Загальні питання розвитку телекомунікацій

Вид материала

Документы

Содержание Передумови, обумовлені потребами користувачів мереж. Завдання росту трафіка Технічними передумовами IN описується шістьома основними функціональними вузлами (блоками) (рис. 2), сутність яких докладно описана в [1,2,7]: вузол ком ССF (Call Control Functions E-dss1, 2вск

Подобный материал:

• Питання на іспит з навчального курсу "Теорія управління" (5 семестр), 48.82kb.
• Заняття, 56.46kb.
• Організація через планування, 79.04kb.
• Державне підприємство Український науково-дослідний інститут зв’язку (ундіз) вул. Солом’янська,13,, 1029.65kb.
• Програма та методичні рекомендації до вивчення курсу загальні розлади розвитку: проблеми, 164.99kb.
• Державним замовником Програми визначити Мінтрансзв'язку. Прем'єр-міністр України Ю.Єхануров, 404.3kb.
• Інститут телекомунікацій, радіоелектроніки І електронної техніки, 345.74kb.
• 1. Сутність стандартизації та її роль у розвитку народного господарства, 2355.55kb.
• Удк лендель Р. О., Самець, 26.08kb.
• Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки Загальні положення, 258.25kb.

УДК 624.244.63


Толюпа С. В., к.т.н., ВІТІ НТУУ „КПІ”

Отрох С.І., к.т.н., ВАТ „Укртелеком”

Рудик Л.В., к.т.н., ЗАТ „Київстар Дж. Ес. Ем.”


ПИТАННЯ впровадження інтелектуальних мереж

на телекомунікаційному ринку України


В статті розглянуто аналіз можливостей впровадження інтелектуальних мереж на телекомунікаційному ринку України, так як їх створення й бурхливий ріст обсягів послуг, що надаються на їхній основі, є важливою характеристикою при формуванні інформаційного суспільства в нашій країні та є важливим фактором рівня інформатизації України в цілому.


В статье рассмотрен анализ возможностей внедрения интеллектуальных сетей на телекоммуникационном рынке Украины, так как их создания и бушующий рост объемов услуг, которые предоставляются на их основе, является важной характеристикой при формировании информационного общества в нашей стране и является важным фактором уровня информатизации Украины в целом.


In clause the analysis of opportunities of realization of creation of intellectual networks in the telecommunication market of Ukraine is considered. It is certain, that prompt growth of services of an intellectual network is the important characteristic at formation of an information society.


Ні в кого не виникає заперечення, що сучасні засоби телекомунікацій, базуються на використанні прогресивних інфокомунікаційних технологій. Стан інформаційної індустрії впливає на темпи розвитку економіки та є важливим фактором інформатизації України як держави. Будучи каталізатором науково-технічного й соціально-економічного прогресу, телекомунікаційний комплекс, у свою чергу, розвивається під впливом зростаючих вимог з боку користувачів послуг, викликаних глобалізацією економічних відносин, ростом ділової й політичної активності, розширенням культурних, особистісних й інших зв’язків у національному й інтернаціональному масштабах. Поступове насичення вітчизняного ринку традиційними послугами, розвиток конкуренції в секторі телекомунікацій, успішний розвиток інноваційних технологій на основі цифровизації процесів комутації й передачі повідомлень обумовлюють необхідність освоєння телекомунікаційними компаніями нових ринків і сучасних видів послуг для підвищення ефективності свого бізнесу й досягнення конкурентних переваг [1].

Найважливішим продуктом еволюції телекомунікаційних технологій на сучасному етапі розвитку телекомунікацій є створення інтелектуальних мереж (Intelligent Network, IN) зв’язку, що забезпечують надання користувачам певного набору послуг з додатковими споживчими властивостями, вибір яких здійснюється абонентами відповідно до їх запитів і переваг. Основою для створення інтелектуальних мереж повинна стати архітектура мереж наступного покоління (NGN), що забезпечить мультисервісність впровадження нових послуг. Досвід функціонування телекомунікаційних операторів в економічно розвинених країнах свідчить про стрімке зростання обсягів виробництва й споживання інтелектуальних послуг, які вже зараз забезпечують компаніям понад третину отриманого прибутку, а в перспективі, по оцінках експертів, ця доля повинна досягти 50 %. Незважаючи на високі первісні витрати на створення інтелектуальних платформ, вони не тільки швидко окупаються за рахунок високого попиту на послуги, що надаються, але й генерують розвиток і модернізацію традиційних телекомунікаційних мереж, підвищуючи цим інвестиційну привабливість телекомунікаційного сектора в цілому [2].

В Україні інтелектуальні послуги впроваджуються досить повільно. Ця ситуація пояснюється дією техніко-технологічних (низький рівень цифровізації мереж, нерівномірний їхній розвиток по території країни) і соціально-економічних (обмежена платоспроможність основної частини споживачів, високі первісні витрати на створення) об’єктивних факторів. Негативний вплив на темпи розвитку інтелектуальних мереж на вітчизняному ринку телекомунікацій робить також відсутність організаційно-економічного механізму, що містить методичні й практичні рекомендації із впровадження інтелектуальних послуг. Завдання впровадження послуг IN як продукту інновацій є частиною загальної проблеми керування попитом та пропозицією послуг на основі маркетингової концепції. Разом з тим вихід на ринок нової послуги вимагає адаптації існуючого дослідницького й методичного апарату з урахуванням техніко-технологічних властивостей інтелектуальних послуг й організаційно-економічних особливостей процесів їхнього виробництва й споживання [3].

Таким чином, актуальність дослідження реалізації впровадження інтелектуальних мереж обумовлена:

− дією об’єктивних техніко-технологічних і соціально-економічних процесів загальнонаціонального й галузевого характеру, що обумовили появу нового класу інноваційних послуг інтелектуальних послуг зв’язку;

− відсутністю або недостатнім проробленням на методичному й практичному рівнях організаційно-економічних питань, пов’язаних з розробкою стратегії їхнього впровадження й мережної взаємодії на вітчизняному телекомунікаційному ринку.

Відповідно до напрямків розвитку інтелектуальних мереж на телекомунікаційному ринку України необхідно вирішити наступні задачі:

– дати характеристику учасників ринку послуг IN і проаналізувати еволюцію розвитку інтелектуальних послуг на світових ринках телекомунікацій;

– обгрунтувати стратегічні завдання впровадження послуг інтелектуальних мереж на вітчизняному ринку телекомунікацій;

– сформувати методичний апарат дослідження ринку послуг IN;

– розробити методичні принципи й підходи до обґрунтування стратегій ціноутворення, методів визначення тарифів на інтелектуальні послуги й схем ведення взаєморозрахунків при їхньому наданні як елементів організаційно-економічного механізму впровадження послуг інтелектуальних мереж зв’язку.

Узагальнення літературних джерел, присвячених питанням концепції, архітектури й складу IN, дозволяє систематизувати й обґрунтувати наступні передумови їхнього впровадження.

Передумови, обумовлені потребами користувачів мереж. Поступовий ріст платоспроможного рівня користувачів поступово веде до кількісного та якісного збільшення послуг телекомунікацій. Сучасним споживачам телекомунікаційних послуг вже не досить базових послуг і класичних умов їхнього надання, тому важливим завданням є адекватна оцінка необхідності впровадження інтелектуальних послуг на телекомунікаційний мережі України, відповідно до рекомендацій ITU-T серій Q.12хх. Також у користувачів мереж збільшуються потреби в нових послугах (послуги з індивідуальними властивостями, доступ до керування послугами, персональний зв’язок, відеоконференцзв’язок, інші), а значить існує потенційна база для успіху впровадження нових послуг, що підкріплюється ростом платоспроможності користувачів.

Конкуренція на ринку послуг зв’язку, поява нових „гравців” у конкурентній боротьбі за споживача й, як наслідок, погроза втрати старих або необхідність придбання нових клієнтів. Все частіше споживачі й постачальники послуг мають можливість вибору з наявних операторів того, котрий використовує найбільш сучасні мережні інформаційні та інтелектуальні технології й способи надання послуг. Оператори змушені нарощувати спектр пропонованих послуг і починають приділяти особливу увагу вивченню попиту споживачів на послуги зв’язку й пошуку оптимального технічного рішення, що забезпечує їхнє впровадження [4].

Обмеження, обумовлені діючим механізмом державного регулювання тарифів на основні послуги зв’язку, змушують операторів шукати додаткові джерела доходів, зокрема від нових послуг.

Завдання росту трафіка. Ситуація на ринку телекомунікацій, особливо на закордонному, характеризується тим, що мережі електрозв’язку вже практично побудовані й основні доходи від підключення абонентів операторами отримані. У цих умовах головним джерелом доходів стає пропуск трафіка по мережі й, отже, завданням оператора є наповнення трафіком побудованої мережі в результаті впровадження нових послуг. Завданням більшості українських операторів телекомунікаційних систем є забезпечення росту трафіка за рахунок активізації основних і впровадження додаткових і нових послуг зв’язку. З метою збільшення прибутку та рівня капіталізації компанії зрозуміле прагнення операторів телекомунікацій до більш повного використання існуючої телекомунікаційної інфраструктури та зниженню вартості експлуатації телекомунікаційного обладнання.


Технічними передумовами можливостей впровадження інтелектуальних мереж є стрімкий розвиток і взаємне проникнення телекомунікаційних і комп’ютерних технологій, а також засобів обчислювальної техніки. Стрімке поширення на мережах зв’язку цифрових систем передачі, програмно керованих цифрових комутаційних вузлів, що перетворилися в більші комп’ютерні системи з можливістю програмування їхньої роботи, і поява можливості об’єднання їх у мережі за допомогою загальканальної сигналізації дозволило відокремити від рутинних функцій керування ті з них, які безпосередньо пов’язані з логікою послуг, реалізувати їх в окремому встаткуванні й забезпечити вилучений доступ до них з метою спільного використання комутаційними вузлами всієї мережі зв’язку. Саме остання обставина й дає підставу називати мережі, побудовані по такому принципу, „інтелектуальними мережами”, маючи на увазі під цим те, що „інтелектуальність” у мережах звичайної архітектури, сконцентрована в комутаційних вузлах і доступна тільки їхнім абонентам, а в інтелектуальних мережах (IN − Intelligent Network) стає загальнодоступною. До цього „інтелектуальність” була, здебільшого покладена на людину (оператора, телефоніста), здатного, якщо треба, застосувати свій інтелект при обслуговуванні виклику. Основна ідея нової архітектури полягає в тому, щоб відокремити процеси традиційної комутації від процедур надання нових послуг. Таким чином, поява концепції IN обумовлено об’єктивною необхідністю зробити послуги зв’язку як можна більш зручними для користувачів і вигідними для експлуатаційних компаній.

Не слід плутати телекомунікаційні мережі, що надають інформаційні послуги зв’язку, з IN яка реалізована на їхній основі й предоставляє додаткові мережні послуги. Як відомо, сучасні телекомунікаційні мережі, крім первинних мереж каналів і ліній, по яких здійснюється фізична передача інформаційних сигналів, мають у своєму складі так названі вторинні мережі зв’язку, які розрізняють за видами переданої інформації: телефонна, телеграфна, передача даних і т. ін. У кожній із вторинних мереж виникає завдання надання абонентам, крім основних, додаткових послуг і можливостей, що відповідають особистим потребам користувачів. У цьому контексті IN є не окремою вторинною мережею електрозв’язку, а концептуальною основою для швидкого, гнучкого й економічно ефективного впровадження додаткових послуг на базі існуючих вторинних мереж, які за рахунок нових функціональних можливостей підвищують привабливість існуючих телекомунікаційних послуг [5].

Концепція інтелектуальних мереж формується вже більше десяти років після випуску в 1993 році Міжнародним союзом електрозв’язку (МСЭ − ITU-T) пакета рекомендацій серії Q.1200. Відповідно до рекомендації ITU-T 1.312/Q.1201 інтелектуальна мережа − це архітектурна концепція надання нових послуг зв’язку, для якої характерні:

− широке використання сучасних методів обробки інформації;

− ефективне використання мережних ресурсів;

− модульність і багатоцільове призначення мережних функцій;

− інтегровані можливості розробки й впровадження послуг засобами модульних і багатоцільових мережних функцій;

− стандартизована взаємодія мережних функцій за допомогою незалежних від послуг мережних інтерфейсів;

− можливість керування деякими атрибутами послуг з боку абонентів і користувачів;

− стандартизоване керування логікою послуг.

Крім того, підкреслюється, що концепція IN застосовується практично до всіх відомих сьогодні типів мереж, таких як: телефонна мережа загального користування; мережа передачі даних з комутацією пакетів; мережа зв’язку з рухливими об’єктами; узкополосна й широкополосна цифрова мережа з інтеграцією служб, мультисервісна мережа, побудована на концепції NGN.

Як відмічається в [6], основною вимогою до архітектури IN є відділення функцій надання послуг від функцій комутації й розподіл їх по різних функціональних підсистемах. Функції комутації, як і для традиційних мереж, залишаються в базовій мережі зв’язку, а функції керування, створення й впровадження послуг виносяться в створену окремо від базової мережі „інтелектуальну” надбудову, взаємодіючу з базовою мережею за допомогою стандартизованих інтерфейсів (рис. 1).


Архітектурна концепція IN дозволяє чітко розділити всі функції створення, модифікації й надання послуг, а також експлуатаційного керування ними на деяку кількість програмних модулів. Взаємодія між модулями забезпечують стандартні інтерфейси. Перелік функцій кожного модуля суворо визначені. Комутаційні вузли, до складу яких додані відповідні програмно-апаратні модулі IN, називаються вузлами інтелектуальної мережі. Взаємодія між вузлами інтелектуальної платформи відбувається за допомогою загальканальної мережі сигналізації №7 (ЗКС №7).

Архітектура IN описується шістьома основними функціональними вузлами (блоками) (рис. 2), сутність яких докладно описана в [1,2,7]: вузол комутації послуг – SSP (Service Switching Point), вузол керування послугами – SCP (Service Control Point). вузол менеджменту послуг – SMP (Service Management Рот1) вузол створення послуг – SCEP (Service Creation Environment Point) вузол бази даних послуг – SDP (Service Data Point). інтелектуальна периферія – IP (Intelligent Peripheral). Різна комбінація цих функцій визначає різні варіанти побудови IN, починаючи від розподіленої („класичної”) у вигляді окремих архітектурних елементів до централізованої архітектури на базі вузла послуг SN (Service Node), що сполучає в собі всі необхідні функції IN на єдиній платформі.

Після ознайомлення з основними напрямками впровадження концепції інтелек­туальної мережі цілком природним буде запитання: чи може бути реалізована ІN на основі існуючих мереж України? Проаналізувавши реалізацію послуг інтелектуальної мережі за кордоном, необхідно звернути увагу на досвід впровадження ІN на мережах, що дасть змогу розробити певні рекомендації щодо реалізації послуг інтелектуальної мережі в Україні. Треба розуміти, що розроблену міжнарод­ними організаціями архітектуру ІN через особливості мереж зв’язку України, до яких насамперед належать низький ступінь цифровізації та відсутність ши­рокого застосування загальної комутації мереж, досить важко терміново реалізу­вати. З цієї причини впровадження послуг і функціональних можливостей ІN потрібно здійснювати поетапно, поступово розширюючи набір надаваних послуг і коло обслуговуваних абонентів.




Побудову платформи ІN треба розглядати з позиції двох взаємозалежних аспектів, які можна сформулювати так: що можна зробити зараз, за наявних обмежень, обумовлених можливостями експлуатованого комутаційного устат­кування, і з огляду на існуючі засоби оброблення інформації, а що можна пере­нести на перспективу. Питання перспективного впровадження інтелектуальної мережі України потрібно розглядати паралельно з реалізацією основних функ­ціональних можливостей ІN. Будь-які розробки в галузі перспективної архітектури ІN можуть бути успішними лише в тому разі, якщо вони спиратимуться на знання й досвід, набуті в процесі розв’язання першого завдання. Отже, ево­люційно виконуючи конкретні завдання на мережах зв’язку, можна реалізувати довготривалу архітектуру інтелектуальної мережі.


На першому етапі реалізації створення платформи інтелектуальної мережі на базі існуючої ТМЗК необхідно передбачати системно-технічні рішення, які дадуть змогу:

– охопити новими послугами одночасно якомога ширше коло абонентів;

– мінімізувати модернізацію устаткування, наявного в експлуатації;

– використати в перспективі нові можливості, пов’язані з упровадженням цифрової техніки комутації й передавання, а також перспективних засобів оброблення інформації.

Варто враховувати закордонний досвід реалізації та надання послуг теле­фонного зв’язку на так званій „передінтелектуальній” основі. Цей досвід передбачає створення накладеної мережі, вузли комутації якої здійснюють централізоване управління послугами. На початковому етапі побудови ІN подібні рішення, незважаючи на свою технічну обмеженість, вважаються цілком виправданими, оскільки відзначаються відносно низькою капіталомісткістю та значною швид­кістю реалізації. Тому на першому етапі доцільно розгорнути ряд по­слуг ІN на передінтелектуальній основі, а частину прибутків від комерційної експлуатації реінвестувати в поетапну побудову платформи ІN, яка більшою мірою відповідає вимогам міжнародних стандартів і рекомендацій [1].





Загальна структура інтелектуальної мережі на першому етапі реалізації відповідає сучасним підходам. Як видно з рис. 3, декілька автоматичних міжміських телефонних станцій (АМТС), оснащених спеціальними функціями (показані у вигляді функціональних об’єктів концептуальної моделі інтелекту­альної мережі), крім „штатних”, виконують усі дії, пов’язані з наданням доступу й обслуговуванням послуг ІN. За такої організації виклик будь-якого абонента ТМЗК після набирання цифри 8 (виходу на АМТС) та коду, який відповідає одному з не введених у дію міжнародних кодів, що фактично є префіксом виходу на послуги ІN, потрапляє до бази даних. У базі даних централізовано здійснюються всі дії, пов’язані з обслуговуванням викликів, збиранням ста­тистики, а також адміністративним управлінням послугами, у тому числі нараху­ванням плати й виписуванням рахунків.

Отже, над ТМЗК України необхідно створити „накладену мережу” зі своїм планом нумерації, яка надає додаткові послуги телефонного зв’язку в межах усієї території країни. Такий спосіб реалізації послуг ІN не позбавлений недоліків, до яких на­самперед належать використання ресурсів внутрішньозонової мережі для місцевих викликів та фактична закритість інтерфейсу з бази даних інтелекту­альної мережі. Однак стосовно першого недоліку можна з достатнім ступенем точності стверджувати, що характер потоків навантаження послуг ІN зу­мовлюється передусім її функціональними можливостями і є цілком прогно­зованим. Стосовно закритості інтерфейсу з логікою послуг треба сказати, що вона є наслідком спільного існування функцій комутації та логіки послуг в одному вузлі комутації АМТС, який фактично виконує функції спільного вузла SSР/SСР (Service Switching Point / Service Control Point, SSСР – Service Switching and Control Point), а також використання внутрішньосмугової сигналізації (пере­давання керуючої інформації з мовних каналів). Зазначені недоліки варто розглядати як плату за можливість швидкого розгортання першочергових послуг інтелектуальної мережі в масштабах усієї національної ТМЗК України. Крім того, викладені технічні рішення повторю­ють досвід розвинених країн і повною мірою враховують наявні можливості й обмеження Єдиної національної системи зв’язку України.

Реалізацію другого етапу побудови ІN потрібно узгодити з планами розвитку й цифровізації ТМЗК. Другий етап допус­кає відокремлення керуючої інформації від мовної та наближення до архітектури ін­телектуальної мережі.

Як видно з рис. 4, базовій ТМЗК залишаються лише функції комутації ССF (Call Control Functions) і зв’язки з логікою послуг SSF (Service Switching Functions), які в свою чергу будуть централізовані в загально-мережній надбудові ІN.




Разом з тим з цифровизацією ТМЗК функції SSF мігруватимуть у бік вузлів місцевих і внутрішньозонових мереж, які з використанням протоколу Х.25 за своєю функціональною архітектурою наближатимуться до вузлів кому­тації послуг згідно з міжнародними рекомендаціями. При цьому можна буде відокремити функції комутації від функцій надання послуг, реалізованих у надбудові інтелектуальної мережі. Ці послуги можна надати, наприклад, у вигляді обчислювальної мережі, яка підтримує взаємодію робочих станцій, що виконують функції надання послуг, збереження даних експлуатаційного підтримання й адміністрування послуг та управління ними. Такий спосіб побудови допускає можливість реалізації прикладного протоколу інтелек­туальної мережі INAP (Intelligent Network Application Protocol) відповідно до рекомендацій МСЕ щодо набору мож­ливостей CS1 (Capability Sets).

Як уже зазначалося, у рекомендаціях МСЕ протокольною основою INАР розглядається підсистема ЗКС-7. Проте на мережах України мережі ЗКС впроваджується досить повільно. Це стримує розвиток ринку послуг стільникової рухомої й персональної мережі зв’язку, не даючи змоги абонентам користуватися своїми терміналами під час переїзду з зони обслуговування одного оператора (своєї мережі) в іншу.

З урахуванням того, що в сучасних інтелектуальних мережах передаватиметься і обробляти-меться трафік різних видів (трафік реального часу, трафік даних, відеоінформація), можна виділити три проблемні напрями робіт:

1) нові телекомунікаційні послуги з універсальним доступом з ТМЗК/ISDN і IP-мереж, про що зараз багато пишуть (і роблять не менше, ніж пишуть) в контексті еволюції концепції інтелектуальної мережі і конвергенції послуг зв’язку;

2) нові підходи до проблеми якості обслуговування, про що пишуть ще більше, але, все одно, недостатньо; запропоновано їх немало (MPLS, резервування ресурсів RSVP і т. ін.), проте роботи в цьому напрямі ускладнює відсутність узгодженої структури мереж наступного покоління;

3) і, нарешті, проблема сигналізації і управління в мережах (про що відмічалося вище).


В принципі, процес конвергенції мереж вже йде повним ходом, і головна проблема на даний момент полягає, мабуть, у відсутності ефективної єдиної системи сигналізації, так що напрям (3) можна назвати домінуючим. Єдиної системи сигналізації поки не створено, а ось пристрій, що дозволяє обробляти і перетворювати різні протоколи сигналізації, вже є. Це Softswitch, область застосування якого демонструє рис. 5.





Визначити, що таке Softswitch, не так просто, як може показатися. Цей термін позначає і пристрій управління, і новий підхід до організації мережі, що забезпечує ефективну передачу мови, відео і даних, а також володіє великим потенціалом для розгортання нових послуг, згаданих вище як напрям (1).

Функції Softswitch одного виробника відрізняються від функцій Softswitch іншого виробника. У когось це – великий маршрутизатор, а хтось зробив багатопротокольний конвертер сигналізації.

Softswitch повинен бути пристроєм управління і для ТМЗК, і для мережі з комутацією пакетів. Проте кожна з цих мереж сприйматиме Softswitch по-своєму. Для телефонної мережі загального користування він буде одночасно і пунктом сигналізації ЗКС №7 (SP або STP), і транзитним комутатором, що підтримує інші системи сигналізації ТМЗК ( E-DSS1, 2ВСК, R2), а для мереж з комутацією пакетів – пристроєм управління транспортними шлюзами (Media Gateway Controller) і/або контролером сигналізації (Signaling Controller). Функції перетворення інформації цілком віддаються транспортним шлюзам (Media Gateway – MG), а логіка обробки викликів покладається на контролери цих шлюзів (Media Gateway Controller – MGC). Така структура дозволяє використовувати єдиний програмний інтелект обробки викликів для мереж різних типів (традиційних, пакетних, гібридних) з різними форматами мовних пакетів і з різним фізичним транспортом, що, у свою чергу, дає можливість застосовувати стандартні комп’ютерні платформи, операційні системи і середовища розробки.

Поза сумнівом, що функції Softswich набагато ширші, ніж функції MGC, але суть та ж. Призначення Softswitch – повний контроль процесу встановлення будь-якого з’єднання. Незалежно від того, користувач якої мережі є ініціатором цього процесу, і від того, хто буде користувачем, що викликається (користувачами, якщо йдеться про конференцз’вязок). Таким чином застосування пристою Softswitch дасть можливість працювати зі всіма системами сигналізації, які використовуються, і забезпечувати взаємодію між пристроями, що працюють по різних протоколах.


Як висновок, слід зауважити наступне. Створення інтелектуальних мереж зв’язку й бурхливий ріст обсягів послуг, які надаються на їхній основі, є найважливішою характеристикою міжнародного телекомунікаційного ринку на сьогоднішньому етапі розвитку. Поява якісно нового класу послуг, надаваних на основі спеціальної інтелектуальної надбудови, є закономірним процесом еволюції й конвергенції мереж, процесів і послуг, а також обумовлено потребами операторів і користувачів, що визначають сучасні тенденції ринку телекомунікаційних послуг і світової цивілізації в цілому. Найбільші операторські компанії зацікавлені у впровадженні передових технологій для того, щоб задовольнити попит абонентів на новітні інфокомунікаційні послуги. Професійне вирішення вищезазначених питань – важливий крок до формування конкурентоспроможної телекомунікаційної галузі в Україні.


Література

1. Стеклов В. К., Беркман Л. Н. Нові інформаційні технології. Транспортні мережі звязку. – К.: Техніка. – 2004. – 488 с.
   
2. Гольдштейн Б.С., Ехриель И.М., Рерле Р. Д. Интеллектуальные сети. Россия и связь. − 2005.
   – 489 с.
   
3. Крук Б.И., Попантонопуло В.Н. Телекоммуникационные системы и сети. Т. 1. Современные технологии. Горячая линия – Телеком. − 2005. − 476 с.
   
4. Стеклов В. К., Кільчицький Є. В. Основи управління мережами та послугами телекомунікацій. – К.: Техніка. – 2004. – 438 с.
   
5. Мардер В. Современные телекоммуникации. Издательство ИРИАС. – 2007. – 526 с..
   
6. Беркман Л. Н., Толюпа С. В. Архітектурна концепція побудови, принцип реалізації, ефективність застосування інтелектуальної телекомунікаційної мережі. Збірник наукових праць ВІТІ НТУУ “КПІ”.– 2007 р. – № 2.
   
7. Стеклов В.К., Беркман Л.Н. Проектування телекомунікаційних мереж. – К.: Техніка, 2002.
   – 792 с.