Geum.ru

План І. Розділ І. Принцип „музикальної стопи один із підходів встановлення І. Франком віршового розміру давньоукраїнських пам’яток

Вид материалаДиплом
Подобный материал:
1   2   3   4

Висновки

Дослідження І.Франка стали вагомим внеском у вивченні давньоукраїнського віршування. У своїх працях він реконструював давні тексти, а до деяких з них зробив переспіви. У статті “Слово о Лазаревім воскресінні: Староруська поема на апокрифічні теми” вчений теоретично обґрунтував концепцію “музикальної стопи”, якою, на його переконання, були написані тогочасні твори давньоукраїнської літератури.

Головною ознакою цього ритмічного принципу І.Франко вважав більш-менш самостійну синтаксичну цілість, тобто музична стопа складається з одного або кількох слів, поєднаних одним логічним і музичним акцентом, з довільним числом неакцентованих складів. Відповідно до цього він виділяв одно-, дво-, чотири-, п’яти- і шестискладові стопи. Другу ознаку ритмічної організації музичної стопи вчений пов’язував із порядком акцентів і числом неакцентованих складів, які не обов’язково мусили бути однакові. Це означає, що одне і те ж слово може мати в різних стопах не завжди однакову музичну вартість.

Така характеристика частково збігається з ознаками кондакарного (молитвословного) вірша, визначеними В.Німчуком услід за Д.В.Розумовським:
  1. відсутність рими;
  2. різне число складів у вірші;
  3. різна кількість наголосів у вірші.

Саме “Слово о Лазаревім воскресінні”, доводив І.Франко, теж написане “музикальною стопою”, яка синтезувала в собі ознаки церковного співу і ритміку, що своїм корінням сягає фольклору. Крім цього, були ще впливи з боку давньогерманської та скандинавської літератур. Останні простежуються насамперед у використанні алітерації, хоча вона у нашому письменстві все-таки мала менше значення, ніж у давньогерманських зразках, бо траплялася спорадично і не творила штабрайму (співзвуччя перед наголошених приголосних). Такою була поезія скальдів, віршові частини ісландських саг, перші зразки німецької поезії (мерзебурзькі заклинання). Проте згодом “штабраймова” алітерація у давньогерманській поезії почала втрачати своє значення, і організатором строфи поступово ставала рима. Причиною цьому М.Гаспаров називає розхитування тоніки: вірш стає довгим і “розпливчастим”, два-три альтерованих склади стають для нього дуже слабкою опорою, оскільки пересуваються в середину слова. Внаслідок цього початок слова починає “обростати” ненаголошеними проклітиками, які навряд чи можна вважати за алітерацію.

Наявність спільних рис давньогерманської поезії із поезією давньоукраїнської писемності була зумовлена історичними подіями. В науці стосовно цього існують різні думки, часто досить дискусійні. Йдеться про гострі суперечки між норманістами та антинорманістами, які почалися ще з 6 вересня 1749р., коли розпочав свою річну промову про походження Русі офіційний російський імператорський історіограф, член Імператорської Санки-Петербурзької Академії наук, Гергард Фрідріх Мюллер. Його прибічники (Туре Арне, Ернст Кунік, Степан Томасівський, Вільгельм Томсен, Адольф Стендер-Петерсен, Олексій Шахматов, Август Людвіг Шльоцер та ін.) вважали норманів (шведів) організаторами політичного життя спочатку на берегах о.Ільмень, а пізніше й Дніпра. На противагу цьому антинорманісти (Степан Гедеонов, Борис Греков, Михайло Грушевський, Володимир Пашуто, Борис Рибаков, Микола Рязановський, Олександр Рязановський, Михайло Тихомиров, Серафим Юшков ) відстоювали думку,що словяни, які жили на південь від Києва з доісторичних часів до появи норманів у Європі, були русинами. А контакти з давніми германцями відбувалися через готів, які, за даними Бероссоса вийшли із острова Скандза (Скандинавський півострів) – “утроби всіх європейських народів”.

Із виходом у 1907р. рецензії на брошуру німецького вченого Абіхта “Das sudrussiche igorjeied und sein zusa mmenhang mit der nord germanischtn dichtung” І.Франко теж акцентував увагу на впливах давньогерманської поезії на літературу Київської Русі. При цьому він зауважував, що давньоукраїнська поезія повинна мати за собою тривалу історію і виростала у зв’язку з північно німецькою поезією скальдів.

Цього року І.Франко почав працювати також над реконструкцією та переспівами оповідань “Повісті минулих літ”, вважаючи їх, зокрема початкові розділи, віршованими. Наслідком подібних зацікавлень стали його незавершені “Студії над найдавнішим київським літописом”. При цьому автор до кожної реконструкції помістив коментарі, які стосувалися переважно змістових аспектів тексту. Характеристику віршової форми “Повісті” він подав у “Передньому слові” до “Студій”. Дослідник відстоював думку, що пам’ятка написана музичною стопою, хоча в її визначенні можна побачити деякі розбіжності порівняно з її теоретичним обґрунтуванням при аналізі “Слова о Лазаревім воскресінні”(1900р.). стосувалися вони числа наголосів у віршах. У “Слові”, нагадаємо, І.Франко визначав нерівномірну кількість акцентів у віршах, а в процесі реконструкції “Початкового літопису” вказував на “досить рівномірне число наголосів”, вважаючи це також однією з ознак “музикального” розміру. Ця зміна поглядів автора не випадкова, оскільки він літописні “сказання” почав порівнювати уже не із скандинавськими сагами, а з давньогерманською поезією.

Ґрунтовне дослідження останньої І.Франко помістив у своїй праці “Найстарші пам’ятки німецької поезії ІХ – ХІ вв.”, що вийшла в 1913р. Тут він проаналізував віршові твори, що збереглися в рукописах і написані “ніби прозою”, без поділу на поетичні рядки. За його спостереженнями, віршовий розмір цих поезій визначається тонічним ритмом, який полягає в тому, що кожна віршова стопа має в собі один склад із наголосом і два або більше складів без наголосу. Ця характеристика співпадає із першою ознакою музичної стопи, визначеною вченим ще у 1900р. Крім цього, два такі короткі вірші дають довгий вірш, у якому простежується рівномірне число наголосів (останнє суперечить із другою ознакою принципу „музикальної стопи”, визначеної І.Франком).

Таким чином, здійснений І.Франком порівняльний аналіз віршової форми пам’яток скандинавської й давньогерманської літератури та Початкового літопису дозволяє виділити такі їх спільні ознаки:
  1. нерівна кількість складів;
  2. рівномірне число наголосів;
  3. побудова віршів із двох, трьох і чотирьох акцентів;
  4. поділ цезурою довгого вірша на симетричні піввірші.

З-поміж цих ознак саме рівнонаголошеність віршів у “Повісті минулих літ” відрізняє її поетичну форму від кондакарного (молитвословного) вірша, особливості якого, згідно з висновками І.Франка, вплинули на ритмічну організацію “Слова о Лазаревім воскресінні”. Проте як розмір “Слова”, визначений автором у 1900р., так і розмір Початкового літопису (1907р.) дослідник називав “музикальним”.

Другою ознакою давньогерманського вірша І.Франко вважав алітерацію, визначаючи її як повторення тих самих букв або тих самих складів на початках двох “по собі йдучих” слів. Крім того, в таких віршах відсутня правильна ритмічна будова та рими, зате часто трапляється асонанс, який автор вважає за “передчуття” майбутньої рими. Ознаки давньогерманського вірша І.Франко віднаходив і в “Слові о полку Ігоревім”, “Повісті минулих літ”, церковній релігійній поезії, билинах тощо.

Крім давньогерманських та скандинавських І.Франко визначав ще візантійські впливи на давньоукраїнську літературу. Найбільше уваги цьому питанню він приділив у своїй “Історії української літератури”. У другому розділі цієї праці вчений починає відлік зародження та розвитку давньоукраїнської літератури із прийняттям християнства, мотивуючи це тим, що з того часу через Болгарію із Моравії почали надходити біблійні перекази, зроблені спочатку солунськими братами Костянтином та Мефодієм, а потім їхніми учнями. (Подібну думку висловлювали трохи пізніше М.Возняк та Д.Чижевський) Хоча в [“Причинках до історії церковнослов’янської літератури”] (1913-14рр.) І.Франко своїм твердженням про вірші Овідія, який писав про побут між гетами та сарматами над Чорним морем їхньою мовою, заперечив сказане вище.

Багато уваги дослідник приділив аналізу “Азбучної молитви” Костянтина: коротко у названій “Історії” та в статті “Найстарша церковнослов’янська вірша”, більш ґрунтовно у згадуваних [“Причинках”]. Автором молитви Ы.Франко вважав Костянтина Солунського і доводив, що написана вона десятискладовим трохеїчним розміром, подібним до ритміки народної епіки болгар та сербів, а деякі з віршів – українських колядок. За його спостереженнями, пам’ятка має “акростихову” форму, котра походить із візантійської літератури.

Дещо змінилися з часом також погляди вченого щодо віршової форми “Слова о полку Ігоревім”. Спочатку (1900р.), І.Франко співвідносив її із поетичною формою “Слова о Лазаревім воскресінні”, а сімома роками пізніше доводив уже, що написане “Слово” “політичним віршем”, запозиченим із візантійської літератури.

Таким чином, починаючи з 1898р. і до останніх днів життя І.Франко досліджував віршову форму давньоукраїнських пам’яток. Протягом цього часу погляди змінювалися, деколи навіть досить суттєво, прикладом чого може служити характеристика “Слова о полку Ігоревім”. загалом же вчений вважав, що давньоукраїнська література творилася на основі ритмічного принципу тонічної системи віршування, подібно до давньогерманської епіки і до українського фольклору. Для визначення цього І.Франко вдався до музичного підходу. (Подібний крок зробив недавно І.Сельвінський стосовно вивчення форми некласичного вірша, зокрема тактовика.) впливи візантійської літератури він вбачав спочатку в церковних співах (гімнографії), а пізніше вони позначилися на написанні давньоукраїнської поезії “політичним віршем” та акровіршовою формою.


Список використаних джерел

1. Аверинцев С. Византийская литература // История всемирной литературы. – Т.2. – М.: Наука, 1984. – С.339-360.
  1. Білоус П. „Моління” Данила Заточника з феноменологічного погляду (ХІІ ст.)// Слово і час. – 2000. - №5. – С.42-48.
  2. Брайчевський М. Походження слов’янської писемності. – К.: КМ Академія, 2002. – 150с.
  3. Бунчук Борис Віршування Івана Франка (останній період творчості) // Слово і час. – 2000. - №3. – С. 49-59.
  4. Возняк Михайло Історія української літератури. У двох книгах. – Кн.1. – Львів: Світ, 1992. – 696с.
  5. Волинський П.К. Пільчук І.І. Поліщук Ф.М. Історія української літератури: Давня література. – К.: Вища школа, 1969. – 432с.
  6. Гаспаров М.Л. Латинская литература// История всемирной литературы. – Т.2. – М.: Наука, 1984. – С. 499-516.
  7. Гаспаров М.Л. Очерк истории европейского стиха. – М.: Наука, 1989. – 320с.
  8. Каспаров М.Л. Очерк истории русского стиха: Метрика, ритміка, рифма, строфіка. – М.: Наука, 1984. – 319с.
  9. Грицай М. Давня українська поезія і фольклор (кін. XVI – поч. XVII ст. )// Радянське літературознавство. – 1969. – №4. – С.31-32.
  10. Грищенко В. „Велесова книга” (Поетичний вимір)// Українська мова і література в школі. – 2001. – №1. – С.71-73.
  11. Грушевський М.С. Відгомони дружинного епосу // Грушевський М.С. Історія української літератури. – Т. IV. – К.: Либідь, 1994. – С.12-176.
  12. Грушевський М.С. Оригінальне письменство XI – XII вв.// Грушевський М.С. Історія української літератури. – Т. 2. – К.: Либідь, 1993. – С. 51-159.
  13. Губерначук Станіслав Як гул століть, як шум віків – рідна мова. – К.: Бліц-Інформ, 2002. – 234с.
  14. Дражньовський Олександер Скити (гети-готи, анти і словяни, і ми – не ми) // Визвольний шлях. – 1977. – №7-8. – С.859-875; 1979. – №3. – С.323-331; 1979. – №9. – С.1067-1072; 1982 – №7. – С.838-848; 1982. – №8. – С.986-1000; 1982. – №12. – С.1482-1490.
  15. Княжа доба // Енциклопедія українознавства: В двох томах / ред. В. Кубійовича, З. Кузелі. – Мюнхен – Нью-Йорк, 1949. – С.411-430.
  16. Рання історія України // Енциклопедія українознавства: В двох томах / ред. В. Кубійовича, З. Кузелі. – Мюнхен – Нью-Йорк, 1949. – С.406-411.
  17. Жирмунський В. Народный героический эпос: Сравнительно исторические очерки. – М.: Гослитиздат, 1962. – 433с.
  18. Жирмунський В. Теория стиха. – Ленинград: Современный писатель, 1975. – 643 с.
  19. Качуровський І. Метрика: Підручник для студентів філологічного факультету вищого навчального закладу. – К.: Либідь, 1994. – 120 с.
  20. Качуровський І. Строфіка: Підручник для студентів філологічного факультету вищого навчального закладу. – К.: Либідь, 1994. – 168 с.
  21. Качуровський І. Фоніка: Підручник для студентів філологічного факультету вищого навчального закладу. – К.: Либідь, 1994. –272с.
  22. Ковалевський В. Ритмічні засоби українського літературного вірша: Спроба систематики. – К.: Радянський письменник, 1960. – 235 с.
  23. Коваленков А. Ритм и метрические каноны. Заметки писателя (о поэтике национального стихосложения) // Вопросы литературы. – 1967. – №10. – С. 171-177.
  24. Колесса Ф.М. Фольклористичні праці. – К.: Наукова думка, 1970. – 412с.
  25. Колосова В. П. Традиції літератури Київської Русі і українська література XVI – XVIII ст.// Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI – XVIII ст. – К.: Наукова думка, 1981. – С. 83-101.
  26. Костенко Наталя Реформатор української версифікації // Слово і час. – 2001. – №6. – С. 92-96.
  27. Літературна спадщина Київської Русі і українська література XVI – XVIII ст. / ред. О.В.Мишанич. – К.: Наукова думка, 1981. – 265.
  28. Літературознавчий словник-довіник / ред. Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: ВЦ „Академія”, 1997. – 752с.
  29. Лихачев Д.С. Поэтика древнерусской литературы. – М.: Наука, 1979. – 352с.
  30. ЛихачевД.С. Развитие русской литературы Х – XVII вв. Епохи и стили. – Ленинград: Наука, 1973. – 254с.
  31. МелетинскийЕ.М. Народно-эпическая література // История всемирной литературы /ред. Х. Г. Кроглы, А. Д. Михайлов. – Т.2. – М.: Наука, 1984. – С. 459-486.
  32. МикитасьВ.Л. Проблеми й перспективи вивчення давньої української літератури // Радянське літературознавство. – 1982 . – №3. – С. 55-63.
  33. НімчукВ.В. Давньоукраїнські написи-пам’ятки літератури ХІ – ХІІІ ст.// Писемність Київської Русі і становлення української літератури. – К.,1988. – С. 24-31.
  34. Норманы // Советская историческая энциклопедия / ред. Е.М.Жуков. – М.:Советская энциклопедия, 1961. – С. 334-348.
  35. Омеляшко Р.А. Літературно-фольклорні взаємозв’язки ХІ – XVIIІ ст. і розвиток народно-пісенних віршових форм //Писемність Київської Русі і становлення української літератури. – К.,1988. – С. 40-68.
  36. Павленко Ю. Михайло Брайчевський і його концепція вітчизняної історії першого тисячоліття нашої ери // Брайчевський М. Походження слов’янської писемності. Друге видання. – К.: КМ Академія, 2002. – С. 5-16.
  37. Пинчук С. Проблема ритмики „Слова о полку Игореве”// Литературная учеба. – 1987. – №3. – С.172-182.
  38. Погребенник В. Українська поезія на історичних шляхах (ХІ – ХІХ ст.)// Визвольний шлях. – 2000. – №10. – С.60-65.
  39. Пріцак О. Походження Русі: стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг). – Т.1. – К.: Обереги, 1997. – 1073с.
  40. Робинсон А.Н. Литература Древней Руси //История всемирной литературы. – Т.2. – М.: Наука, 1984. – С.408-438.
  41. Савченко Б. Хореїчні та ямбічні ритми в німецьких першотворах та українських перекладах // Українськелітературознавство. Республіканський міжвід. Збірник. – 1974. – С.53-58.
  42. Самарин Р.М.Поэзия скальдов // История всемирной литературы. – Т.2. – М.: Наука, 1984. – С.486-490.
  43. Сельвинский И. Я буду говорить о стихах. Статьи. Воспоминания. „Студия стиха”. – М.: Современный писатель, 1973. – 499с.
  44. Сидоренко Г.К. Віршування в українській літературі. – К.: Радянський письменник, 1962. – 173с.
  45. Сидоренко Г.К. Естетичне значення віршового ритму // Радянське літературознавство. – 1986. – №1. – С. 38-45.
  46. Сидоренко Г.К. Історичне коріння і тенденції розвитку українського вірша // Українська мова і література в школі. – 1968. – №6. – С. 6-14.
  47. Сидоренко Г.К. Літературно-критична діяльність І.Франка. Історико-літературний нарис. – К.: Університет видав, 1956. – 75с.
  48. Сидоренко Г.К. Українське віршування від найдавніших часів до Шевченка. – К.: Видавництво Київського університету, 1972. – 141с.
  49. Смирницкая О.А. Древнегерманский аллитерационный стих как архаическая система стихосложения //Вестник Московского университета. Сер.9. Филология. – 1984. – №3. – С.14-22.
  50. Смирницкая О.А. О поэзии скальдов в „Круге земном” и ее переводе на руський язик // Снорри Стурлосон Круг земной. – М.:Наука,1980. – С.597-611.
  51. Сулима М.М. Нерівноскладовий вірш в українській поезії кінця XVI – поч.XVII ст.// Радянське літературознавство. – 1982. – №10. – С.36-41.
  52. Сулима М.М. Українське віршування кінця XVI – поч.XVII ст. –К.: Наукова думка,1985. – 147с.
  53. Франко Іван А.Пыпин. История русской литературы // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.31. – К.: Наукова думка,1981. – С.335-352.
  54. Франко Іван А. Соболевський. Древняя церковнославянская література и ее значение // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.38. – К.: Наукова думка,1983. – С.450-454.
  55. Франко Іван Відгуки грецької і латинської літератур в українському письменстві // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.30. – К.: Наукова думка,1981. – С.240-253.
  56. Франко Іван Візантійська література // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.29. – К.: Наукова думка,1981. – С.184-194.
  57. Франко Іван В.Н.Перетц. Историко-литературные исследования и материалы // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.33. – К.: Наукова думка,1982. – С.89-93.
  58. Франко Іван Вступна часть літопису по обох редакціях // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.39. – К.: Наукова думка,1983. – С.324-335.
  59. Франко Іван Г.Барац. О библейско-агадическом элементе в повестях и в сказаниях начальной русской летописи // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.37. – К.: Наукова думка,1982. – С.402-405.
  60. Франко Іван Двобій Мстислава з Редею. Староруське поетичне оповідання // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.39. – К.: Наукова думка,1983. – С.59-61.
  61. Франко Іван Д.В.Щурат. Із студій над Почаївським „Богоглдсником”. Квестії авторства і часу постання деяких пісень // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.38. – К.: Наукова думка,1983. – С.444-449.
  62. Франко Іван Кончакова слава. Пригоди з літ 1185-87 // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.5. – К.: Наукова думка,1976. – С.323-335.
  63. Франко Іван Літописна основа „Слова о полку Игоре— // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.39. – К.: Наукова думка,1983. – С.359-508.
  64. Франко Іван Маленькі знахідки із старослов’янської літератури та історвї // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.37. – К.: Наукова думка,1982. – С.550-562.
  65. Франко Іван Мораво-паннонське письменство // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.40. – К.: Наукова думка,1983. – С.22-42.
  66. Франко Іван М.П. Сперанський. Переводные сборники изречений в славяно-русской письменності. Исследования и тексты. // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.37. – К.: Наукова думка,1982. – С.177-181.
  67. Франко Іван Найдавніші пам’ятки німецької поезії ІХ-ХІ ст. – Львів,1913. –64с.
  68. Франко Іван Найстарша українська народна пісня // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.37. – К.: Наукова думка,1982. – С.216-221.
  69. Франко Іван Найстарша церковнослов’янська вірша // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.39. – К.: Наукова думка,1983. – С.30-35.
  70. Франко Іван Наші коляди // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.28. – К.: Наукова думка,1980. – С.7-42.
  71. Франко Іван Н.Никольский. Ближайшие задачи изучения древнерусской книжности // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.34. – К.: Наукова думка,1981. – С.441-419.
  72. Франко Іван Ор іСирчан. Половецька історична сага: поема // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.5. – К.: Наукова думка,1976. – С.310-323.
  73. Франко Іван П.В.Владимиров. древняя русская литература Киевского периода ХІ-ХІІІ веков // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.35. – К.: Наукова думка,1982. – С.255-262.
  74. Франко Іван Початки південно руської літератури // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.40. – К.: Наукова думка,1983. – С.60-81.
  75. Франко Іван [Причини до історії церковнослов’янської літератури] // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.39. – К.: Наукова думка,1983. – С.534-614.
  76. Франко Іван Причинки до критики джерел давньоруських памяток // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.38. – К.: Наукова думка,1983. – С.355-376.
  77. Франко Іван Роман Заклинський. Пояснення одного темного місця у „Слові о полку Ігоревім” // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.37. – К.: Наукова думка,1982. – С.121-124.
  78. Франко Іван Сербські народні думи // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.26. – К.: Наукова думка,1976. – С.51-59.
  79. Франко Іван Слово о Лазаревім воскресінні. Староруська поема на апокрифічні теми // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.32. – К.: Наукова думка,1981. – С.55-112.
  80. Франко Іван Смерть Олега і староісландська сага про фатального коня // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.39. – К.: Наукова думка,1983. – С.76-88.
  81. Франко Іван Староболгарське письменство // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.40. – К.: Наукова думка,1983. – С.42-64.
  82. Франко Іван Староруська поезія // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.40. – К.: Наукова думка,1983. – С.177-202.
  83. Франко Іван Старохристиянська література // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.29. – К.: Наукова думка,1981. – С.443-447.
  84. Франко Іван Студії над найдавнішим київським літописом // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.6. – К.: Наукова думка,1976. – С.7-191.
  85. Франко Іван Ф.Покровський. новий список „Слова Данила Заточника” // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.35. – К.: Наукова думка,1982. – С.265.
  86. Франко Іван Ю.Яворський. духовный стих о грешной деве и легенда о нерожденных детях // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.36. – К.: Наукова думка,1982. – С.33-39.
  87. Франко Іван Як виникають народні пісні // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.34. – К.: Наукова думка,1982. – С.57-65.
  88. Франко Іван Alekcander Bruckner. Apokryfy sreaniowiczne // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.33. – К.: Наукова думка,1982. – С.278-282.
  89. Франко Іван Rudolf Abicht. Das sudrussische // Франко Іван Зібрання творів у 50-ти томах. – Т.37. – К.: Наукова думка,1982. – С.368-369.
  90. Чижевський Д. Історія української літератури. – К.: Видавничий центр „Академія”,2003. – 568с.
  91. Шевчук В. Українська література ХІ – ХІІ століть // Шевчук В. Муза роксоланська: Українська література XVI – XVIII ст. У двох книгах. – Кн.1. – К.:Либідь,2004. – С.22-32.