Законодавчі та інституційні основи

Вид материалаЗакон

Содержание


Проблемні питання
Державна гідрометеорологічна служба України забезпечує відомості
Державне агентство земельних ресурсів України забезпечує відомості
Міністерство аграрної політики України забезпечує відомості
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи забезп
Державний комітет лісового господарства України забезпечує відомості
Міністерство з питань житлово-комунального господарства України забезпечує відомості
Міністерство охорони навколишнього середовища України на основі вищезазначених даних
Проблемні питання
Подобный материал:
1   2   3   4   5

* КПКВ – код програмної класифікації видатків; КФКВ – код функційної класифікації видатків


Інформація щодо фінансування з Державного бюджету України, передбачених в рамках Державних цільових програм заходів, що стосуються впровадження КБОООН, викладена у Розділі 5.


Проблемні питання


Обсяги фінансових асигнувань на охорону навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів в Україні залишаються недостатніми і не дозволяють повністю забезпечити розробку і реалізацію адекватних заходів, спрямованих на поліпшення їхнього стану, у тому числі і за рахунок пом’якшення деградаційних процесів.

Передбачені законодавством України механізми щодо забезпечення мобілізації фінансових ресурсів для цілей, що стосуються впровадження КБОООН, тривалий час блокуються при прийнятті Державного бюджету України на поточний рік. Призупиняється дія Земельного кодексу України і Закону України "Про плату за землю" у частині цільового використання коштів, що надходять від плати за землю, а також у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва. При цьому, відповідні фінансові ресурси перерозподіляються на інші потреби.

Загальна частка коштів, що надходять від плати за спеціальне використання природних ресурсів, яка направляється на фінансування заходів з їхньої охорони і раціонального використання, також залишається недостатньою і потребує збільшення.

РОЗДІЛ 7


Розгляд критеріїв і показників, які використовуються для аналізу результатів.


Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №998 затверджено Порядок збирання, використання, поширення інформації про опустелювання та деградацію земель.


Вищевказаним Порядком визначено відповідні критерії і показники, а також органи державної влади, які повинні забезпечувати збір і аналіз даних, що стосуються боротьби з опустелюванням і деградацією земель.


Зокрема:

Державна гідрометеорологічна служба України забезпечує відомості:
  • про особливості гідрометеорологічних процесів (щорічно);
  • про забруднення ґрунтів за даними базових спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища (щорічно);
  • узагальнені відомості про гідрологічний режим поверхневих вод (щорічно).


Державне агентство земельних ресурсів України забезпечує відомості:
  • про кількість земель, зокрема, зрошених і осушених, в розрізі власників землі і землекористувачів, а також угідь та видів економічної діяльності (щорічно);
  • характеристики земель за товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних елементів, гранулометричним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам’янистістю, засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю, забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства, так і техногенним, включаючи радіонуклідне (кожні п'ять років);
  • характеристики культуртехнічного стану природних кормових угідь (кожні п'ять років).


Міністерство аграрної політики України забезпечує відомості:
  • про агрохімічну характеристику ґрунтів земель сільськогосподарського призначення, про стан їх забруднення токсичними речовинами і радіонуклідами, про застосування органічних і мінеральних добрив, хімічних меліорантів, урожайність, валовий збір та посівні площі сільськогосподарських культур (щорічно);
  • про агрохімічну паспортизацію орних земель, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень (кожні п'ять років).


Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи забезпечує відомості:
  • про вміст забруднюючих речовин, у тому числі радіонуклідів, та їх поширення на територіях зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, а також в інших зонах, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (щорічно).


Державний комітет лісового господарства України забезпечує відомості:
  • про радіологічні показники ґрунтів земель лісогосподарського призначення (щорічно);
  • про правовий режим лісових ділянок, розподіл їх між користувачами, якісний стан лісів, а також їх поділ за категоріями (кожні п'ять років).


Державна геологічна служба забезпечує відомості:
  • про видові та просторові характеристики активності прояву ендогенних і екзогенних геологічних процесів (щорічно);
  • про обсяг, режим, якість та використання підземних вод (щорічно).


Державний комітет України по водному господарству забезпечує відомості:
  • про спеціальне використання водних ресурсів за даними державного обліку водокористування (щорічно).


Міністерство з питань житлово-комунального господарства України забезпечує відомості:
  • про підтоплення міст і селищ міського типу (небезпечне підняття рівня ґрунтових вод) (щорічно).


Міністерство охорони навколишнього середовища України на основі вищезазначених даних:
  • проводить аналіз, узагальнює його результати, готує оперативний щорічний і розширений п'ятирічний звіти про опустелювання і деградацію земель;
  • публікує і розміщує на своєму веб-сайті звіти для використання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування під час прийняття відповідних рішень з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, а також для інформування громадськості.


В рамках забезпечення моніторингу навколишнього природного середовища в Україні затверджено:
  • Порядок здійснення державного моніторингу вод (постанова Кабінету Міністрів України від 20.06.1996 № 815);
  • Положення про державну систему моніторингу навколишнього природного середовища (постанова Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 №391);
  • Порядок організації і проведення моніторингу в області охорони атмосферного повітря (постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 №343);
  • Положення про моніторинг земель (постанова Кабінету Міністрів України від 19.06.2003 №963);
  • Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення (наказ Міністерства аграрної політики України від 26.02.2004 №51; зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 №383/8982).

Створено Міжвідомчу комісію з питань моніторингу навколишнього природного середовища (постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 №1551). Відповідно до рішення Міжвідомчої комісії, сформовані секції за окремими напрямами.

Прийнято регіональні (Автономної Республіки Крим і областей) програми моніторингу навколишнього природного середовища. Розроблено проект Національної програми моніторингу навколишнього природного середовища.


Моніторинг посух здійснюється Державною гідрометеорологічною службою України і базується на добових, декадних та місячних спостереженнях за температурою і вологістю повітря, кількістю опадів, вітром (на 187 метеорологічних станціях), а також вологістю ґрунтів (на 130 метеорологічних станціях). Проводиться розрахунок критеріїв посух і визначення ступеню їхньої інтенсивності на фоні багаторічних спостережень. Використовуються показники, які враховують сумісний вплив атмосферної та атмосферно-ґрунтової посух на урожайність, ріст і розвиток сільськогосподарських культур.


Проблемні питання:


Методи і устаткування, що використовуються різними суб'єктами моніторингу навколишнього природного середовища, нерідко істотно відрізняються, що негативно позначається на можливості співставлення отриманих даних.

Координація діяльності суб'єктів моніторингу навколишнього природного середовища вимагає поліпшення, у тому числі в частині узгодження планів і усунення дублювання зусиль для максимально ефективного використання наявних ресурсів.

Фінансове, кадрове і технічне забезпечення моніторингу навколишнього природного середовища, а також ведення державних кадастрів природних ресурсів (водного, земельного і лісового) є недостатнім.

Невирішеним залишається питання про створення мережі дослідних земельних ділянок, а також ділянок з еталонними ґрунтами для забезпечення фонового моніторингу земель на національному рівні.

Необхідно більш широке залучення аерокосмічних методів досліджень для здійснення моніторингу навколишнього природного середовища.