Державний інститут підготовки кадрів

Вид материала

Документы

Содержание 2. Тематика та послідовність виконання дипломної роботи. 3. Робота над текстом дипломної роботи

Подобный материал:

• Державний інститут підготовки кадрів Мінпромполітики України та Державний інститут, 96.65kb.
• Державний інститут підготовки кадрів, 158.22kb.
• Міністерство промислової політики україни державний інститут підготовки кадрів, 543.31kb.
• Міністерство промислової політики україни державний інститут підготовки кадрів, 607kb.
• Міністерство промислової політики України Державний інститут підготовки кадрів, 196.46kb.
• Міністерство промислової політики україни державний інститут підготовки кадрів, 472.75kb.
• Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості україни, 268.08kb.
• Херсонський державний університет ушакова наталя ігорівна, 751.89kb.
• Правила прийому вищого навчального закладу «Державний інститут підготовки та перепідготовки, 747.82kb.
• Міністерство праці та соціальної політики україни інститут підготовки кадрів державної, 3024.54kb.

2. Тематика та послідовність виконання дипломної роботи.

Виконання дипломної роботи починається з вибору теми, її осмислення та обґрунтування.

З переліку тем, запропонованих кафедрою, студент вибирає ту, котра цілком відповідає його науково-виробничим інтересам і схильностям. Перевага надається темі, під час розробки якої студент може виявити максимум особистої творчості й ініціативи. Разом з керівником необхідно визначити межі розкриття теми. Тему дипломної роботи закріплюють за студентом наказом ректора інституту. Після затвердження теми, керівник разом зі студентом у триденний термін оформляє завдання на виконання дипломної роботи, яке затверджується завідувачем кафедрою.

При з’ясуванні об’єкта, предмета і мети дослідження, необхідно враховувати те, що між ними та темою дипломної роботи є системні логічні зв’язки.

Об’єктом дослідження є вся сукупність відносин різних аспектів теорії та практики, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації.

Предмет дослідження – це лише ті істотні зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню у даній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об’єкт.

Предмет визначає аспект розгляду, дає уявлення про зміст розгляду об’єкта дослідження, про те, яке нове відношення, властивості, аспекти та функції об’єкта розкриваються. Іншими словами, об’єктом виступає те, що досліджується. А предметом є те, що в цьому об’єкті має наукове пояснення.

Правильне, науково обґрунтоване визначення об’єкта дослідження – це не формальна, а істотна, змістовна наукова праця, зорієнтована на виявлення місця і значення предмета дослідження у більш цілісному та широкому понятті дослідження. Треба знати, що об’єкт дослідження – це частина об’єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом практичної і теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб’єкта). Об’єктом може бути організація будь-якої форми власності, що є юридичною особою і має самостійну звітність. Предмет дослідження є таким його елементом, який включає сукупність властивостей і відношень об’єкта, опосередкованих людиною (суб’єктом) у процесі дослідження з визначеною метою за конкретних умов.

Ціль дослідження пов’язана з об’єктом і предметом дослідження, а також із його кінцевим результатом і шляхами його досягнення. Кінцевий результат дослідження передбачає рішення студентами проблемної ситуації, що відображає розбіжність між типовим станом об’єкта дослідження в реальній практиці та вимогами суспільства до його більш ефективного функціонування. Кінцевий результат відображає очікуваний від виконання позитивний ефект, який формулюється двоступенево: перша частина – у вигляді суспільної корисності; друга – у вигляді конкретної користі, віднесеної до основного предмета дослідження.

Наявність поставленої мети дослідження дозволяє визначити завдання дослідження, які можуть включати такі складові:

• рішення визначених теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше удосконалення їхнього вивчення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів і умов застосування і т.п.);
  
• всебічне вивчення практики рішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, їхніх причин, типових особливостей передового досвіду. Таке вивчення дає можливість уточнити, перевірити дані, опубліковані в спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів;
  
• обґрунтування необхідної системи заходів щодо рішення даної проблеми.
  

Виконання завдань дослідження неможливе без ознайомлення з основними літературними джерелами з теми випускної роботи, тому необхідно з’ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати в роботі загальновідомих істин, конкретніше та точніше визначити напрямки й основні розділи свого дослідження.

3. Робота над текстом дипломної роботи

Правильна та логічна структура дипломної роботи – це запорука успіху розкриття теми.

Процес уточнення структури складний і може тривати протягом усього терміну виконання роботи. Попередній план роботи треба обов’язково показати науковому керівнику, оскільки може статися таке, що потрібно буде переписувати текст роботи.

Готуючись до викладу тексту дипломної роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву, яка містить проблему, що повинна бути розкрита. Проаналізований і систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів (глав і параграфів). Кожен розділ (глава) висвітлює самостійне питання, а підрозділ (параграф) – окрему частину цього питання.

Тема повинна бути розкрита без пропущення логічних ланок, тому, починаючи працювати над розділом, треба визначити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези необхідно підтверджувати фактами, думками різних авторів, аналізом конкретного практичного досвіду. Треба уникати безсистемного викладу фактів без достатнього їхнього осмислення та узагальнення.

Думки повинні бути пов’язані між собою логічно, увесь текст повинен бути підпорядкований одній головній ідеї. Один висновок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов’язані між собою, текст втратить свою єдність. Один доказ може випливати з іншого.

Кожна цитата, наприклад, цифровий матеріал повинен супроводжуватися точним описом джерела з позначенням сторінок, на яких опублікований цей матеріал. Застосування так званих цитат без лапок, якщо думки іншого автора видаються за особисті, розглядається як грубе порушення літературної і наукової етики, кваліфікується як плагіат.

Однак це не означає, що студент зовсім не повинен опиратися на роботи інших авторів: чим ширше та різноманітніше коло джерел, які він використовував, тим вищою є теоретична та практична цінність його дослідження.

У вступі обґрунтовується актуальність теми, яка вивчається, її практична значимість; визначаються об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження; розкривається структура роботи, її основний зміст.

Обов’язковою частиною введення є огляд літератури з теми дослідження, у який включають найбільш актуальні роботи (10-15 джерел). Огляд може бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної і практичної новизни, значимості, переваг і недоліків розглянутих робіт, які доцільно згрупувати в такий спосіб: роботи, які висвітлюють історію розвитку проблеми, теоретичні роботи, що цілком присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково.

Логічним завершенням дипломної роботи є висновки. Головна мета – підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у виді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно вказати не лише те позитивне, що вдалося знайти у результаті вивчення теми, а й недоліки і проблеми практичного удосконалення досліджуваного напрямку діяльності організації, а також конкретні рекомендації щодо їхнього усунення. Основна вимога до висновків – не повторювати зміст введення, основної частини роботи.

У дипломній роботі необхідно прагнути дотримуватися прийнятої термінології, позначень, умовних скорочень і символів, не рекомендується вживати емоційно забарвлені слова та вирази-штампи, вести виклад від першого особи: “Я спостерігав”, “Я вважаю”, “Мені здається”, “На мою думку”, “Ми одержуємо”, “Ми спостерігаємо”. Варто уникати в тексті частих повторень слів чи словосполучень.

При згадуванні в тексті прізвищ (учених-дослідників, практиків) ініціали, як правило, ставляться перед прізвищем (Ю. М. Столярів, а не Столярів Ю. М., як це прийнято в списках літератури).

Список використаної літератури відображає обсяг використаних джерел і ступінь вивченості досліджуваної теми, є “візитною карткою” автора роботи, його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою. Список використаної літератури повинен містити бібліографічний опис джерел, використаних студентом під час роботи над темою. Укладаючи його, необхідно дотримуватись вимог державного стандарту. Кожен бібліографічний запис треба починати з нового рядка, літературу варто розташовувати за абеткою авторів і назв робіт, спочатку видання на російській і українській мовах, потім – іноземних. Бібліографічні записи в Списку використаної літератури повинні мати порядкову нумерацію. У тексті роботи варто давати в дужках посилання на номери списку.

Завершуючи написання дипломної роботи, необхідно систематизувати ілюстративний матеріал. Ілюстрації можна надавати в тексті й оформлювати у виді додатків. Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію і назви, що відповідають їх змісту. Нумерація аркушів із додатками продовжує загальну нумерацію сторінок основного тексту роботи, однак на сторінках вона проставляється. Обсяг випускної роботи може бути в межах 60 – 80 сторінок машинописного тексту, без обліку додатків і списку використаної літератури. Студенти повинні надати дипломну роботу переплетеною і в електронному варіанті на диску.

Дипломну роботу рекомендується виконувати спочатку в чорновому варіанті. Це дозволяє вносити в текст необхідні зміни та доповнення, як з ініціативи самого автора, так і відповідно до зауважень керівника.

Перш ніж представляти чернетку керівнику, треба ще раз переглянути, чи логічно викладений матеріал, чи є зв’язок між параграфами та главами, чи весь текст “працює” на головну ідею випускної роботи. Такий уявний структурний аналіз роботи допоможе краще побачити нелогічність у її структурі та змісті.

Оформлюючи текст роботи, треба знайти час для повторного перегляду першоджерел. Це допоможе побачити все “коштовне”, що було пропущено на початку вивчення теми, наштовхне на цікаві думки, поглибить розуміння проблеми.