Сузір’я жінки (Клуб для дівчат)

Вид материала

Содержание

Зміст навчального матеріалу
Розділ 1. Жінка-мати (28 год)
Практичне заняття.
Практичне заняття.
Практичні заняття.
Розділ 4. Жінка-вихователька (30 год)
Практичні заняття.
Практичні заняття
Практичні заняття.
Розділ 7. Жінка – творець і цінитель краси (38 год)
Практичні заняття.
Підсумкове заняття (2 год)

Подобный материал:

Сузір’я жінки (Клуб для дівчат)_______________________________

Віра Гутник,

директор Центру творчості дітей

та юнацтва „Соняшник” м. Білої Церкви

Пояснювальна записка

Стародавня мудрість говорить: виховуючи хлопчика – виховують чоловіка, виховуючи дівчинку – виховують націю. У пошуках шляхів оптимізації виховної роботи в закладах освіти, зокрема позашкільних навчальних закладах, необхідно використовувати кращі здобутки матеріальної та духовної культури українського народу, надбання народної педагогіки, народні виховні традиції.

Народна педагогіка – це, насамперед, педагогіка сім’ї, вона стосується в основному родинного виховання, зазначав М.Стельмахович. Тому особливу роль народна педагогіка відводить родині, батькам, на високий п’єдестал поваги, пошани і любові вона поставила жінку-матір. За Г.Ващенком, дівчат необхідно виховувати на національних традиціях, до яких належать традиційні в Україні гостинність, любов до краси і художньої творчості, музики, а також до життя з притаманною йому вірністю в коханні.

В.Сухомлинський переконливо стверджував, що дівчина-жінка в своєму розвитку стає такою, як її мати. Великий педагог сповідував культ Матері, її моральної чистоти, вважав, що саме в підлітковому віці необхідно готувати дівчат до великої місії – жінки та матері. У вихованні дівчат особливого значення слід надавати формуванню у них жіночості, ніжності, доброти, гідності й честі. Від жінки-Берегині значною мірою залежить щаслива, міцна родина, сердечна атмосфера стосунків між членами сім’ї, затишок, належна організація побуту, здоровий спосіб життя малих і дорослих, створення умов для задоволення духовних та інтелектуальних запитів дітей.

За народною педагогікою жінка – хранителька домашнього вогнища, перша вихователька дітей, вірна і турботлива дружина, дбайлива господиня, вправна рукодільниця, знавець і хранитель народних сімейних традицій, звичаїв, обрядів. Українська жінка-мати з перших днів життя дитини піклувалась про її виховання і повсякденний розвиток. Користуючись засобами української народної медицини та гігієни, знаючись на цілющих рослинах, вона змалку загартовувала дітей, лікувала їх і доглядала. Також була невтомною господинею, майстринею, рукодільницею, ткала і пряла, шила одяг, вишивала, розмальовувала піч та стіни, виготовляла іграшки. Її чудовий спів привносив естетизм і красу в життя родини, особливо дітей.

Мати повинна була прилучати дітей до малювання, вишивки, ліплення, аплікації, світу народних традицій і обрядів. Вона мала давати дитині певний об’єм знань і сформувати найпотрібніші в житті практичні та інтелектуальні уміння й навички, які охоплювали б основні види діяльності людини – навчальну, виробничо-трудову, побутово-сімейну, суспільно-громадську. Бавлячись та розмовляючи з дитиною, спільно займаючись домашніми справами мати дбала про розвиток у дитини кмітливості, спостережливості, пам’яті, уваги, уяви, розумових здібностей, керуючись при цьому надбанням народної дидактики.

Саме від матері дитина вчиться виявляти милосердя, доброту, співчуття до немічних, хворих, жебраків, налагоджувати стосунки із сусідами, односельцями, земляками на основі приязні, товариськості, взаємодопомоги. Споконвіку мати передає доньці трудові уміння і навички, привчає її до організації домашнього побуту, готує до сімейного життя, формує її духовний світ на основі народної моралі, з ранніх років дитини закладає їй у душу зернини духовності. Доньки беруть за взірець для наслідування матір, у якої вчаться жіночої гордості, гідності, скромності.

Виховуючи дітей на народних звичаях, обрядах та фольклорі жінка-мати була берегинею оселі, хранителькою народних знань, які допомагали їй навчати та виховувати дітей. Мати виховувала у дітей віру в Бога, сприяла дотриманню ними Божих заповідей, вчила дітей молитися, шанувати релігійні свята, брала малих із собою до церкви, розповідала про життя святих. Вона заохочувала дітей до активної участі в колядках, щедрівках, народних співах, навчала їх народним іграм і забавам. Жінка була хранителькою споконвічних українських звичаїв, традицій, навчаючи дітей рідної мови, виховуючи любов до рідної пісні, одягу, укладу родинного життя, вона підтримувала невидимий зв’язок поколінь та передавала його дітям.

Клуб для дівчат „Сузір’я жінки” – творче об’єднання дітей і учнівської молоді, що забезпечує інтелектуальний, творчий, духовний розвиток дівчат середнього та старшого шкільного віку на засадах українських народних виховних традицій засобами позашкільної освіти.

Мета освітньої діяльності клубу „Сузір’я жінки” – виховання дівчат засобами народної педагогіки, на народних виховних і дидактичних принципах; залучення підростаючого покоління до пізнання народних родинних виховних традицій, здобутків матеріальної та духовної культури українського жіноцтва; підготовка дівчат до виконання в дорослому житті високої місії матері і дружини.

Основні завдання освітньої діяльності клубу „Сузір’я жінки” наступні:

активізувати використання в умовах позашкілля народної педагогічної мудрості у вихованні дівчаток, як майбутніх мам, дружин, господинь;
сприяти вихованню у дівчат відповідального ставлення до створення сім’ї та майбутнього материнства;
розширити знання вихованців про народні родинні звичаї, традиції та обряди.

Навчальна програма розроблена для дівчат віком 13-17 років і розрахована на 1 рік навчання (216 навчальних годин, 3 заняття на тиждень тривалістю 2 години).

В основі навчального матеріалу програми клубу для дівчат „Сузір’я жінки” – сім символічних іпостасей української жінки: жінка-господиня, жінка-дружина, жінка-мати, жінка-вихователька, жінка-цілителька, жінка-хранителька роду й традицій, жінка-творець і цінитель краси.

Форми організації навчально-виховного процесу у клубі „Сузір’я жінки” наступні:

- навчальні бесіди, розповідь;

- рольові ігри, народні ігри, конкурси та вікторини;

- театралізація народних звичаїв;

- виставки, виставки-презентації;

- лекції-вернісажі, лекції-концерти;

- екскурсії, театралізовані тематичні екскурсії;

- дискусії, диспути, конференції;

- родинні свята, родинні кола.

Зміст навчального матеріалу

№ п/п	Назва теми	Кількість годин
№ п/п	Назва теми	Всього	Теорія	Практика
1.	Вступне заняття	2	2	-
2.	Жінка-мати	28	26	2
3.	Жінка-дружина	18	16	2
4.	Жінка-господиня	42	34	8
5.	Жінка-вихователька	30	28	2
6.	Жінка-цілителька	18	14	4
7.	Жінка – хранителька роду й традицій	38	28	10
8.	Жінка – творець і цінитель краси	38	24	14
9.	Підсумкове заняття	2	-	2
Разом		216	172	44

Вступне заняття (2 год)

Ознайомлення вихованців з метою, завданнями та очікуваними результатами роботи клубу. Поділ вихованців на творчі групи.

Розділ 1. Жінка-мати (28 год)

Материнство – священна місія жінки на землі. Образ жінки-матері в усній народній творчості. Народні звичаї і традиції, пов’язані з народженням дитини. Магія обряду народин дитини. Традиції ім’янаречення, хрестин і пострижин дитини. Мати – одвічна вболівальниця за долю своїх дітей. Материнське благословення як життєвий оберіг. Материнська молитва за дітей до Ісуса Христа, Матері Божої та інших святих. Колискова – найперша мелодія дитинства.

Народні ігри як засіб фізичного розвитку дітей, шлях до витоків національної культури і духовності. Види народних ігор: сезонно-обрядові ігри, побутові народні ігри, ігри-ловітки, ігри-забави, ігри-атракціони. Атрибутика народних ігор. Народна іграшка – невід’ємний компонент педагогічної і загальної культури українського народу. Історія української народної іграшки. Виховне значення народної іграшки. Казка як засіб впливу на формування особистості дитини.

Практичне заняття. Естафета українських народних ігор „Де гра, там і радість”.

Розділ 2. Жінка-дружина (18 год)

Національні риси характеру українок. Норми української моралі щодо поведінки дівчат на виданні. Культура стосунків юнака і дівчини, чоловіка і дружини. Українська весільна обрядовість. Традиції дошлюбного спілкування та сватання. Семантика передвесільних, власне весільних і післявесільних обрядодій. Передвесільна обрядовість (сватання, умовини, оглядини, заручини, бгання короваю, дівич-вечір). Власне весільна обрядовість (запросини, обдарування, посад молодих, розподіл короваю, розплітання коси та покривання молодої, комора). Післявесільні обряди (хлібини, свашини, гостини). Сучасне українське весілля. Весільні ювілеї.

Ідеал кохання і закоханих в українській народній пісні. Оспівування щирого і світлого подружнього кохання в українських народних піснях. Народний ідеал української жінки в українській художній літературі. Риси характеру жінки – дружини українського козака: стійкість, витримка, незалежність, самостійність, гідність. Роль жінки у створенні родинного затишку і спокою в сім’ї. Створення українською жінкою культу Батька в родині.

Практичне заняття. Знайомство з українською весільною обрядовістю.

Розділ 3. Жінка-господиня (42 год)

Система харчування українців. Традиційні способи обробки продуктів та приготування їжі. Традиційні українські страви та напої. Режим і сезонність харчування, харчові заборони. Дитяче харчування. Харчування українців під час постів. Традиційна обрядова їжа. Різдвяна вечеря. Великодні страви. Рецепти Великодньої паски. Народні обряди під час випікання хліба. Коровай, його призначення і виготовлення. Секрети кулінарних делікатесів української кухні.

Народний календар – енциклопедія життя, праці, побуту та дозвілля українського народу. Роль жінки у збереженні традицій народного календаря. Хліборобський календар. Основні цикли сільськогосподарських робіт. Трудові свята й обряди (свято першої борозни, свято першого снопа, обжинки). Матусині вузлики. Вирощування і збереження насіння городніх культур. Квіти – окраса української садиби. Традиційні квіти України. Народне квітникарство. Народні легенди про квіти. Метеорологічний календар. Народні прогнозування, передбачення, народні прикмети.

Традиційні господарські справи української жінки. Приготування їжі, прання, прасування, миття та купання. Господарське начиння та реманент. Народні художні ремесла українців: вишивка, бісероплетіння, ткацтво, гончарство, лозоплетіння, вироби з соломи, художній розпис тощо. Вікові традиції ткацтва. Вирощування прядивних культур. Технологічні особливості обробки льону та конопель (збирання, вимочування, розчісування, прядіння). Основні знаряддя праці для ткацтва (ткацький верстат, веретено, механічна прядка) та їх функціональне використання.

Практичні заняття. Екскурсія до музею відомого художника-етнографа, лауреата Шевченківської премії І.Г.Гончара. Театралізоване дійство „Тихше, діти, хліб печеться”. Конкурс юних господинь. Театралізована тематична екскурсія в музей народного побуту „Світлиця”. Жіноче свято „Порадити, розрадити, втішати, надихати, душевні рани згоїти, на п’єдестал підняти”.

Розділ 4. Жінка-вихователька (30 год)

Народна педагогіка та батьківське виховання як засіб формування особистості дитини. Основні методи спонукання дітей до позитивної поведінки: застереження, навіювання, вимога, заборона, заохочення, покарання. Неприпустимість залякування дітей та фізичних покарань. Стимули самовиховання дітей (оцінка вчинків дитини іншими людьми, прагнення піднести свій авторитет, порухи совісті). Засоби перевиховання: добрий приклад, сприятлива атмосфера, поступовість, доброзичливе, гуманне ставлення, відсутність прямого педагогічного впливу. Народний мовленнєвий етикет. Етикет вітання в народних казках.

Основні напрями виховання дитини в родині. Народна педагогіка про гармонію фізичного і розумового розвитку дитини. Традиції трудового виховання та його значення у становленні особистості. Усна народна творчість про працю як найвище мірило цінності людини, про зневагу до неробства. Розумове виховання як невід’ємний компонент народної педагогіки. Розумове виховання дітей засобами дитячого фольклору. Релігійне виховання. Виховання у дітей віри в Бога, сприяння дотримання ними Божих заповідей, шанування релігійних свят і традицій. Народна етика і мораль. Культура поведінки у Божому Храмі.

Усна народна творчість про силу виховного впливу батьків, зокрема матері. Втілення принципів народної моралі в прислів’ях та приказках. Материнські секрети виховання у доньок жіночості, ніжності, доброти, гідності, честі. Роль і статус жінки-матері в навчанні і вихованні дітей в період Козацької доби. Піклування народу-вихователя про дитину-сироту. Культура громадського дозвілля. Гостинність – одна з головних рис української родини.

Практичні заняття. Свято „Благословенна будь, дитино кожна”. Конкурс знавців народної мудрості „Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє”.

Розділ 5. Жінка-цілителька (18 год)

Народна медицина. Лікарські рослини. Ефективні засоби і прийоми використання лікарських рослин, нагромаджені народною практикою. Основні ранозагоюючі, знеболюючі, дезинфікуючі та профілактичні засоби лікування рослинного походження. Лікувальні засоби тваринного походження. Народна фізіотерапія (компреси, інгаляції, лікувальні ванни). Мануальна терапія. Персоніфікація хвороб та релігійно-містичні шляхи боротьби з ними. Традиції знахарства (костоправи, травники, баби-повитухи). Лікувальна магія замовлянь. Народні вірування і повір’я про хвороби, одужання та здоров’я людини. Народна ветеринарія.

Практичні заняття. Конкурс знавців лікарських рослин.

Розділ 6. Жінка – хранителька роду й традицій (38 год)

Жінка – запорука духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій. Роль жінки у забезпеченні родинного ладу, сімейного затишку, доброго духу рідного дому. Материнський вплив на формування в дітей знання і відчуття роду. Виховна сила родинних взаємин. Родинні обереги. Родинні традиції. Родовідне дерево, принципи його складання. Родинний герб – віддзеркалення родинного укладу і традицій. Родинно-побутовий фольклор про функцію сім’ї в суспільстві.

Роль жінки у вихованні в дітей шанобливого ставлення до народних звичаїв, традицій, обрядів. Сімейна обрядовість. Традиційні родильні, весільні, поховальні та поминальні обряди. Свята й обряди календарного циклу. Традиції зимових календарних свят (Катерини, Андрія, Миколи, Свят-вечору, Різдва, Нового року). Особливості святкування Масляної, Великодня, Івана Купала, Зелених свят. Атрибути християнських свят. Рушник, хустина, вода, зілля в обрядах і звичаях українського народу. Народні традиції будівництва житла. Обряд новосілля (входин). Декоративно-художнє оздоблення хати. Символіка інтер’єру житла. Настінні розписи та їхня класифікація.

Практичні заняття. Родинне коло „Сімейні фотографії розповідають”. Родинне свято „Святині роду, славні обереги”. Виставка-презентація „Галерея родинних гербів”. Конференція за книгою О.Зозулі „Жінки в історії України”. Творчий конкурс „Як ти жило, рідне село?”

Розділ 7. Жінка – творець і цінитель краси (38 год)

Роль матері у прилученні дітей до народного мистецтва засобами народної педагогіки. Шляхи залучення юного покоління до прекрасного. Дівочі зачіски. Коса – дівоча краса. Вінок як дівочий оберіг. Символіка вінкоплетіння. Семантика дівочого вінка. Прикраси українських дівчат та жінок (намисто, сережки, дукати). Український костюм – частка народної душі. Традиційний народний одяг як знакова система (вікова градація, ознаки сімейного стану, соціальна символіка). Символіка дівочого та жіночого костюма.

Ідеал вроди в українських народних піснях. Неповторність народного мелосу України. Календарно-обрядова пісенна творчість українського народу. Народна драма та хореографія як елементи українського фольклору. Хороводи – один з найдавніших видів українського народного мистецтва. Українські самодіяльні художники. Відтворення персонажів усної народної творчості митцями живопису і скульптури (майстриня Олександра Селюченко, різьбяр та скульптор Микола Вакуленко).

Практичні заняття. Конкурс „Берегиня” (на краще висвітлення образу української жінки). Лекція-вернісаж „На поклін до Катерини Білокур”. Конкурс „Плету вінки та й на святки”. Свято української народної пісні. Лекція-концерт „Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…” (творчість українських кобзарів і лірників). Гра „Одягни ляльку” (одягти ляльку у національне вбрання різних регіонів України). Виставка флористичних композицій за українськими народними мотивами.

Підсумкове заняття (2 год)

Прогнозований результат реалізації навчальної програми

Вихованці клубу повинні знати:

надбання народної педагогіки про місію та ролі жінки в родині;
систему народних виховних традицій;
норми української народної моралі;
українські народні традиції, звичаї та обряди;
основи народної дидактики;
українські народні ігри та забави;
родинні обереги та народну символіку;
родинно-побутовий фольклор та українські народні пісні;
основи народної медицини та гігієни.

Вихованці клубу повинні вміти:

готувати основні традиційні українські страви;
відтворювати основні народні обряди;
виготовляти зразки народного рукомистецтва;
складати родовідне дерево, малювати родинний герб, розповідати про родинні обереги та реліквії;
співати українські народні пісні, виконувати народні хороводи;
користуватись довідковою, художньою та науковою літературою.

Література

Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.
Ващенко Г. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навчально-методичний посібник. – К., 1997. – 252 с.
Ганнусенко Н. І. Етнонаціональне виховання школярів у позаурочний час. – К.: АПН України, 2004. – 94 с.
Журба К. О. Виховання духовної культури у підлітків: Методичні рекомендації. – К.: АПН, 2003. – 42 с.
Коненко В., Скульський Р. Українське народознавство і проблеми національного виховання школярів. – Івано-Франківськ, 1995. – 153 с.
Кривоший О. П. Жінка в суспільному житті України за часів козаччини: Історичні розвідки. – Запоріжжя: Поліграф-Просвіта, 1998. – 68 с.
Кузь В., Руденко Ю., Сергійчик З. Основи національного виховання (концептуальні положення). – Умань, 1993. – С.64-80.
Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах (Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). – Зб. наук. праць. – К., 2000. – 340 с.
Національна програма виховання дітей та учнівської молоді в Україні // Освіта України. – №94. – 3 грудня 2004 р.
Рід, родина, родовід // Уроки з народознавства. – К., 1995. – С.5-45.
Родинно-сімейна енциклопедія / За ред. Є. І. Коваленко. – К.: Богдана, 1996. – 420 с.
Скуратівський В.Т. Наш національний феномен // Берегиня. – 1992. – № 1. – С.48-51.
Стельмахович М. Г. Виховні цінності традиційної української родини // Цінності освіти і виховання: Науково-методичний збірник / АПН України. – К., 1997. – С.123-126.
Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка // Вибр. тв. в 5 т. — К.: Рад. шк., 1977. – Т.5. – С.410 – 414.
Сухомлинський В. О. Моральні заповіді дитинства і юності. – К., 1966. – 240 с.
Яценко Т. Історичне коріння українського родинного виховання // Українська література в загальноосвітній школі. – 2001. – № 3. – С.26-30.

Рекомендована література

Богдан C.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К.: Рідна мова, 1998. – 475 c.
Богинич О. Народна скарбниця // Дошкільне виховання. – 2002. – № 8. – С.16-17.
Болтарович З. Традиції сімейного виховання // Народна творчість та етнографія. – 1993. – № 2. – С.9-11.
Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні. – К., 1988. – 192 с.
Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. – К.: Довіра, 1993. – 414 c.
Воропай Олекса. Звичаї нашого народу / Етнографічний нариc. У 2 кн. – К., 1991.
Грушевський М. Як жив український народ. – К.: Веселка, 1991. – 111 с.
Довженко Г.В. Український дитячий фольклор. – К.: Наук. думка, 1981. – 172 c.
Килимник C. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. – У 2-кн., 4 т. – Кн.2. – К.: АТ „Обереги”, 1994. – 528 c.
Кравець О. М. Сімейний побут і звичаї українського народу: Історико-етнографічний нарис. – К.: Наук. думка, 1966. – 199 с.
Лозко Г. Українське народознавство. – К.: Зодіак, 1995. – 366 с.
Нарис історії культури України / За ред. М.Поповича – К.: Артек, 1999. – 728 c.
Пономарьов А. П. Сім’я і родинна обрядовість // Культура та побут населення України. – К., 1993. – С.175-203.
Постовий В. Г. Ціннісні орієнтації української сім’ї (історико-педагогічний аспект) // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 1. – С.185-190.
Семиліточка: Українські народні казки / Упорядн. Л.Ф.Дунаєвська. – К.: Веселка, 1990. – 319 с.
Скуратівський В.Т. Русалії. – К.: Довіра, 1996. – 734 c.
Скуратівський В.Т. Місяцелік. Український народний календар. – К.: Довіра 1993. – 272 c.
Стельмахович М. Г. Сім’я і родинне виховання в Україні з найдавніших часів до ХІХ ст. // Українознавство: Посібник. – К.: Заповіт, 1994. – С.212-223.
Таланчук О.М. Українознавство. Усна народна творчість: Навч.-метод. посібник. – К.: Либідь, 1998. – 248 c.
Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А.П.Пономарьов, Л.Ф.Артюх, Т.В.Косміна та ін. – К.: Либідь, 1993. – 256 с.
Цьось А.В. Українські народні ігри та забави. – Луцьк: „Надстир’я”, 1994. – 90 с.

Blog

Сузір’я жінки (Клуб для дівчат)

Содержание

Сузір’я жінки (Клуб для дівчат)_______________________________

Пояснювальна записка