Істина як онтологічна категорія. Істина як істине буття. Екзістенційна істина. Етичний вимір істини. Істина і правда.
Гносеологічний вимір істини. Істина як цінність та норматив пізнання. Ціннісна природа істини.
Основні концепції істини та проблема критеріїв наближення людини до істини. Кореспондентська теорія істини. Проблема критерію істини: поняття відповідності та відображення. Істина: відображення чи конструювання? Позиція радикального конструктивізму: за та проти. Когерентна теорія істини. Проблема експериментального підтвердження логічної узгодженості тверджень. Несуперечливість як критерій істини та значення протиріч в пізнанні. Попперовське розуміння правдоподібності: сильні та слабкі сторони. Основна ідея “семантичного” взначення істини за Тарським. Прагматистська теорія істини. Чи завжди істина корисна? Чи можуть бути порисні помилки? Проблема критерію корисності (врахування безпосередніх та віддалених наслідків наших дій)
Поділ істини по змісту (об’єктивна істина), по об’єму (абсолютна та відносна істина). Гегель щодо процесуальності істини. Системність та повнота істини. Діалектика істини та помилки. Марксизм про діалектику абсолютної та відносної істини. Практика як критерій істини: за та проти. Види практик як критерію істини: матеріально-виробнича, соціальна, практика наукового пізнання (спостереження та експеримент. Невизначенність практики як критерія істини. Проблема прогресу в пізнанні.
Дискусії щодо істини в сучасній філософії. Гайдегеровська теорія істини. Процесуальність істини та проблема суспільного прогресу. Критика сучасних науково-технічних цивілізацій та гайдеггеровське розуміння істини: істина втрачає статус норматива пізнання, набуваючи статус характеристики буття.
Герменевтика та проблема істини (Гадамер та Рикьор). Веріфікація та фальсифікація.
Концепція плюральної істини в постмодерній філософії.
Тема 10
Проблеми розвитку пізнання
Еволюційна Епістемологія. Звернення до моделі біологічної еволюції. Пізнання як процес розвитку та процес пристосування. Розвиток пізнання шляхом “проб та помилок”. Що забезпечує функцію “природного добору”?. Дискретні моделі розвитку пізнання. Поняття епістемологічної перешкоди та еепістемологічного розриву. Історичний вимір пізнання
Пізнання в соціокультурному контексті. Поняття внутрішньої та зовнішньої соціальності.Соціум як суб’ект пізнання.. Наукові спільноти та наукові інститути як суб’екти пізнання: їх вплив на процес пізнання. Вплив соціальних структур та пізнавальних традицій на умови пізнання та на об’єкт і суб’єкт пізнання . Попперовська концепція “епістемології без суб’єкта”: пошук надіндивідуального, вільного від соціальної детермінації суб’екта пізнання. Попперовська критика уявлень про знання як про “ментальний стан”. “За” та “проти” цієї концепції.
Моделі розвитку пізнання і спрямування цього розвитку.Кореляція між розвитком пізнання, проблемою істини та проблемой пізнання як відображення або конструювання. Розвиток знання як кумуляція нових істин. Метафізичний характер кумулятивістської моделі. Проблема наукових революцій
Тема 11
Мова та пізнання
Проблема сутності мови. Конвенційна чи природна сутність мовних знаків.
Вербальне та невербальне мислення. Взаємозв’язок мови та мислення. Дві моделі мови: холістська (Гумбольдт, де Соссюр, Вітгенштайн, Куайн) та атомарна (Лок, Расел). Взаємозв’язок мислення та мови у цих концепціях. Про характеристики та джерело вроджених ідей. Н. Хомский про вроджений характер мовних правил. Критика Вітгенштайном сенсуалістичного розуміння мови та ідеї приватної мови. Гносеологічні висновки цієї дискусії.
Мова як передумова категорізації світу, оформлення та зберігання інформації. Дискусія щодо ролі мови в пізнанні: як засоба збереження та передачи інформації чи активного агента пізнання. Спосіб існування загального: понятійна форма знання. Знання як зафіксована інформація. Мова як матеріальний носій знань. Мова природна та штучна. Знання як функція комунікації. Мовне та позамовне знання (повсякденне, індивідуальне знання і т.д.)
Проблема значення мовних виразів. Багатоманітність відносин між мовними виразами та позамовною реальністю. Семантичні парадокси та їх значення для гносеології.
Поняття мовної гри. Значення як вживання. Багатоманітність відношень між мовними виразами та позамовною дійсністю. Зв’язок мови з контекстом діяльності.
Куайн щодо невизначенності радикального перекладу. Гіпотеза лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа та її значення для гносеології. Гіпотеза Хомського щодо вродженності мовних правил та її значення для розуміння суб’екта пізнання.
Мова як інструмент пізнання. Ідея аналізу пізнавальних поблем як мовних (аналітична філософія). Ідея меж мови (Вітгенштайн): чи будь-який зміст може бути виражений в мові. Критика тези щодо достовірності внутрішнього досвіду (Вітгенштайн) Критика персональної мови (Вітгенштайн): не мова спираеться на зміст індивідуальної свідомості, але свідомість набуває означенності завдяки мові.
Мова як форма соціального зв’язку: з суспільством, з Іншим. Гендерні аспекти мови.
Тема 12
Еволюція позитивістської епістемології
Поняття «позитивної» філософії (Конт) Історичні корені позитивізму. Позитивізм та раціоналістична традиція. Відмова від цінностей та науковий підхід дофілософії.Еволюціонізм Г.Спенсера.
Концепція «чистого досвіду» Маха. «Принципова координція» Авенаріусу. Принцип економії мислення в емпіріокритицизмі.
Лінгвістична філософія: основні засади та принципи.
Тема 13
Наукове знання: специфіка та структура
Наукове пізнання як специфічний вид людської діяльності. Наукове знання та його специфіка (орієнтація на отримання нового знання, наявність визнанних процедур отримання та перевірки нових знань, системна організація). Будене, наукове, поза наукове, ненаукове знання. Наука як система знань, що історично змінюються.
Структура, форми та методи наукового знання.
Емпіричне знання: специфіка та форми. Методи емпіричного пізнання: спостереженя та експеримент. Питання про незалежну мову спостереження. Теоретичне навантаження мови спостерігача: неадекватність сенсуалізму для аналізу емпіричного рівня пізнання.
Теоретичне знання: специфіка та форми. Проблема, ідея, гіпотеза, теорія. Структура та функції (систематизація, поясненны, передбачення, практичне застосування) наукової теорії. Структура наукового пояснення. (дедуктивно-номологічна модель; пояснення на основі теоретичних сутностей, що не можна спостерігати). Проблема теоретичних об’єктів, що не можна спостерігати. Дискусія щодо їх статуса. Реалізм, інструменталізм, редукціонізм. Неможливість редукції теоретичних об’єктів до об’єктів спостереження. Види наукових теорій.
Емпіричні, теоретичні та філософські методи у структурі наукового пізнання.
Співвідношення філософського наукового та соціального пізнання та їх взаємодія.
Тема 14.
Еволюційна епістемологія
Проблема демаркації в філософії К.Попера. Критичний раціоналізм К.Поппера: філософські та логічні передумови фальсифікаціонізму. Фальсифікованість теорії та процес фальсифікації. Концепція об”єктивного знання. Модель розвитку науки за Поппером.
Теорія наукових революцій Куна. Поняття наукової парадигми. Поняття наукової спільноти.
Концепція науково-дослідних програм Лакатоша.
Епістемологічний анархізм П.Фейєрабенда. Принцип проліферації. Проблема неможливості співставлення теорій.
Тема 15.
Філософські засади, ідеали та норми наукового пізнання та їх роль у розвитку науки
Філософські засади, ідеали, норми наукового пізнання. Основні форми пізнавальних ідеалів та норм: ідеали опису та пояснення, ідеали обґрунтування та доведення, ідеали побудови знань. Рівні норм та ідеалів пізнання: загальний (для будь-якого наукового дослідження), особливий (історично визначений), спеціальний (для певної галузі науки). Соціальна детермінація ідеалів та норм наукового пізнання. Функції ідеалів та норм в емпіричному та теоретичному пізнанні.
Рациональність та наукове пізнання. Історичні форми раціональності. Зміна історичних форм наукового пізнання як зміна історичних форм раціональності. Класична-некласична-постнекласична форми раціональності і відповідні їм історичні форми розвитку науки.
Поняття картини світу. Поняття наукової картини світу. Розвиток пізнання та зміна картин світу.
Тема 16.
Проблема обґрунтування наукового знання
Способи обґрунтування знання (критерії науковості). Проблема індуктивного обгрунтування знання. Індуктивний метод Бекона та його відмінність від методів сучасних наук. Методи наукової індукції Міла. “Індуктивний принцип” та питання його обгрунтування. Критика індукції як метода обгрунтування та метода відкриття Поппером. “Контріндукція” Фойерабенда: рекомендація висувати та захищати гіпотези, що суперечать даним досвіду та визнаним теоріям.
Гіпотеко-дедуктивна побудова наукової теорії та питання щодо експериментального підтвердження гіпотез. Відмінність експериментального підтвердження гіпотез від індуктивного виводу. Основні проблеми, при яких досвід не може виступати засобом верифікації: а/ Неможливість перевірити досвідом загальні твердження (Поппер); б/ теоретичне навантаження мови дослідження; в/ залежність фальсифікації від наявності конкуруючих гіпотез та теорій (Фойєрабенд)
Конвенционалізм про достовірне безперечне знання. Конвенціоналізм Пуанкаре. Поппер про твердження, що не можуть бути фальсифіковані внаслідок захисту конвенцією та догматичною настановою. Вітгенштайн: достовірні твердження, ствердженні як “правила гри”, які не підлягають сумніву, бо є основою перевірок інших тверджень. Поняття парадигми Куна.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
Голдстейн М., Голдстейн И. Как мы познаем. М., 1984 С. 37-194// /textdriven.com/narod/studia3/gnoseology/51_goldsteins.htm
Лекторский В.А. Теория познания ( гносеология, эпистемология)// Вопросы философии 1999, № 8
Порус В.Н. Эпистемология: некоторые тенденции // Вопр. философии. 1997, №2
Автономова Н.С.Рассудок, разум, рациональность М. 1988с. 11-64
Лосский Н.О. Чувственная, интеллектуальная и мистическая интуиция. М., 1995
Касавин И.Т. Миграция. Креативность. Текст. Проблемы неклассической теории 7.
Соколов В.В.Средневековая философия М.,1979. С.134-144, 162-165, 177-181, 54-358, 407-414
Асмус В.Ф. Античная философия М., 1976. С.48-56
Декарт Р. Правила для руководства ума. Соч. В 2-х тт. Т.1.С. 78-91, 326 // ссылка скрыта
Лейбниц Г.В. Новые опыты о человеческом разумении.// v.info/lib_sec/12_l/ley/leybniz_2_047.htm
Спиноза Б. Краткий трактат о Боге, человеке и его счастье.// ihtik.lib.ru/_
Беркли Дж. Три разговора между Гиласом и Филонусом М. 2005 //u/biblio/archive/berkli_tri/00.aspx
Локк Дж. Опыт о человеческом разумении. // Собр. Соч. В 3-х тт.М., 1985. Т.1 С.96-153// ib.ru/book/37/63/291-304.html
Юм Д. Исследование о человеческом разумении//Собр. Соч. В 2-х тт.Т.2. М.,1996. С.21-68 ссылка скрыта
Гегель В.Ф. Кто мыслит абстрактно? //ries.ru/library/texts/kto.htm
Кант И. Критика чистого разума. Предисловие ко второму изданию. М., 1998. – С. 30 – 36 (або: Кант И. Соч. в 6 тт. Т.3. М., 1964. С. 84 – 88). //textdriven.com/narod/studia3/gnoseology/12_intro.htm
Кант И. Пролегомены ко всякой будущей метафизике… §§ 5 –30,§40 – 44, 57. //textdriven.com/narod/studia3/gnoseology/12_prol.htm
Фейербах Л.
Бергсон А. Творческая єволюция // ru/bergson/tvorcheskaya_evolucia
Лосский Н.О. Чувственная, интеллектуальная и мистическая интуиция// ссылка скрыта
Поппер К. Логика и рост научного знания. М.,1983. Гл.5. С.124 – 148. textdriven.com/narod/studia3/gnoseology/51popper.htm
Степин В.С. Теоретическое знание. М., 2001// ссылка скрыта
Лакатос И. История науки и её рациональные реконструкции.// Структура и развитие науки. М., 2001 ci.univ.kiev.ua/biblio/lacatos.html
Поппер К. Эволюционная эпистемология // Эволюционная эпистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики. М.2000. С.57 – 74.
С. Кун Т. Структура научных революций. М., 2001.
Фейерабенд П. Избр. труды по методологии науки. М., 1986. С.375 – 409.
Кун Т. Структура научных революций. М., 1976; Гл.10
Тулмин С. Концептуальные революции в науке// ci.univ.kiev.ua/biblio/Tulmin.htm
Фейерабенд П. Ответ на критику // Структура и развитие науки. М., 1978. С.419 – 455.
Поппер К. Логика и рост научного знания. М.,1983. С. 254 - 280
Сокулер З.А. Проблемы обоснования знаний. – М., 1988.
Фейерабенд П. Избр. труды по методологии науки. М.,1986. С.160 – 178;
5. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ
«ФІЛОСОФІЯ СВОБОДИ»
Тема 1.
Свобода як предмет філософської рефлексії.
Основні напрямки вияснення змісту свободи та її інтерпретації. Проблема свободи і необхідності. Свобода, примус і насильство. Свобода на життя і влада.Свобода у первісному суспільстві: дихотомія "своє" – "чуже".
Свобода і природа; свобода і суспільство; свобода і "самість"; боротьба за свободу. Свобода і воля.
Право на свободу і право на життя – у чому відмінності?
Свобода і вільна людина у Давній Греції: політична практика Перикла і філософія і Аристотеля. Свобода вибору і необхідність у філософії Платона, Демокріта, Аристотеля, Епікура й Цицерона.
Аристотель про громадянина і політичний режим. Демократія і «політія». Етичний контекст вільної людини в Аристотеля: свобода як чеснота і вмілість.
Тема 2.
Свобода волі у християнстві й філософії Середньовіччя
Християнський контекст і принципи розуміння світу і людини. Гріховність людини. Свобода як шлях покаяння через віру любов. Любов як шлях індивідуального звільнення. Свобода як рівність усіх людей перед Богом.
Ствердження Творення як джерело природного права і свободи. Влада земна і влада духовна. Державна влада як плід гріха і свобода благої волі як дарунок звільнення людини від несправедливості.
Свобода і сваволя. Особливості візантійського і римського витлумачення державної влади й індивідуальної свободи вибору людини.
Поділ влади на церковну і світську як духовно-правова передумова громадянського поступу. Рух реформації і протестантизму. Мартін Лютер про дух свободи.
Тема 3.
Свобода і самоздійснення людини
Концепція свободи М. Адлера. Рівні свободи як рівні самоздійснення. Суспільні виміри свободи. Соціалізація і персоналізація.
Свобода і власність. Відчуження і відвласнення.
Свобода і право. Природне право і природний закон. Інституалізовані форми свободи.
Проблема свободи вибору: її емпіричні обмеження й екзистенційні та персоналістичні перспективи.
Соціальна, політична і громадянська свободи. Свобода жінки як проблема Західного і Східного світів.
Дихотомія культурного вкорінення й асиміляції.
Тема 4.
Свобода, право і законодавство
Свобода як цінність. Еволюційний підхід до свободи: значення спонтанності у житті суспільства та його розвитку. Свобода, розум і традиція.
Космос і таксис у концепції свободи Ф. Гаєка. Право і законодавство.
Нігілізм як прояв розуміння свободи. Втеча від свободи. Свобода як звільнення, як бунт і сваволя.
Свобода як інтелектуальний дискурс: сміх, критика, іронія. Наративні форми свободи. Концепція наративної відповідальності П. Рікера.
Правова свобода та її поняття. Право як система розумного порядку свободи.
Свобода в аспекті трьох дискурсивно-етичних практик. Дискурсивні джерела диктатури і демократії. Політичний устрій вільного народу.
Тема 5.
Свобода і громадянсько-правовий поступ
Свобода і політичні режими у ХХ столітті: авторитарний, тоталітарний і демократичний режими.
Вертикальні і горизонтальні мережі суспільних взаємозв’язків. Свобода й ієрархія. Добровільна дія і суспільна синергії. Свобода і соціальний капітал.
Свобода в контексті глобалізації. Сучасні загрози для свободи людини та їх концептуальні пастки.
Ліберальне і комунітаристське тлумачення свободи: особливості сучасної дискусії.
Громадянський поступ і Україна. Проблема малоросійства.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:
Аристотель. Політика. - К.: Основи, 2000.
Аристотель. Никомахова этика // Сочинения в четырех томах. Том 4. М.: Мысль,1984. Аристотель. Политика // Там само. С.316-380,403-409,411-412,444-449,453-457,491-497.
Цицерон Марк Тулій. Про державу. Про закони. Про природу богів. – К.: Основи, 1998. –
Карась А.Ф. Філософія громадянського суспільства у класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях. – Київ – Львів, 2003.
Античная демократия в свидетельствах современников. – М.:Ладомир, 1996. Разделы: Аристотель. Афинская полития. С. 27 – 63. Права афинского гражданина.С.198-207; 319-331.
Макінтайр Е. Після чесноти: дослідження з теорії моралі / Пер. з англ.– Л.:Дух і літера, 2002.
Маринович Л., Кошеленко Г. Уроки античной демократии. Раздел: Что такое демократия. Из истории демократии // Античная демократия в свидетельствах современников. – М.:Ладомир, 1996.
Арендт Х. Що таке свобода? // Арендт Х. Між минулим і майбутнім. – Київ: Дух і Літера, 2002.
Констан Б. Про свободу древніх у її порівнянні зі свободою сучасних людей // Лібералізм. Антологія.- К.: Смолоскип, 2002.- С. 411-424.
Мілл Дж. Стюарт. Про свободу. Роздуми про представницьке врядування. Поневолення жінок. – К.: Основи, 2001.– С. 11-66.
Фітцжеральд Д. "Ідея свободи" Адлера // Соціальні, економічні та релігійні виміри свободи: Збірник текстів. - С. 5-13.
Грінфельд Л. Типи націоналізму//Націоналізм. Антологія. – К.:Смолоскип, 2000.– С.688–704.
Скенлон Т. Теорія свободи слова // Лібералізм. Антологія.- К.: Смолоскип, 2002.- С. 1010-1026.
Кимліка В. Цінність культурного членства // Лібералізм. Антологія.- К.: Смолоскип, 2002
Рідель М. Свобода і відповідальність // Ситниченко Л. А. Першоджерела комунікативної філософії. - К.: Либідь, 1996. – С. 68-84.
Луцишин А. Комунікативна філософія як пропозиція світоглядних парадигмальних змін // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія: Філософія, 2009. Вип.12. – С. 60-66.
Гаєк Ф. Конституція свободи. – Львів: Літопис, 2002. – С. 77-91 (відповідальність і свобода).
Гаєк Ф. Право, законодавство і свобода. – К.: Аквілон-Прес, 2000. – С. 16-22, 29-33, 58-61.
Тейлор Ч. Етика автентичності. – К.: Дух і літера, 2002. – С. 5-47; 89-100.
Марітен Ж. Завоювання свободи // Соціальні, економічні та релігійні виміри свободи: Зб. текстів.–Львів,2002.– С. 14-28.
Маланюк Є. Малоросійство / Книга спостережень. Том другий.- Торонто: Гомін України, 1966. – С. 229-247.
Вейль С. Укорінення. Лист до клірика.- К.: "Д. Л.", 1998. – С. 36-105.
Макінтайр Е. Чи є патріотизм чеснотою? // Сучасна політична філософія. Антологія / Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – С. 486 – 524.
Рябчук М. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого націєтворення. – К.: Критика, 2000. – С. 220 – 234.
Тейлор Ч. Непорозуміння: дебати між лібералами і комунітаристами // Сучасна політична філософія. Антологія. – С. 524 – 544.
Хвильовий М. Україна чи Малоросія? // Хвильовий М. Твори у двох томах. Том 2. – К.: Дніпро, 1991. С. 576 – 622.
Контрольні питання:
Визначте основні принципи витлумачення поняття свободи у філософії Аристотеля.
У чому полягає відмінність між свободою в античності і свободою в модерний час (за Б. Констаном).
Концепція свободи М. Адлера. Рівні свободи як рівні самоздійснення. Визначте відмінність між поняттями «самоздійснення», «самореалізація», «самоутвердження», «самовизначення».
Аристотель про свободу вибору і вільну людину у полісі. Який існує зв'язок між свободою і дією і чим він обумовлюється?
Свобода – необхідність – примус – насильство: визначення взаємозв’язку у приватному і політичному аспектах.
Поняття обставинної свободи – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
Що говорить Жак Марітен про свободу вибору? Чи визначають свободу вибору несвідомі мотиви (за Марітеном)?
Назвіть основні політичні режими за Аристотелем і дайте коротку характеристику у зв’язку з проблемою свободи.
Яким чином Т.Грін інтерпретує свободу як особливий стан самовизначення особи: які чинники самовизначення він називає?
Якими суперечностями характеризує М. Рідель свободу у пізній схоластиці та у добу Реформації? У чому суть комунікативного підходу до свободи людини?
Що таке чесноти і який зв'язок вони мають зі статусом громадянина полісу. Які чесноти Аристотель вважає притаманними для вільних людей? Чи притаманні чесноти для раба?
Поняття свободи самовизначення – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
Якими суперечностями характеризує М. Рідель свободу у філософії Нового часу і за сучасних умов? У чому суть комунікативного підходу до розуміння свободи?
Свобода і вибір за Аристотелем. Запропонуйте характеристику вільного вибору за Аристотелем. Вкажіть, чи є вільний вибір людини свідомим? Яке значення у вільному виборі належить процедурі рішення?
Нація як необхідна умова запровадження конституційного контролю влади за Дж. Мілем.
У чому суть захисту від тиранії панівних думок і настроїв за Дж.Мілем?
Особливості диференціації індивідуальної та публічної свобод.
Суть політичної свободи і свободи колективної за М. Адлером.
Що таке вільна воля для Марітена? У чому, на його думку, помилковість поглядів «метафізиків класичної доби» та «сучасних емпіриків»? З чого «розпочинається» вільна воля?
Чи є свобода у її негативному визначенні, за М. Ріделем, властивістю, яка належить людині (від народження)? Обґрунтуйте думку.
Поняття обставинної свободи – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
За що Б. Констан критично оцінює погляди Руссо, спонукані його «палкою любов’ю до свободи»? – за поняття: а) колективного суверенітету”; б) “колективної влади”; в) “соціальної влади”; г) “соціального договору”; д) “індивідуальної свободи”.
Поняття свободи самовизначення – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
Зважаючи на історично змінні умови життя і перебіг подій, чи має свобода якусь певну константу? У чому її знаходить Рідель?
За Аристотелем, вільно народжені, на відміну від рабів, мають свободу внаслідок вибору і боротьби, чи завдяки природі? Обґрунтуйте свою думку посиланнями на міркування Аристотеля.
Поняття набутої свободи – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
У чому полягає зв'язок між реальною і політичною свободою і правами людини? Чому Рідель вважає, що «посилання на свободу мають підставу лише тоді, коли вона має підстави у праві»?
Які аргументи Ви можете висловити з приводу принципу “свободи волі”? Чи має індивід спроможність визначати свою волю?
Поняття свободи самовизначення – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
Як Ви розумієте слова Марітена про те, що «наш розум, зустрічаючись з «добром», яке не є Добром, і судячи про нього саме так, актуалізує радикальний індетермінізм, що ним володіє наша схильність до щастя …» ? Яким чином це позначається на волі людини? Обгрунтуйте свою думку.
Про які відмінності між громадським (публічним) і особистим (приватним) життям говорить Б. Констан, характеризуючи свободу людини античного полісу ?
Поняття набутої свободи – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
Яким чином пов’язані між собою воля й інтелект (розум) (за Марітеном)? Що над чим має контроль і чому?
У якому зв’язку, за Б. Констаном, перебуває свобода людини з політичною свободою і про яка її нова форма є вкрай важливого для Нового часу ?
Поняття свободи самовизначення – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
Чи правильно вважати, що «людина є приреченою на свободу» (як це вважав Ж. П. Сартр) з погляду комунікативної філософії? Обґрунтуйте свою думку.
У чому особливості «сучасної свободи», у порівнянні зі свободою людини античного полісу, за визначенням Б. Констана ?
У чому полягає відмінність між обов’язком і відповідальністю? Що є основою того, що свобода стосується топіки відповідальності?
1.У чому, на думку Б. Констана, полягає «небезпека для сучасної свободи» і яку роль тут відіграє «частка політичної влади» ?
У чому полягає зміст інтерсуб’єктивності як трансцендентальної передумови свободи за М. Ріделем?
Б. Констан називає низку причин, з яких у Новий час «індивідуальне існування менш поглинається існуванням політичним» - назвіть такі причини.
Свобода у філософії Просвітництва: І. Кант.
Нація як необхідна умова запровадження конституційного контролю влади за Дж. Міллем.
У чому суть захисту від тиранії панівних думок і настроїв за Дж. Міллем?
Підстави та особливості диференціації свободи на індивідуальну та публічну.
Про які два типи етики говорить М. Рідель, посилаючись на М. Вебера? Поясніть у чому полягає відмінність між ними і яке вони мають відношення до свободи людини.
Охарактеризуйте суть і перечисліть функції в яких полягала свобода греків і в яких формах влади вона здійснювалася?
У чому, за М. Ріделем, полягає відмінність між теоретичним і практичними аспектами свободи у сучасності?
У чому суть «комунікативної свободи» і на які підстави для її здійснення вказує М. Рідель? Чи є сучасна українська дійсність достатньою підставою для здійснення комунікативного рівня свободи?
Назвіть два типи людських прагнень за Марітеном і поясніть їхній зв'язок із свободою людини.
Охарактеризуйте поняття «набутої свободи». Яким чином вона пов’язана з життям людини і суспільства?
Якими суперечностями характеризує М. Рідель свободу у філософських школах пізньої античності і за сучасних умов? Що таке комунікативна свобода?
Наведіть міркування Аристотеля про свободу у природі і у мистецтві: поясніть його думку.
У чому суть «комунікативної свободи» і на які підстави для її здійснення вказує М. Рідель?
У чому полягає відмінність між хибним та істинним завоюванням свободи за Марітеном? Чи народжується людина вільною?
У якому співвідношенні перебуває поняття свободи відносно понять необхідності і випадковості в концепції Аристотеля?
Поняття набутої свободи – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
Концепція свободи Ж. Марітена.У чому полягає суть обожнення людини і яким чином його характеризує Ж. Марітен?
Концепція свободи М. Адлера. Рівні свободи як рівні самоздійснення. Визначте відмінність між поняттями «самоздійснення», «самореалізація», «самоутвердження», «самовизначення».
Чому М. Рідель вважає, що розуміти і тлумачити свободу як «природну властивість» - не правильно? У чому полягають підстави саме такого тлумачення свободи? У світлі попереднього поясніть як Ви розумієте відому сентенцію про те, що «свобода – це пізнана необхідність»?
Які чинники (цінності) обумовлюють буття людини як особи і розгортають її «духовне надіснування» і яким чином Ж. Марітен це повязує зі свободою вибору?
Охарактеризуйте релігійний контекст розуміння свободи і, зокрема, християнський.
У якому зв’язку, за Б. Констаном, перебуває свобода особиста і свобода політична в Античності і в Новий час?
Чому М. Рідель вважає, що розуміти і тлумачити свободу як «природну властивість» - не правильно? У чому полягають підстави саме такого тлумачення свободи? У світлі попереднього поясніть як Ви розумієте відому сентенцію про те, що «свобода – це пізнана необхідність»?
У чому полягає ліберальне і комунітаристське тлумачення свободи? Визначте предметне поле дискусії між ними і вкажіть відомих представників.
Яким чином, на ваш погляд, проблема "малоросійства" пов’язана з проблемою "культурного укорінення"? Назвіть відому вам працю, у якій дається визначення останнього.
