Раїни, чинним законодавством, пріоритетними завданнями, що були поставлені перед вітчизняною зовнішньополітичною службою згідно з програмою Президента України В
| Вид материала | Закон |
- Довідник пільг, наданих чинним законодавством по сплаті податків та зборів, 2294.41kb.
- Положення про відділення національного олімпійського, 218.15kb.
- Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі Про перелік пільг Згідно, 1432.03kb.
- Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників Адміністрації Фрунзенського, 118.88kb.
- Загальна інформація про діяльність Банку, 796.08kb.
- Заступник Голови Державної податкової адміністрації України 26. 01. 2011 О. М. Любченко, 2782.15kb.
- Заступник Голови Державної податкової адміністрації України 30. 01. 2008 С. В. Чекашкін, 2393.43kb.
- Пат «кб «хрещатик» від 14., 1780.6kb.
- Пат «кб «хрещатик» від 14., 1786.17kb.
- 1. Види банківських рахунків та порядок їх відкриття в установах банку, 80.63kb.
1 2
ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ
про підсумки діяльності Міністерства закордонних справ у 2006 році
та актуальні питання у сфері зовнішньої політики України
Міністерство закордонних справ України у своїй діяльності у 2006 році керувалося Конституцією України, чинним законодавством, пріоритетними завданнями, що були поставлені перед вітчизняною зовнішньополітичною службою згідно з програмою Президента України В.А.Ющенка „Десять кроків назустріч людям”, рішеннями Кабінету Міністрів України. Міністерство забезпечувало послідовний розвиток співпраці України з її міжнародними партнерами у багатосторонньому і двосторонньому форматі на засадах взаємної поваги і транспарентності, конструктивізму і відстоюванні національних інтересів держави, а також подальшу участь України у подіях міжнародного життя. Враховуючи визначені пріоритетні напрями зовнішньої політики, серед яких – європейська та євроатлантична інтеграція, цільова розбудова співробітництва з державами-сусідами і стратегічними партнерами, ініціативна регіональна політика, спрямована, зокрема, на забезпечення демократії, безпеки і стабільності, а також зовнішньополітичний супровід економічних позицій України у світі, Міністерство забезпечувало проведення активного зовнішньополітичного курсу, спрямованого на досягнення практичних результатів й просування базових національних інтересів України у міжнародних світогосподарських зв’язках і відносинах.
І. ЄВРОПЕЙСЬКА ТА ЄВРОАТЛАНТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ
Україна – Європейський Союз:
Україна та ЄС розвивають своє співробітництво в якісно нових політичних умовах, які базуються на спільних цінностях і стандартах у всіх галузях, передусім, у сферах демократії, верховенства права, забезпечення прав людини.
Основа двосторонніх взаємин – стратегія вступу України до цієї загальноєвропейської організації, що виступає як стимулом для зміцнення внутрішніх демократичних і соціально-економічних реформ, так і додатковим консолідуючим чинником українського суспільства. У цій ситуації МЗС цілеспрямовано та прагматично підходило до завдання забезпечення належного зовнішньополітичного супроводу європейської інтеграції як стратегічного завдання держави.
У відносинах між Україною та ЄС активно розвивався політичний діалог. 3 березня 2006 року у Києві було проведено засідання Україна – Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ за участю Міністра закордонних справ України Б.І.Тарасюка, де розглядалися підготовка до березневих парламентських виборів в Україні, переговорний процес щодо укладення угод про спрощення візового режиму та реадмісію, енергетична безпека у контексті січневої "газової суперечки" між Україною та Російською Федерацією.
14 вересня 2006 року у Брюсселі відбулося засідання Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС за участю Прем’єр-міністра України В.Ф.Януковича, яке було використано для доведення до керівництва ЄС незмінності стратегічного євроінтеграційного курсу нашої держави, ознайомлення високих офіційних чинників ЄС з пріоритетами діяльності нового Уряду, підтвердження готовності Уряду України продовжувати послідовну політику у придністровському питанні. У рамках цього заходу було підписано Пам’ятну записку до Меморандуму про співпрацю в енергетичній галузі, що передбачає взаємодію із залучення інвестицій на реалізацію спільних енергетичних проектів.
27 жовтня 2006 року у м. Гельсінкі успішно пройшов Саміт Україна – ЄС за участю Президента України В.А.Ющенка. Основними результатами заходу стали домовленості про започаткування переговорів щодо укладення нового базового договору між Україною та ЄС взамін Угоди про партнерство та співробітництво, надання стороною ЄС позитивної оцінки темпам виконання Плану дій Україна – ЄС, а також парафування двосторонніх угод про спрощення візового режиму та реадмісію.
У 2006 році зовнішньополітичне відомство забезпечувало висхідну динаміку зустрічей на експертному рівні. Відповідно, 6 лютого та 12 жовтня відбулися засідання Україна-Трійка ЄС на рівні політичних директорів; 16 лютого – Україна-Трійка ЄС з питань ОБСЄ та Ради Європи; 12 квітня, 4 жовтня та 29 листопада – Україна–Трійка Політико-безпекового комітету ЄС; 21 квітня – Україна-Трійка Робочої групи ЄС з питань експортного контролю; 21 квітня та 22 вересня – Україна-Трійка Робочої групи ЄС з питань глобального нерозповсюдження і роззброєння, а 26 квітня та 19 вересня – Україна-Трійка Робочої групи ЄС з питань Східної Європи та Центральної Азії (КОЕСТ).
Протягом року МЗС надавало сприяння активізації міжпарламентського діалогу Україна – ЄС. Головне досягнення у цій сфері – ухвалення резолюції Європейського Парламенту від 6 квітня 2006 року про парламентські вибори в Україні, в якій вперше, виходячи з демократичного проведення виборчого процесу, європарламентарії закликали Європейську Комісію розпочати переговори про укладення Угоди про асоціацію між Європейськими Співтовариствами та Україною взамін чинної Угоди про партнерство та співробітництво.
Міністерство також сприяло організації 5 листопада візиту парламентської делегації України на чолі з Головою Верховної Ради України О.О.Морозом до Європейського парламенту. В його рамках відбулися зустрічі з Президентом ЄП Х.Боррелем, керівництвом Комітету у закордонних справах та Делегації ЄП по зв’язках з Україною, фракції соціалістів у ЄП. Було обговорено стан двосторонніх взаємин та домовлено про подальшу активізацію міжпарламентського діалогу між Україною та ЄС.
Після певної паузи, зумовленої парламентськими виборами в Україні, було відновлено роботу Комітету парламентського співробітництва Україна – ЄС. 9 листопада 2006 року у Києві проведено засідання Бюро Комітету парламентського співробітництва між Україною та ЄС за участю співголів української та європейської частин Комітету, що засвідчило бажання обох сторін інтенсифікувати міжпарламентську взаємодію шляхом збільшення кількості засідань до двох на рік (дев’яте засідання КПС відбулося 26-27 лютого 2007 року у Києві та Донецьку). Також за активного сприяння МЗС українська парламентська делегація відновила свою участь (чотири роки поспіль Україну не запрошували) в якості спеціального гостя у 36-ому засіданні Конференції комітетів у європейських справах національних парламентів країн-членів ЄС та Європейського Парламенту (COSAC), яке відбулося 20-21 листопада у Гельсінкі.
Динамічний політичний діалог між Україною та ЄС підкріплювався приєднанням України до заяв і позицій ЄС з регіональних та міжнародних питань, право на яке наша держава отримала 17 травня 2005 року. До завершення 2006 року Україна приєдналася до 799 з 865 заяв та виступів ЄС, що становить більше 92%. (Станом на 1 березня 2007 року цей показник становив 854 з 934).
Зазначена політична динаміка діалогу між Україною та Європейським Союзом є важливою зовнішньополітичною запорукою довготермінового успіху на шляху підготовки до членства України в Євросоюзі, яке має досягатися позитивними результатами у внутрішньому розвитку держави. Завдяки злагодженій роботі Україна здатна досягти відповідних економічних результатів, зміцнити успіхи у наближенні до європейських норм і стандартів, що, у підсумку, власне, і забезпечить вступ нашої держави до Євросоюзу у перспективі.
Для цього є всі підстави: 26 березня 2006 року в Україні відбулися вільні та чесні демократичні парламентські вибори, які стали важливою віхою у відносинах з ЄС. Вони були визначені одним з ключових політичних пріоритетів Плану дій Україна – ЄС та виконані Україною у повному обсязі. Загалом, План дій є одним з важливих інструментів реалізації якісно нового формату партнерства з ЄС. У 2006 році наша держава досягла значного прогресу у виконанні завдань Плану дій щодо економічних та політичних реформ. Успішне виконання Плану дій, передусім його політичних пріоритетів, відкриває перед Україною можливості для укладення з ЄС якісно нового документа, над чим вже сьогодні працює вітчизняна дипломатія.
Відтак, найважливішим середньостроковим пріоритетом у відносинах України з ЄС є укладення нового базового договору – угоди європейського типу на принципах інтеграції та асоціації між Україною та ЄС. Про започаткування офіційних переговорів з цього приводу було оголошено у ході чергового засідання Україна – Трійка ЄС на рівні Міністрів закордонних справ у Києві 6 лютого 2007 року. Нова угода покликана закласти якісно глибшу юридичну базу двосторонньої співпраці та замінити Угоду про партнерство і співробітництво, десятирічний строк дії якої завершується на початку 2008 року.
Пов’язаним із першим пріоритетом у відносинах України з ЄС є створення зони вільної торгівлі, яке має особливе значення для України, адже значно розширить доступ українських товарів та послуг до єдиного ринку ЄС. Формальні переговори про поглиблену ЗВТ у рамках нової угоди розпочнуться відразу після набуття Україною членства у СОТ. Українська дипломатія забезпечувала зовнішній супровід вступу нашої держави до СОТ: завдяки докладеним зусиллям у 2006 році було укладено 6 двосторонніх протоколів з країнами-членами Робочої групи та забезпечено повну політичну підтримку нашої держави всіма країнами-членами СОТ – учасницями переговорного процесу.
Укладення угоди про спрощення візового режиму, яку було парафовано 27 жовтня 2006 року, є одним з важливих елементів якісно нового формату наших відносин з Євросоюзом. Хоча ця угода і не означатиме скасування візового режиму для українських громадян, але вона є першим вагомим кроком у цьому напрямку. Наша мета – створення повноцінного безвізового режиму між Україною і ЄС, формування простору вільного пересування наших громадян.
Забезпечення виконання Плану дій Україна – ЄС, приєднання України до СОТ, започаткування переговорів про створення зони вільної торгівлі з ЄС та переговори про укладення нової угоди європейського типу на принципах інтеграції та асоціації з ЄС, яка має замінити нинішню Угоду про партнерство і співробітництво – такою є середньострокова дорожня карта євроінтеграційного курсу нашої держави. Її успішна реалізація та укладення й прогрес у виконанні Європейської угоди про асоціацію прокладають шлях до переговорів про вступ до ЄС через використання механізму подачі заявки на членство в Євросоюзі.
Україна – Організація Північноатлантичного договору (НАТО):
У 2006 році завдяки зусиллям української дипломатії відносини України та НАТО зберігали висхідну і, у цілому, позитивну динаміку у контексті реалізації законодавчо визначеного стратегічного завдання – євроатлантичної інтеграції України. Рівень практичного співробітництва Україна-НАТО у минулому році, за оцінками як Києва, так і Брюсселя, був найвищим у порівнянні з попередніми роками. Якщо політичний діалог за кількістю заходів високого рівня дещо й поступався активності 2005 року, то за кількістю розпочатих практичних проектів, насамперед у контексті продовження воєнної реформи, реформи сектору безпеки і взаємодії в рамках зусиль по підтриманню миру та безпеки, 2006 рік був більш успішним.
Головним підсумком минулого року у відносинах Україна-НАТО став успішний розвиток Інтенсифікованого діалогу з питань членства і відповідних реформ та виконання завдань, визначених у короткотермінових заходах співпраці та інших програмах співробітництва з НАТО, зокрема у Цільовому плані Україна-НАТО на 2006 рік в рамках Плану дій Україна-НАТО.
Зовнішньополітичне відомство забезпечило координацію виконання причетними міністерствами і відомствами нашої держави (загалом близько 50-ти) заходів Цільового плану Україна-НАТО на 2006 рік. Згідно з аналізом Національного центру євроатлантичної інтеграції України, з 409 заходів Цільового плану виконано повністю – 297 (72,6%), виконано частково – 82 (20%), не виконано – 24 (5,9%), перенесено термін виконання на наступний рік 2 заходів та 1 захід скасовано.
У березні 2006 року за ініціативою Міністерства було запроваджено інститут національних координаторів співробітництва України з НАТО у визначених сферах (нині 15), а також створено та забезпечено початок функціонування Національної система координації співробітництва нашої держави з НАТО, дієвим механізмом якої є Міжвідомча комісія з питань підготовки України до вступу в Організацію Північноатлантичного договору. Протягом 2006 року відбулось 5 засідань цієї Комісії.
14 вересня у штаб-квартирі НАТО (Брюссель) відбулось засідання Комісії Україна-НАТО за участю Прем’єр-міністра України В.Ф.Януковича. У ході засідання Прем’єр-міністр, зокрема, презентував пріоритетні напрями діяльності Уряду України у внутрішньо- та зовнішньополітичній сферах, а також відзначив, що Уряд інтенсифікує роботу щодо інформування української громадськості про діяльність НАТО. Прем’єр-міністр України наголосив, що на сьогодні немає альтернативи тій стратегії, яку обрала Україна у стосунках з НАТО.
У 2006 році вітчизняне зовнішньополітичне відомство суттєво посилило інформаційну роботу. На регулярній основі здійснювалися регіональні поїздки керівного складу МЗС (близько 150 поїздок до понад 40 обласних та районних центрів), організовувалися цільові прес-брифінги, а також зустрічі з іноземними представниками. Реалізовано 11 інформаційно-просвітницьких проектів, в т.ч. у 17 регіонах України проведені засідання прес-клубів з тематики євроатлантичної інтеграції нашої держави, видано 3 брошури для широкого кола читачів про актуальні питання співробітництва України з НАТО, спільно з Громадською Лігою Україна – НАТО виготовлено 15 комплектів фотоматеріалів про історію та сучасний стан відносин України з Альянсом для проведення фотовиставок під час громадських та міжнародних заходів в Україні та за кордоном. На замовлення МЗС триває реалізація ще 3 проектів, зокрема випуск теле- та радіопередач, присвячених тематиці євроатлантичної інтеграції України, та створення циклу документальних фільмів під назвою „НАТО: свій чи чужий?” для демонстрації на українському телебаченні у 2007 році.
Протягом року МЗС взяло участь у реалізації 14 індивідуальних та спільних заходів на виконання Державної програми інформування української громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2004 – 2007 роки. Разом з іншими органами центральної влади МЗС розробило проект концепції аналогічної програми на 2008 – 2011 роки.
Якщо до цього додати інформаційні повідомлення про актуальні питання діяльності НАТО та розвиток відносин України з НАТО, якими МЗС щотижнево забезпечує Секретаріат Президента України, Кабінет Міністрів України, профільні комітети Верховної Ради України, Держкомтелерадіо та інші органи державної влади, регіональні ЗМІ, університети, неурядові організації, очевидною стає системність та масштаб інформаційної роботи Міністерства на виконання чинного законодавства. Прес-брифінги МЗС, офіційний веб-сайт МЗС, а також окремий, створений зусиллями МЗС і презентований у жовтні 2006 року інформаційний сайт Україна – НАТО (www.ukraine-nato.gov.ua) – одні з головних джерел достовірної інформації про діяльність НАТО та євроатлантичну політику нашої держави.
За результатами оцінки прогресу, досягнутого нашою державою в реалізації цілей Плану дій Україна-НАТО, станом на початок літа 2006 року всередині Альянсу було сформовано консенсусне розуміння об’єктивної готовності України до підвищення рівня стосунків з Альянсом до рамок Плану дій щодо членства. З огляду на це, головним завданням у 2007 році є підтримання належної динаміки співпраці з Альянсом у рамках існуючих механізмів співробітництва.
Основною короткостроковою програмою у сфері євроатлантичної інтеграції у 2007 році буде Цільовий план Україна-НАТО на 2007 рік у рамках Плану дій Україна-НАТО. Цей План було розроблено відповідно до рішення Комісії Україна-НАТО (Саміт НАТО в м. Прага, 2002 рік) з метою поглиблення відносин України з НАТО. Сьогодні цей документ відображає Стратегію відносин України з НАТО та базується на положеннях Хартії про особливе партнерство від 9 липня 1997 р., яка залишається основою відносин між Україною та НАТО, поглиблення відносин з яким з перспективою майбутнього вступу залишається одним із стратегічних пріоритетів України.
ІІ. УКРАЇНА – СТРАТЕГІЧНІ ПАРТНЕРИ
У сфері євроінтеграції для Україна завжди була та залишатиметься важливою підтримка з боку міжнародних партнерів з вагомим досвідом функціонування та розвитку демократичних інститутів та ринкової економіки. На особливу увагу у цьому контексті заслуговує підтримка, що надавалася Україні з боку Сполучених Штатів Америки та Республіки Польща. Стратегічне партнерство між Україною і Російською Федерацією на основі добросусідства, взаємної поваги, відкритості і прагматизму – незаперечна фундаментальна основа задля успішної реалізації євроінтеграції України.
Україна – Російська Федерація
Українське зовнішньополітичне відомство послідовно працювало у напрямку активізації відносин між Україною та РФ, виведення двостороннього діалогу на якісно новий рівень. Чималі зусилля спрямовувалися на розбудову ясних, чітких та прозорих взаємин з РФ – стратегічним партнером України, з яким нас пов’язують близькість культур та традицій, тісні економічні зв’язки, міжлюдські контакти.
Співпраця України з Росією у 2006 році ставала дедалі більш прагматичною, позбавленою зайвої заідеологізованості. Впродовж року вітчизняна дипломатія розвивала діалог з РФ з позиції послідовного відстоювання національних інтересів, звіряючи переговорну тактику зі стратегічним зовнішньополітичним пріоритетом – забезпеченням вступу до європейських та євроатлантичних структур, інтересами соціально-економічного розвитку України.
За цей час вдалося зробити чимало. Керівництво обох держав досягло домовленостей про підняття двосторонніх відносин на якісно новий рівень. На взамін раніше існуючої двосторонньої міжурядової комісії створено Українсько-Російську міждержавну комісію, яку сьогодні очолюють глави двох держав. У стислий термін вдалося затвердити Регламент цієї Комісії та започаткувати роботу всіх новостворених структурних підрозділів. 24 жовтня успішно пройшло перше засідання Комітету з економічного співробітництва на чолі з главами урядів України і РФ, 8 листопада – перше засідання Підкомітету з міжнародного співробітництва на чолі з главами зовнішньополітичних відомств України і РФ, 1 грудня – перше засідання Підкомітету з гуманітарних питань, 7 грудня – перше засідання Підкомітету з питань безпеки, впродовж року відбулося також 3 засідання Підкомісії з питань функціонування ЧФ РФ та його перебування на території України. За підсумками їх роботи було підписано Програму міжрегіонального та прикордонного співробітництва на період до 2010 року та Заходи до неї, низку інших робочих документів, розпочато роботу з приведення діяльності ЧФ РФ у відповідність до укладених угод та законодавства нашої держави.
Найголовніша подія в українсько-російських відносинах – проведення 22 грудня першого спільного засідання Комісії під головуванням президентів обох країн під час робочого візиту в Україну Президента РФ В.Путіна. Перебіг засідання та його результати дозволили зняти гостроту у двосторонніх відносинах, досягти певного прогресу у вирішенні низки чутливих питань та закласти надійну основу для подальшого розширення і поглиблення зв’язків між Україною та РФ. Було домовлено продовжити роботу над визначенням ролі та мети стратегічного партнерства між двома державами, їх формалізацією у Декларації про зміст українсько-російського стратегічного партнерства і підготовкою нового Плану першочергових заходів у розвитку двосторонніх відносин між Україною і РФ на 2007-2008 роки.
Україна та РФ працювали над реалізацією положень „дорожньої карти” – Плану дій на 2005-2006 роки. У цьому документі главами двох держав визначено 20 першочергових завдань співробітництва України та РФ. Серед них – формування зони вільної торгівлі, завершення делімітації морських ділянок міждержавного кордону та демаркація суходолу, врегулювання проблемних питань тимчасового перебування ЧФ РФ на території України, підписання низки угод в енергетичній та консульсько-правовій сферах.
У 2006 році помітно зросли обсяги торгівлі товарами та послугами між Україною та РФ: за даними Держкомстату вони досягли 26,18 млрд. дол. США, що на 12% більше ніж у 2005 році. При цьому сукупний експорт з України збільшився на 17,0% і становив 11,79 млрд. дол. США, імпорт з РФ – на 8,4% і склав 14,39 млрд. дол. США.
Україна – Сполучені Штати Америки
Розвиваючи стратегічне партнерство з США, наша держава виходить з чіткого розуміння тієї ключової ролі, яку відіграє ця надпотуга у системі політичних, економічних, науково-технологічних, військово-політичних координат нинішнього світу. Завдяки інтенсивному діалогу Україна – США найвищого рівня вдалося досягти важливих позитивних зрушень:
- Уряд США скасував торговельні санкції стосовно товарів походженням з України;
- США відновили для українського експорту пільги згідно з Узагальненою (Генералізованою) системою преференцій;
- Уряд США надав Україні статус країни з ринковою економікою;
- Україна та США підписали двосторонній Протокол про умови доступу на ринки товарів і послуг у рамках переговорного процесу про вступ України до Світової організації торгівлі;
- США скасували дію щодо України поправки Джексона – Веніка;
- Конгрес і Президент США ухвалили рішення про виділення у Вашингтоні земельної ділянки для спорудження пам’ятника жертвам Голодомору в Україні 1932-1933 років.
Підтримуючи демократичні та ринкові перетворення у нашій державі, США збільшили на 60 млн. дол. асигнування на проведення реформ (на додаток до вже передбачених бюджетом США 2005 року у рамках „Акта з підтримки свободи” 79 млн. дол.); зробили додатковий внесок у розмірі 45 млн. дол. до Чорнобильського фонду з будівництва об’єкту „Укриття”, що збільшило частку цієї країни до 203 млн. дол. Україні надано можливість отримання додаткової допомоги у рамках програм Корпорації „Виклик тисячоліття”, зокрема, вже виділено 44,5 млн. дол. на реалізацію „Порогової програми” допомоги, яка передбачає фінансування проектів, спрямованих на боротьбу з корупцією. Крім того, 8 листопада Рада директорів Корпорації на черговому засіданні прийняла рішення про включення України до повномасштабної програми Корпорації виклик тисячоліття „Рахунок тисячоліття” та підписання широкомасштабного програмного документу (Компакту).
Таким результатам сприяла стала політична динаміка зовнішньополітичних контактів між Україною та США у 2006 році, над якою успішно працювала вітчизняна дипломатія. Зокрема, мали місце візити до США Міністра внутрішніх справ Ю.В.Луценка у лютому, Міністра закордонних справ Б.І.Тарасюка у березні і вересні; Міністра економіки А.І.Яценюка у березні, Прем’єр-міністра України В.Ф.Януковича та Віце-прем’єр-міністра України Д.В.Табачника у грудні, а також візити в Україну помічника Державного секретаря США з питань Європи та Євразії Д.Фріда восени 2006 року.
На сьогодні США є одним з найбільших (6те місце після Німеччини, Кіпру, Австрії, Великобританії та Нідерландів) закордонних інвесторів в економіку України (за даними Держкомстату, станом на 1 січня 2007 року, обсяги інвестицій США склали 1 млрд. 418 млн. дол.) та донорів міжнародної технічної допомоги (за даними Міністерства фінансів України, загальний обсяг допомоги США склав майже 3 млрд. дол.).
Україна – Республіка Польща
Неоціненним є досвід та підтримка Республіки Польща на шляху України до європейської і євроатлантичної інтеграції. 2006 рік характеризувався стабільним та динамічним політичним діалогом між країнами. Успішно пройшли офіційні візити Міністра закордонних справ РП С.Меллера в Україну 9-10 січня, Прем’єр-міністра Ю.І.Єханурова до РП 16-17 лютого, Президента РП Л.Качинського в Україну 28 лютого – 1 березня, Президента України В.А.Ющенка до РП 12-13 травня, а також Голови Ради Міністрів РП Я.Качинського в Україну 15 листопада, у рамках якого він зустрівся з Прем’єр-міністром В.Ф.Януковичем та був прийнятий Президентом України В.А.Ющенком. 5-6 грудня відбувся офіційний візит Голови Верховної Ради України О.О.Мороза до Республіки Польща, який мав важливе значення для розвитку парламентських відносин.
У 2006 році відбулась низка важливих робочих візитів, які, у підсумку, зміцнили взаємодію між Україною та РП у різних сферах взаємної співпраці. Відповідно, мали місце візити Секретаря Ради національної безпеки та оборони А.К.Кінаха до РП 20-21 лютого, Міністра закордонних справ Б.І.Тарасюка до РП 10-11 квітня, Міністра закордонних справ Республіки Польща А.Фотиги до України 8 червня, Міністра закордонних справ Б.І.Тарасюка до РП 29 серпня, Прем’єр-міністра України В.Ф.Януковича до РП 6 вересня, а також Президента РП Л.Качинського до Львова 30 вересня.
Між країнами діє система механізмів двостороннього співробітництва, у тому числі Консультаційний Комітет Президентів України та Республіки Польща, Комісія з питань економічного співробітництва, Українсько-Польська конференція з питань європейської інтеграції, Міжурядова координаційна рада з питань міжрегіонального співробітництва, щорічний Українсько-Польський економічний форум, Парламентська асамблея України та Польщі.
Польща стала найважливішим економічним партнером України у Центральній Європі. Наша держава – друга за величиною країна, куди спрямовується польський експорт. Протягом 1998-2005 років товарообіг між країнами зріс майже втричі. Тенденції двосторонньої торгівлі свідчать, що невдовзі товарообіг між Україною та Польщею може перевищити рекордну для наших відносин позначку в 3,5 млрд. дол. США.
ІІІ. УКРАЇНА – КРАЇНИ ЄВРОПИ
Особлива увага у рамках зовнішньополітичного забезпечення європейського курсу України вітчизняною дипломатією надавалася розвитку співпраці з країнами Західної (передусім Німеччина, Франція), Північної (зокрема Данія, Швеція та Норвегія), Центрально-Східної (Молдова, Румунія, Словаччина, Угорщина, Чеська Республіка) та Південно-Східної Європи (Болгарією, Грецією, Сербією та Хорватією), а також країнами Балтії (Естонія, Латвія, Литва).
У 2006 році відбулося зміцнення відносин України з цими країнами у реалізації пріоритетних завдань європейської та євроатлантичної інтеграції нашої держави, у т.ч. шляхом реалізації спільних заходів з імплементації Плану дій Україна – ЄС, надання підтримки у ході переговорного процесу з ЄС про укладення нової посиленої угоди з нашою державою, відстоювання необхідності збереження асиметричного візового режиму поїздок громадян після приєднання країн Центрально-Східної Європи до Шенгенської угоди, передачі досвіду у сфері адаптації законодавства до вимог ЄС.
Динаміка відносин України з країнами Європи за цей час позначилася конструктивним характером розбудови співпраці з ФРН у важливих для обох країн сферах – будівництві, енергетичній галузі, житлово-комунальному секторі (серед пілотних проектів – модернізація інфраструктури житлово-комунального господарства в м. Алчевськ). У поєднанні з готовністю ФРН надавати Україні підтримку на шляху до інтеграції в ЄС та НАТО на різних рівнях, а також розвитком взаємодії у форматі Веймарський трикутник+Україна євроінтеграційна перспектива нашої держави нині уявляється максимально предметною та реальною. Сьогодні ФРН є найважливішим економічним партнером України у Європі та провідним інвестором нашої економіки (29,9 % від загального обсягу іноземних інвестицій).
Європейські прагнення України у цілому вітає й Франція. Перспективи подальшої співпраці з цією державою значною мірою визначаються створенням необхідної бази торговельно-економічної співпраці. У цьому контексті вітчизняна дипломатія приділяла першочергову увага створенню сприятливих політичних передумов для поглиблення українсько-французького торговельно-економічного й інвестиційного співробітництва. 19 жовтня 2006 року мав місце робочий візит Міністра закордонних справ України Б.І.Тарасюка до Франції, за результатами якого вдалося активізувати політичний діалог між двома країнами – обговорити оновлення „Дорожньої карти” двостороннього співробітництва на 2007-2008 роки, інтенсифікацію економічної співпраці, взаємодію в енергетичній та транспортній сферах.
Вагомий розвиток забезпечено й у відносинах України з країнами Північної Європи та Балтії. Євроінтеграційні інтереси України вітаються Литвою, Латвією та Естонією, які готові забезпечувати нашій державі чималу лобістську підтримку та сприяння у забезпеченні внутрішнього розвитку. Відповідно, 14-16 листопада 2006 року відбувся Державний візит Президента Литви В.Адамкуса в Україну, у ході якого було підписано Спільну Декларацію Президентів, Угоду про співробітництво у сферах розвитку державної й адміністративної реформи між Головним управлінням державної служби України та Міністерством внутрішніх справ Литовської Республіки та угоди про міжрегіональне співробітництво між Черкаською обласною державною адміністрацією та Шяуляйським повітом, Львівською ОДА та Шяуляйським повітом та Сумською ОДА та Тяльшайським повітом. Проведено перше засідання Ради Президентів України і Литви. У жовтні парафовано текст Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Естонської Республіки про економічне, промислове і науково-технічне співробітництво. Головна мета цих документів – підтримка Україні, надання сприяння її розвитку відповідно до європейських досвіду та практики.
Потужний економічний і високотехнологічний потенціал Швеції, Фінляндії і Данії завдяки діям української дипломатії є максимально відкритим, доступним і здатним надавати вагомого сприяння у процесі імплементації планів дій Україна – ЄС і Україна – НАТО. Значний потенціал уваги і прагнення співпраці з Україною на євроінтеграційному шляху з боку Європейських партнерів все активніше реалізується, у т.ч. з боку Данії, з якою, приміром, у 2006 році підписано Угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом Данії про фінансове і технічне співробітництво. Угода сприятиме значному розширенню технічної допомоги Данії, зокрема реалізації у 2007-2011 роках програми реформування системи державного управління України за стандартами ЄС, на що Уряд Данії виділяє 13 млн. євро. Найближчим часом Інвестиційний фонд Данії має намір відкрити представництво в Києві, що сприятиме притоку іноземних інвестицій в Україну. Якщо до цього додати результати домовленостей Міністра закордонних справ Б.І.Тарасюка у ході його візиту до Ірландії 8 лютого 2006 року про реалізацію заходів у рамках програми реформування державної служби України у відповідності до європейських стандартів, на яку Уряд Ірландії виділив 1 млн. євро, очевидним стає, що вітчизняна дипломатія професійно виконує покладені на неї функції.
ІV. РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА
Передумовою реалізації стратегічного курсу нашої держави на європейську та євроатлантичну інтеграцію є ініціативна регіональна політика України. Головним її покликанням є сприяти розвитку співробітництва та діалогу між країнами регіону та забезпечити сприйняття нашої держави як країни з європейською ідентичністю. Основними напрямками регіональної політики України у 2006 році були:
- розбудова дружніх, конструктивних, взаємовигідних відносин України з країнами-сусідами у контексті європейської та євроатлантичної інтеграції держави та завершення правового оформлення держкордону України;
- цілеспрямовані дії задля врегулювання „заморожених конфліктів”, передусім – Придністровське врегулювання;
- активна підтримка та просування регіональних об’єднань, ініціатив, в основі яких лежать європейські стандарти і цінності та економічні інтереси України, передусім Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ, Спільноті демократичного вибору (СДВ);
- участь України в міжнародних регіональних об’єднаннях, як-то ЦЄІ, ОЧЕС, Вишеградська четвірка тощо, у рамках диверсифікації міжнародних контактів та співпраці у контексті інтеграції регіону до ЄС;
- розбудова двосторонніх партнерських відносин з країнами Балтійсько-Чорноморсько-Каспійського регіону та Центральної Азії у рамках просування торговельно-економічних інтересів України на регіональних та світовому ринках.
Оформлення державного кордону
На тлі повного завершення договірно-правового оформлення державного кордону України з державами НАТО та ЄС (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія) договірно-правове оформлення державного кордону між Україною та РФ у 2006 році залишалося найбільш комплексним за своїм характером. У 2003 році було укладено Договір між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон, однак тільки 8 листопада у рамках засідання Підкомітету з міжнародного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії Україна і РФ домовились розпочати роботи з демаркації державного кордону і, з цією метою, створити спільну українсько-російську демаркаційну комісію.
Незважаючи на укладення Договору про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки (2003р.), питання встановлення державного кордону між Україною та РФ в Азовському та Чорному морях, а також підтвердження існуючого кордону в Керченській протоці є неврегульованими, хоча переговорний процес з розмежування згаданих морських акваторій триває 10 років. У 2006 році пройшло 6 раундів переговорів делегацій України та РФ з розмежування згаданих акваторій. У результаті останніх засідань на рівні експертів делегацій України та РФ сторони наблизили свої позиції щодо лінії розмежування північної та південної частин Азовського моря за принципом серединної лінії. Українська сторона пропонує застосувати цей же принцип делімітації і до центральної ділянки Азовського моря. Разом з тим у ході переговорного процесу поки що не відбулося позитивних зрушень щодо визнання РФ державного кордону у Керченській протоці.
Незважаючи на зусилля української дипломатії, незавершеним залишається також договірно-правове оформлення держкордону з Республікою Білорусь, хоча відповідний договір про державний кордон між країнами підписано у 1997 році. Подальший хід цього процесу (демаркація, укладення договору про режим державного кордону), як і раніше, залишається обумовленим готовністю Мінська ратифікувати Договір про державний кордон, який парламент нашої держави ратифікував ще у 1997 році.
У відповідності з Договором між Україною та Республікою Молдова про державний кордон, сторони проводили роботу з його демаркації. У 2007 році планується завершити більшість з передбачених видів демаркаційних робіт на північній та південній ділянках державного кордону. Водночас, подальшу роботу демаркаційної комісії гальмує комплекс питань, пов’язаних з визнанням Кишиневом права власності України на частину греблі буферного гідровузла Дністровської ГЕС, а також неврегульованість придністровського конфлікту.
Придністровське врегулювання
Врегулювання придністровської проблеми є одним з найважливіших питань для національної безпеки України. Бачення Україною шляхів розв’язання проблеми Придністров’я ґрунтується на повазі до суверенітету і територіальної цілісності Республіки Молдова, виробленні особливого статусу Придністровського регіону, що передбачено Українським Планом придністровського врегулювання. Цей план залишається єдиним рамковим документом, який підтримують всі учасники переговорного процесу.
Зважаючи на складність ситуації навколо Придністров’я, Україною у 2006 році докладалися усі можливі зусилля для відновлення переговорів у форматі „5+2”. Зокрема, завдяки вжитим Україною заходам було забезпечено відновлення руху пасажирських і вантажних потягів через Придністровський регіон, продовжено дію механізму спрощеної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності Придністровського регіону Республіки Молдова до 1 січня 2008 року, досягнуто згоди з молдовською стороною щодо необхідності поновлення роботи експертних груп з проблемних питань співробітництва між Республікою Молдова і Придністров’ям, а саме з метою розробки спільних проектів, які фінансуватимуться в рамках програми США „Виклики Тисячоліття”, а також технічної і фінансової допомоги, яку планує надати ЄС для Молдови у 2007-2009 роках. Україна демонструвала відкритість і прозорість дій, а також налаштованість на припинення негативних явищ на кордоні та готовність увійти в європейський правовий, економічний та безпековий простір.
На українсько-молдовському кордоні відновлено і забезпечується митний режим відповідно до європейських норм. Для створення сучасної інтегрованої системи безпеки на українсько-молдовському кордоні, передусім на його придністровському сегменті, запроваджено Місію ЄС з надання допомоги у питаннях кордону Україні та Молдові. Рекомендації Місії ЄС враховані у Плані додаткових заходів у сферах державної безпеки та безпеки державного кордону України, затвердженому Кабінетом Міністрів України 20 вересня 2006 р. Успішна співпраця з Місією ЄС внесла до порядку денного питання про продовження її мандату діяльності на наступних два роки – 2008-2009 рр.
ГУАМ, Спільнота демократичного вибору
У комплексі досягнень регіональної політики України у 2006 році на особливу увагу заслуговують українські регіональні ініціативи, які сьогодні вже набули чималої динаміки. Йдеться про перетворення на виконання Ялтинської Хартії Саміту ГУАМ (2001 р.) колишнього об’єднання Грузії, України, Азербайджану та Молдови у повноцінну міжнародну Організацію за демократію та економічний розвиток – ГУАМ, що було здійснено у ході Саміту ГУАМ в Києві 22-23 травня 2006 року. Вже зараз ця нова міжнародна організація привносить свіжий розвиток у регіональну економічну співпрацю, адже вже сьогодні в рамках організації активізовано роботу щодо реалізації низки перспективних регіональних проектів, зокрема введення наскрізних тарифів на перевезення з використанням міжнародного транспортного коридору ТРАСЕКА, відкриття залізнично-паромного сполучення Керч-Поті/Батумі, будівництва залізниці Карс-Ахалкалакі.
Доволі амбітними є також перспективи українсько-грузинської ініціативи, яка за результатами Саміту в Україні 2 грудня 2005 року отримала назву – Спільнота демократичного вибору (СДВ). Цей процес, започаткований в Києві, у 2006 році набув помітної регіональної динаміки завдяки проведенню у м. Вільнюс, Литва, у травні 2006 року Міжнародної конференції „Спільне бачення спільного сусідства” та у м. Бухарест, Румунія, у червні 2006 року Чорноморського форуму за діалог та партнерство. В якості продовження процесу СДВ 30 листопада – 1 грудня у Тбілісі відбулося перше міжпарламентське засідання СДВ, участь у якому за сприяння вітчизняної дипломатичної служби взяла делегація Верховної Ради України.
Сприяючи ГУАМ і процесу СДВ, вітчизняна дипломатія виходить, серед іншого, з прагнення розвивати існуючу мережу міжнародної міжрегіональної співпраці і присутності України (ЦЄІ, ОЧЕС, Вишеградська четвірка) з акцентом на регіональній економічній співпраці, зміцненні цінностей демократії, прав людини і верховенства права у контексті наближення регіону до Євросоюзу.
Співдружність Незалежних Держав (СНД)
Свою діяльність у рамках СНД у 2006 році вітчизняна дипломатія здійснювала на основі визначених керівництвом держави концептуальних засад участі України в СНД, зокрема, положень Угоди про створення СНД від 8 грудня 1991 року, застережень Верховної Ради України від 10 грудня 1991 року до зазначеної Угоди, Заяви Верховної Ради України від 20 грудня 1991 року з приводу укладення Україною цієї Угоди, Угоди про створення Зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року та Протоколу про внесення змін та доповнень до неї від 2 квітня 1999 року, а також Основних напрямів зовнішньої політики України, схваленими Верховною Радою України 2 липня 1993 року. Необхідність прагматичної політики України щодо СНД була підтверджена Рішенням Ради національної безпеки і оборони на засіданні 17 листопада 2006 р. Відтак, зовнішньополітичне відомство вживало цілеспрямованих заходів з метою використання СНД для забезпечення національних інтересів, створення сприятливих передумов для економічного зростання нашої країни.
Україна займала активну позицію у необхідності збереження пріоритетності розвитку економічної багатосторонньої співпраці. Принципове значення надавалось забезпеченню реалізації ініціатив, висловлених Президентом України В.Ющенком на Казанському саміті СНД (2005 р.). У результаті проведеної роботи питання реалізації ініціатив України неодноразово вносилося до порядку денного засідань вищих органів Співдружності: Ради міністрів закордонних справ (21 квітня, Москва; 16 жовтня, Мінськ; 27 листопада, Мінськ), Ради глав урядів (25 травня, Душанбе; 24 листопада, Мінськ) та Ради глав держав СНД (28 листопада, Мінськ). Було забезпечено схвалення Заяви глав держав СНД про активізацію співробітництва у боротьбі з незаконною міграцією. Водночас, узгодження проекту Меморандуму про взаєморозуміння в забезпеченні повномасштабного функціонування зони вільної торгівлі та про застосування спеціальних (захисних) заходів у взаємній торгівлі, а також опрацювання питань щодо гарантій прав громадян у сфері пенсійного забезпечення та щодо створення транспортних коридорів для транспортування енергоносіїв, а також за підсумками діяльності Групи високого рівня з питань підвищення ефективності СНД та опрацювання Концепції подальшого розвитку СНД будуть продовжені у 2007 році, у тому числі на експертному рівні.
Єдиний економічний простір (ЄЕП)
Участь України у переговорах щодо формування ЄЕП є черговою спробою знайти ефективно діючий механізм зовнішньоекономічної співпраці з колишніми республіками СРСР на тлі реального застосування принципів вільної торгівлі, а також виходила з прагнення поглиблення торговельно-економічної співпраці, що покликане сприяти досягненню українською економікою рівня країн-нових членів ЄС, що є необхідною передумовою для реалізації стратегічної мети – досягнення членства України в ЄС. Основною метою участі нашої держави у формуванні та функціонуванні ЄЕП є створення зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень з урахуванням норм і принципів СОТ, а також вимог, що випливають з інтеграції України до Європейського Союзу.
У січні-грудні 2006 року МЗС брало участь у переговорному процесі та опрацюванні документів з формування ЄЕП. Відбулося 2 засідання Групи високого рівня з формування ЄЕП (ГВР), 5 робочих зустрічей ГВР, 10 засідань Національних координаторів. Згідно з домовленостями, в рамках семи робочих груп проводилася спільна робота по опрацюванню проектів документів з формування ЄЕП. У цілому, протягом 2006 року, українська сторона брала участь в обговоренні та опрацюванні 62 проектів документів із 85, що розробляються в рамках ЄЕП. На даний час висловлено готовність до підписання першого пакету документів (понад 10), укладення яких дозволить започаткувати формування зони вільної торгівлі без вилучень і обмежень та забезпечити спрощення переміщення фізичних осіб через кордони держав-учасниць Угоди про формування ЄЕП. Таким чином, українська дипломатія і сьогодні продовжує брати активну участь у процесі формування Єдиного економічного простору.
VI. УКРАЇНА ТА КРАЇНИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ, ПІВДЕННОЇ ТА ЦЕНТРАЛЬНОЇ
АЗІЇ, АФРИКИ, АЗІАТСЬКО-ТИХООКЕАНСЬКОГО РЕГІОНУ
У 2006 році вітчизняна дипломатія проводила цілеспрямовану роботу зі сприяння просуванню та захисту національних інтересів держави у регіонах Південної та Центральної Азії, Близького Сходу, Азіатсько-тихоокеанському регіоні, на Африканському континенті, Латинській Америці та Карибському басейні.
У відносинах з країнами Південної та Центральної Азії у минулому році було остаточно врегульоване питання взаєморозрахунків за туркменський газ, отриманий Україною в 2003-2005 роках, в результаті чого були погашені борги перед Туркменистаном за його поставки. Також продовжувалася співпраця у реалізації інвестиційних проектів українськими компаніями в Туркменистані, серед яких – будівництво дренажно-комунікаційного тунелю у Ашгабаті, інженерних мереж, залізничного мосту через р. Амудар'я, реконструкція і будівництво компресорних станцій.
Активізація політичного діалогу України з Казахстаном та Узбекистаном, з метою чого було проведено двосторонні зустрічі на рівні вищого керівництва, дозволила збільшити товарообіг з цими країнами відповідно на 110% та 77%, що за 2006 рік становить 1793,67 та 628,74 млн. дол. США.
У грудні 2006 року Прем’єр-міністр України В.Ф.Янукович відвідав Казахстан у робочим візитом. У цьому ж місяці в Києві було проведено сьоме засідання Спільної Міждержавної українсько-казахстанської комісії з економічного співробітництва та здійснено комплекс заходів з підготовки відкриття і проведення в 2007 році Року Казахстану в Україні (урочисте відкриття якого відбулося у лютому 2007 року в ході офіційного візиту в Україну Президента Республіки Казахстан Н.А.Назарбаєва).
У політичному діалозі з країнами Близького Сходу, Африки та АТР МЗС було забезпечено проведення візитів в Україну Президента Ізраїлю (26-27 вересня), Голови Всекитайського Комітету Народної політичної консультативної Ради Китаю (30 жовтня – 3 листопада), Спікера Національної Асамблеї Республіки Корея (24-26 жовтня), міністра закордонних справ Японії (30 червня – 1 липня), міністра закордонних справ Нової Зеландії (19-21 квітня), Державного міністра закордонних справ Нігерії (24-28 травня), а також керівників галузевих відомств, зокрема, з питань авіації (Нігерія), зв’язків з діаспорою (Сирія), співпраці у космічній сфері (Нігерія), внутрішніх справ (Ангола), промисловості (Сирія), торгівлі (КСА), оборони (Пакистан, Афганістан).
Були забезпечені закордонні візити керівництва держави, представників уряду України, зокрема: Президента України В.Ющенка до Казахстану та Республіки Корея, Першого віце-прем’єр-міністра С.Т.Сташевського до Сирії та інші.
Активно розвивався механізм політичних консультацій. У 2006 році МЗС України провів політконсультації з МЗС Ізраїлю, Марокко, Нігерії, Японії, В’єтнаму, Республіки Корея, Індії та Пакистану тощо. Здійснювались заходи з оптимізації дипломатичної присутності в країнах Близького Сходу, Південної та Центральної Азії, Азіатсько-тихоокеанського регіону, Африканського континенту.
МЗС вживалися необхідні заходи у зв’язку з різким загостренням ситуації в Лівані в період з середини липня по середину серпня 2006 року, викликаним ескалацією збройного протистояння між Ізраїлем і угрупованням „Хезболла”. В умовах, коли були поставлені під загрозу безпека та життя сотень українських громадян і членів сімей, які з різних причин опинилися в зоні збройного конфлікту, вітчизняна дипломатія забезпечила координацію роботи посольств України в Бейруті, Дамаску і Нікосії, причетних українських відомств у питанні евакуації наших співвітчизників з Лівану. Окрім цього, за ініціативою МЗС було надіслано до Бейруту пакет гуманітарної допомоги для постраждалого ліванського населення, надано 10 державних стипендій для навчання ліванських громадян в українських вузах та 5 стипендій для навчання в аспірантурі.
У розвитку торговельно-економічних відносин позитивно зарекомендували себе міжурядові комісії, які Україна має з багатьма країнами. Ці комісії є дієвим механізмом узгодження взаємоприйнятних та ефективних рішень, спрямованих на активізацію співробітництва в різних сферах, а також належного контролю за виконанням прийнятих рішень. Можна відмітити успішне проведення у 2006 році спільних засідань українсько-іракської, українсько-сирійської, українсько-саудівської, українсько-китайської, українсько-корейської, українсько-індійської комісій, спільного засідання Комітету з питань режимів торгівлі між Україною та Іраном тощо.
Належну увагу було приділено сприянню встановленню прямих контактів між представниками ділових кіл України та країн регіону, заохоченню українських підприємств брати участь у міжнародних конференціях, круглих столах, виставкових заходах, які проводяться у країнах Близького Сходу, Південної та Центральної Азії, Африки, Азіатсько-тихоокеанському регіоні.
На цьому тлі красномовним є зростання обсягів торговельно-економічної співпраці. Відповідно, обсяги торгівлі України з країнами Африки та Близького Сходу склали у 2005 році 5,13 млрд. дол. США, з яких експорт – 4,58 млрд. дол. США, імпорт – 0,54 млрд. дол. США. За 2006 рік цей показник становить 5,4 млрд. дол. США, де український експорт складає майже 90%.
На сьогодні Азіатсько-тихоокеанський регіон став важливим ринком збуту української продукції. Так, у 2006 році товарообіг нашої держави з країнами регіону досяг 6,217 млрд. дол. США (зростання на 7% у порівнянні з 2005 р.). У 2005 році товарообіг складав 5,81 млрд. дол. США (зростання на 26,3% у порівнянні з 2004 р.), у 2004 році – 4,618 млрд. дол. США (зростання на 16,8% у порівнянні з 2003 р.).
Якщо товарообіг з країнами Південної та Центральної Азії у 2005 р. був 6,188 млрд. дол. США, а у 2006 році він сягнув позначки 8 млрд. дол. США.
У 2006 році діяльність МЗС України з розвитку відносин України з країнами Латинської Америки та Карибського басейну спрямовувалася, передусім, на зміцнення позицій держави у регіоні шляхом подальшої активізації політичного діалогу, нарощування торговельно-економічного й інвестиційного співробітництва.
Прагматичний характер двосторонніх відносин та обопільний інтерес до реалізації взаємовигідних проектів у торговельно-економічній та науково-технічній сферах засвідчили результати успішно проведених в 2006 році візитів в Україну Міністра закордонних справ, міжнародної торгівлі та культу Аргентини Х.Е.Тайани (1-3 жовтня), Міністра оборони Аргентини Н.Гарре (29-30 жовтня), П’ятого спільного засідання Міжурядової українсько-аргентинської комісії з питань торговельно-економічного співробітництва (9-11 жовтня).
Активно використовувався механізм політичних консультацій між зовнішньополітичними відомствами - були проведені політконсультації з МЗС Парагваю (лютий), Аргентини і Бразилії (березень), Мексики і Панами (грудень), відбулись двосторонні зустрічі міністрів закордонних справ України та Суринаму, Гватемали, Перу (вересень).
Стала динаміка розвитку політичних контактів сприяла започаткуванню низки конкретних проектів у високотехнологічних галузях, зокрема в космічній сфері, енергетиці та авіабудуванні. Так, бразильською стороною було затверджено статут спільного підприємства “Алкантара Циклон Спейс”, що дозволило перейти до практичної реалізації проекту із запуску комерційних супутників з космодрому Алкантара в Бразилії з використанням українського ракетоносія „Циклон-4”. Аргентинська сторона висловила зацікавленість в участі українських підприємств у проекті з модернізації та збільшення потужностей аргентинської ГЕС „Сальто Гранде” (проект оцінюється в 65 млн. дол.).
У рамках переговорного процесу щодо вступу України до СОТ були укладені двосторонні протоколи про взаємний доступ до ринків товарів та послуг з Панамою (30 березня) та Колумбією (15 червня).
Поглиблення політичного діалогу з провідними країнами Латинської Америки створило сприятливі умови для стабільного зростання обсягів двосторонньої торгівлі (у 2006 р. загальний товарообіг склав 1,71 млрд. дол. США, тобто 136,8% проти 2005 р.)
VІІ. УКРАЇНА – МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
Одним з головних напрямків зовнішньої політики України є активна участь у діяльності міжнародних організацій, зокрема Організації Об’єднаних Націй (ООН), Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО), Раді Європи (РЄ), Організації безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ).
Головною подією минулого року у взаємодії з ООН стала участь делегації України у 61-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. 18-25 вересня 2006 року Міністр закордонних справ Б.І.Тарасюк, перебуваючи на чолі делегації України у Нью-Йорку, провів 27 двосторонніх зустрічей з главами зовнішньополітичних відомств інших країн, а також Генеральним Секретарем НАТО та Головою 61-ї сесії ГА ООН. Від імені України Міністр підписав Факультативний протокол до Конвенції про безпеку персоналу ООН та зв’язаного з нею персоналу; Спільне комюніке про встановлення дипломатичних відносин з Суринамом; депонував грамоти про ратифікацію Україною Факультативного протоколу до Конвенції про проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження чи покарання, а також Конвенції про стягнення аліментів за кордоном.
Під головуванням нашої держави відбулося перше засідання Ради Міністрів закордонних справ ГУАМ та зустріч ГУАМ – США. За ініціативою ГУАМ до порядку денного 61-ї сесії ГА ООН було внесено новий пункт про заморожені конфлікти на теренах Організації, що стало важливим кроком для привернення міжнародної уваги до необхідності активізації зусиль з їх врегулювання.
Впродовж 2006 року діяльність української дипломатії у рамках ООН була спрямована також на участь у міжнародних зусиллях з підтримання миру і безпеки у світі, забезпечення дотримання прав людини та її основних свобод, боротьбу з найбільшими викликами сучасності – тероризмом, економічними потрясіннями, природними лихами, ВІЛ/СНІДом.
2006 рік позначився якісними змінами у відносинах між Україною й організаціями системи ООН економічного спрямування: затверджені рамкові програми співпраці між нашою країною та трьома найбільшими установами ООН з надання фінансової і технічної допомоги – Програмою розвитку ООН, Фондом ООН у галузі народонаселення та Дитячим фондом ООН. Бюджетом програм передбачається асигнування впродовж 2006-2010 рр. понад 90 млн. дол. США для підтримки зусиль Уряду України у поліпшення добробуту населення, зміцнення системи державного управління та поглиблення інституційних реформ, боротьба з ВІЛ/СНІД тощо. Заплановані обсяги фінансування є рекордними для України і у кілька разів перевищують відповідний сукупний показник попередніх років. Важливо й те, що фінансова та технічна допомога з боку ООН та країн-донорів є адресною та передбачуваною: кошти надаються під конкретні проекти, розроблені з урахуванням національних пріоритетів розвитку.
Економічну віддачу від такої співпраці можна проілюструвати конкретними цифрами: якщо у 2005 році на цілі проектної діяльності ООН в Україні було асигновано 11 млн. дол. США, то минулого року, за попередніми підрахунками, в рамках офіційної допомоги ООН з метою розвитку в Україну надійшло понад 17 млн. дол. США. Це – найбільший за всі роки показник.
Вагомі зусилля продовжували спрямовуватися на мінімізацію наслідків Чорнобильської катастрофи. Важливою подією стало проведення 28 квітня 2006 року спеціального пам’ятного засідання Генеральної Асамблеї ООН з вшанування 20-ї річниці трагедії. Цей захід став не лише переконливим визнанням планетарних наслідків катастрофи (спеціальні засідання ГА ООН проводилися для вшанування пам’яті жертв геноциду в Руанді та Голокосту), але й засвідчив налаштованість Об’єднаних Націй, країн-донорів до зміцнення співпраці з Урядом України у справі мінімізації її наслідків.
Наша держава підтримала створення на початку 2006 року Ради ООН з прав людини – головного органу ООН у правозахисній сфері. Беззаперечно важливим здобутком стало обрання України до першого складу Ради, яке засвідчило роль та авторитет України на правозахисному напрямку діяльності ООН, стало яскравим підтвердженням нашої відданості взятим міжнародним зобов’язанням.
Відзначаючи відповідальність Організації за захист людей, яким загрожують геноцид чи інші масові порушення основних прав людини, а також необхідність попередження скоєння таких злочинів у майбутньому, Україна привертала увагу міжнародного співтовариства до однієї з найтрагічніших сторінок в її історії – Голодомору 1932-33 рр. Вітчизняна дипломатія здійснювала послідовну роботу з залучення підтримки країн-членів Об’єднаних Націй до досягнення міжнародного визнання Голодомору в Україні 1932-1933 рр. актом геноциду українського народу.
Україна послідовно розбудовувала свою участь у міжнародних зусиллях з підтримання міжнародного миру та безпеки в рамках ООН, зокрема, шляхом участі в операціях ООН з підтримання миру. Свідченням налаштованості ООН до подальшої співпраці з Україною у цій галузі стали звернення Секретаріату ООН впродовж 2005-2006 років із пропозиціями поширити зону відповідальності нашого авіаційного підрозділу в складі Місії ООН в Ліберії на територію Республіки Сьєрра-Леоне та залучити нашу країну до миротворчих зусиль ООН у Лівані та Судані. Станом на сьогодні, 560 представників збройних сил та органів внутрішніх справ України беруть участь у 7-и операціях ООН з підтримання миру у Грузії (5 осіб), Ефіопії та Еритреї (3), Судані (29), ДРК (13), Косово (191), Ліберії (316) та Тимор-Леште (3).