Управління культури Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації

Вид материала

Документы

Содержание Після ознайомлення з інформацією, Ви можете замовити позиції, які Вас зацікавили в відділі інформаційно-бібліографічної роботи б Щ о т а к е Н А Т О 1994 – Приєднання до програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ) 1996 2000 – Ратифікація Угоди про статус сил, що беруть участь у заходах ПЗМ, яка сприяла участі України у військових навчаннях 2002 2004 – Ратифікація угоди про підтримку операцій НАТО з боку України 2005 О с н о в н і п е р е в а г и, я к і м а т и м е У к р а ї н а, в с т у п и в ш и д о Н А Т О Внутрішні переваги зосереджені у трьох головних напрямах Я к и м и м о ж у т ь б у т и н а с л і д к и н е в с т у п у У к р а ї н и д о Н А Т О Противники вступу України до НАТО підтримують три основні упередження щодо НАТО 2. Для України вступ до НАТО надто дорого коштуватиме і держава не має таких коштів 3. Вступ України до НАТО зіпсує взаємини з Росією

Подобный материал:

• План роботи управління освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, 2209.61kb.
• Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та закон, 83.18kb.
• Розпорядженням голови районної державної адміністрації, 93.48kb.
• Регламенту Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації та Інструкції, 48.82kb.
• Затверджено заступник голови Богуславської районної державної адміністрації І. М. Хромуляк, 74.27kb.
• Верховної Ради України, указами І розпорядженнями Президента України, постановами, 223.81kb.
• Затверджено розпорядженням голови районної державної адміністрації, 73.79kb.
• Виконання плану роботи Чемеровецької районної державної адміністрації на І квартал, 864.1kb.
• Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників фінансового управління Печенізької, 43.16kb.
• Керівництво райдержадміністрації, 2020.59kb.

Управління культури Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації

Централізована бібліотечна система Шевченківського району м. Києва

Інформаційний центр “Бібліотека ім. М. Костомарова”


НАТО:

за і проти

Аналітично - інформаційне видання


Київ

2006


Шановні добродії!


Пропонуємо Вашій увазі аналітично-інформаційне видання “НАТО: за і проти”, яке складено на основі бібліографічних джерел бібліотек району.

Останнім часом в суспільстві активно обговорюється питання проведення референдуму щодо вступу України в НАТО.

Нажаль, поінформованість громадян в цьому питанні базується на старих уявленнях і стереотипах холодної війни. Мета нашого посібника подати інформаційний список літератури, фактографічну інформацію про те, що ж таке НАТО сьогодні, в чому полягає його значення для безпеки європейських країн. Які питання мають бути вирішені для того, щоб Україна відповідала критеріям вступу до НАТО?

Після ознайомлення з інформацією, Ви можете замовити позиції, які Вас зацікавили в відділі інформаційно-бібліографічної роботи бібліотеки ім. М.Костомарова.

Просимо Вас також повідомити, в якому вигляді Ви хотіли б отримати інформацію:

• першоджерела (на короткий термін),
  
• ксерокопії документа.
  

Добір матеріалу припинено 01. 05. 2006 р.


Над виданням працювали:

Л.Пескіна – аналітична частина

Н.Бурсова, С.Онищук – бібліографія

С.Онищук – оформлення та редагування


За довідками звертатись

443-14-90

443-09-95


Зміст

Щ о т а к е Н А Т О

НАТО — це альянс, відданий принципові ко­лективної оборони як основи для збереження ми­ру та забезпечення майбутньої безпеки. Спро­можність Альянсу виконувати свої завдання зале­жить від високого ступеня координації та плану­вання як на політичному рівні, так і в галузі обо­рони. Ядром НАТО є 19 країн-членів. Проте в кожній сфері своєї діяльності Альянс активно на­лагоджує партнерські зв'язки з багатьма іншими країнами. Партнерство набуває різних форм.

Двадцять чотири країни беруть участь у програмі "Парт­нерство заради миру", що ґрунтується на погод­женому Рамковому Документі та Програмах індивідуального партнерства. Що стосується 44 країн-членів Ради Євроатлантичного Партнерст­ва, серед яких і 19 країн-членів Альянсу, то в ос­нові їхнього партнерства лежить вичерпний План дій. Росія та Україна, що є учасницями "Партнерства заради миру" та членами Ради Євроатлан­тичного Партнерства, підписали двосторонні до­ку менти з Альянсом. Співпраця з шістьма середземноморськими країнами, що беруть участь у Середземноморському Діалозі НАТО, базується на узгодженій робочій програмі.

Внутрішній устрій НАТО відображає зв'язок між цивільними і політичними складовими співробітництва та військовими структурами, що сприяють їх здійсненню. У сферах політичних консультацій, оборонного планування і політики, співпраці у справах озброєнь, зв'язку, проти­повітряної оборони, матеріально-технічного за­безпечення збройних сил створено різні комітети, які відповідають за перспективне планування та надають поради щодо необхідних дій Північноат­лантичній Раді або Комітетові військового плану­вання НАТО. Відбуваються також консультації з питань економіки, пов'язаних із безпекою. Вони стосуються, зокрема, витрат на оборону та пере­ведення оборонних галузей промисловості на цивільні рейки. При підготовці та проведенні за­ходів на основі консенсусу, досягнутого країнами-членами, кожен із комітетів, що діють у згаданих вище напрямках, значною мірою спирається на результати роботи, проведеної відповідними підрозділами Міжнародного секретаріату та Міжнародного військового штабу.

НАТО — це водночас і форум, у рамках якого держави-члени активно співпрацюють з країнами-партнерами у сферах цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків лиха, науки та екології. Хоча кожна дер­жава несе основну відповідальність за плануван­ня дій своїх цивільних служб за надзвичайних об­ставин, здійснювана в межах НАТО співпраця сприяє тому, що при виникненні критичних ситу­ацій цивільні ресурси Альянсу використовуються у найефективніший спосіб. У таких випадках Аль­янс часто виконує роль координатора. Він дома­гається, щоб потреби швидко визначалися, а за­пити стосовно допомоги надсилалися до обраного заздалегідь центру з надзвичайних ситуацій, здат­ного якнайкраще їх забезпечити. Наведемо приклад. У 1997 р. НАТО, допомагаючи Управлінню гуманітарних заходів ООН, коорди­нувало роботу у спрямуванні допомоги у враджені повінню райони Центральної Європи.

НАТО здійснює програми міжнародних обмінів, які пов'язані з важливими для Альянсу та його партнерів науковими та екологічними про­блемами. Згадані програми забезпечують під­тримку наукових досліджень високого рівня, сприяють розвиткові національних науково-тех­нічних ресурсів і дозволяють — завдяки міжна­родній кооперації — заощадити кошти. Деякі з цих заходів спрямовано на вирішення пов'язаних з обороною природоохоронних питань, що здійс­нюють негативний вплив на сусідні держави і мо­жуть бути розв'язані лише спільними зусиллями.


Ініціатива щодо "Партнерства заради миру”


"Партнерство заради миру" є ключовим чинником розвитку нових відносин у сфері безпеки між Альянсом і країнами-партнерами. Завдяки цій програмі розширюється й активізується політична і військова співпраця в Європі, посилюється стабільність, зменшується загроза мирові та укріплюється довіра. Вона зміцнює відносини у сфері безпеки, поширюючи дух практичної співпраці й відданості демократичним принципам, що лежать в основі Альянсу.


24 країни-учасниці програми „Партнерство заради миру”

Албанія – Вірменія – Австрія – Азербайджан – Білорусь – Болгарія – Естонія – Фінляндія – Грузія – Казахстан – Киргизстан – Латвія – Литва – Молдова – Румунія – Росія – Словаччина – Словенія – Швеція – колишня Югославська Республіка Македонія – Туркменистан – Україна - Узбекистан



Рада євроатлантичного партнерства


Раду євроатлантичного партнерства (РЄАП) було урочисто засновано після останнього засідання Ради північноатлантичного співробіт­ництва (РПАС) на рівні міністрів у португальсь­кому місті Сінтра 30 травня 1997р. РЄАП - це но­вий механізм взаємодії, покликаний замінити РПАС. Рада розвиває успішну політичну й еко­номічну співпрацю, розпочату в рамках РПАС і "Партнерства заради миру". Вона створює ши­рокі можливості для консультацій з питань політики і безпеки та для поглиблення співпраці в межах ПЗМ.

Усі колишні члени РПАС та країни-учасниці ПЗМ вирішили увійти до РЄАП. Інші держави-учасниці ОБСЄ, спроможні та схильні прийняти принципи та цілі РЄАП, можуть стати членами цієї організації, приєднавшись до ПЗМ.

• РЄАП відгукнулась на потребу в зміцненні політичного виміру співпраці НАТО з країнами - партнерами.
  
• Вона надає можливості для здійснення політичного діалогу, аби привести його у відповідність із рівнем практичної спів­праці в межах ПЗМ.
  
• Країни-члени РЄАП відіграють ак­тивнішу роль у процесі прийняття рішень щодо заходів (наприклад - з підтримання миру), у яких вони беруть участь.
  
• РЄАП відкриває, можливості для консуль­тацій з ширшого кола питань, пов'язаних із безпекою.
  

44 країни-члени Ради євроатлантичного партнерства

Албанія - Вірменія - Австрія - Азербайджан - Білорусь - Бельгія - Болгарія – Чеська Республіка – Канада - Данія - Естонія – Фінляндія - Франція - Грузія – Німеччина - Греція - Угорщина - Ісландія – Італія - Казахстан - Киргизька Республіка - Латвія - Литва - Люксембург - Молдова - Нідерланди – Норвегія - Польща - Португалія – Румунія - Росія - Словаччина - Словенія - Іспанія - Швеція – Швейцарія - Таджикистан - колишня Югославська Республіка Македонія - Туреччина – Туркменистан - Україна - Сполучене Королівство - Сполучені Штати – Узбекистан



Особливе партнерство


Євроатлантична інтеграція є важливим напрямком державної політики України. Відносини між Україною та НАТО мають вагоме значення для гарантування миру і стабільності на євроатлантичному просторі. Географічно Україна посідає ключове місце на перетині Східної та Західної Європи. Україна має спільний кордон з чотирма країнами НАТО - Угорщиною, Польщею, Румунією та Словаччиною.

У політичному плані, після набуття державного суверенітету у 1991 році, Україна завжди була відданою справі підтримання міжнародної безпеки та розвитку добросусідських відносин у регіоні. Хоча контакти між Україною та НАТО розпочалися ще у 1991 році, на формальну основу їх було переведено у 1997 році внаслідок підписання Хартії про Особливе партнерство, яка відкрила шлях для проведення консультацій та співпраці з питань євроатлантичної безпеки. Відповідно до Хартії була створена Комісія Україна – НАТО. Цей орган ухвалює рішення та здійснює управління заходами співробітництва.

У листопаді 2002 року з метою поглиблення та розширення відносин Україна – НАТО був підписаний План дій Україна – НАТО, який має на меті сприяти реформаторським зусиллям України на шляху до цілковитої інтеграції до євроатлантичних структур безпеки.


Віхи у розвитку відносин Україна – НАТО

1991 – Вступ України до Ради північноатлантичного співробітництва

1994 – Приєднання до програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ)

1996 – Розгортання українських миротворців у Боснії та Герцеговині

1997 – 9 липня, Мадрид підписання Хартії про Особливе партнерство, заснування Комісії Україна – НАТО

Відкриття місії України при НАТО

Відкриття Центру інформації та документації НАТО в Україні

1998 – Заснування Спільної робочої групи з питань оборонної реформи 1999 – Відкриття Офісу зв'язку НАТО у Києві

Розгортання українсько-польського батальйону у Косові

2000 – Ратифікація Угоди про статус сил, що беруть участь у заходах ПЗМ, яка сприяла участі України у військових навчаннях

2002 – 22 листопада, Прага, ухвалення Плану дій Україна – НАТО

2004 – Ратифікація угоди про підтримку операцій НАТО з боку України

2005 – 25 квітня, Вільнюс, запрошення України до інтенсифікованого діалогу із питань набуття членства в НАТО

О с н о в н і п е р е в а г и, я к і м а т и м е У к р а ї н а,

в с т у п и в ш и д о Н А Т О

(За матеріалами круглого столу Фонду „Демократичних ініціатив” „Місце України в НАТО, 18 листопада 2005 р.”)

• Позитивним буде сам факт обрання певної моделі забезпечення безпеки (Ташкентський пакт, Нейтральний статус і НАТО), оскільки “грати одночасно на кількох полях небезпечно”.
  
• Вступ до НАТО передбачає перехід на високі стандарти НАТО в усіх сферах: політичній, економічній, військовій. Зокрема:
  
  • Альянс зацікавлений в економічному благополуччі своїх членів, відтак приділяє значну увагу економічним трансформаціям у країнах-аплікантах. Умовою вступу до НАТО є розвиток ринкових перетворень, необхідність встановлення мінімальної погодинної зарплатні тощо.
    
  • Виконання критеріїв вступу до Альянсу передбачає також проведення як власне військових, так і військово-політичних реформ, зокрема остаточне впровадження цивільного контролю над збройними силами.
    

Внутрішні переваги зосереджені у трьох головних напрямах:




Проблеми безпеки

1. Долучення до новітніх стандартів оборони, безпеки, озброєнь, ноу–хау
   
2. Реформа Збройних сил, створення професійної армії, долучення до загальноєвропейських культурних стандартів побуту військовослужбовців
   
3. Координація у подоланні техногенних катастроф та екологічних загроз
   
4. Координація у боротьбі із тероризмом
   

Економічні переваги

1. Надійні гарантії безпеки буде здобуто за розумних витрат на оборону (зменшення витрат порівняно із позаблоковими країнами)
   
2. Отримання гарантій економічної безпеки
   
3. Імідж України пов’язуватиметься із передбачуваністю в економічній сфері
   
4. Зростуть інвестиції
   
5. Розвиватиметься ВПК:
   

1. стандарти нашої зброї узгоджуватимуться із загальними стандартами НАТО, що вможливить отримання нових ринків (наприклад, для транспортної авіації);
   
2. військово-оборонний комплекс України вже не буде додатковою допоміжною ланкою російського військово-промислового комплексу.
   
   6. Поліпшиться науковий потенціал: НАТО здійснює чимало освітніх і наукових програм.
      

Я к и м и м о ж у т ь б у т и н а с л і д к и

н е в с т у п у У к р а ї н и д о Н А Т О

Експерти констатують, що в будь-якому разі Україна буде тим переднім краєм, яким проходитиме, умовно кажучи, лінія фронту (по східному чи західному кордонах). Водночас, у разі приєднання України до НАТО безпекові та економічні преференції, які ми автоматично отримуємо як важливий елемент конструкції, будуть набагато більшими, ніж у разі приєднання до східного блоку. Розглядаючи наслідки невступу до НАТО для України, експерти запропонували різні можливі сценарії подальшого розвитку подій:  

Перший: Україна опиниться в ситуації повної невизначеності. Негативні наслідки, що на неї очікують:

- перетворення України на буферну, сіру зону – певну територію, яка опиниться поза контекстом безпекової політики, поза межами загальноєвропейських процесів, або принаймні буде витіснена на периферію цих процесів;

- Україна залишатиметься у зоні невизначеності між Сходом і Заходом, у вакуумі безпеки, а отже, стане більш вразливою до зовнішнього тиску;

- Україні загрожуватиме самоізоляція, коли з нею ніхто взагалі не розмовлятиме як з рівноправним партнером.  

Другий: Україна залишається нейтральною державою. Варіант малоймовірний, як з огляду на геополітичне розташування України, так і з огляду на сучасні тенденції розвитку чинної системи міжнародних відносин. Негативні наслідки, що на неї очікують:

- якщо позаблоковий статус буде не закріплений, це потребуватиме серйозних витрат на самостійне забезпечення безпеки, суверенітету, незалежності, що означає значне збільшення коштів;

- цілком можливе технологічне, інституційне, психологічне відставання і від європейських країн, і від Росії.  

 Третій: Україна, продовжуючи перебувати в полі російського впливу, рано чи пізно буде реінкорпорована в структуру східного блоку. Ймовірні негативні наслідки такого сценарію полягають у тому, що він: 

- унеможливлює проведення самостійної політики у багатьох галузях, зокрема, позбавляє Україну можливості захистити свої інтереси у Європі та США;

- провокує довготривалу нестабільність у Європі, пов’язану з інституційним оформленням нової холодної війни. Це, у свою чергу, знову означає додаткові і непотрібні витрати і втрати, які важко вимірювати тільки з погляду фінансів.

Четвертий: ми нескінченно декларуватимемо стратегічну мету вступу до НАТО, а реально перебуватимемо там, де й перебуваємо. Характерними ознаками такої ситуації є: затягування реформ; внутрішня боротьба з питань вступу; перешкоди з боку Росії і небажання Заходу загострювати відносини з нею. Можливі негативні наслідки такого розвитку подій:

- євроінтеграційні перспективи України будуть відкладені на десятки років;

- Україна залишатиметься на периферії інтеграційних процесів, її залежність від партнерів зростатиме, а партнерський потенціал – знижуватиметься;

- Україна стане державою з непевними перспективами збереження територіальної цілісності і суверенітету.


Противники вступу України до НАТО підтримують три основні упередження щодо НАТО


1. НАТО — агресивний військовий блок, який провокує конфлікти

Раціональна контраргументація щодо спростування твердження стосовно агресивності НАТО ґрунтується на таких тезах:

1. НАТО існує вже десятки років, довівши свою здатність забезпечувати мир, і передусім у Європі, де впродовж цих років не було жодних військово-політичних конфліктів, їх завжди вдавалося запобігати.
   
2. НАТО — це не агресивний блок (і не блок узагалі) — це міжнародна військово-політична організація, визнана в усьому світі, яка дуже обережно формує свою політичну стратегію.
   
3. Реально сьогодні НАТО переймається безпекою в ширшому контексті, ніж військова безпека, тож про агресивність тут дуже важко говорити. Нині серед усіх військових структур НАТО є найефективнішою організацією, здатною протистояти виявам тероризму, які почастішали в сьогоднішньому світі.
   
4. Документи НАТО свідчать, що зараз наголос робиться не на жорсткій, а на м’якій безпеці, тобто це не військові або мілітарні конфлікти, а заходи проти поширення наркотиків і зброї, проти нелегальної торгівлі зброєю, нелегальної міграції, тобто те, що на загал сприяє безпеці.
   
5. Усі країни, якщо розглядати їх окремо, не є агресивними, з кожною із країн альянсу Україна має добрі партнерські відносини. Це країни, в яких ми відпочиваємо, навчаємо дітей, підвищуємо кваліфікацію, працюємо. Відтак припускати, що об’єднавшись разом, вони утворили агресивний військовий блок, абсолютно нелогічно.
   
6. Стверджувати, що 26 країн є агресивними країнами, це все одно, що стверджувати, буцімто ЄС є агресивним блоком, адже сьогодні більшість цих країн, крім двох, входять до НАТО. Отже, якщо ми прагнемо вступити до ЄС, тим самим ми прагнемо стати агресивною країною.
   
7. У разі прийняття певних військових рішень члени НАТО мають можливість обстоювати свою точку зору. НАТО зобов’язує прямо діяти лише у випадку, коли здійснено безпосередній напад на одного із членів організації, інші рішення НАТО не є обов’язковими для членів, кожна країна-член НАТО особисто визначається щодо свого внеску в проведення будь-яких акцій, пов’язаних із застосуванням збройних сил.
   

Окремий блок аргументів висувають стосовно участі НАТО в конфліктах останніх років, зокрема балканському, в Ірані, Афганістані.

1. З етичного боку передумови щодо втручання НАТО 1999 року в ситуацію навколо Косово, можливо, не були добре аргументовані, але з правової точки зору дії НАТО не можна вважати агресивними. В Югославії ані ООН, ані ОБСЄ не впоралися із ситуацією, запросили НАТО, щоб її врегулювати.
   
2. Нині майже всі країни колишньої Югославії або вступили до НАТО, як Словенія, або перебувають у процесі вступу. Вони не вбачають провини НАТО в тому, що сталося 1999 року, покладаючи відповідальність здебільшого на режим Мілошевича й тих, хто здійснював етнічні чистки. Поки ми співчуватимемо Югославії як жертві НАТО, країни, що утворилися на її теренах, вступлять до НАТО, а Україна залишатиметься за бортом.
   
3. Єдина спільна військова операція, яку зараз проводить НАТО, це стабілізація Афганістану. Немає жодних підстав говорити про агресивність цієї операції, вона подібна до багатьох миротворчих операцій, в яких бере участь Україна.
   

2. Для України вступ до НАТО надто дорого коштуватиме і держава не має таких коштів

1. Вступ до НАТО коштуватиме державі достатньо дорого, але зволікання зі вступом до НАТО обійдеться набагато дорожче, позаяк принцип колективної обороноздатності є завжди дешевшим за принцип індивідуальної оборони, колективна система безпеки передбачає колективні заходи здійснення цієї безпеки, на які в однієї держави взагалі не може вистачити коштів.
   
2. НАТО не вимагає мілітаризації від жодного члена, єдина норма – це витрати до 2% ВВП (за нашим законодавством — не менш як 3% ВВП).
   
3. Розрахунок виплати країни-члена базується на національному валовому продукті, на доході на душу населення – пропорційно до цього визначаються можливості держави.
   
4. Модернізація завжди чогось коштує, але поки жодна із тих країн, що вступили до НАТО не збанкрутіла. Країни значно бідніші за Україну, зокрема Румунія, Болгарія, Словаччина успішно вступили до НАТО і ніяких катаклізмів ані в бюджеті, ані в стані національної економіки це не спричинило.
   
5. Увідповіднення армії натовським стандартам зовсім не означає обов’язкового переходу на натовську військову техніку. Ми бачимо на прикладі Польщі, Угорщини та інших країн, що озброєння, яке вони успадкували із соціалістичних часів та Варшавського блоку, в принципі є достатнім, щоб працювати безпосередньо в межах НАТО.
   

Конкретні здобутки, пов’язані зі вступом до НАТО

1. НАТО зі своїх коштів надаватиме технічну допомогу, фінансуватиме суцільну перебудову збройних сил, саме за рахунок коштів НАТО відбувається переозброєння, навчання, тобто технічна допомога з боку НАТО буде обов’язковою, тож Україні не доведеться вкладати свої кошти.
   
2. НАТО надасть технічну й фінансову допомогу в реалізації важливих практичних заходів (наприклад, утилізація відходів).
   

  3. Вступ України до НАТО зіпсує взаємини з Росією

Аналіз контраргументів дає підстави для виявлення низки підходів: вступ України до НАТО не може зіпсувати взаємин із Росією, бо він їй нічим не загрожує, а навіть буде корисним:

1. Вступ до НАТО нікому не зіпсував жодних взаємин; країни, які долучилися до НАТО, стали ще більш дружніми, бо вони тепер союзники і сповідують спільні цінності.
   
2. Росія, зі свого боку, дуже активно співпрацює із НАТО, не розглядає зараз її як свого військового противника і не має проти Росії жодних агресивних планів. Навпаки НАТО розвиває глибоку співпрацю з Росією задля зміцнення загальноєвропейської безпеки, отже ,вступ України до НАТО не може зашкодити інтересам Росії.
   
3. Найбільші друзі Росії в Європі Франція та Німеччина. Обидві є членами НАТО.
   
4. Не погіршилися відносини Росії із країнами Центральної та Східної Європи, які вступили до НАТО: Словаччиною, Болгарією, Румунією, країнами Балтії, Польщею, Угорщиною. Чому вони мають погіршуватися з Україною?
   
5. Для демократичної Росії, її національних інтересів у широкому розумінні конче важливо, щоб на її західних кордонах була стабільна, демократична система держав, які не загрожують самій Росії.
   
6. Росія матиме користь, оскільки тоді Північний Альянс буде на її кордоні і їй буде легше з ним будувати свої відносини. Якщо Україна стане членом Альянсу, вона буде першою державою, котра стримуватиме Альянс щодо негативних дій стосовно Росії. Україна ніколи не погодиться ухвалити рішення, яке суперечитиме інтересам Росії.
   
7. Росія є нашим основним стратегічним партнером, у нас із цією країною зокрема й родинні зв’язки. Тому ми не зацікавлені, вступивши до НАТО, мати проблеми з такою впливовою державою світового рівня, як Росія.
   
8. Україна, налагоджуючи взаємини з Альянсом, виходитиме з того, що вона вже має зобов’язання перед своїм стратегічним партнером – Росією і не має наміру порушувати ці зобов’язання, які забезпечують мирний розвиток двох сусідніх держав.
   

Взаємини не погіршаться, а стануть більш рівноправними

• Росія буде нас більше поважати, оскільки ми станемо членами конче потужної військово-політичної міжнародної організації;
  
• Україна може виграти, бо вона відчуватиме за собою силу, міць; взаємини з Росією стануть більш прагматичними.
  

Членство в НАТО нових країн

• Членство в НАТО є пріоритетом абсолютної більшості країн регіону. Із восьми країн - сусідів України п’ять вже є членами Альянсу.
  
• Жодна із країн, що ввійшли до НАТО, не виявляли незадоволення цим фактом, навпаки, після вступу кількість громадян, прихильних до членства в НАТО, збільшувалася.
  
• Жодна впливова партія в країнах, що вступили до НАТО, не виступає за вихід із Альянсу.
  
• У більшості постсоціалістичних країн кількість прихильників членства в НАТО переважає кількість прихильників членства в ЄС
  

* * * * * * * *

1. Україна. Президент України Ющенко В.А. Про Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України: Указ N 157 від 28.02.06 // Урядовий кур’єр. – 2006. – 22 берез. – С.15. – (Орієнтир. – 2006. - № 7)
   

2. Україна. Президент України Ющенко В.А. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 листопада 2005 року „Про невідкладні заходи щодо дальшого розвитку відносин України з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО)”: Указ N 1861 від 27.12.2005 р. // Урядовий кур’єр. – 2006. – 14 січ. – С.11
   

3. Україна. Президент України Ющенко В.А Про деякі питання забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в процесі європейської та євроатлантичної інтеграції: Розпорядження № 1184/2005-рп від 03.10.2005 р. // Урядовий кур’єр. – 2005. – 12 жовт. – (Орієнтир – 2005. - № 37. – С. 13)
   

4. Україна. Президент України Ющенко В.А. Питання Воєнної доктрини України: Указ N 702 від 21.04.2005 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 17. – С. 9
   

5. Україна. Президент України Ющенко В.А. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 листопада 2005 року "Про дальший розвиток відносин з НАТО з урахуванням результатів засідання Комісії Україна - НАТО на найвищому рівні 29 червня 2004 року": Указ N 800/2004 від 15.07.2004 р. // Офіційний вісник України. – 2004. - № 30/1. – С. 220
   

6. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Про Воєнну доктрину України: Указ N 648 від 15.06.2004 р.(Із змінами, внесеними Указом № 800 від 15.07.2004) // Офіційний вісник України. – 2004. - № 30/1. – С. 210
   

7. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 – 2007 роки: Указ N 1433 від 13.12.2003 р. // Урядовий кур’єр . – 2003. – 25 груд. – С. 19; Офіційний вісник України. – 2003. - № 51. – С. 74
   

8. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Про внесення змін до Положення про Місію України при НАТО: Указ N 922 від 27.08.2003 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 35. – С. 23
   

9. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Про забезпечення діяльності Уповноваженого з питань європейської і євроатлантичної інтеграції: Указ N 573 від 5.07.2003 р. // Урядовий кур’єр. – 2003. – 16 лип. – С.10. – (Орієнтир. – 2003. - № 26)
   

10. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Питання Державної ради з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України: Указ N 170 від 26.02.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 9. – С. 68
    

11. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Про Положення про Державну раду з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України: Указ N 48 від 30.01.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 6. – С. 26; Урядовий кур’єр. – 2003. – 4 лют. – С. 11
    

12. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Про Державну раду з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України: Указ N 791 від 30.08.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. - № 33. – С. 3
    

13. Україна. Верховна Рада. Про Рекомендації парламентських слухань про взаємовідносини та співробітництво України з НАТО: Постанова N233-IV від 21.11.2002 // Картотека законодавства України. – 2005. - № 6
    

14. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Про Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001 - 2004 роки: Указ N 58 від 27.01.2001 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 5. – С.11
    

15. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Питання національних координаторів співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО): Указ N 51 від 25.01.2001 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 5. – С. 7
    

16. Україна. Верховна Рада. Щодо відносин України і Організації Північноатлантичного Договору (НАТО): Постанова N 612-XIV від 23.04.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 20-21. – С. 445
    

17. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Про Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 року: Указ N 1209 від 4.11.1998 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 45. – С. 6
    

18. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Про Положення про Місію України при НАТО: Указ N 1020 від 15.09.1998 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 37. – С.19
    

19. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу: Указ N 615 від 11.06.1998 // Урядовий кур’єр – 1998. – 18 черв. – С. 9-10
    

20. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Про заснування Місії України при НАТО: Указ N 1333 від 4.12.1997 // Картотека законодавства України. – 2005. - № 6
    

21. Україна. Президент України Кучма Л.Д. Про Державну міжвідомчу комісію з питань співробітництва України з НАТО: Указ N 292 від 3.04.1997 // Офіційний вісник України. – 1997. - № 14. – С. 10
    

22. Україна. Верховна Рада. Про Основні напрями зовнішньої політики України: Постанова N 3360-XII 2.07.1993 // Картотека законодавства України. – 2005. - № 6
    

23. Договор о Европейском союзе // "Европейский союз. Прошлое, настоящее, будущее. – Москва: Международная издательская группа "Право", 1994; Картотека законодавства України. – 2005. - № 6
    

* * * * * * * * *

24. Геополітичні інтереси України і сучасна українська геостратегія // Мадіссон В.В.Сучасна українська геополітика. – К, 2003. – С.96-129
    

25. Глобализация военного присутствия. НАТО // Удовик С. Л. глобализация: семиотические подходы. – М., 2002. – С.267-278
    

26. Євроатлантичний вектор розвитку України // Жук М.В. Комерційні відносини України. - Чернівці, 2003. – С.527-537
    

27. Добірка матеріалів видання „Брифінг НАТО” за 2004 – 2005 роки
    

28. Довідник НАТО. – К., 1999. – 429 с.
    

29. НАТО // Голуб Н., Клімкін П. Україна та міжнародні організації. – К., 2003, - С.76-88
    

30. Наші західноєвропейські координати – НАТО // Голибард Є. По-сусідськи. Польський вектор. – К., 2004. – С.198-211
    

31. Польща - в НАТО. Що ми на то? // Голибард Є. По-сусідськи. Польський вектор. – К., 2004. – С.192-197
    

32. Україна в контексті сучасних геополітичних реалій. Співробітництво з міжнародними організаціями // Мадіссон В.В. Сучасна українська геополітика. – К., 2003. – С.129-152
    

33. Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти. – К., 2002. – С.89-92
    

* * * * * * * * *

34. Горішняк В., Кузнецов Ю. Словаччина підтримає вступ України в НАТО / Інтерв’ю з військовим аташе Словаччини в Україні генералом Білчіком // Урядовий кур’єр. – 2006. - 9 лют. – С. 7
    

35. Гречанінов В., Лисицин Е. Документ - муляж для стратегічного воєнно-політичного планування // Політика і час. – 2005. - №12. – С. 57-63
    

[Стратегія воєнної безпеки України; Воєнна доктрина; НАТО]

36. Радецький В. Стратегія євроатлантичної інтеграції // Урядовий кур’єр. – 2005. - 16 груд. – С.6
    

37. Черевань В. УКРАЇНА - НАТО: "Стратегія" на втрату ринкового простору Росії // Голос України. – 2005. 12 листоп. - С. 14
    

38. Гушер А. Южный Кавказ, Америка, НАТО: Что стоит за желанием Запада усилить свои позиции в Кавказском регионе // Азия и Африка сегодня . – 2005. - № 10. – С. 10-16; №11. - С. 9-13
    

39. Гайдуков Л., Терешко С. Річ, на якій економити не можна. НАТО: від образу ворога до порозуміння та співробітництва // Політика і час. – 2005. - №7. – С.14-28
    

40. Безчасний Л., Новіков Е., Юрчук В. Інтегрування нових членів та партнерів НАТО у військово-економічне співробітництво країн альянсу: висновки для України // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 8. - С. 81-90
    

41. Чаповська Л. Вступатимуть в НАТО не військові, а суспільство в цілому: Взаємовідносини Україна - НАТО: проблеми та перспективи // Політика і час. - 2004. - №6. – С. 23-29
    

42. Новиков Е.Б. Особливості спільного фінансування та виробництва озброєнь у НАТО // Фінанси України. - 2004. - №7. - С. 90-95
    

43. Каспрук В. НАТО: контекст нового клімату світової безпеки // Сучасність. – 2004. - №5. - С. 77-89
    

44. Новіков Е.Б. Тенденції інтернаціоналізації воєнно-промислових комплексів країн НАТО // Актуальні проблеми економіки. – 2004 . - №1. –С. 155-165
    

[економічна безпека]

45. Юрчук В.В. Особенности интернационализации военно-промышленных комплексов стран НАТО // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №1. – С. - 65-75
    

46. Матеріали симпозіуму НАТО в Україні // Актуальні проблеми економіки. –2004. - №1. – С. 3-75
    

47. Новіков Е.Б. Україна – НАТО: необхідність та перспективи військово-економічного співробітництва // Актуальні проблеми економіки. – 2003. -№12. – С. 138-147
    

[економічна безпека]

48. Черноусенко О. Партнерство Україна - НАТО: еволюція розвитку // Політика і час. – 2003. - №10. - С. 3-8
    

49. Чумаченко С.М. та ін. Системний підхід до оцінки еколого-економічних збитків від проведення військових навчань країн НАТО на полігонах України // Екологічний вісник. – 2003. - №7-8. – С. 22-23
    

[військова екологія]

50. Федуняк С. Україна після розширення НАТО - ЄС. Як бути з безпекою // Віче. - 2003. - №10. –С. 9-12
    

[Україна в новій геополітичній системі]

51. Лемак В. Конституційна реформа в Чеській Республіці 2000-2001 рр. В умовах вступу країни до НАТО і ЄС: досвід для України // Право України. – 2003. - №8. - С. 128-131
    

52. Шевцов А.І. Військово-технічне співробітництво України з НАТО - нереалізований потенціал євроатлантичної інтеграції // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №8.- С. 64-69
    

53. Єрмошенко М.М. Спільний проект Україна-НАТО "Економічні та правові аспекти залучення іноземних інвестицій в оборонно-промисловий комплекс України" //Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №8. – С. 31-35
    

54. Бадрак В.В. Возможности военно-технического и оборонно- промышленного сотрудничества Украины и государств НАТО // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - №8. – С. 19-25
    

55. Кабан П.С. Економічні аспекти євроатлантичної інтеграції України // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - №8. – С.6-18
    

[Основні критерії вступу України до НАТО]

56. Бірюченко А.У відкритий суспільству інститут: Євроатлантична інтеграція. - Політика і час. – 2003. - №8. – С.88-92
    

57. Храбан І. Довгий шлях до своєї Праги: євроатлантична інтеграція - головна домінанта зовнішньої політики України // Політика і час. – 2003. - №7. – С.35-42
    

58. Калиновская О. Страны НАТО готовятся летать на "Русланах" // Обзор украинского рынка. – 2003. - №7. – С.68-70
    

59. Зарубінський О., Дворник С. Україна і НАТО: від співробітництва до інтеграції // Голос України. - 2003. - 27 берез. – С.6-7
    

60. Україна-НАТО: співробітництво та спільні програми // Географія та основи економіки в школі. - 2003. - №1. – С.48-50
    

61. Осташ И. План действий - важный шаг на пути в НАТО // Голос Украины. - 2003. – 24января. – С.14
    

62. Грубов В. Європейська безпека на платформі НАТО: принципи та вимоги // Віче. - 2003. - №1. – С.38-44
    

63. Храбан І. У рамках євроатлантичного партнерства: НАТО, ЄС та європейська оборонна політика // Політика і час. – 2003. - №1. – С.64-72
    

* * * * * * * * *

64. Євроатлантичне партнерство – зміна пріоритетів і оновлення, 23 червня 2004 року // ссылка скрыта
    

65. План дій партнерства з розбудови оборонних інституцій, 7 червня 2004 року // ссылка скрыта
    

66. Офіційні тексти, пов’язані з ПМЗ, включно з комюніке засідання на рівні міністрів і Робочими програмами партнерства // ссылка скрыта
    

67. Країни – члени РЄАП, з електронними виходами на національні сайти // ссылка скрыта
    

68. Члени ПМЗ у хронологічному порядку підписання Рамкового документа // ссылка скрыта
    

69. Цільовий фонд Партнерства заради миру // ссылка скрыта
    

70. Північноатлантичний договір (або Вашингтонський договір) – установчий документ Альянсу (містить 14 статей) // ссылка скрыта
    

71. Офіційний документ Плану підготовки до членства // ссылка скрыта
    

72. Цільовий план Україна – НАТО на 2004 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО // ссылка скрыта
    

73. Хартія про Особливе партнерство Україна – НАТО, 9 липня 1997 року // ссылка скрыта
    

74. Модуль з відносин Україна – НАТО // ссылка скрыта
    
75. Відносини Україна – НАТО // ссылка скрыта