Нормативно-правове забезпечення захисту дитини від жорстокого поводження

Вид материала

Документы

Содержание Закон України «Про органи і служби у справах Закон України «Про забезпечення організаційно-правових Указ Президента України «Про першочергові Нові підходи Гроші — за дитиною, а не за установою Сімейні форми виховання замість інтернатів

Подобный материал:

• Доручення Президента України Про підвищення ефективності механізмів забезпечення захисту, 48.23kb.
• Нормативно-правове забезпечення охорони здоров’я та деякі аспекти соціального захисту, 76.47kb.
• Конвенція ООН про права дитини, 133.13kb.
• Методичні рекомендації, 38.99kb.
• Рекомендацій Комітету Верховної Ради України з питань закон, 36.08kb.
• Методичні рекомендації розроблені відповідно до законів України "Про благоустрій населених, 171.55kb.
• Закон україни, 252.23kb.
• Нормативно-правове забезпечення діяльності працівників психологічної служби, 36.25kb.
• Перелік вимог нормативно-правових актів з цивільного захисту, які не стосуються експлуатаціїоб’єктів, 187.43kb.
• 1. Затвердити Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження, 103.77kb.

Закон України «Про органи і служби у справах

неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх»

на захисті прав дитини

Правовий статус неповнолітніх регулюється також Законом України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», який визначає правові основи діяльності органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх, на які покладається здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед осіб, які не досягай вісімнадцятирічного віку.

Відповідно до ст. 1 Закону здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покладається на:

• уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних
адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;

• школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;
  
• центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров'я;
  

• притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх;
  
• суди;
  
• кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
  
• приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ;
  

• спеціальні виховні установи Державного департаменту України з питань виконання покарань.

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

Стаття 3 Закону регламентує профілактику правопорушень серед неповнолітніх.

Під профілактикою правопорушень серед неповнолітніх слід розуміти діяльність органів і служб у справах неповнолітніх, спеціальних установ для неповнолітніх, спрямовану на виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню неповнолітніми правопорушень, а також позитивний вплив на поведінку окремих неповнолітніх на території України, в її окремому регіоні, в сім'ї, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за місцем проживання.


Закон України «Про забезпечення організаційно-правових

умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених

батьківського піклування»

Цей Закон визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Зазначеним Законом пропонується оптимізація діючої нормативної бази у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На сьогоднішній день Україна постійно докладає зусиль щодо створення належних умов для виховання, навчання, соціального захисту цієї категорії населення, яка є найбільш незахищеною в українському суспіль і потребує такого захисту більше, ніж інші категорії.

Але у згаданій сфері залишаються невирішеними дуже багато проблем. Вкрай необхідне вдосконалення існуючої системи і структури закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантованого соціального захисту цієї категорії дітей.

Проектом передбачається введення пріоритетності форм влаштування дітей — колективної, яка є спадком радянської системи виховання, до сімейної, яка має створити стосунки максимально наближені до родинних.

Також вводиться поняття мінімальних соціальних стандартів, що надасть змогу законодавству встановити норми споживання та забезпечення на гарантованому реальному рівні, однакові всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форми влаштування таких дітей. При цьому встановлюється положення, яке зобов'язує Кабінет Міністрів України переглядати ці норми один раз на два роки.

Закон дає розширене трактування органів опіки та піклування, а також описує діяльні Служби опіки та піклування, що буде відповідати прийнятому Сімейному кодексу України., належної адаптації дітей у новій сім'ї, створення позитивного клімату в сім'ї, умов розвитку дітей вводиться поняття соціального супроводу таких дітей. Сприяти дотриманню прав дитини будуть громадські опікунські ради.

Запропонованим Законом встановлюються наступні форми влаштування дітей: усиновлення, патронат у формі дитячого будинку сімейного типу та прийомна сім'я, передача дітей під опіку або піклування та в заклади для дітей-сиріт.

Викладене позитивно вплине на зменшення безпритульних дітей, дозволить створі необхідні умови для виховання та забезпечення дітей.

У більшості країн потенційні усиновлювачі проходять спеціальну підготовку до виконання батьківських обов'язків. Часто така підготовка триває шість—дванадцять місяців (наприклад в Італії, Канаді).

В Україні такої практики не було. Тепер з прийняттям Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» така підготовка повинна стати обов'язковою умовою процесу усиновлення. До речі не тільки для усиновлювачів, а для всіх дорослих, які хочуть взяти дітей на виховання у с сім'ї: для опікунів, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу

Програму підготовки розробить Державний інститут проблем сім'ї та молоді, а здійснювати її будуть служби у справах неповнолітніх обласних державних адміністрацій, які планується перейменувати в служби у справах дітей.


Указ Президента України «Про першочергові

заходи щодо захисту прав дітей»

Збереження до останнього часу традиційної радянської системи захисту прав дитини обумовило накопичення багатьох соціальних проблем дитинства: швидкими темпами збільшувалось соціальне сирітство, безпритульність, за останні 10 років — на 60%; знач збільшилась кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що ви: виховуються у інтернатних закладах; дитяча безпритульність набула критичних обсягів характеристик. Навіть неповна державна статистика свідчить, що кількість таких дії збільшилася за останні вісім років у три рази і становить майже 30 тисяч дітей; критично зменшилось національне усиновлення, протягом минулого року наші співвітчизники усинови тільки 1400 дітей.

Усвідомлення гостроти цих проблем і обумовило прийняття Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей».

Президент визначив вирішення проблем захисту прав дитини пріоритетним напрямом діяльності.


Нові підходи Гроші — за дитиною, а не за установою

В Україні залишилась старою система фінансування таких дітей. Сьогодні власне фінансуються не діти, а заклади, де вони перебувають. Саме через це повільними темпами розвиваються прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу, збільшується безпритульність і бездоглядність.

Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту у тісній співпраці з Міністерством фінансів України розроблений механізм, за якого з моменту визнання дитини сиротою або позбавленою батьківського піклування державні органи визначають певну суму коштів в залежності від віку дитини на її утримання. Далі ці гроші весь час слідують за дитиною, незалежно від того, де така дитина виховується: у прийомній сім'ї, в дитячому будинку сімейного типу, в приватному або державному інтернатному закладі.


Сімейні форми виховання замість інтернатів

Дитячі будинки сімейного типу — відносно не нова форма виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; вона запроваджена в Україні з 1989 року, і сьогодні таких закладів в Україні 130, в них виховується 1200 дітей. На Сумщині 11 і 89 відповідно.

Більш новою формою, яка запроваджена Законом України «Про охорону дитинства», є прийомна сім'я; сьогодні в країні в цих сім'ях виховується 350 дітей, в області 41 дитина.

Сімейні форми виховання дуже подібні, принципова відмінність — у кількості дітей, які виховуються в них, а споріднює їх те, що це сім'ї, а не заклади.

У практиці зарубіжних країн такі сімейні форми виховання дітей дійсно стали альтернативою інтернатним закладам. Перш за все це можливість виховуватися в сім'ї для дітей, які не мають родичів і не можуть жити в сім'ях опікунів або стати усиновленими. Розвиток системи дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей обумовить зменшення кількості дітей, які приречені на виховання в закладах.

До речі, Президент України висунув досить жорсткі вимоги до місцевих органів виконавчої влади стосовно створення сімейних форм влаштування дітей, разом з тим закликав усіх, хто хоче і може взяти дітей у свої сім'ї, до активної дії.

На жаль, законодавство, яке регулює діяльність сімейних форм виховання, є недосконалим, та й організаційні механізми ще не є досконалими, тому сьогодні за дорученням Президента України активізована робота на усунення штучних бар'єрів, перш за все для дітей, які хочуть і можуть мати сім'ю.

Особливістю чинного законодавства є те, що воно більшою мірою спрямоване на покарання винного в насиллі над дитиною, ніж на попередження такого насилля та запобігання йому. Одним із чинників зазначеного є відносно упорядкована нормативно-правова база і водночас відсутність механізмів обґрунтування конкретних кроків для реалізації права дитини бути захищеною, відповідних вмінь і навичок у спеціалістів, котрі опікуються неповнолітніми.

Дуже важливо для України чітко визначити в нормативно-правових документах, у чому саме полягає жорстоке поводження з дітьми, обумовлюючи, що воно може маги фізичну та психічну форми і здійснюватися через приниження, образи чи зловживання, відсутність піклування, брутальне поводження та експлуатацію включно з сексуальним зловживанням.

Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей» дав старт реформі системи опіки дітей та піклування про них.

Метою реформи є створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в або в сімейному оточенні у середовищі своєї громади. Для досягнення зазначеного в країні:

1. налагоджується чітка вертикаль виконавчої влади з питань захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (створюється повноцінна служба у справах дітей)
   
2. змінюються повноваження місцевих органів виконавчої влади з акцентом на відповідальності за долю кожної дитини;
   
3. реформується система національного та міждержавного усиновлення;
   
4. запроваджується нова схема фінансування потреб дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, — «гроші ходять за дитиною», якою передбачено рівні права дітей на фінансове забезпечення, незалежно від того, де проживає дитина: в опікуна, в прийомній в дитячому будинку сімейного типу чи в державному закладі;
   

5) запроваджується реформування системи інтернатних закладів (розукрупнення таких закладів від 250—300 дітей до 50 дітей в одному закладі).

З цією метою провадяться активні заходи щодо розробки Державної програми поетапного реформування системи закладів усіх форм власності для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

6. пріоритетним влаштуванням дитини є влаштування її в прийомні сім'ї та в дитячі будинки сімейного типу, а не в інтернатні заклади.
   
7. удосконалюються процеси профілактики сирітства дітей, підтримки біологічної родини, дитини (створюються Центри матері і дитини, де жінки, які переживають кризу, зможуть перебувати з своїми новонародженими дітьми);
   
8. запроваджується система якісної підготовки потенційних усиновлювачів, опікунів, прийомних батьків, батьків-вихователів, чого раніше в Україні не було;
   
9. створюється єдина комп'ютеризована база даних на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на дорослих, які хочуть і можуть взяти таких дітей на виховання у свої сім'ї;
   

10) підсумок реформування: побудувати систему, за якої діти, що втратили сім'ю «зустрінуться» з дорослими, що хочуть і можуть взяти на виховання таких дітей у свої сім'ї: на усиновлення, під опіку, в прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу.