олімпійські ігри Стародавньої Греції і сучасний олімпійський рух).

• Природно-наукові основи фізичного розвитку і виховання особи (роль функціональних систем в управлінні рухами, гігієнічні основи організації занять фізичними вправами, попередження травматизму).

• Соціально-психологічні основи фізичного розвитку і виховання особи (регуляція емоційних і психічних станів засобами фізичної культури).

• Основи розвитку психофізичних здібностей людини і формування здорового способу життя (особливості ефективного виконання рухових дій, виховання фізичних якостей, заняття різними оздоровчими системами, організація самостійних занять).

Засобами у фізичній культурі називають сукупність предметів, форм та видів діяльності, що використовуються людьми з метою фізичної досконалості.

В даний час виділяють наступні групи засобів фізичної культури:

– фізичні вправи;

– природні сили природи;

– гігієнічні фактори;

– спеціально виготовлений інвентар, технічні засоби тренажерні пристрої;

– ідеомоторні, психогенні і аутогенні засоби.

Кожна з перерахованої групи засобів відрізняється специфікою і різноманіттям впливу, але основним засобом у фізичній культурі прийнято вважати фізичні вправи.

Фізичні вправи, які історично виокремилися з трудової, бойової та побутової діяльності (ходьба, біг, стрибки, плавання та ін), прийнято називати природними. Спеціально ж створений ні в процесі розвитку теорії та практики фізичної культури вправи називають аналітичними (на снарядах, із предметами тощо) [2].

Дуже важливою складовою при встановленні фізичної культури як соціальної системи є методи, якими це буде здійснюватись.

Метод – впорядкована сукупність використання засобів фізичної культури в процесі формування фізичної досконалості людини. Вони розроблені з урахуванням педагогічних закономірностей системи дій педагога, цілеспрямоване застосування якої дозволяє організувати теоретичну і практичну діяльність учня, що забезпечує освоєння ним рухових дій, направлених на розвиток фізичних якостей і формування особи.

Відповідно до завдань і умов навчання кожен метод реалізується за допомогою методичних прийомів. Методичний прийом – це спосіб реалізації методу відповідно до конкретного завдання навчання.

Отже, усередині кожного методу використовуються різноманітні прийоми. Чим багатше запас методичних прийомів, тим ширше діапазон застосування методу.

Висновки. Отже фізична культура як соціальна система має на меті розв’язувати завдання виховання людей та підростаючого покоління засобами фізичного, виховного та освітнього розвитку особи. Всі ці системи відрізняється специфікою і різноманіттям впливу, але основним засобом у фізичній культурі були і залишаються фізичні вправи.

Не останню роль в розвитку особистості в системі фізичної культури також відіграють соціально-економічні і суспільно-політичні устрої суспільства в якому розвивається особа.

Використані джерела :

1. Ашмарин Б.А. Теория и методика физического воспитания. Учебник. – М.: Просвещение, 1990. – 287 с.

2. Жукова О.Л. Основы теории физической культуры. Курс лекций. Екатеринбург, 2004. 192.

3. Круцевич. Т.Ю. Теорія і методика фізичного виховання. Підручник у 2 томах, том 1. Олімпійська Література. К:. 2008. 392.

4. Курамшин Ю.Ф. Теория и методика физической культуры. Учебник. – М.: Советский спорт, 2003. – 464 с.

5. Лукьяненко В.П. Физическая культура: основы знаний: Учебное пособие. – М.: Советский спорт, 2003. – 224 с.


Yachnyuk M.Y., Yachnyuk I.O.

PHYSICAL EDUCATION AS A SOCIAL SYSTEM

In the article is examined problem of the system of physical culture which is directed on forming of physical culture of person and can influence on development of personality in society. Pedagogical process, directed on changing in necessary direction of physical possibilities of human.

Key words: development of personality; social organization; society.