Geum.ru

Ніколаюк С.І., Никифорчук Д. Й., Матвійчук В. В. та ін. Протидія фальшивомонетництву: Науково-практичний посібник

Вид материалаДокументы
Подобный материал:



ББК67.9(4Ук)302.1 УДК 34(477) Нб2

Автори та упорядники:

Ніколаюк Сергій Ігорович - доцент кафедри оперативно-розшукової діяль­ності КНУВС, доцент, кандидат юридичних наук, підполковник міліції;

Никифорчук Дмитро Иосиповичг- начальник кафедри оперативно-розшу­кової діяльності КНУВС, доцент, кандидат юридичних наук, полковник міліції;

Матвійчук Віктор Васильович - професор кафедри оперативно-розшукової діяльності КНУВС, доцент, кандидат юридичних наук, полковник міліції;

Марчевський Валерій Іванович — заступник начальника УМВС України в Житомирській області, полковник міліції;

Неживець Олена Миколаївна - доцент кафедри оперативної роботи Нав­чально-наукового інституту підготовки кадрів громадської безпеки і психо­логічної служби КНУВС, кандидат юридичних наук, майор міліції.

Ніколаюк С.І., Никифорчук Д.Й., Матвійчук В.В. та ін. Протидія фальшивомонетництву: Науково-практичний посібник. - К.: КИТ, 2007. - 148 с. (Серія: Бібліотека оперативного праців­ника).

ISBN 978-966-373-268-8

Посібник розглядає систему державної протидії злочинам, що пов'язані з підробкою грошей, державних цінних паперів, документів та їх бланків, пе­чаток та штампів.

У посібнику аналізуються способи підробки, визначаються механізми пра­вового, організаційного та технічного забезпечення захисту фінансової системи держави від фальшивомонетництва.

При написанні посібника використані роботи провідних спеціалістів в га­лузі розкриття злочинів, що вчинюються у сфері економіки: Андреев В.О., Бажанов М.І., Бахин В.П., Біленчук П.Д., Бірюкова Т.П., Боков А.В., Ва-лерко В.В., Воробей О.В., Гончаренко В.Г., Грабовський В.Д., Калюжна О.В., Кузмічов B.C., Поліщук О.Д., Пономарьов Н.С., Прокопенко Г.І., Прохоров Е.В., Рейс Р.А., Трегубов СП.

Посібник рекомендований працівникам правоохоронних органів, викла­дачам та науковим працівникам, студентській аудиторії навчальних закладів, а також читачам, які цікавляться проблемами протидії підробці грошей, дер­жавних цінних паперів, документів та їх бланків, печаток та штампів.

ББК 67.9(4Ук)302.1

ISBN 978-966-373-268-8

© Колектив авторів, 2007 © КНТ, 2007

ЗМІСТ


Вступ.................................................................................5

Розділ 1. Характеристика злочинів, пов'язаних з підробкою

грошових знаків, цінних паперів та документів .......................8

Розділ 2. Державні заходи протидії фальшивомонетництву (законодавчі, організаційні, технічні) та діяльність оперативних підрозділів щодо виявлення злочинів, пов'язаних з підробкою грошових знаків, цінних паперів,

документів та перевірки первинної інформації.......................22

Розділ 3. Розкриття злочинів, пов'язаних з підробкою

грошових знаків, цінних паперів та документів .....................50

Список використаних джерел..........................................75

Додатки:

А. Глосарій.......................................................................78

Б. Закони та нормативні акти:

Б. 1 Кримінальний кодекс України.......................................81

Б. 2 Кодекс України про адміністративні правопорушення......83

Б. З Постанова Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або

збут підроблених грошей чи цінних паперів ».........................84

Б. 4 Закон України «Про Національний банк України»...........88

Б. 5 Закон України «Про платіжні системи та переказ

грошей в Україні»..............................................................90

Б. 6 Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»..........90

Б. 7 Порядок виготовлення бланків цінних паперів

і Документів суворого обліку................................................98

Б. 8 Положення про дозвільну систему................................ 100

Б. 9 Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про виготовлення бланків цінних паперів та документів суворого обліку» .................... 105

З

Б. 10 Інструкція з організації емісійно-касової роботи

установах банків України............................................... 105

Б. 11 Правила визначення платіжності банкнот і монет

Національного банку України............................................ 114

Б. 12 Інструкція про організацію виготовлення, випуску

в обіг і реалізації пам'ятних та ювілейних монет України...... 116

Б. 13 Правила виготовлення бланків цінних паперів

і документів суворого обліку ............................................. 118

Б. 14 Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток

і штампів........................................................................ 129

Б. 15 Умови і правила провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів......................................... 143

ВСТУП


Фальшивомонетництво, тобто виготовлення з метою використан­ня в обігу або збуту підроблених грошових знаків, металевої монети, державних цінних паперів, виникло разом з грошима.

У зв'язку з тим, що підробка грошей — це посягання на фінансову основу держави, кримінально-правове покарання за фальшивомонет­ництво було відверто жорстоким — в Єгипті фальшивомонетникам відрубали обидві руки, на Русі — «руки секли и олово в горло лили», в середньовічній Англії винному відрізали одну ногу і кисть правої руки і виганяли з королівства. Б той же час наявність таких санкцій у нормах права всіх країн і народів свідчить про значне розповсюд­ження таких злочинів. Аналіз історичних документів свідчить, що у XI столітті на Русі в обігу знаходилось багато типів монет, з яких най­частіше зустрічались новгородські, псковські і московські гроші. Це створювало певні труднощі для перерахунку і гальмувало фінансові та торгові операції. До 30-х років XVI століття по всій Русі стихійно роз­повсюджувався такий спосіб фальшивомонетництва як обрізка монет. Олена Глинська (мати-регентша малолітнього Івана IV (Грозного)) в 1534 році обрала профілактичний засіб щодо припинення підробки металевої монети таким способом — була проведена грошова реформа, в результаті якої обіг старих монет був заборонений (як обрізаних, так і не обрізаних) і була проведена заміна старих грошей — новою монетою. Нові гроші стали називатися копійками або копійчиними грошима. Разом з копійкою була випущена і полушка.

Але повністю викорінити фальшивомонетництво проведена ре­форма була не в змозі. В обіг, хоча і в значно меншій кількості ніж раніш, продовжували надходити фальшиві гроші або, як їх називали в той час, «воровські» гроші. Цікаво, що при уважному дослідженні давніх монет на багатьох з них можна знайти цікавий знак — сліди зубів. Срібло та золото (монетарні метали) в порівнянні — м'які і зуби залишають на них відмітку. Якщо зуб « не брав » монету, значить вона була підробною. Монету випробовували також на звук — срібна і золота монети, вдаряючись об камінь, звучать дзвінко і чисто, а мідна — глухо. Одночасно в обігу з'явилися спеціальні камінці чорного кольору, які використовувалися для проби монет, за що отримали назву пробірні або пробні камінці. Цими камінцями і зараз корис­туються ювеліри. Це були плити із магнітного железняку, базальту і деяких інших порід каміння. Якщо по такому камінцю провести риску ребром срібної монети, а поряд — фальшивою (зробленою, наприклад, з домішкою олова) — риски будуть різного кольору. Для пробірування застосовувались срібні стержні різних проб. Залишив­ши на пробірному камінці риску монетою (яку випробовував), поряд ювелір робив риски пробірним стержнем доти, доки обидві риски не здавалися йому однаковими за кольором.

З випуском в Росії паперових грошей ( в 1769 році), які, як відо­мо, не мають власної вартості, а є лише знаками, або представниками грошей з коштовних металів, злочинці відразу віднайшли способи їх підробки, а уряд, Б свою чергу, продовжував знаходити способи захисту від підробок, при чому такі профілактичні дії були досить кардиналь­ними, про що свідчить імператорський Указ 1771 року: «Известно нам стало, что в банк поступило несколько поддельных ассигнаций, именно 25-рублевых, переписанных на 75-рублевые, таким образом, что цифирь другой и в строках написанное слово два выскоблено и вместо цифирь семь написано, но оное при этом так осторожно учи­нено, что на первый взгляд и не будучи об этом упрежденным, трудно таковую подделку распознать». Фактів підроблення таких асигнацій було виявлено багато, у зв'язку з цим тим же указом всі 75-рублеві асигнації з обігу були вилучені і більш не випускались.

В Росії Царський уряд боротьбі з підробками грошей надавав пиль­ну увагу. Функції по боротьбі з цим злочином були покладені на III відділення власної канцелярії всеросійського самодержця, яке було орієнтоване на боротьбу з політичними ворогами царизму. І тільки внаслідок подальшої реорганізації цієї одіозної установи в другій половині XIX століття, боротьба з фальшивомонетництвом ставала прерогативою департаменту поліції Міністерства внутрішніх справ.

Відразу після появи паперові гроші підроблялись переважно шляхом малювання. Пізніше, з розвитком та удосконаленням технічного оснащення поліграфічних підприємств, введення фотомеханічних способів виготовлення типографських кліше отримали розповсюдження підробки, виготовлені із залученням засобів поліграфічної техніки. З появою нових засобів поліграфії з'являються і нові способи підробки.

Незаконне виготовлення і використання підроблених грошей, цінних паперів, документів, печаток, штампів, бланків є небез­печними злочинами у зв'язку з тим, що посягають на відносини у фінансовій сфері, що в свою чергу, становить значну небезпеку для економіки держави, а також впливає на авторитет органів влади та управління, порушуючи встановлений порядок обігу та використан­ня відповідних документів.

Діяльність державних, правоохоронних органів щодо поперед­ження, виявлення та розкриття злочинів, пов'язаних з підробкою грошей, має певні особливості і стикається з певними труднощами, які викликають суб'єктивні та об'єктивні фактори. Об'єктивні фак­тори — це розвиток науки і техніки, розвиток технологій, зростан­ня загального рівня освіти, що дозволяє фальшивомонетникам не просто вдосконалювати способи виготовлення фальшивих грошей, але й відтворювати технологію їх виробництва.

Економічний розвиток, активна інтеграція країни в світове співтовариство сприяють використанню в розрахунках національ­них валют інших держав. Політичні зміни відповідно сприяють використанню на території України твердої іноземної валюти, що в свою чергу призводить до розповсюдження підроблених грошей — євро, доларів СІЛА, фунтів стерлінгів Англії тощо. Такі тенден­ції сприяють розвитку суб'єктивних факторів. Паперові гроші, як еквівалент вартості товару, являють собою об'єкт підвищеної зацікавленості злочинців, тому до суб'єктивних факторів можна віднести: спеціалізацію злочинців (щодо підробки грошей), міжна­родні зв'язки організованих злочинних груп (що спеціалізуються на фальшивомонетництві), професіоналізм осіб, викликаний необ­хідністю наявності специфічних знань (що необхідні для вчинення таких злочинів) тощо.

Для працівників оперативних підрозділів, які спеціалізуються на розкритті фальшивомонетництва, важливе значення має знання способів підробки та захисту від нього, вміння зробити правильні висновки (по виявлених ознаках підробки), про способи дій злочин­ців, про використані матеріали, джерела їх можливого придбання, професійні навички злочинців та інші характеристики.

Такі знання допоможуть правильно обрати алгоритм дій в певній типовій ситуації, що складається при виявленні ознак підробки грошей, цінних паперів та документів, в процесі перевірки такої інформації та при фіксації дій злочинців.