Geum.ru

Одеська національна юридична академія

Вид материалаЗакон

Содержание


Висновки до другого розділу
Подобный материал:
1   2   3   4

ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ

Виходячи з положень теорії держави та права, існуючих досліджень в галузі цивільного та сімейного права, можна зробити висновок, що обидва терміни – „розлучення” і „розірвання шлюбу” є різновидом такого поняття, як „припинення шлюбу”. Найчастіше в теорії та в законодавстві вони використовувалися в тотожньому значенні. В сучасних умовах з’явилася необхідність розмежувати ці поняття та дати їх чітке визначення.

Відповідно до чинного законодавства та існуючих доробок сімейного права розірвання шлюбу – це визначена в законодавстві процедура припинення на майбутнє особистих немайнових та майнових подружніх правовідносин живих чоловіка та жінки, які знаходяться у дійсному зареєстрованому шлюбі. Ця процедура може відбуватися тільки в чітко визначеному законом порядку, за наявності відповідних підстав та мотивів.

Причому загальною підставою розірвання шлюбу, здається, слід вважати укладення шляхом реєстрації цивільного шлюбу за умов і в порядку, передбаченими законом. Тобто, якщо немає дійсного зареєстрованого шлюбу, то не може бути і його розірвання.

Крім цієї загальної об’єктивно існуючої підстави, обов’язково повинні мати місце також спеціальні підстави (мотиви і причини), за наявності яких шлюб може бути розірвано. При цьому як мотив слід вважати внутрішню волю хоча б одного з подружжя, або їх обох розірвати шлюб, що виражається зовні. Причинами ж розірвання шлюбу будуть саме ті факти реальної дійсності, які свідчать, що подальше подружнє життя чоловіка та жінки буде суперечити інтересам одного з них, їх обох або їхніх дітей, які мають істотне значення.

На сучасному етапі розвитку суспільних відносин назріває необхідність чітко визначитися з термінологієй, що застосовується для позначення проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. На основі вищевикладеного матеріалу пропонується відносини чоловіка та жінки, що проживають однією сімє’ю без реєстрації шлюбу називати фактичним шлюбом, тоді як зареєстроване органом РАЦС співжиття чоловіка та жінки – цивільним шлюбом. У зв’язку з введенням таких понять слід відкоригувати ст. 21 СКУ: назвати її „Поняття та види шлюбу” і закріпити, що шлюб – це сімейний союз чоловіка та жінки. Шлюб може бути 1) цивільний – зареєстрований органом РАЦС у встановленому законом порядку; 2) фактичний – сімейне співжиття чоловіка та жінки протягом більше двох років без реєстрації шлюбу.

Сучасний Сімейний кодекс України робить чергову спробу частково визнавати фактичні шлюби, зокрема з точки зору їх правових наслідків, хоча, на жаль, і не вносить остаточної ясності у правове регулювання таких відносин.

Реальним же виходом з проблемних ситуацій, що виникають сьогодні і можуть виникати надалі, повинна стати повна (а не часткова, як сьогодні) легалізація фактичного шлюбу. Причому це повинен бути варіант відповідної комплексної зміни сімейного законодавства.

При розгляді питання щодо фактичного шлюбу постає питання також про можливість його розірвання на сучасному етапі регулювання сімейних відносин, коли законодавчого визначення фактичного шлюбу немає, а фактичні відносини виникають, існують і припиняються. З точки зору сьогодення припинення фактичних шлюбних відносин не можна називати розірванням шлюбу, бо немає визначеної раніше в роботі загальної підстави для розірвання – реєстрації шлюбу. Саме тому слід говорити в такому випадку про розлучення, як більш широке поняття, ніж розірвання. Розлучення, безумовно, відбувається у разі розірвання шлюбу у встановленому законом порядку. Але про розлучення слід говорити і в разі припинення на майбутнє фактичного співжиття живих чоловіка та жінки. Саме з моменту такого розлучення найчастіше і виникають спори щодо розподілу майна, надання утримання, які вирішуються в судовому порядку. У зв’язку з цим робиться висновок про те, що поняття „розлучення” є більш широким, ніж поняття „розірвання шлюбу” і включає в себе останнє. Тобто, формуючи систему, слід зауважити, що формою припинення шлюбу за життя подружжя є розлучення, яке може відбуватися у вигляді розірвання цивільного шлюбу, або непродовження фактичних шлюбних відносин.

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.phpl

Аналіз сучасного законодавства інших держав дозволяє зробити висновок, що аналогічні правові конструкції успішно існують в інших правових системах, а їхні окремі позитивні елементи можуть бути імплементовані в законодавство України.

Фіктивне розірвання шлюбу – це абсолютно нове для українського сімейного законодавства поняття. Виходячи зі змісту ст. 108, його можна визначити як таке розірвання шлюбу органом РАЦС, яке було здійснене не з ме­тою припинення шлюбних відносин і подальшого сімейного життя між подружжям, а з якоюсь іншою (як правило, корисною) метою. Як і у разі фіктивного шлюбу, фіктивне розлучення може здійснюватися з метою одержання певного матеріального задоволення обома чи одним із подружжя (про­писки, місця навчання, роботи тощо). Крім того, уявляється, що розлучення може бути визнане фіктивним лише у тому разі, як­що воно порушило чиїсь права та охоронювані законом інтереси або заподіяло шкоди.

Одним із видів тимчасового розлучення, згідно з сімейним законодавством України, слід вважати припинення шлюбу на деякий час, яке закінчується відновленням шлюбу на підставі ст. 117 СК.

У ст. 117 СК є новела, яка полягає у тому, що чоловік та жінка, шлюб між якими було розірвано, мають право подати до суду заяву про поновлення їхнього шлюбу за умови, що жоден із них не перебував після цього у повторному шлюбі.

Це положення можна визнати цікавим, однак введення його в дію може мати не лише позитивні риси, а й зумовити цілу низку проблем­них питань.

1 [243] Эффективность гражданского законодательства. – М., 1984; [167] Поленина С.В. Качество закона и эффективность законодательства. – М.,1993.

2 [172] Прозоров В.Ф. Качество и эффективность хозяйственного законодательства в условиях рынка. – М., 1991. – С. 105.

1 [41] Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. М.: Юрид. лит., 1966. – С. 77.

1 [106] Иоффе О.С. Советское гражданское право. – М., 1967. – С. 24.

1 [133] Малько А.В. Правовые средства как общетеоретическая проблема // Правоведение. – 1999. – № 2 – С. 14 – 15.

1 [198] Сімейне право України: Підручник / За ред. В.С. Гопанчука. – К.: Істина, 2002. – С. 23.

1 [202] Сливицкий В.И. Основные вопросы брачного и семейного права УССР // Сб. статей памяти В.М. Гордона. – Гос. изд-во Украины. – 1927. – С. 229.

1 [145] Миколенко Я.Ф., Братусь С.Н. Предмет и система советского социалистического гражданского права // Сов. юстиция. – 1938. – № 6. – С. 16.

1 [90] Довгерт А.С.. Система приватного права та структура проекту нового Цивільного кодексу // Українське право. – 1997. Число 1. – С. 29.

2 [165] Пергамент А.И. Развитие советского законодательства о браке и семье. – М., 1978. – С.18.


1 [195] Советское семейное право / Под ред. В.А. Рясенцева. – М.: Юрид. лит. 1997. – С. 115.; [198] Сімейне право України. Підручник / За ред. В.С. Гопанчука. – К.: Істина, 2002. – С. 52 .

1[142] Махинчук В., Звезда С. Конкубинат в семейном праве // Юридическая практика № 4 (318). – 2004. – 27 января. – С. 20 – 21.

1 [134] Маркс К. Проект закона о разводе. – К .Маркс, Ф. Энгельс. Сочинения. – Т. І. – С. 162.

2 [134] Маркс К. Проект закона о разводе. – К .Маркс, Ф. Энгельс. Сочинения. – Т. І. – С. 164.


1 [149] Нечаева А.М. Брак, семья, закон. – М.,1984. – С. 66.

2 [235] Чечот Д.М. Молодежь и брак. – Л., 1976. – С. 90, 99.

3 [208] Танеева Л.А. Особенности рассмотрения судами дел о расторжении брака. – Владивосток, 1975. – С. 27; [205] Співак В.М., Гопанчук В.С. Законодавство України про шлюб і сімю. – К.: Наук. думка. 1998. – С. 88; [199] Сімейне право України: Підручник / За ред. Ю.С. Червоного. – К.: Істина, 2004. – С. 219.

4


 [225] Хаскельберг В.Л. К вопросу о понятии основания расторжения брака // Актуальные проблемы государства и права в современный период. – Томск. – 1981. – С. 116.

5 [245] Юркевич Н.Г. Основания развода по советскому семейному праву. – Минск, 1959. – С. 45; Паластина С.Я. Расторжение брака // Комментарий судебной практики за 1973 год. – М., 1974. – С. 92 – 93.

6 [42] Анзорг Линда. Чем может помочь социалистическое общество проблеме развода? // Мы остаемся вместе. Дискуссия о причинах развода. – 1976. – С. 66.

1 [191] Свердлов Г.М. Брак и развод. – М.; Л., 1949. – С. 97.

2 [58] Бурова С.НСоциология и право о разводе. – Минск., 1979. – С. 107.

1 [182] Ромовська З.В. Сімейний кодекс України – утвердження ідеології ненасильства // Адвокат. – 2002. – .№ 6. – С. 5.

1 [234] Четверта книга. Сімейне право. Германское право. – Ч. І. Гражданское уложение. — М., Международный центр финансово-экономического развития, 1996. — С. 381, 382.


1 [201] Калітенко О. М Сімейний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За ред. Ю.С. Червоного – К.: Істина, 2003. — С. 190

2 [200] Сімейне право: Нотаріат. Адвокатура. Суд: Наук.-практ. посібник / За заг. ред. С.Я. Фурси – К.: Видавець С.Я. Фурса. – 2005. – С. 388.