Конгрес Сполучених Штатів Америки (сша) прийняти закон
| Вид материала | Закон |
СодержаниеСвіт західної цивілізації — світ фінансового поневолення Партійна система виборів на сторожі лихварського капіталу Світ західної цивілізації — світ фінансового поневолення |
- Протокол n 4 до Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та Урядом Сполучених, 112.16kb.
- В область надійшла гуманітарна допомога зі США, 13.89kb.
- Сполучених штатів америки, 152.87kb.
- Сполучених Штатів Америки у 2003-2007 роках, у тому числі, Посібник з питань застосування, 3708.47kb.
- «мені подобається в києві», 51.2kb.
- Реферат на тему: Лінкольн вступ, 219.95kb.
- Ерсали тощо, так І своїм змістом: від виняткового глобалізму до крайнього регіоналізму,, 49.25kb.
- Реферат з курсу „Макроекономіка на тему:, 208.86kb.
- Сполучених Штатах Америки у 1929 році, коли її наслідки відобразились економічним спадом, 128.83kb.
- 23 лютого 2011 року в приміщенні Американської Ради київський консультативний центр, 757.82kb.
Фанатична ісламська секта асасинів мала диктаторську пірамідальну командну структуру, яку копіювали всі наступні таємні товариства. Засновником секти східних ізмаїлітів чи асасинів був Хасан ас Саббах, член Каїрської масонської ложі, яка поширилася по всій Азії.
Їхня назва походить від звичаю приводити себе в екстаз гашишем й іншими наркотиками, що й дало назву «гашішіни», або мовою хрестоносців, «асасини». Це досить поширена версія назви. Проте є й інші. Так, автор Дарол й інші пишуть, що ця назва походить від арабського слова «асасин», що означає «зберігач таємниці» [3, p. 28].
Єврейський історик Гретц стверджує, що євреї Азербайджану тільки перебували в дружніх стосунках з асасинами, але є дані, що євреї заснували й озброїли цю секту бузувірів проти християнських і мусульманських правителів, виключно з метою захисту інтересів юдеїв. У всякому разі вчення асасинів настільки тотожне з вченнями всіх інших заснованих Ізраїлем сект, що мимоволі доводиться визнати наявність тут таємної юдейської сили.
Культ убивць Хасана виник приблизно в 1094 році, коли він і його персидські союзники брали гірську фортецю Аламут на Каспійському морі в Ірані. Вже тоді він створив свою власну секту Шіах Ісмаілі, яка в подальшому стала відомою як секта «вбивць». Оголосивши себе Великим духовним лідером, Хасан закріплював культ своєї особи, що ґрунтувався на жорстокості, насильстві.
Згідно з дослідженнями англійського історика доктора Нести Вебстер, «кінцевою метою було домінування кількох людей, охоплених жадобою влади під виглядом релігії і благочестя, і за допомогою методів, якими це повинно бути встановлено — масове вбивство тих, хто виступав проти».
Чи не тут саме беруть початок методи терору французьких революціонерів і сіоно-більшовиків, які останні застосовували на території Російської імперії після жовтневого перевороту 1917 року.
Цікаво, що засновник секти «вбивць», Хасан ас Саббах, був однокласником знаменитого персидського поета Омара Хайяма і великого візиря турецького султана в Персії Нізама уль Мулька [3, p. 15]. У нього були свої таємниці, які потрібно було охороняти. Після скандалу, пов'язаного з крадіжкою грошей, де він був замішаний, Хасан був змушений тікати з Персії до Єгипту, де він глибоко ознайомився з древніми таємницями, включаючи й знання єврейської Кабали.
Під час перебування в Єгипті у Хасана й зародився план створення своєї секти вбивць, після того як він вивчив методи роботи й організації ордену Даруль-Хікмат (обителі знань) чи Великої Каїрської ложі. Ця ложа дотримувалася традицій прадавніх знань і мудрості, що збереглися з часів Адама, Ноя, Авраама й Мойсея. Згідно з дослідженнями Нести Вебстер, члени Каїрської ложі використовували методи, які через багато століть застосував Адам Вейсгаупт для організації Ордену Ілюмінатів. Спільну основу з цією ложею має культ Рошанія чи просвітлених, які стали жахом для Афганістану під час правління Байезіда Ансарі в ХVІ столітті [4, p. 38].
Беручи початок від пророка Мухаммеда, асасини стали закономірними спадкоємцями ісламських сект Хакім, Фатіма, Батиніс і Шіах. Приблизно в 872 році нашої ери якийсь Абдулла ібн Маймун створив секту Батиніс, що задавала тон розвитку асасинів. Запеклий матеріаліст Абдулла мав деякі знання в гностицизмі і вважав своїм першим обов'язком відмінити всю структуровану релігію, в тому числі й Ізмаїліс, до якої належав і сам. Щоб досягти цієї мети, Абдулла був змушений вдавати набожного члена Ізмаїліс. Самі ж ізмаїліти вважали, що вони походили від Ізма-єля, сина єврейського патріарха Авраама і його жінки Хагар, що знову свідчить про переплетення історії ізмаїлітів і їхніх близькосхідних сусідів.
Доктор Вебстер цитує більш раннього дослідника, Рейнхарда Доузі, який описав програму Абдулли як спрямовану на створення розгалуженого таємного товариства, наповненого фанатиками й вільнодумцями з метою дискредитації і руйнування релігії. Після ретельної підготовки він «розкриє останню таємницю й покаже, що імами (духовні лідери), а також уся їхня релігія і етика були всього лише ошуканством і нісенітницею» [4]. Він також намагатиметься скинути панівні режими і прийти до влади сам, спочатку хитрістю, а потім і силою. Висловлюючи зневагу до народу, Абдулла залучав легковірних магічними трюками, подаючи їх як чудеса, релігійних лідерів — демонстративним благочестям, а містиків — довгими проповідями про давні таємниці. Унаслідок такого лукавства, «величезна кількість людей різної віри працювала в ім'я єдиної мети, про яку знали тільки окремі з них» [4, p. 46].
Після багатьох років проповідей єресі серед ізмаїлітів, послідовники Абдулли об'єдналися у «суспільство мудрості», яке в 1004 році стало Великою Каїрською ложею, а її члени перетворилися у фанатиків.
Членів ложі вищого посвячення навчали таємних доктрин убивць, однією з яких була: «Ніщо не істинне, і все дозволено». Друга таємниця — та, що є тільки один Бог і все ним створене, включаючи й людство, — частина універсального цілого, концепція, співзвучна з теорією єдиного поля Ейнштейна, яку й далі серйозно вивчали сучасні вчені. І, нарешті, головна догма вбивць: результат виправдовує засоби, найбільш вірогідно. Вона безпосередньо передує філософії, що надійшла до Ордену Ілюмінатів, а потім і в «ілюміноване» масонство.
Метод вербовки Хасана був настільки незвичним, що його вважали міфом. Згідно з джерелами, включаючи й рукописи Марко Поло, який пройшов цей шлях, Хасан створив і вдосконалив таємну систему з використанням наркотиків і розкішної долини, яку він заповнив красивими палацами та садами, що тішили очі, з екзотичними тваринами і вродливими жінками.
«Гірський старець» (так називали явного главу секти) мав розкішний палац серед гір, де виховував юнаків у сліпій покорі своїй волі. У потрібний час він присипляв їх і переносив у дивні сади, де їм, після пробудження, пропонувались найрізноманітніші насолоди. Дивні пахощі, найкращі вина і добротна їжа, мелодійні пісні, найпрекрасніші жінки п'янили почуття молодих неофітів, розпалюючи в їхніх серцях найсильніші пристрасті. Через певний час «гірський старець» знову занурював їх у штучний сон, а під час пробудження натхненним голосом звертався до них: «Обрані Передвічного! Вас обрав Він служити знаряддям Його помсти; передайте себе повністю Його волі і намагайтесь заслужити ті благодіяння, на які Він вас призначив. Його батьківська благість уже дала можливість у сні вкусити від цих благодіянь. Та чиста насолода, яка під час сну п'янила ваші почуття, ті дивні відчуття, які дотепер дивують ваш дух своїм глибоким враженням, — все це дає лише недосконале уявлення про ті невиразимі блаженства, які Він приготував для тих, хто вміє виконувати Його волю... Передвічний хоче, щоб люди були свобідні, а вони всюди поневолені. Він хоче, щоб вони були щасливі, а насправді вся земля перебуває в руках купки тиранів, які не визнають ніяких законів, окрім своєї прихоті... Йдіть! І нечиста кров їхня, пролита вашими руками, нехай відкриє вам навіки ворота раю небесного! Потім він озброював їх кинджалом і посилав їх на вбивства» [5, c. 194].
Після декількох таких заходів у Хасана не виникало жодних проблем із вербуванням молоді, коли він обіцяв постійно повертати їх до «раю» в обмін на готовність умерти. Спокушені обіцянкою вічного життя на небесах, піддані обробці пастухи кіз ставали воїнами, виконавцями будь-яких наказів, готовими принести себе в жертву, коли накаже господар.
Крім спеціального злочинного виховання юнаків і системи спокушення, таємні керівники секти постійно застосовували наркотики, особливо гашиш, за допомогою якого намічених людей робили лютими нестямно й нечутливими до болю.
«Таємне вчення асасинів зводилося до теорії моральної байдужості, прийнятності всіх вчинків і до чистого атеїзму. Проте це вчення було відоме тільки адептам, які досягнули вищих ступенів секти, а масу інших утримували у сліпій покорі за допомогою містичного віровчення... Не відкрита війна, а таємні вбивства заснували й зміцнили владу секти... Ці властивості (відсутність будь-якого страху і будь-якої надії) систематично прищеплювали вожді асасинів тій групі своїх послідовників, яких спеціально призначали для здійснення вбивств», — пише доктор Шурц [6].
Наскільки асасини сліпо виконували накази своїх вождів, демонструє такий випадок: «Генріх [7], граф Шампанський, король Єрусалимський відвідав гірського старця. Останній повів його до одного з своїх замків, де на кожній вежі виднілась людина, одягнена в усе біле. “Государю, — звернувся гірський старець до графа, — я готовий посперечатись, що ваші люди не зроблять того для вас, що мої зроблять для мене”. Він подав якийсь знак, і в ту ж мить двоє з тих, що стояли на вежах кинулися донизу й розбилися на смерть об каміння. Увійшовши всередину замку, Генріх помітив укріплене в стіні гостре лезо. “Я покажу вам, як виконують мою волю”, — сказав гірський старець; за його знаком декілька чоловік кинулись на гострі леза й загинули на очах у Генріха, який попросив свого господаря припинити подальші досліди у цьому напрямі» [8].
Називаючи себе гросмейстером, з власної гірської фортеці, Хасан керував своєю ранньою компанією що могла б мати назву «Вбивство Інкорпорейтед», яка вселяла жах у його сусідівта отримав титул «гірський старець». Влада асасинів міцніла до середини ХІІ століття, коли було побудовано ланцюг цитаделей цих жорстоких убивць, який простирався від Персії до Іраку. Їхній вплив, можливо, навіть досяг таємного товариства Тагів (головорізів) Індії, які користувалися, як це відомо, спеціальними символами й знаками, підібно до асасинів.
Ставши гросмейстером, Хасан створив плеяду послідовників, соратників у ремеслі й майстрів, які мали схожість із більш пізніми масонськими ступенями. Масонський історик і масон 33 ступеня посвячення Маккей, припускав, що асасини «зв'язок яких із тамплієрами історично доведено, мали певний вплив на них і підготували підґрунтя для цього ордену, запропонувавши до впровадження свої окремі таємні догми й церемонії» [9, p. 236].
Автор Дарол цитує сходознавця на ім'я Сайєд Емір Алі, який заявив: «У ізмаїлітів хрестоносці запозичили погляди, що призвели до створення всіх таємних товариств Європи, як релігійних, так і світських... Особливо лицарів тамплієрів, з їхньою системою гросмейстерів, великих пріорів і релігійних прибічників, їхніми ступенями посвячення, які дуже сильно нагадують східних ізмаїлітів» [3, p. 43].
Є факти, що свідчать про спільні дії лицарів тамплієрів і асасинів під час хрестових походів, у тому числі й напад на Дамаск у 1129 році на чолі з королем Болдуїном Єрусалимським. Один із авторів ХVІІІ століття констатує, що тамплієри «приєдналися до цього жахливого й кривавого князя, названого “гірський старець”, князя “вбивць”. Усім тим, хто думає, що асасини були фанатичними мусульманами, і тому не йшли на створення ніяких союзів з невірними, слід нагадати, що для послідовників “гірського старця” тільки він один мав рацію і тільки його накази виконувалися. Сарацини, які вели Священну війну в ім'я Аллаха проти хрестоносців, були ж такими поганами, як і кожен, хто не сприймав доктрину «вбивць» [3, p. 43], — відмічав Дарол.
До свого нападу на Дамаск Болдуїн уклав угоду з асасинами, велика кількість яких перебувала в місті. Тобто захопити Дамаск планувалося за допомогою «п'ятої колони». Аса-синам за їхню допомогу було обіцяно місто Тір. Проте змову було розкрито і всіх асасинів у Дамаску захопили й убили місцеві жителі. Підбадьорений поверненням з Європи гросмейстера Гуго де Пейена і його лицарів тамплієрів, Болдуїн вирішив здійснити напад на місто, але його було відкинуто з великими втратами. Ця війна, поряд з іншими, більш пізніми спільними діями, могла надати тамплієрам можливість обмінятися з асасинами таємними прадавніми знаннями і важливими розвідувальними даними, адже є важливі свідчення того, що секта асасинів глибоко проникла до мусульманської ієрархії.
«Тамплієри укладали в різні часи дружні угоди з сектою вбивць, — писав Маккей. — ... Тому ми й можемо згодитись із думкою, що в той період коли вирувала війна, міг відбутися взаємний обмін інформацією, візитами і спільні заходи» [9, p. 238].
Смертельна сутність секти вбивць привела їх до катастрофи. Главу асасинів Хасана, «гірського старця», вбив його син, Мохаммед, якого, в свою чергу, отруїв його син, який дізнався, що Мохаммед має намір убити його. У 1250 році монгольська орда захопила останню цитадель асасинів, знищуючи орден. Проте є дані, що залишки цієї секти ще й сьогодні існують на Близькому Сході.
Слід зазначити, що були тільки незначні відмінності між середнім воїном — лицарем Ордену Тамплієрів і членом секти асасинів. Обидві групи складалися з жорстоких і кровожерливих людей, які просто робили те, що їм казали лідери, які знали справжню мету свого ордену
Жорстоке кланове управління дало можливість вищим посвяченим зробити Орден Тамплієрів однією з найвпливовіших і найдинамічніших у зростанні неурядових організацій. Великого магістра Ордену Гуго де Пейена (1118–1136), після його смерті змінив на посту гросмейстера Ордену Тамплієров лорд Роббер де Краон (1136–1149), зять архієпископа Кентерберійського, що підкреслює аристократизм ієрархії гросмейстерів Ордену Тамплієрів.
Все це наводить на думку, що починаючи з Ордену Тамплієрів використання терористів, на зразок асасинів, для фінансового поневолення світу, практикується й до наших часів.
Світ західної цивілізації — світ фінансового поневолення
Світ західної фарисейської (демонічної) цивілізації, мрія українських «демократів» і сучасної «помаранчевої влади», характеризується постійною боротьбою міжнародних банкірів — Фінансового інтернаціоналу — за свої прибутки. Вони не зупиняються ні перед чим. Для них не існує законів, моралі, перепон. Війни, революції, організація вбивств і замахів на вищих посадових осіб різних держав, убивства королів, монархів, президентів Сполучених Штатів Америки — все це той арсенал Заходу, який пропонується нам як втілення кращих мрій людства для свого, нічим не обмеженого егоїстичного устремління до збагачення. Гроші, гроші, краще долари… тільки й чути в цьому «казковому» й брехливому світі, розвинена реклама якого намалює вам дивовижну картину обітованої землі.
Прискіпливий читач скаже, що це все перебільшення, що американський народ добре живе… Добре, але в борг. Америка, як держава, винна міжнародним банкірам шість трильйонів доларів.
Звідки цей величезний борг?
Відповідь на це запитання можна отримати, вивчивши боротьбу міжнародних банківських лихварів за створення приватних центральних банків, які друкують гроші і надають їх у кредит державам, отримуючи за це лихварські відсотки. Тобто міжнародні банкіри створили механізм продажу грошей, зробивши паперові гроші товаром. Банк виготовляє долари, витрачаючи на їхнє виробництво декілька центів і продає державі для використання, отримуючи міфічні прибутки...
Питання грошей і нашого ставлення до них стосується всіх. Сучасний західний світ, побудований на зажерливості й лихварстві, скоро загине. Співробітництво, справедливість і солідаризм, а не конкуренція повинні бути девізом людства, якщо людство хоче вижити.
Для українського народу до початку 1990-х років поняття лихварства не набуло такої гострої актуальності, як для людей західної цивілізації. Але вже сьогодні ми повною мірою відчули роботу механізму перерозподілу багатств за допомогою лихварського відсотка. Народи багатьох країн світу, які усвідомивши реальний стан речей, намагаються скинути з себе лихварське ярмо, інформують людство про згубний вплив лихварської процентної системи на суспільство.
Проте Фінансовий інтернаціонал веде жорстоку боротьбу за свої прибутки й утримує майже весь світ у лещатах лихварства. Сотні років тривали намагання встановити грошове рабство. Особливо показовими були революції і війни, що точилися в Англії і на американському континенті.
Зробимо екскурс в історію.
Партійна система виборів на сторожі лихварського капіталу
Багато праць написано про Англійську революцію 1648 року, про Кромвеля тощо. Але головну мету революції офіційна історіографія замовчує ще й тепер. А її було досягнуто 1694 року коли було отримано королівську згоду на заснування так званого «Банку Англії» і введено поняття та практику «національного державного боргу». Прийнятий англійським парламентом звід законів, надавав право друкувати англійські гроші анонімному комітету. Цим самим було поставлено особисті й національні скарби на золотий стандарт, що дало можливість інтернаціональним банкірам брати як заставу на позику грошей державні податки, а згодом землі й державне майно. Так було запроваджено фінансові механізми, які давали можливість тому, хто володіє запасами золота, піднявши його ціну, примусити країну-боржника купувати цей метал за вищою ціною, фактично зменшуючи вартість національних грошей.
Контроль міжнародних банкірів над національною валютою Англії був повним. Але залишалася небезпека, що новий парламент зможе змінити ситуацію з грошима країни, ввівши нові закони. Щоб не допустити цього, Фінансовий інтернаціонал організовує в політиці партійну систему, що дає можливість забезпечити контроль і політичного життя країни. Це був надзвичайно підступний хід. Він досить ґрунтовно підірвав політичні можливості тих людей, які намагалися виступати на виборах із національної, народної платформи.
Використовуючи свою фінансову могутність, контроль за пресою, банкіри могли все подати так, щоб їхні ставленики і їхня політика виглядали для виборців привабливими. Незабаром золото стало основою для отримання позичок, причому банкіри, згідно із законом, могли давати позички на суму, яка в десять разів перевищувала їхній наявний капітал. Якщо банк мав золота на один мільйон, він міг давати паперових грошей у вигляді позики на десять мільйонів. Це є справжній рекет, і ця карткова будівля не може обвалитися до того часу, поки всі вкладники одночасно не затребують свої гроші. Якщо виникне така ситуація, то банк не матиме грошей для виконання законних вимог вкладників.
Прибутки за такої організації банківського бізнесу стають астрономічними. На кожні 100 фунтів реальних грошей, за якими банк повинен платити відсотки вкладникам, він бере більш високі відсотки від займів, які може давати на 1 тисячу фунтів. Тобто за тривідсоткової ставки банкір може здирати 30 фунтів із кожних 100 фунтів. Непоганий бізнес, для проведення якого банкір мусить зробити тільки декілька записів у своїх книгах.
Підсумок такої ситуації очевидний — банкіри стають мільйонерами, а виробники реальної продукції втрачають усе. Цей процес перекачування грошей невпинно триває й досі, перейшовши всі кордони, майже весь світ піддано грабункові, за винятком деяких країн. Це був хитро продуманий хід руйнування класу людей, які виробляли реальні цінності, працюючи на землі чи в промисловості. За нової системи їхнє майно неминуче переходить до рук Фінансового інтернаціоналу та його прибічників.
Але хто ж ці міжнародні банкіри? Після захоплення Кромвелем влади в Англії і вбивства короля Карла І Стюарта в 1656 році до країни прибула нова хвиля євреїв з Голландії й інших країн Європи, які фінансували Кромвеля і революцію. З того часу Англія поступово починає перетворюватися в бастіон міжнародного єврейського капіталу. А створений незабаром за їхньої участі Банк Англії стає приватним (недержавним) світовим банком, що використовує величезний капітал цієї країни в інтересах світового єврейства. Це був початок створення Світової єврейської імперії.
Для залучення капіталів і підвищення власного авторитету використовуються різноманітні трюки, що їх помітно навіть у найменуванні банку. Наприклад, окремі банки називають себе національними, проте в таких «національних банках» роблять свої справи у власних інтересах невеликі групи фінансистів. А для того, щоб парламенти не змогли прийняти закони, які б обмежували можливості фінансових олігархів обкрадати народи, було створено партійну систему виборів до законодавчих органів влади, де партії, власне, є ставлениками міжнародних банкірів.
Першим таким банком став у 1674 році Шведський національний банк. Цю ідею підхопив Англійський національний банк, створений через 20 років. Цікава історія його створення: група торговців зібрала 1 200 мільйонів лір і надала їх королю Вільгельму ІІІ у борг під 8% річних. Король дозволив купцям друкувати паперові гроші — банкноти й приймати депозити. Утворився так званий національний банк Англії. У середині XVII століття Англія, як сьогодні США, була єдиною наддержавою світу. Створивши свій приватний національний банк, країна брала участь у чотирьох війнах, і уряд Англії заборгував своєму банку величезну суму грошей. Внутрішній борг уряду виріс до астрономічної, на той час, суми в 140 мільйонів фунтів стерлінгів. Щоб підтримувати процентні виплати за борги національному банку Англії, уряд прийняв рішення збільшити прибутки за рахунок збільшення оподаткування американських колоній.
Згодом міжнародні банкіри й далі нарощували свій тиск на різні країни, нав'язуючи свою лихварську систему і незважаючи на шалений опір. Особливо трагічними були події другої половини XIX століття і до створення у 1913 році центрального банку США, що має й тепер назву — Федеральна резервна система. Ось саме вона і є головною проблемою Америки, що створила трильйонні борги для народу США.
Чи були спроби президентів різних країн звільнитися від лихварського зашморгу? Так були. Але поки що вони закінчилися поразкою. Фінансовий інтернаціонал хижо захищає свої інтереси. Спроба вбити президента США Ендрю Джексона, вбивство президентів Америки Авраама Лінкольна і Джона Кеннеді — справа їхніх рук. Додамо до цього вбивство і президента Франції генерала де Голля. Цей список можна продовжувати.
Та повернімося до Сполучених Штатів Америки і прослідкуємо трагічні моменти історії окремих президентів цієї країни, які вперто вели боротьбу з міжнародними банкірами за фінансову незалежність молодої американської держави.
Світ західної цивілізації — світ фінансового поневолення