Geum.ru

Держави, консолідація усіх громадян України, зміцнення єдності її регіонів завжди були І будуть основними та невідкладними завданнями сучасного державотворення

Вид материалаДокументы
Подобный материал:

Матеріали до загальнообласного

Дня інформування населення

25 січня 2011 року


Соборність України: від ідеї до сьогодення


Утвердження територіальної цілісності держави, консолідація усіх громадян України, зміцнення єдності її регіонів завжди були і будуть основними та невідкладними завданнями сучасного державотворення.

Соборність – це загальна, органічна ознака будь-якої нації, неодмінна умова її розвитку й процвітання. Вона означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, що заселяє конкретна нація на суцільній території. Це – один з найзаповітніших ідеалів багатьох народів світу. По-друге, соборність не обмежується лише ідеєю збирання етнічних земель у рамках національ­ної держави, а передбачає також духовну консолідацію всього насе­лення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від на­ціональності, віри та мови спілкування. Нарешті, соборність невіддільна від досягнення реальної державності, забезпечення справжнього суверенітету і незалежності на­роду, побудови процвітаючої демократичної національної держави.

Для українського народу тема соборності завжди була особливо болючою і неймовірно складною. Штучний поділ створював перепони на шляху його розвитку, формував відмінні риси політичної культури, господарської інфраструктури, етноконфесійних відносин. Та, незважаючи на важку долю нашого народу, ідея всеукраїнської єдності, соборності України ніколи не полишала його.

Найбільших успіхів у справі реалізації соборності України було досягнуто лише на початку двадцятого століття – в процесі бурхливого піднесення національно-визвольної боротьби українського народу, пов’язаного з крахом, спочатку Російської, а згодом і Австро-Угорської імперії. Адже до 1917 року Лівобережжя, Правобережжя та Південь, або так звана Наддніпрянська Україна, перебували у складі Росії, а Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття входили до складу Австро-Угорщини.

Українська Центральна Рада, створена на початку березня 1917 року у Києві, очолила справу відродження національної державності України. З перших днів свого існування вона стала об’єднуючим, координуючим і спрямовуючим центром, до якого звідусіль, не тільки з України, а й з інших близьких і далеких країв, потягнулось національно пробуджене українство.

Історичним кроком на шляху соборності українських земель в той період став третій Універсал Центральної Ради, яким проголошувалось створення Української Народної Республіки (УНР) та визначалась її територія: Київщина, Волинь, Поділля, Херсонщина, Катеринославщина, Таврія (без Криму), Полтавщина, Харківщина, Чернігівщина.

У період існування гетьманського режиму П.Скоропадського до української держави було приєднано кілька повітів колишньої Російської Імперії, де українці складали більшість населення. Гетьманський уряд проводив активну зовнішню політику, спрямовану на приєднання інших етнографічно українських територій.

Під впливом цих подій у жовтні 1918 року у Львові представники західноукраїнських політичних партій створили Українську Національну Раду, а в листопаді того ж року було проголошено утворення Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

Поява на політичній карті світу української держави створила сприятливі умови для дальшої реалізації соборності. Відновлена Директорією після повалення гетьманського режиму Українська Народна Республіка і ЗУНР, незважаючи на несприятливі міжнародні обставини, з перших днів прагнули об’єднатися.

Вже 1 грудня 1918 року уповноважені представники УНР і ЗУНР підписали в м.Фастові Передвступну угоду про майбутнє об’єднання. Передбачалося, що ЗУНР увійде „з усією територією й населенням як складова частина державної цілости в Українську Народну Республіку”.

Проголошення на Софійському майдані Києва 22 січня 1919 року вікопомних слів: „Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України” стало однією з найважливіших і найвизначніших подій у багатовіковій історії українського народу. Від Акта злуки, що став урочистим заспівом цього свята, проліг відлік новітнього літочислення України, сповнений якісно нового національного й державотворчого змісту. Цим соборним дійством логічно вивершувався весь попередній досвід національно-визвольної боротьби та увиразнено окреслювалася перспектива майбутнього державного поступу.

Прекрасні устремління й наміри, на жаль, не знайшли подальшого продовження в суспільній консолідації, узгодженій єдності практичних зусиль у творенні тієї України, якою її бачили кращі сини та віддані патріоти. Однак, попри гірку й болісну поразку того історичного пориву, унікальний виплеск життєствердної енергії нації, потужний вияв її духовних джерел на довгі десятиліття закарбувався в народній свідомості. Успіх державного ствердження України наприкінці ХХ століття визначальною мірою й базувався саме на рушіях єднання, дієвому сповідуванні унітарності, територіальної цілісності, єдності етнічного розмаїття та спільних суспільних цінностях.

Об’єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам’яті українців. Справжню єдність народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. Так, знаменним етапом піднесення духу свободи став „живий ланцюг” між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту Злуки.

Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України. Утворення незалежної Української держави в 1991 році знаменувало початок якісно нового етапу в утвердженні суверенітету і соборності українських земель. Винятково важливим політико-правовим чинником на цьому шляху стали результати загальноукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, в ході якого за підтвердження Акта проголошення незалежності України висловилося 90,92 відсотків виборців.

Лише за умови політичної та економічної незалежності ми можемо претендувати на гідне місце України в світі. Лише сильна держава та сильна влада може убезпечити націю від служіння чужим інтересам. Ось чому ми зобов’язані плекати ідеал власної соборної держави й віддавати йому всі свої сили та здібності.

Ми можемо мати різні політичні погляди, різні оцінки ситуації в державі та різні підходи щодо вирішення соціально-економічних або інших проблем. Однак, у жодному разі, предметом нашої дискусії не можуть бути питання соборності, єдності нашої держави. Єдність – це наше глибоке розуміння один одного як невід’ємної частини великого Українського народу.

Акт Злуки став могутнім виявом волі українців до консолідації, свідченням їх самоідентифікації, становлення політичної нації. Це був реальний крок до об’єднання українських земель, який й сьогодні істотно впливає на національно-політичні процеси в Україні.

День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.

22 січня 2011 року відповідно до Указу Президента України від 21 січня 1999 року № 42 в державі відзначається День Соборності України та 92-а річниця проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. З цієї нагоди у столиці України та в усіх регіонах заплановано проведення урочистих заходів.

Цього дня на Рівненщині в рамках відзначення свята о 12.00 год. в обласному центрі на майдані Магдебурзького права відбудеться церемонія покладання квітів до пам’ятника „Загиблим за Україну” за участю керівників місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадськості. Також буде покладено квіти до пам’ятника голові Директорії Української Народної Республіки Симону Петлюрі, могили генерал-хорунжого армії Української Народної Республіки Василя Тютюнника на Дубенському кладовищі.

Відповідно до Указу Президента України від 7 серпня 2009 року та з метою створення святкового настрою в регіоні на адміністративних будинках (будівлях) підприємств, установ, організацій та навчальних закладів буде встановлено (вивішено) державні прапори.

Виставки книг та документів, тематичні експозиції діятимуть у навчальних, бібліотечних закладах краю, музейних та архівних установах. Зокрема, 18 січня у Державному архіві Рівненської області відкрито виставку архівних документів до 90-річчя Української революції 1917-1921 рр. та Дня Соборності України.

Святкування Дня Соборності України та 92-ї річниці проголошення Акта Злуки УНР та ЗУНР сприятиме єдності українського суспільства, громадян різних національностей, поглядів, регіонів проживання навколо ідеї зміцнення державності, а також забезпечить стабільну внутрішньополітичну ситуацію в Україні.

Президент України Віктор Янукович з великою увагою поставився до організації відзначення Дня Соборності України. Це свято, на його думку, є святом споконвічної мрії українського народу про незалежну, соборну національну державу. Тому, Глава держави неодноразово наголошував, що одним з головних його завдань на посту Президента України є об’єднання України та створення таких умов життя в країні, які б об’єднували всіх, а також сприяли розбудові сильної держави, яку поважатимуть у світі. „Як Глава держави робитиму все для зміцнення єдності народу, посилення консолідаційних процесів в українському суспільстві ”, - наголошує Віктор Янукович.

Також на переконання Президента України, влада зобов’язана зараз зробити все, щоб об’єднати український народ навколо будівництва сильної держави з могутньою економікою, навколо покращення життя українського народу. Глава держави вважає, що необхідно, щоб 2011 рік – рік 20-річчя незалежності нашої держави – „став часом єднання нашої країни, щоб наші кроки були спрямовані на те, що український народ живе спільно, під єдиним дахом сильної країни, якою ми будемо пишатися”.