Українська Зернова Асоціація
| Вид материала | Документы |
СодержаниеАнтон Хмельницкий: Чому на українських агрокомпаніях наживаються польські пенсіонери? |
- Українська Зернова Асоціація, 864.64kb.
- Українська Зернова Асоціація, 2171.4kb.
- Українська Зернова Асоціація, 1931.46kb.
- Українська Зернова Асоціація, 1169.83kb.
- Українська Зернова Асоціація, 1513.32kb.
- Українська Зернова Асоціація, 1641.14kb.
- Українська Зернова Асоціація, 1683.54kb.
- Українська Зернова Асоціація, 1968.77kb.
- Українська Зернова Асоціація, 2126.08kb.
- Українська Зернова Асоціація, 1305.34kb.
Антон Хмельницкий: Чому на українських агрокомпаніях наживаються польські пенсіонери?Україна не використовує чудову можливість розвинути свій ринок, а тим часом на українських агрокомпаніях наживаються польські пенсіонери. Ціни на продукти цьогоріч знову зростатимуть. Виробництво продовольчих товарів зараз наближається до свого піку, а рівні запасів - низькі. Додайте до цього нестабільність погодних умов, зростання чисельності населення Землі та зміну продовольчого ринку Китаю. Україна повинна отримати найбільше вигоди з такого становища, тому зараз пропонує всі умови для інвесторів сільськогосподарських компаній на європейському ринку. Із завершенням 10-річного мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення у січні 2012 року, Україна, схоже, матиме міцну основу, щоб гідно розпочати наступне десятиліття, швидко розвиватися та реалізувати свій сільськогосподарський потенціал. Однак сьогодні українські агрокомпанії в списках вітчизняних фондових бірж важко знайти. Акціонерне інвестування в сільському господарстві часто залежить від непрямих факторів, таких як добрива, трактори, виробники зерна, більшість з яких працюють на розвинутих фондових ринках. ссылка скрыта Україна пропонує новий шлях інвестування в агробізнес, зі збільшенням кількості операцій у цій сфері, представлених на біржах. За останні три роки, близько 15 фірм з показниками капіталізації у більш, ніж 10 мільярдів доларів, були успішно занесені до списків фондових бірж, не зважаючи на суворі вимоги. З того часу ціни на акції деяких з них піднялися втричі, що означає — шалений прибуток для інвестора. Ці компанії зазвичай мають по 100 000 гектарів земель, які наразі орендують. Це менше ніж 10% від загальної кількості земель, яка складає 32 мільйони гектарів. В загальному, якість ведення цими компаніями сільського господарства на вищому рівні, в порівнянні з тим, що Україна зазвичай пропонує інвесторам – купку непрозорих, застарілих фінансових компаній, з низькою активністю та ліквідністю. Та зараз в Україні бум агробізнесу, і вона намагається активно співпрацювати з іншими країнами, такими як Польща. Варшава віднедавна стала магнітом для українських агрокомпаній, і зараз починає приваблювати компанії з інших секторів української економіки. Однак Варшавська фондова біржа, на відміну від української, має чіткі вимоги та положення, прописані у квартальних міжнародних фінансових звітах, а також співпрацює з пенсійним фондом з обсягами капіталізації у $87 мільярдів. Присутність українських компаній на цій біржі допомогла підняти їхні капітали, та дозволила інвесторам знову вкладати гроші в Україну після кризи. Та, на жаль, Україна знову пропускає одну із найбільших можливостей розвинути свій фондовий ринок, а що найголовніше, дати нагоду українцям отримати акції у такому стратегічно важливому секторі як сільське господарство, де працює більше 20% населення. Натомість польські пенсіонери отримують вигоду від такого зростання. Стратегічна важливість розвитку сільського господарства очевидна. Територія України вкрита великою залізничною мережею, що охоплює близько 70% сільськогосподарських землі. Країна має доступ до Чорного моря, де можна з розмахом проводити такі портові операції як відвантаження 35 мільйонів тон зерна – майже стільки ж, скільки країна виробляє за рік. Теоретично Україна може виробляти 100 мільйонів тон зерна в рік, що в два рази більше ніж нинішні 40 мільйонів. Це складатиме 16% від світового ринку. Однак структура українських агропромислових компаній відрізняється від тієї, яка існує в інших країнах, де агрогіганти повністю використовують власну землю. Щось подібне є в Бразилії чи Північної Америки, де поширене контрактне фермерство. Українська ж харчова промисловість захищена наявними природними ресурсами від зростаючої ціни та земельної оцінки. Така бізнес-модель також відрізняється від класичних моделей інших виробників з вертикальною інтеграцією та спеціалізацією, на відміну від горизонтальної сегментації бізнесу. Це важливе значення реалізується через подальшу інтеграцію на вищих ланках продовольчого ланцюжка. В майбутньому валовий національний продукт та структуру експорту України можна буде трансформувати. Наприклад, на сьогодні світова торгівля курячим м’ясом складає 12% світового продовольчого виробництва, в якому лідерами є США та Бразилія. Україна продовжує звужувати свою частку в імпорті курячого м’яса, яка поки що становить 200 000 тон на рік. Такий агропромисловий виробник як Український МНР (Миронівський хлібопродукт) представлений на Лондонській фондовій біржі, продукція якого вже складає 50% місцевого виробництва, матиме змогу повноцінно експортувати свій товар у 2015 році. З цією метою найбільші та найновіші європейські заводи з виробництва курячого м’яса вже будуються у Вінницькій області. В цю модель можна підставити інші продукти як наприклад – яйця, молоко та овочі. Ще однією особливістю України є земельна реформа. Сьогодні Україна оцінює свої землі як частку своєї об’єктивної вартості. Це є результатом накладеного мораторію на продаж землі, який вступив у дію в 2001 році. Сподіваємось, що вже у наступному році мораторій буде знято. Фінансова підтримка таких земель є дуже важливою, тому уряд повинен забезпечити реальні банківські позики. ссылка скрыта Українські сільськогосподарські компанії вже довший час використовують акціонерне фінансування, але маючи землі, компанії зможуть отримати коштів ще більше, та вивільнити більше ресурсів для закупівлі обладнання і створення робочих місць. Структура української економіки поступово перестане залежати тільки від газу та металургії. Банки також знайдуть нову сферу для розширення своєї діяльності, надаючи різноманітні послуги та забезпечуючи стабільність системи, яка до цього часу була лише приватною. Якщо ціни на сировину продовжуватимуть зростати, це пришвидшить загальний процес та зробить компанії привабливішими. Але не забуваймо про такі ризики як, наприклад, втручання уряду, відносно слабка юридична система, політична нестабільність, які можуть значно скоротити іноземні інвестиції. Для інвесторів, котрі бажають вкласти гроші в українське сільське господарство, безпечніше буде інвестувати у стабільні, великі компанії, які є в списках іноземних фондових бірж, де їхні інтереси більш захищені, все чудово врегульовано та політика прозоріша. Українському агробізнесу залишається отримувати прибуток зі зміни світових цін на продовольство, та працювати на орендованій землі в одному з найбільш плодоносних та великих регіонів Європи. Справка: Антон Хмельницкий - директор київського Фонду прямих інвестицій "Ельбрус Капітал". КyivРost |