Здоров`я населення україни: вплив навколишнього середовища на його формування

Вид материала

Содержание

На сьогодні стан здоров`я населення України можна вважати кризовим
При написанні були використані наступні джерела
Відомості про авторів
1. Здоров`я населення
1.2. Демографічна ситуація.
2. Негативний вплив антропогенних чинників навколишнього середовища на здоров`я населення
2.1. Атмосферне повітря
2.2. Чинники житлових і громадських приміщень
2.3. Питна вода
2.4. Продукти харчування
2.6. Акустичне забруднення
2.7. Неіонізуюче випромінення
2.8. Іонізуюча радіація
2.9. Професійний вплив
3. Стратегія поліпшення здоров’я.

Подобный материал:

ЗДОРОВ`Я НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ:
ВПЛИВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
НА ЙОГО ФОРМУВАННЯ

Вступ

Згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров`я (ВООЗ) здоров`я є станом повного соціального, біологічного і психологічного благополуччя людини, а не тільки відсутністю хвороб і фізичних вад.

Були визначені складові формування здоров`я, а саме:
· спосіб життя - до 50%,
· вплив навколишнього середовища - до 20%,
· генетична компонента (спадковість) - до 20%,
· доступність і якість медичної допомоги - до 10%.

На сьогодні стан здоров`я населення України можна вважати кризовим:
· з 1991 р. смертність в країні перевищує народжуваність;
· середня тривалість життя, очікувана при народженні, є чи не найнижчою за всі останні десятиліття;
· різниця у середній тривалості життя при народженні між чоловіками і жінками у багатьох регіонах країни досягає 10 і вище років, що перевищує біологічну розбіжність і відображає надсмертність чоловіків.

Причинами кризи є:
· відсутність у значної частини населення навичок здорового способу життя;
· деструкція суспільства і незадовільне матеріальне становище населення;
· негативний вплив навколишнього природного середовища;
· не завжди достатня і доступна медична допомога.

Зміст

1. Здоров`я населення
1.1. Індикатори здоров`я
1.2. Демографічна ситуація
1.2.1. Народжуваність
1.2.2. Смертність
2. Негативний вплив антропогенних чинників навколишнього середовища на здоров`я населення
2.1. Атмосферне повітря
2.2. Чинники житлових і громадських приміщень
2.3. Питна вода
2.4. Продукти харчування
2.5. Відходи
2.6. Акустичне забруднення
2.7. Неіонізуюче випромінення
2.8. Іонізуюча радіація
2.9. Професійний вплив
3. Стратегія поліпшення здоров’я населення

При написанні були використані наступні джерела:

1. Здоров’я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров’я. (Щорічна доповідь, 1997 рік). Київ, 1998.
2. Злоякісні новоутворення в Україні в 1993-1995 рр. і розповсюдженість злоякісних новоутворень в популяції України в 1991-1996 рр., Київ., 1998.
3. Костицький В., Данилишин Б. Сталий розвиток України: реалії і проблеми на зламі століть // Малий і середній бізнес. – 1999. - №5-6.
4. Навколишнє природне середовище і здоров’я населення України. Доповідь до плану дій з гігієни навколишнього середовища. Київ. 1998.
5. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1998 році.
6. Оцінка ризику впливу природних та антропогенних факторів навколишнього середовища при їх сумісній з радіацією дії на захворюваність критичних груп населення, які проживають на території районів Київської області, постраждалих від аварії на ЧАЕС. 6/3-96- 23. Заключний звіт. 1998. НЦРМ.

Відомості про авторів:

Сердюк Андрій Михайлович, директор Інституту гігієни і медичної екології АМН України, доктор медичних наук, член-кореспондент АМН України;

Тимченко Ольга Іванівна, зав. лабораторією генетичного моніторингу Інституту гігієни і медичної екології АМН України, доктор медичних наук, професор.

1. Здоров`я населення

1.1. Індикатори здоров`я

Якщо уважно розглянути визначення здоров`я, подане вище, то можна помітити, що воно складається з двох частин: хвороби і фізичні вади, які можна оцінити об`єктивно, та психічне і соціальне благополуччя людини, яке містить значну суб`єктивну компоненту.
Слід також підкреслити, що склад терміну “здоров`я” не є постійним, а залежить від соціального і культурного рівня, змінюючись у просторі і часі.
Визначення здоров`я є широким і не може бути охоплено одним індикатором. У позитивному плані здоров`я населення можна оцінити в термінах середньої тривалості життя при народженні (або після досягнення будь-якого віку) - кількість років, яку проживе немовля, якщо рівень смертності у вікових групах не зміниться. Середня тривалість життя залежить від статі людини - біологічна розбіжність між чоловіками і жінками становить 4-5 років. При позитивному підході для оцінки здоров`я використовується також показник якості життя - кількість років життя без обмежень, пов`язаних з хворобою та інвалідністю. В Нідерландах, наприклад, тривалість життя без обмежень складала у чоловіків до 59,5 років, у жінок - 58,2 (розрахунок за 1984-1985 роки), додаткове життя з обмеженнями - 13,3 роки для чоловіків, 23,3 роки для жінок.
При негативному підході (який більш поширений) стан здоров`я описують в термінах смертності, захворюваності, функціональних відхилень.
Смертність представляють як загальну або за причинами на 100 000 населення. Смертність дітей до одного року їх життя розраховують на 1000 дітей цього віку. Для порівняння популяцій з різним віковим складом структуру смертності необхідно стандартизувати за віком, тому що “старі” популяції будуть мати вищі коефіцієнти смертності з багатьох хвороб: наприклад, онкологічних, сердцево-судинних і т.і.
Вважається також, що показник смертності дітей до одного року їх життя відображає головним чином якість і доступність медичної допомоги для дітей та спосіб життя населення.
Захворюваність - відношення кількості осіб з вперше виявленими випадками хвороби за наявний проміжок часу до середньої величини людської спільноти протягом того ж самого періоду, поширеність - відношення кількості осіб, які мають певну хворобу у даний період часу, до середньої величини людської спільноти протягом того ж самого часу.
При користуванні даними статистичної звітності, необхідно звернути увагу на те, що відомості про смертність населення, показник середньої тривалості наступного життя більш вірно характеризують його стан здоров`я. Дані державної звітності щодо захворюваності і поширеності можна вважати достатніми тільки для деяких хвороб, наприклад, інфекційних, онкологічних, діабету, тощо. У багатьох випадках різниця в показниках між регіонами країни відображає доступність і якість медичної допомоги, рівень освіти населення, соціально-економічну різницю між областями з більшим чи меншим ступенем урбанізації. Наприклад, відомо, що смертність дітей до одного року їх життя менша там, де освіта матерів вища.
Використання показників захворюваності і поширеності є слушним у спеціальних епідеміологічних дослідженнях, які, на жаль дуже дорого коштують.

1.2. Демографічна ситуація.

Скорочення чисельності населення почалося в кінці 80-х в містах Донецького регіону і розповсюдилося на всю країну. У 1991 р. вперше за повоєнні роки смертність в країні перевищила народжуваність.
Сам по собі низький приріст не вважається аргументом, що свідчить про загострення соціальної кризи. За прогнозами ООН нульовий або від`ємний приріст населення в найближчі роки буде спостерігатися і спостерігається у багатьох країнах Західної Європи. Але ні в одній цивілізованій країні (крім Російської Федерації) за мирного часу не зафіксоване таке співвідношення народжуваності і смертності, яке склалося в Україні. Внаслідок низької народжуваності, високої смертності, несприятливої вікової структури (“постарішання”) чисельність населення за 1991-1997 р.р. зменшилася на 1480 тис. чоловік. На 1996 р. більш, ніж 1/5 населення країни досягла пенсійного віку.

1.2.1. Народжуваність.

Рівень народжуваності на сьогодні найнижчий за всю демографічну історію України. Індекс фертильності (середнє число дітей, народжуваних жінкою за все життя) у 1997 р. складав 1,2, в той час як тільки для простого відтворення популяції показник повинен дорівнювати 2,2-2,4 (мал 1).

Індекс фертильності
(кількість дітей, народжуваних жінкою протягом життя).

У Автономній Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Харківській областях, м.м. Київ. Полтава, Лисичанськ, Севастополь та деяких інших індекс фертильності дорівнює 1,0.
На фоні низької народжуваності особливо характерної для південно-східних і південно-західних промислових міст України, збільшилась питома вага дітей, народжених жінками 15-19 річного віку (практично кожна п`ята дитина). Збільшення частки таких дітей в загальній кількості народжених погіршить стан здоров`я населення, оскільки діти, народжені матерями такого віку, менш життєздатні порівняно з дітьми, народженими 20-30-річними жінками.
Між тим, за період з 1994 по 1998 р. ризик народження дитини з патологією зріс у 1,3 рази. В умовах різкого зниження народжуваності репродуктивні втрати, особливо серед бажаних вагітностей, повинні бути зведені до мінімуму. Між тим, за рахунок спонтанних викиднів, мертвонароджень і смертності немовлят країна не дораховує близько 40 тис. жителів щорічно.
Значною проблемою залишаються аборти, як метод позбавлення від небажаної вагітності. Тільки зареєстрована кількість їх в Україні в 1,5-2 рази перевищує число пологів. Вважається, що до 40% абортів не були б реалізовані, якщо б жінка мала економічні умови для народження дитини.

1.2.2. Смертність.

Відомо, що зростання тривалості життя у Європі, в т.ч. і в Україні, яке мало місце протягом повоєнних років, у 60-х роках припинилося. Завдяки успіхам медицини в попередженні і лікуванні інфекційних хвороб, основними причинами смерті стали хронічні захворювання сердцево-судинної системи, онкологічні хвороби, нещасні випадки тощо. Західне суспільство було переорієнтоване на боротьбу з тими чинниками ризику, що впливають на виникнення і перебіг таких хвороб. Розрив за показником очікуваної тривалості життя між країнами Західної Європи і бувшого СРСР почався у 70-ті роки і досяг найвищого рівня у 1995 р. Ця різниця сягає до 10 років за даними ВООЗ і майже на 50% обумовлена хворобами серцево-судинної системи, де основними чинниками ризику обгрунтовано вважаються паління, вживання алкоголю, дієта, недостатня фізична активність, стрес.
Смертність в Україні неухильно зростає з середини 60-х років, але темп її підвищення суттєво прискорився у 90-ті роки у всіх вікових групах за винятком дітей у віці 5-14 років. Хвороби системи кровообігу є найчастішою причиною передчасної смерті (мал.2,3). Що стосується смертності дітей у віці до одного року, то у 1996 і 1997 р.р. вона складала 14,3 і 14,0 на 1000 живонароджених, що вдвічі первищує показники для Західної Європи. Основними причинами смерті немовлят є стани, що виникають у перинатальному періоді, вроджені аномалії, хвороби респіраторної системи та інфекційні захворювання.
Становище, що склалося, як вже вказувалося раніше, є результатом тиску різних процесів, в т.ч. і незадовільного стану навколишнього середовища в багатьох регіонах України.

Малюнок 2: Основні причини смерті чоловіків (1990 та 1997р.р,%).

Чоловіча зверхсмертність в Україні одна з найвищих у світі
1 - серцево-судинні хвороби;
2 - онкологічні хвороби;
3 - нещасні випадки, травми, отруєння;
4 - інші причини смерті.

Малюнок 3. Основні причини смерті жінок (1990 та 1997 р.р.,%).
1 - серцево-судинні хвороби;
2 - онкологічні хвороби;
3 - нещасні випадки, травми, отруєння;
4 - інші причини смерті

2. Негативний вплив антропогенних чинників навколишнього середовища на здоров`я населення

Фактори ризику для здоров`я населення, що зустрічаються в навколишньому середовищі України, різноманітні. У спадок від колишнього СРСР Україні залишився високий рівень концентрації промислових об`єктів із застарілими енергомісткими технологіями, низька ефективність очисних споруд, наслідки аварії на ЧАЕС. Енергомісткість валового національного продукту в Україні у 9 разів вища, ніж у країнах Європейського союзу. Незважаючи на складне екологічне становище, частка природоохоронних витрат у ВВП в період 1996-1999 років була у межах 0,3-0,4%. У 1999 році у природоохоронному будівництві в країні освоєно в 2,7 рази менше капіталовкладень, ніж у 1990 році.
Вплив багатьох забруднювачів на здоров`я може компонуватися з іншими чинниками (паління, алкоголь, економічні негаразди). Ця негативна дія на здоров`я не завжди достатньо вивчена, але на сьогодні не існує сумнівів у тому, що забруднювачі середовища можуть підвищувати кількість захворювань органів дихальної системи, пухлин різної локалізації, деяких вроджених аномалій і т.і., а також погіршувати самопочуття.
Як оцінити розміри негативного тиску довкілля на здоров`я населення, пріоритезувати чинники навколишнього середовища у їх шкідливій дії і визначити послідовність профілактичних дій, особливо в умовах економічної і фінансової дестабілізації?
Відомо, що для оцінки наслідків несприятливої дії чинників навколишнього середовища щодо здоров`я враховується наступне:
· біологічна дія шкідливого чинника;
· ступінь його розповсюдження;
· стійкість чинника у часовому просторі;
· розміри груп населення, які в тій чи іншій мірі знаходяться під негативним впливом.
Чинники, що визнано шкідливими, забороняють до вживання, або регламентують їх надходження у навколишнє середовище. При цьому у міжнародному співтоваристві рішення про рівень регламентації приймається згідно концепції “користь-шкода”. Користь, яку матиме суспільство від застосування чинника, порівнюється із завданою довкіллю і здоров`ю шкодою. Визначається розмір шкоди, т.з. прийнятний допустимий ризик, те, чим людство нехтує, отримуючи користь від того, що впроваджує. Ця величина встановлюється з урахуванням не тільки вищевикладених критеріїв, але й економічного стану суспільства.
В Україні до теперішнього часу регламентування шкідливих чинників проводиться з позицій “примату здоров`я” і “нульового” ризику. Вважається, що при дотриманні розробленого нормативу, антропогенні чинники негативно не впливатимуть на здоров`я людей. Але це твердження не відповідає дійсності, в популяції завжди знайдуться індивіди більш чутливі - особи з хронічними захворюваннями легенів, печінки, спадковою схильністю і т.і.
В Україні взагалі майже не користуються концепцією ризику (ймовірності виникнення) для регламентування і оцінки шкідливого впливу чинників навколишнього середовища. Поняття допустимого ризику існує тільки при регламентуванні радіаційного чинника (іонізуючого випромінення).
Між тим, без застосування поняття ризику і його розрахунку неможливо вірно ранжувати чинники за ступенем їх шкідливості. Слід також зазначити, що нашій країні з вкрай дестабілізованою економікою потрібні реальні і прийнятні рівні ризику.
Відсутність або обмеження застосування вищевказаних понять ускладнює кількісну оцінку шкоди, що наноситься здоров`ю негативним впливом середовища.

2.1. Атмосферне повітря

Забруднення атмосферного повітря за ступенем хімічної небезпеки для людини посідає перше місце. Це обумовлено в першу чергу тим, що забруднюючі речовини з атмосферного повітря мають найбільш широке розповсюдження та випадають у різні середовища. Наприклад, атмосферні опади дають до 10% забруднення водних об`єктів басейну Дніпра, значно забруднюють грунт і т.п. Крім того, людина споживає за добу і в цілому за життя в об`ємному відношенні повітря набагато більше, ніж води і їжі. В той же час природа поставила істотні захисні бар`єри тільки для шкідливих речовин, що потрапляють до організму через шлунково-кишковий тракт, не забезпечивши таким же надійним захистом легені.
На сьогодні можливість ризику для здоров`я від забруднення повітря не викликає сумніву, але якісні дані про кількісні ефекти впливу зустрічаються не так часто внаслідок того, що:
· забруднення повітря широко розповсюджене і важко підібрати неекспоновані групи населення для контролю;
· існують проблеми в оцінці розмірів індивідуального впливу;
· концентрації атмосферних домішок надзвичайно залежні від метеоумов;
· хвороби, у виникненні і перебігу яких забруднення повітря може відігравати значну роль, є, головним чином, хвороби дихальної системи; але ці хвороби неспецифічні і можуть викликатися іншими факторами, наприклад, палінням, або професійним впливом, значну роль при цьому може відігравати дія внутрішніх алергенів.
Оцінюючи розміри шкоди від хімічного забруднення атмосферного повітря, необхідно приймати до уваги, що таке забруднення може:
· знижувати адаптаційні можливості організму і, як наслідок цього, опір до негативних чинників іншої етіології;
· підвищувати рівень захворюваності, в першу чергу хворобами дихальної системи;
· впливати на рівень смертності населення. Вищевикладені пункти можна ілюструвати наступними даними. Досліджений стан імунітету у дітей, що мешкають на територіях з різним ступенем забруднення атмосферного повітря (мал.4).

Малюнок 4. Частота імунодефіцитів серед дітей, що мешкають на територіях з різним ступенем забруднення атмосферного повітря

Враховуючи, що майже третина населення України підпадає під вплив забруднювачів повітря, цей факт деякою мірою може пояснити зростання інфекційної захворюваності на дифтерію, туберкульоз і т.і., а також відсутність належного ефекту від вакцинації.
Зростає кількість випадків хронічного бронхіту, бронхіальної астми, новоутворень дихальної системи.
І, нарешті, встановлено, що серед 19 міст з різним рівнем забруднення атмосферного повітря найменша очікувана тривалість життя при народженні (як у чоловіків, так і у жінок) у містах з розвиненою металургійною і хімічною промисловістю, на противагу містам без такої промисловості з меншою забрудненістю повітря.

2.2. Чинники житлових і громадських приміщень

Слід зазначити, що сучасна міська людина проводить в житлових і громадських будівлях 60-85% часу на добу, а міське населення України складає до 70% загального. Основна кількість приміщень як житлових, так і громадських погано ізольована від зовнішнього повітря. Тому в них широко представлені атмосферні забруднювачі. Крім того повітря житла забруднюється:
· продуктами неповного згоряння побутового газу;
· леткими виділеннями полімерних матеріалів;
· продуктами паління та життєдіяльності організму людей і тварин.
Робота вентиляційних систем в будівлях часто є незадовільною. Це стосується в першу чергу дитячих закладів, шкіл, лікарень. За рахунок підвищення кількості дітей у групах або класах, особливо в останні роки, якість повітря в цих установах різко погіршилась.
В приміщеннях існують підвищені рівні електромагінтного поля радіочастот, електричного і магнітного полів 50 Гц, статичного електричного поля, віброакустичного забруднення і т.і.
Житло впливає на здоров’я людини своєю площею, об’ємом, мікрокліматом, освітленням. Загальновідомий емоційний вплив таких показників житла як розмір і пропорції приміщень, колір, інсоляція тощо.
На сьогодні близько 1/3 населення країни мешкає в незадовільних умовах: гуртожитках, старих будівлях, не має окремого житла.
Особливу загрозу для здоров’я становлять продукти паління.
Діти, що зазнали впливу продуктів паління, мають погіршену функцію легень, частіше хворіють на респіраторні захворювання та бронхіальну астму. У дорослому віці у таких дітей підвищується ризик захворювання на лейкемію та лімфоми. Спеціальні дослідження з цього приводу в Україні не проводились, але, враховуючи міжнародний досвід, можна вважати, що продукти паління, накопичені в житлі, дають вагомий внесок у підвищення дитячої захворюваності.
Відомо також, що паління є фактором ризику для виникнення більш, ніж 25 хвороб, які складають майже 75% в структурі смерті нашого населення (мал.5).

Малюнок 5. Розповсюдженість паління в Україні
На сьогодні близько 12 млн. жителів України палять.
41,4% з них – люди працездатного віку.
Близько 20% смертей людей працездатного віку в Україні пов`язано з палінням.

2.3. Питна вода

Відомо, що найкращим методом забезпечення безпеки питної води є охорона джерел водопостачання. Основним джерелом водопостачання для близько 30 млн. чоловік (2/3 території України) є Дніпро. До 10% забруднення басейну Дніпра дають атмосферні опади. Очищення стічних вод до нормативних концентрацій в цілому по басейну Дніпра забезпечується тільки в 1/4 випадків. Водопровідна мережа в Україні знаходиться в надзвичайно поганому стані: кількість аварій на порядок перевищує відповідний рівень у країнах Європи.
Неякісна питна вода неспирятливо впливає на здоров’я. Що стосується її хімічних компонентів, то, якщо виключити інтенсивні забруднення системи водозабезпечення (але, як правило, при таких порушеннях вода є непридатною за органолептичними показниками), лише деякі з них можуть привести до гострих захворювань. Проблеми, в основному, виникають при хронічному надходженні до організму речовин з кумулятивною токсичною дією, наприклад, важких металів або канцерогенних сполук.
Високий ступінь мінералізації питної води, який спостерігається в південній частині України, дає певний внесок в захворюваність хворобами шлунково-кишкового тракту, в т.ч. гастритами, жовчно-кам’яною та сечо-кам’яною хворобами.
В зонах України, ендемічних щодо різних мікроелементів (I, Zn, Cu, F тощо), якість води, в якій також спостерігається їх нестача чи надлишок, впливає на виникнення і перебіг певних хвороб (Карпатський, Дпіпровсько-Придніпровський регіони, Полісся). Але кількісний внесок впливу питної води на поширеність такого роду хвороб спеціально не вивчався.
В той же час якість води за санітарно-бактеріологічними показниками суттєво впливає на захворюваність гепатитом А, холерою,черевним тифом, гострими кишковими інфекціями, в т.ч. дизентерією і т.і.
Серед інфекцій, збудники яких передаються водним шляхом, провідне місце належить гепатиту А. За рівнем захворюваності на гепатит А Україна займає одне з провідних місць: від 23 до 30 відсотків від усього рівня захворюваності в Європі. Орієнтовно економічні збитки за рахунок цієї інфекції складали у 1997 році до 100 млн гривень на рік.

2.4. Продукти харчування

Головну загрозу для здоров’я населення представляють харчові отруєння мікробного походження: ботулізм, гострі кишкові інфекції.
Серед гострих харчових отруєнь немікробної природи перше місце належить отруєнням дикоростучими грибами (до 1000 чоловік щорічно).
Державна стратегія щодо вживання продуктів, виготовлених на основі генетично модифікованих організмів не опрацьоване.

2.5. Відходи

Як екологічно небезпечний чинник відходи є одним з найбільш значимих факторів забруднення довкілля.
Найбільш токсичні відходи потребують спеціальних заходів щодо їх знешкодження і повної ізоляції.
На території України знаходиться 2754 полігони для зберігання промислових відходів - 63% з них з різних причин не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Викликають занепокоєння місця зберігання непридатних та заборонених до використання пестицидів. Відповідна інфраструктура щодо поводження з токсичними і радіоактивними відходами на сьогодні в Україні відсутня.
В той же час за станом на 01.01.1999 р. загальна маса накопичених на території України токсичних відходів становила 4,2 млрд т, що приблизно на 52 млн. т. більше, ніж на 01.01.1998 р.
Побутові звалища є потенційним джерелом забруднювачів довкілля та зростання інфекційної захворюваності населення.

2.6. Акустичне забруднення

На сьогодні приблизно кожен другий міський житель страждає від шуму автотранспорту в районах проживання.
В зонах з високими рівнями авіаційного шуму проживає близько 0,5 млн. чоловік.
Між тим дія акустичної енергії на людину може виявлятися:
· ушкодженням слухової функції;
· дією на психічне і соматичне здоров`я;
· впливом на трудову діяльність.

2.7. Неіонізуюче випромінення

Протягом останніх десяти років рівні забруднення середовища антропогенними джерелами неіонізуючої радіації набагато збільшились. Рівні опромінення при цьому перевищують природні на 6-7 порядків. Під їх дію підпадає приблизно четверта частина населення України.
Між тим за результатами епідеміологічних досліджень експозиція населення в електромагнітних полях з рівнями, що перевищують гігієнічні нормативи, розглядається як фактор ризику для здоров`я: спричиняє підвищення рівня загальної захворюваності, поширеності гострої та хронічної патології у дітей. В ряді випадків електромагнітні хвилі, не впливаючи на поширеність патології, змінюють характер її перебігу.

2.8. Іонізуюча радіація

Безперечно, Чорнобильська катастрофа як прямо, так і опосередковано дала і продовжує давати суттєвий негативний внесок у формування здоров`я населення за рахунок:
· економічного впливу - відволікання бюджетних коштів на усунення наслідків аварії;
· психологічного напруження, яке викликає у населення хронічний стрес з усіма негативними наслідками для здоров`я;
· дії радіаційного чинника.
Допустимими дозами опромінення прийнято вважати такі, що:
· не підвищують частоту генетичних ефектів ні в соматичних, ні в статевих клітинах, тобто не впливають на ймовірність виникнення онкологічної патології, вроджених вад розвитку та спонтанних абортів;
· не зменшують середню тривалість життя.
Згідно офіційних даних у 1997 р. в Україні проживало 2 748 046 потерпілих внаслідок аварії: 78,6% з них дорослі, 21,4% діти.
Перша група первинного обліку (ліквідатори) складала у 1997 р. 8,9%, друга (евакуйовані та відселені) - 2,4%, третя (особи, що проживали, або проживають на територіях радіаційного контролю) - 72,9% , четверта (діти, які народились від батьків 1-3 груп обліку) - 15,8%.
Як видно, більшу частину потерпілих складають особи, що проживають на забруднених територіях.
Аналізуючи стан здоров`я потерпілих слід зазначити, що як і очікувалось, учасники ліквідації аварії в залежності від:
· дози,яку отримав кожний з них;
· стану здоров`я до аварії;
· особистого відношення до свого здоров`я
на сьогодні мають більші, чи менші негативні зміни у здоров`ї.
Зростає кількість загальної патології: хвороби органів травлення, системи кровообігу, нервової системи і органів чуття, посідають перші три місця у структурі патології (мал.6).
Серед ліквідаторів спостерігається також зростання захворювань, більшу частину яких можна вважати радіаційно обумовленими. Порівняно з 1992 р. у 1997 у чотири рази зросла поширеність катаракти, майже в чотири рази - хвороб ендокринної системи, в два рази - злоякісних новоутворень.
Хоча загальна смертність потерпілих від аварії на 1,2% нижче, ніж смертність населення, яке не підпало під дію післяаварійних чинників, темпи приросту показників смертності перевищують середньостатистичні по Україні для працездатного населення.

Малюнок 6. Структура патології серед ліквідаторів.
1 - хвороби органів травлення;
2 - хвороби системи кровообігу;
3 - хвороби нервової системи і органів чуття;
4 - інші

Дані, представлені в щорічній доповіді щодо здоров`я населення України, 1997 р., свідчать про незадовільний стан здоров`я як евакуйованого населення, так і населення, що мешкає на контрольованих територіях. Але щоб виділити внесок радіаційного чинника у формуванні патології, відокремити його від дії інших негативних чинників, коректно співставити отримані дані зі здоров`ям груп населення, що не зазнало впливу чинників аварії, необхідні спеціальні розрахунки.
Результати, що отримані у Науковому центрі радіаційної медицини, свідчать про:
· необхідність пошуку і виділення критичних груп населення, які потребують всебічної цілеспрямованої допомоги;
· значний вплив контрольованої радіаційної компоненти на населення;
· вагомий внесок чинників нерадіаційної природи у формування негативних тенденцій, що склалися на сьогодні.
Безперечним є факт зростання частоти раку щитовидної залози, в т.ч. і у дітей. Більшість випадків припадає на області, де проживає основна частина осіб, що потерпіли (мал.7).

Малюнок 7. Розподіл раку щитовидної залози у дітей різних регіонів України.
a - м. Київ;
b - Київська область;
c - Чернігівська область;
d - Житомирська область;
e - Черкаська область;
f - Рівненська область;
g - Інші області.

І хоча питома вага цієї хвороби в загальній кількості випадків раку і смертей від усіх різновидів пухлин не така велика, не можна забувати про відповідальність держави, яка наразила людей на вимушений ризик захворювання. Між тим вказують, що на профоглядах виявляють тільки близько 20% тих, що захворіли на пухлини щитовидної залози.
Наслідком впливу радіаційного чинника є підвищення у крові людей частоти лімфоцитів з пошкодженнями хромосом, що індуковані опроміненням. Відомо, що соматичні мутації, як генні, так і хромосомні не передаються нащадкам, але на сьогодні переважна більшість вважає, що збільшення числа соматичних мутацій веде до підвищення ризику виникнення інших захворювань, в першу чергу пухлин. Тому групи осіб з підвищеним рівнем лімфоцитів, які мають пошкоджені хромосоми, повинні бути на обліку і отримувати спеціальне лікування. При цьому слід відзначити, що за останні 30 років внаслідок навантаження довкілля мутагенними чинниками різного походження спонтанний (контрольний) рівень клітин з абераціями хромосом зріс майже втричі.
Що стосується ефектів іонізуючої радіації в статевих клітинах, то рахують, що опромінення може призвести до збільшення частоти випадків смерті плодів чоловічої статі і перевазі жіночої статі у потомстві опромінених. Співвідношення статей у дітей, народжених від батьків усіх груп обліку складає 102,3 хлопчика на 100 дівчаток при 102-106 на 100 дівчаток у популяції без мутагенного навантаження. Але, в той же час, є відомості про збільшення чисельності хлопчиків у співвідношенні статей новонароджених, на контрольованих територіях, підвищення частки дівчаток у складі мертвонароджених. Питання потребує подальшого вивчення.
Необхідно зазначити, що на сьогодні епідеміологічні дослідження в напрямку визначення ефектів іонізуючої радіації надзвичайно утруднені внаслідок:
· труднощів при реконструкції дози;
· значного проміжку часу після аварії і розсіяння опроміненої популяції;
· незначної дози на гонади.
Дані, що існують нині, не дають змоги відокремити ефекти саме радіаційного фактору від наслідків деструкції суспільства. Крім того, розрахунок генетичного ризику передбачає знання базових частот генетичної патології. Недоліки у діагностиці і реєстрації вроджених аномалій і самовільних викиднів, недостатній облік неплідних шлюбів знижують можливість отримання реальної картини генетичних ефектів в опромінених популяціях. Якщо ж приймати до уваги розробки Наукового комітету по дії атомної радіації, то можна вважати. що зростання частоти генетичної патології у нащадків осіб, що проживають на забруднених територіях, не перевищуватиме 0,01-0,05% понад спонтанним рівнем.
Між тим, аналіз статистичних даних Міністерства охорони здоров`я навпаки, свідчать, що ймовірність виникнення репродуктивних втрат* у населення, яке проживає на забруднених територіях, менша, порівняно з популяціями, що проживають на чистих територіях.
Отримані дані можна пояснити більш якісною медичною допомогою в забруднених районах.
Ймовірно, що генетичні ефекти внаслідок аварії можуть бути не виявлені при епідеміологічному спостереженні. Але необхідно пам`ятати, що системи епідеміологічного нагляду створюються також і у разі підвищення уваги населення до можливості виникнення хвороби. Тому в Україні потрібні реєстри індикаторних фенотипів.

З 1.01.1999 в Чернівецькій, Івано-Франківській, Київській областях України та м.Києві за наказом МОЗ введена система спостереження за індикаторними фенотипами, що можуть виникати внаслідок дії іонізуючого опромінення та інших мутагенних чинників, які насичують довкілля. До таких чинників, крім хімічних, можуть також належати неіонізуюча радіація і шум (генетичні пошкодження можуть виникати за рахунок гормонального дисбалансу, який супроводжує їх хронічний вплив). Функціонування такої системи може надати можливості для коректної оцінки патології, виникнення якої пов’язано з радіоактивним чинником.
Статистичні дані, що існують на сьогодні не можуть ні підтвердити, ні відкинути можливість впливу радіаційного чинника на ймовірність виникнення генетичних і тератогенних ефектів. Внаслідок відсутності вірогідної інформації виникає багато спекуляцій на цю тему, які підвищують психологічну напругу у населення, що, в свою чергу, порушує його здоров`я.
Оцінка розмірів соматичної патології, викликаної психоемоційним стресом, в т.ч. і внаслідок аварії на ЧАЕС (а це надзвичайно вагомий чинник для виникнення різноманітних патологічних станів), на сьогодні, враховуючи нестачу коштів на якісні епідеміологічні дослідження, надзвичайно утруднена.

2.9. Професійний вплив

За даними Держкомстату України на початок 1998 р. 18% від загальної кількості осіб працювало в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Найбільша їх кількість (67,4% по галузі) – у вугільній промисловості, чорній металургії (53,8%), машинобудуванні (19,7%), будівництві (13,7%), промисловості будівельних матеріалів (25,9%).
Формування професійної патології в Україні було зумовлено участю близько 140 шкідливих факторів. Це різні види виробничого пилу, шум, локальна та загальна вібрація, різні види хімічних речовин, низькі і високі температури, електромагнітні, неіонізуючі та іонізуючі випромінення та т.і..
Професійна захворюваність до 1994 року характеризувалась вираженим зростанням її рівня на 10 000 працюючих (мал.8).
Таке зростання можна пояснити не тільки несприятливими умовами праці та поліпшенням діагностики профзахворювань, але перш за все, і новим законодавством щодо охорони праці, яке передбачає регресивне відшкодування втрати працездатності особам пенсійного віку, що працювали раніше. Ця обставина сприяла різкому зростанню показників, що свідчить про наявність несприятливих умов праці в минулому. Різке зменшення рівня профзахворюваності у 1995 році пов“язано із зменшенням “потоку” пенсіонерів і підвищенням вимог при встановленні діагнозів профзахворювань.
Структура професійної патології представлена на мал. 9.

Малюнок 8. Динаміка професійної захворюваності в Україні (1986-1996 роки).
В 1998 р. рівень професійної захворюваності становив 1,85 на 10 000 працюючих.

Найбільшу питому вагу у структурі професійної захворюваності займають пилові захворювання легень, зокрема, пневмоконіоз, хронічний бронхіт, що виникають переважно у робітників вугільних шахт, промисловості будівельних матеріалі, чорної металургії. Вразливою є професія зварювальника.
Друге місце належить вібраційно-шумовій патології. Тенденцією до зростання характеризуються і хронічні професійні захворювання опорно-рухового апарату. Рівень захворювань хімічного генезу (отруєння, дерматити, катаракта) коливається з року в рік від 2 до 5 %.
В 1998 р. в існуючих медичних закладах на диспансерному обліку знаходилось 3% від загальної кількості працюючих в шкідливих та небезпечних умовах.
В Україні лишаєься високим промислове виробництво і використання азбествміщуючих матеріалів - до 50 тис. т азбесту щорічно, виробничий контракт з ним і матеріалами, що його вміщують, мають близько 10 тис. працівників. Між тим азбест признається одним з основних професійних канцерогенів. Проблема професійного раку в Україні має значення і в зв`язку з використанням іонізуючого опромінення, експлуатацією уранових копалень.
Серед профзахворювань хімічної етіології особливе місце займає отруєння важкими металами.

Малюнок 9. Основні форми профпатології, 1996 р.
1 - пневмоконіози, хронічні бронхіти;
2 - вібраційно-шумова патологія;
3 - захворювання опорно-рухового апарату;
4 - хвороби хімічного генезу;
5 - інші.

3. Стратегія поліпшення здоров’я.

Яка оптимальна стратегія може бути запропонована для захисту здоров’я людей від негативного впливу чинників навколишнього середовища?
Становище, що склалося, потребує активних дій. На вирішення проблем можна сподіватися тільки за умови щоб охорона здоров’я стала предметом всебічно обгрунтованої політики у всіх галузях діяльності людини.
Вважають, що зменшити антропогенне навантаження на організм можна двома паралельними шляхами.
Перший – заборона і/або регламентація надходження в навколишнє середовище шкідливих для здоров’я людей речовин і чинників.
Другий шлях зменшення негативного впливу - підвищення стійкості людського організму за рахунок збільшення неспецифічної резистентності, розширення можливостей імунної системи, активізації відновлювальних процесів, в т.ч. і застосуванням харчових домішок.
Слід зазначити, що перший шлях майже весь знаходиться в руках держави і її інституцій. Пересічна людина не має змоги впливати на процеси, що розгортаються на цьому рівні.
Але вже з 80-х років основні профілактичні програми ВООЗ базуються на стратегії зміцнення здоров`я, тобто на міждисциплінарній системі, яка поєднує профілактику захворювань (зменшення впливу негативних чинників) і збільшення резервів здоров`я (стимулювання позитивних факторів).
Вважають, що для зміцнення і захисту здоров`я нічого кращого, ніж санітарна просвіта, не існує. Санітарна просвіта є дійовим інструментом формування здоров`я і це видно на прикладі США. За 12 років (1980 - 1992) при впровадженні профілактичних програм щодо ліквідації шкідливих звичок (паління, алкоголь, гіподинамія, надмірне вживання тваринних жирів) смертність від хвороб серця і судин зменшилась майже наполовину.
Між тим, як вказувалося, ці хвороби є основною причиною передчасної смерті громадян України.
Право громадянина на охорону здоров`я закріплено у Конституції України, але не існує відповідальності за легковажність, що веде до втрати здоров`я. Соціальні і економічні стимули для формування активного відношення кожної соби до свого здоров`я на сьогодні практично відсутні.
За даними МОЗ України на 1997 р. було тільки зареєстровано 720 тис. хворих на алкоголізм. Різко скоротився відсоток людей, які систематично займаються фізкультурою. Населення в цілому більш схильне перекладати відповідальність за своє здоров`я на державу і систему охорони здоров`я, зокрема.
Багато років наша держава відповідала як за організацію, так і за фінансування медичної допомоги. Хоча ці витрати складали незначну частку валового національного продукту, але за останні роки реальні суми, що виділяються державою на охорону здоров`я, різко скоротилися. Фінансування необхідно підвищити до прийнятного рівня, але цілком ясно, що до сум, які б забезпечували якісну медичну допомогу населенню при існуючій системі охорони здоров`я, фінансування підвищено не буде.
Разом з тим урядовці, від яких залежить фінансування заходів охорони здоров`я, повинні засвоїти, що здоров`я населення не є тільки місцем вкладання грошей, які при тому відволікаються від важливих соціальних потреб. Здоров`я населення - це значний внесок в економічний розвиток держави. Держава не може розвиватися при поганому стані здоров`я населення.

Blog