Geum.ru

Методично-бібліографічні матеріали

Вид материалаДокументы

Содержание


Йому належить провідна роль
Рекомендуємо книжково - ілюстративну виставку «Чарівник української байки
В байках і ліриці живе його душа.
Читець : летняя ночь.
\читець : хто баба.
Чи знаєш ти твори глібова?
Леонід Глібов, український Езоп: байкар, журналіст, видавець
Біографія - Леонід Глібов
Глібов Леонід, перелік творів автора в електронному вигляді
Подобный материал:





Відділ культури і туризму

Городоцької райдержадміністрації

Городоцька центральна районна бібліотека













Чарівник

української байки

Методично-бібліографічні матеріали

до 180-річчя від дня народження Л.Глібова





м. Городок

2007 р.


Йому належить провідна роль,

серед численної сім’ї байкарів

XIX ст. як письменникові, який

.утвердив жанр .української байки

на глибоко національному ґрунті.

Іван Пільгук

Іван Франко назвав Леоніда Глібова " найкращим українським байкописом. Справді, саме Глібову судилося стати найвидатнішим українським байкарем, з його ім'ям пов'язаний якісно новий етап в історії розвитку байки на Україні.

Талановитий ніжний поет – лірик, блискучий байкар ,творець дитячих загадок, улюбленець української дітвори минулого століття – таким постає перед сучасним школярем Леонід Глібов, він же Дідусь Кенир.

У єдиному на всю Україну дитячому журналі. «Дзвінок»,що виходив у Львові наприкінці ХІХ століття, Леонід Глібов друкував свої твори під загальною назвою "Загадки і жарти Дідуся Кенира ".

Творчість Глібова двомовна. Українською мовою він: написав107 байок, 40 пісенно — ліричних творів, водевіль «До мирового»,54 - вірші - загадки І стільки ж відгадок, 14 акровіршів. Російською мовою – понад 90 ліричних та близько 30сатиричних поезій, 2 п’еси, 4 оповідання , кілька статей, фейлетонів, рецензій... Слово його полум’яне, народне, життєдайне.

3

Глібов - типовий просвітитель свого часу, вірить у можливість перебудови І вдосконалення людського суспільства шляхом подолання морально - етичних вад, поліпшення виховання освіти, моральності. Тому його байки слід класифікувати на соціально -побутові, соціальною –політичні та життєво--філософські. У них він показує, що система суспільних відносин зіпсована окремими людьми, то їх треба переконати, перевиховати, створити нові моральні кодекси.

Глібов завжди залишався у своїх байках самобутнім художником , ішов безпосередньо від життя. Традиційні байкові сюжети український поет наснажував новим, злободенним змістом, помітним, громадянським спрямуванням, реальними характерами.

Глібов у складних тогочасних суспільно - політичних умовах говорив у. своїх байках гірку правду про потворні явища кріпосницької та капіталістичної дійсності, реалістично показував і гнівно картав насильство, дику сваволю поміщиків, несправедливість і беззаконня, що панували в державних установах.

Байки Глібова, що були своєрідним символом добра і благородства, воістину стали народними. Ще за життя талановиті твори, байки і задушевні ліричні поезії здобули

широке визнання.

Але справжньої слави зажив Глібов тільки в нові часи. Кращі твори байкаря, овіяні мудрістю народу, відбивали інтереси трудових мас, їхні високі гуманістичні ідеали і волелюбні поривання.

В цьому їхнє безсмертя. Леонід Глібов - по праву належить до найвидатніших вітчизняних байкарів. .

4


Відзначаючи 180- річчя від дня, народження Леоніда Івановича Глібова в бібліотеках району потрібно оформити ювілейні виставки, провести масові заходи.


Рекомендуємо книжково - ілюстративну виставку «Чарівник української байки»

Цитата до виставки :" Здається, байка просто бреше,

А насправді ясну правду чеше . .

Нікого в світі не мине,

Читайте, згадуйте мене.!»


Розділи виставки:

І. Поетичні твори Леоніда Глібова російською мовою.

2.. Вірші Дідуся Кенира.

3. Неперевершений байкар.

4.Література про життя і діяльність Л.Глібова .





5

Для проведення масових заходів, рекомендуємо провести,


В БАЙКАХ І ЛІРИЦІ ЖИВЕ ЙОГО ДУША.

(літературний вечір присвячений життю і творчості Л.І. Глібова)

Читець : Здається ,байка просто бреше,

А справді ясну правду чеше,

Нікого в світі не мине,

Читайте, згадуйте мене.

Л.Глібов.

Ведучий: За столом сидів чоловік, сивий, високочолий, з орлиним носом. Перед ни лежав аркушик паперу, якого він розглядав крізь лупу. Коли підводив голову, вражали його величезні, ніби застиглі у здивуванні очі. Чоловік був майже сліпий. Час від часу він відкладав набік лупу і навпомацки писав під лінійку.

Зайшов поштар, і з його рук, як голуби, випурхнули конверти. На одних вправною рукою дорослого написано: «Леонідові Івановичу Глібову», на інших – невпевнені дитячі кривулі: « Дідусеві Кенеру.»

Чому до нього непоказного дідуся, звернута любов і увага стількох дорослих і дітей?

А був це Леонід Іванович Глібов, якого Іван Франко назвав поряд з Гребінкою найкращим українським байкописом, а його ліричні вірші – перлинами української лірики.

ВЕДУЧА: Народився Леонід Глібов 5 березня 1827 року в селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині. Батько його, Іван Назарович служив управителем у місцевих багатих панів Родзянків.

6

Веселий Поділ, мальовниче село над річкою Хоролом, в різний час відвідали Пушкін і Шевченко. Вони відгукнулись про Родзянків як про грубих і розбещених людей, кріпосників – самодурів.

Після поділу маєтку між братами Родзинками батько Глібова зі своїм паном переїхав до села Горби Кременчуцького повіту. Отут, у Горбах і минуло дитинство Леоніда Глібова.

ВЕДУЧИЙ: Батьки його не цурались народних звичаїв. Знаючи це , дім Глібових не обходили колядники та щедрівники. Хлопчикові подобалось слухати щедрівки, народні пісні…

ВЕДУЧА: До школи Льолин( так звали його в родині) спочатку не ходив, а вчився дома. Учителька була мати Орина Гаврилівна, культурна, освічена жінка. Виховувалась вона в родині пана Трощинського, в якого домашнім театром керував батько Гоголя. Отож вона була знайома і з старим Гоголем – Яновським і з його сином Миколою.

ВЕДУЧИЙ: Льолин був веселий і жвавий хлопчик. Він дуже любив усякі рослини і квіти. Його прозвали жартома « квітчастий король». Коли знайомі та родичі зустрічали хлопця, то так і вітали його : « Здоров був, Льолину, квітчастий королику.»

ВЕДУЧА: Жили Глібови недалеко від панського маєтку, і Леонід часто бігав туди гуляти. Не раз жахався, бачачи як на панському дворі катували селян. Обуренню хлопця не було меж. Щирою дитячою душею співчував він потерпілим, часто ходив просити пана за них.


7

ВЕДУЧИЙ: Тринадцять років Леоніда відвезли в Полтаву і там влаштували в гімназію, Леонід швидко здружився з учнями. Але, уперше відірвавшись від дому, від батьків, він так був занудьгував, що йому аж снилася рідна оселя. Ця туга вилилась у вірш, над яким він старанно вивів назву – «Сон». Це був перший вірш Леоніда Глібова. Згодом юнак захопився книгами. Він жадібно читав Пушкіна, Лермонтова, Кольцова. Зачарований і натхнений, Леонід і сам пише вірш за віршем російською мовою. І ось 1847 року в Полтаві побачила світ книжечка «Стихотворения Леонида Глебова.» Ось один із віршів із цієї книги.

ЧИТЕЦЬ : ЛЕТНЯЯ НОЧЬ.

Уж сонце давно за горами,

Ночная сошла тишина,

Усыпалось небо звездами,

И полная стала луна.

Она, из – за гор выступая,

Лучами сады серебрит

И. горло на небе сияя,

В прозрачную речку глядит.

От древних трудов отдыхая,

Кругом все затихло и спит,

Лиш уток на озере стая,

Качаясь на волнах кричит.

Сребристою в берег струею

Чуть слышно там плещет ручей,

Там в реще густой, над водою,

8 Прекрасно поет соловей.

ВЕДУЧА: Юнак зовсім не сподівався, що водночас із радістю на нього звалиться і лихо: інспектор гімназії страшенно розгнівався, що гімназист посмів друкуватися без відома і дозволу начальства.

Хтозна, чим би це закінчилося, але невдовзі сталося другу лихо: Леонід захворів. Він повернувся до батьків, залишивши гімназію, як потім виявилось назавжди.

ВЕДУЧИЙ: Юний Глібов знову серед замріяних гаїв і полів Хорольщини. Тепер увесь він поринає в читання: цілими днями просиджує під улюбленим явором над річкою, не відриваючи очей від книги. Та й як же відірватися коли взяв її, звичайну собі, нічим не примітну, з такою простою назвою – « Кобзар Т. Шевченка.» А вона заговорила по – різному і збурила всю нашу душу юнацьку…

ВЕДУЧА: А то ще одна книжка потрапила до рук: « Приказки» Євгена Гребінки. І цей автор звертається до своїх земляків рідною мовою. Кілька днів ходив юнак під враженням

від прочитаного. Йому дуже схотілося і собі написати по – українському…

ВЕДУЧИЙ : Леонід вирішив писати байки. Адже в байці можна висловити те, чого одверто ніяк не скажеш… Від часів Езопа говорять байкарі так, що не всяк і до тямить одразу все ніби про звірів, тварин, птахів, а насправді глузують із людей – злих, нечесних, жорстоких…

ВЕДУЧА : І в зошиті Леоніда Глібова одна за одною з’являються байки «Вовк і Кіт,» «Лебідь, Щука і Рак,» «Мірошник,» «Жаба й Віл,» « Зозуля й Півень,» «Охрімова свита,» «Синиця»… Назви їх більшості такі самісінькі, як у Крилова. І змістом ці байки схожі на криловські.

9

ВЕДУЧИЙ : На Україні байки писали і Гулак – Артемівський, і Білецький – Косенко, і Борисовський. А тільки Євгенові Гребінці та Леоніду Глібову випало стати найвидатнішими українськими байкарями.

ВЕДУЧА : Перші байки Глібов написав улітку 1848 року після повернення з полтавської гімназії на свій хутір. 1849 року вступає Глібов до Ніжинського ліцею вищих наук князя Безбородька, де свого часу вчились Гоголь і Гребінка.

Надто нещасливо склалися для Глібова обставини. Раптово помер його батько. Довелося на цілий рік залишити навчання і знову жити у себе на хуторі. Невдовзі померла і мати.

Отож закінчив ліцей Леонід Іванович Глібов аж у 1855 році, будучи вже одружений. Атестат йому видали набагато пізніше і неохоче ( на цей час уже були надруковані байки «Вовк і Кіт,»»Вовк та Ягня,» і начальство вважало автора «політично неблагонадійним.»)

ЧИТЕЦЬ : Байка «Лебідь, Щука і Рак.»

Байка в особах «Зозуля і Півень.»

Зозуля – Як ти співаєш, Півне ,веселенько…

Півень - А ти, Зозуленько, ти, зіронько моя,

Виводиш гарно так і жалібненько,

Що іноді аж плачу я…

Як тільки що почнеш співати,

Не хочеться й пшениченьки клювати,-

Біжиш в садок мерщій…


10

Зозуля - Тебе я слухала б довіку, куме мій,

Аби б хотів співати…

Півень – А ти , голубонько, ти, кралечко моя,

Поки співаєш на калині,

То й весело мені, і забуваю я

Свою недоленьку, життя своє погане

Та безталанне…

А тільки замовчиш

Або куди летиш,-

Заниє серденько, неначе на чужині…

І їстоньки - не їм, і питоньки – не п’ю,

Та виглядаю все зозуленьку мою.

Як гляну на тебе – така ти невеличка,

Моя перепеличко,

А голосок – то який!

Тонесенький, милесенький такий…

Куди той соловей годиться?

Зозуля – Спасибі ,братику, за добреє слівце.

Як не кохать тебе за це?

І ти виспівуєш неначе та жар – птиця,

І далебі що так,- пошлюся я на всіх.-

ОПОВІДАЧ : Де взявся Горобець, послухав їх тай каже:

ГОРОБЕЦЬ: Годі вам брехати

Та одно другого знічев’я вихваляти!-


11

ОПОВІДАЧ : Пурхнув та й був такий,

За що ж - хто – небудь попитає,-

Зозуля Півня вихваляє?

За те, що Півень годить Їй

Та потакати добре вміє:

Рука, як кажуть, руку миє.


ВЕДУЧИЙ : у 1855 році Глібов почав вчителювати в містечку Чорний Острів на ПоділлІ. Викладав він історію та географію в дворянському училищі. Незабаром переїхав до Чернігова і дістав посаду вчителя географії в місцевій чоловічій гімназії. Глібов був незвичайним на той час учителем: він ніколи не бив учнів, не карав їх, не примушував зубрити уроки, а викладав так цікаво, з таким захопленням, що його не можна було не слухати. Натхненно розповідає він про рідну землю, про героїчне минуле народу. А то, дивись, принесе якусь книжечку і читає її учням на уроці. Домашніх завдань у гімназистів майже не питав, але виховував у них свідоме ставлення до навчання. Вони любили його предмети і добре знали їх. Сторонні екзаменатори були задоволенні знаннями учнів з географії та історії і подумували собі: « Ну й суворо ж тримає свої учнів цей Глібов!»


ВЕДУЧА : А він був лагідною людиною і глибоким ліриком у душі. У вільний час Леонід Іванович любив поблукати вулицями міста або помріяти десь над Десною…


12

ВЕДУЧИЙ : Вірне кохання, жіноча доля, вболівання за краще майбутнє рідного краю, свого народу – такі мотиви лірики Леоніда Глібова. І тут неможна не помітити глибокого сліду, що лишили в серці поета палкі пісні « Кобзаря».

Любов до Батьківщини, до ЇЇ природи і людей поет – байкар проніс через усе своє життя.

ЧИТЕЦЬ: вірш «ВЕЧІР.»

ВЕДУЧА ; 1863 рік для Глібова був зовсім таки нещасливим. Вступив в дію наказ міністра Валуєва про заборону українського друкованого слова. І саме цього року судилося вийти першій збірці байок Леоніда Глібова. Багато книг Глібова були спалені « как вредное издание, которое не должно кметь место в народном училище»

У Ніжині Леоніда Івановича спіткало ще олне горе –померла його дружина. Після всіх цих злигоднів Глібов надовго замовк. Але байки його уже пішла в народ. Їх читали, переписували, знали напам’ять.

ВЕДУЧИЙ : Багато Глібов писав і для маленьких читачів:

А нуте ,діти, ось сідайте!

Я загадку за хвіст піймав.

ВЕДУЧИЙ : Так і уявляєш оточеного малечею мудрого дідуся, в очах якого світиться то лагідна усмішка, то лукавість. Жартун і витівник, він неквапливо проказує загадку і, продовжуючи дбайливо, розчесану на два боки бороду, чекає на відповідь, нуте, хто меткий на розум?

А загадки хитрі – хитрі!


13

ЧИТЕЦЬ: Мати доні молодій

Огородик наділила

Розкошує доня мила,

Каже неньці – тісно їй:

« В земляній сиджу коморі ,

А коса моя надворі.»

(морква)

ЧИТЕЦЬ : Бачить – не бачить, чути – не чує,

Мовчки говорить, дуже мудрує.

Часом захоче – правди навчає;

Іноді бреше, всіх звеселяє.

Люба розмова, - будемо, діти,

З нею довіку жити - дружити.

Хто ж то такая в світі щаслива,

Мудра, правдива і жартівлива?

Як не вгадали, стану в пригоді:

Річ коротенька ……. Тай годі.

(книжка)

ВЕДУЧА : І інших багато загадок написав Леонід Глібов. Писав байкар і щедрівки, і веснянки. Ось послухайте деякі з них.

ЧТЕЦЬ: читає «Веснянка» ( «Цяцькований осел» стор. 188 )

ЧТЕЦЬ : читає «Щедрівка» («Цяцькований осел» стор. 189 )

ВЕДУЧИЙ : Писав Глібов і акростихи. Це коли з перших букв кожного рядка відгадуєш про що пише письменник. Ось наприклад:


14

\ЧИТЕЦЬ : ХТО БАБА.

Сидить хитра баба аж версі граба

«Ой не злізу з граба! – дурить діток баба. –

Вловіть мені тую курочку рябую.

А я подарую грушку золотую».

ВЕДУЧА : Глібов став відомим не тільки на Україні і в Росії, а також в усьому слов’янському світі. На його байки, вірші та загадки відгукуються і дорослі і діти.

ВЕДУЧИЙ : Незадовго до смерті Леонід Іванович посилає Миколі Лисенку на його 50-ти річний ювілей сповнене любові і приязні привітання. Глибоко зворушливий композитор одразу ж озвався до славетного байкаря в Чернігів : «Теплом весняним та запашною квіткою польовою потягло од Ваших чулих слів, од віршів простих, свіжих, як народна пісня.»

ВЕДУЧА: У добрій шані й славі , але фізично розбитий, майже зовсім сліпий, доживає Леонід Глібов останні свої дні. 10 листопада 1893 року від астми і хвороби серця на 66 році життя Глібов помер. Ясного і теплого осіннього дня Чернігів проводжав в останню путь свого улюбленого поета. Труну Глібова несли на руках далеко за місто до троїцького монастиря.

Скорботно і врочисто лунали над могилою щирі слова Володимира Самійленка :


15

ЧИТЕЦЬ : І от замовк твій глас, погас огонь ясний,

Що в темному світив околі…

Але не вмре поет у пам’яті людській!

Згадаєм ми тебе в недоленьці лихій

І в кращий час нової долі!...


ВЕДУЧИЙ : І справді, поет живе. Від покоління до покоління, немов скарби, переходять його чудові твори.


\ВЕДУЧА : Який щасливий був би дідусь Кенир (так він підписував свої вірші надруковані дітям), коли б знав, що на його творах виховувалась маленька Леся, що стала великою Лесею Українкою! Батько її, колишній учень Глібова, передав донці любов до творів свого вчителя. Схвильоване слово, звернуте до славетного поета – байкаря, залишив у «Чернігівських сонетах « Максим Рильський:


Та й тепер жива

Твоя тут пам’ять, Леоніде Глібов.

Нащадки сіверян, полян, дулібів,

Малята вчать ті сонячні слова,

Що, ніби чародійник, з рукава

Ти сипав їм і в мудрості не схибив.


16

Вікторина за творами Л.Глібова


ЧИ ЗНАЄШ ТИ ТВОРИ ГЛІБОВА?

  1. Назвіть вісім байок Глібова, дійовими особами яких є Вовк.

( «Вовк і Кіт,» «Вовк і Вівчарі,» «Вовк та Ягня,» «Вовк і Лисиця,» «Вовк та Мишеня,» «Лев та Вовк,» «Вовк та Зозуля,» «Вовк та Кудель».
  1. Яка пісня Глібова ще за життя поета стала народною піснею?

(«Журба» / Стоїть гора високая/.

Хто і кому частенько слала « то щупачка то сотеньку карасиків живеньких, або линків гарненьких?»

( Щука – Лисиці, байка «Щука»)
  1. Відгадайте про якого птаха говориться в цій загадці Глібова:

Лиха зима сховається,

А сонечко прогляне,

Сніжок води злякається

Тихенько тануть стане –

Із далеку бистренько

Вона до нас прибуде

Кому – кому- любесенько

А дітям більше буде?

( Ластівка)


17
  1. У якій байці Вовк зустрівши Ягня шукає «юридичних підстав для розправи з ним.»

(«Вовк та Ягня»)
  1. Який парубок обрізав поли своєї свити, щоб полагодити рукава?

(Охрім, персонаж байки «Охрімова Свита.»)

« Проспівав ти літо Боже, - Вдача вже тепер твоя така

А тепер танцюй, небоже, на морозі гопака.»

( «Коник – стрибунець»)
  1. « Що. Братику. Посієш те й пожнеш.»

( «Вовк і Кіт»)

Як називається перший вірш Л. Глібова та дата його написання ?

(«Сон», 1841 р)
  1. Коли вийшла в світ перша книжечка віршів Глібова і як вона називалась.

(1847р. «Стихотворения Леоніда Глибова»)

  1. « Ніколи не хвались, поки гаразд не зробиш діла.»

( «Синиця.»)
  1. «Коли б ти нашого послухав Півня,

Тоді б ще краще заспівав.»

(«Осел та Соловей»)


18

13. «Не плюй в колодязь : погодиться

Води напиться.»

( Лев та мишеня)

14. «Як не мудруй, а правди ніде діти .»

( Щука)

В якому містечку на Поділлі працював Глібов?

( Чорний Острів.)





19

ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ Л.І.Глібова.
  1. Бондар М. Леонід Глібов // Історія української літератури: у трьох томах.-К: 1996.-Кн.2.-с.163
  2. Віват Г. Урок позакласного читання за байками Л.Глібова//

Дивослово.-2000.-№2.-с.50
  1. Галик С. До вивчення творчості Леоніда ГлІбова//Дивослово.-,І999.- № 5.- с.44
  2. Деркач Б.А. Леонід Глібов: Життя І творчість.-К:.Дніпро.- 1982. -252с .;
  3. Ефремов С. Історія українського письменствя.- К.: 1995.- с.412
  4. Марценюк С. Слово і час Леоніда Глібова// Диво слово.-1996.-№9.-с.60
  5. Мовчун А. Л.Глібов та його твори у шкільному виченні //Дивослово.-.2000.-№ 2.-С.44
  6. Хропко П. Національна основа творчості Л.Глібова: -До 175-річчя від дня народження // Дивослово.- 2002.- № 3.- с.55-56



Інтернет-ресурси :

Леонід Глібов, український Езоп: байкар, журналіст, видавець


Леоніда Івановича Глібова Іван Франко назвав поряд з Євгеном Гребінкою найкращим українським баснописьцем, а його вірші - перлинами української лірики. ...
1000years.uazone.net/glibov.htm

*Біографія - Леонід Глібов


Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ ... Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі ...
www.ukrcenter.com/library/read.asp

Глібов Леонід, перелік творів автора в електронному вигляді


Электронные книги · Художественная литература. Глібов Леонід. Всього творів автора в бібліотеці: 15 Сторінка:

www.ukrlib.com.ua/books/book.



20

Чарівник української байки : До 180-річчя від дня народження Л.Глібова; метод.-бібліогр. матеріали / Від. культури і туризму Городоц. райдержадмін., Городоц. ЦРБ – Городок, 2007 . 11 с .


Підготувала: Бублясь Р.І., Бутельська Н.О.

Відповідальна за випуск : Федлюк В.А.

Комп’ютерний дизайн: Кушнір С.М.





ГОРОДОЦЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА

21