Програма з основ правознавства 1
| Вид материала | Документы |
- Програма затверджена на засіданні кафедри " " 2006, 781.04kb.
- Методика викладання основ правознавства за лекційно-семінарською системою, 62.59kb.
- Навчальна програма з правознавства для 10-12 профільних класів навчальних закладів, 779.76kb.
- План : Виникнення та розвиток порівняльного правознавства. Поняття, предмет та об’єкти, 521.91kb.
- Завдання XVII всеукраїнської олімпіади з основ правознавства 9 клас тестові завдання, 259.29kb.
- Вступний тест з "Основ правознавства" (10 клас) Прізвище Ім’я По батькові, 126.67kb.
- Програма державного екзамену з теорії та практики навчання І виховання та методики, 181.72kb.
- Програма вступних іспитів з основ економіки магістерська програма (мба та інші спеціалізовані, 174.15kb.
- Програма для середньої загальноосвітньої школи основи правознавства, 218.26kb.
- Астрономії, хімії, біології, основ безпеки життєдіяльності, а також з ряду предметів, 1039.38kb.
$39. Поняття правоохоронних органів
Серед численних напрямів державної діяльності важливе місце посідає правоохоронна діяльність, спрямована на забезпечення законності та правопорядку в суспільстві, боротьбу зі злочинністю та іншими правопорушеннями, охорону та захист суверенітету, політичної системи, територіальної цілісності України, прав і законних інтересів громадян, державних і громадських організацій. Правоохоронні органи — це органи, наділені державою повноваженнями щодо охорони суспільних відносин, урегульованих правом. Правоохоронні органи можуть бути державними і недержавними. До державних правоохоронних органів належать прокуратура, органи внутрішніх справ, органи Служби безпеки України, органи Міністерства юстиції України, органи охорони державного кордону, митні органи, органи податкової служби та ін. До недержавних правоохоронних органів належать адвокатура, недержавні охоронні, розшукові та інші установи.
Суди посідають особливе місце серед правоохоронних органів, оскільки судова діяльність є самостійною гілкою державної влади, всі ж інші правоохоронні органи належать до виконавчої влади або займають самостійне місце в державному механізмі.
Організація та діяльність правоохоронних органів регулюються Конституцією України, законами та іншими нормативними актами.
§90. Прокуратура України
Прокуратура України становить єдину централізовану систему державних органів, на яку покладаються функції підтримання державного обвинувачення в суді, представництво інтересів громадян або держави в суді, а також нагляд за дотриманням законів. Організація, повноваження та порядок діяльності органів прокуратури визначаються Конституцією України та Законом України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. Цей Закон має п'ять розділів:
- Загальні положення.
- Система, структура і організація діяльності органів прокуратури.
190
III. Прокурорський нагляд.
- Загальний нагляд.
- Нагляд за дотриманням законів органами, що ведуть боротьбу
зі злочинністю.
- Участь прокурора в розгляді справ у судах.
- Нагляд за дотриманням законів у місцях застосування заходів
примусового характеру.
- Кадри органів прокуратури.
- Інші питання організації і діяльності органів прокуратури.
Систему органів прокуратури складають: Генеральна
прокуратура України, прокуратура Автономної Республіки Крим, обласні, прокуратури міст Києва і Севастополя, міські, районні, районні в містах, міжрайонні та військові прокуратури. Очолює прокуратуру Генеральний прокурор України, який призначається на посаду Президентом, за згодою Верховної Ради, а звільняється з посади Президентом. Всі інші прокурори призначаються і звільняються Генеральним прокурором. Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій та рухів, займатися підприємницькою діяльністю.
Законом України "Про прокуратуру" передбачено створення й інших спеціалізованих прокуратур. До них належать: спеціальні прокуратури; транспортні прокуратури; природоохоронні прокуратури; прокуратури з нагляду за додержанням законів у виправно-трудових установах та ін.
Важливе значення має забезпечення прокуратурою виявлення і розкриття злочинів, розгляду заяв і повідомлень про них. Прокуратура здійснює так званий загальний нагляд за дотриманням законів; проте прокуратура не втручається в господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству. Прокурор може опротестовувати підзаконні нормативні акти, судові рішення і вироки тощо. Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян.
Конституцією України внесено зміни у визначення напрямів і обсягу діяльності прокуратури. Конституція покладає на прокуратуру:
- підтримання державного обвинувачення в суді;
- представництво інтересів громадянина або держави в суді;
- нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове
слідство;
191
• нагляд за дотриманням законів при виконанні судових
рішень у кримінальних справах, а також при інших заходах
примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої
свободи громадян.
Підтримуючи обвинувачення в суді, прокурор привселюдно звинувачує підсудного та наполягає на застосуванні до нього справедливого покарання, допомагає суду у кваліфікованому вирішенні справи, привертає увагу до причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.
§91. Правовий статус міліції
Міліція — це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань. Загальні засади організації та діяльності міліції регламентуються Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. (зі змінами і доповненнями). До складу міліції зокрема входять такі підрозділи:
- кримінальна міліція;
- міліція громадської безпеки;
- транспортна міліція;
- державтоінспекція;
- міліція охорони;
- ветеринарна міліція;
- спеціальна міліція;
- кримінальна міліція у справах неповнолітніх.
Міліція входить до структури Міністерства внутрішніх справ. За рішенням органів місцевого самоврядування може створюватися "Місцева міліція". До складу місцевої міліції входять підрозділи дорожньо-патрульної служби, служби дільничних інспекторів, а також приймальники-розподільники для неповнолітніх, приймальники-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво тощо.
На службу до міліції приймаються на добровільній договірній основі громадяни України, які за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я здатні виконувати покладені на міліцію завдання. Не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше засуджувалися за вчинення злочину.
192
Основними завданнями міліції є:
- забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх
прав, свобод і законних інтересів;
- запобігання правопорушенням та їх припинення;
- охорона і забезпечення громадського порядку;
- виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх
вчинили;
- забезпечення безпеки дорожнього руху;
- захист власності від злочинних посягань;
- виконання кримінальних покарань.
Для виконання своїх обов'язків міліція має право:
- вимагати припинення протиправних дій;
- перевіряти у підозрілих осіб документи, затримувати їх;
- складати протоколи про правопорушення;
- проводити дізнання;
- виконувати вказівки прокурора, слідчого;
- вести оперативно-розшукову діяльність;
- проводити огляди;
- перевіряти технічний стан автотранспорту;
- користуватися безкоштовно засобами зв'язку та ін.
У передбачених законом випадках при виконанні покладених на неї функцій міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби (наручники, гумові кийки, сльозоточиві речовини, водомети та ін.), вогнепальну зброю.
Забороняється застосовувати вогнепальну зброю:
- до жінок з явними ознаками вагітності;
- до осіб похилого віку або з вираженими ознаками
інвалідності;
- до малолітніх.
Ця заборона не діє, якщо вказані особи вчиняють груповий напад, що загрожує життю і здоров'ю людей, на працівників міліції або збройний напад чи збройний опір.
§92, Служба безпеки України
Служба безпеки України (СБУ) — це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Правовою основою діяльності Служби безпеки є Закон України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р.
193
Закон складається з семи розділів.
- Загальні положення.
- Система і організація діяльності Служби безпеки.
- Кадри Служби безпеки.
- Повноваження Служби безпеки.
- Соціальний і правовий захист військовослужбовців і
працівників Служби безпеки.
- Контроль і нагляд за діяльністю Служби безпеки.
- Відповідальність за порушення у сфері діяльності Служби
безпеки.
До органів СБУ приймаються на конкурсній, добровільній і договірній основі громадяни України, здатні за діловими та моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров'я ефективно виконувати службові обов'язки.
На Службу безпеки покладається захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб. Завданнями Служби безпеки також є: запобігання злочинам проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованій злочинній діяльності у сфері управління та економіки, легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, виявлення, припинення та розкриття їх.
Служба безпеки України підзвітна Президентові України й підконтрольна Верховній Раді України. Діяльність Служби безпеки має здійснюватися на основі дотримання прав і свобод людини, позапартійності та відповідальності перед народом.
При виконанні своїх функцій Служба безпеки, як і міліція, органи Прикордонної служби та ряд інших визначених законом органів, можуть вдаватися до оперативно-розшукової діяльності.
§93* Поняття оперативно-розшукової діяльності
Оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і негласних пошуків, розвідувальних і контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. її здійснення будується на засадах законності, дотримання
13 — 5-1314
194 —
прав і свобод людини та громадянина, взаємодії з органами управління та населенням.
Ця діяльність регламентується Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р., згідно з яким до неї можна вдаватися за наявності, зокрема, таких підстав:
- достатня інформація про злочини, що готуються або вже
вчинені невстановленими особами;
- запити повноважних державних органів, установ та
організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до
державної, військової та службової таємниць;
- потреба в одержанні розвідувальної інформації в інтересах
безпеки суспільства і держави.
§94. Органи юстиції
Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, який організує здійснення державної правової політики, керує дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан та розвиток.
Основними завданнями Міністерства юстиції є:
- організація здійснення державної правової політики;
- забезпечення захисту прав і свобод людини і громадянина у
певній сфері;
- підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства,
його систематизація, розроблення проектів нормативно-правових актів
та міжнародних договорів України з правових питань, проведення
правової експертизи проектів нормативно-правових актів, державна
реєстрація нормативно-правових актів, ведення Єдиного державного
реєстру таких актів;
- планування за пропозиціями інших центральних органів
виконавчої влади законопроектної роботи та роботи з адаптації
законодавства України до законодавства Європейського Союзу;
- забезпечення реалізації державної правової політики,
державної політики з питань громадянства, міжнаціональних та
міграційних відносин;
- організаційне, матеріально-технічне забезпечення судів
загальної юрисдикції, організація виконання рішень судів та інших
органів, робота з кадрами, експертне забезпечення правосуддя;
- організація роботи нотаріату та органів реєстрації актів
громадянського стану;
195
8) розвиток правової інформатизації, формування у громадян
правового світогляду;
9) здійснення міжнародно-правового співробітництва.
Органами Міністерства юстиції України, зокрема, є:
- Головне управління юстиції Міністерства юстиції України
в Автономній Республіці Крим;
- обласні управління юстиції;
- Київське міське управління юстиції;
- Севастопольське міське управління юстиції;
- районні управління юстиції;
- науково-дослідні інститути судових експертиз (Київ, Львів,
Донецьк, Одеса, Харків).
Очолюють місцеві органи юстиції начальники управлінь, які призначаються Міністерством юстиції України.
§95. Органи Державної прикордонної служби України
Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, на який покладається завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону на суші, морі, річках та озерах, а також охорону суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.
Основними повноваженнями прикордонної служби є:
- припинення будь-яких спроб незаконної зміни проходження
лінії державного кордону України;
- здійснення прикордонного контролю і пропуску через
державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та
іншого майна, а також виявлення і припинення випадків
незаконного їх переміщення;
- участь у боротьбі з організованою злочинністю та протидія
незаконній міграції на державному кордоні України;
- охорона суверенних прав України в її виключній (морській)
економічній зоні та контроль за реалізацією прав і
виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав;
- ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та
оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення
захисту державного кордону;
- контроль за дотриманням суднами та кораблями
196
встановленого порядку плавання в територіальних і внутрішніх водах України;
• участь у виконанні заходів територіальної оборони у
боротьбі з тероризмом і припиненні збройних конфліктів
на державному кордоні.
§96. Державна податкова адміністрація
Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Головним завданням Державної податкової адміністрації та її служб на місцях є: контроль за дотриманням податкового законодавства, за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податків, зборів, інших обов'язкових платежів, установлених законодавством. Державні податкові адміністрації мають право:
- здійснювати перевірки фінансових та інших документів;
- вилучати необхідні довідки і документи;
- обстежувати виробничі та інші приміщення;
- застосовувати фінансові санкції до юридичних і фізичних
осіб.
У системі податкової адміністрації створена І діє податкова міліція.
§97. Митна служба
Митна служба України це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Сьогодні митні органи забезпечують контроль більш ніж восьми тисяч кілометрів митного кордону, який збігається з державним кордоном (з них 2252 км в акваторії Чорного та Азовського морів). Виняткове значення митної служби обумовлюється також тим, що кожного року сотні тисяч громадян України й іноземців перетинають державний кордон, через кордон перевозяться мільйони тонн вантажів і цей потік швидко зростає.
Організація, структура і функції митної служби регулюються Митним кодексом України (МКУ), прийнятим 11.07.2002 Законом України та іншими нормативними актами.
Митні органи виконують такі основні завдання:
197
- захист економічних інтересів України та боротьба з
контрабандою;
- контроль за додержанням законодавства з питань митної
справи;
- здійснення митного контролю та митного оформлення
товарів і транспортних засобів, що перетинають митний
кордон України;
- контроль за дотриманням правил переміщення валютних
цінностей;
- сприяння захисту інтелектуальної власності фізичних і
юридичних осіб;
- створення сприятливих умов для прискорення товарообігу
та пасажиропотоку через митний кордон;
- забезпечення виконання зобов'язань, передбачених
міжнародними договорами України з питань митної справи.
До системи митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій належать: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи; регіональні митниці, митниці, митні пости, митна варта, митні лабораторії; експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, кінологічні та інші спеціалізовані установи та освітні організації.
Регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону здійснює митну справу та керівництво діяльністю підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.
Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства з питань митної справи, справляння податків та зборів тощо. Кожна митниця є юридичною особою і діє в межах визначеної для неї території. У складі митниці в пунктах пропуску через митний кордон України та на інших об'єктах зі значним обсягом зовнішньоекономічних операцій можуть створюватись митні пости на правах структурних підрозділів митниці.
Митний пост безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон. Митний пост створюється в міру необхідності у населених пунктах, на залізничних станціях, аеропортах, морських та річкових портах тощо.
Митна варта - спеціальні підрозділи митних органів, призначені для виявлення, розкриття, припинення та профілактики порушень митних правил, охорони територій, будівель, споруд та приміщень
198
митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів.
Для здійснення цих завдань підрозділи митної варти мають право, зокрема, затримувати та проводити огляд товарів, транспортних засобів та громадян, які перетинають митний контроль України в пунктах пропуску, супроводжувати та охороняти товари, які перебувають під митним контролем, у тому числі, що переміщуються через територію України транзитом.
У митній службі створюється Центральна митна лабораторія і митні лабораторії регіональних митниць та митниць, яким надано право на здійснення експертної діяльності, коли виникає потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. На експертизу можуть передаватись зразки підписів, почерку, документи, товари, валютні цінності, художні вироби, аудіо,-відео матеріали тощо.
Митні органи та їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, зокрема з органами, що здійснюють санітарно-епідеміологічний, ветеринарний, фітосанітарний, екологічний контроль та контроль за переміщенням культурних цінностей. У разі виявлення під час здійснення митних процедур ознак злочину керівник митного органу чи особа, яка його заміщує, повідомляє про це органи міліції, прокуратуру або органи охорони державного кордону.
Розмір зборів і податків, а також перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначається законами.
Під час проведення митного контролю органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи.
На підставі міжнародних договорів України на митному кордоні може здійснюватись спільний митний контроль разом з митними органами суміжних держав.
Фізична чи юридична особа, яка здійснює переміщення товарів чи транспортних засобів через митний кордон, повинна заповнити митну декларацію, що подається митному органу. Декларація має містити відомості щодо товарів і транспортних засобів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Товари, що переміщуються через митний кордон громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред'явленням цих товарів. Декларант повинен сплатити податки і збори.
199
У разі порушення митних правил посадові особи митних органів складають протокол, в якому зазначаються:
а) дата і місце його складання;
б) посада та прізвище посадової особи, яка склала протокол;
в) відомості про особу, яка притягується до відповідальності,
якщо її встановлено;
г) місце, час вчинення та суть порушення митних правил;
ґ) посилання на правову норму, що передбачає відповідальність за таке порушення;
д) прізвища та адреси свідків, якщо вони є;
е) відомості щодо вилучених товарів, транспортних засобів та документів.
Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, особою, яка притягується до відповідальності (якщо вона присутня), а за наявності свідків - і свідками.
У протоколі про вилучення товарів, транспортних засобів та документів зазначається їх кількість, розміри, вага, особливі ознаки та вартість.
Справи про порушення митних правил розглядаються митними органами, а про деякі правопорушення, - місцевими судами за місцем розташування митних органів.
До порушників митних правил можуть застосовуватися штрафи, конфіскація товарів, транспортних засобів та інші адміністративні стягнення, а за дії, кваліфіковані як контрабанда, передбачається кримінальна відповідальність.
§98. Адвокатура
Конституція України проголосила право кожного на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Адвокатура є добровільним професійним громадським об'єднанням, яке покликане не тільки надавати правову допомогу населенню, а й сприяти захисту прав і свобод та представляти законні інтереси громадян, іноземців, юридичних осіб.
Виконуючи ці завдання, адвокати дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, довідки з законодавства, складають заяви, скарги, інші правові документи, виконують повноваження
200
представника в суці, інших державних органах, перед громадянами; здійснюють захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного; проводять роботу з правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян та юридичних осіб, а також здійснюють інші види юридичної діяльності.
Закон України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р. проголошує такі принципи діяльності адвокатури, як незалежність, демократизм, гуманізм і конфіденційність, які мають важливе значення для ефективного здійснення захисту прав громадян і представництва їх інтересів. Адвокатом може бути громадянин України, що має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста не менше двох років, слав кваліфікаційні іспити та прийняв присягу адвоката України. Кваліфікаційні іспити приймає атестаційна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Такі комісії створено в Автономній Республіці Крим, у кожній області, а також у містах Києві та Севастополі,
Для виконання покладених на адвокатуру завдань Закон наділяє адвокатів певними професійними правами:
- збирати відомості про факти, які можуть бути використані
як докази, зокрема, запитувати та отримувати документи або
їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а
також від громадян, але за їхньою згодою;
- ознайомлюватися з необхідними матеріалами, крім тих,
таємниця яких охороняється законом;
- отримувати письмові висновки фахівців з питань, що
потребують спеціальних знань, застосовувати науково-
технічні засоби відповідно до чинного законодавства тощо
На адвокатів покладається обов'язок, наприклад, неухильно додержуватися вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту, не застосовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийнято доручення; адвокат невправі відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного; адвокат не може представляти одночасно декількох клієнтів, інтереси яких є суперечливими.
Серед професійних вимог до адвоката є такі, як чесність і порядність, котрі безпосередньо стосуються встановлення необхідних для виконання доручення взаємовідносин між адвокатом і клієнтом. Адвокату забороняється використовувати протизаконні засоби для досягнення своїх професійних чи особистих цілей. Певні обмеження існують щодо рекламування адвокатської діяльності. Наприклад,
201
адвокат не має права пропонувати свої послуги конкретному клієнту ні особисто, ні через посередників.
Адвокати здійснюють свої повноваження у кримінальному процесі як захисники підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, а також надають правову допомогу як представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача. У цивільному процесі адвокати виступають як представники інтересів позивачів, відповідачів і третіх осіб.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. громадяни можуть вибирати захисником своїх прав не тільки адвоката, а й особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
У випадках, коли участь захисника відповідно до Кримінально-процесуального кодексу є обов'язковою (у справах осіб, що обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років; у справах осіб, що не можуть самі реалізувати своє право на захист - німі, сліпі, глухі та ін., у справах осіб, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення), і він не буде запрошений, захисник призначається особою, яка проводить дізнання, слідчим, судом або суддею через адвокатське об'єднання за місцем провадження справи.
Вільний вибір представника або захисника з числа адвокатів забезпечується через адвокатські об'єднання або адвокатами, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Реєстрація адвокатських об'єднань проводиться Міністерством юстиції.
В Україні діє громадська організація — Спілка адвокатів України.
Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Нерідко встановлювана оплата є недоступною для багатьох громадян і позбавляє їх права на кваліфіковану юридичну допомогу, що вимагає вдосконалення впливу держави на певні сторони адвокатської діяльності.
202