Типова програма кандидатського іспиту до аспірантури зі спеціальності 13. 00. 02 теорія І методика навчання: іноземні мови / Укладач С. Ю. Ніколаєва. К.: Кнлу, 2008. 47с

Вид материала

Документы

Содержание Педагогічні передумови індивідуалізації навчання 5. Вимоги до реферату для складання кандидатського іспиту Форма виконання Захист реферату Критерії оцінювання рефератів 6. Основна література до кандидатського іспиту 6.2. Психологічні і психолінгвістичні передумови навчання іноземних мов

Подобный материал:

• Типова програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 13. 00. 02 теорія, 458.07kb.
• Типова програма навчальної дисципліни «методика навчання іноземних мов І культур, 850.91kb.
• Типова програма кандидатського іспиту із спеціальності 01. 01. 03 Математична фізика, 53.66kb.
• Типова програма кандидатського іспиту із спеціальності 01. 04. 14 Теплофізика та молекулярна, 76.47kb.
• Робоча програма для підготовки аспірантів І здобувачів до здачі кандидатського іспиту, 121.73kb.
• Програма Вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 04. 00. 22 "Геофізика", 165.42kb.
• Типова програма кандидатського іспиту із спеціальності, 95.6kb.
• Програма вступного іспиту до аспірантури із спеціальності 25. 00. 01 теорія та історія, 213.23kb.
• Програма вступного іспиту до аспірантури та ад’юнктури, 109.4kb.
• Типова програма кандидатського екзамену із спеціальності 13. 00. 01 за­гальна педагогіка, 456.55kb.

Гностичні вміння:


Визначати:

• провідні мотиви опанування іноземної мови;
  
• реальний рівень володіння учнем/студентом окремими видами мовленнєвої діяльності;
  
• рівень функціонування основних психічних процесів;
  
• рівень сформованості індивідуального стилю оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю;
  
• відповідність складності завдання рівню підготовки учня/студента.
  

Аналізувати:

• типові навчальні плани;
  
• цілі навчання іноземної мови;
  
• компоненти змісту навчання;
  
• спеціальні принципи навчання;
  
• вимоги до рівня сформованості мовної, мовленнєвої і соціокультурної компетенції;
  
• структуру і зміст навчально-методичних комплексів.
  

Конструктивно-планувальні вміння:

• використовувати відповідні теоретичні положення в ході планування конкретного уроку/заняття;
  
• вивчати і враховувати конкретні умови навчання;
  
• критично оцінювати й використовувати методичні рекомендації щодо планування уроку/заняття, запропоновані в підручниках, навчально-методичних посібниках, книжках для учителя;
  
• самостійно планувати урок/заняття або серії уроків/занять відповідно до тематичного плану;
  
• визначати цілі та завдання уроку/заняття або серії уроків/занять;
  
• добирати, визначати перспективи і застосовувати на уроці/занятті різні засоби наочності, додаткові навчальні матеріали, технічні засоби навчання;
  
• проектувати кінцевий результат уроку/заняття, серії уроків/занять за темою (циклом) і визначати об’єкти, способи і засоби підсумкового контролю і критерії оцінки.
  

Реалізовувати:

• індивідуалізований контроль рівня сформованості мовленнєвих навичок і вмінь;
  
• цілеспрямоване формування внутрішніх мотивів оволодіння іноземною мовою;
  
• адаптацію навчальних завдань до рівня володіння учнями/студентами іншомовною комунікативною компетенцією;
  
• цілеспрямоване усунення прогалин у підготовці учня/студента;
  
• адаптацію запропонованих учневі/студентові завдань до рівня функціонування його психічних процесів;
  
• цілеспрямований розвиток недостатньо розвинених пізнавальних процесів;
  
• активізацію емоційно-вольової сфери учнів/студентів;
  
• добирати прийоми навчання, що дозволяють реалізувати принцип колективної взаємодії;
  
• розробляти вправи з використанням рольової гри;
  
• орієнтуватися в системі усього навчально-методичного комплексу для кожного класу/курсу, у принципах розподілу та організації навчального матеріалу в підручнику у межах кожного циклу уроків/занять за певною темою;
  
• здійснювати перспективне планування і проводити різноманітні форми і види позакласних/позааудиторних занять з іноземної мови;
  
• визначати цілі позакласної/позааудиторної роботи з іноземної мови;
  
• добирати необхідний мовний і мовленнєвий матеріал і раціонально використовувати його в ході проведення позакласної/позааудиторної роботи з іноземної мови;
  
• добирати цінний у пізнавальному і виховному аспектах матеріал для проведення позакласної/позааудиторної роботи з іноземної мови, адаптувати його до цих потреб;
  
• розробляти сценарії, плани конкретних позакласних/позааудиторних заходів;
  
• складати фрагменти уроків/занять з використанням прийомів інтенсивного навчання.
  

Комунікативно-навчальні та організаційні вміння:

• оцінювати й коментувати відповіді учнів/студентів згідно з вимогами програми до кожного виду мовленнєвої діяльності;
  
• помічати й виправляти помилки учнів/студентів в усному і писемному мовленні, класифікувати їх щодо причин виникнення і реалізовувати заходи щодо їх усунення;
  
• проводити поточний і підсумковий контроль володіння аудіюванням, діалогічним і монологічним мовленням, читанням і письмом;
  
• перевіряти й оцінювати письмові контрольні роботи та організовувати роботу над помилками;
  
• вести урок/заняття іноземною мовою, грамотно використовуючи різноманітні вирази класного вжитку і засоби реалізації типових мовленнєвих функцій учителя/викладача (комунікативних намірів);
  
• встановлювати й підтримувати засобами ІМ різноманітні мовленнєві контакти й атмосферу співпраці з учнями/студентами;
  
• адаптувати свій іншомовний мовленнєвий досвід до вимог програми відповідного класу/курсу та рівня мовленнєвої підготовки учнів/студентів;
  
• створювати доброзичливий психологічний клімат на занятті з урахуванням індивідуальних особливостей учнів/студентів;
  
• застосовувати різноманітні прийоми активізації мовленнєвої і розумової діяльності учнів/студентів;
  
• здійснювати на уроці/занятті індивідуальний підхід до учнів/студентів та рівномірно розподіляти свою увагу між учнями/студентами різних рівнів підготовки.
  

Модуль 4


Історія методики навчання іноземних мов


 Перекладні методики навчання:

• граматико-перекладний метод;
  
• текстуально-перекладний метод;
  
• критичний аналіз перекладних методів;
  
• еволюція перекладних методів.
  

 Методи періоду Реформи:

• соціальні та економічні передумови виникнення прямих методів Реформи;
  
• психологічні і лінгвістичні передумови виникнення прямих методів;
  
• прямі методи в Україні і за кордоном: основні представники цих методів, цілі, зміст, принципи та прийоми навчання;
  
• варіанти прямих методів і їх критичний аналіз;
  
• метод Г.Палмера;
  
• метод М.Уеста;
  
• неопрямізм; модифіковані варіанти прямого методу.
  

 Методи навчання іноземних мов після другої світової війни:

• соціальні та економічні причини виникнення нових методів навчання;
  
• психологічні і лінгвістичні передумови виникнення нових методів навчання;
  
• аудіо-візуальний метод;
  
• аудіо-лінгвальний метод;
  
• змішані методи навчання;
  
• методичні погляди Ч.Фріза і Р.Ладо;
  
• сугестивний метод Г.Лозанова;
  
• комунікативні методи навчання;
  
• критичний аналіз методів навчання іноземних мов.
  

 Сучасні методи навчання іноземних мов:

• метод повної фізичної реакції;
  
• драматико-педагогічний метод;
  
• «мовчазний метод»;
  
• груповий метод;
  
• ігровий метод;
  
• метод проектів.
  

Гностичні вміння:


Аналізувати:

• наукові основи методу (соціальні, психологічні, лінгвістичні);
  
• методичні характеристики методу (мету, зміст, засоби, прийоми навчання);
  
• назву методу (суттєві характеристики);
  
• позитивні/негативні риси;
  
• сфери застосування.
  

4. Приклад додаткової програми кандидатського іспиту


Додаткова програма відбиває найсучасніші тенденції методики навчання іноземних мов та культур і оновлюється щорічно.

Наприклад, до додаткової програми можуть бути включені такі проблеми:


Модуль 1


Проблема тестування у навчанні іноземних мов


 Історія теорії і практики тестової перевірки знань, навичок та вмінь учнів/студентів:

• дидактичні тести в зарубіжній в вітчизняній методиці навчання іноземних мов;
  
• мовні тести в зарубіжній методиці;
  
• мовні тести у вітчизняній методиці.
  

 Загальна характеристика дидактичних мовних тестів:

• специфіка дидактичних мовних тестів;
  
• роль і місце мовних тестів у навчальному процесі з іноземної мови;
  
• структура і класифікація дидактичних мовних тестів;
  
• розвиток педагогічної технології і дидактичні мовні тести.
  

 Загальна методика укладання, перевірки, стандартизації та реалізації дидактичних мовних тестів:

• методика укладання тестових завдань та їх експериментальна перевірка;
  
• стандартизація тесту;
  
• нормування тестів;
  
• валідність і надійність.
  

 Проблема тестування компетенції в читанні:

• тестування засвоєння алфавіту;
  
• тестування швидкості читання;
  
• тестування лексичних навичок читання;
  
• тестування розуміння прочитаного.
  

 Проблема тестування компетенції в аудіюванні:

• тестування сприйняття звукової системи мови;
  
• тестування лексичних навичок аудіювання;
  
• тестування граматичних навичок аудіювання;
  
• тестування розуміння прослуханого.
  

 Проблема тестування компетенції в говорінні:

• тестування навичок вимови;
  
• тестування лексичних навичок говоріння;
  
• тестування граматичних навичок говоріння;
  
• тестування у монологічному мовленні;
  
• тестування компетенції у діалогічному мовленні.
  

 Проблема тестування компетенції у письмі:

• тестування навичок техніки письма;
  
• тестування лексичних навичок письма;
  
• тестування граматичних навичок письма;
  
• диктант як прагматичний тест;
  
• тестування вмінь письма.
  

 Методика доповнення:

• загальна характеристика методики доповнення;
  
• тестова методика доповнення як прагматичний тест.
  

Модуль 2


Проблема індивідуалізації процесу навчання іноземних мов


 Педагогічні передумови індивідуалізації навчання

 Психологічні передумови індивідуалізації навчання

 Теоретичні основи індивідуалізації навчання:

• цілі індивідуалізації;
  
• зміст індивідуалізації;
  
• способи і прийоми індивідуалізації;
  
• засоби індивідуалізації.
  

 Методика організації навчально-виховного процесу:

• особливості контролю в умовах індивідуалізованого навчання;
  
• основні організаційні форми індивідуалізації процесу навчання;
  
• особливості індивідуалізації навчання у різних типах навчальних закладів.
  

Модуль 3


Проблема інтенсивного навчання іноземних мов


 Історія розвитку методики інтенсивного навчання іноземних мов

 Теоретичні основи інтенсивного навчання:

• принципи інтенсивного навчання;
  
• особливості інтенсивного навчання з позицій психолінгвістики;
  
• психологічні основи інтенсивного навчання.
  

 Методика організації навчально-виховного процесу:

• типологія занять в умовах інтенсивного навчання;
  
• особливості вправ;
  
• особливості інтенсивного навчання в умовах класно-урочної системи;
  
• особливості введення навчального матеріалу;
  
• особливості навчання читання;
  
• застосування рольової гри;
  
• особливості інтенсивного навчання у різних типах навчальних закладів.
  

Модуль 4


Проблема використання інформаційних технологій у навчанні іноземних мов


 Теоретичні передумови використання комп’ютерних технологій:

• дидактичні можливості комп’ютеризованого навчання іноземних мов;
  
• дидактичні можливості дистанційного навчання іноземних мов.
  

 Методика використання інформаційних технологій для формування іншомовної комунікативної компетенції:

• використання комп’ютерної програми для формування лексичних навичок;
  
• використання комп’ютерної програми для формування граматичних навичок;
  
• використання комп’ютерної програми для формування компетенції у читанні;
  
• використання комп’ютерної програми для формування компетенції у письмі;
  
• використання комп’ютерної програми для формування компетенції у говорінні;
  
• комп’ютерне тестування знань, навичок та вмінь з іноземної мови.
  

5. Вимоги до реферату для складання кандидатського іспиту


Реферат до кандидатського іспиту є завершеним науковим дослідженням теоретико- або теоретико-експериментального характеру, спрямованим на самостійне вирішення дослідного завдання, пов’язаного з певною науковою проблемою.

Теми рефератів обираються здобувачами на основі розробленого і затвердженого кафедрою методики викладання іноземних мов переліку тем рефератів, а також з урахуванням власних наукових інтересів і професійного досвіду. Здобувач може також сам запропонувати тему реферату, аргументовано обґрунтувавши доцільність її розробки.

Реферат має бути написаним на актуальну тему, відповідати сучасному етапу науки і практики, завданням, які поставлені перед сучасною методичною наукою.

Текст реферату має засвідчити глибокі знання здобувача з обраної проблеми, вміння робити всебічний аналіз наукових джерел з проблеми, визначати своє ставлення, свою позицію, обґрунтовувати свою точку зору, яка повинна базуватися на теоретичній основі і мати практичне підтвердження, а також уміння систематизувати й узагальнювати матеріали дослідження, формулювати висновки і рекомендації, викладати свої думки у логічній послідовності, грамотно.

Форма виконання: реферат-огляд обсягом 24-30 сторінок комп’ютерного набору через 1,5 інтервала (розмір шрифту 14 у Times New Roman; поля ліворуч, угорі. Внизу – 2,5 см, праворуч – 1 см; відступ абзацу – 5 знаків), написаний державною мовою з прикладами на іноземній мові.

Оформлення реферату має відповідати вимогам, які висуваються до наукових праць:

• правильне подання посилань, цитат, висновків;
  
• поділ тексту на абзаци;
  
• нумерація сторінок;
  
• наявність списку використаної літератури, складеного у відповідності до чинних вимог;
  
• використання публікацій з методики викладання, як мінімум, на двох іноземних мовах.
  

Термін подання керівнику – за місяць до проведення кандидатського екзамену.

Захист реферату проводиться під час кандидатського іспиту у присутності екзаменаційної комісії та інших здобувачів. Для виступу здобувачу надається до 10 хвилин. У цілому тривалість захисту (виступ здобувача, запитання і відповіді на них, коментар до зауважень рецензента), як правило, не повинна перевищувати 20 хвилин.

Під час захисту реферату здобувач стисло обґрунтовує вибір теми, її актуальність, мету і завдання, теоретичну і практичну значущість дослідження, чітко формулює основні висновки та рекомендації. При цьому здобувач повинен показати ґрунтовні знання першоджерел і наукової літератури з проблем, всебічне володіння матеріалом дослідження, здатність самостійно аналізувати й узагальнювати його результати, висловлювати свої міркування з приводу зроблених критичних зауважень з боку рецензента, Голови і членів екзаменаційної комісії.

Як правило, на захисті повинен бути присутнім рецензент реферату. Якщо рецензент відсутній, рецензія зачитується одним із членів комісії.


Критерії оцінювання рефератів


При оцінюванні захисту реферату екзаменаційна комісія бере до уваги такі фактори:

• якість реферату в цілому (його творчий характер, вміння автора аналізувати теоретичний матеріал, обґрунтованість сформульованих рекомендацій);
  
• самостійність у розробці проблеми;
  
• якість оформлення роботи (стиль викладу, грамотність, бібліографія, ілюстративний матеріал);
  
• рівень виступу здобувача (чіткість у формулюванні актуальності, мети і завдань роботи, вміння зробити правильні висновки, культура мовлення);
  
• оцінку роботи рецензентом.
  

Оцінка «відмінно» виставляється, якщо:

• обґрунтована актуальність теми, тема розкрита повністю, дослідження виконане на високому науково-теоретичному і методичному рівні; одержані результати систематизовані, висновки і рекомендації є переконливими; продемонстровано вільне володіння матеріалом дослідження; оформлення роботи відповідає встановленим вимогам.
  

Оцінка «добре» виставляється, якщо:

• обґрунтована актуальність теми, тема розкрита повністю, дослідження виконане на достатньо високому науково-теоретичному і методичному рівні; одержані результати систематизовані, але висновки не є переконливими, або відсутні рекомендації, або є суттєві зауваження до оформлення роботи.
  

Оцінка «задовільно» виставляється, якщо:

• тема розкрита повністю, але науково-теоретичний і методичний рівень не дуже високий;
  
• одержані результати систематизовані недостатньо; висновки зроблені непереконливо; під час захисту продемонстровано посередній рівень володіння матеріалом дослідження.
  

Оцінка «незадовільно» виставляється, якщо:

• тема розкрита неповністю, науково-методичний рівень роботи низький; висновки непереконливі; здобувач погано володіє матеріалом дослідження, неспроможний відповісти на запитання; є зауваження до оформлення списку літератури.
  

6. Основна література до кандидатського іспиту


6.1. Педагогічні передумови навчання іноземних мов

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія: Підручник для студ., асп. та мол. викл. вузів. – К.: Либідь, 1998. – 558 с.
   
2. Бутенко Н.Ф. Комунікативна майстерність викладача. – К.: КНЕУ, 2005. – 336 с.
   
3. Вища освіта в Україні: Навч. посіб. /В.Г.Кремень, С.М.Ніколаєнко, М.Ф.Степко та ін. – К.: Знання, 2005. – 380 с.
   
4. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Підруч. за модульно-рейтинговою системою навч. для студ. магістратури. – К.: Центр навч. літ., 2006. – 383 с.
   
5. Волкова Н.П. Професійно-педагогічна комунікація. – К.: Вид. центр «Академія», 2006. – 256 с.
   
6. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.
   
7. Дмитриченко М.Ф., Хорошун Б.І., Язвінська О.М., Данчук В.Д. Вища освіта і Болонський процес: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К., 2006. – 440 с.
   
8. Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя. – М.: Изд-во «Академія», 2002. – 208 с.
   
9. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: Світовий досвід та українські перспективи. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с.
   
10. Краевский В.В. Общие основы педагогики. – М.: Изд. центр «Академия», 2005. – 256 с.
    
11. Краевский В.В., Хуторский А.В. Основы обучения: дидактика и методика. – М.: Изд. центр «Академия», 2007. – 352 с.
    
12. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.
    
13. Освітні технології / За ред. О.М.Пєхоти. – К.: Вид-во «А.С.К.», 2003. – 255 с.
    
14. Педагогічна майстерність: Підручник / І.А.Зязюк, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.; За заг. ред. Зязюна І.А. – 2-е вид., доповн. і переробл. – К.: Вища школа, 2004. – 422 с.
    
15. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Вид-во «Ґенеза», 1999. – 368 с.
    
16. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К.: Вища школа, 2005. – 239 c.
    
17. Современный словарь по педагогике / Сост. Рапацевич Е.С. – Мн.: «Современное слово», 2001. – 928 с.
    
18. Хуторский А.В. Практикум по дидактике и современным методикам обучения. – Спб: Питер, 2004. – 541 с.
    

6.2. Психологічні і психолінгвістичні передумови навчання іноземних мов

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Мовленнєва комунікація. – К.: Центр навч. літер., 2004. – 472 с.
   
2. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Высш. школа, 1999. – 400 с.
   
3. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. – К.: Наукова думка, 1989. – 198 с.
   
4. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посібник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 416 с.
   
5. Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М.: Педагогика, 1991. – 480 с.
   
6. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – М.: Просвещение, 1986. – 328 с.
   
7. Глухов В.П. Основы психолингвистики. – М.: АСТ: Астрель, 2005. – 351 с.
   
8. Громова М.Т. Психология и педагогика профессиональной деятельности. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 415 с.
   
9. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – М.: Логос, 2000. – 384 с.
   
10. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическом общении. – М.: Просвещение, 1987. – 190 с.
    
11. Кашкин В.Б. Основы теории коммуникации. – М.: АСТ: Восток-Запад, 2007. – 256 с.
    
12. Куницина В.Н., Казаринова Н.В., Погольша М.В. Межличностное общение: Ученик для вузов. – Спб.: Питер, 2001. – 544 с.
    
13. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. – М.: Смысл, 2003. – 287 с.
    
14. Львов М.Р. Основы теории речи. – М.: Изд. центр «Академия», 2007. – 248 с.
    
15. Орлов Ю.М. Самопознание и самовоспитание. – М.: Просвещение, 1987. – 274 с.
    
16. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології. – К.: Знання, 2000. – 204 с.
    
17. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи. – К.: ТОВ «Філ-студія», 2006. – 320 с.
    
18. Психология. Словарь. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
    
19. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. – К.: Академ видав, 2005. – 360 с.
    
20. Скороходова Н.Ю. Психология ведения урока. – Спб.: Изд-во «Речь», 2002. – 148 с.
    
21. Талызина Н.Ф. Педагогическая психология. – М.: Изд. центр «Академия», 2003. – 288 с.
    
22. Трухін І.О. Соціальна психологія спілкування. – К.: Центр. навч. літ., 2005. – 336 с.
    
23. Філоненко М.М. Психологія спілкування. – К.: Центр учбової літер., 2008. – 224 с.
    
24. Фридман Л.М. и др. Изучение личности учащегося в ученическом коллективе: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1988. – 207 с.
    
25. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. – М., 1998. – 457 с.
    
26. Фрумкина Р.М. Психолингвистика. – М.: Изд. центр «Академия», 2007. – 320 с.