Законодавчі та інституційні основи

Вид материалаЗакон

Содержание


2.1 Інституційні заходи, що стосуються впровадження КБОООН
Державне агентство земельних ресурсів України
Державний комітет лісового господарства України
Державний комітет України по водному господарству
Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
Державного агентства земельних ресурсів України діють
Міністерства аграрної політики України діють
Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Проблемні питання
2.2 Законодавчі заходи, що стосуються впровадження КБОООН
1. Державна програма "Ліси України" на 2002–2015 роки
2. Загальнодержавна програма формування Національної екологічної мережі на 2000 - 2015 роки
3. Комплексна програма розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних і осушених угідь на період до 2010
4. Комплексна програма захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010
5. Загальнодержавна програма подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006 - 2010 роки
6. Комплексна програма ліквідації наслідків підтоплень території в містах і селищах України
7. Загальнодержавна програма розвитку водного господарства
8. Комплексна Програма протизсувних заходів на 2005-2014 роки (
Проблемні питання
6.1 Фонди охорони навколишнього природного середовища
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3   4   5



РОЗДІЛ 1


Пріоритети щодо впровадження Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (далі - КБОООН), визначені в рамках політики та стратегій сталого розвитку


Пріоритети, що визначені КБОООН, питання, що стосуються боротьби з деградацією земель і забезпеченням раціонального використання природних ресурсів, належним чином відображені в політичних і стратегічних документах, прийнятих в Україні.


Ключовими такими документами є:

1. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки (затверджені Постановою Верховної Ради України від 05.03.1998 №188).

2. Стратегія подолання бідності (затверджена Указом Президента України від 15.08.2001 №637).

3. Стратегія економічного і соціального розвитку України "Шляхом Європейської інтеграції" на 2004 - 2015 роки (затверджена Указом Президента України від 28.04.2004 № 493).

4. Енергетична стратегія України на період до 2030 року (затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.03.2006 № 145).

5. Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 № 1001).

6. Стратегія демографічного розвитку на період до 2015 року (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2006 №879).


Вищезгаданими документами передбачено наступні пріоритети, що стосуються здійснення КБОООН:

- забезпечення збалансованого використання і відновлення земельних ресурсів;

- впровадження екологічно збалансованої системи сільськогосподарського природокористування, у тому числі, шляхом активного переходу на біологічні методи ведення сільського господарства;

- раціональне використання і відновлення водних ресурсів та екосистем, поліпшення якості питної води;

- забезпечення охорони і відновлення лісів;

- збереження та відновлення біо- і ландшафтного різноманіття та розвиток природно-заповідної справи;

- гарантування екологічної безпеки;

- забезпечення радіаційного захисту населення і навколишнього природного середовища, мінімізація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, впровадження енергозберігаючих та інших екологічно збалансованих технологій, більш широке використання відновлювальних джерел енергії;

- забезпечення гендерної рівності;

- регулювання міграційних процесів, у тому числі, запобігання нелегальній трудовій міграції;

- подолання бідності.

РОЗДІЛ 2


Законодавчі та інституційні основи


2.1 Інституційні заходи, що стосуються впровадження КБОООН


Згідно із законодавством, в Україні створені спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, що відповідають за формування і реалізацію державної політики в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, природної і техногенної безпеки, регулювання земельних відносин, ведення сільського, лісового, водного господарства.


Це:

- Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, геологічного вивчення надр, а також топографо-геодезичної і картографічної діяльності);

- Міністерство аграрної політики України (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної аграрної політики, охорони та моніторингу земель сільськогосподарського призначення, продовольчої безпеки, управління в сфері сільського господарства, садівництва, виноробства, харчової промисловості, рибного господарства, переробки сільськогосподарської продукції);

- Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, поводження з радіоактивними відходами і вибуховими речовинами промислового призначення, рятувальної справи, техногенної, пожежної і промислової безпеки, охорони праці, державного гірничопромислового нагляду, створення і функціонування системи страхового фонду, документації, а також гідрометеорологічної діяльності);

- Державне агентство земельних ресурсів України (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань регулювання земельних відносин, охорони і моніторингу земель, землеустрою, ведення державного земельного кадастру);

- Державний комітет лісового господарства України (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства);

- Державний комітет України по водному господарству (спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань розвитку водного господарства і меліорації земель, забезпечення потреб населення і галузей економіки України водними ресурсами).


Вищезгадані міністерства і державні комітети мають територіальні органи в Автономній Республіці Крим, 24 областях, містах Києві і Севастополі, які, в свою чергу, мають структурні підрозділи, що функціонують на місцевому рівні.


У складі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України діють:

- Державна екологічна інспекція;

- Державна інспекція з охорони навколишнього природного середовища Північно-Західного регіону Чорного моря;

- Державна екологічна інспекція Азовського моря;

- Державна Азово-Чорноморська екологічна інспекція;

- Державна служба заповідної справи;

- Державна геологічна служба;

- Державна служба геодезії, картографії і кадастру.


У складі Державного агентства земельних ресурсів України діють:

- Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель з територіальними органами в Автономній Республіці Крим, 24 областях, містах Києві і Севастополі;

- Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" з регіональними підрозділами;

- Державне підприємство "Головний науково-дослідний і проектний інститут землеустрою" з регіональними підрозділами.


У складі Міністерства аграрної політики України діють:

- Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів, а також відповідні центри в Автономній Республіці Крим і 24 областях.

Згідно з Законом України "Про охорону земель" вирішується питання про створення Державної служби охорони родючості ґрунтів у складі цього Міністерства.


У складі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи діє Державна гідрометеорологічна служба, до якої входять:

- Український гідрометеорологічний центр;

- Центральна геофізична обсерваторія;

- Головний центр забезпечення і обслуговування;

- Державне підприємство "Український авіаметеорологічний центр";

- Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут;

- Центри з гідрометеорології в Автономній Республіці Крим і 23 областях;

- Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія;

- мережа гідрометеорологічних станцій і постів та базова мережа спостережень за забрудненням навколишнього природного середовища.


Для посилення інституційних основ сталого розвитку України також створені:

- Міжвідомча комісія з питань моніторингу навколишнього природного середовища при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України;

- Координаційна рада з виконання положень КБОООН при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України;

- Координаційна рада з питань формування національної екологічної мережі України при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України.


Крім цього, Указом Президента України від 14.02.2006 № 133 створена Комісія з опрацювання та комплексного вирішення питань реалізації державної політики у сфері раціонального використання та охорони земель. Ця Комісія є допоміжним органом при Президентові України.

Серед основних завдань Комісії:

- аналіз проблем, що виникають у сфері регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель;

- розробка і внесення Президенту України пропозицій щодо удосконалення державної політики у сфері раціонального використання та охорони земель, а також забезпечення координації відповідних заходів, які здійснюються органами державної влади і місцевого самоврядування.


Проблемні питання


Ефективність роботи Координаційної ради з виконання положень КБОООН при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України, а також інших координаційних органів, що стосуються впровадження КБОООН, є недостатньою. Серед основних причин цього – неодноразові зміни Уряду України, структурно-функціональні реформи відповідних органів державної влади і супутні їм кадрові перестановки. Рішення координаційних органів носять рекомендаційний характер, що нерідко робить проблематичним їхнє належне виконання.

Матеріально-технічне і кадрове забезпечення відповідних міністерств і державних комітетів потребує поліпшення. За період земельної реформи, що почалася в 1991 році, в Україні з'явилося більше 24 мільйонів землевласників і землекористувачів. Це істотно ускладнило державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Разом з тим, заходи, спрямовані на посилення інституційного потенціалу належних державних органів, усе ще не можна розцінювати як адекватні.

Потребує подальшого вирішення проблема подолання відомчого підходу до питань охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів, поліпшення координації роботи відповідних державних органів, розмежування управлінських і господарських функцій.


2.2 Законодавчі заходи, що стосуються впровадження КБОООН


В Україні створена значна законодавча база, що дозволяє регулювати питання впровадження КБОООН безпосередньо або опосередковано. Діють більше 40 законів і значна кількість підзаконних актів відповідного спрямування (постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України, наказів міністерств і державних комітетів).


Ключовими з них є:
  • Земельний кодекс України (25.10.2001 №2768-ІІІ);
  • Водний кодекс України (06.06.1995 №213/95-ВР);
  • Лісовий кодекс України (08.02.2006 №33404- IV);
  • Кодекс України про надра (27.07.1994 №1025- IV);



  • Закон України "Про правовий режим території, що зазнала забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (27.02.1991 №791а-XII);
  • Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (25.06.1991 №1264-XII);
  • Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (16.06.1992 №2456-ХІІ);
  • Закон України "Про плату за землю "(03.07.1992 №2535-ХІІ);
  • Закон України "Про основи містобудування"(16.11.1992 №2780-ХІІ);
  • Закон України "Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення"(24.02.1994 №4004-ХІІ);
  • Закон України "Про пестициди і агрохімікати" (02.03.1995 №86/95-ВР);
  • Закон України "Про екологічну експертизу" (09.02.1995 №45/95-ВР);
  • Закон України "Про планування і забудову територій" (15.02.1995 №56/95);
  • Закон України "Про відходи" (05.03.1998 №187/98);
  • Закон України "Про оренду землі" (06.10.1998 №161-ХІV);
  • Закон України "Про рослинний світ " (09.04.1999 №591-XIV);
  • Закон України "Про меліорацію земель" (14.01.2000 №1389);
  • Закон України "Про охорону культурної спадщини" (08.06.2000 №1805-ІІІ);
  • Закон України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" (13.06.2000 №1908-ІІІ);
  • Закон України "Про курорти" (05.10.2000 №2026-ІІІ);
  • Закон України "Про тваринний світ" (13.12.2001 №2894-ІІІ);
  • Закон України „Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства” (17.01.2002 № 2988-111);
  • Закон України "Про Червону книгу України" (07.02.2002 №305-ІІІ);
  • Закон України "Про Генеральну схему планування території України" (07.02.2002 №3059-ІІІ);
  • Закон України "Про особисте селянське господарство" (15.05.2003 №742-IV);
  • Закон України "Про землеустрій" (22.05.2003 №858-IV);
  • Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (05.06.2003 №1808-IV);
  • Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (19.06.2003 №963-IV);
  • Закон України "Про оцінку земель" (11.12.2003 №1378-ІV);
  • Закон України "Про фермерське господарство" (19.06.2003 №973-IV);
  • Закон України "Про охорону земель" (19.06.2003 №962-IV);
  • Закон України "Про охорону археологічної спадщини" (18.03.2004 №1626-IV);
  • Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (01.07.2004 №1952-IV);
  • Закон України "Про розмежування земель державної і комунальної власності" (05.02.2004 №1457-IV);
  • Закон України "Про державну експертизу землевпорядної документації" (17.06.2004 №899-IV);
  • Закон України "Про екологічну мережу" (24.06.2004 №1864-IV);
  • Закон України "Про екологічний аудит" (24.06.2004 №1862- IV).


Проблемні питання


Нормативно-правові акти, прийняті в різний час, не завжди повною мірою узгоджуються один з одним. У деяких випадках це створює проблеми при їхньому застосуванні на практиці.

Недостатньо врегульованими на законодавчому рівні залишаються питання, пов'язані з веденням державного земельного кадастру і розвитком ринку земель. Зареєстровані у Верховній Раді України проекти законів України "Про державний земельний кадастр" і "Про ринок земель" так і не були прийняті через існуючі протиріччя.

Незадовільним є стан справ з розроблення стандартів, норм і правил, а також проектної документації з землеустрою та містобудівної документації, що необхідні для належної реалізації норм законів і підзаконних актів на місцях.

РОЗДІЛ 3


Участь населення, неурядових організацій та громадських об’єднань у вирішенні проблем боротьби з деградацією земель та опустелюванням


Усвідомлюючи важливість участі населення, громадських і наукових організацій у вирішенні проблем боротьби з деградацією земель і опустелюванням, органи державної влади України докладають зусиль для того, щоб належним чином забезпечити таку участь. Конституцією України визначені відповідні права громадян впливати на діяльність органів державної влади і прийняття ними рішень. У 1996 році набув чинності Закон України "Про звернення громадян" (02.10.1996 №393), який детально регламентує шляхи реалізації цих прав.

У 1999 році Верховна Рада України ратифікувала Орхуську Конвенцію (Закон України від 06.07.1999 №832). З метою сприяння реалізації Орхуської Конвенції при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України було створено Орхуський центр.

У 2003 році Міністерством охорони навколишнього природного середовища були проведені заходи щодо залучення наукового співтовариства України до вирішення проблем опустелювання в рамках формування списку кандидатур - експертів від України до складу незалежних експертів Комітету з питань науки і техніки КБОООН. Було охоплено практично всі регіони України. У ході процесу всім заінтересованим особам надавалася відповідна інформація про діяльність КБОООН і цілі, що перед нею поставлені. Слід зазначити, що питання викликало значний інтерес наукового співтовариства, надійшла значна кількість пропозицій щодо співробітництва, які планується використовувати в подальшій роботі. Анкетні дані 29-ти відібраних експертів через офіційні дипломатичні канали було передано в Секретаріат КБОООН. Вищезгадані експерти були включені до списку незалежних експертів Комітету з питань науки і техніки КБОООН.

Для того, щоб привернути увагу суспільства до проблем охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та розробити рекомендації, спрямовані на їх вирішення, Верховною Радою України проведено ряд парламентських слухань, присвячених наступним темам:
  • “Дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища” (2003);
  • “Сучасний стан і перспективи розвитку земельних відносин в Україні” (2005);
  • “Актуальні проблеми, зрошення, підтоплення і повеней в Україні” (2006).

У підготовці матеріалів і проведенні парламентських слухань взяли участь широке коло представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, неурядових організацій, учених, фермерів, а також інших зацікавлених осіб.

В Україні введено практику створення громадських рад при центральних і місцевих органах виконавчої влади, метою яких є забезпечення участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики та прийнятті управлінських рішень.

Громадська рада при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України складається з представників 24-х неурядових організацій, більшість з яких мають філії у регіонах.

Проблеми охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, у тому числі боротьби з опустелюванням і деградацією земель, регулярно висвітлюються у засобах масової інформації. На першому національному каналі телебачення щотижня виходить програма “Сільський час”, а на першому національному каналі українського радіо двічі на день – програма “Агроновини”. Державною телерадіокомпанією “Всесвітня служба “Українське телебачення і радіомовлення”, а також регіональними телерадіокомпаніями забезпечується випуск спеціальних тематичних телевізійних і радіопрограм, серед них: “Екологічний вісник” (національна); “Екосвіт” (Вінницька область), “Агросвіт”, “Екологія і ми”, “Господарі землі” (Волинська область),“Ринок землі” (Донецька область), “Екограма” (Закарпатська область), “Студія “Земля”, “Один день у селі” (Запорізька область), “На своїй землі” (Житомирська область), “Екологічний вісник”, “Ми і земля” (Кіровоградська область), “Навколишнє природне середовище”, “Реалії села” (Львівська область), “Людина і природа” (Миколаївська область), “Живі сторінки” (Одеська область), “Сільські горизонти” (Рівненська область), “Наше село” (Харківська область), “Селянський ранок”, “Наша земля, нам на ній жити” (Херсонська область), “Жива вода”, “Село, а в ньому люди” (Хмельницька область) тощо.

Широку освітню, інформаційну і просвітницьку роботу було проведено в рамках Проекту підтримки приватизації землі в Україні (2001 – 2006 рр.), що фінансувався Агентством США з міжнародного розвитку в рамках Меморандуму про взаєморозуміння між урядами України і США від 31.10.2001.

Було створено 25 центрів юридичної допомоги населенню (у 24 областях України і Автономній Республіці Крим), до завдань яких входило:
  • розповсюдження інформації про право власності на землю та надання порад, як ним скористатися;
  • надання юридичних консультацій і практичної допомоги з вирішення конкретних земельних спорів;
  • представництво інтересів землевласників у відомствах, підприємствах і організаціях, органах державної влади і судах.

Більше 115 тис. клієнтів одержали безкоштовну допомогу від вищезгаданих центрів. Крім цього, видавалися журнал “Приватизація землі: закон, практика, проблеми”, бюлетень “Земельне питання: юридичні поради селянинові”, було випущено цілий ряд плакатів, буклетів і листівок, організовано семінари для представників органів державної влади і місцевого самоврядування, створено веб–сайт (ссылка скрыта).

У 2003 році була утворена Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України, яка об’єднує більш як 500 професійних консультантів, понад 1000 потенційних експертів-консультантів і 30 сільськогосподарських консультативних служб у 24 областях України й Автономній Республіці Крим, створено її веб–сайт (ссылка скрыта).

У 2004 році прийнято Закон України “Про сільськогосподарську дорадчу діяльність” (від 17.06.2004 №1807-IV), яким були визначені основні задачі такої діяльності, а саме:
  • підвищення рівня знань і удосконалення практичних навичок господарюючих суб'єктів, які здійснюють свою діяльність у сільській місцевості, та сільського населення в умовах ринкової економіки;
  • надання суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність у сільській місцевості, і сільському населенню дорадчих послуг з питань економіки, технологій, управління, маркетингу, обліку, податків, права, екології тощо;
  • надання дорадчих послуг органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування з питань підготовки і реалізації планів соціально-економічного розвитку, формування громадянського суспільства;
  • поширення і впровадження у виробництво сучасних технологій, новітніх досягнень науки і техніки;
  • сприяння розвитку несільськогосподарського підприємництва в сільській місцевості, у тому числі сільського зеленого туризму, зайнятості сільського населення тощо;
  • робота із сільською молоддю, ініціювання і реалізація молодіжних програм.

Крім того, органами державної влади, профільними науковими установами, навчальними закладами і неурядовими організаціями проводилися відповідні тематичні заходи, а саме:
  • природоохоронні акції;
  • інтерв'ю і публікації у засобах масової інформації;
  • круглі столи;
  • семінари;
  • науково-практичні конференції;
  • студентські олімпіади і конкурси наукових праць.

У 2006 році ряд вищезгаданих заходів було присвячено “Року пустель і опустелювання”.

РОЗДІЛ 4


Процес консультацій та угоди про партнерство з розвиненими країнами   Сторонами Конвенції та іншими зацікавленими суб’єктами, які стосуються впровадження КБОоОН


Україна є Стороною 18-ти угод у сфері охорони навколишнього природного середовища з країнами СНД, 5-ти угод з країнами Центральної та Східної Європи, 13-ти угод з країнами Євросоюзу, 4-х угод з країнами Близького Сходу і 12-ти угод з іншими країнами, міжнародними організаціями і зацікавленими суб'єктами.


31.10.2001 підписано Меморандум про взаєморозуміння між Урядом Сполучених Штатів Америки і Урядом України (Кабінетом Міністрів України) про ініціативу з видачі державних актів на право приватної власності на землю в Україні.


17.10.2003 підписано Угоду про позику (Проект “Видача державних актів на право власності на землю в сільській місцевості і розвиток системи кадастру між Україною і Міжнародним банком реконструкції і розвитку) (ратифіковано Законом України від 15.06.2004 №1776-IV).


04.06.2003 підписано Угоду між урядами країн-учасниць ГУУАМ про співробітництво в області попередження надзвичайних ситуацій і ліквідації їхніх наслідків, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2006 №397 (Угодою серед іншого передбачені напрями співробітництва, що стосуються надзвичайних ситуацій природного характеру).


12.02.2005 Кабінетом Міністрів України, а 21.02.2005 – Радою з питань співробітництва між Україною і Європейським Союзом схвалено План дій "Україна - Європейський Союз" (Окремий розділ Плану присвячено питанням охорони навколишнього природного середовища).


19.10.2006 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України підписано Меморандум про співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища з Міністерством сільського господарства, охорони довкілля і якості продовольства Нідерландів на 2006 – 2011 роки, а також Спільну робочу програму українсько-голландського співробітництва в сфері охорони навколишнього природного середовища на 2007 – 2008 роки.

Відповідно до вищезгаданих угод (меморандумів) проводилися консультації, засідання й інші належні заходи щодо їх реалізації.

РОЗДІЛ 5


Заходи, спрямовані на збереження природних ресурсів, відновлення деградованих земель та досягнення інших цілей щодо впровадження КБОООН, які здійснюються в Україні в рамках бюджетних та державних цільових програм відповідного спрямування


Згідно із законодавством, заходи, спрямовані на охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів та інші цілі, що стосуються КБОООН, здійснюються в Україні на основі програмно-цільового підходу.

У рамках вищезгаданого, були прийняті і реалізуються ряд відповідних державних цільових програм.

Зокрема, це:


1. Державна програма "Ліси України" на 2002–2015 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2002 №581).


Передбачено наступні напрями розвитку лісового господарства:

  • підвищення лісистості території в природних зонах до оптимального рівня;
  • підвищення продуктивності і якісного складу лісових насаджень;
  • нарощування природоохоронного потенціалу лісів, збереження їх біорізноманіття;
  • підвищення стійкості лісових екосистем до впливу негативних факторів природного середовища, зміни клімату;
  • розширення застосування методів раціонального використання лісових ресурсів;
  • розширення робіт із захисного лісорозведення та агролісомеліорації;
  • вдосконалення нормативно-правової бази в галузі лісового господарства і її гармонізація з міжнародними принципами сталого розвитку та управління лісами;
  • посилення державного контролю за охороною, захистом, використанням і відновленням лісів;
  • розвиток лісогосподарської освіти і науки;
  • посилення соціального захисту працівників лісового господарства.


Серед іншого, Програмою заплановано:

  • збільшення загальної площі лісів та інших вкритих лісовою рослинністю територій на 0,5 млн. га (до 11,3 млн. га);
  • збільшення загального запасу деревостанів на 0,29 млрд.м3 (до 2,03 млрд. м3).


Передбачений обсяг фінансування з Державного бюджету України складає близько 3,7 млрд. грн. (біля 0,7 млрд. доларів США за курсом Національного банку України станом на 2006 рік).


2. Загальнодержавна програма формування Національної екологічної мережі на 2000 - 2015 роки (затверджена Законом України від 21.09.2000 №1989).


Основні цілі:

  • збільшення площі земель країни з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманітності, близької до притаманного природному стану;
  • формування територіально єдиної системи для забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, збереження природних екосистем, видів рослинного і тваринного світу та їх популяцій.


Національна екологічна мережа України повинна:

  • відповідати вимогам щодо її функціонування у Всеєвропейській екологічній мережі;
  • виконувати провідні функції зі збереження біорізноманіття;
  • сприяти збалансованому використанню природних ресурсів у господарській діяльності.


Серед іншого, Програмою заплановано:

  • збільшення площі територій і об'єктів природно-заповідного фонду України до 10,4% від загальної площі країни (на момент прийняття Програми вона складала 4,0%);
  • створення державного кадастру рослинного світу;
  • створення державного кадастру тваринного світу;
  • забезпечення ведення Червоної книги України.


Передбачений обсяг фінансування з Державного бюджету України складає близько 22,7 млн. грн. (біля 4,5 млн. доларів США за курсом Національного банку України станом на 2006 рік).


3. Комплексна програма розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних і осушених угідь на період до 2010 року (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 №1704; зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2006 №863).


Основна мета:

  • підвищення ролі меліорованих земель у продовольчому і ресурсному забезпеченні держави, зменшення залежності сільськогосподарського виробництва від несприятливих природно-кліматичних умов, поліпшення екологічного стану і забезпечення екологічно безпечних умов експлуатації меліоративних систем.


До переліку пріоритетних завдань Програми входять:

  • забезпечення збалансованого та надійного функціонування наявних меліоративних систем, що перебувають у задовільному технічному стані;
  • відновлення функціонування меліоративних систем, що перебувають у незадовільному технічному стані;
  • завершення будівництва недобудованих меліоративних систем;
  • підвищення екологічної безпеки зрошення та поліпшення еколого-меліоративного стану зрошуваних земель;
  • організація робіт із проведення ремонту та відновлення наявної дощувальної і меліоративної техніки;
  • зниження енерго - і матеріалоємності меліоративних систем і споруд;
  • створення на більшій частині осушувальних систем умов для здійснення двостороннього регулювання водно-повітряного режиму ґрунтів;
  • стимулювання державою раціонального використання меліорованих земель;
  • збереження та відтворення родючості ґрунтів на меліорованих землях шляхом своєчасного проведення комплексу агротехнічних заходів.


Серед іншого, Програмою заплановано:

  • реконструкцію зрошувальних систем і поліпшення екологічного стану зрошуваних земель на площі 600 тис. га;
  • завершення будівництва меліоративних об'єктів на площі 57 тис. га;
  • реконструкцію осушувальних систем і поліпшення екологічного стану осушених земель на площі 180 тис. га;
  • забезпечення захисту від підтоплення ґрунтовими водами 210 населених пунктів.


Передбачений обсяг фінансування з Державного бюджету України складає 904,0 млн. грн. (біля 179,0 млн. доларів США за курсом Національного банку України станом на 2006 рік).


4. Комплексна програма захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод на період до 2010 року та прогноз до 2020 року (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.2006 № 901).


Основна мета:

  • забезпечення захисту громадян, сільських населених пунктів, виробничих об'єктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод, а також мінімізації заподіяних збитків.


До основних завдань Програми відносяться:

  • здійснення заходів щодо запобігання і ліквідації наслідків шкідливої дії вод, що передбачає комплексний підхід до будівництва та реконструкції захисних споруд, включаючи поліпшення екологічного стану водних об'єктів;
  • усунення причин, що впливають на формування катастрофічних паводків (створення прибережних захисних смуг та водоохоронних зон, регулювання режиму використання земель у зонах можливого затоплення тощо);
  • удосконалення системи протипаводкового захисту;
  • проведення моніторингу якісних та кількісних показників стану водних ресурсів;
  • недопущення будівництва житлових будинків і виробничих об'єктів у зонах можливого затоплення;
  • впровадження екологічно безпечних технологій у водному, сільському та лісовому господарстві.


Серед іншого, Програмою заплановано:

  • будівництво і реконструкція 266 км захисних дамб;
  • зміцнення 446 км берегів;
  • регулювання і розчищення 3030 км русел річок;
  • будівництво і відновлення 950 гідротехнічних об'єктів;
  • забезпечення захисту 1550 населених пунктів і 152500 садиб;
  • забезпечення захисту 329000 га сільськогосподарських угідь.


Передбачений обсяг фінансування з Державного бюджету України складає 2074,3 млн. грн. (біля 410,7 млн. доларів США за курсом Національного банку України станом на 2006 рік).


5. Загальнодержавна програма подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006 - 2010 роки (затверджена Законом України від 14.03.2006 №3522-ІV).


Основні цілі:

  • збереження здоров'я осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також їх нащадків;
  • зміцнення та підтримка бар'єрів радіаційної безпеки;
  • протирадіаційний захист населення, яке проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення;
  • максимально можливе обмеження поширення радіонуклідів із зони відчуження;
  • удосконалення соціального захисту постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;
  • реабілітація територій і населених пунктів.


Передбачений обсяг фінансування з Державного бюджету України складає близько 3499,8 млн. грн. (біля 693 млн. доларів США за курсом Національного банку України станом на 2006 рік).


6. Комплексна програма ліквідації наслідків підтоплень території в містах і селищах України (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 №160; зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №717).


Основні цілі:

  • визначення стратегії і тактики розв’язання проблеми ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах, захисту їх від шкідливої дії вод;
  • впровадження комплексу узгоджених і взаємопов’язаних природоохоронних, правових, економічних, організаційно-технічних та інших належних заходів.


До основних завдань Програми відносяться:

  • відновлення функціонування природних дрен, дренажних систем і споруд інженерного захисту територій міст і селищ від підтоплення;
  • упорядкування та підтримання в належному стані поверхневого водовідводу;
  • проведення запобіжних заходів;
  • ліквідація наслідків підтоплення на забудованих територіях, у першу чергу на тих, які відносяться до зон надзвичайних ситуацій і підвищеної небезпеки.


Серед іншого, Програмою заплановано:


Забезпечити екологічно безпечні умови для життя і господарської діяльності на площі 196255 га територій міст і селищ з населенням близько 16 мільйонів чоловік.


Передбачений обсяг фінансування з Державного бюджету України на період з 2003 по 2005 роки складав 198,4 млн. грн. (біля 39,3 млн. доларів США за курсом Національного банку України станом на 2006 рік).


7. Загальнодержавна програма розвитку водного господарства (затверджена Законом України від 17.01.2002 № 2988).


Основні цілі:

  • запобігання збільшенню антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище;
  • забезпечення екологічно безпечних умов для життя населення і господарської діяльності;
  • раціональне використання водних ресурсів, їхній захист від забруднення і виснаження;
  • забезпечення збалансованого функціонування екосистем у басейнах рік України;
  • запобігання шкідливого впливу вод і ліквідація його наслідків.


Програмою визначені наступні принципи розвитку водного господарства:

  • пріоритетність розвитку системи водокористування для соціальної сфери;
  • екологічно збалансований за водними факторами розвиток регіонів з урахуванням стану і прогнозу зміни водних ресурсів;
  • впровадження водозберігаючих і енергозберігаючих технологій у галузях економіки;
  • комплексний підхід до територіальної організації виробництва, земле- і водокористування в залежності від водоресурсного значення того чи іншого басейну;
  • програмно-цільовий метод планування, прогнозування й організації водогосподарської діяльності;
  • еколого-економічна і санітарно-гігієнічна регламентація та державне керування водокористуванням з наданням безумовного пріоритету збереженню водних ресурсів, підтримці сприятливих умов функціонування ландшафтів водозбірних басейнів і екологічного стану водних об'єктів;
  • пріоритетність економічних важелів регулювання водних відносин, їхнє оптимальне сполучення з організаційними і правовими заходами;
  • дотримання діючих міжнародних договорів щодо водних відносин, співробітництво з сусідніми країнами з питань використання й охорони водних ресурсів, а також запобігання шкідливого впливу вод на транскордонних водних об'єктах;
  • планування і впровадження методів водокористування, охорони вод, відновлення водних ресурсів, що базуються на басейнових принципах керування;
  • широке залучення громадськості в процеси обговорення, планування і контролю процесів використання водних ресурсів.


Серед іншого, Програмою заплановано:

  • будівництво і реконструкція водоймищ, ставків, резервуарів, підвищення водоресурсного потенціалу водойм обсягом 538,7 млн. куб. м;
  • будівництво (реконструкція) каналів довжиною 643,6 км;
  • будівництво (реконструкція) водопроводів, розвідної мережі й інших відповідних споруд довжиною 2673,9 км;
  • будівництво систем штучного поповнення запасів підземних вод обсягом 65,7 млн. куб. м;
  • будівництво (реконструкція) систем водопостачання в містах і селищах довжиною 5806,9 км (1109,1 куб. м на добу);
  • будівництво (реконструкція) систем водопостачання сільських населених пунктів довжиною 12520,9 км (460,7 куб. м на добу);
  • створення полезахисних і водорегулюючих лісосмуг на площі 21238,0 га;
  • залісення ярів, балок і інших земель на площі 97210,0 га;
  • протиерозійні агротехнічні заходи на площі 82300,0 га;
  • облаштованість 88061 гідротехнічних споруд на водозбірних територіях;
  • упорядкування 181548,0 га водоохоронних зон і прибережних захисних смуг;
  • благоустрій 1733 ставків.


Передбачений обсяг фінансування з Державного бюджету України на період з 2002 по 2006 роки складав 2561,1 млн. грн. (біля 507,1 млн. доларів США за курсом Національного банку України станом на 2006 рік).


8. Комплексна Програма протизсувних заходів на 2005-2014 роки (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 №1256).


Основні цілі:

  • упровадження дієвого механізму створення сприятливих умов для життєдіяльності населення на зсувонебезпечних територіях;
  • зменшення завданих зсувами матеріальних збитків та ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.


До основних завдань Програми відносяться:


- визначення та забезпечення підвищення ефективності здійснення протизсувних заходів, спрямованих на мінімізацію впливу природних факторів і господарської діяльності на активізацію зсувів та зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, формування системи запобігання утворенню зсувів;

- удосконалення механізму регулювання та контролю за провадженням господарської діяльності на зсувонебезпечних територіях;

- оптимізація реальних у межах можливостей фінансових інструментів здійснення протизсувних заходів з урахуванням соціально-економічного значення об’єктів, що потребують інженерного захисту;

- підвищення ефективності науково-методичного та інформаційного забезпечення здійснення протизсувних заходів.


Серед іншого, Програмою заплановано:


- удосконалення системи моніторингу зсувів;

- удосконалення науково-методичного та інформаційного забезпечення здійснення протизсувних заходів, системи моніторингу зсувів, забезпечення інженерно-геологічної стійкості зсувонебезпечних територій;

- інженерно-геологічне вивчення зсувонебезпечних територій.


В Україні також було прийнято ряд програм регіонального рівня (Автономна Республіка Крим, 24 області, міста Київ і Севастополь), серед яких:

  • програми розвитку земельних відносин (програми земельної реформи);
  • програми захисту земель від водної і вітрової ерозії, інших видів деградації земель;
  • комплексні програми розвитку меліорації земель і поліпшення екологічного стану зрошуваних і осушених угідь;
  • програми охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів і екологічної безпеки;
  • програми захисту сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від зсувних і абразивних процесів;
  • програми інженерного захисту території від зсувних і абразивних процесів;
  • програми комплексного захисту проти повеней.


Крім цього, міністерствами, державними комітетами, Національною академією наук України, Українською академією аграрних наук за участі органів державної влади на місцях, експертів і неурядових організацій розроблено проекти:

  • Загальнодержавна програма охорони та використання земель;
  • Національна програма збереження біорізноманіття.

Очікується, що вищезгадані програми будуть прийняті найближчим часом.


Проблемні питання


Фінансування вищевказаних програм забезпечується не повністю, оскільки його розміри визначаються в залежності від поточної фінансово-економічної ситуації в країні і пов'язаних з нею особливостей бюджетного процесу. Це не дозволяє у повному обсязі та у встановлений термін забезпечувати реалізацію відповідних заходів.

У зв'язку з відомчою підпорядкованістю і галузевою спрямованістю більшості програм, існують проблеми, що стосуються належної координації й усунення дублювання різних заходів у їхніх межах.

Вимагає поліпшення і моніторинг здійснення програм, у тому числі, з метою оцінки їхньої ефективності, забезпечення належного контролю та своєчасного внесення відповідних коректив.

РОЗДІЛ 6


Мобілізація ресурсів і фінансові асигнування щодо впровадження КБОООН


Згідно із законодавством, в Україні встановлено механізми із забезпечення мобілізації і цільового перерозподілу коштів, необхідних для охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.


6.1 Фонди охорони навколишнього природного середовища


Відповідно до статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в Україні створено Державний, республіканський Автономної Республіки Крим, а також місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.


Республіканський Автономної Республіки Крим, а також місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються за рахунок:

- зборів за забруднення навколишнього природного середовища;

- частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства в результаті господарської та іншої діяльності;

- цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.


Державний фонд охорони навколишнього природного середовища утворюється за рахунок:

- відрахувань з місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища;

- частини зборів за використання природних ресурсів;

- добровільних внесків підприємств, установ, організацій, громадян та інших надходжень.


За період з 2002 до 2005 року у різні фонди охорони навколишнього природного середовища України надійшло 1 192,4 млн. гривень, у тому числі - 367,3 млн. гривень - у Державний фонд охорони навколишнього середовища (таблиця 6.1).


Таблиця 6.1

Надходження у фонди охорони навколишнього природного середовища України за 2002 – 2005 роки




Рік

Державний фонд,

млн. грн.

Республіканський

АР Крим та місцеві фонди,

млн. грн.

Усього

млн. грн.


млн. доларів США*

2002

65,9

122,9

188,8

35,6

2003

81,0

188,3

269,3

50,8

2004

95,9

223,5

319,4

60,3

2005

124,5

290,4

414,9

82,2

Усього

367,3

825,1

1192,4

228,9

* - розраховано, виходячи із офіційного обмінного курсу долара США, встановленого Національним банком України станом на грудень відповідного року.


Кошти Державного, республіканського Автономної Республіки Крим, а також місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища використовуються винятково для цільового фінансування:

- природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів;

- заходів щодо зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення;

- стимулювання працівників природоохоронних органів.

Розподіл коштів, що надходять у Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Розподіл коштів, що надходять у республіканський Автономної Республіки Крим, а також місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, а також місцевими радами за поданням відповідних територіальних органів Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.


Для додаткового забезпечення цільового перерозподілу коштів на охорону навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів Кабінетом Міністрів України затверджено Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів (постанова від 17.09.1996 №1147).

У Перелік включені заходи за наступними напрямками:

- охорона і раціональне використання водних ресурсів;

- охорона атмосферного повітря;

- охорона і раціональне використання земель;

- охорона і раціональне використання мінеральних ресурсів;

- охорона і раціональне використання природних рослинних ресурсів;

- охорона і раціональне використання ресурсів тваринного світу;

- збереження природно-заповідного фонду;

- раціональне використання і зберігання відходів виробництва та побутових відходів;

- ядерна і радіаційна безпека;

- наука, інформація, освіта, підготовка кадрів, екологічна експертиза, організація праці, забезпечення участі в діяльності міжнародних організацій природоохоронного спрямування, а також впровадження економічного механізму забезпечення охорони навколишнього природного середовища.


6.2 Надходження від плати за землю


Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" (03.07.1992 №2535-XІІ), використання землі в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати, розмір яких визначається в залежності від грошової оцінки земель. При цьому статтею 3 вищезгаданого Закону України передбачено, що плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування:

- заходів щодо раціонального використання та охорони земель;

- заходів щодо підвищення родючості ґрунтів;

- відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з веденням господарської діяльності на землях гіршої якості;

- ведення державного земельного кадастру;

- здійснення землеустрою та моніторингу земель;

- проведення земельної реформи;

- розвитку інфраструктури населених пунктів.

Платежі за землю зараховуються у відповідні місцеві бюджети. Надходження за період з 2002 до 2005 року склали 8807,5 млн. гривень ( таблиця 6.2).

Таблиця 6.2


Надходження від платежів за землю в місцеві бюджети

за період 2002 – 2005 роки


Рік

Рік

Надходження від плати за землю

млн. гривень

млн. доларів США*

2002

1805,6

340,7

2003

2032,3

383,4

2004

2251,4

424,8

2005

2718,2

540,4

Усього

8807,5

1689,3

*- розраховано, виходячи із офіційного обмінного курсу долара США, встановленого Національним банком України станом на грудень відповідного року.


6.3 Надходження від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва


Відповідно до статті 207 Земельного кодексу України, передбачено механізм відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.


Зокрема, відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сіножатей і пасовищ), а також лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві, внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.


Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків землевласникам і землекористувачам і зараховуються на спеціальні рахунки місцевих рад у таких розмірах:

- Автономній Республіці Крим і обласним радам - 25 відсотків;

- районним радам - 15 відсотків;

- міським, сільським і селищним радам - 60 відсотків;

- міським радам Києва і Севастополя - 100 відсотків.


Надходження в місцеві бюджети за період з 2003 до 2005 року склали 220,2 млн. гривень (таблиця 6.3).

Таблиця 6.3

Надходження в місцеві бюджети від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва


Рік

Рік

Надходження від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва

млн. гривень

млн. доларів США*

2003

42,5

5,3

2004

95,3

18,0

2005

82,4

16,3

Усього

220,2

39,6