Нормативно-правове забезпечення захисту дитини від жорстокого поводження

Вид материала

Документы

Содержание Кодекс України про адміністративні правопорушення Законодавство про освіту Правова заборона поширення Роль ЗМІ в попередженні жорстокого поводження з дітьми Правові норми щодо необхідності надання інформації Закон України „Про попередження насильства

Подобный материал:

• Доручення Президента України Про підвищення ефективності механізмів забезпечення захисту, 48.23kb.
• Нормативно-правове забезпечення охорони здоров’я та деякі аспекти соціального захисту, 76.47kb.
• Конвенція ООН про права дитини, 133.13kb.
• Методичні рекомендації, 38.99kb.
• Рекомендацій Комітету Верховної Ради України з питань закон, 36.08kb.
• Методичні рекомендації розроблені відповідно до законів України "Про благоустрій населених, 171.55kb.
• Закон україни, 252.23kb.
• Нормативно-правове забезпечення діяльності працівників психологічної служби, 36.25kb.
• Перелік вимог нормативно-правових актів з цивільного захисту, які не стосуються експлуатаціїоб’єктів, 187.43kb.
• 1. Затвердити Порядок розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження, 103.77kb.

Кодекс України про адміністративні правопорушення

У Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі —КУпАП) на захист осіб від насильства спрямовані положення ст. 184, яка встановлює відповідальність за невиконання батьками або особами, які їх заміняють, обов'язків щодо виховання дітей.

Крім того, значним кроком щодо посилення адміністративної відповідальності за насильницькі дії є Закон України «Про внесення змін у Кодекс України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису» від 15 травня 2003 року, яким зазначений Кодекс доповнений статтею 173², що встановлює відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного або економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не нанесло фізичного болю й не заподіяло тілесних ушкоджень, погроз, образ або переслідувань, позбавлення житла, їжі. одягу, іншого майна або засобів, на які потерпілий має передбачене законом право, та ін.). внаслідок чого могла бути або була заподіяна шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також невиконання захисного при­пису особою, щодо якої він винесений.

Також КУпАП передбачена відповідальність дорослих осіб за вчинення протиправних дій стосовно дорослих осіб.

Так, стаття 173² визначає, що вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи пере­слідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, передбачають накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку.

Частина 2 даної статті визначає, що ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч. 1 цієї статті, тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, а в разі якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування цих заходів буде визнано недостатнім, — адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Стаття 180 КУпАП встановлює, що доведення неповнолітнього до стану сп'яніння батьками неповнолітнього, особами, які їх замінюють, або іншими особами тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 184 визначає адміністративну відповідальність за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей. Встановлено, що ухилення батьків або осіб. які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, може бути призначене стягнення у вигляді штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми діянь, які містять ознаки злочину і відповідаль­ність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягай віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законодавство про освіту

Ще на початку розбудови незалежної держави в Україні було прийнято Закон України «Про освіту» (введений у дію Постановою Верховної Ради Української РСР № 1144-ХІІ від 4 червня 1991 р.), в якому увага приділена створенню системи освіти в України, у тому числі з урахуванням становища та потреб дітей, які позбавлені сімейного або батьківського піклування (ст. 37). Відповідно до ст. 40 цього Закону «Громадяни, які потребують соціальної допомоги і реабілітації, а також громадяни, які навчаються окремим професіям за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України, можуть отримувати професію, не маючи базової загальної середньої освіти». Держава має створювати всі умови для отримання дитиною середньої освіти, як це гарантовано Законом.

Права дитини у сфері дошкільної освіти визначаються Законом України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 року. Відповідно до ст. 28 цього Закону дитина має гарантоване державою право на: безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних дошкільник навчальних закладах; безпечні та нешкідливі для здоров'я умови утримання, розвитку, виховання і навчання; захист від будь-якої інформації, пропаганди та агітації, що завдає шкоди її здоров'ю, моральному та духовному розвитку; безоплатне медичне обслуговування у державних комунальних дошкільних навчальних закладах; захист від будь-яких форм експлуатації та дій які шкодять здоров'ю дитини, а також від фізичного та психологічного насильства, приниженню її гідності; здоровий спосіб життя.

Існуюче в Україні законодавство у сфері освіти нормативне забезпечує захист дітей від жорсткого поводження в установах освіти і в сім'ї. Так, всі діти мають право на середню освіт; безкоштовно і без дискримінації (ч. 1 ст. З Закону України «Про освіту»), держава здійснює ї соціальний статус в закладах освіти (ч. 2 ст. 3). Серед основних принципів освіти окремі пряме запобігають жорстокому поводженню:

• рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

• гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

• гнучкість і прогностичність системи освіти;

• поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті (ст. 6 Закон України «Про освіту»).

Одним із завдань загальної середньої освіти є, за Законом України «Про загальну середню освіту» (ст. 5), виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, прав і свобод, людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина. Тобто йде мова про профілактику жорстокого поводження дітей щодо дітей.

При цьому права учнів загальноосвітніх навчальних закладів (далі — ЗНЗ) щодо самозахист від жорстокого поводження є правами їх як учасників навчально-виховного процесу (ст. 51 Закон України «Про освіту») і включають:

• доступ до інформації в усіх галузях знань;

• особисту або через своїх представників участь у громадському самоврядуванні, в обговоренні, вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу;
  
• безпечні і нешкідливі умови навчання та праці;
  
• захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства, від дій педагогічних та інших працівників, які порушують права або принижують їх честь і гідність.
  

Обов'язками педагогічних працівників (ст.56 Закону України «Про освіту») в аспекті протидії жорстокому поводженню є:

• настановлювати і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, добро­ти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей;

• готувати учнів до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, миру, злагоди;
  
• додержуватися педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини;
  

• захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства.

Стосовно жорстокого поводження педагогічних працівників щодо дітей: звільнення з посади заступників керівника загальноосвітнього закладу та інших педагогічних працівників такого закладу здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням керівника ЗНЗ (ст. 26 Закону України «Про загальну середню освіту»).

Відповідно до ст. 52 «Положення про загальноосвітній навчальний заклад» педагогічні працівники, які систематично порушують статут, правила внутрішнього розпорядку ЗНЗ, не виконують посадових обов'язків, умови трудового договору (контракту), звільняються з роботи згідно з законодавством.

Як правило, звільнення можливе після винесення другої догани, відразу визволити дітей від жорстокого вчителя директор школи не може. Згідно зі ст. 29 Закону України «Про загальну середню освіту» звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей, захищати законні інтереси дітей можуть батьки або особи, які їх замінюють. При встановленні факту порушення законодавства про загальну середню освіту винні у цьому посадові особи і громадяни несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Соціально-педагогічний патронаж в системі освіти є складовою соціальної роботи у сфері освіти і виховання дітей, отже спрямований, відповідно до Закону України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» (ст. 1), на створення соціальних умов для задоволення законних інтересів, свобод, реалізації права дитини на освіту в системі освіти, на розвиток дитини і сприяє взаємодії закладів освіти, сім'ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють. Соціально-педагогічний патронаж здійснюється соціальним педагогом (ст.22 Закону України «Про освіту»); ст.59 Закону України «Про освіту» встановлює відповідальність батьків та осіб, які їх замінюють, за розвиток дитини. В аспекті протидії жорстокому поводженню з дітьми в сім'ї це означає обов'язок вихо­вувати дітей в сім'ї, однакову відповідальність кожного з батьків за виховання, навчання і розвиток дитини; обов'язок постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, виховувати почуття доброти, милосердя, шанобливого ставлення до сім'ї, старших за віком, сприяти здобуттю дітьми освіти або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини.

Злісне ухилення батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їхніми неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 47 Закону України «Про загальну середню освіту»).

Правова заборона поширення

жорстокості в засобах масової інформації


На запобігання пропаганди насильства, жорстокості, падіння моральних підвалин у засобах масової інформації спрямований Указ Президента України «Про невідкладні додаткові заході щодо зміцнення моральності в суспільстві та утвердження здорового способу життя» від 1 березня 2002 р. №258.

Законами України «Про телебачення й радіомовлення» (№ 3759-ХП від 21 грудня 1999 р. «Про рекламу» (№ 270/96 від 3 липня 1996 р.) заборонені ввіз, виготовлення, збут і розповсюдження предметів порнографічного характеру, а також предметів і продукції, яв пропагують культ насильства й жорстокості; забороняються передачі (фільми), які можуть завдати шкоди фізичному, психічному, моральному розвитку неповнолітніх. Законодавчими нормам встановлено, що реклама не повинна містити в тексті й зображенні того, що може нанести духовну, моральну або психічну шкоду молоді й дітям. Зазначені питання також частково регламентуються в Законі України «Про захист суспільної моралі».

Закон України «Про охорону дитинства» (№ 2402 від 26 квітня 2001 р.) включає статтю 10, яка регламентує право на захист від всіх форм насильства, у тому числі від розповсюдження порнографічних матеріалів.

Ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру метою збуту чи розповсюдження, або їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення з тієї самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створені караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження.

Ті самі дії, вчинені щодо кіно та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічної характеру, а також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру — караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією порнографічної кіно та відеопродукції засобів її виготовлення і демонстрування.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створені творів, зображень або кіно та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру — караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних предметів, кіно та відеопродукції, комп'ютерних програм, засобів і виготовлення, розповсюдження і демонстрування.


Роль ЗМІ в попередженні жорстокого поводження з дітьми

Роль ЗМІ, на жаль, неможливо оцінити однозначно. Вона є подвійною і досить суперечливої

Так, з одного боку, журналісти, які займаються висвітленням гострих соціальних проблем у тому числі й жорстокого ставлення до дітей, готують актуальні матеріали, які є не просто переказом жахливих фактів, але й намаганням аналізувати причини посилення жорстоко поводження з дітьми в усіх його аспектах.

ЗМІ є носіями соціальної реклами, друкують інформацію про роботу гарячих ліній, неурядові організацій,

З іншого боку, ЗМІ самі є носіями пропаганди культу жорстокості та насильства. І мова не тільки про телебачення, але й про друковані ЗМІ — газети, журнали, в яких друкується не просто еротика, але й відкрита порнографія, культивуються жорстокість та насильство. Необхідним є проведення відкритої та незалежної оцінки насиченості інформаційного простору, в якому перебувають телеглядачі, у тому числі й дитяча аудиторія, віртуальним насильством, жахами, сексом. І поки що всі заклики громадськості, неурядових організацій і навіть прийняття відповідних законів, постанов та указів не є ефективними. Так, Законом України «Про захист суспільної моралі» встановлене обмеження показу кіно, відеопродукції, яка своїм змістом підриває суспільну мораль (містить едементи еротики, жорстокості, насильства). Фільми, розраховані на певну вікову аудиторію глядачів, мають відповідні індекси й повинні транслюватися після 22-ої години.

Правові норми щодо необхідності надання інформації

у всі органи про факти жорстокого поводження з дітьми,

яке вчинюється за будь-яких обставин

Стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що держава через органи опіки й піклування, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині й особам, які піклуються про неї, необхідну допо­могу в запобіганні й виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, в передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування й вжиття заходів щодо припинення насильства.

Дитина вправі особисто звернутися в органи опіки й піклування, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді, в інші уповноважені органи за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Розголошення або публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Процедура розгляду скарг дітей про порушення їх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство й знущання над ними в сім'ї й поза її межами встановлюється законодавством. Порядок розгляду скарг затверджений спільним наказом Державного комітету у справах сім'ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров'я від 16 січня 2004 р. № 5/34/24/11 «Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення».

Відповідно до нього діти або особи, що виступають від їх імені, можуть одержати доступ до процедур розгляду скарг, пов'язаних з усіма видами насильства щодо них.

Порядок звернення дитини з приводу фактів жорстокого поводження зображений на додатку 1.

Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження з дитиною подаються: самою дитиною, фізичними особами за місцем її проживання.

Звернення (повідомлення) про факти жорстокого поводження приймаються посадовими особами:

- органів внутрішніх справ;

• органів та закладів освіти;
  
• органів охорони здоров'я;
  
• управлінь у справах сім'ї та молоді;
  
• центрів соціальних служб для молоді.
  

Після цього протягом однієї доби з моменту отримання звернення (повідомлення) передаються до відповідного територіального підрозділу служби у справах неповнолітніх.

Виявлення фактів жорстокого поводження також здійснюється: під час проведення рейдів служб у справах неповнолітніх; рейдів кримінальної міліції у справах неповнолітніх; через мережу телефонів довіри. Важливо, що вся інформація по випадках жорстокого поводження з дітьми має бути протягом доби передана до служб у справах неповнолітніх, які є координатором заходів щодо захисту дітей від жорстокого поводження з ними або від реальної загрози його вчинення.


Закон України „Про попередження насильства

в сім'ї” на захисті прав дитини


Незважаючи на наявність ряду відповідних положень у деяких законах і кодексах, практика їх застосування в достатній мірі не забезпечувала надійного правового захисту й ефективного реагування на випадки насильства в сім'ї. Тому виникла необхідність створення спеціального закону про попередження насильства в сім'ї, що забезпечував би потерпілим більше засобів захисту, не обмежуючись тільки простим покаранням порушників.

У 2001 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім'ї». У Законі даються визначення поняття насильства в сім'ї взагалі й окремих його видів — фізичного, сексуального, психологічного, економічного, а також іншої термінології пов'язаної з цим явищем.

Зазначений Закон передбачає як заходи щодо осіб, які вчинюють насильство в сім'ї, т заходи щодо надання допомоги потерпілим. Так, щодо осіб, які вже вчинили насильство в с або погрожують його вчинити, в арсеналі дільничних інспекторів міліції або працівників кримінальної міліції в справах неповнолітніх існують такі засоби впливу:

1. винесення офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї
   
2. взяття на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім'ї;
   
3. винесення захисного припису.
   

Для потерпілих відповідно до зазначеного Закону передбачається створення кризових центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї.

Названим Законом також визначений перелік органів і установ, на які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства в сім'ї. Це дуже важливо для визначення тих установ організацій, які мають займатися попередженням жорстокого поводження з дітьми, оскільки насильство в родині тісно пов'язане з жорстоким ставленням до дітей.

Такими установами визнані:

• спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;
  
• служба дільничних інспекторів міліції;
  
• кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
  
• органи опіки й піклування;
  
• кризові центри;
  
• центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї;
  
• органи виконавчої влади;
  
• органи місцевого самоврядування.
  

Координація діяльності зазначених органів і установ покладається на спеціальний уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї. Указом Президента України від 9 січня 2003 р. № 7 «Про внесення змін до пункту 4 Положення Державний комітет України у справах сім'ї та молоді» з лютого 2004 року функції зазначеного органу покладені на Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту.

Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту була розпочата робота по вдосконалення нормативно-правової бази з питань попередження насильства в сім'ї. Так, разом з Міністерством внутрішніх справ підготовлений Порядок розгляду заяв та повідомлень вчинення насильства в сім'ї або реальну його загрозу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 р. № 616.

Згідно зі ст. З Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» здійснення заходів, попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

1. спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;
   

2)службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

3. органи опіки і піклування;
   
4. спеціалізовані установи для жертв насильства в сім'ї: — кризові центри для жертв насильства в сім'ї та членів сім'ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї.