Лекція Тема: Страховий ринок І організація страхової справи в Україні
| Вид материала | Лекція |
СодержаниеСтраховий ринок Страховими брокерами Перестрахові брокери Функції страхових посередників Організація страхової справи в Україні та структура страхової компанії. |
- План практичних занять по курсу "Страхування" Заняття І тема "Економічна сутність, 32.69kb.
- Київський інститут економіки, менеджменту, банківської І страхової справи Кафедра менеджменту, 245.5kb.
- Рефератів та критерії їх оцінювання Тема Фінансовий ринок: сутність, функції та роль, 102.49kb.
- Документ, що складається за наслідками страхового випадку, 427.14kb.
- 6. ринок: суть, структура та проблеми переходу ринок це центральне явище економіки, 171.87kb.
- Перелік питань з «Страхових послуг», 32.29kb.
- Лекція (т 1) Організація І проведення рятувальних та інших невідкладних робіт на огд, 489.02kb.
- Лекція №11 Тема: Організація обліку витрат виробництва І витрат діяльності, 308.81kb.
- Державної цільової економічної програми модернізації ринків капіталу в Україні Загальна, 219.59kb.
- Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи, 203.77kb.
Лекція 2.
Тема: Страховий ринок і організація страхової справи в Україні.
План.
- Поняття страхового ринку та його структури. Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні.
- Страхові посередники, їх роль на страховому ринку
- Договір страхування: поняття, основні умови та його зміст.
- Організація страхової справи в Україні та структура страхової компанії.
Література:
- Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник.- Львів: “Новий Світ”, 2005.- 480с.
- Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12.07.2001.// Україна-бізнес.- 2001.- №35
- Про внесення змін до Закону України “Про страхування”. Закон України від 4 жовтня 2001 р. №44// Урядовий кур’єр. – 2001. – 7 листопада.
- Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник.- К.: Товариство “Знання”, 1998.- 321с.
- Базилевич В.Д. Страховий ринок України .- К.: Товариство “Знання”, 1998.-374с.
Питання 1. Поняття страхового ринку та його структури. Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні.
Перехід до ринкової економіки об’єктивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті усіх суб’єктів ринку, а таку потребу, у свою чергу, може забезпечити ефективне функціонування страхового ринку.
Страховий ринок – це особлива сфера грошових відносин, де об’єктом купілі-продажу виступає специфічна послуга – страховий захист і на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу. Об’єктивними умовами його існування є суспільна потреба у страхових послугах та наявність страховика, здатного їх задовольнити.. На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл страхового фонду.. Тому страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.
На особливу увагу заслуговує характеристика суб’єктів страхового ринку, яка визначає його елементну структуру. До головних суб’єктів страхового ринку відносять страховиків, страхувальників, страхових посередників.. Голоне місце серед них займають страховики ста страхувальники.. Іншими учасниками страхових відносин є застраховані особи, об’єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, органи державного нагляду за страховою діяльністю, професійні оцінювачі ризиків (андеррайдери, сюрвейєри), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспешери).
Суб’єкти страхового ринку є самостійними у своїх рішеннях, між ними існує рівноправне партнерство, розвинена система горизонтальних і вертикальних зв’язків. На ринку забезпечується органічний зв’язок між цими суб’єктами шляхом спільного визнання потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.
Відповідно до норм Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” (2001р.) страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України “Про господарські товариства” з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержати у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до чинного страхового законодавства, а також товариства взаємного страхування. Страховики можуть утворювати спілки , асоціації та інші об’єднання. Ці об’єднання не можуть займатися страховою діяльністю В Україні створені і діють такі об’єднання як Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, та ін.
Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни., які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства.
Об’єктами страхового ринку є страхові продукти – специфічні послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування. Ціна на них формується на основі конкуренції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформляється страховим договором.
Особливостями страхової послуги є :
- носить нематеріальний характер і пропонується покупцям на ринку як обіцянка, обумовлена великою кількістю застережень;
- віддалена від виконанням тривалим строком;
- може бути невиконаною, якщо при ризиковому страхуванні не відбудеться подія, від якої покупець страхувався внісши платіж.
Законодавство визначає об’єкти страхування як майнові інтереси, пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю, володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.
Специфіку взаємовідносин суб’єктів на страховому ринку визначає рівень розвитку його інфраструктури, яка забезпечує можливість реалізації економічних інтересів страховиків і страхувальників, посилює захищеність усіх сфер економічного життя суспільства, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір, сприяє координації усіх суб’єктів страхового ринку, активізує страхову діяльність. Її основними елементами є :
- фінансово-кредитна система;
- аудиторські служби;
- страхова експертиза;
- правове та нормативне забезпечення;
- розвинена система підготовки кадрів;
- наукові дослідження;
- інформаційні технології тощо.
Крім елементарної класифікації страховий ринок структуризують за інституціональною, територіальною та галузевоюознаками
- Інституціональною ознакою – базується на розмежуванні приватної, публічної і комбінованої форм власності. Відповідно до такого підходу розрізняють ринки акціонерних, корпоративних, взаємних та державних страхових компаній. В Україні їх діяльність регламентується Законом України “Про господарські товариства” з урахуванням вимог Закону України “Про страхування”.
- Територіальною ознакою виділяють національний, регіональний та міжнародний страхові ринки.
- За галузевою ознакою виділяють страховий ринок поділяють на ринок страхування життя та ринок загальних видів страхування.
Що стосується стану та розвитку страхового ринку в Україні,, то на сьогодні він характеризується недостатньою розвиненістю, недосконалістю структури, слабким розвитком інституту перестрахування, нестабільністю фінансового стану окремих страхових компаній, нерівномірністю їх розвитку.
Окреслені проблеми розвитку страхового ринку дають підстави для розробки таких концептуальних напрямів його розвитку, здійснення яких дозволить підвищити роль страхування в економічному житті України.
Розвитку страхового ринку в Україні повинні сприяти:
- Стабілізація фінансового становища всіх суб’єктів економіки і населення;
- Розвиток законодавчої бази страхування, яка б враховувала сучасну ситуацію на страховому ринку;
- Формування стійких і надійних страхових компаній;
- Активізація ролі держави у зміцненні і розвитку страхового ринку, створенні конкурентного середовища на на страховому ринку;
- Удосконалення організаційної структури та створення інфраструктури страхового ринку на рівні світових вимог;
- Створення сучасної моделі ефективного управління страховими резервами;
- Подальший розвиток перестрахування;
- Розвиток практичного маркетингу і організація ризик-менеджменту в страховій діяльності.
2. Страхові посередники, їх роль на страховому ринку
Відповідно до ст.. 15 ЗУ “Про страхування” страхова діяльність в Україні може проводитись за участю страхових посередників. Діяльність страхових посередників регламентується також Положенням “Про порядок провадження діяльності страховими посередниками”, затвердженим Постановою КМУ 18 грудня 1996р. №1523.
Страхові посередники допомагають страхувальникам перекласти витрати у зв’язку з різноманітними ризиками на професіоналів-страховиків.
Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери, страхові агенти.
Діяльність страхових агентів і страхових брокерів дуже схожа між собою, але їх юридичний статус чітко розрізняється.
Страховими брокерами можуть бути юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.
Посередницька діяльність страхових та перестрахувальних брокерів здійснюється як виключний вид діяльності і може включати:
- консультування;
- експертно-інформаційні послуги;
- роботу, пов’язану з підготовкою, укладанням та виконанням договорів страхування;
- інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;
До діяльності страхових брокерів застосовують такі обмеження:
- страховий брокер не може проводити інші види діяльності, у тому числі посередницької діяльності на страховому ринку;
- страховий брокер не може укладати договори страхування з одним страховиком на суму страхових платежів, що не перевищує 35% загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладеними цим брокером протягом року;
- розмір утримуваним страховим брокером страхових платежів протягом кожного кварталу не повинен перевищувати розмір сплаченого статутного капіталу страхового брокера;
- страховий брокер має право отримувати страхові платежі, якщо він забезпечує набрання чинності договором страхування не пізніше одного дня після отримання ним страхових платежів.
Перестрахові брокери – це юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, який має потребу в перестрахуванні як перестрахувальник.
Законодавство дозволяє здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання вимог щодо здійснення такої діяльності.
Порядок діяльності страхових та пере страхових брокерів регламентується Положенням “Про особливі умови діяльності страхових брокерів”, затвердженим Постановою КМУ 29 квітня 1999р. №747. Особливі умови діяльності страхових брокерів передбачають їх сертифікацію та включення до державного реєстру страхових брокерів відповідно до Інструкції про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення державного реєстру страхових брокерів та регулювання їх діяльності (1999р.). Станом на 1 січня 2005р. в Україні зареєстровано 68 страхових брокерів.
Страховими агентами можуть бути громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів, страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).
Страхові агенти, на відміну від страхових брокерів, які у більшості випадків є уповноваженою особою покупця – страхувальника або страхової компанії як їхній представник чи консультант, є представниками продавця – страховика і діють в його інтересах за винагороду згідно з агентською угодою.
Зазначимо, що під терміном “страховий агент” і “страховий брокер” потрібно розуміти не тільки фізичну особу, а й страхові агентства, які є структурним підрозділом страхової компанії з певною кількістю агентів, і брокерські контори з найманням персоналу. У страховій практиці посередницькі функції можуть виконувати також банки, туристичні агентства, транспортні підприємства, відділення зв’язку, нотаріальні контори, казначейства та ін.
Водночас, незважаючи на те, що основною загальною функцією страхових агентів і страхових брокерів є сприяння продажу страхових послуг, їм притаманні свої специфічні функції.
Функції страхових посередників
| Страховий агент від імені та за дорученням страховика укладає договори страхування та продає страхові поліси | Визначає об’єкт страхування на страхові ризики, які необхідно застрахувати клієнту |
| Оформляє страхову документацію | Проводить порівняльний аналіз послуг і фінансового стану страховиків |
| Має право проводити страхові виплати | Підбирає клієнту кращого, зі своєї точки зору, страховика |
| Виконує представницькі функції | Оформляє договір страхування |
| Забезпечує своєчасне перерахування страхових внесків страховику | Здійснює контроль за своєчасним надходженням внесків |
Страхувальники через мережу посередників можуть довідатись про ту чи іншу страхову компанію та скористатись її послугами. Посередники, як правило, оперативно реагують на зміни ринкової кон’юнктури страхових послуг, що дозволяє страховику пропонувати такі види страхування, які користуються найбільшим успіхом на ринку.
За допомогою посередників страховик отримує можливість користуватися джерелом первинної інформації про те, чого прагнуть страхувальники, як вони сприймають ті чи інші види страхування, що пропонують їм посередники. Це дає змогу страховій компанії розширити коло страхувальників та удосконалити страхові продукти.
З метою створення відповідних умов та розвитку брокерської та агентської діяльності в Україні створено Асоціацію професійних страхових посередників.
3. Договір страхування: поняття, основні умови та його зміст.
Договір страхування є цивільно-правовою угодою між страхувальником і страховиком, що регулює їхні взаємні обов’єязки відповідно до умов визначеного виду страхування.
У своїй основі договір страхування – це договір про передачу та прийняття ризику. Страховик за страхову премію зобов’язується відшкодувати страхувальнику втрати, які відбулися у зв’язку з настанням обумовленої в договорі події. Договір укладається на основі правил страхування. Правила страхування розробляються за видами страхування та містять: визначення об’єктів страхування, перелік страхових випадків, страхові тарифи, визначення строків страхування, порядок укладання договору страхування, порядок сплати страхових премій, обов’язки сторін за договором, можливі випадки відмови у страхових виплатах, порядок розгляду претензій за договором страхування.
Правила страхування розробляються за видами страхування та містять:
- визначення об’єктів страхування;
- перелік страхових випадків;
- страхові тарифи;
- визначення строків страхування;
- порядок укладання договору страхування;
- порядок сплати страхових премі;
- обов’язки сторін за договором;
- можливі випадки відмови у страхових виплатах; порядок розгляду претензій за договорами страхування та ін.
Умови стандартних договорів страхування належать до категорії нормативно установлених. Страховик і страхувальник не можуть вносити зміни до стандартних договорів на власний розсуд.
Підставою для укладання договору є заява страховика. У ній вказується суттєві особливості ризику, який передбачається страхувати. Підтвердженням укладення договору є страховий поліс.
Договори страхування можуть укладатися з громадянами та юридичними особами і передбачати виконання зобов’язань на користь третьої особи , а не страхувальника. Виплата страхових сум проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавства на підставі заяви страхувальника.
Страховик може відмовитись від виплати страхової суми у випадку навмисних дій спрямованих на настання страхового випадку; Скоєння страхувальником умисного злочину , що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування; несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку.
Дія договору страхування припиняється за згодою страхувальника та страховика , а також у разі:
- Закінчення терміну дії договору;
- Виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі;
- Несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;
- Ліквідації страхувальника – юридичної особи;
- Смерті страхувальника – громадянина чи втрати ним дієздатності;
- Ліквідації страховика ;
- Прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним.
Дію договору страхування може бути припинено достроково за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору.
Основні вимоги до змісту та укладання договорів страхування , права та обов’язки сторін визначені у Законі України “Про страхування” (розділ 2 “Договори страхування”).
- Організація страхової справи в Україні та структура страхової компанії.
Особливості створення страховика як юридичної особи визначені Законом України “Про господарські товариства” та законом України “Про страхування” (2001р.) Процес створення страхової компанії охоплює такі взаємоповязані етапи:
- Реєстрацію страховика як юридичної особи;
- Надання цій юридичній особі статусу страховика
Структура страхової компанії може охоплювати декілька рівнів управління. З урахуванням особливостей Положення про відокремлені підрозділи страхової компанії вона включає центральний офіс, філії, агенства та представництва страховика.
Організаційна структура страховика є динамічно. І може змінюватися: ускладнюватися, спрощуватися, що в свою чергу сприяє її вдосконаленню.
У практиці управління страховими компаніями набула поширення система “керівництво у співвідношення із співробітництвом”. Особливості цієї системи полягають у тому, що вона будується на принципах лінійного, функціонального та лінійно-штабного підпорядкування.
Структура органів управління страховою компанією залежить від того, в якій організаційні формі її створено. Оскільки більшість страховиків України мають статус акціонерного товариства, то з урахуванням особливостей Закону України “Про господарські товариства” вищим органом управління є загальні збори акціонерів, якими обирається Рада директорів, що створює правління та обираї зі свого числа голову правління.
Президент – вищий керівник страхової компанії після голови правління. Віце-президент –ьголовний фінансовий директор, який відповідає за фінансові питання діяльності.Менджер компанії здійснює оперативне керівництво та контролює поточну роботу.
Функції Спостережної ради полягають у здійсненні нагляду за діяльністю правління страхової компанії, порядок якого визначається статутом. Спостережна Рада як орган управління товариством не є обов”язковоюЧинна редакція Закону України “Про господарські товариства” передбачає обов”язкове створення Спостережної Ради” лише у випадках, коли кількість акціонерів становить понад 50 чоловік.
Група радників-консультантів призначена для вирішення найбільш важливіших питань у діяльності страхової компанії. Вона діє як дорадчий орган при керівництві компанії.
Виконавчі директори – керівники основних підрозділів компанії, які очолюють відповідні департаменти та входять до складу правління.
Власна внутрішня структура страховика представлена представництвами, агенствами, філіями, відділеннями.
Представництва – підрозділи страхової компанії, які не мають статусу самостійної юридичної особи і займаються збиранням інформації, рекламою. Пошуком клієнтів але не здійснюють комерційної діяльності.
Агенства – підрозділи, які мають право виконувати всі функції представництва, а також здійснювати операції з укладання та обслуговування договорів.
Філіали – підрозділи, які теж не мають права юридичної особи і здійснюють страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензію. У своїй діяльності керуються законодавством, нормативними актами, , статутом та рішенням загальних зборів акціонерів, ради директорів та президента компанії. Результати роботи філіалу відображається у консолідованому балансі страхової компанії.
На самостійне опрацювання тема “Державне регулювання страхової діяльності”
Семінарське заняття 2.
Тема: Страховий ринок і організація страхової справи. Страховий маркетинг.
Теми рефератів:
- Проблеми становлення страхового ринку України
- Організація страхової справи в Україні. Системи страхування.
- Поняття страхового маркетингу , його завдання функції та значення.
- Дослідження ринку страхових послуг і формування попиту на страхові продукти.
- Структура страхової компанії та критерії її визначення
Тема: Державне регулювання страхової діяльності.
Теми рефератів:
- Правове забезпечення страхової діяльності в Україні.
- Закон України “Про страхування”, його значення для розвитку страхування в Україні.
- Аналіз міжнародного законодавства з питань страхування.
- Страховий нагляд за діяльністю суб’єктів страхового ринку та його вдосконалення в сучасних умовах.