Geum.ru

Тема: Етичні засади адвокатської діяльності План

Вид материалаДокументы

Содержание


1. Суспільне призначення адвокатури. Загальні право-етичні вимоги до адвокатів.
2. Основні принципи адвокатської етики
3. Етика укладення угоди про надання правової допомоги. Відносини адвоката з клієнтом.
4. Етичні аспекти здійснення захисту за призначенням і надання адвокатом правової допомоги малозабезпеченим особам.
Подобный материал:
Тема: Етичні засади адвокатської діяльності

План

1. Суспільне призначення адвокатури. Загальні право-етичні вимоги до адвокатів.

2. Основні принципи адвокатської етики:

а. принцип пріорітету інтересів клієнта або принцип адвокатської справедливості;

б. принцип незалежності;

в. принцип конфіденційності;

г. принцип компетентності та добросовісності

д. принцип відповідальності за недотримання правил адвокатської етики.

3. Етика укладення угоди про надання правової допомоги. Відносини адвоката з клієнтом.

4. Етичні аспекти здійснення захисту за призначенням і надання адвокатом правової допомоги малозабезпеченим особам.


1. Суспільне призначення адвокатури. Загальні право-етичні вимоги до адвокатів.

У цивілізованих демократичних державах, до числа яких прагне увійти й Україна, невід'ємним фактором правової системи й основним недержавним інститутом захисту особистості, її прав і свобод є адвокатура. Практично всі міжнародні акти з прав людини, починаючи від Загальної декларації і закінчуючи Основними положеннями про роль адвокатів (прийнятими VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р.), одним з найважливіших прав кожної особи визнають право на отримання фахової правової допомоги. Конституція України в ст. 59 забезпечення цього права покладає власне на адвокатуру. Міжнародна спільнота, одним з показників рівня демократичності і дотримання прав людини в державі визнає існування в країні незалежної адвокатури і ефективного виконання покладених на неї функцій.

Конституція України проголосила найважливішу соціальну функцію адвокатури, а саме забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах.

Адвокатура України, відповідно до Закону України "Про адвокатуру" від 09.12.1992 р., є добровільним професійним об'єднанням. Вона функціонує на закріплених цим Законом принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму та конфіденційності.

Адвокат — це юрист, який покликаний своєю діяльністю, відповідно до Конституції та законів України, сприяти захисту прав і свобод, представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу.

Надзвичайна важливість функцій адвокатури вимагає від адвокатів дотримання високих правових та етичних стандартів поведінки.

Відповідно до ст. 2 Закону адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.

У межах своєї компетенції адвокати дають консультації та роз'яснення, довідки щодо законодавства, складають заяви, скарги та інші документи правового характеру, здійснюють представництво у суді та в інших державних органах в інтересах громадян і юридичних осіб, надають юридичну допомогу суб'єктам права, сприяють правовими засобами здійсненню підприємницької діяльності. Разом з тим, адвокат повинен дотримуватись обов’язків, покладених на нього Законом України „Про адвокатуру”: неухильно виконувати вимоги діючого законодавства, використовувати усі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, а також відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. Крім високої кваліфікації, адвокат має володіти глибокими знаннями не тільки у галузі юриспруденції, а і в інших сферах науки, бути тонким психологом, вміти робити необхідні висновки. Для нього дуже важливо бути добрим промовцем, мати змогу майстерно складати документи. Неодмінна вимога до адвоката - скрупульозне дотримання свого призначення — захищати не злочин, а людину, володіти високими моральними якостями, неухильно додержуватися адвокатської етики.


2. Основні принципи адвокатської етики:

а. принцип пріоритету інтересів клієнта або принцип адвокатської справедливості;

Водночас специфіка, комплексний характер обов'язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права.

Ст. 7 Правил адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при КМУ від 01.10.1999 р. закріплює принцип домінантності інтересів клієнтів, який полягає в наступному. У межах дотримання принципу законності адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, інтересами законних представників клієнтів, або їх опікунів, піклувальників та інших осіб, а також будь-якими іншими міркуваннями. Крім того, адвокат повинен поважати свободу вибору клієнтом адвоката і ні до прийняття доручення, ні в процесі його виконання не вчиняти перешкод до реалізації цієї свободи.

Іншими словами адвокат незалежно від особистого ставлення до клієнта чи його вчинків має вжити всіх передбачених законом засобів для максимальної реалізації прав та інтересів клієнта, незважаючи навіть на той факт, що це може порушувати принцип справедливості по відношенню до інших осіб (наприклад, застосування норми про сплив строку позовної давності дозволяє боржнику уникнути відповідальності за несплату боргу, хоча це несправедливо по відношенню до кредитора).

б. принцип незалежності;

Ст.5 вищезазначених Правил говорить, що специфіка цілей і завдань адвокатури вимагає як необхідної умови належного здійснення адвокатської діяльності максимальної незалежності адвоката у виконанні своїх професійних прав і обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів. З метою дотримання цього принципу в своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний протистояти будь-яким спробам посягання на його незалежність, бути мужнім і принциповим у виконанні своїх професійних обов'язків, відстоюванні професійних прав та їх ефективному використанні в інтересах клієнтів. Адвокат зобов'язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що применшували б його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта і перешкоджають належному наданню йому правової допомоги. Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в юридичну, матеріальну або моральну залежність від інших осіб, підпорядкувала його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства про адвокатуру і цими Правилами, або можуть іншим чином перешкоджати вільному і незалежному виконанню адвокатом його професійних обов'язків. Адвокат не повинен при виконанні доручення клієнта керуватися вказівками інших осіб стосовно змісту, форм, методів, послідовності і часу здійснення його професійних прав і обов'язків, якщо вони суперечать його власній уяві про оптимальний варіант виконання доручення клієнта.

в. принцип конфіденційності;

(1) Дотримання принципу конфіденційності (ст.9 вищезазначених Правил) є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання правової допомоги. Тому збереження конфіденційності будь-якої інформації, отриманої адвокатом від клієнта, а також про клієнта (зокрема щодо його особи) або інших осіб у процесі здійснення адвокатської діяльності, є правом адвоката у відносинах з усіма суб'єктами права, які можуть вимагати розголошення такої інформації, та обов'язком щодо клієнта і тих осіб, кого ця інформація стосується. Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі.

Конфіденційність такої інформації може бути скасована тільки особою, зацікавленою в її дотриманні (або спадкоємцями такої фізичної особи чи правонаступниками юридичної особи), в письмовій або іншій зафіксованій формі.

Адвокат не відповідає за порушення цього принципу у випадках допиту його у встановленому законом порядку як свідка стосовно обставин, які виходять за межі предмета адвокатської таємниці, визначеного чинним законодавством, хоча й охоплюється предметом конфіденційності інформації, передбаченим цими Правилами. Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, попереднього слідства і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю.

Адвокат (адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його помічниками та членами технічного персоналу. Адвокат (адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпечити такі умови зберігання документів, переданих йому клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що знаходяться в його розпорядженні і містять конфіденційну інформацію, котрі розумно виключають доступ до них сторонніх осіб.

г. принцип компетентності та добросовісності (ст. 10 Правил).

Зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов'язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, фундаментальне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва. Адвокат зобов'язаний надавати правову допомогу клієнтам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта і можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до належного виконання доручення.

Адвокат зобов'язаний незалежно від сфери своєї переважної спеціалізації, якщо така має місце, підтримувати на належному рівні знання у питаннях, з яких він згідно з чинним законодавством зобов'язаний надавати юридичну допомогу за призначенням органів слідства або суду, а також безкоштовно.

Адвокат має постійно працювати над вдосконаленням своїх знань і професійної майстерності, володіти достатньою інформацією про зміни у чинному законодавстві. Адвокат повинен забезпечувати розумно необхідний рівень компетентності своїх помічників, технічного персоналу та інших осіб, що залучаються ним для виконання окремих робіт у зв'язку з виконанням доручення.

д. принцип відповідальності за недотримання правил адвокатської етики.

Відповідно до ст. 77 Правил адвокатської етики за порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру. Більше того, ст. 78 передбачає відповідальність адвоката за порушення Правил адвокатської етики помічником адвоката, якщо адвокат:

1) не забезпечив ознайомлення останнього з цими Правилами;

2) не здійснював належного контролю за діями помічника, залученого ним до виконання окремих робіт за дорученням, передбаченим угодою між адвокатом і клієнтом про надання правової допомоги;

3) своїми розпорядженнями і порадами або особистим прикладом сприяв порушенню помічником Правил адвокатської етики.

Ст. 16 Закону України „Про адвокатуру” регулює дисциплінарну відповідальність адвоката. Зокрема, за порушення вимог цього Закону, інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії до адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення:

попередження;

зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року;

анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури або в судовому порядку. Питання про дисциплінарну відповідальність адвоката - члена адвокатського об'єднання регулюється також статутом відповідного об'єднання.


3. Етика укладення угоди про надання правової допомоги. Відносини адвоката з клієнтом.

Прийняття доручення - укладення угоди з клієнтом на ведення справи - це важлива і відповідальна процедура. Закон України «Про адвокатуру» (ст. 7) позбавляє адвоката права «...відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного», за винятком випадків чітко передбачених у ст. 41 Правил адвокатської етики. Тому, укладаючи угоду на ведення справи, адвокат зобов'язаний ретельно зважити свої можливості: усвідомити характер, обсяг і можливу тривалість роботи, з'ясувати специфіку справи і тверезо зважити свої пізнання в цій сфері, уточнити позицію й особистість обвинувачуваного, характер побажань клієнтів, а деколи і передісторію справи (наприклад, якщо перед тим був залучений інший адвокат). Слід перевірити чи прийняття доручення не порушить принципи конфіденційності, законності, прав інших адвокатів, права клієнта на свободу і виборі адвокатів та інше, що детально регулюється Правилами адвокатської етики. Не досить зважений підхід до прийняття доручення приховує у собі чимало можливих ускладнень, а нерідко і неприємностей.

Правила адвокатської етики містять детальні вимоги до форми та змісту угоди про надання правової допомоги (ст.ст.16-17), але крім того, містить і положення про дотримання принципу компетентності, добросовісності та законності на цьому етапі його роботи. Приймаючи доручення на надання правової допомоги (ст.18 Правил), адвокат повинен зважити свої можливості по його виконанню і зобов'язаний відмовитись від прийняття доручення, якщо є розумно достатні підстави вважати, що стосовно даного доручення норми цих Правил, в яких втілений принцип компетентності, не можуть бути адвокатом дотримані. У випадку, коли для досягнення рівня компетентності, необхідного для належного виконання доручення, адвокату потрібна спеціальна підготовка, то виходить за межі звичайної підготовки до справи і вимагає значного часу через відсутність у адвоката спеціальних знань законодавства, що підлягає застосуванню в даному випадку, або досвіду ведення відповідної категорії справ, адвокат зобов'язаний до укладення угоди з клієнтом попередити його про необхідність такої підготовки.

Адвокат не повинен приймати доручення на надання правової допомоги, якщо він через обсяг зайнятості не зможе забезпечити розумно необхідну сумлінність виконання доручення, досконалість, ретельність підготовки, оперативність при виконанні доручення, окрім випадків, коли відмова від прийняття доручення в конкретній ситуації може призвести до суттєвого порушення прав та законних інтересів клієнта, або коли клієнт дає згоду на запропоновані йому строки виконання доручення, якщо відстрочка об'єктивно не повинна суттєво позначитись на можливості належного виконання доручення. В будь-якому випадку до укладення угоди з клієнтом адвокат зобов'язаний попередити клієнта про складнощі і можливі негативні наслідки для результату виконання доручення, пов'язані з обсягом зайнятості цього адвоката.

До підписання угоди про надання правової допомоги у справі, що підлягає судовому розгляду, адвокат повинен з'ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта.

Адвокату забороняється (ст.22 Правил) приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними. Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними, адвокат повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату. Якщо і при цьому не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов'язаний відмовитись від укладення з клієнтом угоди.

Взаємини адвоката з клієнтом повинні будуватися на офіційній основі і ні в якому разі не переростати в дружбу та інші «близькі відносини», у будь-якому на період ведення справи. У середовищі адвокатів прижилося прислів'я: клієнт - твій потенційний ворог. Ця «істина» справедлива для ситуацій, коли між адвокатом і клієнтом установлюються «нестатутні» відносини, що припускають не передбачені законом взаєморозрахунки, необгрунтовані запевнення і обіцянки. Тому ст. 18 Правил говорить, що адвокат не повинен приймати доручення на виконання дій, що виходять за межі його професійних прав та обов'язків. Трапляються ситуації, коли клієнт, раніше благав про допомогу, раптом без видимих причин перетворюється в злісного і непримиренного ворога. Найгостріші конфлікти між адвокатом і його клієнтами виникають на ґрунті незадоволення наслідком справи. Особливу гостроту вони приймають, коли адвокат за укладення угоди чи в процесі подальшого спілкування з клієнтами мав необережність дати будь-яке запевнення, безпідставно вселити надію клієнтам або не чітко висловити свої припущення.

Наприклад, Після оголошення досить суворого вироку у кримінальній справі про великі крадіжки і грабежі державного майна на одного з адвокатів надійшла в прокуратуру області вкрай злісна й агресивна скарга - засуджений обвинувачував адвоката в тім, що той шляхом обману виманив у його дружини 8 тис. крб.

Почалося розслідування, внаслідок якого з'ясувалося, що під час укладення угоди дружина підсудного запитала в адвоката чи потрібно відшкодовувати заподіяний збиток, оскільки слідчий стверджує, що «тоді менше дадуть». Адвокат пояснив клієнтці, що відповідно до закону суд при призначенні покарання враховує прагнення підсудного до відшкодування заподіяного збитку. Обмежившись абстрактним роз'ясненням закону, адвокат надав клієнтці можливість самостійно вирішувати питання про відшкодування заподіяних злочином збитків, не подумавши однак про можливі наслідки такого кроку. Дружина підсудного невірно зрозумівши відповідь адвоката , внесла в касу підприємства, де була зроблена крадіжка, 8 тис. крб. Суд не надав цьому факту великого значення і засудив винного до десяти років позбавлення волі. Тоді засуджений усю свою злість на адвоката виклав у скарзі на ім'я прокурора області, звинувативши захисника у присвоєнні 8 тис. крб.


4. Етичні аспекти здійснення захисту за призначенням і надання адвокатом правової допомоги малозабезпеченим особам.

Існує дуже важливий і далеко не байдужий державі інститут безкоштовної юридичної допомоги, гарантованої Конституцією України «...у випадках, передбачених законом» (ст.59).

З метою реалізації права кожної особи на отримання професійної правової допомоги, у випадку, коли вона не може оплатити такі послуги, вони їй надаються безкоштовно.

Ст. 50 Правил містить такі положення. Здійснення захисту за призначенням органів попереднього слідства та суду у випадках, передбачених чинним кримінально-процесуальним законодавством, є важливим професійним обов'язком адвоката. Необґрунтована відмова від прийняття на себе захисту за цих умов є неприпустимою.

Відмову слід вважати обґрунтованою тільки у випадках:

1) коли адвокат через тимчасову непрацездатність не може повноцінно виконувати свої професійні обов'язки;

2) коли з об'єктивних причин у адвоката відсутня належна кваліфікація для надання правової допомоги у конкретній справі, що є особливо складною;

3) коли при прийнятті адвокатом на себе надання правової допомоги певній особі через конкретні причини неможливо забезпечити дотримання вимог цих Правил, які регламентують ситуацію суперечності інтересів, або правил, що забезпечують гарантії збереження конфіденційної інформації;

4) коли прийняття захисту за призначенням через конкретні об'єктивні причини може потягнути суттєве порушення прав і законних інтересів інших клієнтів адвоката, з котрими адвокат пов'язаний раніше укладеними угодами про надання правової допомоги;

5) коли частина роботи, що виконується за призначенням, у загальному обсязі роботи адвоката стає вочевидь надмірною і ставить його в тяжке матеріальне становище.

У випадках здійснення захисту за призначенням у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, з оплатою відповідно до чинного законодавства на будь-якій стадії здійснення правової допомоги допускається укладення угоди з клієнтом про надання йому правової допомоги, яке передбачає внесення гонорару клієнтом. Адвокат не має права в цих випадках схиляти клієнта до укладення угоди шляхом обману, погроз та інших засобів, які суперечать чинному законодавству і цим Правилам.

Стаття 51 Правил регулює етичні аспекти надання адвокатом правової допомоги малозабезпеченим громадянам.

У своїй професійній діяльності адвокат повинен завжди враховувати, що професія адвоката є не тільки джерелом заробітку для нього, а й має важливе соціальне значення, є однією з головних гарантій належного рівня захисту прав та свобод громадян і вимагає від своїх представників відданості цьому призначенню професії, благородства та людяності. Тому адвокат повинен надавати правову допомогу у випадках, передбачених законом, на частково сплатних засадах, або безкоштовно.

Необґрунтована відмова або ухилення адвоката від надання правової допомоги безоплатно у випадках, прямо передбачених законом, є неприпустимою. Обґрунтованою таку відмову слід вважати лише у випадках, аналогічних передбаченим частиною другою статті 50 цих Правил.

Адвокат повинен також намагатись знайти можливість надання правової допомоги незаможнім громадянам на частково сплатних засадах або безкоштовно і в інших випадках, прямо не передбачених законом, виходячи з розумного співвідношення цієї роботи з повністю оплачуваною.

При зверненні до адвоката особи, що завідомо має згідно з законом право на надання правової допомоги безкоштовно, адвокат повинен пояснити їй це право. Адвокату забороняється в цих випадках шляхом повідомлення неправдивої інформації про права такої особи або свідомого їх замовчування добиватися винагороди за надану правову допомогу. Разом з тим, якщо клієнт, будучи повідомленим про свої права, все ж таки бажає внести гонорар, або якщо за нього це хоче зробити інша особа, адвокат має право прийняти оплату, якщо при цьому не порушуються інші Правила адвокатської етики.

Якщо в рекламних матеріалах про діяльність адвоката (адвокатського об'єднання) зазначається, що правова допомога певних видів або допомога певним категоріям громадян буде надаватись безкоштовно, адвокат зобов'язаний виконувати умови рекламних матеріалів і не може відмовитись від надання безкоштовної правової допомоги у випадках, прямо передбачених рекламними матеріалами. Рівною мірою адвокат (адвокатське об'єднання) має дотримуватися вміщених у рекламних матеріалах вказівок про знижений рівень оплати правової допомоги.

Адвокат зобов'язаний сумлінно ставитись до виконання прийнятих на себе доручень як у випадках, коли угодами передбачено отримання повноцінного гонорару за їх виконання, так і коли правова допомога, що надається адвокатом, оплачується державою за фіксованими ставками або надається безоплатно відповідно до закону або угоди між адвокатом і клієнтом.