Подобный материал:
- Хавронюк Микола Іванович удк 343 (4: 447) кримінальне закон, 684.97kb.
- Кагадій Микола Іванович, 239.56kb.
- Україна Корчагін Микола Іванович, автор прикладної комп’ютерної програми "тест персонал",, 147.37kb.
- Кафедра загальної фізики Член-кореспондент апн україни Микола Іванович Шут Біобібліографічний, 802.27kb.
- Презентація нові члени спілки, 301.01kb.
- Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня, 249.56kb.
- И в авторской редакции. Удк 536. 7 +"7"+ (201) +53+57 +577. 4+211 Вейник А. И., «Термодинамика, 8045.62kb.
- Компаративний дискурс соціально-гуманітарних наук Юридична компаративістика в пост-постмодерністській, 2088.13kb.
- Дідик Сергій Євгенович удк 343. 36 Кримінально-правова охорона правосуддя від незакон, 1177.91kb.
- Реферат на тему: " Російський цар Микола іі" Микола ІІ олександрович 05. 1868 17. 07., 65.98kb.
Хрунхаюзен М. Некоторые основы и главные принципы Нидерландского Уголовного Кодекса. В кн.: Уголовный кодекс Голландии. – СПб., 2002. – С. 11–33.
Царьов Р.В. Використання компаративістського методу при реформуванні виконання покарання у виді позбавлення волі неповнолітніх в Україні // Піднесення до права. Реформування кримінального та кримінально-виконавчого законодавства – головний чинник корегування політики України у сфері виконання кримінальних покарань. Збірник доповідей та тез науково-практичної конференції 21-22 грудня 2006 р. – Запоріжжя, 2006. – С. 193–201.
Цибуленко Є.Н. Імплементація міжнародного гуманітарного права: досвід Нідерландів // Міжнародне право і національне законодавство. Збірник наукових праць. Вип. 3. – К.: Київський міжнародний університет, 2003. – С. 28–30.
Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – 3 жовтня. – № 40. – Стаття 356.
Циппеліус Райнгольд. Юридична методологія. Переклад, адаптація, приклади з права України і список термінів – Роман Корнута. – К.: Вид-тво "Реферат", 2004. – 176 с.
Чаричанський О.О. Підстави кримінальної відповідальності за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за Кримінальним кодексом України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2004. – 20 с.
Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. – М.: Юрайт-М, 2002. – 432 с.
Черкасова Т.В. Концептуальные основы и сравнительный анализ развития законодательства России и Чехии в сфере борьбы с компьютерными преступлениями // Информационная безопасность и компьютерные технологии в деятельности правоохранительных органом. – Саратов, 2003. – С. 85–94.
Черри Р. Развитие карательной власти в древних общинах. – СПб., 1907. – 111 с.
Чубарєв В.Л. Міжнародне приватне право: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2006. – 608 с.
Чунталова О.В. Личность виновного: проблемы назначения наказания по уголовному законодательству России и других стран СНГ. Автореф. дис. канд. юрид. наук. – Краснодар, 2006. – 24 с.
Шалгунова С. Покарання за корисливі злочини в проекті Кримінального кодексу України // Право України. – 1999. – № 12. – С. 70–72.
Шамардин А.А. Частные начала обвинения и становление принципа диспозитивности в уголовном процессе России. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Екатеринбург, 2001. – 20 с.
Шапченко С.Д. Оценочные признаки в составах конкретных преступлений. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1988. – 24 с.
Шаргородский М.Д. Современное буржуазное уголовное законодательство и право. М.: Госюриздат, 1961. – 111 с.
Шарипкулова А.Ф. Сравнительный анализ некоторых норм об ответственности за экологические преступления по УК РФ и УК стран ближнего зарубежья // Пять лет действия УК РФ: итоги и перспективы. – С. 434–439.
Шевчук С. Адаптація законодавства: між РЄ та ЄС // Голос України. – 19 травня 2006 р.
Шемшученко Ю.С. Європейське право: теорія і практика // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1998. – С. 26.
Шепелєва Н.В. До питання про відповідальність за посягання на життя, встановлену спеціальними кримінально-правовими нормами // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 9 (61). – С. 33–35.
Школа С.М. Кримінально-правові проблеми застосування амністії та здійснення помилування в Україні. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2004. – 20 с.
Шостко О.Ю. Теоретичні передумови й практика розробки та реалізація програм попередження злочинності неповнолітніх у США. Автореф. дис. ... канд. юр. наук. – Х., 1997. – 20 с.
Шумилов В.М. Международное право и глобальная правовая система / Московский журнал международного права. – 2002. – № 4. – С. 7–8.
Шупилов В.П. Институт пробации в уголовном праве Англии и США. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1968. – 16 с.
Щедрин Н.В. Меры безопасности как средство предупреждения преступности: Автореф.. дис…. докт. юрид. наук. – Екатеринбург, 2001. – 42 с.
Щерба С., Додонов В. Уголовная ответственность за заражение венерическими заболеваниями и ВИЧ-инфекцией по законодательству России и зарубежных стран // Уголовное право. – 2005. – № 3. – С. 65–69.
Щербина О.Ю. Логіка для юристів: Курс лекцій. Вид. 2-ге. – К.: Юридична думка, 2004. – 264 с.
Юзиханова Э. Криминологические достоинства российского уголовного законодательства // Уголовное право. – 2006. – № 3. – С. 99–103.
Ющик О.І. Кримінально-правове регулювання діяння, пов’язаного з ризиком за законодавством України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Чернівці, 2004. – 19 с.
Якушин В.А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. – 128 с.
Яни П.С. Конфискация имущества и уголовная ответственность // Уголовное право. – 2006. – № 2. – С. 131–135.
Яценко С.С. Ніякого покарання без закону (стаття 7 Конвенції про захист прав людини і основних свобод): аспекти реалізації // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 5. – С. 79–89.
Яценко С.С. Уголовно-правовая охрана общественного порядка (Сравнительно-правовое исследование). Автореф. дис. ... доктора юрид. наук. – К., 1988. – С. 10–14.
Яценко С.С. Уголовно-правовая охрана общественного порядка. (Сравнительно-правовое исследование). Дис. ... доктора юрид. наук. – К.: Киевский гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко, 1988. – 585 с.
1П р и м і т к а. Рік прийняття конституції наводиться лише при першому згадуванні. Номери конкретних статей (параграфів) конституцій та інших законів, як правило, не наводяться.
2П р и м і т к и:
. Так, згідно з КК Білорусі строк ув'язнення за необережні злочини не може перевищувати 7 років, а КК Росії – 10 років. Таке положення треба закріпити і в КК України. Пояснити цю потребу можна так. В період з 1 вересня 2001 р. по 1 вересня 2007 р. на розгляд Верховної Ради України внесено понад 200 законопроектів стосовно змін до КК України, значна частина яких містить необґрунтовані пропозиції щодо посилення санкцій у статтях його Особливої частини. При цьому суб'єктами законодавчої ініціативи не сприймаються аргументи експертів про порушення абстрактного принципу справедливості (адекватності) покарання, оскільки для обґрунтування експертної позиції послатися на конкретні вимоги Загальної частини КК України неможливо.
3. Наприклад: два найвищі ступені штрафу мають встановлюватися як додаткові покарання за тяжкі й особливо тяжкі злочини; чотири ступеня обмеження волі, чотири ступеня арешту і чотири ступеня виправних робіт мають відповідати першим чотирьом ступеням ув'язнення тощо.
4П р и м і т к а. Йдеться про злочин з формальним складом.
