Geum.ru

Пропонований текст сценарію відтворює історичні часи давньої княжої доби; велич особи І державотворення князя Володимира

Вид материалаДокументы
Подобный материал:


ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР

НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ І КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОЇ РОБОТИ


КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ –


ХРЕСТИТЕЛЬ НАРОДУ РУСИ-УКРАЇНИ


(тематичний сценарій, присвячений 1020-літтю

хрещення Київської Русі)


Автор: Марта Грицик

Редактор: Володимир Квітневий


Львів – 2008

Пропонований текст сценарію відтворює історичні часи давньої княжої доби; велич особи і державотворення князя Володимира; значення справ Володимира Великого для майбутніх поколінь.

На велику світлу завісу проектуються Київські кручі та пам’ятник князя Руси-України Володимира Великого.


До постановки сценарію залучені: ведучі, читці, хор, відео оператор.


Ведуча 1 Історія… Її не можна підправити, не можна її і відкинути, хоч знаємо багато прикладів, коли намагались так зробити люди, котрим це було вигідно. Треба історію приймати такою, якою вона була, бо це наша історія, наше минуле і наше майбутнє. У сьогоднішній розповіді висвітлюємо сторінки княжої доби – історії Руси-України.


Ведуча 2 У кожного народу є місця священні, як лоно матері. Є свої реліквії, навколо яких витає добрий дух предків, що за будь-яких негод не дає загинути пам'яті. Чи не таким, самою історією обраним краєм, є у нас Київські гори. Овіяні славою тисячоліть, вони стають високим символом за найтяжчих лихоліть, промовляють голосом віків. У них знаходимо свої витоки, в них відшукуємо глибоке генетичне коріння.


Ведуча 1 Споглядаючи в глибину віків, ми бачимо особливе Боже Провидіння над нашим народом. Вже як тільки Світло Євангелія Христового засіяло над світом, Правиця Божа направляє Апостола Андрія Первозванного, який підносить святе Христове Знамено на Київських кручах, сповіщаючи цю світлосяйну Істину і благословляє наш народ на великі звершення, на Славу Святої Церкви Христової, в якій він увійде у вічне з'єднання з Богом – стане боговибраним народом.


Ведуча 2 Отже, «Повість минулих літ» започатковує нашу історію. На першій сторінці цієї книги великими буквами написано: «Се повісти временних літ, откуду єсть пошла руська земля, кто в Києві нача первіє княжити і откуду руськая земля стала єсть…»

Зокрема, Нестор-літописець так твердить священне заснування Києва: «…Господь наш Ісус Христос, прийшовши на землю ради нашого спасіння, у невимовній милості своїй постановив, щоб усі народи стали учасниками спасенних плодів Його посланництва. Тому після преславного свого воскресіння, даючи апостолам свої заповіти, наказав: «Ідіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх додержувати всього, що Я заповів вам.»


Ведуча 1 То ж як засіяла Благодать Божа на горах Київських, та як просвітила нас?

Найстарший літопис древньої Русі розповідає так: «Дніпро тече в Понтійське море, яке то зоветься Руським (давня назва Чорного моря), над ним навчав св. Андрій Первозванний – апостол – учень Ісуса Христа, якого Христос покликав одного із перших, брат св. Апостола Петра.

Коли Андрій навчав у Синопі (місто на південному побережжі Чорного моря, сьогодні воно на території Туреччини) і потім прийшов у Корсунь (старинна грецька колонія Херсонес в Криму), побачив, що з Корсуня близько до Дніпрового гирла… і в'їхав в устя Дніпрове, а звідси поплив вгору по Дніпру. І сталося. що він задержався на березі у підніжжя гір. І на другий день встав та сказав до учнів, що були з ним: «Чи бачите ви гори он ті? Бо на цих горах засіяє Божа благодать. Тут має постати великий город і многи церкви Бог має здвигнути.» І зійшов він на гори сі, і благословив їх, і поставив Хрест. І, поклонившись Богу, він спустився з гори сеі, де опісля постав Київ, і рушив по Дніпру вгору…


Читець 1 Дніпром несло судно

святу апостольську дружину

і київських високих гір

діткнулися святії стопи.

І понеслися з них в простір

слова Апостола Синопи

Благословлю вас гори, десь!

Колись над вами город стане;

що дивуючи світ увесь,

Господнім воїном воспряне.

І вас, степи, благословлю!

Колись прославитесь ви людом,

що трудом вчинить з вас ріллю

і запанує гласним трудом. Василь Щурат

Благословення Первозванного Андрія лежить уже століттями на цих узгір’ях. Засяяла непереможна міць Христової Благовісті.

Пам'ять про це зберігає Андріївська церква в Києві, побудована у ХVІІІ ст. на тому місці, де, за переказами. сталася ця подія.


Ведуча 2 Ще тоді, в І ст. по Христі, у час своєї апостольської подорожі Андрій Первозванний предсказав зародження Матері Східно-слов'янських міст – колиски християнства на Сході – Києва. Не скоро, а тільки через дев'ять століть, але здійснилася оця провіщена Апостолом велика священна подія – встановлення Церкви Апостольської.

Отже, перше хрещення України відбулось.

Друге хрещення пов'язується з місією святих Кирила та Методія – болгарських монахів, що постановили поширити християнську віру на всі слов'янські племена. Уложили відповідні книги азбукою, названою «кирилицею», зрозумілою для всіх слов'янських народів. По наші дні збереглися ці писані церковні книги старослов’янською мовою.

Трете хрещення «Житіє Володимира» покладає на 881 рік, за князювання Олега.

Четверте хрещення пов’язане із блаженною княгинею Ольгою, бабусею Володимира.

П’яте хрещення 988 року було офіційним удержавленням релігії Київської Руси, завершенням становлення християнства в нашій древній державі, розпочатого в першому столітті.


Читець 2 Цілі століття ми змагались

за наше місце на землі.

Та всякі сили величали,

блукаючи в густій імлі.


Аж молитви княгині Ольги

і Богоматір Пресвята

в наш український край розлогий

самого вимогли Христа.


І скільки літ вже Україна,

з Хрестом у болісних грудях,

Все величає Бога-Сина

у Святій Тройці в небесах.


Читець 1 Так щоденно на Вселенну

Глядить Бог живих.

Господь Бог – наш Сотворитель,

Ісус Христос – наш Спаситель

І Дух Святий – Просвітитель,

Батько всіх Святих.

(Хор виконує «Отче наш»,

«Благослови, душе моя», К .Стеценка )


Читець 1 Кожний народ гідний своєї історії.

Та тільки великий народ

Здібний мати велику людину.


Читець 2 Він був князь,

Із давніх витязів-князів.


Читець 1 Вже того з пам'яті не стерти.

Ким пам'ять давніх літ гордиться.


Читець 2 Україна відновлює пам'ять своїх мудрих вождів

і вірить у свою зорю.


Читець 1 Проминають літа, йдуть століття

Кожний народ свою долю кує:

Пише Нестор про нове тисячоліття,

Про варяг, братовбивчі страхіття,

Там, де Русь-Україна встає!


Ведучий 1 Нам. українцям, Боже провидіння дало множину людей, що побивались за правдою життя. Таким був наш князь Володимир.

Появився він у той трагічний час, коли молоду Русь на шматки розривали міжусобиці і чвари князів, протиріччя між трудовим людом і власниками, благодатні землі спустошували численні напади зовнішніх ворогів, залишаючи руїни і пожарища.


Читець 2 О, рідна земля, яка вона була чудова, бажана, коли князь Володимир з перемогою повертався до неї.

Двоєсічний меч і Хрест спасіння

Славу пророчать над Дніпром:

Мов райська квітка, город Кия

Заблис, як друга Візантія,-

Тризуб, завершений Хрестом.


Ведуча 2 То ж радіє Київ після тяжких походів, після славних перемог. Безпечно і гарно жити в великій державі Володимира. Ясніє золотом знак володаря – Тризуб. Під цим знаком на золотокованім престолі сидить володар держави. Лицарську його постать вкриває царський пурпуровий плащ. Над мудрим чолом ясніє корона – ознака царської влади. Владно, але приязно приймає князів, вельмож, воєвод з усіх сторін своєї держави. Вирішують важливі справи, і найпершу, - прийняти християнську віру в цілій державі, щоб народ пізнав правдивого Бога, та щоб у тій вірі всі племена українські об'єдналися великою духовною силою.


Ведуча 1 А друге – приймають державний Герб – велике знам'я – Тризуб. Він ясніє і яснітиме нам до кінця світу.


Ведуча 2 А третє – велике діло – це монета. Перші гроші в нашій державі, із чистого срібла, на них тризуб і володар у княжій одежі з Хрестом у руці. Так володар і влада боярська рішили важливі державні справи.


Читець 1 Літо 988 року. 1 серпня.

…Рано-вранці Володимир був уже на Дніпрі. Разом із ним його урядовці, церковні ієрархи із Константинополя, корсунські священики, дружина Ганна, сини. Підготовка до хрещення завершувалася і Володимир з тривогою поглядав на місто. Сумнівів у тому, що кияни прийдуть до Дніпра, у нього не було. Але чи всі? Чи не зіпсують урочистість великого хрещення затяті язичники?

(Висвітлюється картина П. Андрусіва

«Хрещення Руси-України»)


Читець 2 Разом із першими променями сонця кияни пішли до Дніпра. Пішли всі. Йшли жінки й чоловіки, старі й малі, багаті й бідні. На березі роздягались і заходили у воду. Уздовж берега ходили священики, читали молитву й осіняли людей золотими хрестами. Ніщо не порушувало сумної урочистості моменту, хіба що плач дітей, наляканих незвичайним купанням.

Володимир, як зачарований дивився на народ і серце його переповнювали почуття.


Читець 1 Весь народ охоче виконав цей наказ, бо цілком був готовий до прийняття християнства і прийняв його як вільний державний народ.

Сивоголовий граде Кия!

Скажи, преславний, хто Ти є?

«Я – України Храм – святиня

І правди руської твердиня,

Що скарби Духа роздає!»


Читець 2 1 серпня 988 року відбулося офіційне хрещення Руси-України у Києві. Ця дата сходиться із записами монаха Якова Мниха і літописця Нестора. Першим митрополитом найменував князь Володимир українського священика на ім'я Іларіон, який у своєму творі «Слово о закони й благодати… Похвала Кагану Нашему Володимиру» говорить: «Як ти увірив? Як ти запалав любов'ю Христовою? Як вселився в тобі розум, вищий розуму всіх мудреців, щоб полюбити невидиме та стреміти до небесного? Як дістав ти Христа?.. Другі бачили Його, та не увірували, а ти не бачив та увірив… Не бачив ти всього того якже ти увірив… Керуючись тільки своїм добрим змислом та гострим умом, ти дійшов до того, що є Один Бог, Творець невидимого й видимого, небесного й земного, та що він післав на світ для спасення Свого Возлюбленого Сина. І з тими думками ти вступив у святу купіль.»


Читець 1 Ти – славний і справді Богом даний,

Ти сяєш, наче блиск Господнього ключа,

Бо охрестив єси нас у Дніпра-ріці

Та наш Тризуб підпер Хрестом свого меча.

І радувався Бог у душ ясній столиці,

Що охрестився Лавр слов'янської землі.

(Хор виконує «Чашу спасенія», «Блажен муж»,

«Боже, ущедри нас і благослови…» муз. Березовського)


Читець 2 То був час особливої ласки Божої, коли вибранець з поміж нашого народу великий князь Володимир стоячи на березі Дніпра, який став у цей священний і величний день Йорданською купіллю Хрещення для наших предків, у духовному захопленні молив Бога: «Христе Боже, Творче неба і землі, зглянься на нових людей цих, і дай їм, Господи, пізнати Тебе, істинного Бога… утверди в них віру праву і волю непохитну. А мені поможи, Господи, проти врага-диявола, щоб, надіючись на Тебе і на Твою силу, одолів я підступи його.»

І Всещедрий і милостивий Господь справдив щиру молитву князя Володимира, Духом Святим утвердивши наших предків у вірі, не залишаючи їх без своєї благодатної помочі на всіх етапах їхньої, не раз гіркої, історії.


Читець 1 «Уподобився ти купцеві, що шукає цінної перли, славновладний Володимире, що сидиш на високому престолі матері городів – богобереженого Києва. Досліджуючи і посилаючи до царського городу, щоб пізнати православну віру, знайшов ти неоціненний жемчуг – Христа, що вибрав тебе, як другого Павла, і отряс сліпоту у святій купелі, разом душевну і тілесну. Тому празнуємо твоє успення ми, люди твої. Моли, щоб спаслися душі наші.» (Тропар празника).


Читець 2 Подібний великому апостолові Павлові, у сивизні, все- славний Володимире, як молодече мудрування, ти оставив все дбання про ідолів, як муж дозрілий прикрасив ти себе багряницею хрещення. І нині, в радості стоячи перед Спасом Христом, моли, щоб спаслися душі наші.» (Кондак празника).


Читець 1 І у святих Христових чеснім зборі

Сіяєш ти, подвижнику Христа –

Ідуть віки, похмурі і суворі,

Та сяють нам твої діла, як зорі,

Княже Володимире, мудрий і святий.


То ж «Прийдіть вірні, заспіваймо

духовну пісню і прославмо Христа,

який світло прославив чесного

Володимира Великого Князя.»

(Канон утрені празника).

(Хор виконує «Святий Володимире»)

Подальший текст супроводжується слайдами: постаті св. Володимира і св. Ольги, їх св. синів – Бориса і Гліба, Собор св.Володимира Великого в Києві.

Читець 2 (Вірш «Володимир» В. Щурата)

Хвалять всі землі, всі народи

Своїх подвижників від давна…

Хвалім же й ми! У наші годи

Русь теж подвижниками славна.

Хвалім і ми Володимира,

потомка того Святослава,

якого славить кожна ліра

і кожна пісня нелукава!

Хвалім діла його могучі,

в яких пізнали й на чужині,

що княжив не в землі жебручій,

а в нашій славній Україні!

Хвалім, бо потрудивсь над міру,

заставши ниву ще зелену.

Хвалім його, бо дав нам віру,

надію в будучність нескінчену.

Хвалім його, бо на престолі

лишив намісника по собі,

який відчув його всі болі,

всі мрії, сховані з ним в гробі!

Відчув і увінчав наш Київ

вінцем могучого владики,

і під святий покров Марії

сам передав його на віки.

Бажав у хвилі урочистій,

щоб з кожним вечором і світом

архангельський привіт Пречистій

був і для Києва привітом.


Ведуча 2 Поміж великими і світлими мужами нашої княжої держави Володимир Великий неначе сонце сяє своєю невмирущою славою, величчю і заслугами.


Ведуча 1 В історії Руси-України він записаний золотими літерами не тільки як могутній і розумний володар, але, передусім, як Хреститель, Просвітитель і ревний Апостол християнської віри візантійського обряду, яка стає серцем і душею нашого народу й держави.


Ведуча 2 Володимир – це людина велика, одна з найбільших, що її висунуло життя на горизонті нашої історії. В його добу, він, як особистість променіє ясно і величаво. Це був геніальний розум, який виразно бачив усе, що добре й запроваджував це в життя країни.


Ведуча 1 Він став Хрестителем нашої Батьківщини, України. За його державні діла історія назвала його Великим, за його заслуги в прийнятті і поширенні християнства Вселенська Церква зарахувала його до сану святих і рівноапостольних мужів Церкви Христової, а вдячний народ «Красним Сонечком» за його добрі діла і любов до народу.


Ведуча 2 Наша церква у своєму богослуженні щоденно Його величає титулом: Святий, Великий, Благовірний, Рівноапостольний князь Володимир Хреститель України.


Ведуча 1 Та великим його подвигом було в 988 р. офіційне прийняття християнства, що було справою першорядного значення релігійного, державно-політичного і культурного. Той час дав початок повернення держави лицем до християнського світу, до християнських моральних і духовних цінностей, до культури, яка вже на той час проклала глибоке коріння.


Ведуча 2 Особу та діла Володимира наша історія єднає зі св. Ольгою, королевою України, бабусею князя. Мабуть без св. Ольги не було б і св. Володимира. Тільки збіг несприятливих обставин не дозволив їй завершити християнізацію України, яку біля 30-ти років пізніше довершив її внук Володимир. Літописець називає її Блаженною, ранньою зорею, предтечицею християнства на Русі-Україні.


Ведуча 1 Св. Володимир є тією величною постаттю найбільшого володаря, завдяки якому ми нині є народом рівним серед усіх народів світу.

З літописів знаємо, що князь Володимир був мужнього зросту, імпозантної постави, вродливий брюнет з великими чорними очима, яких бистрий вірлиний зір, при розмовах з боярами, дружинниками, чи володарями інших держав – неначе наскрізь проникав таємні думки, чи заміри. Був самовпевненої вдачі, у всьому виявляв справжній характер, меткий розум, рішучість і вміння мудрого полководця.


Ведуча 2 Був воістину великим реформатором свого часу і міцною рукою своєю повів Україну до цивілізованого світу, об’єднавши її географічно та історично.


Ведуча 1 Володимир дав своєму народові те, що він мав найкраще, тобто: святу віру. Бо разом із красою обряду прийшла в Україну найтісніша співпраця Христової Церкви з державою. Християнство внесло в життя народу вищу мораль, вищі ідеали, вищу культуру, осередками яких стали Церковні законовчення.

За висловом М. Грушевського, - «Часи Володимира… були кульмінаційною точкою процесу будови, завершення… процесу утворення давньої Руської Київської Держави.»


Ведуча 2 Для будівничих української держави у наші дні, князь Володимир повинен стати прикладом, як треба будувати державу на основах християнства.


Ведуча 1 Жодна з історичних постатей нашої давньої історії не була так високо шанована за життя й не була такою популярною в наступних поколіннях. Особа Володимира Великого оспівана народом і навіки зосталася в усній народній творчості. Багатий цикл історичних переказів, пісень-билин, героїчних пісень, легенд, зберегли пам'ять про нього.


Читець 1 «Звав тебе народ ласкавим,

Називав теж «Сонцем Ясним»,

Бо зробив ти край великим,

А свій люд – багатим, щасним.

Ти зібрав всі руські землі

Від Кавказу по Карпати –

І від моря аж по Волгу

Став «Великий» панувати.


Читець 2 Християнську вніс ти віру

І народ – мов цвіт обнови,

Що оквітчав нашу землю

Світлом правди і любови.


Читець 1 Тож за твого князювання

Край зацвив, як квітка рожі.

І за те ти в нас «Великий»,

А «Святий» у Церкві Божій!..»


Ведуча 2 Велика заслуга князя ще й у тому, що дав можливість нашим майстрам творчо осмислити візантійське мистецтво, надати йому слов'янське спрямування.

Яким щастям сяяли його очі, коли він вперше побачив писану слов'янськими майстрами ікону Богоматері.


Ведуча 1 З животворного дерева виростало могутнє дерево нашої духовності. Творчий геній самого народу, виявивши себе у музиці піснях, церковних співах, творенні храмів, ікон і книг, у господарності і гостинності сформував українську націю, як винятково волелюбну, працелюбну, чутливу до справедливості, до естетичних цінностей, відкриту для братерства з іншими народами, глибоко сприйнятливу до ідеалів християнства.


Ведуча 2 Велику програму державних перетворень накреслив князь Володимир, яку належало виконувати не тільки йому, але й нащадкам. Пізніше київський книжник скаже, що Володимир землю зорав, Ярослав засіяв, а ми пожинаємо…


Читець 1 О, Україно, небом дана,

Наш рід красу твою зберіг!

Від Кия, Ольги і Богдана, -

Русява наша Роксоляно, -

Живеш і житимеш вовік!

Цвіте, зростає город Кия,

Золотоверхий над Дніпром.

І на високих кручах нині –

Князь Володимир із Хрестом!

Хор виконує пісні «Під Твою милість прибігаємо»,

«Молитва за Україну» (сл. О.Кониського, муз М. Лисенка)