Внутрішньо- та міжрегіональна інтеграція як чинник адаптації суб’єктів господарювання до сучасних викликів

Вид материала

Документы

Содержание Деякі показники діяльності суб’єктів господарювання за видами економічної діяльності Переробна промисловість Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів Легка промисловість Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів Хімічна і нафтохімічна промисловість Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів Таблиця 10 Індекси локалізації по областях Географічні сусіди Чернівецької області Переробна промисловість Переробна промисловість Переробна промисловість Переробна промисловість Форми інтеграції суб’єктів господарювання Продовження Табл.

Подобный материал:

• Східноукраїнський національний університет, 672.79kb.
• Світоч істини часто обпалює руку того, хто його несе, 63.02kb.
• Робоча навчальна програма з дисципліни " Фінансова діяльність субєктів господарювання", 601.48kb.
• Документ z0315-01, редакцiя вiд 30., 221.92kb.
• Суб’єктивно об’єктивні відносини держави та неспроможних суб’єктів господарювання, 64.71kb.
• Я населення, із запобіганням виникненню загрози навколишньому природному середовищу,, 42.11kb.
• Єктів господарювання різних організаційно-правових норм 1 критерії прийняття рішення, 343.73kb.
• План-графік планових перевірок протипожежного стану об’єктів суб’єктів господарювання,, 4391.57kb.
• Затвердити Методичні рекомендації щодо складання плану-графіка проведення документальних, 331.87kb.
• Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 8 Облікові політики, зміни в облікових, 703.63kb.

Внутрішньо- та міжрегіональна інтеграція як чинник адаптації суб’єктів господарювання до сучасних викликів

(аналітична записка)

Відомо, що відтворювальні можливості країни, її регіонів, окремих суб’єктів господарювання вирішальною мірою залежать від їхньої фінансової спроможності, інвестиційної привабливості, інноваційної продуктивності, розширення часового обрію в діловому мисленні та «дозрівання» до ролі реальних гравців на ринках (товарів, послуг, фінансів тощо). Відтак, виникає потреба детальнішого вивчення даного питання, використання відповідних кількісних та якісних вимірів.

Для аналізу у цьому контексті було взято інформацію стосовно діяльності суб’єктів господарювання ряду видів економічної діяльності областей Карпатського регіону та областей, що межують з Чернівецькою областю (Івано-Франківська, Закарпатська, Львівська, Чернівецька, Тернопільська, Хмельницька і Вінницька області).

Скажімо, у промисловості згаданих областей на 1 суб’єкт ЄДРПОУ припадає:

• найманих працівників – від 14-и осіб у Чернівецькій області до 22-х у Вінницькій;
  
• вартості основних засобів – від 1,76 млн грн у Чернівецькій області до 5,4 млн грн у Хмельницькій;
  
• ВДВ – від 0,57 млн грн у Чернівецькій області до 1,7 млн грн у Івано-Франківській;
  
• середньомісячної номінальної заробітної плати найманих працівників – від 1331 грн у Тернопільській області до 1837 грн у Івано-Франківській;
  
• прямих іноземних інвестицій – від $15,8 тис. у Тернопільській області до $121,7 тис. у Івано-Франківській;
  
• інвестицій в основний капітал – 193,7 тис. грн у Тернопільській області до 797,2 тис. грн у Івано-Франківській;
  
• рентабельність операційної діяльності – від –5,3 % у Тернопільській та Івано-Франківській областях до +5,2 % у Хмельницькій;
  
• капіталовіддача – від 0,87 грн в Івано-Франківській області до 1,36 грн у Закарпатській.
  

Аналогічна ситуація виявляється і в інших видах економічної діяльності. Це видно з таблиць у додатку. Дані за 2008 рік використані через те, що, на жаль, у статистичних щорічниках досліджуваних областей все більша і більша кількість потрібних для аналізу показників випадає. А вивчення показало, що у наступні роки картина принципово не мінялася.

Певною мірою стан суб’єктів господарювання характеризують індекси локалізації валової доданої вартості, основного капіталу, зайнятості та інвестицій в основний капітал¹ (табл. 10). Скажімо, в промисловості і переробній промисловості в шести із семи областей індекс локалізації ВДВ менший одиниці, тобто питома вага ВДВ даного виду діяльності в шести регіонах нижча питомої ваги ВДВ виду діяльності в країні. Аналогічна ситуація і в локалізації основного капіталу, зайнятості та інвестиціях в основний капітал.

Приведені дані роблять очевидною низьку фінансову спроможність, інноваційну спроможність і продуктивність, невідворотно обмежений часовий обрій у діловому мисленні. У такому стані суб’єкти підприємницької діяльності не можуть бути реальними гравцями на фінансовому ринку. Та й сам фінансовий ринок, з іншого боку, існуючи за рахунок реального сектору економіки, спроможний забезпечувати дохідність фінансових активів прибутком, отриманим від продуктивного використання залученого на фінансовому ринку грошового капіталу. За таких умов важко говорити про інноваційну модель соціально-економічного розвитку, нарощування обсягів ВДВ, піднесення конкурентоспроможності. Ці гальмівні чинники потрібно знімати через інтеграцію потенціалів: виробничого, інвестиційно-інноваційного, технологічного тощо.

Між тим, перехід від цінової до технологічної конкуренції, а в низці галузей до сервісної, вимагає якісних змін у підходах до забезпечення конкурентоспроможності українських підприємств. Це є необхідною складовою відтворювального процесу з точки зору збереження цілісності економічного простору країни в процесі глобальної інтеграції через формування потужних і стійких, конкурентоспроможних елементів макро-, мезо- і мікрорівнів просторової структури економічної системи України. Саме внутрішньо- і міжрегіональні зв’язки є одночасно і джерелом нових механізмів розвитку, і чинником протидій кризовим явищам. Цьому сприяє, зокрема, перманентна диверсифікація і структурне (продуктове, технологічне, галузеве) оновлення, доступне потужним інтегрованим господарським системам. Не випадково існує і обґрунтовується думка, що успіху на глобальних ринках (особливо високотехнологічних товарів) можуть досягти лише ті суб’єкти, котрі мають монопольний статус на національному ринку. У великого економічного гравця існує система багаторівневого узгодження управлінських рішень і пов’язана з цим конкуренція компетенцій (за сфери впливу всередині фірми і внутрішньофірмові ресурси). Отже, по мірі розвитку глобальної конкуренції має розвиватися внутрішньокорпоративна та внутрішньофірмова конкуренція. А для цього потрібно змінити економічне обличчя і суб’єктів господарювання, і регіонів.

І знову ми наштовхуємося на актуалізацію необхідності трансформації в найближчій перспективі суб’єктів господарювання за рахунок виробничо-ресурсної інтеграції до стану фінансової спроможності та інвестиційної привабливості; піднесення їхньої інноваційної продуктивності та розширення часового обрію в діловому мисленні; «дозрівання» суб’єктів господарювання до ролі реальних гравців на ринках.

Отже, на часі продумати можливі алгоритми пошуку основних напрямків виробничо-ресурсної інтеграції та визначити важелі стимулювання цього процесу. Іншими словами, за згаданих обставин та в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів гостро актуалізується проблема поглиблення внутрішньо- та міжрегіональної виробничо-ресурсної інтеграції суб’єктів господарювання і регіонів.

Виходячи з логіки глобалізації, критеріями придатності й готовності регіону до внутрішньорегіональної, міжрегіональної всередині країни та на цій основі міжнародної інтеграції, підключення до внутрішньоукраїнських і світових господарських ланцюгів зазвичай вважають:

1. Інтеграційний потенціал і його розміри (ресурс для обміну товарами й послугами, капіталом, інвестиціями, фінансово-кредитними засобами, технологіями, робочою силою тощо).
   
2. Позиціонування регіону в макро- та світовому середовищі (визначеність спеціалізації; освоєність ніш на українському й світовому ринку, тобто включення у систему міжнародних економічних відносин; реальний, з отриманням частки світового доходу, вихід суб’єктів господарювання регіону на ринки товарів, послуг, капіталів, технологій, робочої сили у світі).
   
3. Можливості використання через зовнішньоекономічні зв’язки зовнішніх ресурсів і чинників з метою пришвидшення темпів соціально-економічного розвитку та підвищення рівня життя населення регіону, інтернаціоналізації та транснаціоналізації виробництва.
   
4. Наявність кадрових можливостей для розробки та проведення свідомої, науково обґрунтованої політики соціально-економічного розвитку регіону на основі обґрунтованих сценаріїв стратегії цього розвитку, відповідних програм і планів, у тому числі щодо зростання конкурентоспроможності продукції і послуг; формування позитивного іміджу території з метою залучення до співпраці суб’єктів господарювання не лише з інших регіонів України, а й з іноземних регіонів; створення своєрідного та стійкого бренду, «геоекономічного образу», що підкреслює важливі позитивні риси, привабливі для потенційних партнерів. Йдеться, так би мовити, про вміння регіону «запропонувати себе», «продати» свої складові господарсько-фінансового успіху співпраці у різноманітних формах.
   
5. Членство та співпраця (у різних формах) з міжрегіональними, міжнародними, трансрегіональними економічними організаціями (єврорегіонами, євроекорегіонами, Європейською асоціацією прикордонних регіонів, міжнародними фінансово-кредитними установами тощо).
   
6. Інфраструктурне забезпечення: фізичне забезпечення зручними шляхами сполучення, засобами зв’язку, виставковими площами, готелями тощо.
   
7. Інституційне забезпечення. Наявність спеціальних владних органів управління інтеграційними процесами або відповідне змістове наповнення статутних функцій існуючих владних структур. Наявність бізнесових і громадських об’єднань, територіальних асоціацій (аналогічних, скажімо, асоціаціям експортерів та імпортерів), агенцій сприяння малому та середньому бізнесу у пошуку партнерів, що мають за мету сприяння і організацію міжрегіональної та міжнародної інтеграції економічної діяльності. Наявність регіонального відділення Міжнародної торгово-промислової палати, відділень транснаціональних банків, центрів сприяння залученню інвестицій, бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо.
   

На наш погляд, приступаючи до розв’язання поставленого завдання, слід, по-перше, базуватися на вже використаному фахівцями поєднанні мікро-, мезо- та макрорівнів інтеграційних процесів та висвітленні їх територіальних і просторових аспектів, тобто уникати розгляду досліджуваних явищ як феноменів, виходити з особливої актуальності аналізу цих явищ з точки зору обміну ресурсами в широкому розумінні. Сучасні дослідники розуміють під ресурсами будь-які компоненти матерії, енергії та інформації, що забезпечують функціонування соціально-економічних систем і виступають у вигляді безпосередньо споживаних речовин і енергії, умов, функцій, прав на легітимне використання і т.п. Ми відштовхуємося від висновків авторів, які вбачають у ресурсному обміні життєвий цикл економічного суб’єкта як нескінченої послідовності одиничних обмінних циклів і вважають, що один із організаційних напрямків розвитку інноваційних механізмів управління ресурсним обміном пов’язаний із об’єднанням і поділом економічних суб’єктів з метою зниження витрат обмінних операцій. Але тут випускається з поля зору синергетичний ефект, який відіграє за сучасних умов значно більшу роль.

По-друге, важливо не забувати і враховувати, що різні юридично-економічні типи суб’єктів господарювання доцільні й ефективні в одній ситуації і для одних цілей та навпаки – для інших цілей та в іншій ситуації. Слід пригадати хоча б узурпацію економічної влади найманим менеджментом в акціонерних та інших товариствах, вади тих форм, які пов’язані з добровільною відмовою їх засновників від прав власності на майно, внесене ними до статутного капіталу, рейдерство і таке інше.

Отже, в пошуках синергетичного ефекту існує необхідність звертатися до тих форм господарської організації і форм об’єднання ресурсів, за яких учасники не позбавляють себе можливості контролювати використання свого капіталу. Суть цих форм полягає у тому, що юридична особа наділяється повноваженнями лише розпорядника спільними ресурсами. Право власності на свої внески та доходи від них засновники зберігають за собою. Така юридична особа не є власником, вона є підприємством без утворення юридичної особи. Скажімо, підприємство, створене на основі договору про спільну діяльність. Прикладом відносин подібного роду можуть бути відносини між банком і його клієнтами, між дебітором і кредитором. За логікою глобальних інтеграційних процесів таким формам належить майбутнє за умови радикального посилення нормативної бази їхньої діяльності.

В таблиці 11 додатку приведені відомі нині форми інтеграції. Суб’єкт господарювання може входити до інтеграційних утворень різних видів та рівнів; одне інтеграційне утворення може входити усім складом до іншого і т.д.

Головна ж мета руху в бік інтеграції – трансформування суб’єктів господарювання до стану фінансової спроможності та інвестиційної привабливості, структурно-інноваційні перетворення через взаємодію всіх структурних елементів регіону з одночасною адаптацією до прогнозованих соціально-еколого-економічних зрушень у територіальній системі. Очікуваним результатом має бути збільшення ВДВ на одну особу населення.

Можливий алгоритм виявлення передумов і форм поглиблення виробничо-ресурсної інтеграції запропоновано на рисунку. При цьому зауважимо, що очікуваний ефект можливий лише при одночасній синхронній ефективній роботі з викорінення корупції, тіньового обігу, штучного заниження заробітної плати найманих працівників і створення належного конкурентного середовища. Не менш важливим є включення до Положень про структурні підрозділи органів регіонального управління належним чином викладених вимог щодо внутрішньорегіональної, міжрегіональної та європейської інтеграції, а також щодо переходу на інноваційну модель розвитку. На сьогоднішній день такі вимоги практично відсутні.



Рис. 1. Послідовність етапів виявлення передумов і форм поглиблення внутрішньо- та міжрегіональної виробничо-ресурсної інтеграції

Приведені міркування «підштовхують», на наш погляд, владні структури до формування оновленої парадигми регіональної політики, а управлінцям, інвесторам, всім іншим зацікавленим особам нагадують про необхідність приймати зваженіші рішення на основі точнішої, оновленої оцінки розвитку господарських комплексів регіону, їх внутрішніх можливостей та порівняння останніх із можливостями інших регіонів країни, спонукають до оновленого аналізу та оцінки існуючих структур і процесів, окремих параметрів і рамкових умов.

Додатки


Деякі показники діяльності суб’єктів господарювання за видами економічної діяльності

Таблиця 1

Промисловість
N п/п	Показники	Івано-Франківська	Закарпатська	Львівська	Чернівецька	Тернопільська	Хмельницька	Вінницька
1	Кількість найманих працівників на 1 суб'єкт ЄДРПОУ, осіб	19	20	19	14	16	21	22
2	Вартість основних засобів на 1 суб'єкт ЄДРПОУ, тис.грн	4728,4	2250,8	3049,65	1765,7	2073,71	5448,6	5191,3
3	ВДВ на 1 суб'єкт ЄДРПОУ, тис.грн	1718,2	1005,7	822,90	572,85	631,91	1059,0	1071,9
4	Рентабельність операційної діяльності, %	-5,3	1,5	2	-3	-5,3	5,2	1,2
5	Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників, грн	1837	1362	1668	1382	1331	1724	1564
6	Прямі іноземні інвестиції на 1 суб'єкт ЄДРПОУ, тис. дол. США	121,77	119,76	51,63	21,12	15,86	33,68	27,27
7	Інвестиції в основний капітал на 1 суб'єкт ЄДРПОУ, тис.грн	797,16	352,45	406,51	670,80	193,71	526,48	394,55
8	Капіталовіддача	0,87	1,36	1,00	-	1,11	-	-

Примітки.

1. Тут і далі “-” – відсутність даних, “*” – інформація конфіденційна, оскільки продукцію виробляли одне-два підприємства.
   

Таблиця 2

Переробна промисловість
N п/п	Показники	Івано-Франківська	Закарпатська	Львівська	Чернівецька	Тернопільська	Хмельницька	Вінницька
1	Кількість найманих працівників на 1 суб'єкт ЄДРПОУ, осіб	12	18	14	11	13	16	19
2	Вартість основних засобів на 1 суб'єкт ЄДРПОУ, тис.грн	2005,4	1874,1	1800,2	1130,4	1465,5	1501,5	3430,7
3	ВДВ на 1 суб'єкт ЄДРПОУ, тис.грн	748,31	997,37	663,39	509,78	586,49	623,32	938,8
4	Рентабельність операційної діяльності, %	-6,7	1,4	3,1	-3,7	-6,3	5,4	1,1
5	Середньомісячна номінальна заробітна плата найманих працівників, грн	1499	1302	1491	1214	1247	1435	1459
6	Прямі іноземні інвестиції на 1 суб'єкт ЄДРПОУ, тис. дол. США	120,49	125,82	52,75	22,15	14,95	37,01	26,29
7	Інвестиції в основний капітал на 1 суб'єкт ЄДРПОУ, тис.грн	666,79	289,25	284,10	154,83	161,52	417,49	280,43
8	Капіталовіддача	1,38	1,54	1,42	-	1,38	-	-