З м І с т всту п
| Вид материала | Документы |
- Адаптационное занятие для 5-го класса, 92.63kb.
- Практичні рекомендації класним керівникам Години спілкування з класним керівником Питання, 171.49kb.
- Сочинение скачано с сайта Автор «Слова о полку Игореве», 246.38kb.
- Справочник для поступающих, 662.33kb.
- Предварительного расследования по новому французскому уголовно-процессуальному кодексу, 206.39kb.
- Планробот и районного методичного об’єднання учителів іноземної мови на 2011/2012навчальний, 175.25kb.
З М І С Т
В С Т У П Ст. 4-10
РОЗДІЛ І. Практичне і теоретичне підґрунтя дослідження
конституційного будівництва в Україні у 1917– 1920 рр.
1.1. Загальний огляд літератури за темою Ст.11-20
1.2. Розвиток національно-державницької ідеї та ідеї правової і
соціальної держави в українському суспільстві у XVII –
першій чверті ХХ ст. Ст.21-36
РОЗДІЛ ІІ. Конституційна діяльність Центральної Ради
2.1. Умови розробки і прийняття універсалів та інших конститу-
ційних актів УНР, їх політико-правова характеристика Ст.37-62
2.2. Розробка, основні положення та історико-правове
значення Конституції УНР 1918 р. Ст.63-72
РОЗДІЛ ІІІ. Конституційні акти Гетьманату та державна
діяльність П. Скоропадського
3.1. Особливості державотворення часів Гетьманату та акти
конституційного характеру від 29 квітня 1918 р. Ст.73-84
3.2. Розробка та аналіз проектів Конституції Української
Держави Ст.85-94
3.3. Інші законодавчі акти в галузі конституційного права
України періоду Гетьманату, їх аналіз і значення Ст.95-109
РОЗДІЛ ІV. Конституційне законодавство ЗУНР
4.1. Відродження державності в західних регіонах України та
розробка й аналіз перших проектів Конституції ЗУНР Ст.110-121
4.2. Тимчасовий Основний Закон і його доповнення та інші акти
конституційного законодавства ЗУНР, їх характеристика Ст.122-136
РОЗДІЛ V. Законодавча діяльність Директорії в галузі
конституційного права
5.1. Відновлення Української Народної Республіки та її
обєднання із ЗУНР Ст.137-144
5.2. Основний Державний Закон УНР, його розробки та
характеристика Ст.145-160
5.3. Приватний проект Конституції УНР О. Ейхельмана та його
основні положення Ст.161-170
ВИСНОВКИ Ст.171-178
СПИСОК ВИКОРИСТОВАННИХ ДЖЕРЕЛ Ст.179-187
ДОДАТКИ:
А) Проект Конституції Української Держави Ст.188-191
Б.1.) Проект Основных законов Украинской Державы Ст.192-223
Б.2.) Висновок з почеркознавчого дослідження
рукописних записів у електрофотокопії документу
“Проект Основных законов Украинскої Державы” Ст.224-228
В) Основний Державний Закон Про устрій Української
Держави Ст.229-256
Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php
Актуальність теми. 1-го грудня 1991 р. на Всеукраїнському референ-думі народ України підтвердив проголошену парламентом незалежність, а 28 червня 1996 р. Верховна Рада, виражаючи волю українського народу, прийняла нову Конституцію України. З її прийняттям реформаторський процес в Україні перейшов у наступний етап, однією з основних рис якого є вирішення практичних проблем державотворення України, опираючись при цьому не тільки на досвід державотворення демократичних країн, а і насамперед на досягнення правової культури і правового менталітету українського народу.
Історія держави і права – це память сучасного покоління про державно-правові системи минулого, яка дозволяє краще орієнтуватися не лише в сучасному і минулому державно-правових систем, але і в їхньому розвиткові на близьку і далеку перспективу. Саме недостатнє використання обєктив-ного історичного досвіду політиками, які у 1991 р. розпочинали відродження української державності, призвело до ряду негативних наслідків у різних сферах життя нашої держави.
Як у 1917 р. керівники Центральної Ради Української Народної Респуб-ліки, так само й у 1991 р. українські державотворці мали подібні проблеми щодо розбудови незалежної держави. Слід зауважити, що сьогодні в Україні питома вага в нормативно-правовому масиві законодавчих актів знижується, а підзаконних нормативно-правових актів – зростає. Така динаміка розвитку правової, зокрема законодавчої, бази України має викликати занепокоєння, адже побудова правової держави й громадянського суспільства в Україні, де юридичною основою регулювання суспільних відносин мають стати закони з нормами прямої дії, вимагає збільшення ваги останніх у загальному обсязі нормативно-правових актів. Відсутність прямої дії Конституції призводить до зниження довіри до неї з боку українського суспільства. Таке становище викликає в державі нестабільність, що може призвести до негативних наслідків, як це вже було у 1917–1920 рр. в Україні. Таким чином, ці та інші обставини обумовлюють необхідність подальшого конституційного реформування у сучасній Україні з урахуванням історичного досвіду розвитку конституційного законодавства нашої держави.
Звязок роботи з науковими програмами, планами і темами. Обраний напрям дослідження перебуває у безпосередньому взаємозвязку з програмою наукових досліджень, що виконуються Одеською національною юридичною академією відповідно до теми “Правові проблеми становлення й розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195), наукової програми Міністерства освіти і науки України “Актуальні проблеми розбудови демократичної соціальної правової держави відповідно до вимог Конституції України” та плану науково-дослідницької роботи Одеської національної юридичної академії на 1998–2002 рр.
Тема даного дослідження є складовою частиною наукових досліджень кафедри історії держави і права Одеської національної юридичної академії, яка сьогодні працює над розробкою наукової теми “Традиції і новації в правовому розвитку: історичний аспект”.
Мета і задачі дослідження. Мета цієї дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі історичного та правового аналізу архівних документів, у тому числі й маловідомих наукових праць та конституційних актів та їх проектів, виявити закономірності конституційного розвитку в Україні у 1917–1920 рр. та проаналізувати й уточнити деякі попередні оцінки щодо державотворчої діяльності керівників тогочасної України. Ця мета насам-перед повязана з необхідністю вирішення комплексу практичних і теоретичних проблем подальшого розвитку української державності на основі порівняння виявлених аналогічних практичних проблем консти-туційного розвитку того часу із сьогоденням.
Зазначена мета дослідження обумовила постановку і вирішення таких завдань:
- проаналізувати процес формування таких конституційних ідей першої чверті ХХ ст. в українському суспільстві, як ідея правової держави, права на самовизначення народів, суверенітету українського народу, парламентариз-му;
- проаналізувати архівні матеріали щодо конституційного та державного будівництва УНР, Української Держави, ЗУНР та УНР періоду Директорії;
- визначити й оцінити ефективність застосування та реалізації конститу-ційних актів в Україні в зазначений період;
- проаналізувати проекти Конституції України, які появилися протягом 1918-1920 рр.;
- вивчити позитивні здобутки українських законодавців в галузі конституційного права та причини занепаду відродження української незалежності;
- узагальнити досвід конституційного будівництва в УНР, Українській Державі, ЗУНР та УНР періоду Директорії;
- з метою практичного використання результатів дослідження у процесі конституційної реформи у сучасній Україні виявити спільні та відмінні риси конституційного розвитку того часу із конституційним розвитком сьогодення.
Обєктом дослідження є процес конституційного будівництва в Українській Народній Республіці, Українській Державі періоду Гетьманату, ЗУНР та Українській Народній Республіці періоду Директорії та їхня нормативно-правова та нормативно-проектна база до 1920 р. включно.
Слід зазначити, що конституційні акти Української Соціалістичної Радянської Республіки не були включені до обєкту дисертаційного дослідження у звязку з тим, що з історико-правових позицій вони вже достатньо висвітлені науковцями.
Предметом дослідження є специфічні закономірності конституційного розвитку на території Української Народної Республіки, Української Держави періоду Гетьманату, ЗУНР та Української Народної Республіки періоду Директорії до 1920 р. включно.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є конкретно-історичний метод, який застосовується, починаючи з вивчення передумов досліджуваного у часовій послідовності державно-правового явища, а також діалектичний метод пізнання соціальних, у тому числі державно-правових явищ; головні положення й наукові висновки вивчення державно-правових явищ, історичні та сучасні загальнотеоретичні уявлення про державу і право. Аналіз конституційних актів та їх проектів здійснюється на основі принципів єдності логічного та історичного дослідження явищ у конкретних історичних умовах, переходу від конкретного до абстрактного й від абстрактного до конкретного, а також таких спеціально-наукових методів, як системно-структурний і порівняльно-правовий аналіз державно-правових явищ, та метод якісного аналізу документів.
Наукова новизна одержаних результатів даної дисертації полягає в тому, що вона є комплексним монографічним дослідженням практики конституційного розвитку на території Української Народної Республіки, Української Держави періоду Гетьманату, ЗУНР та Української Народної Республіки періоду Директорії по 1920 р. і конкретизується в наступних основних положеннях, які виносяться на захист:
- особливості зародження, становлення та розвитку українського конститу-ціоналізму на початку ХХ ст. полягали в тому, що він формувався у “недержавній” нації, в умовах ігнорування або часткового, поверхового врахування панівною елітою “державної” нації сподівань українського народу на національно-політичне самовизначення;
- Українська Центральна Рада законодавчо не визначила межі та компетенцію національних обєднань, адміністрацій автономних земель та органів і посадових осіб центральної державної влади. Крім того, у Конституції УНР так і не були зазначені основні принципи внутрішньої та зовнішньої політики, порядок обрання місцевих органів влади та управління, органів прокуратури;
- практично в усіх конституційних актах УНР, ЗУНР та УНР часів Директорії знайшли своє відображення прагнення керівників УНР до розбудови незалежної, самостійної України, де захист основних прав та свобод громадян гарантувався кожному громадянину України, а “трудовий принцип” у відносинах між державою і громадянином фактично відкидався. З перших часів відродження державності в Україні в 1917 р. людське життя та гідність вважались незаперечною цінністю;
- ідея суверенітету державної влади в УНР, Українській Державі, ЗУНР та УНР часів Директорії розглядалась її керівниками як історична, сучасна та перспективна. Як історична, ця ідея розширила межі пізнання у сфері державотворення, стала базовим компонентом теорії державного сувереніте-ту, суверенітету нації, ідеєю державотворення і знайшла своє відображення фактично в усіх конституційних та конституційно-проектних актах в УНР, Українській Державі, ЗУНР та УНР часів Директорії;
- встановлення нового державного режиму часів Гетьманату не можна вважати занепадом української державності. Конституційна діяльність П.Скоропадського – це намагання відродження незалежної української державності з використанням тимчасової диктатури та історичної національної самобутності українського народу;
- серед головних похибок у розробці конституційних актів, конституцій та їх проектів часів УНР, ЗУНР, УНР періоду Директорії слід відзначити невирішеність аграрного питання, що негативно відбилось на процесі відродження української державності;
- історичний досвід державотворення і правотворення періоду відродження української державності 1917–1920 рр. має безпосередній зв’язок з державотворенням і правотворенням сучасної України і має бути використаний при реформуванні органів влади і управління, судової і правової системи.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що здійснений у роботі аналіз проектів конституцій та конституційних актів дозволяє виявити загальні особливості цих документів, простежити процес розвитку конституційного права, еволюцію ідеї державотворення в Україні у 1917–1920 рр. та з’ясувати можливості використання конститу-ційних розробок того часу і досвіду конституційного розвитку в сучасному конституційному будівництві та законотворчості.
Звернення до процесів відродження української державності та функціонування конституційних актів України у 1917–1920 рр. має не тільки науково-теоретичне, але і практичне значення. Висновки дисертації можуть допомогти передбачити й уникнути негативних тенденцій та явищ під час розробки конституційних законів та проведення правової реформи в Україні. Крім того, матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці навчально-методичної літератури, у навчальному процесі вищих навчальних закладів, при читанні лекцій та проведенні практичних занять з таких дисциплін, як “Історія держави і права України”, “Історія України”, “Історія політичної та правової думки України”. Деякі положення і висновки дисертації можуть стати темою наукових дискусій та подальших досліджень, наприклад: вплив конституційних актів України 1917–1920 рр. на процес розбудови української державності; конституційне забезпечення загальних прав людини та громадянина в Україні; розвиток конституційних ідей в Україні в першій чверті ХХ ст. тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки, що містяться в роботі, обговорювались на кафедрах історії держави і права Одеської національної юридичної академії; теорії та історії держави і права юридичного факультету Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича; теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка. Окремі висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на 3-й і 4-й звітних щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ОНЮА та на міжнародній науково-практичній конференції “Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика”(2000) у м. Ужгород, на 7-ій регіональній науково-практичній конференції Львівського національного університету ім. І. Франка “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (2001), міжнародній науково-практичній конференції “Парламентаризм в Україні: теорія та практика” Верховної Ради України (2001).
Деякі висновки роботи використовуються у навчальному процесі під час читання лекцій та проведення семінарських занять з дисципліни “Історія держави і права України” в ОНЮА.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли свій відбиток у восьми статтях, що розміщені в спеціальних наукових виданнях, які входять у перелік, затверджений ВАК України, а також у двох тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php
В И С Н О В К И
Зацікавленість українського суспільства на межі ХХ-ХХІ ст. процесом конституційного будівництва в Україні періоду відродження її державності в 1917-1920 рр. не випадкова, а є результатом закономірного політико-правового розвитку країни. Історичний приклад втілення в життя ідеї розбудови незалежної самостійної України є найактуальнішим сьогодні, коли вирішуються схожі проблеми. У цілому ж звернення пізнавальної юридичної думки до минулого державно-правових систем духовно збагачує юридичну науку і практику, робить її одним з найбільш значних факторів загальної культури народу та людства.
На жаль, недостатнє використання обєктивного історико-правового досвіду політиками, які у 1991 р. розпочинали відродження української державності, призвело до ряду негативних наслідків у економічній, соці-альній та інших сферах життя України. Слід зазначити, що якість законів також залежить від рівня історичного досвіду законодавця, бо юридичний закон має формуватися шляхом історичного узагальнення соціальної дійсності, а не внаслідок винахідництва, тому дане дисертаційне дослідження має сприяти позитивному рішенню сучасних проблем у галузі конституцій-ного будівництва в Україні.
Згідно з поставленим у дисертації завданням, на підставі проведеного комплексного дослідження були зроблені такі висновки:
1. Матеріали дослідження яскраво свідчать про те, що концепції правової та соціальної держави, які розвивали у своїх працях Б. Кістяківський, С.Котляревський, М. Ковалевський, М. Грушевський та С. Дністрянський, знайшли своє втілення на практиці у конституційних актах УНР та ЗУНР.
2. Особливість зародження українського конституціоналізму в досліджу-ваний період полягала в тому, що він формувався в складних умовах не сприйняття ідеї незалежності та самостійності України не тільки в Росії і Польщі, а і значною частиною населення України, особливо – російсько-мовною.
3. Фатальну роль у державному будівництві УНР відіграли недосконала законодавча діяльність і відсутність єдиного могутнього національного руху всіх українських патріотів, невизначеність питання приватної власності на землю, відсутність боєздатної армії та утопічність політичних поглядів її де-яких державних діячів:
а) аналіз законодавчої діяльності УНР вказує, що особливо негативно на неї вплинула відсутність чіткої процедури підготовки й прийняття законо-проектів. На жаль, багато з них мали декларативний характер і містили лише загальні принципи, не вирішуючи головні проблеми часу;
б) однією з найбільших помилок, яка призвела до краху УНР, стала невизначеність щодо внутрішньої національної політики уряду. Крім того, УЦР законодавчо не визначила межі діяльності та компетенції національних обєднань, адміністрацій автономних земель та центральної державної влади, а в Конституції УНР так і не були зазначені основні принципи внутрішньої та зовнішньої політики, порядок обрання місцевих органів влади та управління. Але, не дивлячись на це, перші конституційні акти УНР переконливо стверджували про розвиток української державності в напрямі розбудови правової, незалежної держави, з гарантованим захистом прав і свобод усіх її громадян;
в) щодо вирішення земельного питання в Україні у 1917-1920 рр. слід відмітити, що в зазначений період, під величезним впливом більшовицьких ідей, право приватної власності на землю не розглядалось українськими державними діячами як одне з природних прав людини. Незабезпечення державою цього права кожному громадянину України стало фатальною помилкою практично всіх розглянутих у дослідженні урядів України. Позбавивши українських громадян права приватної власності на земельну ділянку, держава автоматично знищила гарант стабільного розвитку добробуту українського народу.
4. Слід відзначити, що ідея суверенітету державної влади як в УНР, Українській Державі, ЗУНР, так і в УНР часів Директорії розглядалась її керівниками як історична, сучасна та перспективна. Як історична, ця ідея розширила межі пізнання у сфері державотворення, стала базовим компонентом теорії державного суверенітету, суверенітету нації, ідеєю державотворення і знайшла своє відображення фактично в усіх конститу-ційних актах в УНР, Українській Державі, ЗУНР та УНР часів Директорії.
5. Встановлення Гетьманату не можна вважати занепадом української державності. Конституційна діяльність П. Скоропадського – це початок спроби відродження незалежної української державності з тимчасовим використанням диктатури та історичної національної самобутності україн-ського народу:
а) підсумком існування Української Держави 1918 р. було не лише її падіння. Попри зовнішню і внутрішню нестабільність Українська Держава залишалась найміцнішою формою існування самостійної України періоду 1917-1921 рр. Також варто відзначити, що гетьманське правління обмежува-лося переважно зовнішніми, декларативними, а не внутрішніми чинниками, і не було самостійним з принципових питань. Щодо законодавчої діяльності гетьманської адміністрації, то вона розпочалась з визначення правових основ самого процесу законотворчості;
б) Українська Держава базувалась на основі законів, виданих належним чином. Тобто системний підхід до реалізації ідеї правової держави був покладений гетьманом в основу законодавчої діяльності з перших днів його правління.
6. Дослідження конституційних актів і проектів Конституції Української Держави Гетьманату свідчать, що з позицій розвитку української держав-ності ці сім з половиною місяців можна охарактеризувати як справжній розвиток. Українська Держава мала чітко окреслену територію, уряд, вона впевнено виходила на міжнародну арену, пожвавилося економічне життя, було започатковано українську грошову систему, створювалась власна армія. Особливо багато зрушень відбулося в національно-культурній та науковій галузях.
7. Щодо питання авторства “Проекту Основних Законів Української Держави”, то на підставі висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було встановлено, що:
а) рукописні правки на тексті Проекту Основних Законів Української Держави належать одній особі, а не декільком, як вважалось раніше;
б) рукописні правки виконані не П. Скоропадським, що ставить під сумнів висновки окремих дослідників про одноособове авторство гетьмана в цьому проекті.
8. У більшості конституційних актів та проектах Конституції Української Держави гетьман намагався вирішити складні політичні й економічні питання законним шляхом, захищаючи в першу чергу інтереси держави, але при цьому права людини в цих актах і проектах посідали не останнє місце.
І хоча 29 квітня 1918 р. Україна тимчасово зійшла зі шляху всенародної демократії, слід відзначити, що диктаторський режим Гетьманату випливав із тих реальних обставин, в яких відбувався державотворчий процес в країні і не планувався П. Скоропадським постійним явищем. Крім цього, гетьман активно боровся з більшовизмом в Україні, що також пояснює використання ним непопулярних заходів.
Фактичне припинення гетьманського плану державного будівництва являє собою обірваний ланцюжок послідовних етапів складного процесу, де режим диктатури був лише початком нової політики, спрямованої на стабілізацію життя в державі.
9. Аналізуючи відродження національної державності в західних регіонах України слід зазначити, що, на відміну від Центральної Ради УНР, УН Рада мала можливість використовувати державотворчий досвід її попередників у 1917-1918 рр. Безумовно, що вона вважала себе спадкоємницею “першої” УНР і орієнтувалась на загальні принципи державного розвитку, які заклала її попередниця: незалежність, суверенність, розподіл влади на три гілки, рівність усіх громадян перед законом, рівність усіх націй в Україні тощо. Ці мотиви чітко перегукуються з подібними заявами УЦР у Києві, які вилились потім у Закон “Про національно-персональну автономію” 22 січня 1918 р. Крім цього, УН Раді залишилась у спадщину велика кількість нормативно-правових актів УНР, серед яких були важливі конституційні акти та сама Конституція від 29 квітня 1918 р.
10. Характеризуючи проекти конституції та конституційні акти ЗУНР, треба зазначити, що їхня лаконічність і фрагментарність свідчать про історичну вимушеність їхньої появи, а не про результат глибоко назрілого політичного процесу.
У цілому ж в українському конституціоналізмі на території ЗУНР окреслювались два основні напрями: ліберальний і соціалістичний. Важливо зауважити, що соціалістичні ідеї в ЗУНР були поширені у значно меншому обсязі, ніж в УНР. У кожному з цих напрямів можна визначити риси з національним забарвленням: ліберально-національні і соціал-національні.
11. Аналіз виявлених під час дослідження двох приватних проектів Конституції ЗУНР, вироблених С. Дністрянським, свідчить, що обидва вони вироблені на високому фаховому рівні того часу.
В цілому ж, головну увагу автори проектів конституції та конституційних актів ЗУНР приділяли суті держави, державній владі та шляхам їхнього удосконалення на основі конституції.
12. Аналіз проектів конституції ЗУНР та архівні пошуки також показали непричетність Ю. Романчука до розробки “проекту Конституції Галицької Республіки”, що дає підставу відхилити існуючу в науці точку зору про наявність його приватного проекту Конституції ЗУНР.
13. На відміну від УЦР, яка принаймні спочатку опиралась на певну як теоретичну, так і практичну програму, та Гетьманат, Директорія мала у своєму арсеналі лише загальні гасла і не визначила свого місця серед гілок влади, уособлюючи собою на практиці її єдність і неподільність. У Декларації Директорії також не зазначалась офіційна назва держави:
а) у конституційних актах Директорії фактично не відчувалося наміру відтворення демократичних принципів, проголошених раніше ЦР в її Універсалах, та, крім того, новими керівниками України використовувався соціалістичний принцип “трудової демократії”;
б) включений до Декларації принцип “трудового народу”, який поширю-вався на представників трьох класів: трудового селянства, промислового робітництва та трудової інтелігенції, встановлював, що право правління і порядкування краєм повинно належати тільки тим класам, які творять матеріальні та духовні цінності – робітництву і селянству. Повністю позбавлялись політичних прав громадяни колишньої “пануючої верстви” та інтелігенція. Отже, УНР фактично переставала бути правовою і демократич-ною державою, тому що лише окрема частина її громадян, хоча і без огляду на свою національність, визначалася законом повноправною. Характерно, що Центральна Рада дотримувалась зовсім інших поглядів щодо поняття демократії.
14. Закон “Про форму влади на Україні” від 23 січня 1919 р., який з’явився внаслідок об’єднання ЗУНР і УНР фактично слід вважати тимчасовою Конституцією обєнаної України. З точки зору державного права він був складений і опрацьований дуже слабо. Мабуть, якби законопроект обмірко-вувався заздалегідь, в інших умовах, то в ньому була б проведена послідовно концепція парламентаризму, яка і була покладена в основу цього закону. Шукаючи виходу для гармонійного поєднання національної та соціальної ідеї, Конгрес, на жаль, виробив невизначені формули щодо трудової влади та трудової ради селян і робітників, що негативно вплинуло на подальший державний розвиток.
15. Заслуговує на увагу, що “перший” проект Конституції УНР, вироб-лений С. Бараном, створювався як тимчасовий і містив у собі такі конституційні принципи, як: розбудова демократичної, соціальної, правової держави з розподілом влади на три окремі гілки: законодавчу, виконавчу та судову, верховенство закону в державі та забезпечення рівних прав усім громадянам держави:
а) цей проект не містив “трудовий принцип”, практично не містив у собі положень з Конституції УНР 29 квітня 1918 р. і лише частково опирався на здобутки української державності;
б) до серйозних недоліків проекту треба вважати належним те, що в проекті не фігурує інститут референдуму, який, як і інші форми народо-владдя – вибори, народне обговорення й опитування, є правом реальної суверенної і верховної волі народу, проте за своїм змістом та формою його здійснення істотно відрізняється від інших форм народовладдя [73, с. 343]. Тому відсутність такого інституту ускладнювала умови розбудови демократичної держави.
16. Проект Конституції УНР, виготовлений урядовою комісією, фактично збігається з проектом С. Барана щодо провідних положень. Форма держави за урядовим проектом – парламентська республіка, форма устрою – складна унітарна держава з широкою місцевою господарчою автономією, з демократичним режимом.
17. Порівняльний аналіз проекту, розробленого О. Ейхельманом, з проектом С. Барана та проектом урядової комісії засвідчив, що, на відміну від останніх двох проектів, які передбачали унітарний устрій української держави, проект О. Ейхельмана виходив з двох принципових положень – суверенітету народу та федеративно-державного устрою України.
Безумовно, що автор намагався створити найповніший проект державно-правового устрою України, що відобразилось у загальному обсязі проекту.
Успадковуючи ідеї М. Драгоманова, О. Ейхельман обстоював федеративну форму державного устрою із застереженням значних повноважень не для федеральної влади, а для федеральних земель і самоврядних одиниць, а також прагнув визначити чіткі конституційні межі діяльності парламенту, зорганізувати виконавчу владу та її функціонування на підставі суворої законності і на засадах судової відповідальності та верховенства права в державі, а також забезпечити органам державного управління самостійність і незалежність.
Слід зазначити, що сьогодні в Україні на порядок денний постало вирішення комплексу актуальних практичних питань державного будівниц-тва, передусім здійснення парламентської, адміністративної і судової реформ, правової, адміністративно-територіальної та реформи місцевого самовря-дування. Стратегія цих реформ полягає в подоланні кризових явищ та завершенні перехідного періоду розвитку Української держави, у звязку з чим відповідно зростає потреба в розробці теоретичних основ законодавчої, виконавчої, судової та інших видів державної влади і високого рівня наукового забезпечення їхнього реформування.
Українські політики тих часів, займаючись, замість творчої державницької праці, нескінченними дискусіями і суперечками з переважно другорядних питань, втратили дорогоцінну можливість здобути державну незалежність, яку дала Україні історія [132, с.218]. Проте до краху відродження української державності призвели не тільки ці обставини. Нерозуміння українським народом важливості питання соборності та самостійності України теж стало фатальним у справі відродження державності. Це призупинило розвиток української державності до 1991 р.
Сьогодні боротьба за українську державність триває, тому історичний досвід наших попередників має бути доступним для всього загалу. Система-тизуючи матеріали конституційного розвитку України та доповнивши їх результатами досліджень архівних справ останніх часів, ми маємо намір продовжити виконання цього завдання.
Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php
СПИСОК ВИКОРИСТОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Академік С.Дністрянський (1875-1935). Бібліографія/ Упор. М.Мушинка. –
К., 1992.- 104с.
2. Алексеев С.А. Революция и гражданская война в описаниях белогвардей-
цев. Революция на Украине./ Под ред. Н.Н.Попова – Москва; Ленинград,
1930.- 435с.
3. Відозва Генерального Секретаріату до громадян, урядових і громадських
установ/ Вісник Генерального Секретаріату УНР. – 1917.- 23 листопада.
4. Вісник Ради народних міністрів УНР. – 1918.- 13 січ.
5. Вісник Ради народних міністрів УНР. - 30 січ.
6. Вісник Ради народних міністрів УНР. – 2 квіт.
7. Вісник Генерального секретаріату УНР. – 1917.- 1 груд.
8. Вісті з Української Центральної Ради. – К., 1917. – №9.- Червень.
9. Вісті з Української Центральної Ради. – К., 1917. – №10.- Червень.
10.Вісник Державних законів і розпорядків Західної області УН Республіки. –
1919.-Вип.1. – 31 січ.
11.Вісник Державних законів і розпорядків Західної області УН Республіки. –
1919.-Вип.3. – 3 берез.
12.Вісник УНР. – 1919.- 8 лютого.
13.Винниченко В. Відродження нації: У 3 т. –Київ; Відень, 1920.- Т.І.- 348с.;
Т.2. - 328с.; Т.3. – 535с.
14.Вол Б., Малик Я. Боротьба за державність України (від найдавніших часів
до 1917 р.). – Львів: Ред.- вид.відділ Львів. ун-ту, 1994. – 92с.
15.Грамота “Про федерацію з Росією” П.Скоропадського/ Іваніс В. Симон
Петлюра – президент України. – Торонто – Канада – Дрогобич: Бескид,
1991.
16.Грушевський М. Спомини. // К.-1988.-№9.-С.115-149; 1989. - №10.- С.131-
138 ;№ 11.-с. 120-137; № 12.- с. 116-139.
17.Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К.: Знання, 1991. –
240 с.
18.Грушевський М. Підстави Великої України.//Вибрані праці.– Нью-Йорк:
Вид-во “Прометей”, 1960.- с.89-108.
19.Грушевський М. Народностям України.// Вибрані праці.- Нью-Йорк:
Вид-во “Прометей”, 1960. – с.126-129.
20.Грушевський М. Чи Україна тільки для українців?//Вибрані праці.- Нью-
Йорк: Вид-во “Прометей”. 1960.- с.130-132.
21.Грушевський М. Українська самостійність і її історична необхідність.//
Вибрані праці.- Нью-Йорк: Вид-во “Прометей”, 1960. – с.37-39.
22.Грушевський М.Конституційне питання і українство в Росії.// Сборник
статей “Освобождение России и украинский вопрос” – С.-Пб, 1907..
23.Грушевський М. Статті, спогади, документи і коментарії./за ред. Стахіва
М., Чировського М. // Записки НТШ.– Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто,
1978. – Т.CXCVII (194) – 470 с.
24.Гунчак Т., Сольчаник Р. Українська суспільно-політична думка в XX ст.:
У 3 –х т. – Мюнхен: Вид-во “Сучасність”, 1983. – Т.1. – с.507.
25.Гунчак Т., Сольчаник Р. Українська суспільно-політична думка в XX ст.:
У 3 –х т. – Мюнхен: Вид-во “Сучасність”, 1983. – Т.2. – с.428.
26.Гунчак Т. Українська Народна Республіка і національні меншості // Слово
і час. – 1990. - №10.
27.Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття // Нариси політичної
історії.– К.: Либідь, 1993.– 288с.
28.Державний вісник. – К., 1918. – 10 трав. “Закон про тимчасовий
державний устрій”.
29.Державний вісник. – 16 трав.
30.Державний вісник. – 31 трав.
31.Державний вісник. – 20 лип. - №25.
32.Державний вісник. – 4 серп.- №30.
33.Державний вісник. – 27 серп.
34.Дзейко Ж. Правовий статус вищих органів державної влади періоду
гетьманщини // Розбудова держави.-1996.- № 3- с.48-52.
35.Дзерович Б. Закон про форму влади в Україні 28 січня 1919р./ Правничий
вісник. -Нью-Йорк. Друкарня Р.Крупка і М.Пирського, 1955.- 118с.
Червень.-118с.
36.Діло. – 1918. – 20 жовт.
37.Діло. – 1918. – 17 листоп.
38.Дністрянський С. Самовизначення народів // Воля. – Відень, 1919.–Т.5.-
Ч.3.- с.102-106; Ч.4.- с.150-154; Ч.5.- с.198-203.
39.Дністрянський С. Нові проекти української конституції // Воля. – Відень,
1920. – Т.6. – Ч.5. – с.232-237; Т.6.-Ч.6.-с.301-309; Т.6.-Ч.7/8.- с.342-348.
40.Довідник “Великий Жовтень і громадянська війна на Україні”. – К., 1987.
41.Доморослий В. Проблема державності української парламентської
громади і державної Думи // Матер. наук. конф. Укр. державність: історія
і сучасність.- К., 1993, січень.- с.145-147.
42.Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 рр.).- Львів,
1923.-Ч.І.IV.-537с. (Перевид.- Мюнхен, 1969).
43.Дорошенко Д. Історія України (1917-1923рр.).–Ужгород: Червона Калина,
1932. Т.І. Доба Центральної Ради. – 452с.
44.Дорошенко Д. Історія України 1917-1923рр. – Ужгород: Червона калина,
1930. Т.ІІ. Українська гетьманська Держава.1918. - 510с.
45.Дорошенко Д. Історія України 1917-1923рр. – Т.ІІ. Українська гетьманська
Держава.– Нью-Йорк, 1954.
46.Енциклопедія Українознавства. У 10 т-х. /За ред. Кубійовича. – Нью-Йорк;
Париж: Вид-во “Молоде життя”, 1955. – Т.1.- 396с.
47.Ейхельман О. Проект Конституції основних державних законів УНР.-
Київ; Тарнів: Тризуб, 1921.- 96с.
48.Егоров В.К. История в нашей жизни. – М.: Наука, 1990.
49.Єфремова Н. Конституційні акти Директорії //Вісник Львівського нац. Ун-
ту ім. І.Франка. Серія юридична. Вип. 36 .- Львів, 2001.- с.95-99.
50.Єфремова Н.Формування концепцій правового регулювання земельних
відносин в УНР у 1917-1918рр. // Наук. вісник Чернівецького ун-ту.
Серія Правознавство. Вип. 100 - Чернівці, 2000.- с. 35-36.
51.Єфремова Н. Формування представницьких органів на території Західно-
Української Народної Республіки у 1918-1919рр. // Парламентаризм в
Україні: теорія та практика: Матеріали міжнародної науково-практичної
конф. - К., 2001. с.185-189.
52.Єфремова Н. До питання військової політики гетьмана П.Скоропадсько-
го // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – Одеса:
Астропринт, 1999, Вип.6, Ч.1.- с.62-67.
53.Єфремова Н. Відродження козацтва в Україні у 1917-1919рр. // Вісник
Одеського ін-ту внутрішніх справ. Випуск 1.- Одеса, 2000.- с.32-35.
54.Єфремова Н. Історико-правовий досвід правового регулювання праці та
соціального захисту населення в Україні на прикладі приватного проекту
Конституції УНР, Розробленого С.Бараном // Актуальні проблеми
держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса, 2000, Вип. 9. с.171-174.
55.Єфремова Н. Добровольчі народні формування в Українській Державі
періоду Гетьманату // Молода українська держава на межі тисячоліть:
Матеріали науково-практичної конф. Львівського ін-ту внутр. справ при
Нац. академії внутрішніх справ України. – Львів, 2001.- с.94-102.
56.Єфремова Н. Концепція правової держави в Українських землях на
початку ХХ ст. та її реалізація в конституційних актах УНР // Держава і
право: Зб. наук. праць Ін-ту держави і права ім В. Корецького.Секція
юридичні і політичні науки.- К., 2001.- Вип. 12.- с. 87-89.
57.Єфремова Н. Історичний досвід правового забезпечення прав людини в
конституційних актах Західно-Української Народної Республіки //
Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць.- Одеса: Юридична
література, 2001.Вип. 11.- с. 108-111.
58.Єфремова Н. Історичний досвід правового забезпечення прав людини в
конституційних актах Української Народної Республіки //Проблеми
державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали 7-ї
регіональної науково-практичної конф. Львівського нац. ун-ту ім.
І.Франка.- Львів., 2001.-с. 67-69.
59.Жан-Жак Руссо Об общественном договоре.- С.-Пб.: Изд-во
Д.Е.Жуковского, 1907.- 247с.
60.Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України.– Львів: Вид-во
НТШ, 1991.-230с.
61.Закони України. Ред колегія:Опришко В.Ф.(голова) та інш.-К., 1996.
Т.2./Верховна Рада України та Ін-т законодавства. 328с.
62.Заруда Т. Становлення та основні напрямки зовнішньої політики
Української Держави // Ювілейний збірник пам’яті П.Скоропадського.
“Останній гетьман 1873-1945”.- К., 1993.- с.66-81.
63.Збірник законів, розпорядків та обіжників, проголошених Державним
Секретаріатом ЗУНР. – Станіслав, 1919.- С.3-4.
64.Історія України./ Під заг. ред. В.Смолія. – К.: ви-во “Альтернатива”, 1997.-
422с.
65.История политических и правовых учений./Демиденко Г.Г., хрестоматия –
Харьков: Факт, 1999. – С.1079.
66.Катеринославський часопис “Приднепровский край”.- 24 листопада
1917 р.
67.Кобилецький М. Утворення та структура державного апарату ЗУНР. –
Львів, видавничий центр Львів. Нац. Ун-ту ім. І.Франка, 1998.- 60с.
68.Конституційні акти України 1917-1920. /Яневський Д.”Історичний
зошит”– К., 1991.- № 2.- 68 с.
69.Конституционное государство./Збірник статей Авалова З., Водовозова В,
Гессена Г, Горенберга М., Котляревського С., Рейснера М. та ін.: Вид-во
“Общественная польза”.-С.-Пб.- Вид. Друге.-1905.- 580с.
70.Конституція Української Народної Республіки (1918).// Розбудова
держави. - 1992.- № 5.
71.Конституція України 28.06.1996. – Харків: “Одиссей”, 1999. - Ст.13.
72.Конституція України. – Одеса: Астропринт, 1997.
73.Конституційне право України./ Погорілко В.Ф. – К.: Вид-во “Наук.
думка”, 1999. – 735 с.
74.Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України 1917-1920:
Навч. посібник. - К.: Либідь, 1997. – 208с.
75.Копиленко О.Л. «Українська ідея» М.Грушевського: історія і сучасність. –
К.: Либідь, 1991.-182с.
76.Копиленко О.Л. Грушевський: «Якої ми хочемо автономії і федерації».//
Міжвідомчий збірник наукових пр. “Правова держава”.К.: Вид-во “Науко-
ва Думка” - 1992.- Вип.1.- с.132-138.
77.Копиленко О.Л., Копиленко М. Грушевський і деякі проблеми розбудови
української держави. // УІЖ. – 1996.- № 5.
78.Копиленко О.Л., Копиленко М. Еволюція українського конституціоналіз-
му: з досвіду конституційного будівництва УНР та української
гетьманської держави. // Право України. - 1992.- № 6.- с.36-42
79.Копиленко О.Л., Копиленко М. Законодавство про землі і леси “другої”
УНР. //Місцеве та регіональне самоврядування. - 1996.- Вип.1-2 (14-15).
80.Копиленко О.Л., Копиленко М. З досвіду законотворчості УНР та
української держави. // Право України.-1995.- № 5-6.- с.52-55
81.Копиленко О., Копиленко М. Зовнішня політика Центральної Ради //
Політика і час. К.- 1992.- № 11-12.- с.68-72.
82.Костів К. Конституційні акти відновленої Української держави 1917-1919
років і їхня політично-державна якість. – Торонто; Канада, 1964.-186с.
83.Крах германской оккупации на Украине. – М., 1936.
84.Кирило-Мефодіївсье товариство. У 3-х т.-К., 1990.-Т.1.-С 544.
85.Крезуб А. Повстання проти гетьмана П.Скоропадського і Січові стрільці.//
Літер.-наук. вісник. – 1928.- Кн.XII.
86.Крусян А. Конституционные принципы взаимодействия местных органов
исполнительной власти и органов местного самоуправления в Украине.//
Актуальні проблеми держави і права. Збірник наук.праць– Одеса,
1999. – Вип.6. – Ч.1.– С.157-165.
87.Кульчицький В., Настюк М., Тищик Б. Історія держави і права України. –
Львів: Світ, 1996. – 296 с.
88.Кульчицький В., Вівчаренко О., Бойко І. Українська юриспруденція в
персоналіях.-Івано-Франківськ, 1995.- С.35.
89.Кучма Л.Д. Будівля державності можлива лише на фундаменті злагоди і
порозуміння./ Доповідь на урочистому засіданні, до 80-річчя
проголошення ЗУНР// Урядовий кур.- 1998. – 2 листопада.
90.Левицький К. Великий зрив (До історії української державності від
березня до листопада 1918р. На підставі споминів і документів). - Львів,
“Червона калина” 1931. – 149с.
91.Лисяк-Рудницький І. Між історією й політикою: статті до історії та
критики української суспільно-політичної думки. – Мюнхен, Торонто:
Сучасність, 1973. – 441с.
92.Лозинський М. Галичина в рр. 1918-1920. – Нью-Йорк: Червона Калина,
1970.-227с.
93.Лозинський М.Галичина в життю України.- Відень: Друкарня
А.Гольцгавзена, 1916.- 60с.
94.Мазепа І. Україна в огні й бурі революції 1917-1921. У 3-х т.-Прага, 1942.-
Т.І. - Центральна Рада-Гетьманщина-Директорія. – 212с.
95.Мала енциклопедія етнодержавознавства.- К.: “Генеза”, “Довіра” 1996.-
910с.
96.Мироненко О.М. Адміністративно-територіальний поділ Української
Держави у квітні-грудні 1918 р.// Історико-політичні уроки української
державності: Енциклопедичний словник.-Київ - Донецьк,1998.-С.19
97.Мироненко О.М. Суд і судочинство в УНР (березень 1917-квітень 1918)//
Вісник Академії правових наук України.- 1994. – Вип.2.
98.Мироненко О.М. Світоч Української державності. – К.: Ін-т держави і
права ім. В.М.Корецького НАН України, 1995. – 328с.
99.Мироненко О. Спроби відродження козацтва в Українській державі. //
Українське державотворення. – К., 1997.
100.Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних змагань 1917-
1918.- Львів: Каменяр, 1994.-568с.
101.Музиченко П. Методологічні принципи та методи пізнання історико-
правних явищ.// Юридична освіта і правова держава: Зб. наук.праць. –
Одеса, 1997.
102.Музиченко П. Історія держави і права України. Навчальний посібник: У
2 ч.- Одеса: Астропринт, 1997. – Ч.І.- 228 с.
103.Музиченко П. Історія держави і права України. Навчальний посібник: У
2 ч.- Одеса: Астропринт, 1998. – Ч.II. – 272 с.
104.Нарис програми // Гасло. – К., 1903. - №4.
105.Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття.-К.:
Український письменник, 1993.-С.413.
106.Народна воля – 1917.- 15 верес.
107.Національні процеси в Україні: історія і сучасність. Довідник у 2-х т.-К.:
Вища школа, 1997.-Т.1, 582с.
108.История политических и правовых учений./Под общ. ред. В.С.Нерсеянца.
- М.: Инфра М-Норма, 1997. – С.592-593; Котляревский С. Власть и
право. Проблема правового государства. – 1915.
109.Окіншевич Л. Вступ до науки про право і державу. – Український
Вільний Університет Мюнхен.- CICERO, 1987. – 223 c.
110.Опришко В.Ф.Конституційне реформування законодавчої діяльності.//
Матер між нар. науково-практ. конф. “Сучасний конституціоналізм та
конституційна юстиція”.-Одеса, Юридична література, 2001.- С.77.
111.Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-1919 рр.
(історико-генетичний аналіз).-К., 1995.-262с.
112.Парламентское право Украины и Азербайджана: достижения и просчеты
1917-1920./ Кивалов С.В.,Орзих М.Ф.,Музыченко П.П.,Дамирли М.А.-
Одесса: Юридична література,2000.- 118с.
113.Полонська-Василенко Н. Історія України. У 2-х т. – К.: Либідь, 1995. –
Т.2. – 608 с.
114.Права национальных меньшинств и граждан Украинской Народной
Республики. - К., 1918.- 22с.
115.Речицкий В.В. Конституционализм. Украинский опыт. – Харьков:
Фолио, 1998. – 160 с.
116.Свод законов Российской империи. – С.-Пб, 1906. – Т.1.-Ч.1.
117.Сергиевич В. Лекции и исследования по древней истории русского
права.- 4-е изд. – С.-Пб, 1910.
118.Скоропадський П. Спомини.-К., 1992.-112с.
119.Скоропадський П. Спогади. / За ред. Я.Пеленського – Київ; Філадельфія,
1995.- 493с.
120.Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. -К.,
1993.- 192с.
121.Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія Української конституції.- К.:
Вид-во “Право”, 1997.- 443с.
122.Солдатенко В.Ф. Збройні сили в Україні (грудень 1917- квітень 1918 рр.).
УІЖ.- 1992. - №12.
123.Солдатенко В.Ф. Українська революція (концепція та історіографія).- К.:
Вид-во “Просвіта”, 1997.- 410с.
124.Солдатенко В.Ф. Українська революція концепція та історіографія (1918-
1920рр.).-К.: Вид-во “Просвіта”, 1999.-508с.
125.Солдатенко В.Ф Українська революція та українізація армії.// УІЖ.-
1992.- № 6. – С.37.
126.Статут Генерального Секретаріату// Вісті з Української Центральної
Ради. – 1917. - №18. – Листопад.
127.Статут українських козаків. – К., 1918.
128.Стахів М. Гетьманський режим у 1918 р. та його державно-правова
якість. – Нью-Йорк-Детройт-Скрентон: Вид-во “Укр. Вільна Громада в
Америці”, 1951.- 59с.
129.Стахів М. Західна Україна. Нарис історії державного будівництва та
збройної і дипломатичної оборони в 1918-1923 рр. – Скрентон: Вид-во
“Народна воля”, 1961. – Т.4.
130.Стахів М. Україна в добі Директорії УНР: У 7 т. Скрентон; Торонто. Вид-
во НТШ, 1962. - Т.1. “Власними силами” - 272с.
131.Стахів М. Україна в добі Директорії. – Торонто: Ви-во НТШ, 1963. – Т.3.
“Україна між двома силами”.-276с.
132.Становлення державності в Україні (1917-1922 рр.) / Тищик Б.Й.,
Вівчаренко О.А. Лешкович Н.О. – Коломия: Видавничо-поліграфічне
товариство “Вік”, 200. 271с.
133.Степанюк О.Норми конституційного права. – Чернівці, 1994.
134.Стецюк П. Станіслав Дністрянський як конституційна- ліст. - Львів:
Видав. Центр Львів. Ун-ту ім.І.Франка, 1999.- 230с.
135.Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового Уряду
на Україні // Вісті з УЦР. – 1919. – № 20/21. – Листопад.
136.Тимощук О. Охоронний апарат Української держави. -Квітень-грудень
1918 р. – Харків: Вид-во ун-ту внутрішніх справ, 2000. С.458.
137.Тищик Б.,Вівчаренко О. Західноукраїнська народна республіка 1918-1923
рр. – Львів: Вид-во “Світ”, 1993.-С.21-22.
138.Томенко М. Загадка авторства Конституції УНР. //Трибуна. 1993. - № 2. –
С.36-37.
139.Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У 2-х т. / За ред.
П.Толочко.-К., 1996. -Т.1. – С.591.
140.Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У 2-х т.- К., 1997. –
Т.2. – 424 с.
141.Українське державотворення. Невитребуваний потенціал: Словник-
довідник./ За ред. О.Мироненко. – К.: Вид-во “ Либідь”, 1997. – 560 с.
142.Український парламентаризм: минуле і сучасне.кол. авт. Шемшученко
Ю., Мироненко О., Погоріло В., Фрицький О., Кампо В. та інш.-К.:
Парламентське вид-во, 1999. – 365с.
143.Устрій Української держави. Проекти Конституцій Української Народної
Республіки. – Львів: друкарня Ставропільського Ін-ту, 1920.-56с.
144.Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції.1917-
1920. У 4-х т.- Прага, 1921. – Т.1.-192с.
145.Христюк П. Українська революція: замітки і матеріали до історії
української революції 1917-1920 рр. У 4-х т. – Відень, 1921. – Т.2.- 204с.
146.ЦДАВО України. – Ф.1063.- Оп.3.- Спр.1, а.63.
147.ЦДАВО України – Ф.1064.- Оп.1.- Спр.13, а.83-87;
148.ЦДАВО України – Ф.1064.- Спр.18, а.9;
149.ЦДАВО України – Ф.1064.- Спр.32
150.ЦДАВО України – Ф.1064.- Спр.78.
151.ЦДАВО України – Ф.1064.- Спр.121.
152.ЦДАВО України – Ф.1064.- Спр.240.
153.ЦДАВО України – Ф.1064.- Спр.249.
154.ЦДАВО України – Ф.1064.- Спр.256, а.1;
155.ЦДАВО України – Ф.1064.- Спр.284, а.1-4
156.ЦДАВО України – Ф.1064.- Спр.286, а.1-4
157.ЦДАВО України – Ф.1064. Оп.2.- Спр.1, а.150; а.163-187
158.ЦДАВО України – Ф.1065.-Оп.2.- Спр.52, а.23-24; а.269.
159.ЦДАВО України – Ф.1065.- Спр.87, а.16;
160.ЦДАВО України – Ф.1065.- Спр.88, а.1, 2;
161.ЦДАВО України – Ф.1065.- Спр.119, а.1-17;
162.ЦДАВО України – Ф.1065.- Спр.294, а.1;
163.ЦДАВО України – Ф.1065.- Спр.295, а.1-17; 59-63;
164.ЦДАВО України – Ф.1065.- Спр.296, а.18
165.ЦДАВО України – Ф.1115.- Оп.1- Спр.1, а.248-249;
166.ЦДАВО України – Ф.1115.- Спр.4, а.5-8;
167.ЦДАВО України – Ф.1115.- Спр.5, а.10-11;
168.ЦДАВО України – Ф.1115.- Спр.6, а.98-99;а.105; а.129;а.135.;
169.ЦДАВО України – Ф.1115.- Спр.12,а.31;
170.ЦДАВО України - Ф.1115.- Оп.1.- Спр.16,а.5-8; а.11; а.12; а.31;а.72.
171.ЦДАВО України – Ф.1115.- Спр.18,а.21-24.
172.ЦДАВО України – Ф.1115.- Оп.11.- Спр.6, а.160.
173.ЦДАВО України – Ф.3695.- Оп. 1.- Спр.133,а.6-19; Спр.80, а.140
174.ЦДАВО України - Ф.3766.- Оп. 1.- Спр.42, а.7-9; а.28-29
175.ЦДАВО України - Ф.4465.- Оп. 1.- Спр.474, а.2-88, 134-185.
176.ЦДАВО України - Ф.4547.- Оп. 1.- Спр.1, а.81; а.87.
177.ЦДІАУ у м.Львові.–Ф. 581. -Оп.1. - Спр.96, а.4-5;а.20-21;
178.ЦДІАУ у м.Львові.–Ф. 581.- Спр.97,а.1-5;
179.ЦДІАУ у м.Львові.–Ф. 581.- Спр.146,а.48-50.
180.Часопис Української Народної партії.1905, вересень №1, с.7-28.
181.Чубатий М. Історично-правні основи актів самостійності і соборності
України 1918-1919 рр.// Правничий вісник НТШ. – Нью-Йорк, 1963. –
Кн.2а.- с.3-12, 255с.
182.Шаповал М. Велика революція і українська визвольна програма. - Прага,
1928.
183.Шарль-Луи Монтескье. О духе законов.- М.: Мысль, 1999. – 672с.
184.Шевчук В. Козацька Держава.-К.: АБРИС.- 1995.- 388с.
185.Шевчук В., Тараненко М. Історія Української державності. Курс лекцій.
– К.: Либідь, 1999.–480с.
186.Шелухін С. Варшавський договір між Поляками й С.Петлюрою. 21
квітня 1920 р. - Прага, 1929, с.12
187.Юридична енциклопедія. – К.: Укр. Енциклопедія, 1998. – Т.1. – С.30.
188.Юрчук В. Гетьманство П.Скоропадського: сутність державності //
Зб. матеріалів наук.конф.“Українська державність: історія і сучасність”.
– К., 1993.
189.Яковлів А. Основи Конституції У.Н.Р.- Париж, 1935.- 65с.
190.Якушин В.М. Проблемы теории революционно-демократического
государства. Учебное пособие. – К., 1991.
191.Яневський Д., Крюков В. Конституційні акти України 1917-1920.
Невідомі конституції України.-К.: Вид-во Філософська і соціологічна
думка, 1992.- 272с.
192.Яценко В. Павло Скоропадський та українські патріотичні сили у 1918 р.
// Зб. Матеріалів 2-ї Міжнародної наук.конф. “Гетьман П.Скоропадський
та українська держава 1918р.”(У збірнику студії з архівної справи та
документознавства). – К., 1999. – Т.5. – С.32.
Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте ser.com/search.php