Л. К. Воронова фінансове право україни підручник Рекомендовано Міністерством освіти І науки України Київ Прецедент Моя книга
| Вид материала | Книга |
- М. О. Халімовського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 2166.16kb.
- Гриф «Рекомендовано Міністерством освіти І науки України. Підручник для студентів юридичних, 2813.74kb.
- Щербина В. С щ64 Господарське право: Підручник. 2-е вид., перероб. І доп, 10662.68kb.
- Міністерство освіти І науки україни конституційне право зарубіжних країн, 10400.57kb.
- В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
- Р. С. Балакірєва конституційне право україни, 5831.21kb.
- Гриф «Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для студентів юридичних, 3820.01kb.
- Програма факультативного курсу для 10-11 класів знз рекомендовано Міністерством освіти, 228.81kb.
- Міністерство освіти І науки україни бердянський державний педагогічний інститут ім., 1802.26kb.
- Сливка С. С47 Юридична деонтологія. Підручник. Вид. 2-е, пере-роб. І доп, 4452.28kb.
Л. К. Воронова
БЮДЖЕТНИЙ ЗАПИТ — документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.
БЮДЖЕТНИЙ ОБОВ'ЯЗОК —будь-яке, здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладання договору, придбання товару, послуги чи здійснення Інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.
БЮДЖЕТНЕ ПРАВО — сукупність правових норм, що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності: встановлення бюджетної системи, розмежування доходів І видатків між державними та місцевими бюджетами; складання, розгляд проекту бюджету; затвердження бюджету; його виконання; розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету. Б.п. — складова, центральна частина фінансового права. Відносини в галузі бюджету регулюються нормами Конституції України, Бюджетним кодексом України, постійно діючими і періодичними нормативними актами про бюджет, що приймаються Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів, Міністерством фінансів, органами місцевого самоврядування. Норми Б.п. поділяються на матеріальні (які регулюють відносини, пов'язані з бюджетним устроєм, складом доходів і видатків, їх розмежуванням) і процесуальні (які встановлюють порядок складання, розгляду проекту бюджету, затвердження й виконання бюджету і звіту про його виконання, права та обов'язки учасників бюджетного процесу). У бюджетно-правових відносинах, які тривають один бюджетний період (за Конституцією України — з 1 січня до ЗІ грудня), беруть участь відповідні державні органи та органи місцевого самоврядування.
БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС — регламентована нормами фінансового права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.
БЮДЖЕТНИЙ РОЗПИС — документ, в якому головним розпорядникам бюджетних коштів встановлюється розподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнувань по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.
БЮДЖЕТНИЙ УСТРІЙ — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язок між окремими ланками бюджетної системи. Б.у. України визначається з ура-
Фінансове право України
413
хуванням державного устрою та адміністративно-територіального поділу України.
ВАЛЮТА — (Італ. уаіиїа— ціна, вартість)—І) платіжний засіб (грошова одиниця) певної держави — українська гривня, долар США тощо; 2) грошові знаки іноземних держав; кредитні і платіжні документи (чеки, векселі та Ін.), які використовуються в міжнародних розрахунках; 3) міжнародні грошові одини-'** ці, емісія яких здійснюється міжурядовими валютно-кредитни-' ми організаціями. В. поділяють на: а) вільно конвертовані; '"'" б) частково конвертовані; в) неконвертовані. Розрізняють внутрішню та зовнішню конвертованість В.
ВАЛЮТА ПЛАТЕЖУ — (англ. суггепсу оГ раутепї) — валюта, з допомогою якої здійснюються розрахунки або повертаються позички та борги.
ВАЛЮТНА ПОЗИЦІЯ — співвідношення вимог і зобов'язань банку (фірми) в іноземній валюті. Якщо суми вимог І зобов'язань збігаються, валютна позиція вважається закритою, якшо ні — відкритою. Відкрита валютна позиція може бути "довгою" (вимоги перевищують зобов'язання) і "короткою" (зобов'язання перевищують вимоги). Під час купівлі чи продажу валюти довга позиція виникає тоді, коли обсяги купівлі перевищують обсяги продажу, а коротка — в разі перевищення обсягів про-,£і дажу над обсягами купівлі.
ВАЛЮТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО — система нормативних актів, що ' містять норми, котрі регулюють порядок здійснення угод з валютними цінностями в межах країни та у відносинах з інозем-" ними державами І громадянами (резидентами І нерезидентами), а також порядок ввезення, вивезення, переказування та І, пересилання з-за кордону і за кордон національної та інозем-V ної валюти й інших валютних цінностей. До норм В.з. належать і норми, які закріплюють режим здійснення валютних операцій на території України, компетенцію державних органів і функції банків у регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин.
ВАЛЮТНЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ — умова, що передбачається в міжнародних кредитних, платіжних та інших угодах і контрактах з метою страхування ризиків експортера чи кредитора від знецінення валюти платежу.
ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ—операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов'язані з *і&$ використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як -г-лт засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зо-
414
Л. К. Воронова
бов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані із ввезенням, переказуванням на територію України та вивезенням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ — діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків І порядку здійснення валюти платежу.
ВАЛЮТНИЙ КУРС — (англ. ехсЬа§е гаїе) — співвідношення між грошовими одиницями різних країн, зумовлене їхньою купівельною спроможністю. Валютний курс є своєрідною формою ціни, сплачуваної в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти.
ВАЛЮТНИЙ ОПЦІОН (англ. сштепсу орїіоп) — угода про купів-лю-продаж певної суми валюти у встановлені терміни з узгодженим курсом.
ВАЛЮТНИЙ ПАРИТЕТ — співвідношення між двома валютами, встановлюване в законодавчому порядку.
ВАЛЮТНІ ОБМЕЖЕННЯ — система нормативних правил, встановлених у законодавчому або адміністративному порядку і спрямованих на обмеження операцій з національною та Іноземною валютою, золотом та Іншими валютними цінностями.
ВАЛЮТНІ РЕЗЕРВИ — офіційні запаси валюти в центральному банку, фінансових установах країни або в міжнародних валютно-кредитних організаціях. Створюється з метою забезпечення стійкості національної грошової одиниці, фінансово-кредитної системи країни, стабільності внутрішнього ринку та забезпечення міжнародних розрахунків.
ВЕКСЕЛЬ (нім. \УесІі5ЄІ — зміна, розмін) — цінний папір, який засвідчує грошове зобов'язання сплатити за пред'явленням або в установлений строк конкретну суму певній особі або особі, яка вказується цією особою, або пред'явнику векселя. В. може бути простим або переказним. Простий В. —це нічим не обумовлений обов'язок векселедавця сплатити певну суму грошей кредиторові. Переказний В. (тратта) — це письмовий наказ кредитора (трасанта) боржнику (трасату) про сплату в зазначений термін певної суми грошей іншій особі (ремітенту). Переказний В. виписується і підписується кредитором (трасантом). Трасат стає боржником за векселем лише після того, як акцептує вексель, тобто дає згоду на його оплату, поставивши на ньому свій підпис.
ВИКУПНА ЦІНА — в особистому страхуванні при достроковому розірванні договору сума внесків страхувальника (резерв внес-
Фінянсове право України 415
ків) за період страхування, що минув, за вирахуванням витрат страхувальника на ведення справ.
ГРОШОВА МАСА — кількість грошей в обігу на певний момент часу. Це не тільки готівка, а й кошти на поточних банківських рахунках, строкових та ощадних рахунках, депозитні сертифікати, державні цінні папери тощо.
ГРОШОВА ОДИНИЦЯ — встановлений у законодавчому порядку
грошовий знак; один з елементів національної грошової систе-
-у, ми. Використовується для виміру та визначення цін товарів.
;і> Грошова одиниця України — гривня, яка поділяється на 100
копійок.
ДАМНО (від лат. (сіатпит — збиток) — а) окрема плата (крім пен-' $ сійних, процентів і поштових витрат), яку стягують з клієнтів
за інкасування та облік векселів, залізничних накладних, коно-""*" саментів та інших документів; б) збиток, якого зазнав власник
цінних паперів, продавши їх за курсом, нижчим від номіналу.
ДЕБЕТ (від лат. сІеЬеї— він винний) — ліва сторона бухгалтерських рахунків; в рахунках активу Д. представляє прибуткову частину, куди заносяться всі надходження за даним рахунком, а в рахунках пасиву — видаткову частину, в якій групуються всі видатки за рахунком.
ДЕВАЛЬВАЦІЯ (від лат. сіє — зниження і уаіео маю значення, стою) — знецінення національної грошової одиниці, що виявляється у підвищенні її курсу відносно іноземних валют.
ДЕМОНЕТИЗАЦІЯ (від фр. сіетопеїізаііоп) — втрата грошовим металом функції грошей. Демонетизацію срібла було завершено на-і іа прикінці XIX ст. Демонетизацію золота юридично закріплено Статутом МВФ. Відповідно до Поправок до Статуту МВФ з 1 квітня 1978 р. скасовано офіційну ціну золота; воно було вилучено з розрахунків між МВФ та його членами, а значну частку ; золотого запасу МВФ реалізовано на міжнародних ринках.
ДЕНОМІНАЦІЯ (від лат. сіепотіпаїіоп перейменування) — збільшення національної грошової одиниці завдяки обміну в певному співвідношенні старих грошових знаків на нові з метою впорядкування грошового обігу та спрощення обліку й розрахунків.
ДЕІЮРТ (фр. (Іерогі, від лат. сіерогго — відношу) — купівля цінних .4- паперів з одночасним продажем їх на певний строк за нижчим курсом. Застосовують на фондовій біржі для одержання курсо-Т вої різниці. Протилежне—рапорт.
ДБФЛЯЩЯ (від лат. сіейаііо — здувати) — процес стримування збільшення грошової маси в обігу (на противагу інфляції).
416
Л. К. Воронова
ДИЗАЖІО (Італ. сіі5১іо) — відхилення біржового (ринкового) курсу грошових знаків та фондових активів у бік зниження від їхньої номінальної вартості. Вирахування з номінального курсу акцій при укладанні біржових угод. Протилежне — ажіо.
ДЕРЖАВНИЙ БОРГ (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань, включаючи боргові зобов'язання, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору.
ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ — перевищення видатків бюджету над його доходами (протилежне — профіцит).
ДИЛЕР (від англ. деаіег — особа (фірма), яка здійснює біржове або торговельне посередництво. Д. діють від свого імені і можуть виступати посередниками між брокерами, іншими дилерами, клієнтами. Д. може виступати посередником у торговельних операціях купівлі-продажу цінних паперів, товарів і валюти.
ДИСКОНТ (англ. сіізсоигн, Італ. зсопїо, фр. езсотрїе, від лат. сотриіо— рахую) — а) процент, що вираховується при купівлі банками векселів до закінчення строку; б) знижка з ціни товару, валюти; в) різниця між реальним і номінальним курсом акцій.
ДОДАТКОВІ БЛАГА — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, Інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими договорами, укладеними з таким платником податку.
ДОГОВІР СТРАХУВАННЯ — письмовий юридичний документ, за яким одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати Інші умови договору.
ДОТАЦІЇ ВИРІВНЮВАННЯ —міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.
ДОХОДИ БЮДЖЕТУ — усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, спрямування яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).
Фінансове право України
417
ЗАГАЛЬНИЙ ОПОДАТКОВУВАНИЙ ДОХІД — будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними законом. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом звітного податкового року.
ЗАКОН ПРО ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ — закон, який затверджує повноваження органів державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.
ЗАПОЗИЧЕННЯ — операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.
ЗАСТРАХОВАНІ (посмертний одержувач, бенефіціарій) — при договорах особистого страхування особи, на чию користь укладено договір страхування і які можуть отримати компенсацію при настанні страхового випадку. Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.
ЗБЕРІГАЙ — банк, який функціонує відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та відповідає вимогам закону щодо зберігання та обслуговування коштів Накопичувального фонду,
ЗБИТКИ — у фінансовому праві — відбражені в коштах перевищення витрат підприємства, установи, організації над доходами.
ЗВІТНИЙ ПОДАТКОВИЙ ПЕРІОД—проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються. Якщо фізична особа вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового
418
Л. К. Воронова
періоду, то перший податковий період розпочинається з дня отримання таких доходів. Якщо платник податку помирає, визнається судом померлим чи безвісно відсутнім або втрачає статус резидента (за відсутності податкових зобов'язань як нерезидента згідно з законом), останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента. і
ІНДЕКС СПОЖИВЧИХ ЦІН — відображення динаміки вартості кошику споживчих товарів І послуг; продовольчих товарів, житла, промислових товарів масового споживання, палива та ін. Основний показник рівня інфляції в державі.
ІНКАСАЦІЯ (від італ. іпсаззо— виручка, виторг) — збір і транспортування готівки та цінностей, здійснювані банками за дорученням клієнтів.
ІНКАСО (від італ. іпсаззо — виручка, виторг) — операція одержання банком грошей за дорученням клієнта Й зарахування цих грошей на його банківський рахунок на підставі розрахункових документів.
ІНОЗЕМНИЙ ДОХІД — дохід, відмінний від доходу за джерелом його походження з території України.
ІПОТЕЧНИЙ ЖИТЛОВИЙ КРЕДИТ —фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менш ніж на п'ять повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини), з урахуванням землі, що знаходиться | під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки, які | надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної
!&і ділянки) у заставу. Правила надання та погашення іпотечного житлового кредиту визначаються Національним банком України.
ІНФЛЯЦІЯ — знецінення грошей, що знаходить вияв у нерівномірному підвищенні цін на товари й послуги. У разі Інфляції від- ; бувається порушення законів грошового обігу, обумовлене дис-пропорціями в процесі суспільного виробництва, збільшення грошової маси (на противагу — дефляції).
ШФРАСТРУТУРА (від лат. іпїга— нижче, під, зІшсШга) — комплекс виробничих І невиробничих галузей, які забезпечують умови економічного відтворення: шляхи, зв'язок, транспорт, освіта, охорона здоров'я. Основна інфраструктура — мережа енергопостачання, транспорту і зв'язку. -.
г
Фінансове право України 419
ІПОТЕКА {від грец. пуроїЬеке — застава) — застава нерухомості (землі, будов, споруд тощо) як засобу забезпечення позики, іпотечного кредиту.
ІСТЕБЛІШМЕНТ (англ. езїаЬІІзптет) — а) слово, яким у США, Англії та інших англомовних країнах Іноді характеризують високий рівень прибутків, стійке становище в суспільстві, достатки; б) переносно — пануюча верхівка в суспільстві.
ІНВЕСТИЦІЯ — (від лат. іпуєзіІо — одягаю, наділяю) — всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. До об'єктів І. належать: кошти, цінні папери, науково-технічна продукція, майнові права, права на Інтелектуальні цінності тощо. І. у відтворення основних фондів та на приріст матеріально-виробничих активів здійснюється у формі капітальних •'■ вкладень.
ІНДОСАМЕНТ (нім. іпаоззатепі, фр. епсіоззетеШ, від лат. іп — на І гіогзшп — спина) — передатний напис власника на звороті векселя або чека, який засвідчує перехід прав за цим документом до Іншої особи, і. виконує передатну, забезпечувальну й легітимаційну функцію; оскільки за його допомогою перехожі дять права за векселем від однієї особи до іншої, перетворює індосанта в індосата (боржника) за векселем, який відповідає перед векселедержателем за акцепт векселя і платіж. І. дає змогу встановити законного держателя векселя.
ІНДОСАНТ — юридична особа яка переводить вексель, чек за передатним написом.
ІНДОСАТ — юридична особа, якій за індосаментом передані всі права за векселем.
ІНДОСАЦІЯ — переказ векселя індосантом Індосату шляхом передатного напису на звороті векселя.
КАЗНАЧЕЙСТВО (Державне казначейство України) (від тюрк, казна) — спеціальний підрозділ Міністерства фінансів України, який забезпечує повне і своєчасне виконання бюджету України, фінансує його видатки, управляє державним боргом, розподіляє між різними ланками бюджетів відрахування від загальнодержавних податків та зборів, контролює надходження й витрачання коштів державних позабюджетних фондів.
КАЗНАЧЕЙСЬКІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ — боргові цінні папери на пред'явника, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розмішуються тільки на добровільних засадах серед фізичних і юридичних осіб і засвідчують внесення їх влас-
420
Л. К. Воронова
никами грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу, відповідно до умов їх випуску.
КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ — це операції, пов'язані з прийманням і видачею готівкових коштів під час проведення розрахунків через касу підприємства. Порядок здійснення таких операцій регламентовано Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 р. № 72. Відповідно до п. 3.1 Положення касові операції оформляються прибутковими та видатковими ордерами, типові форми (КО-1 та КО-2, відповідно) і порядок заповнення яких затверджено наказом Мінстату України від 15 лютого 1996 р. № 51.
КОРПОРАТИВНІ ПРАВА —право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку пай, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної та фізичної особи, або в Інших організаційно-правових формах.
КОРЕСПОНДЕНТСЬКИЙ РАХУНОК — рахунок для обміну розрахунків, що їх виконує одна кредитна установа за дорученням і на кошти іншої кредитної установи на підставі укладеного кореспондентського договору.
КЛІРИНГ (англ. с1еагіп§ — очищення, прояснення) — система безготівкових розрахунків (за продані товари, цінні папери, надані послуги), що грунтується на зарахуванні банками взаємних платіжних вимог сторін, що беруть участь у розрахунках. Клірингові операції в зовнішній торгівлі називають валютним клірингом. Також: розрахунок шляхом зарахування взаємних вимог, зобов'язань без оплати грошовими коштами.
КОМІСІОНЕРИ — посередники, які приймають певні товари на комісію, тобто ті, що не сплачують їх вартість доти, доки ці товари будуть продані. Розрахунок з постачальником комісіонери проводять тільки після реалізації товару.
КОНСАЛТИНГ—діяльність по консультуванню виробників, продавців і покупців з широкого кола питань економічної діяльності підприємств, організацій, в тому числі у зовнішньоекономічній сфері. Консалтингові фірми надають послуги по дослідженню і прогнозуванню ринку (товарів, послуг, ліцензій, ноу-хау тощо), ціна світових товарних ринках, по розробці тех-ніко-економічних обгрунтувань на об'єкти міжнародного ділового співробітництва, створення спільних підприємств тощо.