Управління освіти Фрунзенської районної у м. Харкові ради Харківський дошкільний навчальний заклад №383 Харківської міської ради Харківської області інтерактивні форми методичної роботи з педагогами в дошкільному навчальному закладі цапко Любов Трохимівна, вихователь-методист Харків
| Вид материала | Документы |
- План вступление. Компьютеризация черта новой парадигмы современного обучения, 326.3kb.
- Харківської міської ради Харківської області від 30., 202.86kb.
- Управління освіти адміністрації жовтневого району харківської міської ради дошкільний, 355.55kb.
- План методичної роботи Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №35 Харківської, 114.87kb.
- Україна виконавчий комітет харківської міської ради харківської області управління, 481.84kb.
- Україна виконавчий комітет харківської міської ради харківської області управління, 40.98kb.
- Україна харківська міська рада харківської області виконавчий комітет управління освіти, 215.28kb.
- Україна виконавчий комітет харківської міської ради харківської області управління, 225.15kb.
- О управління освіти адміністрації Орджонікідзевського району Харківської міської ради,, 545.31kb.
- Україна харківська міська рада харківської області виконавчий комітет управління освіти, 383.36kb.
Мета:
- ознайомити вихователів з рухливими іграми – вправами з інтелектуальним навантаженням;
- з’ясувати на прикладах доцільність використання ігор – вправ в ігровій діяльності та на заняттях з грамоти, математики, розвитку мови;
- в ході тренінгу засвоїти десять нових рухливих ігор з інтелектуальним навантаженням;
- в діловій грі «Я знаю…» закріпити поняття, доцільність, значення вищеназваних ігор та використання методичних прийомів при їх проведенні;
- стимулювати творчі пропозиції педагогів.
Матеріал:
- чарівна торбинка; горіхи, бубон, довга стрічка, конверти з площинними формами відповідно пір року, фанти, функціональне «сонечко», музичний супровід.
Вихователь – методист. Добрий день, шановні колеги! Сьогодні ми продовжимо шліфувати педагогічну майстерність. Разом будемо думати, грати, спілкуватися. Тема нашого заходу «Рухливі ігри – вправи з інтелектуальним навантаженням».
Скажіть, будь ласка, які дві складові поєднуються в рухливих іграх-вправах з інтелектуальним навантаженням?
Відповіді вихователів. Обговорення.
Висновок. В вищезазначених іграх поєднуються дві складові:
- рух задля нього самого (адже це є природною потребою дитини);
- одночасне виконання певного розумового завдання.
Запрошую вихователів до гри. Озвучую промовлянку: «Чари-чари, сім – вісім білочкою стати всім».
Пропоную вихователям пострибати, як білочки, між розкиданими горішками, зупинитися, підняти кожному по горішку й одночасно скласти речення про певну пору року; або сказати: на якій вулиці живе; яка тваринка є вдома, зауважую при цьому: чужі варіанти не повторювати (обов’язкова умова ігор). Отож гравці змушені слухати колег, спостерігати за їхніми діями, щоб не програти. Видозміна: отримав від сусіда торбинку з горіхами, пригадав і назвав слово на три склади (або два слова зі звуком [р]), поторохтів горішками, потрусивши торбинкою, і передав наступній білочці.
Висновок. Ось воно просте і корисне поєднання в одній грі фізичної та розумової праці.
Після програвання рухливої гри з інтелектуальним навантаженням запитую у вихователів, навіщо потрібні такі ігри?
Відповіді педагогів. Обговорення.
Висновок.
- Для того, щоб не залишати дитину досить довго у статичному положенні на заняттях із навчання грамоти, математики, розвитку мови.
- Щоб замість короткотривалої фізкультхвилинки впроваджувати триваліший рух та урізноманітнювати його, не виходячи за межі тематики заняття й водночас зменшуючи розумове напруження в ході його.
- Щоб підтримувати у дітей інтерес інтелектуальної роботи, коли їм доводиться виконувати завдання на повторювання та закріплення навчального матеріалу, на вправляння й тренування.
Педагог пропонує рухливу гру з інтелектуальним навантаженням як ненав’язливе спонукання до навчання, а дитина згодна виконувати його умови, аби лишень грати.
Пропоную ігри для програвання з вихователями.
- «Веселі жабки» («Пухнасті зайчики», «Спритні кенгурята»).
Дитина 5-6 років стрибає із обруча в обруч (вони розкладені на підлозі) та промовляє вголос склади слова, яке подав дорослий, або придумала дитина. Скільки разів стрибнула – стільки й складів у цьому слові.
- «Зайченята» .
Діти «зайчата» утворюють коло, а вихователь із великим бубном – у центрі його. Пропонує «зайчатам» показати праву «лапку», піднявши і опустивши її. Далі вони мають стукнути «лапкою» по черзі стільки разів у бубон, стільки педагог тупне ногою.
При цьому коригується увага, викликається бажання виконувати умови гри.
- «Третій зайвий»
Діти стоять колом парами. «Третій зайвий» знаходиться у центрі. Він пропонує завдання, підходить до якоїсь пари, бере за руки одного. Тоді дитина, яка стала «зайвою», вибігає у центр кола і виконує завдання.
Інтелектуальні завдання:
- скажи імена двох знайомих тобі дітей (сусідів, друзів);
- назви три іграшки, по черзі загинаючи пальці правої руки.
4. «Струмок серед поля»
Вихователь розкладає на килимі вузьку блакитну стрічку. Говорить, що це – струмок серед поля. Пропонує стати в шеренгу, дає вказівку: «Правильно, голосно й чітко відповідай та через струмок стрибай».
Завдання:
- скажи, що ти любиш робити у вихідні разом із батьками?;
- пригадай, куди і з ким їздив ( ла ) влітку?
5. «Довге – коротке»
Дітям пропонують стати, де хто хоче. Якщо вони почують вимовлене коротке слово, мають вказівними пальцями обох рук мовчки показати невеличку відстань, а якщо почують довге – широко розвести руки.
Слова для гри: рак, карасики, ромашка, Буратино, гриб, дуб…
6. «Весняні (літні, осінні, зимові) розваги»
На підлозі розкладаються площинні форми предметів (квіти, метелики, грибочки, сніговики; всі білі, без оздоблення).
Діти стоять півколом. Кожний отримує конверт від певної пори року. У конвертах – кольорові пелюстки; гудзики – очі, відерце – шапка тощо. Діти вільно бігають з конвертами в руках під музичний супровід. Коли музика стихає, зупиняються біля своєї форми.
Завдання:
- назвати ознаки цієї пори;
- які тварини прокидаються після зимового сну;
- які птахи відлітають у вирій.
7. «Дружне коло».
Діти стоять колом, одна дитина - в центрі його. Вихователь пропонує їй завдання, після його виконання, дитина підходить до іншої, плескає в долоні і стає на його місце (двічі одну й ту ж дитину не обирають).
Завдання:
- скажи два слова зі звуком [ш];
- скажи два слова – ознаки предметів;
- зміни слово за зразком: теля – телята.
8. «Фанти».
Фанти розкидають на підлозі. Діти бігають. Вихователь промовляє: «Чарую, чарую, фанти пропоную!».
Пропоную вихователям придумати інтелектуальне завдання для дитини, яка підняла фант. Схвалюю кожну пропозицію вихователів, а потім ускладнюю: придумати завдання, яке можна використати на занятті з цікавої математики з конкретної теми (з розвитку мови або навчання грамоти).
Використовую методичний прийом заохочення: за кожну відповідь вихователі отримують бонуси.
9. «Незнайко та Знайко».
Примітка: доцільно гру проводити підгрупами (5-6 чоловік).
Вихователь пропонує дитині перевтілитися у Знайка, а сам бере собі роль Незнайка.
Умова гри: якщо Незнайко промовляє слово правильно, то дитина повинна усміхатися й плескати в долоні, а якщо неправильно, то насупити брови та посварити пальцем.
Гра сприяє удосконаленню «мови почуттів» (вправлянню відповідної міміки, жестів, пози), розвитку уваги та узгодження словесної інструкції з відповідними діями.
10. «Мій веселий дзвінкий м’яч»
Дитина промовляє слова, ритмічно відбиваючи м’яч об підлогу й ловлячи його.
Завдання:
- я знаю три слова зі звуком [р];
- я знаю п’ять назв квітів зі звуком [р];
- я знаю п’ять назв овочів зі звуком [р];
- я знаю п’ять назв транспорту зі звуком [р].
Пропоную вихователям добрати інтелектуальні завдання з цікавої математики та рідної природи. Схвалюю творчі знахідки, заохочую бонусами. Дякую за участь в іграх.
Підсумок. З метою закріплення знань вихователів про зміст, призначення, методичну доцільність рухливих ігор з інтелектуальним навантаженням пропоную вихователям взяти участь в діловій грі «Засвітило сонечко».
Для гри використовую демонстраційний матеріал: «сонечко» – площинне образне зображення круга з місцями кріплення промінчиків.
Хід гри
Роздаю кожному учаснику по промінчику. На поставлені запитання вихователі по черзі дають відповідь та прикріплюють «промінчик» до «сонечка».
Запитання до гри:
- які дві складові поєднуються в рухливих іграх з інтелектуальним навантаженням?;
- для чого потрібні вищезазначені ігри?;
- на яких заняттях доцільно використовувати рухливі ігри з інтелектуальним навантаженням?;
- назвіть ігри, які найбільше вам сподобалися в сьогоднішньому тренінгу;
- які ігри краще програвати групою, а які підгрупою?;
- які ігри є найбільш доцільними для дітей молодшого, середнього або старшого дошкільного віку ?;
- назвіть, будь ласка, методичні прийоми, які ви вважаєте доцільними в ігровій діяльності?
Дякую вихователям за участь у консультації - тренінгу. Бажаю успіхів в ігровій діяльності з дітьми, щоб кожна гра принесла їм не тільки радість та задоволення, а ще й користь. Щоб у грі діти граючись, навчались.
Примітка. Використана література:
- Палітра педагога, № 1, 2006
ПЕДАГОГІЧНА ЗУСТРІЧ У КОЛІ З ПИТАННЯ
“СТИМУЛЮЄМО МОРАЛЬНИЙ ВИБІР ДИТИНИ”
ВИХОВАТЕЛЬ-МЕТОДИСТ, ВЕДУЧА. Я рада знову бачити всіх вас, шановні колеги, в нашому колі. Доброго здоров’я і доброї днини! Напередодні ми домовилися з вами, що сьогодні будемо спілкуватися з питання “Стимулюємо моральний вибір дитини” і торкнемося таких конкретних питань:
- чи здатна п’ятирічна дитина сама робити моральний вибір?;
- вседозволеність чи контроль?;
- вибір, що його пропонує педагог;
- як реагувати, коли дитина зробила негативний вибір?
У повсякденному житті дитині постійно доводиться зустрічатися із ситуаціями морального вибору. Коли ми уважно поспостерігаємо, як малята граються, спілкуються, сваряться, миряться, то бачимо як багато важливих проблем їм доводиться розв’язувати. Поділитися ласощами з другом, чи з’їсти самому? Допомогти мамі на кухні чи подивитися мультфільм? Відібрати чи попросити в однолітка м’яч?
Хочу запитати у Вас, мої шановні колеги-практики, чи по силі дитині дошкільного віку самостійно зробити моральний вибір, чи може вона керується лише власними бажаннями та інтересами, а може вона просто виконує вказівки дорослого?
ВИХОВАТЕЛЬ 2-ої молодшої групи (4-й рік життя). Мої маленькі чотирирічні діти самостійно ще не можуть зробити такий вибір, поскільки вони не мають певного досвіду та знань про моральний аспект своєї поведінки, вони поки що керуються своїми власними бажаннями або ж виконують мої вказівки та поради.
ВЕДУЧА. Дякую. А яка думка у Вас, Олено Семенівно, з цього приводу?
ВИХОВАТЕЛЬ СТАРШОЇ ГРУПИ (6-й рік життя). Багато моїх дітей старшої групи можуть зробити правильний моральний вибір при вирішенні тієї чи іншої проблеми, ви сьогодні на занятті впевнилися у цьому, хоча інколи діти потребують моєї допомоги або Наталі Дмитрівни, помічника вихователя.
ВЕДУЧА. Ми почули дві різні відповіді на запитання. Наукою доведено, що в 5 років дитина усвідомлює цінність власного “Я” та “Я” інших людей. В неї розвиваються вольові дії, самооцінка, формуються перші етичні норми. Зростає значення контактів з однолітками, їх взаємини регулюються нормами та правилами поведінки. Тому дитина часто опиняється між 2-х полюсів: між добре та погано.
Наше головне завдання допомогти дитині зробити вибір з позиції добра. Як це зробити, який шлях обрати? Давайте поміркуємо разом. Хто хоче висловити свою думку? Людмило Савівно, мені б хотілося почути Вашу думку. Ви не заперечуєте?
ВИХОВАТЕЛЬ. Я вважаю, що перш за все треба збагачувати загальний моральний досвід дитини, тобто знайомити дітей з нормами і правилами поведінки. Для цього слід використовувати цілий комплекс засобів педагогічного впливу: роботу з наочністю (я маю на увазі сюжетні картинки, ілюстрації, фотознімки); читання творів дитячої літератури та усної народної творчості; складання дітьми творчих розповідей, проведення ігор, бесід. Сьогодні у Олени Семенівни ми майже всі ці заходи побачили на занятті. І ще я вважаю доцільним спонукати дітей до надання допомоги один одному, до виявлення турботи про рідних, працівників дошкільного закладу, про дітей менших за себе. У нас з Оленою Семенівною вже склалася добра традиція: зустрічатися двома групами, пам’ятаєте, моїм дітям по три роки, а дітям Олени Семенівни шість. Ці зустрічі несуть в собі дуже вагоме виховне значення. Завдяки такій роботі у дітей збагачується емоційний світ новими почуттями та переживаннями морального змісту, у дитини закріплюється уявлення про себе як про добру, чуйну та уважну до інших людей.
ВЕДУЧА. Дякую. Людмила Савівна розкрила один із доцільних напрямків виховного впливу, хто з вас, шановні колеги, міг би запропонувати інший?
ВИХОВАТЕЛЬ. Любове Трохимівно, можна мені висловити свою думку?
ВЕДУЧА. Так, будь ласка, Олено Василівно.
ВИХОВАТЕЛЬ. Я б хотіла акцентувати більше уваги на діючу сторону цього питання. Вважаю, що слід збагачувати досвід поведінки дитини в конкретних ситуаціях морального вибору. Дитина повинна обов’язково пропустити цю ситуацію через себе. І незалежно від того чи вчинок дитини буде відповідати моральним нормам чи ні, у самому його факті здійснення можна побачити великий виховний вплив.
Якщо дитина зробить позитивний вибір, то це свідчить про її позитивні уявлення про себе. А негативний вибір буде свідчити про суперечність між “Я” – образом та реальною дійсністю.
Ситуації морального вибору щоденно виникають спонтанно, це так звані незаплановані, вони можуть бути і спеціальними, як ми сьогодні бачили на занятті в старшій групі, тобто запланованими вихователем. Добре, якщо вихователь виступає у вирішенні ситуації рівноправним партнером.
ВЕДУЧА. Дякую, Олено Василівно! Отож, ми визначили два напрямки виховного впливу, що стимулюють моральний вибір дитини:
- Збагачення загального морального досвіду дитини;
- Збагачення досвіду дитини в конкретних ситуаціях.
Дуже часто в практиці роботи доводиться зустрічатися із складними ситуаціями і, інколи, навіть досвідчені вихователі затрудняються у здійсненні виховного впливу. З вихователями творчої групи ми розробили конкретні поради, якби спрогнозували порядок стимуляційного ланцюжка. Зараз ми озвучимо його, думаю, що він буде корисним у Вашій роботі, шановні колеги і слухачі педагогічної майстерні.
ВЕДУЧА. Ірино Миколаївно, будь ласка.
ВИХОВАТЕЛЬ. Педагог має насамперед привернути увагу малюка до ситуації вибору та її морального змісту: “У тебе так багато кубиків. А поглянь на Сергійка, він засмучений, бо не має з чого побудувати гараж”, або “Можливо, ти знаєш, що сталося з Наталкою. Вона ледь не плаче”. Деяким дітям цього вистачить. Вони відразу відреагують адекватно, тобто здійснять моральний вибір.
ВЕДУЧА. Дякую. Марино Степанівно, будь ласка, продовжте.
ВИХОВАТЕЛЬ. Інших дітей вихователеві слід продовжувати стимулювати за допомогою запитань. При цьому бажано звернутися до емоційного досвіду вихованців: “Як почувається Сергійко? Чи можна якось поліпшити його настрій? А як почувався ти, коли минулого разу тобі теж не вистачало кубиків? Як ти гадаєш – добре чи погано Наталці? Ти ж і сама іноді плачеш. Що можна зробити, щоб дівчинка заспокоїлася?”.
ВЕДУЧА. Дякую. Олено Семенівно, будь ласка, продовжуйте ланцюжок.
ВИХОВАТЕЛЬ. Може статися, що дитина і після цього не здійснить морального вибору. Тоді дорослому доведеться додатково запропонувати малюкові способи розв’язання проблеми: ”Якби в мене були кубики, я б запросила Сергійка до гри”, “Коли комусь погано, добре було б його пожаліти”, але останнє слово все-таки варто залишити за дитиною. Нехай вона розмірковує сама. Пропонуючи дитині вибір, педагог спрямовує на здійснення позитивного вчинку в конкретній ситуації. Діяти треба дуже обережно й помірковано. Якщо позитивні вчинки – нормальне, типове для конкретної дитини явище, заохочення та позитивна оцінка в такому разі не доцільні, оскільки ці дії природні для малюка, а інших способів поведінки він просто не приймає. Надмірна ж невиправдана похвала може змінити на майбутнє мотивацію добрих вчинків дитини. Інша річ, коли правильний моральний вибір – результат тривалих зусиль. У цьому разі усмішка, схвалення педагога просто необхідні.
ВЕДУЧА. Дякую. А якщо дитина відмовилася зробити вибір, або її вибір – негативний, як бути в цьому випадку? Ніно Володимирівно, давайте спробуємо розв’язати це питання.
ВИХОВАТЕЛЬ. По-перше, не треба засуджувати дитину. По-друге, необхідно, щоб дитина зрозуміла хибність обраної позиції.
ВЕДУЧА. Цілком правильно, Ніно Володимирівно. Ні в якому разі не карати , не засуджувати, а дати свідомо зрозуміти, що дитина вчинила не так. Можна зробити, наприклад, так: продемонструвати своє ставлення до дитини. Наприклад: “Я не вірю, що ти, Костику, міг вдарити Іванка. Можливо, тобі було зле? В іншому разі ти не став би так робити”. Потім, в умовах довірчої бесіди сам на сам, вихователь допомагає дитині оцінити свої дії. Костику, мабуть, ти можеш пояснити що відбулося? Добре чи погано ти повівся?”. Пригадати еталони добрих та поганих вчинків. Можна пригадати героїв улюблених літературних творів, мультфільмів тощо. Дитині буде неприємно усвідомлювати, що вона повелася так само, як “поганий” вовк чи злий чаклун. Такі переживання – це перший крок до перебудови власної поведінки, зміни негативних рис характеру на позитивні…
Після цього слід запропонувати дитині усунути негативні результати власного вибору. Найкраще, коли вихователь підкаже, як це зробити, а якщо потрібно – то і допомогти. Наприклад: “Можливо, ти, Костику, подумаєш, як розрадити Іванка?
І після того, як дитина вже добре зрозуміла наслідки свого вибору їй, звичайно, потрібне розуміння та співчуття дорослого, дитина повинна відчути, що її люблять завжди, навіть негативний вибір не завадив цій любові.
Шановні колеги, не можна передбачити повністю всіх рецептів, але щира любов вихователя до своїх вихованців, мудрість, досвід підкажуть вам потрібні слова і допоможуть малятам обрати полюс ДОБРА.
Дякую за увагу.
ПРОБЛЕМНИЙ СЕМІНАР ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ
ВІД ТВОРЧОСТІ ПЕДАГОГА - ДО ТВОРЧОСТІ ДИТИНИ
Мета. Відпрацювати ефективні методики та технології пошуку, навчання й виховання здібних дітей та стимулювання їх інтелектуального і творчого розвитку
Вступна частина.
Вправа «Мовчазне привітання»
Кожний учасник по черзі виходить у коло і вітається з усіма. Учасники семінару повторюють його привітання. Наступний учасник має привітатися з групою способом, який не використовувався після виконання вправи зробити висновок:
Кожен по – своєму підійшов до виконання вправи, виявив винахідливість, самодіяльність, здогадку. Це і є творчість.
Основна частина
Вихователь – методист.
Наш час - це час змін. Бурхливі перетворення, що відбуваються в суспільстві, а саме процеси демократизації, гуманізації світи, сприяють його творчому підйому. Зараз нашій країні потрібні люди, які вміють орієнтуватися в багатьох проблемах, швидко приймати правильне рішення, правильно осмислювати ситуації. На це здатна лише людина творча, з розвиненим мисленням, уявою, яка зможе впроваджувати нові ідеї та буде завжди в пошуках нових технологій, що дасть можливість позитивно вирішити поставлені завдання.
Базовий компонент дошкільної освіти в України спрямований на розширення можливостей дитини здійснювати власний компетентний життєвий вибір. Цей документ визначає педагога тієї людиною, яка плекає особистість, може перетворюватись в «архітектора» маленької дитини, здатної знайти своє місце в суспільстві, бути в злагоді з навколишнім середовищем.
Завдання для вихователів
Визначити пріоритетні напрямки роботи вихователів щодо розвитку творчих здібностей дітей (записати на дошці):
- своєчасне виявлення природних задатків , нахилів і здібностей дітей;
- створення належних умов, забезпечення розвивального середовища;
- інтеграція родинного і суспільного виховання;
- формування готовності педагогів до інноваційної діяльності тощо.
Учасники семінару об’єднаються по чотири у чотири підгрупи засобом вибору різнокольорових квіток (4 кольори).
Завдання
1.Спираючись на досвід і власне розуміння, визначити форми і методи:
Група 1 – пошуку і виявлення здібних і обдарованих дітей.
Група 2 – забезпечення розвивального середовища та стимулювання інтелектуального розвитку дітей.
Група 3 – інтеграції родинного і суспільного виховання.
Група 4 – формування готовності вихователів до інноваційної діяльності.
2.Скласти карту інформації та презентувати її іншим групам.
Висновок:
Механізм творчості обдарованості не є елітарним явищем, він притаманний кожній дитині і полягає в єдності мислення, почуттів, уяви, психомоторики та енергопотенціалу. Він не має віку, у старших дошкільників він переходить із потенціального стану в активний і поступово, за сприятливих умов, може набирати потужності впродовж усього життя.
Можливості дитини безмежні, кожна дитина є творчою унікальною особистістю. І в кожного хто працює з дітьми, повинна палати іскра, яку вихователь має подарувати вихованцям, щоб розбудити, активізувати їхню природжену обдарованість, розвинути їхні здібності, зростити творчу особистість.
На наш погляд, сучасна людина повинна мати наступні показники творчості:
- гнучкість;
- швидкість;
- оригінальність і творчість думки;
- допитливість;
- багата уява;
- незалежність в судженнях.