2. Порівняльні характеристики право й закон в правовому контексті
| Вид материала | Закон |
- Программа по правовому воспитанию учащихся «право и закон», 101.48kb.
- Реферат на тему: Міжнародне публічне право І міжнародне приватне право, їх значення, 64.14kb.
- Планы семинарских занятий по дисциплине «Международное частное право», 47.81kb.
- Навчально-методичний комплекс дисципліни для студентів спеціальності 030201 "міжнародне, 1094.84kb.
- Закон України "Про рекламу", 34.66kb.
- Бадри Джемалович Накашидзе программа рассмотрена на заседании кафедры от сентября 2005г., 402.57kb.
- Приказ от 12. 09. 2011 №154 Об организации работы прокуратуры области по взаимодействию, 50.87kb.
- Проблеми формування інституту безпекового омбудсмана в контексті розбудови правової, 224.14kb.
- Муниципальное право, 5269.52kb.
- Маруженко Олексій Петрович удк 34: 002 (477) інформаційне забезпечення закон, 984.9kb.
ЗМІСТ
1. Вступ……………………………………………...………2
2. Порівняльні характеристики право й закон в правовому контексті…………………… ………….……….….4
3. Норма права, її ознаки, види правових норм та способи їх викладення…………………………………... …….........8
4. Механізм держави апарат держави……… ………….10
5. Правотворчість та кодифікація………………………..11
6. Поняття та види правочинів …………………………..12
- Дисциплінарна відповідальність - матеріальна
відповідальність…………………………….…………..13
- Необхідна оборона й крайня необхідність……………14
- Злочин та правопорушення…………………………….16
- Злочини проти людства – злочини проти людяності.. 19
- Поняття «осудності» та «неосудності»…………….….20
12. Злочинна група – злочинна організація………………….21
13. Адміністративний примус та адміністративні стягнення … 23
14. Кримінальне та адміністративне право………………….24
Література…………………………………………………..26
Вступ
Утвердження в Україні громадянського суспільства й розбудова на основі Конституції України суверенної і незалежної, демократичної, соціальної правової держави потребують суттєвої зміни підходів до формування нового покоління громадян України. Необхідними ознаками громадянина нашої держави мають стати висока правова культура, послідовні демократичні переконання, вміння легальними засобами захищати загальновизнані суспільні цінності. Без належного рівня правових знань і навичок правомірної поведінки неможлива свідома участь особи в суспільному державному житті. Важливе місце в системі правової освіти належить учнівським олімпіадам з правознавства.
Участь в олімпіадах з правознавства різного рівня вимагає від школярів ґрунтовної теоретичної підготовки, опрацювання нормативної бази, досвіду самостійного розв’язування творчих завдань.
В процесі підготовки до олімпіад з дисципліни «Правознавство» у вчителів, учнів загальноосвітніх навчальних закладів, ліцеїстів, гімназистів та профільних класів виникають питання щодо спеціальних розмежувань юридичних понять.
Учні Полтавського міського ліцею № 1 неодноразово займають призові місця на міських, обласних олімпіадах з правознавства. Вчитель історії і права, вчитель вищої категорії Полтавського міського ліцею № 1 Сень Людмила Василівна урізноманітнює типи уроків такі, як уроки-юридичні практикуми, уроки з використанням мультимедійного матеріалу. При підготовці до олімпіад для учнів вчитель використовує метод порівняння основних юридичних понять, термінів, категорій, тощо на прикладі теорії держави і права, кримінального та адміністративного права та інших галузей права.
Викладання теорії права у вигляді порівняльних схем (право-закон, апарат держави – механізм держави, кодифікація – правотворчість, дисциплінарна відповідальність – матеріальна відповідальність, необхідна оборона – крайня необхідність, злочин – проступок, злочин – правопорушення, кримінальне право – адміністративне право та інш.), сприяє кращому загоєнню навчального матеріалу.
Особливу цінність становить наявність критеріїв порівняння, що усуває труднощі, які виникають при підготовці учнів до олімпіад, так, як олімпіадні завдання мають ряд запитань, пов’язаних з порівняннями При підготовці до олімпіад вчитель звертає увагу на тематику досліджуваного матеріалу, які визначаються чинними програмами Міністерства освіти і науки України, якими підручниками, посібниками, нормативно-правовими актами користуватися під час підготовки. Вибираючи підручник або посібник, орієнтується: на найновіші за часом видання; на підручники рекомендовані Міністерством освіти і науки України, чинні нормативно – правові акти України. Використання й вивчення Конституції України та інших нормативно-правових актів України є обов’язковим.
Першим кроком вчитель рекомендує учням отримати загальне уявлення про основні розділи і теми курсу.
Другим кроком – провести поглиблене вивчення й опрацювання розділів і тем курсу правознавство шляхом: конспектування; складання схем, таблиць; підготовки і використання карток самоконтролю; перевірки засвоєння матеріалу на основі вирішення тестових завдань, ситуаційних і творчих завдань.
Олімпіада – це змагання, конкурс. Це завжди напруга фізичних, інтелектуальних сил, це завжди стрес. Тому, крім накопичення знань, розвитку вмінь, дуже важливий психологічний настрій на боротьбу, вироблення в собі вміння тримати удар невдачі, вміння піднятися після поразок і продовжити боротьбу.
Олімпіада – це вершина, до якої потрібно прагнути і при бажанні та наполегливості можна досягнути.
Право – це система
Порівняльні характеристики право й закон в правовому контексті
Право – це система загальнообов’язкових, формально визначених загальних правил поведінки, які встановлюються, гарантуються та охороняються державою з метою упорядкування суспільних відносин.
Закон – це прийнятий у визначеному Конституцією порядку або шляхом референдуму як органу законодавчої влади, що врегульовує найважливіші суспільні відносини і має вищу юридичну силу щодо інших правових актів.
| Критерії | Право | Закон |
| Форма | Система норм | Система нормативно-правовтих актів як зовнішньої форми прояву права |
| Фактори, які впливали на формування та розвиток | Об’єктивні | Суб’єктивні |
| Структурні елементи | Галузі права, інститути права, норми | Акти; нормативні приписи |
| Характер | Первинний, є вихідною базою для законодавства | Похідний від права характер |
Загальні риси:
- Право і закон – це юридичні категорії;
- Однією із ознак цих категорій є нормативність.
Правовий контекст
Закони України є обов’язковими на території України.
Норма права – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, яке встановлюється й оберігається державою, що надає особам юридичні права і покладає на них юридичні обов’язки.
| Структура норми права (крадіжки) | |
| Визначення | За ситуацією |
| 1 | 2 |
| Гіпотеза – частина норми права, яка вказує на ті умови, за яких відбудеться норма | Гіпотеза передбачається за загальною частиною ККУ: суб’єкт – фізична особа, осудна, яка досягла віку юридичної відповідальності за цей вид злочину; за |
| Диспозиція – це частина норми права, яка формулює модель самого правила поведінки | Таємне викрадення чужого майна - крадіжка |
| Санкція – це частина норми права, яка містить указівку на несприятливі наслідки, що можуть статися в разі порушення норми | Карається штрафом до …, або виправними роботами на термін до … років, або обмеженням волі на термін до…років |
Норма права – закон
| Критерії | Право | Закон |
| 1. Поняття | Загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, що встановлюються й охороняється державою | Прийнятий у визначеному конституцією порядку акт органу законодавчої влади або прийнятий шляхом референдуму, що врегульовує найважливіші суспільні відносини і має вищу юридичну силу щодо інших правових актів |
| 2. Ознаки | 1) Правило поведінки регулятивного характеру; 2) загальнообов’язкове правило поведінки; 3) правило поведінки загального характеру; 4) формально визначене правило поведінки на давально – зобовя’зуючого характеру; 5) правило поведінки, що прийняте в суворо встановленому порядку; 6) правило поведінки, що забезпечується заходами державного впливу | 1) Є актом органу законодавчої влади або всього народу (прийнятий шляхом референдуму); 2) не потребує затвердження іншим державним органом 3) може мати як нормативний, так і індивідуальний характер; 4) є незаперечним, а тому його змінити чи скасувати може лише той орган, який його прийняв і лише шляхом прийняття нового закону; 5) врегульовує лише найважливіші аспекти суспільних відносин; 6) має вищу юридичну силу щодо інших правових актів; 7) для законів встановлений особливий порядок їх прийняття та введення в дію |
| 3. Структура | 1) Гіпотеза; 2) диспозиція; 3) санкція | 1) Преамбула; 2) статті; 3) глави; 4) розділи; 5) частини |
| 4. Час виникнення | Може існувати й до закону, коли вона сформувалася за рахунок звичаїв, які підтримуватися ті тільки-но виниклою державою | Виникає тільки після норми права й є її відображення |
Таким чином, як норма права, так і закон закріплюють певне правило поведінки, але норма права є невидимою, оскільки відображає внутрішню будову права, а закон служить видимою, зовнішньою, формою норми права.
Правовідносини – це особливий вид суспільних відносин, учасники яких реалізують приналежні їм на основі норм права і гарантовані державою суб’єктивні права та юридичні обов’язки.
Задача
Визначте структурні елементи цієї норми права та охарактеризуйте їх.
Хуліганство або навмисні дії, які грубо порушують суспільний порядок й вказують явну неповагу до суспільства, караються позбавленням волі терміном до 1 року, або виправними роботами на той же термін, або штрафом від 3 до 18 мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідь
Ця норма права викладена в Кримінальному кодексі України..
Правова норма – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, що встановлюється й охороняється державою.
Структура норми права – це її внутрішня конструкція, що передбачає наявність і певний взаємозв’язок її складових. Норма права складається з таких елементів: гіпотеза, диспозиція, санкція.
| Структура норми права | |
| Складові | У зазначеному випадку |
| 1 | 2 |
| 1. Гіпотеза – це умови, за яких діє конкретне правило і за наявності яких воно має виконуватись. В абсолютно визначеній гіпотезі наводиться вичерпний перелік обставин, за наявності або відсутності яких діє певне правило, у відносно визначений такий перелік відсутній, а в альтернативній дія норми пов’язана з однією або кількома обставинами | Передбачена загальною частиною Кримінального кодексу України |
| 2. Диспозиція – це саме правило поведінки, тобто це вказівка на те, якою повинна бути поведінка визначених гіпотезою суб’єктів за наявності умов, передбачених нею | 2. Диспозицією є така фраза: «Хуліганство чи навмисні дії, що грубо порушують суспільний порядок і виражають явну неповагу до суспільства…» |
| Абсолютно визначена диспозиція чітко визначає права та обов’язки, відносно визначена не містить чіткого переліку, а альтернативна вказує на декілька можливих варіантів дій | Ця диспозиція є альтернативною (вказує на декілька можливих варіантів дій), якщо брати увесь припис разом, а частина припису: «…навмисні дії, що грубо порушують суспільний порядок і що виражають явну неповагу до суспільства…», - є диспозицією відносно визначеною, бо не містить чіткого переліку |
| 3. Санкції – це, з одного боку, примусові заходи або інші несприятливі наслідки особистого, майнового або іншого характеру, які держава може застосовувати за порушення певної правової норми, а з другого – заохочувальні заходи: премії, підвищення в посаді тощо, які держава може застосовувати за належне виконання правових норм. Серед санкцій розрізняють: абсолютно визначені, які точно визначають вид і міру відповідальності; відносно визначені, які визначають вид і міру відповідальності; відносно визначені, які визначають лише вищу і нижчу межу покарання; та альтернативні, які вказують на можливість застосування одного з перелічених заходів впливу. Санкції класифікують й за іншими підставами: - залежно від змісту заходів впливу, які вони передбачають, розрізняють кримінально-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові, дисциплінарні т ін.; - залежно від характеру впливу на порушника – каральні (штрафні) відновлювальні, компенсаційні, заохочувальні, запобіжні (превентивні) тощо | 3. Санкцією є: «позбавлення волі строком до 1 року, чи виправні роботи на той же строк, чи штраф від 3 до 18 мінімальних розмірів заробітної плати». Вона є альтернативною ( вказують на можливість застосування одного з перелічених заходів впливу), якщо брати всю санкцію разом. Перша частина («…позбавлення волі на строк до 1 року…») є відносно визначеною, бо визначає лише вищу і нижчу межу покарання, друга частина («виправні роботи на той же строк…» є також відносно визначеною, як і третя, остання частина санкції: «штраф від 3 до 18 мінімальних розмірів заробітної плати». Залежно від змісту заходів впливу ця санкція є кримінально-правовою, а залежно від характеру впливу на порушника - каральною |
Охарактеризувати норму права, її ознаки, види правових норм та способи їх викладення.
Правова норма – це певне правило поведінки, яке:
- встановлюється державою та виражає її волю;
- має публічний характер, тобто є офіційним правилом поведінки, яке встановлюється або всім народом, або відповідною громадою, або уповноваженим державним органом;
- встановлюється та доноситься до відома суб’єктів, на яких воно поширюється, згідно з визначеною законом процедурою;
- має регулятивний характер;
- є загальним, тобто не має конкретного чітко визначеного адресата, і поширюється на всіх суб’єктів правовідносин;
- є обов’язковим до виконання всіма суб’єктами правовідносин;
- формально визначене, тобто таке, що чітко формулює визначене у ньому правило;
- закріплено у правовому акті;
- забезпечується заходами морального впливу: виховного, заохочувального, примусового, карального тощо;
- охороняється державою, а тому його порушення зумовлює особливі наслідки – правові санкції.
Отже, правова норма – це загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки, що встановлюється та охороняється державою.
Види правових норм:
А) залежно від виду суспільних відносин, що врегульовуються конкретними нормами:
- конституційного;
- адміністративного;
- цивільного;
- господарського;
- та інших галузей законодавства;
Б) згідно з характером правового акта, до якого норми належать розрізняють:
- норми законів;
- норми підзаконних актів;
В) залежно від суб’єктів правотворчості розрізняють :
- норми органу законодавчої влади;
- глави держави;
- органів виконавчої влади;
- органів місцевого самоврядування;
Г) залежно від суб’єктів, на яких поширюються правові норми розрізняють:
- загальні;
- спеціальні;
- індивідуальні;
Д) відповідно до змісту функцій, що виконуються нормами розрізняють:
- регулятивні;
- охоронні;
- спеціалізовані норми;
Е) залежно від категоричності вимог, які закріплені у правових нормах розрізняють:
- імперативні;
- диспозитивні;
- рекомендаційні норми.
Розрізняються наступні способи викладення правових норм у статтях нормативного акта:
- прямий (всі елементи правової норми сформульовані в одній статті нормативного акта);
- відсильний (одні елементи правової норми викладені в одній статті, а інші – в інших статтях цього ж нормативного акта);
- бланкетний (одні елементи правової норми викладені у статтях одного, а інші – у статтях іншого нормативного акта ).
Офіційними тлумаченнями правових норм є тлумачення у висновку Конституційного Суду України, у підзаконному нормативному акті, що виданий для виконання закону, у постанові Пленуму Верховного Суду України.
Механізм держави – апарат держави
Апарат держави – юридично оформлена система всіх державних органів, які здійснюютьсь безпосередньо практичну роботу з управління суспільством, виконання задач і функцій держави.
Механізм держави – діяльність цілісної ієрархічної системи державних органів і організацій, що беруть участь у здійснені завдань і функцій держави.
Загальні риси:
- Функції: виконання функцій і задач держави.
- Чітка ієрархічна система, тобто система, побудована на підставах субординації та координації.
Відмінні риси:
| Критерії | Апарат держави | Механізм держави |
| Обсяг поняття | Більш вузьке поняття | За складом і структурою механізм держави є, по суті, апаратом у дії, у функціонуванні – зі всіма зв’язками, що існують і виникають між його частинами |
| Суб’єкти | Державні органи | Державні органи, установи, підприємства |
| Суть поняття | Система органів | Діяльність системи органів |
Правотворчість та кодифікація
Правотворчість – це правова форма діяльності держави за участі громадянського суспільства, спрямована на встановлення (санкціонування), зміну або скасування правових норм.
Кодифікація – такий спосіб систематизації, який полягає у зведені окремих правових актів, що регулюють відносини у певній сфері суспільного життя, в один комплексний нормативний акт – кодекс, статут тощо.
Загальні риси:
Правотворчість – поняття більш широке, ніж кодифікація. Кодифікація є видом правотворчості. І те, й інше поняття слугують формуванню законодавчої системи держави.
Відмінні риси:
| Критерії | Кодифікація | Правотворчість |
| Спосіб створення | Зовнішня обробка правових актів (створення нового нормативно-правового акту шляхом систематизації тих актів, які раніше регулювали цей вид суспільних відносин) | Створення, зміна чи скасування правових норм |
| Результати діяльності | Кодекси, статути | Усі нормативно-правові акти, як-от: закони, постанови, укази, розпорядження та ін. |
| Компетентні органи | Міністерство юстиції , яке залучає до роботи спеціалістів та інші міністерства | Органи, які компетентні створювати той чи інший НПА (наприклад, Верховна Рада приймає закони, постанови та інші НПА; Президент приймає укази) |
Поняття та види правочинів
Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Класифікація цивільно-правових правочинів за Цивільним кодексом України
| Критерії | Види правочинів | Зміст |
| 1 | 2 | 3 |
| Залежно від кількості учасників | Односторонні | Втілює вольову дію однієї особи правових відносин |
| Двосторонні (багатосторонні) | Втілюють погоджені вольові дії трьох або більше осіб | |
| За терміном дії | Строкові | Укладені на певний термін |
| | Безстрокові | Термін таких правочинів не визначений |
| За моментом початку дії | Консенсуальні | Вважаються укладеними з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами |
| Реальні | Поряд із згодою сторін необхідним є вчинення фактичних дій | |
| За наявності вигоди у контрагентів | Оплатні | Дії однієї сторони відповідають обов’язку іншої сторони вчинити зустрічні дії |
| Безоплатні | Одна сторона зобов’язана вчинити дії, а інша не зобов’язана вчиняти власні зустрічні дії | |
| За змістом регульованої діяльності | Майнові | Спрямовані на одержання майна чи блага |
| Організаційні | Призначені для створення передумов одержання майнової вигоди |
Дисциплінарна відповідальність – матеріальна відповідальність
За порушення трудової дисципліни, тобто здійснення дисциплінарного проступку, працівника можна притягти до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на працівника дисциплінарного стягнення за вчинений дисциплінарний проступок.
Матеріальну відповідальність працівники несуть за шкоду, заподіяну підприємству, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.
| Критерії | Дисциплінарна | Матеріальна |
| 1 | 2 | 3 |
| 1. Поняття | Врегульовані нормами трудового законодавства відносини між працівником та роботодавцем або вищим у порядку підлеглості органом чи службовою особою з приводу вчиненого дисциплінарного проступку | Відповідальність працівника перед власником, з яким він перебуває у трудових правовідносинах, за спричинену йому майнову шкоду у зв’язку з виконанням трудових обов’язків |
| 2. НПА | КЗпПУ, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення і статути про дисципліну | КЗпПУ |
| 3. Суб’єкти | Працівники, що вчинили дисциплінарний проступок, а щодо спеціальної, то ще й військовослужбовців, учні, студенти тощо. | Працівники, які заподіяли шкоду власнику |
| 4. Підстави | Наявність у діянні працівника складу дисциплінарного проступку | Наявність прямої дійсної шкоди, заподіяної власнику; протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між поведінкою працівника та заподіяною ним шкодою; вина працівника |
| 5. Види | Загальна й спеціальна (відповідальність у порядку підлеглості та відповідальність за статутами (положеннями) про дисципліну) | Обмежена, повна, підвищена |
| 6. Стягнення | Догана або звільнення, але статутами та спеціальними законами можуть бути передбачені та інші | Обов’язок відшкодувати збитки |
Отже, як матеріальна, так і дисциплінарна відповідальність урегульована нормами трудового законодавства. До матеріальної відповідальності працівник може бути притягнений незалежно від притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Необхідна оборона й крайня необхідність
Необхідна оборона – дії, здійсненні з метою захисту гарантованих законом прав та інтересів особи, яка захищається чи іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечних посягань шляхом завдання тому, хто посягає, шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Крайня необхідність – дія вчинена особою, для усунення небезпеки, якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Загальні риси:
- Необхідна оборона і крайня необхідність передбачені адміністративними і кримінальними нормами права України.
- Необхідна оборона і крайня необхідність є обставинами, що виключають злочинність діяння при недопущенні перевищення меж необхідної оборони і крайньої необхідності.
Відмінні риси:
| Критерії | Необхідна оборона | Крайня необхідність |
| Підстави виникнення | Суспільно небезпечне посягання з боку певної особи | Небезпека, що загрожує, може бути викликана нападом тварини, джерелом підвищеної небезпеки, стихійними силами природи |
| Розмір шкоди | Необхідна і достатня за цих обставин для негайного відвернення чи припинення посягання | Небезпека не може бути усунута ніяким іншим шляхом, крім заподіяння шкоди за цих обставин. Шкода, що заподіюється, повинна бути меншою, ніш шкода, що відвернена |
| Кому завдається шкода | Тому, хто посягає | Шкода завжди заподіюється не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб |
Правовий контекст
Захист при необхідній обороні визнається тільки тоді, коли шкода заподіяна особі, яка нападала, а не комусь іншому. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідальність заподіяної шкоди цій небезпеці.
Злочин – це суспільне небезпечне винне діяння, що посягає на цінності, які охороняються кримінальним законом, і є забороненим під загрозою покарання.
Проступок – суспільно небезпечне діяння, що посягає на цінності, які охороняються всіма іншими (крім кримінально-правових) нормами права.
Загальні риси:
- Є видами правопорушень
- Передбачають відповідальність як правовий наслідок вчинення правопорушення, яка полягає у застосуванні до винної особи заходів державного примусу.
Відмінні риси:
| Критерії | Злочин | Проступок |
| Суспільна небезпечність | Велика суспільна небезпечність | «Злочин» в мініатюрі; менша суспільна небезпечність або шкода |
| Відповідальність | Кримінальна | Адміністративна, фінансова, дисциплінарна |
| НПА, що дають визначення поняттям | Кримінальний кодекс України | Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кодекс законів про працю |
Правопорушення – це винне протиправне діяння, скоєне суб’єктом правовідносин.
Злочином визнається суспільно небезпечне винне діяння, що посягає на захищені кримінальним законом цінності і є забороненим під загрозою покарання.
Склад злочину:
Об’єкт – це взяті під охорону кримінальним законом цінності, на які посягнув злочинець.
Об’єктивна сторона злочину – це зовнішній прояв злочинного діяння, яке може набувати форми як дії, так і бездіяльності.
Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що досягла на момент скоєння злочину визначеного законом віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Суб’єктивна сторона характеризує психічне ставлення особи, що скоїла злочин, до свого діяння та його суспільно небажаних наслідків.
Загальними ознаками злочину є:
- кримінальна протиправність;
- суспільна небезпечність;
- винність.
Злочин та правопорушення
Злочином є передбачене Кримінальним кодексом України суспільно небезпечне чи шкідливе винне протиправне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.
Правопорушення – суспільно небезпечне чи шкідливе винне протиправне діяння деліктоздатної особи, за яке передбачена юридична відповідальність.
Загальні риси:
Злочин є одним з видів правопорушень (нарівні з проступком); склад: протиправність; це діяння, тобто акт поводження у формі дії чи бездіяльності, вчинене деліктоздатною особою; вольовий характер (тобто залежить від волі та свідомості особи); винність; суспільна небезпека чи шкідливість для суспільства; встановлена юридична відповідальність.
Відмінні риси:
| Критерії | Злочин | Правопорушення |
| 1. Ступінь суспільної небезпеки | Ступінь суспільної небезпеки залежить від розміру заподіяних збитків, об’єкта посягання, способу посягання, умов, місця, часу та обставини його скоєння, а також форми вини, мотиву і мети. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини | Суспільно небезпечне та шкідливе винне протиправне діяння |
| 2. НПА | Кримінальний кодекс України | Залежно від виду правовідносин: ЦКУ, СКУ, ГКУ, ККУ, КУпАП, КЗпПУ тощо |
| 3. Вид юридичної відповідальності | Кримінальна, яка врегульована кримінальним законом, суб’єктами є лише фізичні особи, має особистий характер, застосована на презумпції невинуватості, породжує стан судимості | Залежно від виду правовідносин: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна, матеріальна |
| 4. Методи правового регулювання | Державний осуд і кримінальне покарання | Залежно від виду правовідносин |
| Правопорушення та види юридичної відповідальності за їх скоєння |
-
Проступки
Злочини
| Цивільні | | Дисциплінарні | | Адміністративні | | Кримінальна |
| Цивільно-правова відповідальність | | Дисциплінарна відповідальність | | Адміністративна відповідальність |
Цивільно-правова відповідальність настає за невиконання або неналежне виконання покладених на особу законом або договором цивільно-правових обов’язків, а також у випадках заподіяння шкоди іншій особі. Має майновий і компенсаційний характер. Її метою є відновлення порушених прав потерпілого. Настає за загальним правилом з 18 років, у випадках надання неповнолітнім особам повної дієздатності – з 16 років.
Дисциплінарна відповідальність настає за порушення трудової, службової , військової дисципліни. Цей вид відповідальності регулюється нормами трудового законодавства. Настає за загальним правилом з 16 років – віку, з якого приймають на роботу.
Адміністративна відповідальність настає за скоєння адміністративного проступку. Заснована на презумції невинуватості особи. Настає з 16 років.
Кримінальна відповідальність настає за скоєння злочину і є найсуворішим видом юридичної відповідальності. ЇЇ суб’єктами можуть бути особи з 16 років, а в окремих випадках – з 14 років.
Матеріальна відповідальність настає за матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов’язків.
Виділяють ще конституційну (за порушення конституційного законодавства) та міжнародно-правову (порушення норм міжнародного права) відповідальність.
Злочини проти людства – злочини проти людяності
Злочин проти людства – це найтяжчі міжнародні правопорушення, які ставлять під загрозу загальний мир і безпеку держав і народів.
Злочини проти людяності – це посягання на загальновизнані права і свободи людини.
Загальні риси:
- І злочини проти людства, і злочини проти людяності є суспільно небезпечними винними діяннями, які роблять замах на цінності, що охороняються.
- У класифікаціях за характером наслідків і ступенем суспільної небезпеки ці правопорушення відносяться до найтяжчих.
Відмінні риси:
| Критерії | Злочини проти людства | Злочини проти людяності |
| Види злочинів | Злочини проти миру, воєнні злочини проти людяності | Расизм, апартеїд і геноцид |
| НПА, в яких передбачені санкції щодо цих видів злочинів | Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1946 рр ; статути Нюрберзського і Токійського міжнародних військових трибуналів | Міжнародна конфенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Міжнародна конвенція про припинення злочину апартеїду і покарання за нього та ін. |
| Об’єкти злочину | Будь-яка категорія людей, незалежно від расової приналежності, статі, політичних, релігійних та інших переконань та ін. | Спрямовані на знищення цілком або частково певної національної, етнічної або релігійної групи. |
Поняття «осудності» та «неосудності»
Згідно з чинним законодавством кримінальній відповідальності підлягає лише осудна особа.
Осудність – це стан людини, коли вона розуміє характер і значення свого діяння та може керувати ними. Отже, осудною визнається особа, яка на момент скоєння злочину усвідомлювала характер і значення свого діяння та може керувати ними. Отже осудною визнається особа, яка на момент скоєння злочину усвідомлювала характер і значення свого діяння те могла ними керувати.
Не підлягає відповідальності особа, яка під час скоєння злочину перебувала у стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або не могла керувати ними, що виключає можливість її відповідальності за ці вчинки.
Неосудною може бути визнана особа за наявності двох критеріїв – медичного та юридичного.
Медичний критерій відзначається наявністю в особи хоча б одного із перерахованих хворобливих станів, як-от: хронічне психічне захворювання, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство або нездатність особи усвідомлювати характер і значення своїх дій або керувати ними.
Юридичний критерій складається із двох елементів – інтелектуального і вольового, які відтворюють відповідні аспекти психічного стану людини.
Інтелектуальний елемент означає, що особа не може усвідомлювати характер і значення своїх дій, а вольовий, що особа не може керувати своїми діями.
Для визначення наявності юридичного критерію достатньо встановити наявність інтелектуального або вольового елементів.
Не підлягає покарання особа, яка скоїла злочин у стані осудності, але до винесення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. Щодо такої особи за призначенням суду можуть застосуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню.
| Неосудність |
-
Медичний критерій
Юридичний критерій
-
Хронічне психічне захворювання
Тимчасовий розлад психічної діяльності
Недоумство
Інший хворобливий стан психіки
| Інтелектуальний елемент | Вольовий елемент |
| Інтелектуальний елемент | Вольовий елемент |
| Критерії | Злочинна група | Злочинна організація |
| 1. Поняття | Об’єднання кількох осіб (3 і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та інших злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи | Стійке ієрархічне об’єднання декількох осіб (3 і більше), члени або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою скоєння або організації тяжких або особливо тяжких злочинів |
| 2. Мета | Готування та скоєння злочинів | Безпосереднє скоєння тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництво чи координація злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої організації, так і інших злочинних груп |
| 3. Кількість членів | Три і більше | Три і більше |
Отже, головною метою і організованої групи, і злочинної організації є скоєння злочинів. Також спільним є те, що організатор підлягає кримінальній відповідальності за всі злочини, скоєні організованою групою чи злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом. А інші учасники підлягають кримінальній відповідальності лише за злочини, в підготовці або вчиненні яких вони безпосередньо брали участь.
Громадські роботи – виправні роботи.
Громадські роботи – вид кримінального покарання, який полягає у виконанні засудженим у вільний від роботи та навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування.
Виправні роботи – вид кримінального покарання, який встановлюється на строк від 6 місяців до 2 років і відбувається за місцем роботи засудженого.
Адміністративний примус та адміністративні стягнення .
Адміністративний примус – це метод державного управління, що полягає у вольовому впливі уповноважених державних органів на свідомість і поведінку суб’єктів адміністративних правовідносин з метою спонукання їх до додержання правових норм і виконання покладених на них обов’язків.
Адміністративне стягнення – це заходи примусу, що застосовуються уповноваженими органами від імені держави до осіб, винних у вчиненні адміністративного правопорушення.
Загальні риси:
І адміністративний примус, і адміністративне стягнення використовуються при здійсненні державного управління, підстави і порядок їх застосування регламентуються адміністративним законодавством.
| Критерії | Адміністративний примус | Адміністративне стягнення |
| 1. До кого застосовується | До всіх осіб, які є суб’єктами адміністративних правовідносин, якщо метод переконання не спрацьовує | Лише до осіб, які є суб’єктом адміністративних правопорушень |
| 2. Мета застосування | Спонукання учасників адміністративних правовідносин до дотримання правових норм і виконання покладених на них обов’язків | Застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами |
| 3. Ким застосовуються | Як правило органами виконавчої влади безпосередньо і лише в окремих випадках - судом | Уповноваженими органами від імені держави |
| 4. Види та заходи | До заходів адміністративного примусу належать адміністративні стягнення (штраф, арешт тощо), заходи адміністративного припинення (затримання правопорушника), адміністративно-запобіжні заходи (перевірка паспортного режиму, направлення на примусове медичне обстеження тощо) | Види адміністративних стягнень: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, яки став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого цьому громадянинові (права керуватися транспортними засобами, права полювання); 6) виправні роботи; 7) адміністративний арешт. До окремих категорій осіб можуть застосовуватися й інші адміністративні стягнення |
Кримінальне та адміністративне право
Кримінальне право – це система правових норм, що визначають які діяння є злочинами та які заходи покарання належить застосовувати щодо осіб, які їх скоїли.
Адміністративне право – це галузь права, яка регулює відносини, які виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності.
| Критерії | Кримінальне право | Адміністративне право |
| 1. Об’єкт | Майно, життя людей, національна безпека, громадська безпека, виробництва та інші | Природа, сільське господарство, громадський порядок, промисловість, будівництво |
| 2. Суб’єкт | Фізичні осудні особи, що досягли 16 років, але в окремих випадках (ст.. 22 ККУ) 14 років | Фізичні осудні особи, що досягли 16 років |
| 3. Види стягнення | Попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація, позбавлення спеціального права, виправні роботи, адміністративний арешт | Штраф, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чинну або кваліфікаційного класу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна, арешт, обмеження волі, утримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі |
| 4. Предмет регулювання | Відносини, які виникають у процесі і після вчинення злочинів | Відносини, які виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності |
У них єдиний склад: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона.
Як кримінальне, так і адміністративне право представляють публічне право України.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Конституція України від 28 червня 1996 року.
- Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року. Офіційний текст із змінами та доповненнями станом на 25 вересня 2007 року. К. Форум 2007.
- Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073-Х. Офіційний текст із змінами та доповненнями станом на 11 липня 2008 року. К. Форум 2008.
- Олімпіади з правознавства /Авт.-упор.І.І. Котюк, І.М. Рибак, Т.М. Філіпенко. – Х.: Вид. група «Основа», 2006.-384с.
