Парламентські Слухання

17 ТРАВНЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ: "СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА СОЦІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ: СУЧАСНИЙ СТАН, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ".

У слуханнях взяли участь народні депутати України, керівники центральних органів виконавчої влади, представники Фондів соціального страхування, громадських організацій.

Головуючий на засіданні перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк зазначив, що соціальне страхування та соціальне забезпечення супроводжують кожну людину від перших її кроків життя.

Він нагадав, що парламентські слухання з подібною тематикою відбулися більше ніж 9 років тому. Тоді обговорювався проект законопроекту про соціальне страхування. У 1998 році Верховна Рада прийняла цей законопроект.

Мета нинішніх слухань: обговорити як працює чинний закон, що у ньому є позитивного, що не влаштовує у забезпеченні соціального страхування, визначити больові точки законотворчого процесу, щоб прийняти рішення спрямовані на поліпшення ситуації.

Доповідав Голова Комітету з питань соціальної політики та праці Василь Хара. У своєму виступі він зупинився на історії створення фондів соціального страхування, питаннях реформування системи соціального забезпечення населення, проблемах які існують у цій сфері та шляхах їх вирішення.

В.Хара навів деякі дані, які характеризують загальну ситуацію у цій сфері. Згідно з ними у 2004 році межа бідності склала 263 грн. Цей показник визначає граничну межу, за якою наступає бідність. Таким чином, 13 млн. громадян України, а це більше 28% населення сьогодні знаходяться за межею бідності. При цьому 55% бідного населення відноситься до категорії злиденних. Глибина бідності складає 25%, тобто бідному населенню до межі бідності не вистачає 65 грн. (при 263 грн.). При цьому сукупний дефіцит доходів бідних складає 826 млн. грн. в місяць. Саме така сума необхідна, щоб вивести значну частину населення країни з ганебної зони бідності, яка принижує і ображає людську гідність громадян України, наголосив Голова парламентського Комітету.

Василь Хара далі розповів про деякі успіхи системи соціального захисту, відзначивши, що динаміка останнього року свідчить про незворотну тенденцію на зниження масштабу бідності в державі і поліпшення становища бідного населення.

Торкнувшись роботи парламентського Комітету з питань соціальної політики та праці по здійсненню контролю за виконанням законів соціального страхування, В.Хара зазначив, що такий контроль дав можливість виявити низку недоліків щодо порушення нормативно-правових актів. Зокрема, були встановлені випадки перевищення повноважень головами правлінь страхових фондів, практика формування страхових тарифів і внесків здійснювалась з порушенням базових законів, мали місце не поодинокі випадки ігнорування принципів соціального партнерства і спроби виконавчої влади керувати фондами.

За результатами контролю Комітету були внесені зміни до уставних документів фондів, Кабінетом Міністрів внесені законопроекти по всіх видах соціального страхування, спрямовані на удосконалення законодавчої бази.

В.Хара також повідомив, що і в цьому році знадобилось втручання Комітету у ситуацію, яка виникла у фонді по тимчасовій втраті працездатності, коли при наполяганні міністра праці і соціальної політики було прийнято рішення про скорочення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності на 86 млн. грн. і на 50% скорочені витрати на санаторно-курортне лікування. На шкоду інших соціально незахищених категорій населення робилися спроби порушити законодавство, щоб виконати передвиборні обіцянки, наголосив В.Хара.

Голова Комітету також повідомив, що Комітет тримає під постійним контролем питання відповідності розміру матеріального забезпечення застрахованих осіб положенням Конституції України. За його словами, порядок формування розміру страхових внесків викликає тривогу. Повністю зруйнована система, коли необхідно просто порахувати витрати по матеріальному забезпеченню і наданню соціальних послуг застрахованим особам у відповідності з діючим законодавством і на цій основі розрахувати розмір внесків.

Голова Комітету зауважив, що серед тих, хто записався на виступ, не має голів правлінь страхових фондів. На його думку, вони не можуть висловити об'єктивну точку зору правління, яка може не співпасти з думкою міністра. Таким чином, ті принципи соціального партнерства, які закладені в базових законах, грубо порушуються саме з боку органів державної влади, які повинні здійснювати нагляд за діяльністю фондів через призму закону.

Василь Хара також торкнувся питання введення єдиного соціального внеску. Неодноразовий розгляд Верховною Радою законопроекту не знаходив підтримки серед народних депутатів. Однак, з боку міністерства праці та соціальної політики звучать пропозиції про необхідність його запровадження. За словами доповідача, таке реформування системи соціального страхування може привести до руйнування системи в цілому, оскільки передача навіть окремих схожих функцій в єдиний орган викликає сумнів в частині цільового використання фінансових коштів цих фондів.

Василь Хара висловив думку, що об'єднання страхових внесків на всі види соціального страхування в єдиний призведе до надзвичайної плутанини в виплатах страхових внесків.

Доповідач зазначив, що введення єдиного соціального внеску не може бути законодавчо практично спрогнозованим без завершення повного формування всіх видів соціального страхування.

Комітет з питань соціальної політики і праці разом з мільйонами громадян України, захищених нині діючою схемою соціального страхування, зазначив В.Хара, сподіваються, що Президент України, органи виконавчої влади "дуже обережно підійдуть до теми запровадження єдиного соціального внеску і не будуть нав'язувати соціально необґрунтовані економічно зміни, які без сумніву, приведуть до зруйнування державної системи соціального захисту населення".

Закінчуючи свій виступ, В.Хара, зазначив, що реалізація соціальних функцій іншими суб'єктами соціальної діяльності, включає також правові і економічні механізми. Правові повинні бути реалізовані шляхом розробки і прийняття Соціального кодексу України. Економічні механізми повинні стимулювати розвиток економіки держави, його соціальну спрямованість, ріст доходів населення, в першу чергу заробітної плати. Тому необхідно кардинально реформувати систему оплати праці, відновити стимулюючу функцію заробітної плати, визначити ціну робочої сили, підвищити питому вагу фонду оплати праці, собівартості продукції, валові внутрішні продукти і в грошових доходах населення.

В.Хара наголосив, що курс України на євроінтеграцію вимагає адаптації нашого законодавства до вимог Європейського Союзу. Сьогодні українське законодавство у сфері соціального страхування відповідає цим вимогам. Залишається тільки проблема із забезпеченням розмірів на рівні європейських стандартів.

Із співдоповіддю виступив міністр праці та соціальної політики України В’ячеслав Кириленко. За його словами, соціальне забезпечення є безумовним пріоритетом діяльності нового уряду і це відображено як в програмі дій уряду, так і в перших його діях. 81 відсоток цьогорічного бюджету спрямовано на соціальні видатки, що є найбільшим показником за всю історію України. Вперше, мінімальна пенсія сягнула рівня прожиткового мінімуму для непрацездатних – 332 гривні. Розпочато ліквідацію пенсійної зрівнялівки. Якщо до 1 квітня лише 10 відсотків пенсіонерів отримували пенсію вищу за мінімальну, то тепер 53 відсотки. Багаторазово, до 8,5 тисяч гривень, збільшено допомогу по народженню дитини. Істотно зросла допомога на дітей-сиріт, дітей-інвалідів, інвалідів з дитинства, допомога малозабезпеченим самотнім матерям.

Проте уряд усвідомлює, що стабільне зростання життєвого рівня і досягнення соціальної гармонії можливе лише в разі здійснення системних змін, створення сучасної системи соціального забезпечення і соціального страхування. Впродовж 1998 – 2003 років запроваджено чотири із п’яти видів страхування передбачених основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Міністр зазначив, що у системі соціального страхування накопичилася ціла низка проблем. Першою з них є та, що чотири страхові фонди здійснюють деякі однакові функції: реєстрація платників страхових внесків, збір цих внесків, контроль за їх надходженням.

Крім того, Фонди соцстрахування з тимчасової втрати працездатності та від нещасних випадків мають спільні функції щодо оздоровлення та реабілітації громадян, а також виконують функції характерні для медичного страхування. Внаслідок цього видатки на адміністрування чотирьох фондів невиправдано зросли, сягнувши 700 мільйонів гривень на рік лише на утримання виконавчих дирекцій плюс ще близько 200 мільйонів на допоміжні видатки. І це при тому, що тільки у Фонді соціального страхування на випадок безробіття після зміни його керівництва вже цього року непрофільні видатки скорочено на 182 мільйони гривень. Це дало змогу відразу збільшити мінімальну допомогу по безробіттю від 125 до 135 гривень.

Таке дублювання, за словами В.Кириленка, обтяжує роботодавців, які повинні звітуватися перед чотирма фондами, подавати чотири платіжних доручення, обслуговувати чотирьох контролерів. Міністр висловив сумнів у потребі кожного з фондів створювати свою систему персоніфікованого обліку, коли можна вдосконалити існуючу систему, наприклад, Пенсійного фонду, для її застосування і в інших видах соціального страхування.

Тому запровадження єдиного соціального внеску на часі. У міністерстві вже утворено робочу групу з розробки відповідного закону, до участі в якій запрошено всі зацікавлені сторони. Уряд буде вносити цей закон на розгляд Верховної Ради.

В.Кириленко також вважає, що діяльність страхових фондів не є прозорою для суспільства. Проведені протягом останніх місяців перевірки засвідчують, що багатомільйонні суми страхових коштів витрачалися неефективно. Протягом останніх трьох місяців директорів трьох фондів соціального страхування звільнено, ухвалені нові, змінені бюджети у двох фондах. Скорочуються статті видатків через які, як правило здійснювалися зловживання. На думку уряду, абсолютна прозорість діяльності фондів, перша передумова ефективності соціального страхування.

Співдоповідач далі торкнувся пенсійної проблеми. Він зазначив, що новий уряд ніколи не відступить від наміру виплачувати пенсії на рівні не нижчому за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, а також здійснювати їх подальшу диференціацію залежно від стажу та заробітку.

В.Кириленко запропонував шляхи збалансування фінансів Пенсійного фонду: виведення з тіні вже наявних і створення нових робочих місць, а також перегляд пільг зі сплати внесків на пенсійне страхування, що розширить базу збирання внесків; зростання заробітної плати, яка знову має стати головним джерелом доходів населення. Міністр повідомив, що уряд цього року планує збільшувати мінімальну зарплату щоквартально, а 1 вересня вона зрівняється з мінімальною пенсією, сягнувши 332 гривень.

В.Кириленко зауважив, що все пенсійне законодавство слід привести до єдиних принципів, звівши його, якщо не до одного, то, принаймні, до декількох системних законів.

Міністр також запропонував поряд із солідарною системою створити накопичувальну пенсійну систему, як це передбачено новим базовим законом. Такі кроки оздоровлять не лише систему пенсійного страхування, але і економіку в цілому.

Не менше проблем, зауважив міністр, накопичилося у системі соціального забезпечення. На його думку, державна соціальна допомога має надаватися справді бідним громадянам, але розміри цієї допомоги в дуже стислі терміни мають підвищитись на стільки, щоб жоден громадянин не отримував доходів нижчих за прожитковий мінімум. Сам механізм отримання соціальної допомоги має також бути впорядкованим. Перший крок на цьому шляху вже зроблено: завершується запровадження єдиної заяви для отримання всіх видів допомоги.

Розв'язуючи найгостріші соціальні проблеми, завершив свій виступ В'ячеслав Кириленко, уряд вже сьогодні розпочав роботу над ґрунтовною концепцією нової соціальної політики, яка має відповісти на головні виклики, що стоять зараз перед суспільством. "Країну в якій кожна людина отримує гідний соціальний захист ми можемо створити лише власним розумом і власними руками", - зазначив він.

Ще одну співдоповідь зробив Голова парламентського Комітету в справах ветеранів, пенсіонерів та інвалідів Петро Цибенко. У своєму виступі він торкнувся одного з основних елементів системи соціального страхування - пенсійного страхування.

Голова Комітет зауважив, що під час запровадження пенсійної реформи були задекларовані благородні цілі: отримання пенсії залежно від трудового внеску, підвищення пенсійних виплат з урахуванням державних соціальних гарантій, ліквідація відмінності у рівня пенсійного забезпечення, привілеїв, можливість накопичування коштів у недержавних пенсійних фондах. Однак, гірке розчарування наступило після прийняття урядом 20 листопада 2003 року Постанови Кабінету Міністрів України № 1783 про заходи щодо поліпшення пенсійного забезпечення громадян, якою були змінені офіційні показники середньої заробітної плати в Україні за період з 1958-1991 роки та за 2002 рік, а також недодано кожному пенсіонеру від 25 до 124 гривень, залежно від стажу роботи і розміру їх колишньої заробітної плати. Більше всіх при такому "корегуванні" середньої заробітної плати постраждали вчителі, лікарі, працівники культури, аграрного сектору. Наслідком такого нововведення мало таку цікаву річ, чим старший пенсіонер, тим менший в нього розмір пенсії. До цього часу пенсіонери в своїх зверненнях ставлять питання, що зазначена постанова уряду має бути скасована як така, що порушує Конституцію України, фальсифікує державну статистику стосовно середньої заробітної плати в Україні і відкриває можливості для подальшої фальсифікації, ущемлення матеріальних і фінансових прав пенсіонерів, принижує їх честь і гідність.

Однак, зауважив Петро Цибенко, і минулий, і нинішній уряд вважають, що ця постанова є правомірною. Загальне невдоволення спричинила зрівнялівка у рівнях пенсії, до якої вдався уряд, прийнявши постанову від 18 вересня 2004 року про підвищення рівня пенсійного забезпечення. Цією постановою в один ряд були поставлені інваліди, ветерані праці і війни, особи, які мають особливі заслуги перед Україною і ті, які аби як, або аби де працювали кілька років.

Поява цієї постанови викликала особливий подив ще з огляду на те, що кілька проектів законів, спрямованих на вирішення проблеми, встановлення мінімальної пенсії на рівні прожиткового рівню, як цього вимагає стаття 146 Конституції України, і які приймались Верховною Радою, наражались на президентське вето, яке готувалось тим самим урядом. Взагалі, пенсійна реформа, про необхідність якої так довго і багато говорилося, після прийняття і реалізації трьох постанов Кабінету Міністрів була знову повернута в режим ручного управління до дискримінаційної зрівнялівки.

Змінити ситуацію навколо запровадження пенсійного страхування, відійти від зрівнялівки у пенсіях вдалося за наполяганням народних депутатів України, завдяки яким 23 грудня 2004 року було прийнято закон щодо встановлення мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму і, відповідно, підвищення пенсії залежно від трудового вкладу. Голова Комітету зазначив, що реалізація цього закону затягнулася в часі, лише у квітні розпочалася виплата пенсій у новому розмірі та доплата до цих пенсій. Закінчення цієї роботи очікується лише в червні поточного року.

Дискусійним і проблемним, на думку П.Цибенка, залишається питання величини оцінки коефіцієнту страхового стажу у солідарній системі, відсотка індексації пенсії у зв’язку із зростанням середньої заробітної плати. Введення показника страхового стажу у співвідношенні один відсоток за один рік роботи зменшує в два рази рівень пенсії в порівнянні з порядком розрахунку, який був передбачений Законом України "Про пенсійне забезпечення". Це оцінюється багатьма громадянами як порушення статті 22 Конституції України, згідно з якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав. Шляхи вирішення цих питань Верховна Рада України разом з урядом мають віднайти.

Далі учасники парламентських слухань у своїх виступах зазначили, що політика соціального страхування та соціального забезпечення має багатогранну форму у її застосуванні, покращанні та стратегії розвитку.

У виступах також зверталася увага на те, що поруч з позитивними результатами в системі соціального забезпечення і соціального страхування мають місце цілий ряд проблем, як в законодавчій сфері, так і в практичній роботі, насамперед, фондів соціального страхування.

Основні проблеми, що потребують вирішення – це наближення розмірів мінімальних страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням до рівня прожиткового мінімуму, зокрема, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, запобігання спрямування коштів страхових фондів на фінансування невластивих витрат, звужуючих можливості фондів щодо подальшого посилення рівня платоспроможності матеріального забезпечення та надання соціальних послуг застрахованим особам. Органами виконавчої влади повністю порушується система формування розміру страхових внесків, коли без урахування вимог законів щодо надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, встановлюється розмір страхового тарифу без економічного обґрунтування, що в подальшому приводить до фінансової нестабільності роботи фондів.

Учасники слухань звертали увагу і на питання, які потребують вирішення в пенсійному забезпеченні. Вони стосується збільшення розмірів надбавок і підвищень до пенсій, передбачених раніше діючим законодавством, які призначаються в розмірах, що фактично склалися на момент введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; здійснення заходів щодо скорочення пільг по сплаті внесків до Пенсійного фонду, а у разі збереження більш сприятливих умов для діяльності АПК, передбачення у видатках Державного бюджету коштів на компенсацію відповідних пільг, а також забезпечення в повному обсязі розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, не допускаючи при цьому запровадження нових пільг у виплаті пенсій без визначення джерел їх фінансування; щорічне реальне зростання пенсій та інших соціальних виплат.

Пропозиції стосовно запровадження єдиного соціального внеску мають певні застереження, що його впровадження може призвести до руйнування системи в цілому, відзначалося у виступах. Оскільки, передача навіть окремих спільних функцій в один орган викликає сумніви в частині цільового використання коштів фондів. При цьому фондам залишаються тільки функції проведення страхових виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам. Це може призвести до порушення принципу повноти відповідальності кожного із фондів за фінансову ситуацію в окремому виді соціального страхування.

Відзначивши загальні позитиви укріплення системи соціального захисту, одночасно виступаючі висловили багато критичних зауважень, пропозицій щодо удосконалення існуючої системи страхування.

З метою вирішення проблемних питань системи соціального захисту, з урахуванням набутого досвіду та подальшого розвитку, запровадження європейських соціальних стандартів, комплексному і системному підходу в реалізації поставленої мети, учасники парламентських слухань рекомендували Кабінету Міністрів подати на розгляд Верховної Ради законопроекти про:

- розширення бази для нарахування страхових внесків та кола їх платників за рахунок легалізації доходів з метою збільшення надходжень до фондів соціального страхування;

- загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування;

- затвердження меж зон радіоактивного забруднення (не знижуючи рівень соціальної захищеності постраждалого населення та реальних наслідків аварії);

- відміну показника "рівень забезпечення прожиткового мінімуму" при визначенні права на надання та розмірів соціальної допомоги;

- внесення змін до Закону України "Про страхування" щодо включення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до переліку обов'язкових видів страхування.

Учасники слухань також рекомендували при формуванні проекту Державного бюджету України на 2006 рік забезпечити:

- фінансування надання соціальних послуг та матеріального забезпечення безробітних з числа незастрахованих осіб за рахунок коштів Державного бюджету України;

- видатки на допомогу по догляду за дитиною до трьох років у розмірі не нижче 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- окреме визначення та затвердження обсягів фінансування соціальних витрат по окремих програмах та напрямках;

- реалізацію Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" в частині розробки соціальних стандартів у сфері житлово-комунального, транспортного обслуговування, зв'язку, охорони здоров'я, освіти, фізкультури та спорту, відпочинку та дозвілля;

- підвищення мінімальної заробітної плати до рівня не нижче прожитого мінімуму для працездатної особи;

- в повному обсязі фінансування та впровадження Єдиної тарифної сітки в оплаті праці;

- в повному обсязі розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами;

- виконання законів України щодо соціального захисту ветеранів війни, праці та інвалідів у повному обсязі;

- системний та комплексний підхід до формування державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни, праці та інвалідів.

Учасники парламентських слухань рекомендували не допустити:

- фінансування фондами соціального страхування заходів нестрахового характеру з метою розширення можливостей фондів підвищення розмірів страхових виплат та здійснення превентивних заходів по запобіганню страхових випадків;

- внесення на розгляд Верховної Ради України змін та доповнень до законодавства України щодо діяльності фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування без погодження зі сторонами соціального партнерства;

- перерозподілу структури страхових внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування між роботодавцями та застрахованими особами до досягнення розміру мінімальної заробітної плати величини прожиткового мінімуму в розрахунку на працездатну особу з одночасним підвищенням розміру заробітної плати.

Учасники слухань рекомендують запровадити з 2006 року щорічний моніторинг відповідності законів України та інших нормативно-правових актів в галузі соціального забезпечення положенням Європейського кодексу соціального забезпечення, а також постійно діючу ефективну систему інформування громадськості щодо здійснюваних державою заходів та державних програм підтримки окремих груп населення. Пропонується запровадити персоніфікований облік громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та фінансування пільг; методику обчислення сукупного доходу сім'ї, що береться для призначення соціальної допомоги, без урахування в ньому сум сплачених особами податків, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; щорічну інформацію про роботу державних соціальних інспекторів; Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги.

Учасники парламентських слухань також направили рекомендації фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, міським державним адміністраціям.

Підсумовуючи обговорення, перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк висловив думку щодо доцільності існування такої кількості соціальних фондів. Він також наголосив на уніфікованому підході до критеріїв соціального захисту. На його думку, необхідно встановити такі міри захисту, які були б приблизно тотожними, однаковими, хоча б на рівні мінімального прожиткового рівня.

Однією із проблем, яка безпосередньо стосується Верховної Ради, є велика кількість законів (близько 40 законів), які регулюють проблему, що розглядалася на парламентських слуханнях. Вони не рідко заперечують один одного, не рідко створюють колізії, з яких важко знайти вихід. А.Мартинюк закликав всіх учасників попрацювати над Соціальним кодексом, звести всі ці закони в один закон, в якому буде все уніфіковано і вони не будуть заперечувати один одного. Це завдання на майбутнє. Треба поставити і в найближчій перспективі виходити на кодекс законів, який стосується всього комплексу обговорених проблем, зазначив перший заступник Голови Верховної Ради України.

На цьому парламентські слухання, присвячені соціальному страхуванню і соціальному забезпеченні в Україні: сучасному стану, проблемам та перспективам розвитку завершилися.

* * *

18 ТРАВНЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ ВІДБУЛИСЯ ПАРЛАМЕНТСЬКІ СЛУХАННЯ: "Законодавче забезпечення сучасної економічної політики в умовах конституційної реформи".

Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, відкривши слухання, зазначив, що обговорювана тема є актуальною, оскільки мова піде про ефективність законодавства, доцільність існування тих чи інших законів, а особливо підзаконних актів. Він повідомив, що сьогодні в електронній базі зареєстровано 167 тис. 639 документів. Майже 170 тис. відповідних документів, закони, підзаконні акти. Серед них 2 тис. 890 законів прийнятих Верховною Радою України та майже 17 тисяч Указів Президента.

Учасники слухань мають обговорити, чи вистачає їх для забезпечення сучасної економічної політики держави і чи справді вони спрямовані на суттєве її удосконалення. Головуючий запропонував їм висловити свої пропозиції і рекомендації, які потім Верховна Рада узагальнить. Вони ляжуть в основу розробки економічної політики і спільної діяльності Кабінету Міністрів і Верховної Ради, яка повинна законодавчо забезпечити розв'язання цих проблем.

Доповідав перший віце-прем’єр-міністр України Анатолій Кінах. Він наголосив на тому, що обговорювані питання мають принципове значення для майбутнього розвитку нашого суспільства, держави, економіки України. Уряд вважає, що основною метою конституційної реформи щодо здійснення економічної політики є забезпечення спільної політичної відповідальності за реалізацію соціально-економічної політики України, відповідальності тих політичних сил, які сформують більшість в парламенті та на цій основі уряд.

Забезпечення системності в здійсненні економічної політики в умовах конституційної реформи вимагає насамперед розробки найважливіших комплексних, програмних і прогнозних документів. До них доповідач відніс стратегію соціально-економічного розвитку держави на 15-20 років, яка повинна бути невід'ємною частиною тієї національної ідеї, що консолідує політичну волю, кадри, ресурси і спирається на пріоритет загальнонаціональних економічних і політичних інтересів.

За словами А.Кінаха, світовий досвід яскраво підтверджує що до довгострокових стратегій існує єдиний базовий підхід, який повинен відображати як поточну ситуацію, так і прогноз розвитку. В умовах глобалізації світової економіки, інтеграційних процесів, загострення конкуренції, як економічної, так і політичної, необхідно врахувати всі ризики і фактори, які будуть впливати на розвиток України в довгостроковому періоді. Головна мета - це гідне місце України в світовому співтоваристві.

Ця стратегія також повинна враховувати один важливий принцип, якому Україні необхідно навчитися і максимально в стислі терміни удосконалювати – це ефективними сучасними демократичними методами жорстко і принципово вміти захищати національні, економічні і політичні інтереси, не зважаючи на напрямок :захід чи схід. "У світі поважають тих, хто вміє захищати свої інтереси. В світі не слухають і не поважають тих, хто не вміє захищати свої інтереси", - наголосив перший віце-прем'єр-міністр.

Успішною умовою виконання цього, вважає Анатолій Кінах, є консолідація політичних сил, яка допоможе забезпечити політичну підтримку розробленої стратегії в умовах соціально-економічного і політичного розвитку України.

А.Кінах висловив упевненість в тому, що конституційна реформа якраз має бути спрямована на те, щоб сформувати такі умови, щоб цей напрямок був незворотнім.

В умовах політичної реформи, зазначив далі доповідач, має кардинально змінитися роль прогнозних і програмних документів середньострокового періоду. Оптимальний варіант, як показує світовий досвід, до 5, максимум 7 років. Тому важливо провести обговорення та прийняття рішення щодо головного парламентського документу – Основних засад економічного і соціального розвитку України, які приймаються вищим законодавчим органом держави – Верховною Радою.

Конституційна реформа безумовно повинна підвищити роль Основних засад економічного і соціального розвитку нашої держави, в яких повинні бути визначені, в тому числі і середньострокові напрями стратегії розвитку країни, та відображатися бачення більшості парламенту на шляхи розвитку України.

А.Кінах висловив думку, що результати обговорень знайдуть своє втілення в змінах до законодавства, зокрема до Закону України "Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку". Тоді буде чітко визначено статус цього документу, терміни та відповідальність.

Важливим, на думку доповідача, є вдосконалення підходів до технології розроблення законопроектів. Важливо, щоб це був системний, комплексний підхід і ґрунтувався на глибокому аналізі існуючої законодавчої бази. Одним з основних напрямків такого аналізу законодавчої бази в широкому розумінні може стати стаття 1 Конституції, а саме: що зроблено, які закони необхідно прийняти, щоб відповідно вимог статті 1 Конституції України наша держава стала суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. І це основа для оцінки якості ефективності існуючої законодавчо-нормативної бази.

Важливим є питання щодо суттєвого скорочення кількості розроблюваних і внесених урядом законопроектів з одних і тих же питань. Для цього доцільно було б використати досвід ряду розвинутих країн, де існує достатньо ефективний метод, коли законодавці доручають розробку законопроектів уряду, зауважив доповідач, а уряд готує їх з відповідними розрахунками та попереднім погодженням з народними депутатами. Це підвищує і фаховий рівень, і дає можливість ефективно розглядати і приймати рішення в режимі пленарних засідань Верховної Ради.

Необхідно дуже серйозно працювати з питань розробки та затвердження комплексних і програмних документів річного циклу. Це стосується насамперед Державної програми економічного і соціального розвитку країни.

На думку уряду програма буде мати зміст і ефективність тільки тоді, коли вона буде готуватися урядом і прийматися Верховною Радою до розгляду Державного бюджету України, а не навпаки, як часто робиться зараз, з тим щоб вже Державний бюджет, спираючись на Державну програму соціально-економічного розвитку, забезпечував ресурсну базу, виходячи з пріоритетів суспільства держави, а не на основі лобіювання тих чи інших інтересів, як це часто буває в структурі бюджету.

Важливо, консолідуючи зусилля з Верховною Радою, удосконалювати цей механізм. Він, безумовно, позитивно буде впливати на системність, професійність рішень, як законодавчої, так і виконавчої влади, наголосив Анатолій Кінах.

Перший віце-прем'єр-міністр висловив надію, що вже в цьому році вдасться поставити крапку на тих методах, які використовують при прийнятті Державного бюджету, коли уже практично третій рік підряд Верховна Рада з подання уряду відмовляється від відповідальності, приймає малу фінансову конституцію - Державний бюджет країни без постатейного обговорення. Цим самим створюючи серйозну, непрогнозовану, нестабільну ситуацію з точки зору умов промислової підприємницької діяльності, знижуючи довіру інвесторів до нашої держави.

Тому ці питання, вважає уряд, вимагають суттєвого удосконалення і є невід'ємною частиною в тому числі конституційної реформи.

Далі доповідач зупинився на окремих складових державної політики в економічній і соціальній сфері, сформованій у програмі діяльності Кабінету Міністрів "Назустріч людям". Зокрема, на питаннях створення нових робочих місць, реформі заробітної плати, пенсійного забезпечення, зайнятості населення, тих якісних складових, які повинні бути в основі державної соціальної політики, в тому числі конкретних результатів.

Завершуючи виступ, А.Кінах висловив впевненість, що парламент і уряд виконають свою місію на основі конструктивної з високою взаємною відповідальністю співпраці, щоб кожний крок відповідав інтересам держави і суспільства.

Голова Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій Станіслав Гуренко у співдоповіді наголосив на тому, що підтримавши урядові пропозиції про зміни до Закону "Про Державний бюджет на 2005 рік", Верховна Рада втілила в державний закон високі соціальні зобов'язання влади. Це підсилило і зміцнило сподівання у змінах на краще десятків мільйонів населення. Верховна Рада в межах конституційних повноважень повинна задіяти весь арсенал своїх можливостей аби забезпечити реалізацію очікувань населення, забезпечити прийняття необхідних законодавчих рішень та контроль за їх виконанням. Створення надійного економічного фундаменту демократичного суспільного розвитку є головним напрямком у діяльності парламенту, зазначив співдоповідач.

Голова Комітету вважає, що забезпечення радикального підвищення життєвого рівня громадян, ліквідація ганебного зубожіння населення, яке вже поставило на порядок денний питання подальшої долі українського народу, перспектива його існування в кордонах своєї держави – ті питання, які мають хвилювати Верховну Раду у першу чергу.

С.Гуренко вважає, що певну роль у ситуації, що складається, відіграє і стан законодавчої бази і досить пасивна позиція Верховної Ради. Йдеться про те, що під прикриттям прийнятих Верховною Радою законів (зокрема, закону "Про приватизацію"), відбувається збагачення п’яти відсотків населення, в той час, коли душові доходи більш як 70 відсотків громадян не забезпечують прожиткового мінімуму.

Голова Комітету зазначив, що цьому міг би запобігти закон про націоналізацію, або інший державний документ, який би законодавчо закріплював основи подолання і запобігання поглиблення майнового розшарування, зубожіння населення.

С.Гуренко нагадав, що за пропозицією уряду Верховна Рада прийняла Закон про державний бюджет на нинішній рік із високими соціальними зобов'язаннями перед громадянами. Однак, ці зобов'язання не були підкріплені джерелами наповнення доходної частини бюджету. Прийнятий закон не сформував бюджет у розвитку, і тому він не дає відповіді на питання наскільки реальними можуть бути сподівання на стабільність соціальної політики, на захищеність в умовах подальшої лібералізації економіки. А саме такий напрямок на лібералізацію закріпили безпрецедентні зміни в податковому та тарифному законодавстві, які пройшли у так званому "пакеті" з бюджетним законом.

Співдоповідач зауважив, що скасування державної підтримки окремих галузей виробництва, ліквідація податкових пільг у спеціальних економічних зонах та районах пріоритетного розвитку, яка була проведена разом з цим законом безумовно погіршить соціальну ситуацію, зменшить кількість робочих місць, збільшить кількість безробітних.

Станіслав Гуренко звинуватив уряд у тому, що він "практично перейшов на ручне управління економікою, широко використовує принципи так званої політичної доцільності, в тому числі, і в зовнішньоекономічній політиці". За його словами, Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко всупереч постанові Верховної Ради не подала на розгляд та затвердження парламенту Державну програму економічного і соціального розвитку на поточний рік. У діючого законодавства з порушеннями вносяться зміни до кредитно-фінансової політики, зокрема щодо курсу гривні. Ці зміни із невизначеними соціально-економічними наслідками.

Голова Комітету розкритикував дії уряду і на споживчому ринку. Всі вони, на його думку, мають дуже сумнівний вигляд з точки зору права і дуже сумнівний вигляд з точки зору Конституції. Торкнувшись питання перегляду результатів приватизації, С.Гуренко зауважив, що "перерозподіл награбованого на користь найбідніших верств населення, який активно нині декларується, в будь-якому випадку має свої межі. Потрібен законодавчо закріплений перерозподіл внутрішнього валового продукту, валового національного доходу з урахування інтересів усіх верств населення". Тому першочерговим завданням у цьому контексті співдоповідач вважає затвердження Верховною Радою Державної програми подолання бідності.

На порядку денному також розробка низки законів, зокрема про запобігання критичної стадії майнового розшарування населення або ж закон про подолання бідності, закон про податок на наддоходи. Доцільно також законодавчо закріпити параметри соціальних стандартів, про які так багато говориться і врешті-решт ратифікувати Соціальну хартію.

Однак вдосконалення законодавства мало чого варто на фоні відсутності чітко визначеної економічної політики, без визначених параметрів і пріоритетів економічного і соціального розвитку держави, наголосив С.Гуренко.

Далі співдоповідач навів деякі цифри, які характеризують стан економічного розвитку держави. За його словами, наявні оцінки свідчать, що сьогоднішній рівень розвитку національної економіки не забезпечує кардинального зниження рівня бідності в найближчі роки. Виробництво внутрішнього валового продукту на душу населення нині становить всього близько 60 відсотків від 1990 року, а реальна заробітна плата вдвічі нижча, ніж у 1990 році.

Якщо за оцінками Світового банку економіка України по виробництву ВВП, по об’єму ВВП знаходиться на 55-му місці серед 231-ї держави, то за якісним показником тобто ВВП на душу населення, за оцінками ЦРУ США, наша країна знаходиться на 120-му місці.

Найсвіжіші дані Світового банку ставлять Україну на 112 місце за рівнем валового національного доходу на душу населення в ряд країн із рівнем нижче середнього. Середній рівень валового національного доходу на душу населення становить: у світі 8190 доларів США, у ЄС 26350 доларів США і в Україні 5430 доларів США.

"Як буде діяти уряд, щоб виправити цю ситуацію?", - запитав співдоповідач.

Голова Комітету вважає, що потрібна державна програма економічного зростання, нарощування середньодушового ВВП, або внутрішнього національного доходу, який дорівнює хоча б десятку держав нових членів ЄС. Для прикладу, щоб досягти стану сучасної Португалії, українській економіці необхідно вирости майже в чотири рази.

Головні макроекономічні показники цієї програми повинні враховувати не тільки об'єм, але і структуру української економіки.

За даними Держкомстату, експорт товарів і послуг склав у 2004 році 61,3 проценти ВВП, а імпорт 53,7.

За даними інституту економічного прогнозування порогове значення одного зі стандартних показників економічної безпеки держави, зокрема, частки імпорту у внутрішньому споживанні всього повинно бути "не більше 35 відсотків". В Україні воно вже 72 відсотка. Тобто держава живе за рахунок імпорту. Це пряма загроза економічній безпеці держави, наголосив С.Гуренко.

Наростаюча залежність нашої економіки від кон'юнктури світових ринків небезпечна у реальному найближчому часі занепаду таких галузей як гірничо-металургійна, хімічна та енергетична галузь, а від так і подальшим зубожінням населення.

С.Гуренко вважає, що у цій ситуації необхідно вжити скоординованих заходів по розвитку внутрішнього ринку товарів і послуг через значне підвищення платоспроможного попиту споживачів.

Голова Комітету наголосив, що для подолання проблем в економічній політиці України потрібно поєднати зусилля парламенту і уряду.

Перший заступник Голови Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій Володимир Демьохін у співдоповіді наголосив на тому, що "економічної політики в державі немає". Проблеми її законодавчого забезпечення загострилися до того, що другий рік поспіль стають темою парламентських слухань. А без економічної політики, зауважив В.Демьохін, спрямованої на захист свого народу, у держави немає майбутнього.

В.Демьохін також зазначив, що в Україні вкрай низька економічна культура громадян. Як приклад він навів раптове обвальне зміцнення курсу гривні та ситуацію на нафторинку, що призвело до того, що більшість громадян постраждали від дій уряду, який намагається займатися регулюванням на ринку.

Щоб запобігти цьому співдоповідач вважає, що закони і державні стандарти повинні встановити обов'язковість обґрунтування наслідків від рішень, які приймаються, і відповідальність за ці рішення перед суспільством, відповідальність моральну і кримінальну.

В.Демьохін зазначив, що для наближення до визначення мети національної економіки необхідно повернутися до комплексу базових факторів функціонування і розвитку: мінімізації затрат виробництва і забезпечення можливості кожному громадянину працювати і отримувати за свою працю. У цьому зв'язку всі управлінські рішення повинні ухвалюватися через призму економічного аналізу.

У своїх виступах учасники парламентських слухань продовжили розпочату доповідачем і співдоповідачами тему.

Директор Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Діброви Національної Академії наук Борис Маліцький у своєму виступі наголосив на необхідності надання конституційної реформи більш виразної економічної спрямованості. За його словами, на розробку, обговорення і переобговорення численних реформаторських проектів країна вже втратила майже 2 мільярди гривень. Виходить, що законодавчий акт щодо реформування Конституції набагато дорожче обходиться суспільству ніж прийняття самої Конституції.

Промовець також підкреслив незначну роль в українській економіці інноваційного фактору. Він вважає, що Україна має рішуче відмовитися від домінуючої орієнтації на розвиток своєї економіки за рахунок, в основному, розбазарювання природних ресурсів, виробництва продукції з низьким рівнем доданої вартості і використання дешевої робочої сили. Реальним йому вбачається здійснити перехід на інноваційний шлях розвитку. Для цього доцільно уточнити законодавчі положення конституційної реформи з точки зору надання їй більш виразної економічної спрямованості, переглянути положення Конституції щодо Державного бюджету і прийняти Бюджетний кодекс, в якому чітко визначити значення бюджету для забезпечення соціально-економічного розвитку країни на інноваційній основі, а не для того, як зараз записано в Конституції, "для розподілу національного багатства між громадянами і регіональними громадами"; розробити і затвердити Верховною Радою стратегію інноваційного розвитку економіки України і розбудови суспільства; встановити ключові орієнтири соціально-економічного розвитку. Зокрема, для України реально в найближчі роки досягти обсягів валового внутрішнього продукту на душу населення не менше 10-12 тисяч доларів, рівня мінімальної погодинної заробітної плати на рівні трьох доларів, частки робочих місць у високотехнологічних та середньотехнологічних галузях не менше 35-40 відсотків, рівня якості освіти, тощо.

Слід також привести у відповідність до вимог інноваційного розвитку економіки суспільства структуру державного управління в нашій країні. Потрібно законодавчо визначити перехід на функціональний принцип державного управління, встановити виключну відповідальність Кабінету Міністрів за стратегічний розвиток держави, передавши ручне керування, тобто те, чим він завжди займався і особливо зараз робить, місцевим органам влади. Запровадити систему державного індикативного планування соціально-економічного розвитку на інноваційній основі. Лише за умов надання конституційній реформі вираженої соціально-економічної спрямованості така реформа може бути корисна і дати позитивні наслідки для суспільства і кожного громадянина.

Перший заступник Комітету з питань бюджету Валерій Коновалюк запропонував розробити стратегію сталого розвитку держави. Це буде доктрина, що відтворюватиме конкретний шлях розвитку України. Він висловив впевненість, що така політика буде зрозуміла кожному громадянину, тому що на цьому можна сформувати національну ідею. "Щоб кожний українець повірив в себе, щоб ми дійсно реалізували трудовий потенціал держави".

Директор Інституту економічного прогнозування Національної Академії наук Валерій Гець зауважив, що настав час для конструктивного підходу по узгодженню тих кодексів, які є: Господарчого, Земельного. Окремі статті цих кодексів є настільки суперечливими, що породжують нові проблеми.

Він також звернув увагу законодавців на те, що необхідна правотворчість у сфері економіки. Необхідно продовжити кодифікацію господарського законодавства і суворо дотримуватися вимог Закону "Про принципи державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності". Цей закон вимагає економічного обґрунтування законопроектів і прогнозу соціально-економічних наслідків. Чого дуже часто сьогодні не робиться.

В обговоренні питань, винесених на парламентські слухання також взяли участь народні депутати Леонід Черновецький, Ігор Шурма, Петро Симоненко, Геннадій Руденко, Михайло Гладій, Василь Надрага, Іван Заєць, Георгій Крючков.

Всебічне бачення економічних проблем держави на сучасному етапі та пропозиції прозвучали у виступах директора Інституту еволюційної економіки Ігоря Макаренка, представника аналітичного центру "Академія" Олександри Кужель, професора Національної Академії державного управління Валерія Мунтяна, заступника директора Науково-дослідного інституту приватного права, підприємництва Академії наук Миколи Галянтича, декана факультету менеджменту та маркетингу Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" Василя Герасимчука, координатора проекту Українського інституту промислової власності Олега Хименка, завідуючий сектором НДІ приватного права і підприємництва Олександра Безуха, голови правління страхової компанії "ТАС" Віктора Адамовича, заввідділом НДІ приватного права і підприємництва Володимира Короля, першого заступника голови Вищого господарського суду України Миколи Хандурина.

Підбиваючи підсумки обговорення, перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк висловив жаль з приводу відсутності у сесійній залі економічного блоку уряду.

Він підтримав висловлені думки щодо переходу до інноваційного розвитку української економіки, висловивши при цьому сумнів у можливості його за умови, коли державний бюджет цього року на 85 відсотків становлять соціальні виплати.

А.Мартинюк також висловив критичні зауваження на адресу виконавчої влади "за непередбачувану і зигзагоподібну діяльність". При цьому, критикуючи уряд, перший заступник визнав, що у цьому є вина і парламенту. Вона полягає в тому, що є конституційний обов'язок Верховної Ради. приймати основні засади внутрішньої і зовнішньої політики.

"Якби ми за 15 років або за ті роки, коли прийняли Конституцію після 1996 року, майже за десять років спромоглися прийняти такі засади, основні засади внутрішньої і зовнішньої політики, тоді б ми могли і повинні були б питати з уряду, щоб він реалізовував ці засади", - зауважив А.Мартинюк. Але парламент їх не може прийняті тому, що ні попередня, ні нинішня влада не хочуть бути зв'язані законами. Тому замість планомірного розвитку держави парламент сьогодні працює із кавалерійським наскоком уряду, кожного дня латаючи ті чи інші законопроекти.

А.Мартинюк визнав, що Верховна Рада практично не приймає жодного нового закону, а в основному приймає зміни до діючих законів, часто лобіюючи вигідні бізнесу закони.

Перший заступник Голови Верховної Ради України наголосив на тому, що "влада і держава мають гарантувати кожному дієздатному громадянину реалізацію їх можливостей.

Кожен, хто не хоче бути найманим працівником, а прагне заробляти гроші самостійно, зможе і буде заробляти їх чесно як бізнесмен чи підприємець.

Кожен, хто хоче працювати в державному секторі, буде мати роботу, а найголовніше, гідну за нею виплату".

Адам Мартинюк закликав учасників парламентських слухань спільно працювати так, щоб таке наше майбутнє швидше стало реальністю.

На цьому парламентські слухання на тему: Законодавче забезпечення сучасної економічної політики в умовах конституційної реформи" завершилися.

* * *

Blog

Парламентські Слухання

Содержание

ПАРламентські СлухаННЯ