Geum.ru

Чи була філософія в україні

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

На думку Діона, жителі Ольвії розмовляють грецькою мовою недостаньо чисто через те, що живуть серед варварів. Хоча аналіз ольвійських написів свідчить, що аж до кінця існування міста в 5-6 ст. тут грецька мова залишалася цілком чистою. Ймовірно, в Ольвії існував непоганий рівень освіти, який дозволяв на офіційному рівні зберігати чистоту грецької мови, в той час, як у повсякденному спілкуванні ольвіополіти користувалися мовою, що зазнала варваризації.

У жителів міста існувало чітке усвідомлення свого еллінства. Серед них, як говорилося вище, панував культ Гомера та героя Ахілла. «Майже всі борисфеніти, – свідчив Діон, – наполегливо читають цього поета, очевидно, через те, що вони й тепер ще войовничі, а, може, через любов до Ахілла: вони надзвичайно шанують його, побудували йому один храм на так званому Ахілловому острові, а інший – в самому місті, і окрім Гомера ні про кого іншого не хочуть чути. …«Ілліаду» майже всі знають напам’ять». Згадуваний Калістрат сказав Діону: «…ми не визнаємо нікого іншого за поета, окрім Гомера, зате його знає майже кожен». Інший житель Ольвії твердив, що Ахілл є їхнім богом, а Гомера вони шанують нарівні з богами. «І дійсно, – підтверджував Діон, – їхні поети згадують лише про Гомера в своїх творах, які читають у різних випадках, але особливо перед битвами, постійно збуджуючи своїх співгромадян… Всі вони сліпі і не допускають можливості існування якогось іншого поета».

Ще одним великим авторитетом у ольвополітів вважався Платон. Про це Діону під час публічного діалогу оповів Гієросонт. Він сказав, що постійно вивчав твори цього філософа. Хоча натякнув, що, можливо, не все в них розуміє. Самого ж Платона Гієросонт іменував «кращим представником еллінства і мудрості». Він просив Діона говорити про світобудову в дусі вчення Платона. Діон з розумінням поставився до даного прохання. Йому сподобалася простота цього літнього чоловіка. Хоча він і дотримувався думки, що Гомер і Платон – це вчорашній день, але спогади про цих видатних мислителів надихнули його.

Загалом оцінюючи «Борисфенітську промову» Діона Хризостома, можемо сказати, що вона пронизана кінічно-стоїчними ідеями. Тут спостерігаємо симпатію, навіть певну ідеалізацію життя простих людей у «малоцивілізованих», практично близьких до природних, умовах.


Вищенаведені матеріали дають підстави твердити, що на нинішніх українських землях Північного Причорномор’я починаючи з періоду «осьового часу» існували античні міста-держави, які виступали осередками давньогрецької культури і в яких набували поширення ідеї античної філософії. Тут були представлені такі течії, як орфізм, піфагорейство, платонізм, кінізм і стоїцизм. Не виключено, що поширювалися погляди й інших філософських вчень.

Проте землі Північного Причорномор’я були не просто пасивними споживачами давньогрецької мудрості. Вони дали античному світу плеяду видатних мислителів, про яких добре знали в головних, центральних культурних осередках цього світу. До таких мислителів належали Анахарсіс, Сальмоксій, Сфер Боспорський і Біон Борисфеніт.

Давньогрецькі культурні осередки Північного Причорномор’я не існували ізольовано від місцевого негрецького населення. Античні міста-держави вели жваву торгівлю з місцевим людом. Поширеними були шлюби греків із автохтонами. У результаті цього відбувався культурний обмін між грецьким і негрецьким населенням й творення в античних містах-державах специфічної культурної атмосфери, де поєднувалися елементи різних культур. Саме продуктом такого культурного синтетизму були філософські погляди Анахарсіса, Сальмоксія, Біона Борисфеніта. Вони виявилися цікавими для греків із «материнської» Еллади. А самі ці мислителі були включені ними до плеяди видатних філософів. Тому є сенс говорити не лише про культурно-філософський вплив метропольної Грепції на Північне Причорномор’я, а й про вплив вихідців з цього регіону на філософську культуру греків.

Закономірно, виникає питання, яке відношення має антична філософська думка Північного Причорномор’я до пізнішої української культури. Прослідкувати тут безпосередні зв’язки складно. Проте могжна виділити кілька моментів. По-перше, українська культура, у більшій чи меншій мірі, сприйняла культурні набутки різних народів, що проживали на українських землях. Припонтійські греки жили й продовжують жити разом з українцями, а інтенсивні культурні контакти між ними простежуються протягом багатьох віків. По-друге, філософські погляди античних мислителів Північного Причорномор’я хоча б частково були відомі українським інтелектуалам. Вище йшлося про цитати Анахарсіса в збірнику «Бджола», посилання Іоанна Максимовича на Біона Борисфеніта, знайомство Тараса Шевчена з романом Ж.-Ж.Бартелемі «Мандрівка молодого Анахарсіса Грецією». По-третє, простежується низка цікавих ментальних паралелей між античними мислителями Північного Причорномор’я й українськими філософами та письменниками, про що велася мова вище. Цього достатньо, щоб вести мову про певну «включеність» античної філософської думки Північного Причорномор’я в українську культуру й розглядати її як один із моментів розвитку філософії на українських землях.


Примітки


  1. Маланюк Є. Книга спостережень. – К., 1995. – С.91-92.
  2. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. – К., 1994. – С.102-108.
  3. Лосев А.Ф. Античная мифология в ее историческом развитии. – М., 1957. – С.402-423.
  4. Геродот. Історії в дев’яти книгах. – К., 1993. – С.183.
  5. Там само. – С.184.
  6. Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1991. – Т.І. – С.105-106.
  7. Бондарь С. О времени проникновения мифологических воззрений, религиозных и философских учений античности на территорию Украины // Отечественная философская мысль ХІ-ХУІІ вв. и греческая культура. – К., 1991. – С.99. Про це див. також: Античная культура Северного Причерноморья в первые века новой эры. – К., 1984; Крижицький С.Д., Зубар В.М., Русяєва А.С. Античні держави Північного Причорномор’я. – К., 1998; Лапин В.В. Греческая колонизация Северного Причерноморья. – К., 1966 та ін..
  8. Греки на українських теренах. – К., 2000. – С.28.
  9. Скржинская М.В. Античные писатели о Северном Причерноморье. - Николаев, 1997. – С.10-11.
  10. Русяева А.С., Русяева М.В. Ольвия Понтийская. Город счастья и печали. – К., 2004. – С.53.
  11. Дион Хризостом. Борисфенитская речь, прочитанная в Отечестве // Вестник древней истории. – 1948. – №1. – С.230, 232.
  12. Корпус боспорских надписей. – М.-Л., 1965. – №118.
  13. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М., 1986. – С.127.
  14. Там само. – С.229.
  15. Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т. – К., 2001. – Т.1. – С..87-95.
  16. Геродот. Історії. – С.198.
  17. Подоносов А.В. Произведения Овидия как источник по истории Восточной Европы и Закавказья. – М., 1985. – С.117.
  18. Про це більш детально див.: Лучук І. Триєдине поетознавство. – Львів, 1998. – С.90-94.
  19. Баглай Й.О. Гомер // Українська літературна енциклопедія. – К.: УРЕ, 1988. – Т.1. – С.450-451.
  20. Русяева А.С. Идеологические представления древних греков Нижнего Побужья в период колонизации // Обряды и верования древнего населения Украины. – К., 1990. – С.46-47.
  21. Русяева А.С., Русяева М.В. Ольвия Понтийская. Город счастья и печали. – С.184.
  22. Лев Диакон. Истории. – М.,1988. – С.210.
  23. Дион Хризостом. Борисфенитская речь, прочитанная в Отечестве. – С.354.
  24. Шевченко Т.Г. Зібрання творів: У шести томах. – К.: Наук. думка, 2003. – Т.4. – С.242-243.
  25. Золотухин А.И. Гомер. Имманентная биография. – Николаев: Атолл, 2001. – 88 с.
  26. Фролов Э.Д. Факел Прометея. Очерки античной общественной мысли. – Ленинград, 1981. – С.26.
  27. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – С.55.
  28. Геродот. Історії в дев’яти книгах. - К., 1993. - С.201-202.
  29. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М., 1986. – С.307.
  30. Платон. Диалоги. – М., 1986. – С.300-301.
  31. Там само. – С.301.
  32. Лукиан Самосатский. Сочинения: В 2-х т. – С.-Петербург, 2001. – Т.1. – С.67-68.
  33. Лев Диакон. История. – М., 1988. – С.210.
  34. Партицький О. Старовинна історія Галичини. – Львів, 1894. – С.170.
  35. Платон. Диалоги. – С.301.
  36. Геродот. Історії в дев’яти книгах. – С.188.
  37. Про це більш детальніше див.: Жмудь Л.Я. Пифагор и его школа. – Ленинград, 1990. – 192 с.
  38. Партицький О. Давня історія Галичини // Хроніка-2000. – К., 1993. – №3-4. – С.29-32.
  39. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии. – М., 1981. – С.116.
  40. Диоген Лаэртский О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – С.56.
  41. Русяева А.С., Русяева М.В. Ольвия Понтийская. Город счастья и печали. – С.189.
  42. Геродот. Історії. – С.198
  43. Русяева А.С., Русяева М.В. Ольвия Понтийская. Город счастья и печали. – С.190.
  44. Диоген Лаэртский О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – С.55.
  45. Там само. – С.95.
  46. Там само.
  47. Геродот. Історії в дев’яти книгах. – К.: Наук. думка, 1993. – С.191.
  48. Тексти листів Анахарсіса див.: Антология кинизма. – М., 1984. – С.211-216.
  49. Про Анахарсіса в «Бенкеті семи мудреців» див.: Плутарх. Исида и Осирис. – К., 1996. – С.176-207.
  50. Плутарх. Избранные произведения. – М.: Правда, 1987. – Т.1. – С.161.
  51. Виндельбанд В. Платон. – К., 1993. – С.33.
  52. Платон. Диалоги. – С.476, 477.
  53. Там само. – С.477.
  54. Лосев А.Ф. Античная мифология в ее историческом развитии. – М., 1957. – С.402-423.
  55. Виндельбанд В. Платон. – С.116-117.
  56. Рассел Б. Історія західної філософії. – К.: Основи, 1995. – С.108.
  57. Поппер К. Открытое общество и его враги. – М., 1992. – Т.І. – С.123-212.
  58. Залізняк Л. Нариси стародавньої історії України. – К.: Абрис, 1994. – С.83.
  59. Каляндрук Т. Таємниці бойових мистецтв України. – Львів, 2004. – С.8.
  60. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. – К., 1988. – С.75.
  61. Дион Хризостом. Борисфенитская речь, прочитанная в отечестве. – С.358.
  62. Чижевський Д. Антична література в старій Україні // Чижевський Д. Філософські твори: У чотирьох томах. – К.: Смолоскип, 2005. – С.43-56.
  63. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – С.127.
  64. Русяева А.С., Русяева М.В. Ольвия понтийская. Город счастья и печали.– С.192.
  65. Про Сфера Боспорського та його праці див. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – С.299.

66. Про Біона Борисфеніта див.: там само. – С.181-184.

67. Нахов И.М. Философия киников. – М., 1982. – С.195-196.

68. Философия кинизма. – С.182-192.

69. Максимович И. Илиотропион. – М., 2003. – С.482.

70. Про Діона Хризостома див.: Нахов И.М. Философия киников. – С.208-209.

71. Текст «Борисфенітської промови…» див.: Дион Хрисостом. Борисфенитская речь, прочитанная в отечестве. – С.354-359.


Рекомендована література


Бондар С.В., Кралюк П.М. Біля витоків української мудрості: філософська та релігійна думка народів Північного Причорномор’я УІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е. – К., 2009.

Геродот. Історії в дев’яти книгах. – К.: Наук. думка, 1993.

Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М., 1986.

Дион Хризостом. Борисфенитская речь, прочитанная в Отечестве // Вестник древней истории. – 1948. – №1.

Маланюк Є. Книга спостережень. – К., 1995.

Нахов И.М. Философия киников. – М., 1982.

Платон. Диалоги. – М., 1986.

Плутарх. Исида и Осирис. – К., 1996.

Русяєва А.С. Славетний мудрець-скіф Анахарсіс. – К., 2001.

Русяева А.С., Русяева М.В. Ольвия Понтийская. Город счастья и печали. – К., 2004.


Питання для самоконтролю


1 Які античні міста виступали осередками філософствування в Північному Причорномор’ї?

2. Назвіть течії античної філософії, що були поширені на українських землях?

3. У чому особливості філософських поглядів Анахарсіса?

4. Чому представники кінічної філософії намагалися використовувати погляди Анахарсіса?

5. Що можна сказати про поширення платонізму у Північному Причорномор’ї.

6. Чому Сфера Боспорського варто вважати політичним філософом?

7. Який внесок зробив Біон Борисфеніт у розвиток античної філософії?